Перейти к контенту

Спаси любовь


Gajavata

Рекомендуемые сообщения

 

Казка від Миколая.

 

Як завжди тато прийшов увечері до Віри щоб побажати ій хороших снів. Йому було

трошки ніяково за останній вечір, та все ж він весело запитав - чи розповів казку Миколай ?

Так, довірливо і серйозно відповіла Віра. Він усміхнувся, збентежившись тихо вийшов з кім -

нати. Він не знав як сприймати іі слова, та те що він бачив кутиками очей виходячи з кімнати,

як ворухнулася постать на образі. Та вирішив не дуже допитуватись - хай усе іде таким

дивним чином. А Віра поглянула на образ і тихенько покликала - Миколай. Враз все ожило,

пахнуло, війнуло вітром. Білі хмари величаво поплили по небу. Все задвиготіло, почало мі -

тися. Одинокий Храм остався на місці, зате навколо виросли нові будівлі. Появилося Нове

місто. Це було красиве місто, це було незвичайне місто, все біле. Віра запитально глянула на

Миколая - так, ти можеш сюда зайти. Підійшовши до краю картини він простягнув ій руку і

вона ступила на зелену траву. Вони довго гуляли по ожившому місті, по красивм садам його,

розглядаючи ніби білопінні, такими легкими здавалися різноманітноі форми споруди. Це

місто боло порожнє, там ніхто не жив. І вони були єдиними відвідувачами. Чому це місто

безлюдне, запитала Віра. О, це місто майбутнього, воно приготовлене для людей. Пройде

не так уже й багато часу як воно опуститься з небес на землю. І люди зможуть зайти

у це місто і жити в ньому. І від цього часу все уже поміняється - ніколи не буде так як

завжди. Все буде нове для людини, все буде ще ніколи не бачене, ніколи не чуте. Більше

ніколи у вас не буде нудьги. Це я тобі обіцяю, усміхнувся Миколай. Радість заполонить

вулиці міста, тому що зможуть у нього зайти лише добрі. Віра і не помітила, як вони знову

підійшли до цього місця де вона вперше ступила на цю зелену траву. Миколай узяв іі за

руку і в повітрі появилася картинна з образом іі кімнати. Вона легко переступила і увійшла

до неі. Повернувшись вона помахала Миколаю руками і вітер доніс ще до неі востаннє

квіткоий запах повітря щоб через мить все прийняло звичний образ розписаноі ікони.

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

ОТЕЦ НЕБЕСНЫЙ ВЕЛИКИЙ РОДИТЕЛЬ ВСЕГО СУЩЕГО

 

Ты предстаёш пред нами в образе прекрасного Светила

Ты дивно велик, прекрасен и гармоничен

Наполни и нас своим Светом

 

Пусть лучи Твои, Твоя энергия Любви

Войдут в нас и одарят совершенной радостью

Соединяя в Едином жизненном Потоке

Всё сотворённое Тобой

 

Да будет наша жизнь наполнена Твоим Светом

Да будут наши закрома наполнены Твоей Любовью

Да будет наша жизнь согрета Твоим Пламенем Жизни

Омыта из Твоего чистого Истока

Очищена Твоим Чистым Дыханием

 

Все Силы Небесные всё невидимое войско Света

Да пребудет с нами в едином моменте единения

Молитвы и благодарения Творцу

 

Мир всему сущему Аминь

 

Молитва, Елена.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 weeks later...

 

Крізь біль, тривогу, пошук і неспокій людини.

 

В очах домохозяйки поглинутоі кухнею і чадом, в неустанному пранні іі, через яке так часто

проступають ранки на руках, та за простим піклуванням іі за всіма рідними і просто оточую -

чими іі людьми.

В болючих очах старого чоловіка в вицвілому жовтому плащі з відзнакою на грудях учасни-

ка народно - визвольних змагань що не чекає уже від життя ні добробуту ні комфорту на

старості літ. Йому уже нічого не треба. Він хоче щоб йому подякували, хоч одним словом.

У нестримній ході молодоі дівчини перед якою чомусь розступались люди, у розпашілому

лиці іі що окрасилось і обпеклось невидимим огнем.

У членові європарламента - стриманому і поважному, що безуспішно намагається показати

себе впевненим і процвітаючим пояснюючи щось перед телевізійною камерою.

Можна побачити поховане і пригнічене. Пробуджене, ще не зовсім усвідомлене. Прагнення.

Віднайти. Віднайти те що втрачено. Це те що все може виправити. Це пошук любові.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Яку так і не знайшли.

 

Був ранок. Ходімо подивимось. Що? От побачите. Ну скажи що? Побачите самі.

Заінтерисовані таємничим голосом кілька людей підійшли до місця. Грім вдарив у дуба.

Могутнього, велетенського дуба. Дерево від самого верху розчахлося на три частини.

Оголилося. Стояло без кори, біле. Гілля розламане лежало поруч на землі. Лежала поруч

і дівчина під деревом, яку так і не помітили обговорюючи силу небесного удару. Аж тут

вона піднялась, заспана - і тут мене знайшли! Ніхто і не подумав відразу, це уже потім -

як так? Ціла здорова, зовсім неушкоджена, після такоі сили удару грому, що зняв всю

кору з дерева, розчах його що воно уже ледве стояло і розкидав всі гілки навкруг. Іще

чого! Знайшли ! Та як ти смієш ще тут кричати. Хоч вона і не кричала, так, сказала

спересердя. Тут, під церквою? Уже кричав один. Вона глянула на всіх тихим поглядом,

відвернулася, і пішла. Пішла від церкви, від дуба, від тих людей. Вона хотіла щоб іі

знайшли. Вона так хотіла бути знайденою...

Є багато людей - невідомих, безвісних, мовчазних. Що шукають, що хочуть віднайти

в цьому холодному світі щось інше. Вони ще вірять, що ім скажуть - не бійся, іди сюди,

тут не закидають тебе каменем...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 3 weeks later...

 

Наші і не наші.

 

Був самий розпал холодноі війни, коли Радянський Союз попрсив допомоги у Сполучених

Штатів Америки, продати пшеницю, інакше краіні загрожував голод, був неурожай.. Це

стало відомо всім хто мав важелі влади у краіні. На Кеннеді тиснули. Не продай. Це

імперія зла і буде благом пришвидшити іх кінець. Це що сталось, можна вважати христи -

янським вчинком. Через ряд підставних лиць була заключена велика торгівельна угода з

Союзом і пшениця таки попала у краіну... Через багато років, Украіна про щось там просила

у Росіі. Мова йшла за газ. Ніхто й не подивився що на територіі проживає половина спів -

вітчизників. Назначили платити в два рази дорожче ніж іншим краінам. Трошки пізніше,

коли "своі" прийшли до влади, ціну різко збавили. Запізніла щедрість...

"Своі", закусили удила, і кажуть буде лише одна державна мова, а інші, очевидно "чужі"

не мають на це права. Неправда все це.

Я вірю, між двома краінами можуть бути чисті, правдиві, дєвственні стосунки.

А ви вірите?

************************

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Ты, сможеш это выразить ?

 

Двоє

 

 

Безвістні. Просто одинокі старі люди. Він і вона. Вони були лише двоє у великому своєму

місті. Діти давно порозіжджалися по світі, у них були своі сімі і лише зрідка вони приіжджали

до батьків. Не було уже напруженого робочого ритму буднів дня, не було уже колективу

людей, обєднаних однією ціллю. Вони осталися самі. Смисл поволі губився, випаровувався

з іхнього життя. Погляд очей ковзав і не знаходив ніде опори, і тоді вони пішли до церкви.

Чомусь вони хвилювались, вони майже бігли туди. Церква була простора, ледь - ледь

оранжовий з легким розовим відтінком розпис стін. Величні стіни поступово переходили у купола. Та всеж, не зважаючи на цю красу, на грандіозний внутрішній простір, на те що

мало розкрити іх, подарувати новий зміст , возродити іх - оправдати іх трудне життя, просто

подарувати щось нове. На ось бери, бери ще, бери даром, бери багато, ми поможем тобі

донести до дому. Цього не сталось. Правильні слова гулко відбивались у просторі. Правиль-

ні інтонаціі добре поставлених слів, акценти і паузи. Більш нічого. Ніхто, і ніщо не помітили

іхньоі присутності в залі. Служба котилася своім чередом і дистантний голос отця був

далекий. Вони не вірили, вони намагались зрозуміти. Це чуть не вбило іх... Дружина після цього занедужула... Ідемо дорога моя, ідемо прогуляємось, я буду підтримувати тебе. Вони

пішли на окраіну міста, на стадіон. Там було красиво, багато простору, відкритості, велике

поле і багато неба над головою. Вони помітили юнака (як ім показалось) на біговій доріжці.

На цій біговій доріжці, у цьому вітрі з гулом, з якимсь невідомим співом, з колючим

снігом що сипався з неба, біг "юнак" підставивши своє відкрите тіло і вітру, і снігу, і морозу.

"Юнак" помітив як бережно підтримує похилого уже віку чоловік свою занедужалу оче -

видно дружину і як вони обоє дивляться на нього. Нннате, весело, подумки подивився на на них у відповідь "юнак". Дарую вам все своє завзяття, всю нескореність, усю свою

радість. Вони почали приходити на стадіон кожен день, та "юнака" вони уже не бачили.

Багато людей бачили згодом стару подружню пару, майже зовсім відкритих, при любій

погоді, що підставляли своє тіло любій стихіі - без страху з викликом, переборюючи любі

болі. Люди дивувались дивлячись на них, потім збентежено на самих себе. Люди почали

приходити на стадіон кожного погожого ранку. Така малость, як щось подарувати. Деколи

потрібно так мало.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

У чому початок мудрості?

 

Кажуть у храмах - початок премудрості - страх Божий.

Не розумію.

Ну хіба, коли народиться дитина. Виношувана, очікувана, з такою тривогою, з таким

чеканням, з такою затаєнною надією, сподіванням і з такою любовю. Коли вона пройшла

уже через роди і крик іі роздався у повітрі. І тримаючи іі маленьке тільце на руках -

невже, невже? мати чи батько побажають щоб дитина іх боялась?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Розмова на дорозі.

 

Спинив мене молодий чоловік віком, та виглядом своім швидше він нагадував зрілого

мужа, з дитиною за руку взявшись. Хлопчик, напевно сім - вісім років. Порівнявшиссь

зі мною спинив мене він ввічливим питанням. Скажіть будь ласка - як ви відноситесь до

Бібліі, чи вірите що кожне слово у цій книзі істина? І вивчаючи та роздумуючи над тим

що там написано можна віднайти правду у житті? Оба і хлопчик і батько спокійно дивились

на мене упевнені що я теж зупинюсь у відповім на запитання. Так ця розмова і почалась.

Мені трудно було відповісти на це запитання. І так і ні. Біблію можна вважати за книгу, яка

учить. Можна вважати учителем. Та не єдиним. Та є ще другий учитель - життя. Це

найкращий учитель. Та найбільше, сміюся я, воно мене побиває щоб я щось научився.

Але ж не можете ви заперечити що кожне слово у Бібліі істина, і слідуючи ій можна оминути

всі ті неправильно вибрані рішення, що приводять згодом до страждання. Я не можу вам

сказати що це так. Є дещо що висить незрозумілим запитанням і не може розрішитися у мені

досі. Ви памятаєте як ішов народ водимий у Землю Обітовану. Ви памятаєте скільки було

випадків що іх не пропускали через міста, і можна було пройти мимо, оминути ці міста,

піти далі, своєю дорогою, якщо іх негостиприімно зустрічають. Та ні. Всі ці міста були взяті

силою. І можна прочитати скільки людей було убито, скільки зерна, золота, стад овець

було узяті собі. Хроніки про це розказують. У одному місті воінам було наказано винищити

всіх людей до останнього. Всіх жінок і чоловіків було убито, та вони не змогли вирізати дітей

і оставили іх живими. Іх знову відправили у місто, і на цей раз були вирізані всі діти. Ми

оба і батько і я занепокоєно поглядаємо на хлопчика. Та він спокійний і врівноважений,

він з інтересом поглядає то на батька, то на мене, він думає. А що вони могли зробити?,

адже ці міста іх не пропускали і вони були грішниками. Це були безкрайні простори, і вони

могли осісти у безлюдному місці. Адже це був обдарований народ - будівничі, ремісники,

хлібороби, пророки, поети. Вони могли побудувати міста, а не займати чужі, посадити вино -

градники, розводити овець, не забирати чуже, а все зробити самим. І нате, прийдіть до нас,

учіться, ми приймем вас. І до них би прийшли. А так якось виходить у житті, що пожинає

людина в кінці кінців лиш те що сіяла. Ми знов одночасно поглянули на хлопчика. Який

інтерес в очах! Як слухає! Ми ще трохи поговорили. Ми не переконували один одного.

Ми не схиляли один одного до власноі правоти. Ми просто поговорили - троє зустрічних

на просьолочній дорозі.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Это просто случилось.

 

Была сильная тоска и боль. Было ощущение что что-то расширяется,

движется и одновременно наполняется светом. Эта сильная грусть

и острая боль не исчезли но наполнились миром, спокойствием. Так

они и перебывают вместе, одновременно - исцеляя, прощая, разрешая

что- то, что раньше никогда не могло разрешиться. Ни проститься. Каждый день,

после работы я почти бегу домой. Дома на столе у меня маленький зелёный

Розарий, укрытый ландышами, мятой и цветом липы. Это моё подношение

Матери Марии. Красивый кристал кварца с прислонённой к нему открыткой -

Мать Мария простирается над Соловками, Белым морем, крестами. и розовый свет

заливающий небо.Открытая книга посланий Матери. Белый платок на голове,

взгляд простой молодой девушки из груди которой вырывается белый голубь

раскинув крылья. Он как бы вылетает из сердца, что как солнце огненно - белое

раскрывает свои лучи во все стороны мира. Солнце и голубь слитые вылетают в мир

из сердца Матери. Ниже надпись.

Я открываюсь

как Мать Богоцивилизации...

Каждый вечер я читаю эти послания. Послания Учителя записаные Еленой,

и послания Матери Марии. Что Они говорят, что пытаются донести...

Что-то увлекает меня, и я уже не тут, не в комнате. Я стою на земле, немного холмистой

с пожухлой уже (осень) растительностью. Возле меня никого нет. Вижу как бы решётку,

с арматуры, но с большими проёмами. Такое ощущение что эти проёмы растут и скоро эта

решётка вообще исчезнет. Я спускаюсь по холму и идук какому- то белому открыва -

ющемуся пространству. Не иди, услышал я голоса, там только море. Побудь с нами. Ты

и отсюда сможешь увидеть море, посмотри, вот волны катятся невдалеке, они видны

сквозь решётку. Я возвращаюсь обратно, где раздаётся голос, где никого нет, но

ощущается человеческое присуствие, где волны подкатывают уже к самой решётке...

Соловки...

 

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

***************************************************

 

Я страстно спрашивала Его - почему Ты не пришёл к евреям?

Почему Ты не избрал римский форум или эллинский ареопаг

или другую мудрую цивилизацию? Разве не приняли бы Тебя

там с большим достоинством? Разве не нашёл бы Ты там верных

учеников среди мудрых учителей веры? Спаситель подчёркивал

особую любовь Отца Небесного к богоизбранному народу. Я не

должна была спрашивать праздное и человеческое. Его ранили

Мои вопросы, и Я дала Себе слово больше никогда не задавать

ихих, но смиренно говорить на всё что Он скажет - да, да, да.

Так следовало... Дитя Моё, Я скорбела только об одном - почему

Он не прислал ко Мне ни одного летописца или скорописца? Мои

ужасные скорби, шипы, клещи, вонзавшиеся в костный мозг...

Разве могла Я проповедовать, будучи в затворе, гонимая, как

запуганная птица со сломанными крыльями? Но Он слагал в Моём

сердце. Дитя Моё, Он раскрывал Мне сердце, и вставлял в него

божественный ковчежец, великолепную сокровищницу и в ней

тысячи микроскопических жемчужин, как солнечных песчинок..

 

Из посланий Матери Марии

 

********************************************************

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Шевченко

 

Єретик

...

...

...Кругом неправда і неволя

Народ замучений мовчить

А на апостольськім престолі

Чернець годований сидить

 

Людською кровію шинкує

І рай у найми віддає

Небесний царю! Суд твій всує

І всує царствіє твоє

 

Розбойники, людоіди

Правду побороли

Осміяли твою славу

І силу і волю

 

Земля плаче у кайданах

Як за дітьми мати

Нема кому розкувати

Одностайне стати

 

За євангеліє правди

За темніі люди

Нема кому! боже! боже!

Чи тож і небуде?

 

Ні настане час великий

Небесноі кари

Розпадуться три корони

На гордій тіарі

Розпадуться!

...

Отак у келіі правдивий

Іван Гус думав розірвать

Окови адові... І диво

Святеє диво показать

Очам незрящим

...

...

І плакав Гус молитву дія

І тяжко плакав, Люд мовчав

І дивувався - що він діє?!

На кого руку підійма?!

 

 

Дивіться люди, ось де булла

Що я читав... і показав

Перед народом. Всі здригнулись

Іван Гус буллу розірвав

...

Суд

...

Як та галич поле вкрила

Ченці повалили

До Констанця; степи, шляхом

Мов сарана вкрила

...

У Празі глухо гомонять

І цесаря. і Вячеслава

І той собор тисячеглавий

Уголос лають! Не хотять

Пускать в Констанц Івана Гуса!

 

Жив Бог! жива душа моя

Брати, я смерті не боюся

Я докажу отим зміям

Я вирву іх несите жало!

І чехи Гуса проводжали

Мов діти батька...

...

Мов кедр серед поля

Ливанського, у кайданах

Став Гус перед ними!

І окинув нечестивих

Орліми очима

Затрусились, побіліли

Мовчки озирали

Мученика - чого мене -

Чи на прю позвали?

Чи дивитися на кайдани???

"Мовчи чеше смілий..."

Гадюкою зашипіли

Звірем заревіли -

" Ти єретик! єретик!

Ти сієш розколи!

Усобища розвіваєш

Святійшоі волі -

Не приймаєш!..." "Одне слово"

" Ти богом проклятий!

Ти єретик! Ти єретик!...

Ревіли прелати -

Ти усобник!..." Одне слово"

" Ти всіма проклятий!..."

 

Подивився Гус на папи

Та й вийшов з палати!...

Побороли! побороли!

Мов обеленіли

Аутодафе! аутодафе!

Гуртом заревіли

...

Задзвонили усі дзвони

І повели Гуса

На Голгофу у кайданах

І не стрепенувся...

Перед огнем... став на йому

І молитву діє

 

О Господи милосердний

Що я заподіяв

Отим людям? Твоім людям!

За що мене судять?!

Люди! Добрі люди

Молітесь! невинні -

І з вами те буде!

Молітеся!... люті звірі

Прийшли в овніх шкурах

...

Онде вони - в ясних ризах

Іх лютіі очі

Уже крові

................Пали, пали !

Крові! Крові хочуть!

Крові вашоі... І димом

Праведного вкрило

 

Молітеся, молітеся !

Господи помилуй

Прости Ти ім, бо не знають...

Та й не чути стало...

...

...

...

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Одного разу довелося спілкуватися з одним монахом, який займався програмами реабілітації людей, що стали залежними від алкоголю...

- Що лежить в основі стосунків між людиною і Богом? - запитав він.

- Любов.

- Ні, - заперечив він, - страх, страх Божий...

- Любов.

- Ні, страх!

- Любов.

Він не вірив, що так можна жити - будуючи стосунки на основі любові Божої...

А коли основа стосуків (а отже і самого спілкування) різна, дуже буває непросто знайти спільну мову... непросто, але можливо... бо сильна Любов...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Наші закони і ваші закони.

 

Це було у Львові, кілька років тому. На саму Пасху.

Майже міліонне місто завмерло, було тихо, і це викликало дивне відчуття. Ранок був

дуже сонячний. Світло біле, молочне струменіло і наповнювало собою усі вулиці. Церква

Андрія до щенту була переповнена і люди стояли на площі перед входом, утворивши

правильне півколо. Очікували на вихід процесіі з церкви і ритуал освячення. Кошечки

були наповнені запашним хлібом, писанками, та різного роду копченим мясом. У одного

із чоловіків у кошичку була і горілка. Люди поглядали і мовчали. На іх лицях було

написане нерозуміння. Чи не божевільний цей чоловік. Нарешті вони відважились. Кілька

чоловіків підійшли, про щось перемовились з ним, дуже ввічливо, але настійно взяли під

руки і повели у міліцію. Ось, нате, заарештуйте. Або вилучіть у нього горілку. Молодий

міліціонер на всі очі дивлячись на них запитав - за що? Ну хіба ви не розумієте? Пасха.

Свято святе, а він хоче освятити горілку. Спочатку цьому молодому хлопчині, а міліціонер

був ще зовсім молодий, мову відібрало від здивування. Я не можу ні арештувати його,

а ні вилучити у нього горілку. Тому що по нашим законам він не вчинив ніякого злочину.

Ви розумієте що ви зараз захищаєте? Те що основано не для добра. Вам же самим при -

ходиться боротися проти наслідків кожного дня. Ви це бачите як ніхто інший. Стало тихо.

Це добре, що ви мені так гарно усе пояснили, з легкою гіркотою усміхнувся міліціонер.

А хіба вас не потрібно також арештувати? А нас то за віщо? Ну, це вже не по нашим, а по

вашим законам. Усі ви тримаєте своі кошечки. З усіх виглядає ковбаса з під рушничка.

Рушничок ваш розшито узорами із хрестиків. А хрест - це символ життя.

Ви порушили заповідь.

Не Убий.

Та й священство ваше підсудне цьому самому закону. Адже вони освячують це все, отже

освячують вбивство. А це ж завжди скотобойні, це кров, це жах насмерть переляканих

тварин. Цього ви хочете? Був голод великий колись у краіні. Ще є память про це. І мало

хто зиіг спастись, вижити. Кому не забрали корову почитали іі як власного члена сімі. Діти

могли ранком чи вечером випити чашку молока. Корова мала імя своє, як і кожен у домі.

Цим і спаслися. Забули...

Ну що ж, хриплим від хвилювання голосом промовив один, нема нам на те що відповісти.

Це правда. Забули. Забули усі. Але ж ти подивись, як чудно і свято починається у нас

день. Цей ранок. Як все незвичайно. Ідемо вже, ми ще маємо час повиложувати із

кошичків всю ковбасу. Ми ще вспіємо.

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Ви про щось запитували Руслан.

 

Я недавно прочитав щось, що для мене було повною несподіванкою.

Дві людини зовсім незнайомі між собою - практично в один час опублікували

одне. Якби не цей білий сніг, що уночі укрив землю - земля би не витримала

до ранку. Щось відбулось у просторі - і вони це відчули. Це що вони вловили

оба дає надію. Що любе слово і люба думка буде кимось почута. Описана подія

що відбулась у Львові мала місце. Люди ясно бачили невідповідність того недоброго

(горілка) що прикривається рушничком. Осталося зовсім мало - показати невідповідність

узаконеноі жорстокості, втрати памяті, невдячності до бессловесних німих тварин що

давали молоко іх дітям, що позволило вижити. Каюсь, це вже в оповіданні я додав від

себе. Так і вийшло в тому оповіданні - все що говорили міліціонеру так і було - усе що

він відповідав це я вложив в його уста.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Игорь! Я только вернулась из поездки. Была в Карпатах, в Долинском районе. Когда ехали обратно, остановился поезд во Львове. Я думала, что где-то совсем рядом живёте Вы. После выехали из Львова и я увидала городок и церковь строящуюся, похожую на ту, что строите Вы. Я всех позвала и сказала, что знаю человека, который строит Храм. smile.gif

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Присоединиться к обсуждению

Вы можете ответить сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас уже есть аккаунт, войдите, чтобы ответить от своего имени.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Допустимо не более 75 смайлов.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Ваши публикации восстановлены.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

×
×
  • Создать...