Перейти к контенту

Зберегти радість


Gajavata

Рекомендуемые сообщения

Були три роки роботи перед Церквою, які мені чомусь дуже радісно згадувати.

Ми занімалися роботами які звязані були із зйомками земелі,із сферою прива -

тизаціі. І перше що я завжди пригадую - ми були голодні і щасливі. У нас не

було в роботі компютера і ми собі склали до десяти програм для наших мікро -

калькуляторів. І цим хоч якось облегшили роботу. Та основне це була робота

у полі, робота з людьми. Ці три роки, без відпусток, після роботи потрібно ще

було брати роботу на дім. Я любив цей напружений темп. Це постійне пере-

бування на свіжому повітрі. Це спі лкування з різними людьми. Щось ми там

навчилися. Щось ми там навчилися важливому. Пригадую момент -ніколи не

забути. У нас була затримка у зарплаті, більше двох місяців. Я остався у від -ділі і занімався обчислювальними роботами, коли згодом приіхав мій напарник-

Петро. Бачу у ньому щось дивне, якусь біль. Питаю, що сталось? Каже: не

знаю що робити. Сьогодні мені люди пропонували гроші за роботу - я не взяв.

Дітям уже два дні як не можу купити хліба, ще осталося трохи кукурузноі крупи

Варимо ім крупу. Що робити? Як жити? Кажу у мене ще осталось дванадцять

карбованців - бери. Ні каже це не вихід. Ми відложили всяку роботу і почали

обдумувати все це. Нам часто пропонували люди гроші, і ми ім завжди казали

одне - ми маємо заробітню плату, а за що ви нам платите? Найчастіше нам

відповідали - бо так треба. Після чого ми спокійнісінько від них відмовлялись

та йшли далі. Ми зважували всі за і проти. Ми серйозно, крок за кроком почали

зважувати, а чи маємо ми право брати у людей гроші? Нас не задовільняли

патентовані і готові на все відловіді. Ми хотіли визначитись самі. А прийшли

ми до такого. Брати гроші у людей не можна. І то тільки по одній причині.

Ми зіпсуємо людей. Вони будуть казати що в дійсності правди нема і все лише

за гроші. З тим ми уже заспокоєні пішли до дому. Там я відразу відкрив

біблію і вона розгорнулась сама на ткій сторінці. Там було написано по яким

законам має жити людина. До сих пір помятаю: а проходиш повз чужий лан

можеш взяти горсть зерна і зісти - що в кишеню то ні. А проходиш повз чужий

виноградник, можеш вяти гроно винограду і зісти - а що в торбу покласти

то ні. А нас часто запрошували після виконаноі робьоти до столу, поісти. Ми

були вдячні людям. Від народження голодні, ми з вдячністю приймали

запрошення . Так я це і зрозумів - що можна з вдячністю прийняти від людей

запрошення до столу, і це буде ця дозволена горсть зерна. Ранком я на ро -

боту біг разом із біблією. Ми ще раз прочитали тепер уже разом. І разом

возрадувались. Якось ми вижили. І ще помятаю. Робота у полі, мокрий сніг,

до села три кілометра, нема де сховатися. Рішили працювати. Прикривав

інструмент як міг щоб не замок. Одяг ледве у ночі вспівав висушуватись.

Слідуючий день,те саме, і наступний те саме. Я ледве докінчив роботу, рук

не відчував, холодна мокрота. Ледве ми дійшли до автобуса. Там тепло. І щось

мене обгорнуло такою мягкістю. Почув музику. Іспанську, через хвилину - дві

уже музику іншоі краіни. потім ще іншоі. Це була народна музика - у супроводі

голосів і без. Я навіть не знав що таке може бути. І зараз дякую тому ангелу

що дав послухати.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Пізніше у мене настав складніший період. Була умене вІйна з керівництвом

і я лишився роботи. З роботи мене не відпускали. Було протистояння велике,

неприняття тих світських умовностей які возводилися у неписаний закон. Ми

намагалися пояснити своє розуміння. Та все даремно. Тепер я про це думаю

якось по іншому. Якось завжди людина делікатна по відношенні сама до себе.

Ну у всякому разі я. Адже вона б виглядала смішною і недоречною якби в

чомусь прилюдно себе картала. То чому ж іншого можна? Це, дозволене і

недозволене, там тільки волосок тоненький розділяє. Мені прикро, що мені

це дається зрозуміти з таким трудом. На біржі мені сказали що допомогу по

безробіттю я отримаю аж через три місяці. Треба було захищати дім. Я іздив

на велисопеді по всьому районі. Пропонував роботу. Стукав у кожні двері.

Я вже бачив страх у очах Маріі. Першою мені роботу запропонувала Церква

Василіан. Я розробив проект дренажа і воплотив його в дійсність. Знову

прийшлось вчитись на ходу бо це було для мене новим. Потім захворіла мама.

Інфаркт. Грошей на ліки не було. Далі уже проглядувалось неминуче. Всі

гроші якими ми росполагали це сто карбованців. Я забрав усі гроші і поіхав

у Івано франківськ приймати ініціацію Рейкі у майстрів. Звичайно все це в

борг бо сума була малою. Моя Марія цим займалась і це були наші спільні

друзі. Я хотів сам лікувати маму. Чекаючи на вокзалі я почав робити медита -

цію. Згодом, відкривши очі побачив старшу літню людину що лежала під

батареями. Вона дивилась прямо на мене. Я собі подумав: якщо я зараз не

підійду до нього я можу спокійно викидати всі своі книжки. Я підійшов і почав

розпитувати що з ним? Та він відвернувся і не хотів говорити. Тут підійшов

молодий хлопець і молода дівчина ( чомусь іх називають бомжами ) Сказали

що цей чоловік тут лежить уже два дні. Сказали що вони попрошайнічають

а потім на ті гроші купують каву і булочки і приносять до нього. Та з занепо -

коєнням сазала дівчина, він уже і пити не хоче. Тут до мене підійшов молодий

чоловік. Пізніше виявилось що це був аспірант - медик. Ми знайшли пункт

медичноі допомоги. Розповіли про ситуацію, та лікар сказав що бомжів вони

не беруть. Все ж ми зуміли переконати і з лікарем і з носилками ми направи -

лись на місце. Оглянувши хворого лікар сказав: це бомж і я його не візьму.

А якже клятва Гіпократа ? Авін каже що ніякоі клятви він не приймав. тут

почали сходитись люди і він здався. Ми самі розягли чоловіка для огляду.

І молодий аспірант і черговий лікар виявили запалення легень. Все ж ми

розпитали. Чоловік вертався з похорон брата і іхав у Закарпаття. Був ограб -

лений. Стало питання госпіталізяціі. Молодий аспірант сказав що він тут помре

ітреба в лікарнюю Черговий же сказав що жодна лікарня бомжа не прийме.

Ми не повірили. При нас він дзвонив - всюди відказ. Його вже самого це

заділо за живе. Аж лише тринадцята чи чотинадцята погодилась. Ми осталися

чекатию Молодий хлопець і дівчина за всім спостерігали, вони вболівали.

Мій друг аспірант дав ім гроші і попросив сходити і купити бульйон для хворо -

го і кави для всіх. Всі почастувались але хворий не хотів. Нарешті приіхала

швидка і його забрали у лікарню. Потім хлопчина почав просити гроші у

аспіранта - той сказав що стратив усі. Але каже що має щось краще за гроші.

Розкрив сумку, витягнув великого коровая, розрізав - половину тобі. Та ти,

Та ти, во який, ти хороший. Почали прощатися. Обнімались усі. Обнімали і

бувшого бомжа, а тепер уже друга. Медсестри чомусь плакали. Виявилось

що ми ідем із аспірантом у одному напрямі, у одному поізді, у одному вагоні.

Номера місць ми уже не провіряли, просто сіли разом. Його дуже цікавила

релігія. Він висловився лише за одну релігію. Я заперечив, сказав що це

зробить світ бідним. Сказав що можна виразити щось і дуже багато музикою,

та всю повноту вона не виразить. Можна створити картини, та і ця гама

кольорів і змісту не охопить повноти. Можна багато виразити математикою та

і вона буде безсила у відображенні реальності. Всі разом вони збагатять

одна - одну. Щось одна подарує іншій, та з вдячністю прийме і саме краще

саме цінне, що у ній, саме дороге подарує взамін. І лише взаємними дарами

релігіі можуть досягнути мети. Прощатися він зі мною не хотів. Довго тримав

руку... Майстри мене чекали, я підіхав вночі, під сам ранок. Була ініціація,

появились образи під час ініціаціі. Вони почали помагати моій мамі на від -

стані. Коли приіхав до дому почав працювати сам. Друзі теж помагали. Мамі

стало краще, івона виписалася злікарні. Я відновив город, подумав собі

щоб мама жила ій треба рухатись. Ми знею насадили грядки зі всякою рос -

линністю. Я ходив і все обробляв щоб вона не напружувалася. та там і без

того було для чого прийти. Там і калина росла недалеко, і бояришник, і

шипшина, І гриби поряд з самим городом. Ми з мамою продовжили ій життя

на кілька років. Вона померла рік тому на саме Різдво, обличчя іі було

усміхнене.

 

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Благодарю. Очень впечатляет. Очень искренне и открыто, и главное, чувствуется душа добрая и чистая.

Добрый человек, истинно добрый, встречается нечасто, но Ваша доброта на очень высокой планке.

Пишите дальше, очень интересно.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Щось у памяті збереглось від різних часових періодів, але чомусь стоять

поряд. Короткочасна робота у одній урядовій організаціі. Робота була

звязана з проектними роботами при будівництві. Моя функція заключалась

у забезпеченні топографічними матеріалами, замірами різного роду. Це треба

було виіхати на обєкт, знайти робочого, договоритись з ним, увечері треба

йому оплатити за один день виконаноі роботи. Через дві неділі у мене

кінчились власні гроші, не було за що доіхати на обєкт, не було за що за -

платити робочому. Просити у них я нічого не хотів. і тому ми благополучно

попрощались. Ще памятаю був один я в дома, раптом у підізді крик. стук у

всі двері. Відчиняю двері - молода дівчина, просить впустити, гоняться за

нею. Кажу забігай, зачиняю двері. Вони стукають зпогрозами в кожні двері.

Вона каже вони зараз вломляться, виломають двері. Беру щось важке в

руки, стаю перед дверима, кажу ніхто нікуди не вломиться. Не посміли. Ми

стояли біля вікна, дивилися на іхню машину. Згодом машина поіхала. Я відкрив

двері, вона вийшла. Відтоді я не маю пошану до чоловіків. Побудували

космодроми, публічні бібліотеки, публічні доми. Той хто мав би захищати

жінку, як сильніший - то ще навпаки поневолює. Щей оправдовує себе бо

бачте вона перша зіла те яблуко. Тобі вручили дружину, то візьми іі за руку

тай гуляй з нею по саду - вчися. Не треба ж в поті чола працювати, щоб

вижити, не маєш других обовязків, як пізнавати світ. радуватися життю. І

маєш одну єдину істоту - близьку тобі жінку. І ту не втримав, не захистив. Я

просто дивуюся на самовлевненість, і на самозакоханість чоловіків. Не знаю

в дійсності як це відбувалось, але знаю - соромно мало б бути чоловікові.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Дякую Вам, Gajavata, за цікаві оповіді, за свідчення доброти, щирості і невимовної сердечності. В словах Ваших, у тому, як Ви пишете і говорите, є якась унікальна музика, ритмічна і м'яка, відчувається дивовижне звучання Вашої доброї душі, яка вміє берегти Радість. Щиро дякую Вам за це smile.gif

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Було ще два елізоди з життя, для мене дуже хвилюючі, і дуже радісні.

Це було звязано із зявленням Матері Маріі. Перше, це було на горі " Високий

Замок " Якийсь час я працював у Львові. Наша експедиція отримала завдан -

ня від обласноі архітектури на зйомку гори " Високий Замок " Після довгих

дощів там почалися зсувні процеси грунту. І тому ми мали зняти кожне дерево,

кожен кущ. Потрібно було укріпляти схили. Мені попалася територія телевежі

і схил гори зі сторони Підзамче. Була вузенька доріжка що плавно крутилася

повторюючи рельєф. Нижче стрімкий спуск, майже обрив що вів до залізни -

чих колій стаціі "Підзамче" - вище, крутизна схилу вела аж до самого верху.

Саме там, на цй доріжці, де поблизу я виявив підземний хід і наніс на карту

перестрів нас знімаючих чоловік і розповів про зявлення. Ми покидали роботу

і слухали. Був сонячний, ясний, світлий день. Молода вчителька молодших

класів вела дітей на екскурсію. Це був другий чи третій клас. Коли діти по -

бачили як іхній одяг забарвлюється у різні кольори. Побачила це і вчителька.

Вище на вітах дерев, вони побачили молоду жінку, юну, незрівняноі вроди.

Між ними була розмова. Невідомо зміст цієі розмови. Так, як цей чоловік роз -

казував я зрозумів що і йому пощастило на цей момент перебувати там. Я не

запмсав його розповіді, просто що память зберегла.

Друге явище зявпення, це що я знаю про нього в якійсь мірі я завдячую теж

роботі. Це явище відбулося восени на праздник Макавея, на самому борті

сірчаного карєра. Там був хутір, під назвою Ліс. Кілька хат, маленька церква,

маленька дзвіниця. У середині дзвіниці колодязь. Ще росло на подвірі вепике

дерево. Там все і відбулося... Мене послали в автотранспортний цех, вистави -

цистерни з пальним у горизонтальне положення. Я зайшов у диспетчерську

попросити робочого для допомоги. Всі присутні на мене відразу шикнули: будь

тихо, Розказувала жінка, розказувала тихо, здавалося що голосніше вона

і не може, Такий мягкий з переливами голос у неі був, Всі боялися поворухну-

тися. Хто застиг у незручній позі так і лишився. Все було як на Високому

Замку. Проте тут були і священики і люди і звичайно діти. Тут бачили усі при -

сутні, та найперше побачили діти. Коли вона розказувала як виглядала Мати

Марія, кожна морщинка іі обличчя розгладилось, очі іі були зведені угору,

щаслива, усміхнена. Я на жодному весіллі, на жодній церемоніі шлюбу не

бачив щасливішоі людини. Видно людська любов. навіть найвища. не підні -

мається до таких висот. Це, що найбільше мене вразило, як благодатно може

змінитися людина. І що ще мене дуже вразило. У цей час, коли було зявлення

Матері мені дуже захотілось вивчити на память поему Шевченка - Марія.

Я тоді дві години вчив і читав його прекрасні псалми. Ще помятаю ніяк не

міг вивчмти середини. А початок поеми і кінець просто вражаючі. І лсалми у

Шевченка для мене набагато переконливіші ніж у бібліі. О собливо подра -

жаніє 11 псалму. Та це і не дивно, Образи Шевченка у нас повязують рушни -

ком як і ікони. Його Кобзар лежить у людей поряд з біблією.

 

І я собі уяснив сам для себе щось важливе. Не важно як людина вірує у

Бога. навіть не важно яка це релігія. Для Матері Маріі важливо смирення

людини і тоді Вона прийде до цієі людини.

 

 

 

 

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Всё очень интересно. Было бы интересно наверное многим ознакомиться с творчество Тараса Шевченко. Можно открыть страницу с его произведениями в разделе о творчестве.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Присоединиться к обсуждению

Вы можете ответить сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас уже есть аккаунт, войдите, чтобы ответить от своего имени.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Допустимо не более 75 смайлов.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Ваши публикации восстановлены.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

×
×
  • Создать...