Спаси любовь

[Руслан]

Благодарю

[Воздух]

Супер... дякую!

[Елена]

Игорь, я тоже благодарю!!

[Gajavata]

 

Я ДОБРЕЙШАЯ ДОБРЫХ.

 

О дитя Мое, Крест блажен.

Люби Крест даный тебе.

Спаситель прежде пронес твой Крест. после вручил его тебе.

А Я как Мать сообразовала его со своим.

Я трижды внутренне переживала каждый твой крик и стон. Не забывай.

Я та. которая приняла предсмертные стоны милионов соловецких заключенных.

Я Добрейшая добрых.

До сих пор во всей Святой Руси нет ни одной иконы с этим именем Моим.

Ни один иконописец не удосужился нарисовать этот Мой самый прекрасный

образ всех времен.

Добрейшая добрых - Матерь вмещающая милионы криков.

 

ЗАПРЕТИ СЕБЕ.

 

Запрети себе вспыльчивость

ропот. уныние. помыслы.

Враг атакует тебя с неистовой силой, пытаясь использовать тебя как чуткий

инструмент. Ставь сильный щит и доверяйся ангелу провидения. Тот, кто ведет

провидит, не попустит.

Значит так должно, так лучше.

Протився только одному - греху, и чутко слушай голос совести

чтобы свидетельским жезлом противостоять злу.

Твое смирение для Меня дороже чем планы по устроению мисии Марии.

Пусть степень трепетного простирания достигнет степени твоей огненной ревности.

и искренности твоего служения.

И Я обещаю не оставить ни одной твоей молитвы.

Обещаю вынимать самые, самые глубокие из прошений твоего сердца.

 

Я перечитував багато разів ці Послання.

Можливо це кого і заінтересує.

 

 

 

 

[Gajavata]

ЛЮБОВЬЮ...

 

Любовь простит все ошибки

Любовью отпускаются грехи

Любовью свидетельствуется

Ибо

Бог Любовь и любовью переполненое сердце вмещает небеса

Бог есть только Любовь, любовью постигается Господь

Сколько ни говори, сколько не учи о кресте

Без любви понять крест невозможно

Только свой крест в состоянии человек нести без особой любви

Из одной жажды правды.

[Gajavata]

 

Така маленька легенда Яворівских земель.

 

Юності чесної зерцало.

 

Колись на цих землях був обіт, він так і називався.

Уже невідомі стали слова цього обіту. Забулись.

Тільки назва обіту, що іде із таких глибин, що далі невідомість.

Складались і лицарські кодекси на основі цієї назви /у поляків/

Та це - не - те.

Коли ті що памятають згадують, що було таке -

Юності чесної зерцало, ніби хвиля стає.

І вони просто мовчать.

 

 

 

[Gajavata]

 

Ми приносимо інший вітер.

 

Він уже збирався виходити здавши своє нічне чергування, у

передпокоях цього готелю попрямувавши до виходу, та

затримавшись зупинився. Не думаючи, так, автоматично як і вчора

витягнув парасолю, кинув погляд на простір неба що відкривався

крізь вікна, на зграйку молодих людей що увійшли.

Собі зовсім вільно, про щось розмовляючи. з цікавістю оглядаючи

велетенську залу.

Дощу не буде, кинув йому словом один із зграйки, можете сховати парасолю.

Та відки ви про це знаєте?

Пора дощів, пора впалого листя, пора їдкої негоди.

На мить, зупинившись вони поглянули один на одного, потім розсміялись.

Так завжди буває.

Ми приносимо інший вітер.

За цей тиждень - два що ми будемо у вашому місті - мигдаль під вашими

вікнами знову розцвіте, додав ще один, на ці два тижні до вашого міста

повернеться літо.

Уже вийшовши, прогулюючись вуличками, пильно вдивляючись

у людей ніби намагаючись їх зрозуміти, він знову повернувся до цієї

короткої розмови. Ну чому б то у нашому місті мав запанувати ясний день,

хіба для цього є причини? думав про себе.

Та щось у ньому це заперечило. Ну хіба то так має жити людина?

Усе навіки зважене, прописане, усе відоме.

Він думав про невідповідність того що очікує людина. і про ту рутину

що згодом затягує її, топлячи саме світле й чисте, перетворюючи життя

її в нудьгу.

Йому стало жарко і він розстебнув плащ.

Теплий вітер, звідки він?

Він подививсь на небо. Появились розриви в хмарах що стрімко

розширювались заповнюючи його голубим...

Люди дивувались, ну звідки це, так ніби знову весна.

Звідки цей теплий, такий свіжий вітер? звідки цей запах? чому знов

розцвіли дерева?

І кожен день цих двох тижнів, поки зграйка молодих людей перебувала

у місті було так як вони сказали.

І зацвів під вікнами мигдаль, і жар літа

хоч і ненадовго та заполонив місто, подарувавши щось

незвичне цим людям.

Повернув їм тепло, на яке вони і не сподівались.

 

 

 

 

 

[Gajavata]

 

Абетка християнина.

 

Ця книжечка для дітей.

Для самих маленьких, і для тих хто готується уже до школи.

Прочитав, багато здивувався.

Кожна сторінка присвячена літері. У літеру вложено зміст і образ.

Образ, це малюнок, він супроводжує зміст. Зміст виражено коротким

віршем. Частина літер присвячена тому що оточує людину в житті, це

прості речі. А є літери що присвячені атрибутам християнської віри.

Що мене здивувало.

Там дуже мало того що символізує малюнок обкладинки. Людина стоїть

розвівши руки в сторони, долонями розкрившись до неба. Показано відкри -

тість, чистота намірів, бажання дати.

Там все не так.

Часто в образ вміщується, втискається негативність. Підспудно навіюється

і переноситься на дитину. Що це в ній є, що вона в чомусь винувата,

ну хоча б потенційно. Дитина ще не розуміє цього. Вона маленька, вона

тільки вступила в життя. Там нема легкокрилих і світлих побажань.

Бо можна до чогось промовляти у людині. Можна побачити у ній тоненький

промінчик і звертатися до цього промінчика. І він відповість тобі світлом.

Можна як і корова до корови.

До цього маленького хлопчика звертаються на сторінці Е. На малюнку

чуйний уважний хлопчик, він слухає. Поряд дідок, киває пальцем за щось

винуватить. У верху напис.

- Е, - сказав дідусь

Й нахмурив брови -

На тебе я серджусь

Бувай здоровий

Із уст дідка виходять маленькі хмарки, на яких Е - е - е, ну чому би не

бе - бе - бе, більше би підходило по смислу. На сторінці А

Ангел з неба прилетів

Й стукає до тебе

Не роби дитя гріхів

А рости до неба

Дивись не стань як Юда, це звичайно на сторінці Ю.

Він не взнає про Добро і Зло. Бо дитині про це таким способом не можна

підносити. До нього ставляться з підозрою.

Сторінка О.

Око Всевишнього бачить усе

Від Нього дитина, ніщо не сховаєш.

То перше ніж робиш подумай про це

За зроблене зло відповідати ти маєш.

Це не рідний і близький, це далекий і грізний, такий не підведе якщо впадеш.

Дитині показали нелюбовний образ Отця. Це Око наглядача.

Та хіба не було сказано.

Необхідно мати чисте, непошкоджене бачення.

Хіба не було сказано.

Працюйте над Світильничим Оком. Зробіть свій зір чистим, його найтонші

ниті мають входити в Божественне, в Божественний Розум. а не в мертві

схеми богословських колотушок.

Хіба не вчилося в ті давні дні.

Про народження з висоти. Та про це говорилося не тільки Никодиму, не

тільки Іосифу Аримафейському, та про це говорилося десяткам учнів.

Бо новонароджена дитина - чисте дитя, щойно народившася богодитина -

так можна булоб сказати зараз про народження звише.

 

[Gajavata]

 

Адміністрації форуму.

 

Прошу вилучити попередньо розміщене

мною повідомлення від 22.12.2012р

 

З пошаною до вас Ігор!

[Gajavata]

 

Просто людина.

 

Тобі скажуть дорогий брате, сестро моя у цьому молитвенному домі.

Так тихо розмовляли ми вийшовши на вулицю. задаючи питання, і щось

розказуючи. А чому ж на вулиці ви звертаєтесь до незнайомої людини

- шановний або добродію? Нас би сприйняли за божевільних. Може це

і непогано. Що? Що нас сприйняли б за божевільних? Ні. Просто добродій

- гарне звертання, милозвучне. Ні. Просто формальність, він же може

виявитись і не наш. Заведено так на наших землях, якщо незнайомець

- звертатись шановний, або добродій. Це просто так. Далі я ішов уже один

та думав про те саме. Що добре було б, якби слова промовлені та виражали

те що вложено у них. Бо шановний - він має шану, за віщось, і це не може

бути просто так. Бо тоді і брате мій, та сестро моя - це теж може виявитись

просто так. Та є одне слово яке завжди можна промовляти до людини,

ну хоча б подумки, і воно завжди буде щось значити - друже мій!

Як у тій притчі за званих і незваних, коли господар скликав на торжество

усіх - відкривши двері. Цю притчу можна було б виразити і одним словом

та було б незрозуміло, і прийшлося вимовити всі остальні слова. Друже

чому прийшов ти сюда не в брачній одежі. ( Це звичайно ж за ауру що огортає

людину) Що буде далі з людиною, ще невідомо. Мовчить Господар, чекає

відповіді. Який відклик задзвенить. Та первинно - друже!

І чомусь гостро мені захотілось стати незнайомцем.

Для всіх моїх близьких і рідних і оточуючих.

 

 

[Gajavata]

Про Пилипчука.

 

Обморозив собі пальці Федір Пилипчук у жіночій колонії.

Читав щось жінкам, вони не захотіли іти на обід, остались на морозі,

слухали. Пробилась одна красива дівчина. Та якби я знала про це.

Якби я почула про це раніше. Що це є що це існує, хіба би я попала сюди!?

 

 

 

[Руслан]

А що він читав, Ігоре?

[Gajavata]

 

Це львівський поет.

Він пише дуже короткі оповідання, вірші, можливо ще щось.

Мені розказали про нього друзі. Сам я його незнаю.

Розказували, ходив він у школу, до дітей що мають ваду, їм

утруднено говорити. Розказували що це йому багато вартувало

пїти до них, спілкуватися з ними. Та йому вдалося щось, там спілкування

серед них було. В кінці, коли прощались, там щось відбулось.

Та можливо про це і не треба.

Я вчора шукав у Львові, та не знайшов його книг.

[Руслан]

Дякую

[Gajavata]

 

Усмішка.

 

У цих небесних схованках, там записано усі слова, та високо,

трудно дістатись, треба ставати навшпиньки. І читаючи інколи

написане кимось так і хочеться стати навшпиньки. Щоб краще

розуміти. Так і робила одна знайома мені людина.

[Руслан]

 

[Gajavata]

Захисти свій сад

 

Серед сумяття і спокою

Серед різноманіття різних голосів

Серед правих і неправих

Ожесточившихся сердець

І тихої радості зовсім незнайомої людини що усміхається

Серед каменепаду правильних слів

Що здається можуть присипати любий живий росток що пробивається

Недільної проповіді у храмі що закінчується

Словами

І прийде в Славі і буде Судити

Ніби Він так і жде, щоб людина спіткнулася

І Аз Єсьм Воздам!

Це не те що вони думають

Він витре сльозу з твого обличчя, коли ніхто вже не зможе цього зробити

 

 

 

[Gajavata]

 

Пісня

Берегите любовь (Соловки)

 

Берегите любовь

Ведь никто и ничто без Нее не живет и не дышет

Без Нее и душа Слава Бога проста

Огрубевшего в плоти не слышит

Без Нее и душа Слава Бога проста

Огрубевшего в плоти не слышит

Берегите любовь

Для Нее нет преград

Только ветвь Ее вновь созревает

Без Нее и душа так прекрасна светла

Без усякой вины погибает

Без Нее и душа так прекрасно светла

Без усякой вины погибает

Берегите любовь, дар Небесный Отца

Нам твореньям Его земнородным

Без Нее невозможно ни душу спасти

И Исус с этой жизни уходит

Без Нее невозможно ни душу спасти

И Исус с этой жизни уходит

Берегите любовь, больше жизни своей

Лишь Она нам укажет дорогу

И в беде и в пути, в ясный день и во сне

И друг другу и к личному Богу

И в беде и в пути, в ясный день и во сне

И дру другу и личному Богу

[Gajavata]

 

Якщо хтось захоче послухати цю пісню.

 

У системі пошуку треба набрати:

Берегите любовь(соловки)

[Gajavata]

 

Пісня

Берегите любовь (Соловки)

 

Берегите любовь

Ведь никто и ничто без Нее не живет и не дышит

Без Нее и душа Славу Бога Творца

Огрубевшая в плоти не слышит

Без Нее и душа Славу Бога Творца

Огрубевшая в плоти не слышит

Берегите любовь

Для Нее нет преград

Только ветвь Ее вновь созревает

Без Нее и душа так прекрасна светла

Безо всякой вины погибает

Без нее и душа так прекрасно светла

Безо всякой вины погибает

Берегите любовь, дар Небесный Отца

Нам твореньям Его земнородным

Без Нее невозможно ни душу спасти

И Исус с этой жизни уходит

Без Нее невозможно ни душу спасти

И Исус с этой жизни уходит

Берегите любовь больше жизни своей

Лишь Она нгам укажет дорогу

И в беде и в пути, в ясный день и во сне

И друг другу и к Вечному Богу

И в беде и в пути, в ясный день и во сне

И друг другу и к Вечному Богу

[Руслан]

Дякую, Ігоре.

[Gajavata]

 

Лісова прогалина.

 

Звичайна прогалина в лісі, та завжди привертала увагу, хотілось кинути поглядом

на неї. коли проїжджаєш мимо. Якась память жила у ній, ніби щось хотілось висказатись.

Певно будуть садити розсаду, запитав я знайомого.

Ні. Вона тут не для цього.

?

Тут, колись, дуже давно, жили. Тут жив лісничий.

Потім, так вдивляючись ніби у щось далеке - хороший був чоловік.

А я думав пропадає людина, ніби у бездну падає. Стирається память і сліду не лишаєтья.

А ні.

Хороше памятається.

 

 

 

[Руслан]

Дякую

[Gajavata]

 

Все плавить, цей несподіваний порив душі.

 

Та - ку - ди - ти - бі - жи - ш.

Рвучко у пориві він простягає руки вслід.

Уже проходящої людини.

Ти там всього цього і не побачиш.

Як вітер зняв тополиний пух із дерев, і підняв до неба.

І тепер він падає невагомо як сніг.

Ти бачив колись, щоб заметіль та літом, і не холодно.

Подивися у верх.

І як же ти пробігаєш у цей недільний ранок. Мимо.

Мимо неба, мимо сонця, мимо вітру.

 

[Елена]