Перейти к контенту

Спаси любовь


Gajavata

Рекомендуемые сообщения

Казка про квітку, що називається Майдан.

 

Деколи Майдан мені нагадує квітку, яка на початку не мала колючок.

Та підходили барани і починали обїдати пелюстки, тоді квітка виростила

колючки, щоб барани її не зїли. До сих пір барани дорікають квітці за

за ті колючки. Та підходили до цієї квітки й інші, і квітка вслухалась, що

вони хотіли сказати. Вона впитувала кожне слово, як воду. Деколи це

були слова добрі і мудрі, а головне правда була в цих словах, і це

давало змогу їй рости. Підходили й інші, які теж намагались говорити

правду людям, та ревли цю правду мов козлища. І тоді квітка починала

вслуховуватись в тон, в інтонацію, вона захотіла навчитись відрізняти

що стоїть за словами, що вложено в них. Вона вслухалась у завчений

ритуал молитви, чи перероджує він. Та коли вона чула голос, чистий

і дзвінкий, як дзвін мечів, то вона вірила цим словам. Квітка потребує

цих людей, які скажуть їй чисто, і вона прийме їх і зрозуміє.

Вона відчайдушно вслухається, чекаючи цих людей, на їх слова про

нове про рішуче важне для неї, хоч думок.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

По поводу однієї незбувшоїся мрії.

 

Європа дивилася на Україну часів майдану спочатку з здивуванням, потім

з надією.  А може в неї получиться. Майдан, схожий на Гуситський табір, чи

на козацький загін, невідомо звідки появившийся і виставивший вози в круговій

обороні.

І оживали древні забуті слова і наповнювалися силою. І старі цивілізацї поважних

країн молоділи дивлячись на Україну. Щось чекали. Вечорами, прийшовши втомлені

від трудового дня, вмикаючи телевізор, чи ловлячи останні новини в потоці в потоці

їдучих машин, як найперше хотіли дізнатися:

- А вони ще там стоять, вони не відмовилися від своєї віри, від своєї ідеї. Що жити

можна по іншому. І що є свобода і можна вільно проголошувати важні думки, і втілювати

їх у життя. А потім, якось непомітно, уже після перемоги все почало повертатися на круги

своя, потім війна, і лик Європи потемнів. Що чекала Європа, і чого інтуїтивно хотів Майдан?

В межах одної країни це невиповнимо. Те що нас чекає, це побудова Богоцивілізації.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 3 weeks later...

Чистота.

 

Приємно дивитись на бігову доріжку і прилягаюче возвишення, ще одна

доріжка, на іншій висоті, іншому рівні скверик з ховающимся в глибині статуєю

Божої Матері, що примикає до подвіря  школи.  Скверик обсаджений туєю,

всюди ростуть квіти, алея що веде до статуї - це все утримується в чистоті.

Стадіончик який лежить між двома школами, він повинен бути чистим, він і є

чистим коли йдуть заняття в школі. В суботу, неділю зайнять нема, тиша навколо. 

Мені приходиться брати целофановий мішок в руки в руки, і прибирати. Деколи

люди питають, не ті що бігають зі мною, вони теж це роблять, а звичайні люди,

не знайомі, чому я цим занімаюсь? Я щасливий це пояснити. Бігова доріжка -

нечиста. Мені приходиться бігати кілька разів на день. Ніхто не прийде, і не

зробить чистим її у ці вихідні дні. Приходиться це робити самому, неприємно бігати

коли навколо розчавлені пляшки. Вся робота десять - пятнадцять хвилин. І тоді

я роблю свої десять кругів, у чистоті. В мене до шість, сім таких підходів. А особливо

мені гарно бігати коли вже починаються сутінки. Вечір наступає, тривожний хвилюючий

запах дерев. Всюди діти і матері з маленькими колясками, бо ж стадіончик включає

в себе дитячу площадку, і вони їздять навколо, чи граються.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 weeks later...

Читаючи молитву я постійно пробігав кусочок: Не введи нас у спокусу, але визволи нас

від лукавого.

 

Не введи, але виведи. Мені було не добре, так ніби я вказую Вищому Творчому Розуму

що він має робити. І кінець молитви був завжди під знаком запитання. Всі слова де

просилося Отця, щоб вказав дорогу, вказав щоб можна було іти, не боячись, радісно,

розбивались словами: Не введи нас у спокусу...

 

Написано - Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом що виходить із уст Божих.

У пустині, де перебував Христос.

Написано також: Не будеш спокушати Господа, Бога твого. Тут ці слова говоряться Ворогу,

тому що хоче звести людину. Написано також: Краще тобі без рук, без ніг ввійти в Царство

Небесне, ніж ти маєш когось звести. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 months later...

Із загублених оповідань. 

 

У мене є одна маленька книжечка. На обкладинці рисунок, безмежні простори

космосу, але так ніби видимі були із землі.

Коли сонце ще не встало, але небо заголубіло уже, та ще розсипи зір. Над планетою

руки, та видно самі долоні, вони зверху і знизу над землею. Людина лежить, укрита.

Велетенські руки леліють планету, і людину. Людина укрита чимось білим. Це не саван,

це якраз те що навпаки. І промінь сонця торкнеться планети, торкнеться і людини. І вона

встане, зовсім іншою. Якою встане людина? А планета?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 month later...

Витоки джерел із казок.

 

Навіть така фантастична ідея яка є у казці "Піди туди не знаю куди, знайди

те, не знаю що". Я давно читав цю казку, вже й не пригадую її точний зміст.

Пригадую що головний герой пішов у пошуки, що завдав йому неправедний

владика. Мова йшла про те, що не хотілось йому віддавати дочку за простого,

не обдарованого титулами і багатством. Часто, у казці протиставлялось багатство

і бідність. Я не думаю, що це вірно, багатство можна здобути і правдою, і не зале- 

жати від нього. Він уже виконав три його доручення, проте не хотілося віддавати 

дочку за простого, і придумав він таке завдання, щоб він із нього не повернувся. Герой 

вийшов і за другом йому був невидимий голос. Коли він хотів їсти то сідав, і говорив 

щоб розгорнулась  йому скатерть самобранка. І миттєво розгорталась у траві скатерть,

з наїдками і напитками. Коли куштував, то згорталась, і не було її. Вони розмовляли про

різні дивні речі, і хлопець ставав мудрішим у цих розмовах. Вони довго ходили, адже

спішити було нікуди, завдання було надзвичайне. Він знайшов те, що не знав що. 

Я не пригадую що це було, чи ким він був, проте завдання виконав. Така історія у цієї

казки.

 

Я думаю що можна примінити фабулу цієї казки до практичних речей, як от до миття посуду.

У цивілізованих країнах використовують електричні посудомиючі машини. І це за благо, не

треба уділяти так багато часу. Проте можна знайти більш чарівний спосіб. Жестом руки,

посуд зникає, щоб появитися знов, коли є потреба. Ми не можемо поки що цього робити,

не навчились. Ми можемо вчитись, ніде не написано, що ми не можемо цього зробити. 

Адже казка каже що ми можемо.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Мені невідомо походження цього голосу.

 

Я тільки можу сказати що казку я розповів точно, я пригадав

все. Можна тільки подумавши сказати перед появою скатерті

самобранки лише кілька слів: Да буде Світло!

Можна подумати і за зміст цієї казки, що є два напрями розвитку,

технологічний і духовний. Тут примінено духовний шлях розвитку,

показано його переваги. Тарілки просто щезають, як і сама скатерть

самобранка. Коли облегшити чоловіку засоби до існування, необхідно

продумати кожен крок далі, що робити, як жити далі. Можна зробити

життя - фантастично цікавим.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 month later...

Це казка, ну майже казка, написана раніше.

 

Двоє на вулиці, або перша молитва.

 

Вона майже бігла по вулиці, запізнюючись на щось своє,

коли зустрілася поглядом з незнайомою людиною. Цим

двом не вдалось так просто пройти мимо один одного,

хоч одна із них навряд чи зауважила іншу. Спинилась, мимо

волі, не віддаючи собі звіту зачим, перегородивши йому дорогу.

Дивилась на нього вражено, схвильовано.

Потім мовчки поступилась, давши дорогу. Рвучко повернулась до

вітрини, подивилась на своє відображення. Ні, вирвалось. Я ніколи

не буду такою. Ти чуєш? Німо, беззвучно кричала вона до когось.

Я ніколи не стану такою. Ти людина похилого віку, очі твої згасли

і лице твоє уже нічого не виражає. Нічого життя не написало

на твоєму обличчю, крім втоми. Ти навіть не здивувався, що я

перекрила тобі дорогу. Ну хіба так має бути людина?

І з цього моменту вона почала бачити те, що раніше не помічала.

Біль іншої людини.

Це змінило всі її звички. Це входило в неї, і ніяк вона не могла цього

уникнути. Ну за що це мені, думала вона, за віщо таке благословіння

вболівати за іншу людину. Аж поки не стала просто неба, і попросила:

Господи, зроби так, щоб людина ніколи не втрачала надію.

Щоб мала ради чого жити, навіть коли залишається зовсім одна.

Щоб знала, що є хтось що її завжди любить і нколи не відрікається від неї.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Можете вважати цю історію за казку, та вона має реальну

основу. Моя дружина йшла по Львівській вулиці коли зустрілася

з незнайомцем. Це я описав цю зустріч що мала місце десь десь

із три роки тому. Закінчення, я придумав, надіюся що так і станеться.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 4 months later...

Я дам деякі пояснення щодо часу проведеного мною. На початку червня 2018 р

на церкві, де я працював, під час закінчення роботи я положив руку на грейдер

і дав наказ піднімати. Руку не забрав, вона лишилася на грейдеру. Дві половинки

поволі зачинялись. Мені відрізало два пальці. Дзвонив Сергій Король до мене,

щось хотів переговорити, я ж лежав в без памятсві. Робота на церкві була закінчена.

Я ледве пригадав Сергія. Я не сказав за інцидент, я намагався говорити, про інше

та марно. Я вирішив боротися до кінця, читав веління, читав "Благоуханный рай

словесный" Матері Марії. "Две жызни" Коры Антаровой, читав "Самая большая тайна

в истории человечества" Учителя Ракоці, і звичайно ж наші Послання.

Мені дуже не вистачало Послань, коли була затримка. Я часто думав, розмірковував

за них. Два перевязані пальці, так і лишались, перевязаними. Я читав веління

Христоцельность, що дав Христос. Я кожного дня бігав, по нашому стадіончику,

що знаходится між школами, бігав по десять кругів. Я не вірив що пальці назавжди

остануться обрізаними, що все закінчено. І через зиму, пальці відросли, відросли і нігті.

І тоді я знову прийшов до церкви, показав відрощені пальці, показав виросші нігті.

Я знову працюю на церкві. Церква наша має своєрідний вид - зовні дуже гарна, пофарбована,

а в середині стоять риштування, всі внутрішні роботи треба робити. Я передаю привіт усім

хто трудиться, хто хоче щоб наша земля воскресла, щоб ми стали похожі на тих, хто відповідає

за еволюцію землі.

 

Гаявата.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Радий за тебе, дорогий Гаявато! Ти переміг обмеженість масових уявлень про можливе. Сподіваюся, що попереду в тебе не менш вражаючі досягнення у прояві духу!

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 Гаявато, мої співчуття. :( Ти молодець. А що таке грейдер? Це ж наче трактор такий?

Бажаю здоров,я, здоров,я та міцності. Хай Бог та янголи бережуть тебе всюди. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 month later...

По слідами одного збитого літака.

 

Вчора міжнародна комісія представила доклад про розслідування

гибелі пасажирського літака ЕЙЧ - 17. Представляли і перехоплені

телефонні розмови протилежної сторони, одразу ж після того як

збитий літак упав на землю. По всьому залі було чутно як вони

похвалялись що збили цей літак, збуджені і крайньої степені горді

голоси. Поки одразу все змінилось, коли стало відомо що рейс

міжнародний, пасажирський коли побачили розкидані ляльки дітей

і тіла загиблих Одразу ж стали говорити що збили літак українці.

Нічого нового під сонцем.

Телебачення росії одразу ж викинуло в ефір - необєктивність, упередженість.

Ну добре, я розумію політиків, я можу зрозуміти журналістів. Та не можу 

зрозуміти військових. Я не можу зрозуміти генералів, адже їм доводилось

зустрічатись, поставляти ці ракети, тиснути руки чоловікам. Вони не можуть

бути необізнаними, вони не можуть не знати. Колись, давно вони були

сміливі. Нація захворіла, захворіла на гордість. Вона дивиться в дзеркало,

бачить що хвора, та каже мені личить. У чому місія, у чому велич, коли

я чую ці пафосні голоси що ставлять себе над. Лишається тільки гіркота,

як після смак поганого вина. І не важливо з якої сторони долинають ці

голоси, чи з Росії чи з України, усе це гіркий терен.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ця "гордість" - то компенсація слабкості через побоювання побачити своє справжнє обличчя у дзеркалі сумління. І брехня, навіть самим собі, не ввижається надмірною ціною за можливість втекти від себе. Явище набуло національного масштабу, і доки воно триватиме, духовна еволюція цього суспільства неможлива. Можна лише побажати цим людям душевних сил, аби стати на шлях конструктивного розвитку.   

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 4 weeks later...

Приїзд друга.

 

Кожного разу, коли написано нову книгу він приїжджає до Львова щоб

познайомити з книгою, подивитися чи змінилося щось, чи змінилися люди.

Він доносить те, що вважає мало би прозвучати, мало би змінити цей простір, 

Наповнити його любовю. І він наповнює його, намагається ввійти в стан

кожного вірша, коли писав, відтворити його. Та не тільки, бо присутнє й інше.

Не можна дихати одними й тими ж словами, звертаючи увагу на ті кілька

імен з року в рік, з погляду важливості їх для світу. Тоді стає важко, парно дихати,

і хочеться відкрити те неіснуюче вікно. Пізніш, дарування книг, це завжди ритуал,

книги даруються, і хто має бажає може заплатити, якщо вийде. 

І я себе запитую, чому ці всі люди з готовністю приймають дар, чи будуть читати?

Чому приймають це як належне? Чому коли слухали, постава їх була розслаблена

в кріслі, і ні один хребет не виструнчився і не напружився у відповідь на звучаще

слово. На любов. Хай з домішками того, що я не приймаю, але любов. Чому приїхали

вони на пів години пізніше, бо перегружені маршрутки кажуть, чому вони такі комфортні,

чому релігію, яку вони сповідують так підімяли під себе?

Давали книгу і мені, я подякував, та відмовився. Сказав, що побачити приїхав його.

Зустрітися, послухати. Сказав що приймаю все в цілісності, і недоказане теж, і що

вдячний що приїхав і я мав можливість побачити  все і почути.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 month later...

Це було  не давно.

 
Єдине що потребує зараз людина, це Небесного захисту.
Бо немає більше до кого звернутися. Світла.
Знати що є Сила вища за людину, справедлива. Що світло
сильніше за тьму, а доброта за суд. Що Матір заступиться, коли
уже ніхто не зможе помогти. Сьогодні свято Покрови Святої Богородиці.
Хай в кожному домі, сьогодні буде мир, хай зло не посміє переступити
поріг кожного дому. Хай крапелька радості розчинить тривогу і прийде 
впевненість у твоє майбутнє.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 3 weeks later...

 

Указала Матерь Мира: Собирайтесь ветры,  собирайтесь снега,

не являйтесь, птицы, и не подходите звери.

   Не утвердится нога человеческая на Моей  Вершине. Не утвердится

свет месяца, но луч солнца  достигнет Вершину.

   Сохрани солнце, Вершину Мою, ибо где встану на страже?

Никогда не взойдет зверь и не удержится сила человеческая.

Что блестит на вершине? Чему выхри сложили венец сияющий?

    Она Великая Матерь, одна поднялась на Вершину. И никто не взойдт

за Нею.

   На самой высокой  горе сияет Матерь Мира.  Она тьму поразить вышла.

Почему упадают враги, и куда с отчаянием обращают глаза?

Она одела пламенный плат и окружилась стеною огня. Она наша крепость

и устремление!

   Гора Матери простирается от Земли до Небес!

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 months later...

Вспомните как одержал победу, одну из величайших побед, великий Тамерлан.

Он зажег степь позади своих войск, и те, гонимые огнем смяли врага. Помните,

что лишь энтузиазм, вера в правоту и огонь устремления, потому возмутитесь 

духом и найдите огненые слова. Зажгите в себе этот творящий огонь.

 

Жизнь говорит, что в счастливых и удобных гаванях, не проснется дух человеческий,

лишь во дни потрясений можно ожидать подъемов духа и осознания ценностей.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 4 weeks later...

Я знайшов ці листочки, серед інших, де була сотня покладених  іншими

Час від часу, я їх переглядаю. Серед  листочків, присвячених Матері Марії

я знайшов зовсім  незалежні листочки, зовсім без підпису,  рукописні про 

тварин. Це дуже цікаве повідомлення.

 

Существует много различий между животными и вами. Одно из самых основных

различий состоит в том, что животные знают, когда они умирают, их существование 

не заканчивается. Они знают что их развитие продолжается. Они не закупают себе

места на кладбище, и не волнуются где будут умирать, и где их похоронят. Животные 

верны, что Вселенная о них позаботится. У них врожденная мудрость и доверие

 к жизни. Они не покупают страховые полисы и не смотрят телевизор. Многие из

животных остро чувствуют окружающий мир и происходящие в нем изменения.

Они сознают что то качество жизни, которое бы их устраивало, не может более

проявится в вашем мире. И потому они его покидают. Вам самим предоставляется

решать, питаться ими или нет...В настоящее время животных не чтят, и не уважают,

и качество их жизни оставляет желать лучшего. К ним относятся как будто они

не являются животными существами, не обладают чувствами, а служат лишь рабами

человвеческой рассы. Животные были разработаны и созданы таким образом. чтобы

быть вашими друзьями, занимать определенное пространство...разделять путь вместе

с вами. Животные биогенетические создания, в основе которых лежит множество

различных генетических наборов, собранных в различных звездных системах. 

Их сотворение позволяет представителям тех систем иметь генетическую связь

с Землей и через этот уровень заглядывать на Землю и провозглашать свое присуствие.

Подобная грань созидания никогда по настоящему не оценивалась и не была понята.

У животных есть интуитивное чутье, которое позволяет им понять, какую роль играют они

сами и другие животные. Корнями они уходят в великое разнообразие внеземного

сообщества. А выглядят животные так же как их предки, разумные существа проживающие

в других мирах...Те кто создавали вашу планету, просили множество сообществ представить

"семена" для засевания на вашей планете. Эти "семена" подвергались биогенной инженерии,

в результате чего стало возможным создание друзей и компаньйонов человека, заселивших

Землю...

 

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 month later...

Усмішка.

У цих небесних сховищах, там де записано усі слова, та високо

і трудно туди дістатись. Треба ставати навшпиньки. Теж саме інколи 

читаючи про те що хтось уже написав, хочеться стати навшпиньки.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Присоединиться к обсуждению

Вы можете ответить сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас уже есть аккаунт, войдите, чтобы ответить от своего имени.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Допустимо не более 75 смайлов.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Ваши публикации восстановлены.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

×
×
  • Создать...