Спаси любовь

[Gajavata]

 

Вибачте, можливо мені і не слід було це писати, а вам читати.

Та поговорити про ці прості речі мені ні з ким.

[Руслан]

Дякую Ігоре

 

[Fotos]

Благодарю, Игорь! Рассказ наводит на размышления об осознанности каждого нашего действия. О важности понимания предназначения каждой вещи. каждого творения божьего и ответственности за все совершенное нами.

[Gajavata]

 

Майдан ранена птиця.

 

Десь появилось відчуття, що там треба бути. Може й не багато зробиш, та

бути там. Так змучена Руслана увечері, зі сцени, коли їй сказали що звідусіль

їдуть люди, дзвонять що будуть, масові дзвінки, втомленим з гіркотою голосом

- ну це ж треба було так всіх довести. Суботній майдан. З ранковим затишшям,

ніби невидимі терези зважували все і всіх, тримаючи в рівновазі, та все ж

покачнулись. І він почав рости. Майдан живий, це структура, спільними

зусиллями створений організм. Був виставлений захист, була охорона майдана,

були люди що добровільно взяли на себе різноманітні обовязки. Хтось підтри -

мував вогонь і кожен на кілька хвилин міг підійти до бочки з гоящими дровами

і погріти руки, хтось готував, грів у великих ємностях воду і можна було підійти

і попити кави чи чаю, чи бульон у пласмасових стаканчиках. Він був нещадний

до деяких проявів і підвипивші люди зовсім не могли попасти на його територію

Була переступлена межа.

І вже не можна було просто так, ходити на роботу, чи просто жити своїм життям

ніби нічого не сталось. Вишукувалось слова. Старалось бути дуже уважними

до своїх слів, розумілося що по за словами є й глибше розуміння. Це хотілося

віднайти. Та був знак. Над усім. Люди не мають ховатися в храмі, жити під

страхом.

Було багато хороших красивих людей. Було велике намагання віднайти те

що шукається, за що бореться. Це виразилось навіть у піснях. Були виконані

дві пісні на слова Лесі Українки. Це боло високе. Виступала одна людина,

дякувала майдану, що люди прийшли. Слова його дзвеніли, були послідовними

вдячними, молящими, надихаючими, просящими. Він вірив в майдан, що все це

не даремно, дасть плід. Він старався прояснити що таке добро і що таке зло.

Майдан не хотів його відпускати. І ще довго лунало над майданом -

дя-ку-є-мо то-бі !

Виступала і людина у священницькому одязі. Передам деякі моменти. Бо

заставляють задуматись. Були сказані слова, до майдану. А зараз скажіть тричі - відрікаюсь від сатани. Майдан мовчав, звично, покірно перехрестився,

потім сказав те, що хотів почути священник, а тепер тричі - віддаюсь повністю

під Покров... потім ще щось. Задавлені, пригнічені, але знайшовші в собі силу

прийти сюда люди, мені хотілося в цей момент сказати їм інше. Ніби від Імені.

Поранена птиця. Ти безконечно Мені дорога, своїм мовчазним поглядом

направленим в небо. Ти колись розпрямиш свої крила і злетиш вверх і Я

покажу тобі всі Свої багатства.

 

P.S. Ранком у неділю.

Із помосту попросили, зібратися кілька сотень людей і піти пікетувати генера -

льну прокуратуру. І ми пішли. Не всі дійшли. Була відчутна величезна напруга. Вдовж тротуара у якийсь момент появились довгі щити - огородження. Вони

обмежували, вони притискали. Ми ввійшли усередину між щитами і забором,

там стояли люди. Закутані у прапори із написами, партія регіонів. І ми пройшли,

черкаючи один одного... Ось і генеральна прокуратура. Там стояли два ма -

леньких намети, кілька чекаючих нас людей, і міліція стояча на сходах.

Із чекаючих виділився молодий чоловік, пояснив для чого ця акція. Було

затримано девять чоловік. Після сумнозвісненого побиття беркутом. Після їх

побила ще й міліція. Зараз вони перебувають у підвалах, показавши рукою

на споруду. Деякі потребують невідкладної медичної допомоги. Ми з іноземни -

ми спостерігачами увійшли в середину, ми сфотографували побої, намагаємось

звільнити цих людей. Ми тут знаходимося, кожного дня, кожної ночі, бо в цих

людей має бути надія, і ваша присутність тут важлива...

 

P.S. Бачив у магазині таку картину.

З одної сторони ящики - вино імперіал, з другої сторони ящики, з яблуками.

Поміж ними на куті акваріум з рибами - форель річкова. По недогляду спустили

майже всю воду. Риба бється, бореться за життя, високо підскакує. Нижній

шар уже не має сили, лежить. Найсильніші ще боряться. Мені часто сняться

сни, де я бачу людей у вигляді рибок, де вони плавають, і яка вода. Та і сим-

вол християнста - риба. Підходить працівник, включає воду, подає кисень,

акваріум наповнюється, риба оживає. Він виймає одну, дивиться на неї,

на нього кричать, її хочуть купити, він застиг і дивиться. Дає, незрозумілий

погляд, людини що намагається зрозуміти. Красива риба, хоч тобі дали воду

і включили кисень - кінець у тебе один - на розжареній сковородкі.

Чи то митний союз чи то євроінтеграція - мені здається кінець один, як риби

на розжареній сковородкі. Бо система мамони, влада грошей не має жодного

майбутнього. Треба шукати іншого, інших опор в житті.

 

 

 

 

 

 

[Воздух]

Дуже гарні та щирі слова, Ігоре. Мені подобається подібне читати, відчувається душевність та щирість. Ми змінимо цю систему, разом... кожен буде робити своє, свою маленьку і важливу частинку в цьому великому плані. В міру своїх сил та наполегливості. Я Вірю в нашу Перемогу. Сили Світла переможуть.

[Елена]

Игорь! Я знала, что Вы будете там, я знала, что Вы там...

Спасибо!

[Gajavata]

 

Наші менші друзі.

 

Так інколи називають світ тварин, тоді десь там, вище нас, вище голови, ми

це називаємо небеса є вищі друзі. Там де світи безмежні і кінця і краю нема,

де живуть по іншим законам. І ми їх кличемо, якщо в нас щось негаразд.

Хотів щось купити на нашій довгій вулиці, бо звідси і почалася оповідь, де

розложено обабіч тротуарів і мрлоко, і все що вирощується на землі, й інше.

Масовий убій по селах, все представили поміж картоплею, медом, яблуками,

все що роздражнює їхні ніздрі. Печінка, зложена купою, нарізане мясо, кров

у трилітрових банках, якась, уже копчена ковбаса, сало. Запитую у медового

чоловіка, як ви можете тут торгувати, медом, серед цих запаморочливих

запахів. Мовчить.

Тоді кому вони моляться? якщо щось негаразд. Кого кличуть, бо прийдуть по

законах відповідності інші, яких не звали.

[Gajavata]

 

 

Обуржуазившася демократія в лиці Леха Валенси, відповідає на запитання

тележурналіста.

- А мені подобається ваш президент. Він знає що ваша дорога в Європу і

робить все можливе щоби витягнути з Росії зараз все що можна.

Як це похоже на бій котів у темному переулку.

Чи той, із імперії, а чи той, про кого Лех Валенса.

Говорять одинакові слова, повторюють їх як забобону, думають що це зрозу -

міло всім, ми тільки за благо, нашої країни. "Святійший", знову ж таки на запи -

тання тележурналіста, що багато людей зараз запитують, вони вражені, тими

словами що всяка влада від Бога. А-а-а це треба розуміти так, і оправдовує

неправду. Во Імя... Зараз поставили електронні замки на дверях підїздів, і вже

важче, тим, зайти, достукатись. Спостерігав на нашій довгій вулиці. Хтось

привів кількох жінок з дітьми, лантухами закинутими через плече. Ті що

продавали на вулиці молоко миттєво збавили ціну тому диваку. Той купував

і віддавав жінкам. Одна із підозрою, а чи свіже це молоко? Хтось, тихо - мовчи.

- Та я б, я б несвіже людям не продавала. В чомусь вони подібні, та все ж

різні. Одній приходиться щоб вижити невпинно працювати, випасати худобу.

І потім плоди своєї праці у виді молока продавати людям. Це різнить.

Во Імя...

Краще б і слів цих промовляли менше.

[Gajavata]

 

Ти тільки ніколи не стань такою.

 

Тендітна дівчина.

Вона не похожа на інших людей у цій маршрутці. На чоловіка з безвиразним

лицем, на жінку що сіла на один і три десятих крісла, відсунувши трохи чоловіка. Якийсь стержень що утримує форму в цільності руйнується і тіло

втрачає вроджену граціозність розпливаючись і тоді доводиться прикривати

його красивими одежами. Дівчина, як вона різниця од них іскорками що спа -

лахують в очах, лицем що як срібло живе і рухливе. Подивися на них, ти

ніколи не станеш такою, правда?

 

 

[Gajavata]

 

Із усмішки осяянного страховиська. Поеми. Ігора Шевчука.

 

Козак - гора:

 

Що душа просить?

Зняти все - і босоніж... летіти

(співає)

За долиною гора

Долина - луною

Ой на гору йти пора

Божою ходою

(задумується глибоко)

Чи знає хто що є душа - гора

Чу, стала шерехкою Божа треба

Проклюнувсь променистий світла дар

За кошли тягне душу мою в небо

Пора мені, пора мені!.. пора, пора...

Калиною ніч серце перекрає

Лети, лети, лети, вибух - гора

Гора ростуча, до самого раю

Рости, рости, рости, політ - гора

Гора висока з пекла і до раю

Душа козача нігди не вмира

Над вибухами - радощі злітають

Шкарлупами спадає з віч мара

Гора росте! усе живе співає!

Весь світ в єдиній радості співа

Співають душі де мовчать слова...

 

Із іншого

 

Блажен хто намір і бажання мав

Із чистим серцем ангелом літав

На крилах ночі

Найвище благо - духу чистота

У чистому надзірному просторі

Коли вже люди - камінці у морі

Дитятка в глибині юдолі горя

Аж то ворушаться як плавники в ві сні

Над ними лиш молитви і пісні

Щоб через чисту мить - миттєвість ранку

Поглинутися справжнім сном, де рани

Один одному в крові завдадуть

 

Це я прощався з вами всім життям

В ночах коли ви чисті, й можете почути

Як розлучався і як все прощав

І плакав у мені вогонь закутий...

 

 

 

 

 

[Gajavata]

 

Піднятися.

 

Над чотири девяносто девять. Ціною за виставлений товар де тебе зваблюють

вміло поставленою різницею в копійку, від чого ти в недорозумінні.

Над томагавком цитати занесеної над головою. І це похоже на мікроскоп яким

намагаються забивати цьвяхи. Над відходом від поставленого запитання.

Піднятись вище, там де ти не чужий, де на тебе чекають.

 

Шукала правда.

 

І намагалася знайти, і зібрала багато людей, тих хто шукав її. І давала висло -

витись. І кожен міг сказати те що відчував. І коли правда бачила, що там її не -

ма, або не дуже намагаються її знайти вона тоді відвертала свій погляд, і це

було відчутно. І тоді люди намагалися віднайти її. Деколи правда постановля -

ла сама. І тоді люди що години співали те за що колись їх позбавляли волі.

Правда намагалася щоб на цьому не дуже зосереджувалися, щоб її шукали

глибше. І тоді підходили щоб висловитись незвичайні люди, які говорили про

щось що люди могли чути вперше. Це запамятовувалось. Деколи правда

залишала сцену і ходила між людьми. Яких ніхто не знав, безіменних і звертала

на них увагу. І тоді той на кого вона звертала увагу відчував щось незвичне

для себе, він відчував щастя. І тоді замислившись молодий хлопець говорив -

я сьогодні зробив, налив людям більше тони чаю. Він нічого за це не хотів.

І він це відчув вперше. Чи знайдуть її ті хто шукають, чи звернуть погляд,

чи відстоять її?

 

 

 

 

 

 

[Sonce]

Gajavata, дякую Вам! що ділитесь думками...

[Gajavata]

 

Тихо, тихо, сказала ніч рожевому світанку

Візьми мої в польоті бистрі крила що ними я збирала у людей

Всі їх святі пісні, всі легкі мрії

 

[Gajavata]

 

Слава Йсу (це наш діалект) Зупиняюсь.

Слава Богу навіки. Це вже вслід, уходящій людині. Повернуті плечі, спина,

затилок. Та куди ж ви? Жінка повертається з невдоволеним лицем. Чого вам?

Ви мені побажали, щось дуже хороше. І я вам хочу віддячити, відповісти.

Ну. Ви ж відповіли.

Так. Уходящій спині, хотілося це сказати дивлячись вам в лице.

Мовчить, розгладжується лице, трошки задумалась. Киває головою. Йде.

Це мені незвичне. Незвичне що я звернув на це увагу. Щось тут було

важливе. Думка плавно перейшла на інше. Коли ми щось просимо неба, коли

молимось ми отримуємо. Допомогу, те що просимо. Та можливо це вслід

уходящій спині і ми не сприймаєм її.

[Gajavata]

Літні світанки.

 

Душа сиділа перед розчиненим вікном вдивляючись крізь вщерть заповнений

квітами підвіконник. На небо, на світ. Їй було бесконечно жаль дня, що все

таки кінчався. Вона хотіла продовжити його і тому вставала, ще перед світан -

ком. В тихому благоговінні ранку, що зароджувався, перед вічно новим, що

приносив кожен божий день.

[Gajavata]

 

Отче наш. І раб Божий. Це непримиримо. Як не може бути світлої плями.

Бо світло є світло, а пляма є пляма.

[Gajavata]

 

Друг

 

У тебе нікого нема, сміявся хтось, ніби здалека. Ти від несподіванки

зупинився. Ні, в мене є друг. Та йому ніхто не відповів, була лише тиша.

Я подзвоню до нього подумав ти. Трубку підняла дружина. Привітався,

назвав себе, попросив друга до телефону. Ввічливий голос попросив хвильку

зачекати. Бездоганний апарат відтворював кроки, ось вони зупинились. До

тебе, і називає імя. Та що йому там треба?! Ну як ти так можеш? вражено

відповідає жіночий голос. Візьми трубку! Ми вітаємось, тепер уже я не знаю

що говорити. Не можу навіть пояснити чого подзвонив. Сказав що хотів поба -

жати йому всього доброго. Ні, я буду боротися за друга, друг це багато, так

думав сам собі. Так взєрошений горобчик цвірінькає щось до когось. Тільки

друга нема. Потонув між своїми церквами, серед щорічно виходящих

з точністю автомата, двох книжок, своїх духовних поезій.

[Gajavata]

 

Колядки

 

Мені хотілося співати, ходити разом з іншими, заходити у доми людей.

Дзвонити у дзвіночок. І бажати їм всього хорошого, і я попросився.

У відповідь не дуже звернули на це увагу. Говорили про бригади що

ходили у ці дні по місту. І скільки приносили грошей. Потім стали говорити

виключно за гроші. На цьому скінчилось. Тепер я ніколи не відчиняю

дверей коли чую дзвіночок у коридорі.

 

(Щось ці короткі замітки стали дуже зимні)

[Gajavata]

Казка про квітку що називається Майдан.

 

Деколи мені Майдан нагадує квітку, чутливу квітку яка напочатку не мала

колючок. Та підходили барани і починали обїдати пелюстки, тоді квітка

виростила колючки, щоб барани її не зїли. До сих пір барани дорікають

квіткі, за ті колючки. Та підходили до тієї квітки і інші і квітка вслухалась,

що вони хотіли їй сказати. Вона впитувала кожне слово, як воду. Деколи

це були слова добрі, і мудрі, а головне правда була в цих словах, і це давало

змогу їй рости. Підходили й інші, які теж намагалися говорити правду квітці,

та ревли цю правду як козлища. І тоді квітка почала вслухатися в тон, інто -

націю, вона хотіла навчитися відрізняти. Що стоїть за словами, що вложено

в них. Вона вслуховувалась і у завчений ритуал молитви чи перероджує він?

Та коли вона чула голос, чистий і дзвінкий, як дзвін мечів, то вона

вірила цим словам. Квітка потребує цих людей, які скажуть їй чисто, і вона

їх прийме і зрозуміє. Вона відчайдушно вслухається чекаючи цих людей.

На їх слова, про нове, про рішучо важне для неї, хоч думок.

 

 

 

[Gajavata]

 

Молодий чоловік, юнак, біг у неділю ще ранкової пори, коли ще тихо і рідкі

перехожі. Назустріч йому по тій самій доріжці ступав самий ранній перехожий,

врочисто одягнений, він направлявся в протилежну сторону. Перепинив

дорогу юнаку, і тихий ранок був порушений словами. Дещо гнівними, дещо

запитальними, дещо нерозуміючими. Ти що не знаєш? Спочатку до церкви!

Помолитися, а потім вже те що ти хочеш робити. Промовивши це чоловік закляк.

Юнак вислухав, не перебивав, тільки дивився на стару людину.

Потім вони розминулись і кожен пішов своєю дорогою. Старий чоловік з вицві -

лими очима до церкви. Юнак побіг далі. До свого лісу. Де тобі ніхто не скаже

що ти щось робиш неправильно, де тобі не вкажуть як ти маєш молитись, де

не будуть гніватися на тебе. Бо як відомо сосни не вміють говорити. Вони

вміють тільки дарувати. Свій освіжаючий аромат, синь неба. Крізь гілки. І тишу.

Де ти можеш подумати і все зрозуміти, і помолитись.

[Sonce]

дякую, Gajavata, так гарно.. особливо про квітку.. яку потрібно захищати

[Gajavata]

 

Із давньої давнини, коли були всі молоді, а значить правильні. Бо це прах

коли не починаєш у вісімнадцятий раз з початку, збираючи себе наново, бо

треба народжуватись.

 

Із поеми "На весь зріст", Ігора Шевчука, надіюсь з дозволу.

 

...А причина яка?

вам

замкнула уста

запитайте в собі двійнка

він

людиною став?

може

серед

акторів

...вистав

він людиною став?

..він дістав

ще здобув

вже пропав, ще дістав

а мене

спокійнішого всього живого

дістав?

за таке

покатуй

прохрипллю і на дибі, спасибі

він же знав

що прийде хтось громити міста

ти людиною став?

мало!

 

Мир вам, мир вашому дому

Мрія всіх поколінь, встань з колін!

Мир вашому дому

вам захованим

І на очах із зачавленим криком

і в чирвах

недовгожителі білих палат

вам

кандидати в міністри

в убивці

у тюрми...

мир вам

це - вам, і не друзям і не ворогам

вам в кишінні від моїх поривів

мир вам

це - вам

запливаючі жиром

мир вам

це - вам, обтяжені дрантям

мир вам...

я не вам

мої фізики

які ви розкуті, мов діти

я не встигаю про вас

не встигаю, простіте...

один раз таке

Найпростіше -

одні годували

а ті гордували

ви вже звикли, щоб вами

завжди гордували?

Відміняю!

Простіте!

Простіте!

...ви завмерлі, простіте

та! землетруси не вибачаються

...Убік іграшки!

коли основного не схоплено

головний

він справляє поминки

не вмерлого, людства коректного

ми старанно

ковзькі

ах як ішли ми до цього...

жалюгідність

вбиваюча, не розуміють...

а потрібно щоб кожен розгувся як мідь

вдарте мене

нехай Реквієм

 

Ми?!

ми кращий початок

ми люди землі

ми

двадцять століть...

про останнє

мовчали

слухайте!

 

Ви, королі

Ми живі

ми ідем

ми - не спалені

ви хотіли нас -

в плазмовий бриз?

 

Ви - потерті із спалень

 

Ми живі із копалень

нам наверх

вам униз

ми ще і не жили

діти ще не жили...

 

Переносники часу

звязкове буття

Ми! - життям наповнили чашу

це вас гріють не стіни -

це наші життя!

ми - вишні

і озеро

і викинуте

в озеро

небо всевишнє

 

Ми - дюралєві!

курим сигари

ангари

це ми

ми все

всі лице до лиця

ми - поема

і вступу не встало б

бо це означало б:

початок кінця

означало б: ми - стадо

це нас готували віки

очищали жерцями мистецтв од молюсків...

що мистецтво?...

 

Люди ми

нам, єдиному розуму

бути! чи ні?

всім

остання

війна

іде

друга планета

друга планета

друга планета

...вам життя

 

1979 рік

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[Gajavata]

 

Дві людини працювало у полі, одна береться, друга лишається.

Лишається в силі. Іншу притчу ніхто правильно не зрозумів. Двоє кидали

монети у храмі. І вдова кинула дві лепти, це все що вона мала. Інший

динарій віддав. Не спішіть, о не спішіть казати. Що все ясно, бо так було

написано, що від статку свого. Хіба про гроші ідеться? Хоч може і дійсно

так було, і були дві лепти. Та дві лепти. Це така сума, що з легкістю приходить

у наступний день. Значить жертви не було, тоді ви лицемірите. Та кидала

вона ті дві лепти, а разом з ними кидала всю свою безвихідь, і ввірялась

у цьому пориві як ніхто не міг ввіритись. І це жертва, це не ті дві лепти.

 

 

[Gajavata]

 

Чоловік розказував. Про що співають зараз птахи. Зараз птахи співають про

людей. Тео, брат Тео. (Тео - Бог, для пташечок чоловік Бог)

Просипайся брат Тео. Як же ти занеміг брате, просипайся брат Бог.

[Gajavata]

 

Збитий вертоліт, відеоряд показує миттєвості що міняють одна другу.

Один із пілотів після падіння лишивсь живим. Двоє його товаришів мертві.

Чи то застрелені прямо в кабіні під час обстрілу, чи то не виживші уже після

падіння. Їх уже нема. Виживший пілот, його права нога повністю облита

кровю. Двоє з георгієвськими стрічками намагаються його підвести, поставити

на ноги. Нога волочиться безвільно, не слухається. Підбігає більше високо -

рослий, заміняє свого товариша, щось покрикує на полоненого, той не може

переставити ногу. Якусь секунду полонений дивиться на нього. Відвертається.

Лице біле. Опускають, незграбно ложать на землю. Він валиться якось на бік.

Не хоче дивитись ні на того що знімає ні на тих з автоматами. Мовчить.

До високорослого щось починає доходити, застигає, нерозуміючий погляд.

Чути політ другого вертольота, по ньому стріляють, кілька автоматних черг.

Этот ушел. З жалістю констатує хтось. Ничего, заспокоюэ його інший, во

второй раз не уйдет. Божевілля.