Перейти к контенту

Мысли вслух


Гость Милена

Рекомендуемые сообщения

  • Ответы 111
  • Created
  • Последний ответ

Top Posters In This Topic

Top Posters In This Topic

Popular Posts

Думки вголос.   Історія буття, викладена у Біблії, і також в рівній степені все інше, аж до останньої точки. Все важливо. Все це для думання, розмірковування. Це і для душі, а вона сприймає це по і

Катари.

 

На ці кілька днів коли Сонце ніби застигає на небозводі у своєму найвищому положенні і називають це День 

Літнього Сонцестояння, коли світловий потік найбільший, тоді можна воззвати, про щось попросити, 

або просто бути заодно з світлом. Засвітку, я виходив на своє маленьке шкільне подвіря, де є відкритий простір

і нема опечатуючого зводу. Повернувшись лицем до статуї Богоматері, поверх, трохи вище, я намагався дивитись

на небо. Побажав усім всього доброго за кого  молився на протязі цих довгих пяти років. І їхнім домам, всім хто

проживає у них. Подякував усім тим, завдяки яким люди можуть прочитати послання Учителя, а також слово

Матері нашої Марії. Побачив, вірніш привернуло мою увагу світна точка яка швидко збільшувалась у розмірах.

Достигши видимої величини порівняльної з розміром місяця чи сонця вона на якусь мить застигла у повітрі, точно

над статуєю, та вище, вище неї. Потім почала зменшуватись у розмірах, знову до точки. Ще якусь мить точка світилась

над статуєю, потім згасла. Все тривало лиш кілька секунд, я лиш вспів вдихнути і завмерти.

Рік тому.

Бачив у сні, дуже виразно. Що сиджу разом, із якимись дуже хорошими людьми, чомусь пульсує у мене думка - та ми ж

разом, ми одне, чому ви відмежовуєтесь від мене? Потім ніби хтось накинув на мене пелену. Став, принявся за роботу.

Переписував про Катар, бо вже назбиралось даних про християнство, про інквізицію і що це були за люди, і як же

можна було сумістити хрести на яких спалювались люди - із словом віра, терпіння, любов. І чому, закликаючи людей

до милосердя згадуючи про доброго самарянина церква так і не вибачилась...

Переписував. Бо в мене є друзі богородичні і це я переписував для них. Деякі приїхали з Росії. Гнані. Деякі з Східної України,

теж гнані. Тут їх прийняли, тут до них дуже добре ставляться, тут їм нічого опасатись. Частина, я пізнаю по говірці, це львівяни.

Тож я приїхав до них, у моє маленьке зарубіжжя, місто Львів. Я говорив що я їм хочу дещо подарувати, я хотів віддячитись.

Бо завдяки богородичним я маю змогу читати послання Матері нашої Марії. Мене не бентежить що церква про це не знає,

тут одна причина, вона не хоче знати, я також не дуже настроєний читати докладні просторні пояснення до послань, де не

завжди можна відділити де кінчається слово Богоматері а де слово Іоана продовжує зміст. Іоана Блаженного. Я не думаю

що це він сам прийняв, блаженний, йому додали. Та він не заперечує і у всіх книгах - Іоан Блаженний. Приходить із давнини,

як вітер:" Учителю благий. Чому називаєш мене благим - один Бог благий". Та люди називають себе благими.

Я радий що я маю цю можливість читати, та націлений я тільки на першоджерело. 

Переглядаємо відео, знайомимось з останніми новинами. Звісно на початку молитви та зосередження, деякі вироблені в віках

ритуали. Тіло та кров Господня. Організували танок, взявшись за руки, по колу, співаючи і промовляючи про щось в надхненні.

Діти, присутні і діти, їх взяли в середину. Ведучий - Ну кто может сказать что мы не дети, да мы больше дети чем те, показуючи

усередину на маленьких. Маленька поправка - як діти. Немає цього, це тільки віддалене відчуття визване мимолітною ейфорією.

Настає закінчення і я попросив прочитати їм те що приготовив, про що говорив на початку.

- Да зачем нам про Катар, что вы можете о них сказать, мы сами Катары.

Я обвожу очима присутніх, мовчу, я хочу зрозуміти настрій, я хочу їх зрозуміти.

- Сколько у вас там, много времени не займет?

Це ведучий, він дивиться на годинник.

- Я писав чотири години, та помістилося все на дванадцятьох сторінках.

Ніхто тих хто в залі не виявив бажання, вони ще в стані екзальтації від танку, так , якось мимо дивляться, крізь мене.

Виходимо у маленьке місце яке тільки умовно можна назвати коридором, взуваємось, жінки беруть свої обовязкові сумочки.

Запитую. Кажу що хочу зрозуміти. 

- Чому ви не хочете послухати про тих про яких ви кажете що любите?

Деяким стало не по собі.

- Да мы можем, мы можем послушать.

Вони теж як і я уже почали шукати підтримки у інших, все заколивалось і ніхто не виходив.

- Не надо, не надо нам читать.

Це ведучий. І коливающа маса послухала окрик ведучого. У цих кількох жінок, що все таки бажали вислухати,

промайнула досада, якась біль.

Потім кілька днів після цього я хворів, не було ніякої ознаки, та було погано.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 2 weeks later...

Дякую Птиця, хоч і з великим запізненням, та хоч так.

 

Це були прекрасні і так по простому виражені ваші слова про дім і про 

ваших рідних, близьких, і про село, про вашу бабцю,і про розуміння з яким живуть жінки там, тихо,

безумовно жертвуючи собою по простому, помагаючи кожному.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 3 weeks later...

Донбас, покинуті шахти.

 

***

В Торезе было два места. Первая мужская шахта, на ней работали около ста человек.

Было очень холодно зимой. Вход в нелегальную шахту, дырка в земле.. До выработки,

до лавы самой нужно идти два километра. В этих шахтах мальчик пятнадцати лет тянет

мешок пятдесят килограм два с половиною километра наверх. За две гривны за каждый мешок.

А потом напивается и там же спит, там тепло он домой уже не идет.

 

Мені здається цьому хлопчику уже ніхто не поможе. Або він сам себе витягне, не знаю може

щось станеться. Або небо втрутиться. Це ще було до війни. Це було при всіх останніх урядах.

Можливо ця війна, її потрясіння, супроводжуючий її обман і ницість з одної сторони і намагання

вистояти, всплеск чогось првдивогого справжнього з другої, переселення...Ці трони під "владиками"

захитаються і рухнуть. І люди перестануть надавати їм свою життєву енергію. Не важно, та ці люди

ніколи і не думали про них і не знають. Ізольовані, закриті від зовнішнього світу, вони можуть захотіти

стати, кимось, кимось іншими, вони можуть захотіти стати, стати іншими.

 

***

Работали там три женщины. Первая Лариса с хроническим бронхитом, вторая Люсьен, татарка с непривычным

для Донбаса именем. На снимках они после работы. Локации это не их дом это барак который занимают

шахтеры, поближе к дырке. Бараки пустые потому что все уехали в Росию. В бараках жили в основном те

кто работали на копанках, либо те кто по ночам разливают фальшивую водку. Эта водка состоит из технического

спирта и сырой воды - ее местные никогда не пют, они пют в основном самогон.

 

***

 

Затем мы снимали в женской шахте. Это была заброшеная государственная шахта. неглубокая.

Работали в ней три женщины. Они добывали некачественный уголь, так называемую крошку, которую

меняли на водку. на картофель, на тюльку. В 2002 году деньги не ходили в этих местах. в Торезе денег небыло.

В основном был товарный обмен. Они меняли то что добывали, а часть мешков отдавали в детские сады, бесплатно

для отопления, потому что у многих дети были, внуки.

 

***

Еще одна важная локация в Красном Луче. Там был настоящий семейный подряд. Это довольно интересное

место, там очень хороший уголь, настоящий антрацит высокого качества. Шахта была закрыта в 2013 году.

Вот эти мужики они все друг друга знают, они все родственики. Уголь там добывается так: 150 метров от входа

нужно пролезть по воде - с одной стороны корыто и веревка закреплена, и с их помощью они уголи витягивают

на поверхность, затем просеивают, сортируют по разному качеству и потом по разным ценам продают. Туда

к ним и приезжают покупатели. Молодежь они внутрь не пускают, только опытные шахтеры...

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Игорь! Очень потрясает!

"...тишина там была совсем новенькая, такая нетронутая, словно ее перенесли из каких-то других мест, где никто ни разу ею не пользовался, и потому она еще не научилась толком передавать голоса".

Габриэль Гарсиа Маркес

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 4 weeks later...

Я колись думав що таке любов, і не давав собі відповіді.

Я ні в кого про це не питав наперід відомо що б мені сказали.

Це треба пережити, її треба мати, ти не знайдеш це ні в яких книжках

і ні в яких підручниках. Може це і  правда, та вони нічого не сказали.

Я чув що говорять, ти моя єдина, єдиний, ти мій наречений, суджена,

та потім виявлялось що дуже багато людей з тих що так казали

шукають уже в іншій стороні і промовляють ці слова іншим, покинувши

первинне. І не було в цих людях правди. Я собі думав що любов це

абсолютна свобода, бо навіть у дружбі не можна навязувати себе, на

цьому дружба щезає, її вже нема, при першій же спробі, бо по суті це намагання 

заволодіти. В рівній степені коли той, чи та, кого ти вважаєш другом і Слава Богу

що дружба не має цих родових відмінків, коли їм зле, коли важко, ти можеш відчути

це, хоть на сотні кілометрів віддалік.

І тому рідкі зразки дружби між людьми, Що ж тоді любов?, якщо

дружба ставить майже недосяжні умови до існування бо тільки тоді вона може бути.

Я боюся, уникаю навіть думати про любов, бо навіть Річард Бах, написавший

Чайка по імені Джонатан Лівінгстон, десь, далеко в пустині, перебуваючи разом з

єдиною, переступив через неї, лежачу і перекриваючу вихід з палатки коли та щось

втратила, втратила якесь важне розуміння...

Це існує, воно є це щастя перебувати на висоті цого почуття...коли ти не засліплений,

коли бачиш що поряд існує те що валить любов далеко вниз. І тоді ти розумієш, що з

втратою любові ти втрачаєш ясність. І тому це завжди болюче, коли ти все таки утримуєш

ясність бачення непошкодженим.

Я ніколи не відповідаю на звинувачення, не захищаю себе, та і не заперечую, я дивлюсь,

що є правда з того що людина говорить, якщо так, якщо ти віриш у те що говориш то підніми

все що є у тобі, стань на висоті тоді і говори.

Це не стосується нікого, це стосується тільки мене ,це моє намагання зрозуміти.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

День. Цей дивний вчорашній.

 

Чи я по таких вулицях ходжу, чи мені попадаються такі люди, та

коли подивишся в очі, вони усміхаються у відповідь. Я думав що це

тільки мені, та ні, ніби пробудилися, дивляться ніби вперше усміхаються

один одному.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 1 month later...

Коли всі приголомшені були, неділю тому і нікому ні з ким не хотілося

говорити, тоді у всіх проходила важлива внутрішня робота. Я чекав

що всі пробачаться, так як це стосувалося всіх. Та сталося інакше.

Догану висловили одному чоловікові. Це похоже якби інші встали у сторону,

на високий горбик. Та послання було до того. Це погано дивиться.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
  • 2 weeks later...

Cмотрела вебинары, наверное, психологов. Слушала размышления о чакрах, о том, что их нет и вроде есть. При хорошем артистизме ярко просматривается одно-единственное желание - заполучить как можно большее количество людей на семинары. Ради чего? Конечно, ради денег. Это читается в глазах, в магических пассах перед экраном. В намеренно резко активном голосе. 

Слышатся слова - "я наполняю энергией безусловной любви мои голени, ступни и другую чуть выше часть моего тела".

 

Самые популярные темы об изобилии, привлечении "половинок" и ясновидении.

Подумала, Слава Богу, что я в этом не участвую... А может, я и неправа... Это законы этого мира, они диктуют свои условия.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Сегодня в тесте мне выпала такая фраза -

 

“Всегда будь самим собой и говори то, что чувствуешь. Те, кто осудят, - не имеют значения, а те, кто имеют значение, - не осудят”.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Ребят, должен признать свою серьезную ошибку, которую я возможно мог совершить в медитации, если бы не мой духовный куратор-наставник.

Это будет раскаяние. Надеюсь после такого публичного признания и осознания я лучше этот урок усвою.

Сегодня я пошел в лес (решил ходить заниматься практиками как тренировками - на регулярной основе) и провел множество разных практик по заданиям Учителя.

Если упустить многие детали и предисторию, был человек который запускал в меня связи, на конце нитей мне представлялась голова змеи, которая цепляется за мое поле. И я отбрасывал их.
Мне показалось что это умышленное нападение. И мне приходили мысли, что самая большая защита - это Любовь и доброжелательность... И я так и делал... Все работало. Но почему то в один момент я об этом забыл.
И я достал золотой лук и золотую стрелу....

И меня моментально выбросило из медитации. Более того выбросило без накопленной во время практик энергии.
И я в полной мере (я верю) осознал, что защита не может быть нападением, или ответным ударом. Это грубое нарушение - такие мысли мне пришли. Самая большая защита, вероятно, это все же любовь.

Учитель много раз повторял о том, что меч только за щитом. И не дальше. Возможно этот мой опыт будет еще кому-то полезен.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Стримайтесь.

Сокровенне є і лишається в цьому світі. Те що не належить розголосу, бо це

більше похоже на поговір пущений по вітру. Я бачив луг і квіти і не було навіть видно

землі щоб стати на неї, суцільні трави, безліч різноманітних квітів. І ми йшли по цій

землі, по цим квітам, і багато хто згинався щоб зірвати і одразу ж випрямлявся, не торкнувшись.

Були отравлені цим, а якщо це я. Квіти лишилися незірвані і недоторкані, та це не тому що

їх було жаль зірвати. Кожному хотілось взяти щось з цього луга на память. Та так ніхто і не торкнувся,

бо були политі зовсім не небесною росою.

Якщо ви бачете у собі щось недостойне, що потребує розкаяння, то невже це треба робити

публічно, виставляючи як медалі на грудях, невже свої рани треба виставляти як здобуток, невже

треба про це кричати зі всієї сили. А якщо воно таке коротке що після крику треба пустити поголос

про невідомо кого, якусь пагану людину. То невже це було каяття? Щоб подивитись інформацію

по телевізору, треба пробиратися через канали - програми деколи як через дикі чащі, деколи це що

показують більше похоже на звіринець. З їхніми нестримними почуттями, які вони вважають за честь

вилити на когось, виставляючи це боротьбою за правду, а в більшості виставляючи свою незрілість

в сфері почуттів, бо почуття теж треба виховувати. Хотілося б щоб ці луга по яким ми ходимо не були

отравлені нічим, і так хотілось понюхати ці квіти і зірвати і принести до дому цілий оберемок 

більшість яких я бачив уперше.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Дякую, Ігоре. Насправді це потрібно в першу чергу мені самому. Коли я так роблю, то я максимально відчуваю не вірність свого кроку і мені це допомагає усвідомити краще. Кожному своє. Це також допомагає понизити Его (для його профілактики так би мовити). Тому в цьому був свій сенс. Про "погану" людину я нічого не сказав. Хай береже його Господь і хай наповнить його Батькова Любов.

 

В принципі я зробив те, що хотів, то можна цю тему закривати та йти далі. Дякую, Ігоре.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Я думаю, мы все стремимся быть искренними и честными и разбираться в малейших деталях своей жизни. Это важно. Часто один неверный шаг ведёт в другую сторону, и жизнь раскрывается совсем в другой плоскости, чем предначертано. Поэтому покаяние никто не отменял. ПОКА-Я-НЕ-Я...

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Не читав він це одкровення Марії Валторте, ну хіба б він написав після цього

Мар Мані, або написав по іншому.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Учорашній форум у Києві, по корупції, зібрав близько шести тисяч людей,  хоч

було розраховано на утричі менше. Та останні події, особливо коли показували 

відеозйомку можновладного депутата, коли той по телефону розповідав комусь,

скільки, кому треба заплатити, "учив" як це все робиться, то допекло уже всіх, його

оправдання себе, погрози, що він там щось відкриє, покаже, разоблачить,

і приїхали втричі більше, звідувсюди з території України. Це стосувалося не тільки

одиничного випадку, що отримав освітлення і пристальну увагу всіх, це стосувалось

і дальнішою реакцією депутатського корпусу. Так, ми його виключили із фракції, але.

І розшифровуючи далі це але виходило що його простумок маленький, а от там

на верху! І тим вони вганяють процес загнивання у середину тіла, прикриваючись

білою простиньою, все частіше звучить ми не будемо залишати свого у біді, ми будемо

захищати. От тільки що таке свій, це вже робиться не ясно. Розірвана граната у центрі

міста. Жертви від неї. Хто розірвав цю гранату, невідомо. Допити. Ніхто уже суддям і прокурорам 

не вірить. Це теж додало свою краплю. Бійки депутатів, по любому поводу. Похоже процес

набув тотального характера, непередбачуваності, зневіри, у силу розуму. І тому поприїхали

люди зі всіх кінців. І основна нота звучання, вона явно чутна - ми не хочем так більше жити!

Ми не знаєм як, ми не знаєм що таке корупція, і що ви розумієте під цим, та так жити ми не будем!

Форум по корупції відбувався у двох залах, У одній - люди наділені владою, спеціалісти, аналітики,

у другому приміщені представники всіх суспільних верств. Що вдалося побачити серед виступів,

це виступ Міхаела Саакашвілі, звичайно ж у більшому приміщені. Всі проходи зайняті стоячими

людьми. Це було похоже на ниспроверження всіх устоїв. Будучи в колишньому президентом Грузії,

зараз громадянин України, занімаючи пост очільника Одеси, вільно вхожий у світову еліту і спілкую-

чийся, він отримав незриму але явну підтримку сил як з боку влади, так і опозиції, так і в простої людини.

Маючи можливість доступу і освідомлений щодо кроків і програми уряду він будував свій виступ на цифрах,

на аналізі, та намагався дати інтерпритацію ширше, виходячи за рамки, будуючи свій виступ також на

порівняннях, того що вдалось зробити в Грузії. В кінці це вилилось у силу впевненого звучання, незаперечної

віри і сили, і надії на тих людей що приїхали, на ті світлі лиця що він бачив. Говорив і за ті речі, що назвав

болото, де тонуть, від чого треба відказатися на всіх рівнях. Це про школи і "подарунки" вчителям, коли це

йде не від серця, коли змушують дітей збирати гроші вже змалку вставляючи їх у цей світ, викривлюючи,

яким способом може бути достигнута повага. Потім говорив те що мали би говорити священники, та вони

ніколи не мають сили переконаності, говорячи не вірять що устої світу цього можна змінити. І навіть, якби так,

то треба представити у якому світі вони хочуть жити далі, дати сильні образи, життєдайні образи які будуть діяти,

вони не бачуть цих образів, у них немає мрії...Прозвучало дуже сильно коли він говорив про звичайні міжлюдські

стосунки на рівні повсякденності життя, що не можна його залишити їх на старому рівні виносячи прерогативу

змін тільки у верхи, у владу. Бо це потопить людей, що необхідні тотальні зміни які затронуть усе. Так, коротко

моє враження, те що я бачив і намагався передати.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Дякую,Ігоре!

 

Також дивився антикорупційний форум.Враження просто надзвичайні.Це щось абсолютно нове,не лише в Україні,але й у світі.

Велика надія,що все получиться.В залі форуму,насправді було дуже багато світлих людей і було намагання почути кожного,його думки і ідеї.

Відчувалось єдине,соборне,дуже потужне поле єнергії.Є відчуття,що це початок дуже великих змін. 

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Идёт борьба - две силы сражаются между собой - Силы прошлого и Силы будущего. Сражаются за новый мир, за новый взгляд на мир - более глубокий и осознанный, сражаются за свободу всех людей. Это не громкие слова, это реальность нашей жизни. Это надо понять и прочувствовать. Надо тянуться к светлому будущему, призывать его, смотреть и видеть путь, ведущий к нему,  чтобы вытянуть телегу, которая загрузла в болоте прошлого. С таким мышлением и мировоззрением, которое царит ныне, мы не можем выйти на новую "колею", ведущую к Золотому веку.

А что есть Золотой век для каждого из нас? Ныне это - или призрачная мечта, или пустые слова, ибо как может лягушка оценить то, что находится вне зоны её досягаемости? Зачем думать о "призрачной мечте", так думают многие, проще жить здесь и сейчас, в "болоте". Но та группа людей, которая просто обязана вытянуть людей из болота, похожа на героев известной басни - лебедя, рака и щуку. Каждый тянет в свою сторону, нет согласованных и важных действий. каждый считает только себя правым, и, главное, каждый снисходительно смотрит на коллег - "вы мне не нужны, я всё смогу и без вас, или вы всё не то делаете..." Но воз и ныне там... И это результат. Объединения светлых сил не происходит, ибо эти силы пока делят пальму первенства, забывая о главном - об Идее. А Силы прошлого торжествуют, им на руку такое разъединение... А все остальные также пока думают об еде и косметике, об отношениях и деньгах, забывая, что надо найти всё новое во всех жизненных вопросах и это поможет нам выйти на новый уровень существования.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Ребят, должен признать свою серьезную ошибку, которую я возможно мог совершить в медитации, если бы не мой духовный куратор-наставник.

Это будет раскаяние. Надеюсь после такого публичного признания и осознания я лучше этот урок усвою.

Сегодня я пошел в лес (решил ходить заниматься практиками как тренировками - на регулярной основе) и провел множество разных практик по заданиям Учителя.

Если упустить многие детали и предисторию, был человек который запускал в меня связи, на конце нитей мне представлялась голова змеи, которая цепляется за мое поле. И я отбрасывал их.

Мне показалось что это умышленное нападение. И мне приходили мысли, что самая большая защита - это Любовь и доброжелательность... И я так и делал... Все работало. Но почему то в один момент я об этом забыл.

И я достал золотой лук и золотую стрелу....

И меня моментально выбросило из медитации. Более того выбросило без накопленной во время практик энергии.

И я в полной мере (я верю) осознал, что защита не может быть нападением, или ответным ударом. Это грубое нарушение - такие мысли мне пришли. Самая большая защита, вероятно, это все же любовь.

Учитель много раз повторял о том, что меч только за щитом. И не дальше. Возможно этот мой опыт будет еще кому-то полезен.

Во первых я хочу поблагодарить Воздух за то,что он так откровенно и подробно делится своими медитациями. Мне кажется это важно для него и для каждого из нас. Именно потому,что я читала о медитациях Воздуха,я обратила внимание на публикацию,которая пришла ко мне на ФБ . Видимо у многих есть искушение применить силу в борьбе с негативом,а оказывается то действенно применять Свет и Любовь. И это очень важный опыт,который мы должны обретать,помогая друг другу.

Вот эта публикация:

Сила Любви

 

- Айа 24.12.2015 в Мои Послания и статьи 0 0

Сегодня ночью- получила очень сильный опыт.

Порталы открываются всё больше и больше и давно мне не снились кошмары и сущности, даже не помню в каком году такое было :) И вот я в астрале и меня окружили сущности, мелкие вокруг, но напротив меня такая главная сущность, чувствую опасность от неё и я начинаю лепить энергетические шары и бросать в неё, потом молнии из рук- ничего не помогает и я включаю все известные мне потоки- снова безрезультатно. И вот я — останавливаю всю борьбу эи говорю -« Я -Любовь, Я- Любовь, Я-Любовь! Я- Свет, Я- Свет, Я- Свет» и открывается моя сердечная чакра и мощная вспышка Света озарила меня и расширившись- растворила всех сущностей . Я сразу проснулась. И не сон это был вовсе. Тяжело дышу, голова болит и облегчение такое, освобождение. Сила Любви! Это- Сила! Останови борьбу- открой в себе Силу Любви! С Любовью, Айа

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Покаяння? Воно лицемірне без перспективи нового життя, без переміни

внутрішньої істоти, без радості грядущого, без спраги почати нове, чисте,

істинне життя, наповнене і важливе, ясне і світле, потрібне. Воно неможливе

без усвідомлення неможливості почати це все перебуваючи в цьому убого

немислимому стані у якому знаходишся.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Cогласна, именно мысли о новом дают нам возможность видеть путь и следовать ему. Если грешить и каяться, то в этом мало толку, или же это напоминает хождение по замкнутому кругу.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

      С Божьей помощью легко поднять весь мир и держать его на ладонях

как детскую игрушку. Но когда Бог не помагает, бывает трудно выдержать

даже вес цветка.

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Замечательные слова, благодарю, Gajavata!

Спасибо за Ваш опыт, Светлана!

И Воздуху спасибо, только сейчас прочитал его опыт.

 

Да, тоже чувствую на себе, что пытаются воздействовать, усиливать давление страхом. 

Буду учитывать ваш опыт, друзья, чтобы защищаться, еще раз благодарю!

Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Присоединиться к обсуждению

Вы можете ответить сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас уже есть аккаунт, войдите, чтобы ответить от своего имени.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Допустимо не более 75 смайлов.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Ваши публикации восстановлены.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

Зарузка...

×
×
  • Создать...