Перейти к контенту

Спаси любовь


Gajavata

Рекомендуемые сообщения

 

Рауль Валенберг.

 

Серед інших людей, подібних до нього, він виділився - став легендою, як став

легендою молодий юнак у білій сорочці з кольоровими прапорцями на площі Тянь Ань

Минь. Буває що і 15 хвилин відваги вводять у вічність, і ніхто не знає чому це так, чому

він перетворюється на легенду. Дуже багато сплелоссь подій, людей, вчинків навколо

Рауля. Вплив його, навіть через стільки років - вражаючий, як світло що просвічує на -

скрізь. На фотографіях у нього смутне і надхнене лице. Молодий чоловік, нащадок династіі

Валенбергів з Швеціі, з багатьма талантами, знайшов своє призначення у часи війни.

Кожна історія спасіння розкриває глибину особистості тих, хто жертвував собою во імя

збереження життя другоі людини... У липні 1944 року Валенберг був призначений першим

секретарем Шведського представництва в Будапешті. Венгрія. Це місто було відносно

спокійне і мирне, як на війну. Але ситуація стала катастрофічною починаючи з 1944 року -

після нациськоі окупаціі. Торкнулося це євреів. За короткий термін 435000 євреів було

депортовано в концертраційні табори - в основному в Освенцім. Здавалося що доля іхня

уже вирішена, і нема сили що може порятувати іх. Та і один у полі - воін. І один може

поставити барєр, сказати ні, діяти з великою силою, запалити інших, поставити хвилю

проти хвилі. Користуючись статусом дипломата, разом із співробітниками посольства він

прийняв активну участь у спасінні людей. Він видавав охоронні паспорта євреям, як швед -

ським громадянам що очікували репатріаціі. Створив цілу організацію що помагала йому у

роботі. Друкували паспорти, забезпечували людей одягом, іжею житлом. Всю потугу, свого

роду, власним коштом він купляв будинки для людей, для сховища, для тих хто уже не

мав де жити. Йому вдалось шляхом погроз покарання за воєнні злочини переконати деяких

німецьких генералів не виконувати накази Гітлера по вивозу євреів в табори смерті. Був

один момент, на березі Голубого Дунаю, у місячному світлі, спалахнуло світло над головою.

німб як на іконах - розказує співробітниця посольства. Це було незадовго перед приходом

радянских військ. Владу на короткий час перехопили " перехрещенні стріли" - венгерська

профашиська організація. Вони ввели терор, безчиствували, вбивали людеей прямо на ву -

лиці, топили в Дунаі. Валенберг пішов на берег Дунаю припинити вбивства і це неймовірно

але він досягся успіху. Вона розказувала як все це відбувалось, як він ходив

серед них - безстрашно, забороняючи стріляти, стрімкий, незворушно, з волею. І тоді спа -

лахнуло сяйво. Вона розказувала що більше ніколи в житті вона не відчула уже таких

сильних почуттів як тоді на ріці. Розказує Пер Ангер. Що до останнього моменту він робив

спроби порятувати людей. Навіть коли уже здавалося безнадійно, і іх уже підвозили до

самоі границі. Рауль іхав за цими людьми, розказує Пер. А ще у нього була чорна книга.

І по дорозі до залізничного вокзалу він раптом зупинився і закричав фашистам по німецькі

" Як ви смієте забирати цих людей, вони всі під нашим захистом. Всі у кого є шведські

паспорта повертаються назад. Залізайте в грузовик. І тут він відкриває свою чорну книгу

і починає викрикувати фаміліі, швидко як із кулемета. Люди здогадались в чому діло і ті

хто ще міг стояти на ногах почали забиратися в його грузовик, неважно, називав він його

фамілію чи ні. І він повіз іх, масу народу назад, у Будапешт. І по дорозі назад Пер питає

його Рауль, я і не знав що у нас є така книга, такий список. А Рауль розсміявшись як без -

умний і говорить , я тобі покажу іі коли ми закінчим, і відкриває книгу, а там, ні єдиноі

фаміліі, нічого." Невідомо, скільки людей було ним порятовано, історики вказують на цифру

сто тисяч. Та тут щось інше. Як свічечка що запалює інші свічечки, як камертон що звучить

вірним тоном, як порушена гладь води що гонить хвилю до самого берега, так він впливав на

інших людей. Ніхто не оставався безучасним в його присутності. Не можна до кінця все

зрозуміти зводячи лише до труб Дахау чи Освєнціма. Остається ще Гулаг, Тайшетлаг, Соло -

вки. Мало було людей що насмілювались не погодитись із цією владою. Зручно було

нічого не бачити. Отже що було далі. Трудно це зрозуміти. Коли Радянські війська ввійшли

в місто за Валенбергом прийшли два солдата щоб провести його на зустріч з командуючим

2-м Украінським фронтом Маліновським. Напевне він відчув загрозу і ідучи до машини

сказав: не знаю хто я - гість чи полонений. Трудно зрозуміти чому Валенберга арештували.

Можливо вони не могли уявити собі що шведський громадянин залишив свій дім, свою ро -

дину щоб іхати в Будапешт і помагати людям. Можливо вони перестали розуміти значення

деяких слів і вважали його діяльність лише прикриттям чогось іншого? Всі намагання

прояснити все це у наш час, зрозуміти, адже були відкриті архіви і багато таємного колись

уже стало відомим, більше похоже на оправдовування. Та і зараз немає розуміння, ясності.

У лютому 1957 року Радянська сторона признала що Валенберг був арештований і вивезе -

ний в Москву, де і помер від інфаркта 17 липня 1947 року. У наш час відкрили давні архіви

під час вивчення яких дослідники уяснили собі що існує можливість того що Раль Валенберг

ще був живий довший час. Та багато важливих документів уже просто не існує.

Це не можна зрозуміти так просто. Не можна уже так як колись прославляти перемогу у

війні і наміренно не замічати власних концертраційнихі таборів що теж існували...

Швеція не оставалася безучасною до долі Валенберга, та на всі запити отримували відпо -

відь що інша сторона нічого не знає.

Світ не остався безучасним до Рауля Валенберга. 26 листопада 1963 року Яд Вашем

удостоів його званням Праведника Народів Світу. Його мати відказалась отримувати

нагороду замість сина, так як вірила що він ще живий. І тільки після іі смерті в 1979

році на Алеі Праведників в Яд Вашем було посаджене дерево в честь його.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Цитата
Як свічечка що запалює інші свічечки, як камертон що звучить
вірним тоном, як порушена гладь води що гонить хвилю до самого берега, так він впливав на
інших людей. Ніхто не оставався безучасним в його присутності.

 

Ігоре, дуже дякую за оповідання. Як Ви поставитесь до того, щоб відкрити сторінку з Вашими оповіданнями на сайті?

 

Невдовзі я відсканую Вашу фотографію. Дякую Вам smile.gif

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

На Соловках.

 

Иногда Я как простая сестра милосердия, а сером платке из козьего пуха, небольшого

роста, неприметная девушка, неделями стояла среди них, в их ужасных санитарных

лазаретах, в их кошмарных бараках. Никому из них даже в голову не приходило. Кто

перед ними. Меня называли просто девушка, сестра, матушка родненькая. Каково же

было их удивление, когда по переходе в вечность Я принимала их и помазала, и в лике

Богородицы узнавали они ту самую неприметную, неизвестно откуда взявшуюся

сестру милосердия.

Из посланий Матери Марии.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Сердце.

 

... Жизнь сердуа иная. Воспоминания о прошлом вызывают в нём острую боль.

Ум подозрителен и индивидуален, ищет разделения. Сердце же напротив, клейко -

сочетано. Внутри него десятки кладезей, несметные сокровища. В сердце храм и скиния,

невестник и невеста, брачный одр и крест, вечеря любви и Агнец, четыре животных,

образ и подобие Божие, книга Премудрости и книга Жизни с именами всех записаных

в неё, рай поднебесный и небо опрокинутое... Основное же отличие веры сердечной...

жажда Бога живого, общения с Ним, встречи и соединенияё

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Притча о пастухе и стаде.

 

Представте пастух остановил стадо на прекрасном лугу, но вот уже полтора

тысячелетия бедные овцы пасутся на одном и том же пастбище с давно пропавшей

травой и древесными корягами вместо луговых цветов. Пастырь же постоянно играет

на свирели и призывает их танцевать... Овцы грустно блеют - посмотри, сколько

прекрасных пастбищ кругом, зеленеют чудесные луга, мы устали от твоих старых песен,

Ты изображаеш из себя кроткого, но ты похож на волка...

 

Из посланий Матери Марии.

 

Був час і я ніяк не міг це зрозуміти. Я питав себе знову і знову, чому церква яка

називається Покров Божоі Матері не читає послань Тоі , котру вони чтять як свою

покровительницю і захисницю, як свою мати, як порадницю у всіх справах. Що вони

вороги Ій, задавав я собі питання? Я навіть кілька разів писав листи до ( умовно до

неба ) щоб мені розяснили це. Чому вони так грубо ігнорують і не хочуть знати ні волі ІІ,

ні думок, ні задумів, ні почуттів. Ну нічого, нічого. Хоч би спитали - Мати - це твоі послання?

Розкажи нам, поясни. Що з нами не так, що ми вже не можемо це зрозуміти? Хіба Мати

відмовилась би у пояснені? І ні- чо- го, мовчання, пустота. Ні одного запитання. Хіба

можна жити лише своім розумом? Не розумію.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ігоре, дякую Вам за довіру, а ще за те, що Ви вірите і знаєте.

 

А чи існує в Інтернеті сайт або форум, де всі послання Матері Марії зібрані?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Я шукав це в інтернеті кілька разів.

Є багато музики присвячено Матері. Є окремі послання окремих людей.

Але у різних частинах Землі ці люди що отримують послання зосередженні лише

на те, що дано ім. Вони з певним відстороненням відносяться до послань що приходять

від інших краін, що на протилежній частині світу. Вони не відкидують іх, ні, але повністю

концертруються лише на своєму. Я не можу це пояснити. Можливо що якийсь народ має

звернути увагу саме на це що вказує Мати, на те що він пропустив і йому потрібно

повернутися саме до цього, Інший цей етап можливо пройшов блискуче і чекає нового,

прориву, віджкриття, і ім приходить уже зовсім інше, а можливо якийсь народ чекає

опіки, покрову, захисту. Можливо він уже не хоче перебувати у цих гнітючих, загублених

енергіях у вічному страсі що він не зможе прогодувати дітей, захистити батьків, боятися в

безсонних ночах що хтось прийде до тебе в дім і кудись вивезе. І тоді єдина надія у нього

лишається Мати. Мати Марія. В нас на Галичині культ Матері, особливо на крайніх західних

границях. Кажуть - якщо Марія не допоможе, то не допоможе уже ніхто. У нас бесконечна

віра у ІІ доброту... Я ще по памяті приведу слова Маріі. Що приходила вона до людей

у всі часи. У всі релігіі. Лише для неі було важливо, щоб людина була смиренна.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

А ще у мене була цікава робота.

Звернувся до мене молодий архітектор, мій добрий знайомий. Попросив помогти

зробити зйомку земель що являли собою луга. Громадська земля. Там були трави

у пояс величиною, протікало джерело, обабіч йшла дорога. Це було необхідно йому для

проекта побудови каплички. Один чоловік осягнув кошти на тому що вирощувала земля,

на продажі сільськогосподарськоі продукціі. При цьому він полюбив землю. Мав велике

здивування і захват перед природою. І захотів звести капличку, присвячену Природі.

Він казав що люди це не зрозуміють що можна шанувати і природу таким способом. І тому

звичайно там буде статуя Матері, як і у всякій капличці. Та він буде знати - що це природі.

Ми всі троє поіхали і знімали цю місцевість. Інтересно мені звів він цю капличку чи ні.

Попробую віднайти Володимира, архітектора і взнаю.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Капличка Матері Землі... дійсно, так зворушливо і цікаво, як люди поставилися до такої ідеї?

 

Ігоре, тепер на форумі є Ваше фото. Чи відображається воно у Вас? Невдовзі, сподіваюся, відсканую всі фотографії будівлі Храму і зроблю Вам сторінку з фото і оповіданнями. Вона може називатися так, як ця тема: "Спаси Любовь". Як Ви дивитесь на це, Ігоре? Може інша назва Вам більше сподобається?

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Дякую Вам , фотографія відображається на екрані.

Згодом я розповім про капличку, хочу поіхати туди і подивитись.

Це серед полів, трохи у віддаленні від сіл, сам я це місце не знайду.

Ще не знаю чи він реалізував свою ідею.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Деколи виникає необхідність повернутися до ісходу, оновити все, знову і знову,

звіритись, почати нове. кинути зов вперді себе, і потягнутись за цим зовом. Саме

ці слова Учителя все міняють, оживотворяють, сотворяють нове. Якщо Ви позволите

Єлена, я розміщу це.

 

Выявить в себе устремление, организовать новое состояние, состояние реорганизации

ибо для подъёма, полёта, и приближению к Свету нужно изменить в себе многое. Многое,

но что? Что создаёт возможность качественной переориентации сознания и изменения

его формирования через создание новых матричных структур, способных наполняться

Светом, как переформированая энергия естества?... Значит само естество начинает выра -

батывать Свет? Да, это так.

Световая энергия при образованом запросе на Свет, на получение Света, идёт как ответ

- Я ищу Свет. Это запрос ко всей энергоструктуре на переформирование - изменение

структурных особенностей. И если ты ищеш Свет, то и Свет начинает искать тебя. И про -

исходит сложный прцес реорганизизации всей структуры. Этот процес может происходить

в сугубо личном временном измерении.

Но есть запрос, есть утверждение, и реорганизация, какой бы сложной она не была -

начинается. Эволюция сознания начинается с запрса и утверждения. И с этого момента

потоки световой энергии создадут условия для восстановления первичной программы на

биохимическую эволюцию. Это желание подняться, вырваться, взлететь.

 

Послание Исуса Христа. Елена.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 weeks later...

 

Скинуті рукавиці.

 

Спочатку було не так. Я боявся висоти. Зараз уже ні. Зараз я висоти не боюся - боюсь ям.

Ми виставляли риштування по запрошенню, для висотного магазина. І сталося так що

довгий час ми не могли закріпити риштування до стіни. Вакуумні вікна не давали змогу це

зробити. Все хиталось, ми з опасінням дивились вверх, закріпитись зможемо тільки вище

вікна. Стоіш на вузьких профілях вверху, все легенько хитається. Стараєшся не робити

різких рухів, опанувати себе, уйняти дрож в колінах, повністю заспокоітись. Потім шнуром

піднімаєш щити - кидаєш під ноги. Тепер безпечно. Стойки, перила, розкоси, і тепер можна

прикріпитися до стіни. І от робота виконана і нам нам потрібно все розбирати... Я отримав

сильний урок, дуже дякував за це. Все робимо в оберненій послідовності. Перила, стойки,

розкоси, щити, встояти на профілях і перехід на нижчий рівень. В якийсь момент роботи, я,

що мав поставити фіксатори - закріпити перила, не зробив цього. Товариш взявся рукою

за перила... і вони злетіли. Він ледве втримав рівновагу. На мить мені стало погано. Чому не

закріпив питає, я мовчу, що тут говорити. І якось в процесі роботи дальше він каже, давай

послабимо шнури, будем швидше спускати. Я не вспів заперечити, рукавиці у мене були

зняті. Утримували ми шнур при спуску разом, один би він не втримав, внизу люди. Шкіра

на долонях у мене порвалася в трьох місцях, потекла кров. Та впускати не можна було.

Вже згодом він подивився що я без рукавиць. І тут всплили самі по собі переді мною

слова. Ти не дбав за товариша, не захистив його. І щоб щось зрозуміти, треба було щоб

у тебе кров на долонях появилась. Ну як ти по інакшому міг зрозуміти. Ми більше нічого

один одному в цей день не говорили. Але після цього якось я помітив що всі у бригаді

стали уважніші один до одного.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Сильний урок...

раптово, стрімко, однозначно...

Коли дивилася фотографії, думала - які сильні і мужні люди - чоловіки, що будують... людське тіло - надзвичайно тендітне, але захищене Силою Духу.

 

Цитата
Я знаю що це у вас Весна - це мухність.

Ігоре, це Ви про мужність?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Розумна і сильна. І що ? Щаслива ? Ні ! Сама нещасна істота на Землі.

 

Якби людина захотіла, керуючись тими знаннями що вона має, наукою, технікою,

ціленаправленою волею - вона могла б змінити навіть клімат самоі планети. Серед

космічних польотів, вперше, піднявшись над Землею і оглянувши планету зверху,

серед досліджень морських глибин і сходження на високі гори. Поринаючи у вивчення

світу елементарних частинок, відкриваючи нову безмежність у чомусь малому. Серед

пошуків і намагань віднайти себе. А також серед газових воєн і різних конфліктів. Серед

лісових пожеж, згарищ і ідкого повітря великого мегаполіса, вдихачи запах власних думок,

серед різних голосів і безголосся. Серед потопів і руйнувань. Чується один тихий голос.

Ти не залишиш душі моєі Господи ?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Напевне, лише щаслива істота може подарувати щастя іншим істотам... Людина, що віднайшла своє щастя, здатна зробити щасливим світ навколо себе...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Щось мене постійно повертає до початків.

Якщо позволите Єлена - кілька строчок із розмови з Отцем.

 

... Состояние Природы соответствует состоянию души человека... Многое происходящее

перед вами - это отзвук живой Природы, это резонанс на ваше состояние, ибо всё живое

находится в резонирующем потоке, от которого невозможно ни отгородится ни размежевать-

ся, ибо человек это неотъемлемая составная часть живого потока жизни... Каждый избирает

свой путь и сонастраивает пространство на свой поток. Настроить пространство на Свет, на

гармонию поможет ваше соответственное состояние, поможет ощущение Высшей Силы, про -

ходящей через вас для созидания и претворения в жизнь высших Идей.

Гармония и мир возможны через соотнесённое пространственное выравнивание, через

корекцию энергетических потоков и приведение их в однородную по составу энергию.

А ныне разнородные потоки противоборствуют друг другу, что отражено в проявленном ми -

ре живой Природы. Это крик о помощи. Это способ заставить мыслить людей о видимом с

позиций внутреннего Света души. Именно кристальная первозданность внутреннего состава

человеческой души способна вспомнить и восстановить ту основу в мышлении, что опирается

на глубинную память о первозданной непорочности, соединённой в гармоническое перепле-

тение жизнепотоков всего сущего. Именно гармоническое переплетение позволит вам найти

нужное место всему живому, не путём насилия и угнетения, а путём мира и соглашения.

Путь определён на включение созидательного мышления, и тогда самоотдача в мире будет

взаимной и наступит великий момент, когда соответственно своему предназначению про -

являтся все силы.

 

26.06.2003 г Елена

Соприкосновение

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Доброго дня вам.

 

Учора зустрічався з друзями у Львові. З Ігорем Степановичем. У честь вихода новоі

книги поезій. І просто дружня розмова була. Були зсунуті столи, Був вітер, і з дерев

намагався насипати нам трохи листя. Ми розложили виноград на столі, хтось приніс

домашнього червоного, пахучого і молодого виноградного вина. Якраз і вистачило всім

як на причастя. Були спогади Ігора Степановича про Олеся Гончара, роздуми про покликан-

ня людини, поета, художника, митця. Все це з намаганням зрозуміти зміни що є у світі. І чому

ми всезнаючі, маючі Церкву і маючи Книгу все таки не бачимо і не можемо спрогнозувати

майбутнє. Мусить пройти трохи часу щоб нам уложилася правда. Це вже йшло від мене.

Знову склалася ситуація як у музеі Франка. Проте вияв іі стосувався іншого - бути під

Церквою. І це представлялось усіма як незаперечне. Хтоссь має маленьку кладочку і сто -

іть на ній, хтось має маленький білий човник своєі віри і пливе у ньому. Не збий людини

з цієі кладочки, не переверни маленький човник. І я не заперечував ім, не протиставляв,

просто спробував подарувати своє розуміння. Адже є незаперечні, універсальні істини.

Хтось, хто дивиться разом з тобою на цей світ одними очима, хтось, хто дихає разом з тобою

одним повітрям - він має право жити. І людина не може вбивати іншу істоту для продовження

свого життя. Людина має слово, людина має язик і вона може попросити. Тож можна попро -

сити не за себе,, а за тих хто сам за себе попросити не може. Я спробував показати новий

підхід. Не піст релігійний - де все подається людині як спроба очищення. А стосовно іжі ,

стосовно відмови істи мясо на короткий період це теж очищення. Тільки мотиви у Церкви

подані через всепоглинаючу потребу людини. Зате нема потреби тварин. І тих і тих сотворив

Творець. Його дихання підтримує життя у всьому. Хто така людина, щоб пересікати дорогу

іншому? Хіба все живе не має свого права жити. Священство благословляє маленькі кошич -

чи укриті білими рушничками з розписами хрестів і орнаментів, де всередині обовязкові

ковбаси прикрашені миртою. Зустрічаються, в одному місці, в одному часі, під час Пасхи

симвопи життя, милосердя, та зі сторони тих хто мав би утверджувати це життя, священства

так і немає розуміння цього. І вбивство освячується. Я прчитав деякі своі оповідання. Про

що попросити Бога, про Страдчанські печери і живу Віру що виникла як феномен на корот -

кий час і не потребував когось іншого щоб наблизитись до... ну хай це буде Небо, і про те

як все це разюче змінилось після втручання Церкви. Гірко. Адже в основі своій - це релігія

свободи. Читав також оповідання по екзамени. Вам доводилось, я тут висловлюсь по росій -

ські, дуже гарні слова - сражаться за друга?

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Це щодо тематики книг

де висказувалиссь думки про твори.

 

Ульянушка мені ставила подібні оцінки. Один раз зависила рівно на один бал.

На екзамені Зате взнала як іі називають учні. Які розумні у нас були вчителі.

Що в Яворові, а що в Києві.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Присоединиться к обсуждению

Вы можете ответить сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас уже есть аккаунт, войдите, чтобы ответить от своего имени.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Допустимо не более 75 смайлов.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Ваши публикации восстановлены.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

×
×
  • Создать...