Перейти к контенту

Спаси любовь


Gajavata

Рекомендуемые сообщения

  • 2 weeks later...

Ігоре! Щиро дякую Вам за диск, що Ви надіслали. Балет став справжнім подарунком. Вибачте, що не відразу Вам відповіла - ці два тижні була у відпустці. Дозвольте і мені подарувати Вам презентаційний диск нашого Проекту з усіма відеороліками smile.gif

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 weeks later...

 

Я бесконечно вдячний Вам Весна за висланий диск Проекту Сходження.

Я впізнав Ваш мелодійний голос у оповідях. Сильно вражає кожна частина

представленоі ідеі проекта. Дуже насичена робота. Дуже красива.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Екзамени.

 

Була фаза навчання, якийсь період осмислення, намагання зрозуміти нові

ідеі, знов навчання і знов осмислення. Нам було інтересно бо таке можна

було прочитати лише в дуже рідких книгах. Ми намагались зрозуміти що таке

релігіі. Як це співвіднести з життям. Що вложено в людину, який іі потенціал.

Той, хто вчив - Ігор Степанович, розказував нам дуже багато цікавих речей.

Поет - він вчив визначати границі аури, частоту вібрацій, хворе місце у тілі,

як провести духовну енергію - передати іншій людині. А також що таке поезія,

що таке істинні цінності, як розпізнати що за людина стоіть перед тобою, як це

коли в ауру твою стукає інша людина, за пятсот кілометрів від тебе. Шукають

тебе по всіх усюдах. А він винувато усміхається перед нами - посеред лекціі

у Львові: знов в ауру йде Людмила, і називає фамілію телеведучоі із Києва.

І так поспіль, кілька днів підряд. Так він тоді змушений був перервати лекціі

і поіхати до Києва. А ми мали радість згодом зробити запис телевізійноі

передачі. І хоч це був лише магнітофонний касетний запис - які ми були

щасливі. Згодом він відійшов від цього виявлення життя. Тільки Книга. Книга

і духовна поезія. І церква. Йому дуже бракує зараз, цього іншлго Ігора,

того молодого Ігора. Коли міг руками зупиняти хмари, коли міг відвести бурю

поза місто. Та... екзамени. Ми принесли тексти, книги, альбоми - це завертали

у папір. Ігор Степанович високо піднімав одну з книг угору, і навмання із

списку виголосивши фамілію: опиши при всіх духовну цінність книги, культурну

що вона собою являє. Потім розгортали книгу, зачитували автора, порівнювали

сказане. Відмінно. Слідуючий - якийсь загорнутий текст. Говори. Той розказує

що перед ним. Провіряєм. Пять. Ще названа фамілія, знов привселюдна

провірка - пять. Далі, пять, пять, пять. Ми бачимо - що він не такий як завжди.

Якась ніжність проступає крізь обличчя, щось настільки любляче, настільки

чуйне до нас що це відчувається майже фізично. Игорь. что же вы делаете.

как же так можна. как же так одни пять? Промовляє до нього та що помагає.

Здається що дві четвірки з усього списку він поставив. Тільки й запомяталась

тоді, невимовна ніжність, усмішка і така доброта на лиці що й не бачив такоі

ніколи.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Щиро дякую Вам, Ігоре. Сьогодні питала у простору, чи знайшов диск Вашу домівку. Дуже рада, що знайшов smile.gif

 

...так згадала про екзамени... Дякую smile.gif

Вам колись доводилось приймати заліки чи екзамени? Коли навчалася у ВУЗі, цікаво мені було, а що відчувають вони, викладачі, що неначе на іншому боці життя, оцінюють студентів, їх знання? Та коли опинилася на тому боці, зрозуміла, що там має бути лише любов і ніжність, доброта і усмішка... а ще були сльози вдячності на очах, бо екзамен закінчував навчання, а ще стільки любові залишалося... та усвідомлення, що Вона - Любов - ще багато екзаменів подарує у житті...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Мені не приходилось приймати екзамени, заліки.

Я ще так мало знаю. Вчити для мене це смерть.

Це значить що я сам у собі сказав що я вже багато знаю.

Для мене це признак що я закрився перед новим.

Що я сказав собі досить. Я знаю. Це не так.

Та це тільки для мене. Інша людина має інші відчуття.

Іще прочитане, ще не твоє. Ще проходить якийсь час і

воно якось проявляється в подіях в іншому розумінні в

спокоі що приходить. Та щось подарувати в радості, що

ти зробив відкриття, я часто це бачив у людях. І я бачив

які щасливі бувають люди коли іхній дар приймають.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Напевно цей голос все такм не Ваш. Але я виразно чую Ваш голос, інтонацію,

розміреність читання. Деколи паузи і наповнене мовчання.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Напевно є якийсь прихований зміст у подвоєнні звуків.

Аврам стає Авраамом після укладення союзу з Богом як

вибраний батько незчисленного, могутнього і великого народу.

Сара стає Саррою, після приходу Господа у діброві Мамре і звістки

що вона народить.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Всі длроги закриті

Всі святині розбиті

І кусають мене

Мов скаженні пси

Я на вас тихо гляну

І нічого не скажу

Тільки з стаєю більше не буду йти

Скільки болю у світі

Ми розпластані діти

Діти Світла, і власноі темноти.

( на золотоверхих куполах )

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Правдива казка

 

Як і кожного вечора тато прийшов укласти Віроньку спати, як і кожного вечора дівчинка

попросила розповісти казку. Що тобі прочитати, може " Як ще звірі вміли говорити", а може

пр Настеньку і Чудовисько про аленьку полумяну квітку? Та ні тату. Хоч ви дорослі про

все, ну про все - все на світі знаєте, ця казка про аленьку квіточку не для нас. Це для вас

дорослих написано. Хоч ви не можете по другому іі прочитати як читаючи нам. Ти сам при -

думй казку, сам мені розкажи. Тато трохи спітнів, задумався. Потім усміхнувшись весело

показав поглядом на ікону: а ти в Миколая попроси. На іконі було зображено не земне

місто із високими шпилями і храмами що здіймались під самі хмари. Зелені квітучі пагорби

сходили трохи до низу. На одному з пагорбів стояв чоловік з перехрещеними ризами. Дівчин-

ка запитально глянула на Миколая, той кивнув головою. Бачучи що дочечка з цікавістю

перевела свій погляд і всю свою увагу на ікону, тато полегшено зітхнув і тихенько вийшов

з кімнати. Чоловік з перехрещними ризами зійшов з пагорба і наблизився до краю картини.

Доброго вечора тобі Віронько. Що ти хочеш знати? Я тобі можу розповісти і казку. Тобі

часто сняться сни які ти не завжди можеш зрозуміти. А може ти хочеш знати щось інше?

Ти розкажи мені Миколаю, чому в нас так довго немає сонця. Чому більше місяця у нас

дощі і дощі кожного дня. Чому увесь час так пасмурно? Миколай усміхнувся. Це залежить

від людей. От помятаєш як ти говорила гарні слова квіточкі і вона тоді починала дивно

пахнути і навіть поверталася трішки до тебе. Вона чула тебе, по своєму усміхалась до тебе.

А дощі... У людей дуже змерзли душі. І навіть літо не може відігріти іх. Іхня зневіра підій -

мається високо до неба, викликаючи глибокий сум у нього, і тоді падають дощі. Ну що ж.

Добрих снів тобі Віро. До наступного разу.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Дуже коротка історія.

 

Вона була ненавмисне почута по дорозі на роботу. Ми йшли з однаковою швидкістю в

одному напрямі. Ще був молодий хлопчина школяр і батько що вів дитину до школи.

Батько кілька разів запитував про успіхи в одному предметі, син - школяр уміло переводив

розмову на іншу тему. Батько мягко і настійно переводив запитання знов про оцінку.

Це в них получалася як гра, та батько все ж настояв на свому. Не маючи уже як захищатись

син зробив останню спробу - довірливим спокійним тоном: та ти знаєш яка у нас вчителька?

Батько уже зрозумів і за успіхи і за оцінку. Я не буду зараз провіряти твого щоденника,

але якщо ти ще раз принесеш двійку, і щось будеш говорити ще й за вчительку...

Далі було просто мовчання.

Мені сподобався цей батько.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Коротка історія про Давида.

 

Давид отримав поразку в одному із боів. Він повернувся до міста. Багато відхилилися

через це від нього. Друзі, що були прихильні в час перемог, обставини повернулись

проти нього. Пригнічений він ішов по вулиці замислившись. Кілька воінів, які ніколи не

відступали, і зараз були з ним, йшли поряд. По іншій стороні вулиці йшов собі

чоловік і викрикував образливі слова в сторону Давида. Так і поки була та вулиця,так і

чулися ці вигуки. По одному знаку Давида з цим би було покінчено, воіни вже брались

за рукоять меча, та Давид якимсь болючим поглядом зупинив іх, відвернувся від того

чоловіка і йшов собі далі. Потім, через роки, Давид помирав. Життя проходило перед ним

ще раз, яскраво відкрившись, показавши за кільуа коротких секунд все що було з ним.

Він здивувався на цей епізод - Боже що я зробив тому чоловікові що він мене так обзивав.

Відомо що ця ситуація не лишилась без відповіді, без цього запитання що мимоволі

вирвалось у Давида. Та відповідь прийшла, до того чоловіка, уже після смерті Давида.

Здається що це не таке уже й важливе, та ні, напевно кожна мить прожита людиною

важлива для вічності, як ти іі проживеш.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Отримав Ваш диск. Дякую Вам Весна.

Божесвенна музика - медитація флейти R. Carlo. Всепроникаючий мир, спокій, рівновага.

Carlos N це щось інше.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 weeks later...

 

Таємничі двері. ( Вільний переказ колись дуже давно, кілька десят років, прочитаноі ідеі )

 

Молодий чоловік ішов швидким рішучим кроком. Це не був поспіх, ні. Сила, завзяття, про -

свічувались крізь його лице, впевненість і активне , проявлене в його свобідних рухах

ніби вимовлене слово - нарешті. Це захист дисертаціі. Він бачив як може розвернути і пред -

ставити перед колегами свою роботу. Як все уложилось в його умі, як все обєдналось в сотвореному центрі, проте готове в мить розвернутись, висвітлити, збільшити, акцентувати

щось важливе, якусь доказову деталь. Пройтись паралельними шляхами, показати можливі

варіанти, а потім знов звести все до єдиноі ідеі. Завжди жвава вулиця гомоніла ріноманіт -

ними голосами: людей, якогось постійного індустріального гулу, клаксонів автомобілів. Він

весело сприймав усе, навіть тихі пориви вітру і шелест листя на тополях. Запахи, світло що неслося крізь листя і кидало своі розсипи на асфальт... І тут він побачив. Це було виявом

його внутрішнього глибокого очікування. Спокійноі впевненості і відкритості перед новим,

перед невідомим. Він щось роблячи, даже трудне, але дуже важливе для нього, говормв

- це тільки двері, двері які я маю відкрити. І він подумки відкривав ці двері і входив. Так

завжди починалася нова робота. Щось сотворилося із його думок, його мрій, та працелюб -

ності веселоі. Прямо перед собою, просто посеред вулиці він побачив двері. Білі двері із

світла. Проте вони мали ручку і туди можна було ввійти... Що робити? А якже дисертація. Я

ж два роки працював. Зайду опісля, повертаючи назад, адже це що я зробив - це відкриття

це дуже важливо. Стрімко проносились його думки. Давнє хвилювання піднялося десь із

глибини грудей, не стало думок, лише тиша і відчуття що буде. Пройдеш далі, захистиш

дисертацію,.. станеш вченим, буде слава. Але дверей ти ніколи уже цих не побачиш. Те

саме відчуття говорило далі - відкриєш двері - там новий світ, там те що ти очікував у мріях

саме дивне, саме незбагненне, саме очікуване. Він повільно з трепетом відкриває двері,

хай буде так, і входить... у своє нове, омріяне майбутнє.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 4 weeks later...

 

Без назви.

 

Були дні що минули уже, дні відчаю.

Потрібно було захистити дім, сімю, дружину, дітей.

Кожного дня шукав роботу, на велисопеді обіздив весь район, гроші скінчились.

Я кожного дня молився до Матері Маріі. Читав Розарій. Бачив сни деколи про те що має

статись невдовзі. Сни підказки як краще зрозуміти те що прийде. А ще мама моя. Про неі

теж бачив сни, напередодні, коли вона захворіла. Прийняв Рейкі, віддав всі гроші що були

у домі, почав щодня працювати. В тій мірі що зміг. Мама ізцілилась, для того ми з нею

поміняли весь образ життя. Прийшла і робота, будівництво Храму. Я дуже люблю те, що

прийшло, я мушу вчитися на ходу новому. Приходиться багато думати. У світі налічується

більше 5000 тисяч послань Матері Маріі. У церквах вони не читаються. Чому? Я часто

задавав собі таке питання. Намагався зрозуміти, що в цих посланнях, чому церква не

приймає. Потім прийшли до мене книги Ісуса Хреста. Хтось із мого дому відніс книги у

церкву, скажіть, що це. Там сказали книги спалити. Книги не спалили, іх порвали.

Я все зібрав, була зима, переховував якийсь час у лісі, поза домом. Я ні разу ні на кого

не крикнув, не гнівався. Любов що була у книгах, заборонила мені гніватись. Було що за

книги і з роботи виганяли - стань православним. Дуже поволі, ситуація помінялась. Поміня -

лась усюди. У домі. Та людина шо рвала книги, навпаки помогла мені купити компютер,

щоб я міг учитись, читати нові послання. Щось помінялось всюди. Я бачу намагання людей

просто зазистити підтримати один одного, зрозуміти. Без слів. Просто помогти.

І ще, я щасливий що можу читати книги Ісуса Хреста, що можу вчитись. Що прийдуть

зміни у світ. І зла не стане.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Згодна з Вами, Ігоре. Світ змінюється, бо кожен із нас змінюється - хтось поволі, хтось швидко і стрімко, але всі разом ми рухаємося до Світла і Любові, я так вірю.

 

І ще, Ігоре, дуже хотіла Вас попросити, якщо, звісно, на це є Ваше бажання і згода, - будь ласка, надішліть мені Вашу фотографію, щоб я її могла тут на форумі розмістити. Мені б дуже хотілося, щоб всі, хто читають Ваші слова, бачили Ваші добрі очі smile.gif

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Елена Весна

Цитата
Світ змінюється, бо кожен із нас змінюється - хтось поволі, хтось швидко і стрімко, але всі разом ми рухаємося до Світла і Любові, я так вірю.

 

Алёна, я очень рада, за тебя, твоё понимание. smile.gif

 

Меняемся мы - меняется мир вокруг нас !

 

Ведь, как здорово, что человеку дана такая простая возможность: менять мир вокруг себя меняя себя, другими словами: совершенствовать себя.

 

Но, изначально человеку хочется менять окружающий мир насильно, не понимая, что этот мир есть проекция качеств самого человека.

 

Путём введения ограничений в обществе, (например, "сухой закон") у людей не исчезает автоматичски желание пить спиртное. Более того, возрастает. И ничего не меняется.

 

А если человек сам решает бросить пить (в силу внутренних импульсов к дальнейшему развитию) - естественно будет менятся и окружающий мир вокруг человека: например, он пойдёт утром не в кафе, а в спортзал, там встретит новых людей, получит новые впечатления.

 

Я пришла к пониманию, что этот мир задуман для того, чтобы развить силу духа человека - для этого и возникают соответствующие ситуации, возможно, с нашей точки зрения, неравильные. Но, если проанализировать, всё точно раскладывается и объясняется.

 

Здесь и встаёт вопрос веры: не просто в Бога, а в его замысел: в то, что мы проживаем в этом мире.

 

В этом смысл и понятия "смирение", как я теперь осознаю.

 

Когда-то на мой вопрос Еленой был принят такой ответ : ... все ситуации Вам даны для выработки контроля и управления (собой smile.gif , как я поняла). И при правильном осознанном действии (и выработанном правильном состоинии в душе) провоцирующие ситуации исчезнут...

 

Эти ответы полностью будут размещены в 13 книге.

 

Поскольку я продолжаю общаться на форуме - видно, ещё не всё в душе правильно, - реагирую на некоторые высказывания других.

 

А, может, просто нужно поделиться smile.gif - Христос ведь тоже не молчал (если, конечно, вся эта история не философская выдумка, как и многие другие сказки мировых религий).

 

Но, так уж в нашем мире заведено - детей учат сказками smile.gif

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Рада, Таня, что мы общаемся здесь. Вчера случайно перепутала телефоны и пообщалась с Сашей, передала тебе привет и стало очень радостно от того, что мы узнали друг друга, что я услышала Сашин голос, узнала, что у вас всё хорошо smile.gif Потом долго улыбалась ещё такому вот случайному звонку - всё ведь не случайно smile.gif

 

Мне бы очень хотелось, чтобы ты общалась на форуме и это общение тебе приносило радость, и пусть в душе всё будет правильно smile.gif

 

Поделюсь тоже своими наблюдениями – говорю себе иногда такие слова:

 

когда тебе кажется, что грусть окутала твоё сердце, улыбнись тому, кто рядом;

когда тебе кажется, что тебя не слышат, услышь себя и попробуй услышать других;

когда тебе кажется, что мир неблагодарен, благодари всех вокруг;

когда тебе кажется, что грубость переполняет пространство, разлейся в нём рекою нежности,

когда тебе кажется, что тебя не любят, прояви свою любовь ко всему в этом мире;

так меняется мир...

 

История жизни Учителя, для меня, – вдохновляющий путь Любви, путь совершенствования себя и мира. Мы все дети Творца. Признаюсь, к сказкам у меня особенно трепетное отношение. На мой взгляд, это один из самых корректных путей передать законы жизни без навязывания… Сказки – друзья, мудрые учителя, передающие сентенции жизни в максимально концентрированной форме. Написать сказку – великое мастерство, а чтобы создать сказку для детей – нужна ещё и высшей степени чистота. Я очень люблю добрые сказки smile.gif

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ігоре, чи можу я сканувати ту фотографію, що є у нас, і розмістити її тут? Чи, можливо, Ви хотіли б, щоб тут була Ваша інша фотографія?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Присоединиться к обсуждению

Вы можете ответить сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас уже есть аккаунт, войдите, чтобы ответить от своего имени.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Допустимо не более 75 смайлов.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Ваши публикации восстановлены.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

×
×
  • Создать...