Елена Опубликовано 20 Января 2010 Жалоба Share Опубликовано 20 Января 2010 Тарас Шевченко. Подражаниє 11 псалму Мій боже милий, як-то мало Святих людей на світі стало. Один на другого кують Кайдани в серці. А словами, Медоточивими устами Цілуються і часу ждуть, Чи швидко брата в домовині З гостей на цвинтар понесуть? А ти, о господи єдиний, Скуєш лукавії уста, Язик отой велеречивий, Мовлявший: — Ми не суєта! І возвеличимо на диво І розум наш і наш язик... Та й де той пан, що нам закаже І думать так і говорить? — Воскресну я! — той пан вам скаже, — Воскресну нині! Ради їх, Людей закованих моїх, Убогих, нищих... Возвеличу Малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх Поставлю слово. І пониче, Неначе стоптана трава, І думка ваша і слова. — Неначе срібло куте, бите І семикрати перелите Огнем в горнилі, — словеса Твої, о господи, такії. Розкинь же їх, твої святиє, По всій землі. І чудесам Твоїм увірують на світі Твої малі убогі діти! 1859 15 Февраля (С.—Петербург) 0 Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
Елена Опубликовано 20 Января 2010 Автор Жалоба Share Опубликовано 20 Января 2010 ДАВИДОВІ ПСАЛМИ 1 Блаженний муж на лукаву Не вступає раду, І не стане на путь злого, І з лютим не сяде. А в законі Господньому Серце його й воля Навчається, і стане він, Як на добрім полі Над водою посажене Древо зеленіє, Плодом вкрите. Так і муж той В добрі своїм спіє, А лукавих, нечестивих І слід пропадає, Як той попіл над землею Вітер розмахає. І не встануть з праведними Злії з домовини, Діла добрих оновляться, Діла злих загинуть. 12 Чи Ти мене, Боже милий, Навік забуваєш, Одвертаєш лице Своє, Мене покидаєш? Доки буду мучить душу І серцем боліти? Доки буде ворог лютий На мене дивитись І сміятись!.. Спаси мене, /359/ Спаси мою душу, Да не скаже хитрий ворог: «Я його подужав». І всі злії посміяться, Як упаду в руки, В руки вражі, спаси мене Од лютої муки. Спаси мене, помолюся І воспою знову Твої блага чистим серцем, Псалмом тихим, новим. 43 Боже, нашими ушима Чули Твою славу, І діди нам розказують Про давні кроваві Тії літа: як рукою Твердою Своєю Розв’язав Ти наші руки І покрив землею Трупи ворожі. І силу Твою восхвалили Твої люде і в покої, В добрі одпочили, Славя Господа!.. А нині!.. Покрив єси знову Срамотою свої люди, І вороги нові Розкрадають, як овець, нас І жеруть!.. Без плати І без ціни оддав єси Ворогам проклятим. Покинув нас на сміх людям, В наругу сусідям, Покинув нас, яко в притчу Нерозумним людям. І кивають, сміючися, На нас головами, І всякий день перед нами Стид наш перед нами. Окрадені, замучені, /360/ В путах умираєм, Не молимось чужим богам, А Тебе благаєм: Поможи нам, ізбави нас Вражої наруги, Поборов Ти першу силу, Побори ж і другу, Ще лютішу!.. Встань же, Боже, Вскую будеш спати, Од сльоз наших одвертатись, Скорби забувати! Смирилася душа наша, Жить тяжко в оковах! Встань же, Боже, поможи нам Встать на ката знову. 52 Пребезумний в серці скаже, Що Бога немає, В беззаконії мерзіє, Не творить благая. А Бог дивиться, чи є ще Взискающий Бога. Нема добретворящого, Нема ні одного. Коли вони, неситії Гріхами, дознають? Їдять люди замість хліба, Бога не згадають, Там бояться, лякаються, Де страху й не буде. Так самі себе бояться Лукавії люде. Хто ж пошле нам спасеніє, Верне добру долю? Колись Бог нам верне волю, Розіб’є неволю. Восхвалимо Тебе, Боже, Хваленієм всяким; Возрадується Ізраїль І святий Іаков. /361/ 53 Боже, спаси, суди мене Ти по Своїй волі. Молюсь, Господи, внуши їм Уст моїх глаголи. Бо на душу мою встали Сильнії чужії, Не зрять Бога над собою, Не знають, що діють. А Бог мені помагає, Мене заступає І їм правдою Своєю Вертає їх злая. Помолюся Господеві Серцем одиноким І на злих моїх погляну Незлим моїм оком. 81 Меж царями-судіями На раді великій Став земних владик судити Небесний Владика. «Доколи будете стяжати І кров невинну розливать Людей убогих? а багатим Судом лукавим помагать? Вдові убогій поможіте, Не осудіте сироти І виведіть із тісноти На волю тихих, заступіте Од рук неситих». Не хотять Познать, розбити тьму неволі, І всує Господа глаголи, І всує плачеться земля. Царі, раби — однакові Сини перед Богом, І ви вмрете, як і князь ваш І ваш раб убогий. Встань же, Боже, суди землю І судей лукавих. На всім світі Твоя правда. І воля, і слава. /362/ 93 Господь Бог лихих карає — Душа моя знає. Встань же, Боже, Твою славу Гордий зневажає. Вознесися над землею Високо, високо, Закрий славою Своєю Сліпе горде око. Доки, Господи, лукаві Хваляться, доколи Неправдою? Твої люди Во тьмі і неволі Закували... Добро Твоє Кров’ю потопили, Зарізали прохожого, Вдову задавили І сказали: «Не зрить Господь, Ніже теє знає». Умудрітесь, немудрії, Хто світ оглядає, Той і серце ваше знає І думи лукаві. Дивітеся ділам Його, Його вічній славі. Благо тому, кого Господь Карає меж нами, Не допуска, поки злому Ізриється яма. Господь любить свої люди, Любить, не оставить, Дожидає, поки правда Перед ними стане. Хто б спас мене од лукавих І діющих злая? Якби не Бог поміг мені, То душа б живая Во тьмі ада потонула, Проклялась на світі. Ти, Господи, помагаєш По землі ходити. Ти радуєш мою душу І серце врачуєш, /363/ І пребудет Твоя воля І труд Твій не всує. Вловлять душу праведничу, Кров добру осудять. Мені Господь пристанище, Заступником буде, І воздасть їм за діла їх Кроваві, лукаві, Погубить їх, і їх слава Стане їм в неславу. 132 Чи є що краще, лучше в світі, Як укупі жити, Братам добрим добро певне Пожить, не ділити? Яко миро добровонне З голови честної На бороду Аароню Спадає росою І на шитії омети Ризи дорогої; Або роси Єрмонськії На святії гори Високії Сіонськії Спадають і творять Добро тварям земнородним, І землі, і людям, — Отак братів благих своїх Господь не забуде, Воцариться в дому тихім, В сім’ї тій великій, І пошле їм добру долю Од віка довіка. 136 На ріках круг Вавилона, Під вербами в полі, Сиділи ми і плакали В далекій неволі І на вербах повішали Органи глухії, /364/ І нам стали сміятися Едомляне злії: «Розкажіть нам пісню вашу, Може, й ми заплачем. Або нашу заспівайте, Невольники наші». Якої ж ми заспіваєм?.. На чужому полі Не співають веселої В далекій неволі. І коли тебе забуду, Ієрусалиме, Забвен буду, покинутий Рабом на чужині. І язик мій оніміє, Висохне, лукавий, Як забуду пом’янути Тебе, наша славо. І Господь наш вас пом’яне, Едомськії діти, Як кричали ви: «Руйнуйте, Руйнуйте, паліте Сіон святий!» Вавилоня Дщере окаянна! Блаженний той, хто заплатить За твої кайдани! Блажен! блажен! Тебе, злая, В радості застане І розіб’є дітей твоїх О холодний камень. 149 Псалом новий Господеві І новую славу Воспоєм честним собором, Серцем нелукавим; Во псалтирі і тимпані Воспоєм благая, Яко Бог кара неправих, Правим помагає. Преподобнії во славі І на тихих ложах /365/ Радуються, славословлять, Хвалять ім’я Боже, І мечі в руках їх добрі, Острі обоюду, На отмщеніє язикам І в науку людям. Окують царей неситих В залізниє пута І їх славних оковами Ручними окрутять, І осудять губителей Судом своїм правим. І вовіки стане слава, Преподобним слава. ДАВИДОВІ ПСАЛМИ 1 Блаженний муж на лукаву Не вступає раду, І не стане на путь злого, І з лютим не сяде. А в законі Господньому Серце його й воля Навчається, і стане він, Як на добрім полі Над водою посажене Древо зеленіє, Плодом вкрите. Так і муж той В добрі своїм спіє, А лукавих, нечестивих І слід пропадає, Як той попіл над землею Вітер розмахає. І не встануть з праведними Злії з домовини, Діла добрих оновляться, Діла злих загинуть. 12 Чи Ти мене, Боже милий, Навік забуваєш, Одвертаєш лице Своє, Мене покидаєш? Доки буду мучить душу І серцем боліти? Доки буде ворог лютий На мене дивитись І сміятись!.. Спаси мене, /359/ Спаси мою душу, Да не скаже хитрий ворог: «Я його подужав». І всі злії посміяться, Як упаду в руки, В руки вражі, спаси мене Од лютої муки. Спаси мене, помолюся І воспою знову Твої блага чистим серцем, Псалмом тихим, новим. 43 Боже, нашими ушима Чули Твою славу, І діди нам розказують Про давні кроваві Тії літа: як рукою Твердою Своєю Розв’язав Ти наші руки І покрив землею Трупи ворожі. І силу Твою восхвалили Твої люде і в покої, В добрі одпочили, Славя Господа!.. А нині!.. Покрив єси знову Срамотою свої люди, І вороги нові Розкрадають, як овець, нас І жеруть!.. Без плати І без ціни оддав єси Ворогам проклятим. Покинув нас на сміх людям, В наругу сусідям, Покинув нас, яко в притчу Нерозумним людям. І кивають, сміючися, На нас головами, І всякий день перед нами Стид наш перед нами. Окрадені, замучені, /360/ В путах умираєм, Не молимось чужим богам, А Тебе благаєм: Поможи нам, ізбави нас Вражої наруги, Поборов Ти першу силу, Побори ж і другу, Ще лютішу!.. Встань же, Боже, Вскую будеш спати, Од сльоз наших одвертатись, Скорби забувати! Смирилася душа наша, Жить тяжко в оковах! Встань же, Боже, поможи нам Встать на ката знову. 52 Пребезумний в серці скаже, Що Бога немає, В беззаконії мерзіє, Не творить благая. А Бог дивиться, чи є ще Взискающий Бога. Нема добретворящого, Нема ні одного. Коли вони, неситії Гріхами, дознають? Їдять люди замість хліба, Бога не згадають, Там бояться, лякаються, Де страху й не буде. Так самі себе бояться Лукавії люде. Хто ж пошле нам спасеніє, Верне добру долю? Колись Бог нам верне волю, Розіб’є неволю. Восхвалимо Тебе, Боже, Хваленієм всяким; Возрадується Ізраїль І святий Іаков. /361/ 53 Боже, спаси, суди мене Ти по Своїй волі. Молюсь, Господи, внуши їм Уст моїх глаголи. Бо на душу мою встали Сильнії чужії, Не зрять Бога над собою, Не знають, що діють. А Бог мені помагає, Мене заступає І їм правдою Своєю Вертає їх злая. Помолюся Господеві Серцем одиноким І на злих моїх погляну Незлим моїм оком. 81 Меж царями-судіями На раді великій Став земних владик судити Небесний Владика. «Доколи будете стяжати І кров невинну розливать Людей убогих? а багатим Судом лукавим помагать? Вдові убогій поможіте, Не осудіте сироти І виведіть із тісноти На волю тихих, заступіте Од рук неситих». Не хотять Познать, розбити тьму неволі, І всує Господа глаголи, І всує плачеться земля. Царі, раби — однакові Сини перед Богом, І ви вмрете, як і князь ваш І ваш раб убогий. Встань же, Боже, суди землю І судей лукавих. На всім світі Твоя правда. І воля, і слава. /362/ 93 Господь Бог лихих карає — Душа моя знає. Встань же, Боже, Твою славу Гордий зневажає. Вознесися над землею Високо, високо, Закрий славою Своєю Сліпе горде око. Доки, Господи, лукаві Хваляться, доколи Неправдою? Твої люди Во тьмі і неволі Закували... Добро Твоє Кров’ю потопили, Зарізали прохожого, Вдову задавили І сказали: «Не зрить Господь, Ніже теє знає». Умудрітесь, немудрії, Хто світ оглядає, Той і серце ваше знає І думи лукаві. Дивітеся ділам Його, Його вічній славі. Благо тому, кого Господь Карає меж нами, Не допуска, поки злому Ізриється яма. Господь любить свої люди, Любить, не оставить, Дожидає, поки правда Перед ними стане. Хто б спас мене од лукавих І діющих злая? Якби не Бог поміг мені, То душа б живая Во тьмі ада потонула, Проклялась на світі. Ти, Господи, помагаєш По землі ходити. Ти радуєш мою душу І серце врачуєш, /363/ І пребудет Твоя воля І труд Твій не всує. Вловлять душу праведничу, Кров добру осудять. Мені Господь пристанище, Заступником буде, І воздасть їм за діла їх Кроваві, лукаві, Погубить їх, і їх слава Стане їм в неславу. 132 Чи є що краще, лучше в світі, Як укупі жити, Братам добрим добро певне Пожить, не ділити? Яко миро добровонне З голови честної На бороду Аароню Спадає росою І на шитії омети Ризи дорогої; Або роси Єрмонськії На святії гори Високії Сіонськії Спадають і творять Добро тварям земнородним, І землі, і людям, — Отак братів благих своїх Господь не забуде, Воцариться в дому тихім, В сім’ї тій великій, І пошле їм добру долю Од віка довіка. 136 На ріках круг Вавилона, Під вербами в полі, Сиділи ми і плакали В далекій неволі І на вербах повішали Органи глухії, /364/ І нам стали сміятися Едомляне злії: «Розкажіть нам пісню вашу, Може, й ми заплачем. Або нашу заспівайте, Невольники наші». Якої ж ми заспіваєм?.. На чужому полі Не співають веселої В далекій неволі. І коли тебе забуду, Ієрусалиме, Забвен буду, покинутий Рабом на чужині. І язик мій оніміє, Висохне, лукавий, Як забуду пом’янути Тебе, наша славо. І Господь наш вас пом’яне, Едомськії діти, Як кричали ви: «Руйнуйте, Руйнуйте, паліте Сіон святий!» Вавилоня Дщере окаянна! Блаженний той, хто заплатить За твої кайдани! Блажен! блажен! Тебе, злая, В радості застане І розіб’є дітей твоїх О холодний камень. 149 Псалом новий Господеві І новую славу Воспоєм честним собором, Серцем нелукавим; Во псалтирі і тимпані Воспоєм благая, Яко Бог кара неправих, Правим помагає. Преподобнії во славі І на тихих ложах /365/ Радуються, славословлять, Хвалять ім’я Боже, І мечі в руках їх добрі, Острі обоюду, На отмщеніє язикам І в науку людям. Окують царей неситих В залізниє пута І їх славних оковами Ручними окрутять, І осудять губителей Судом своїм правим. І вовіки стане слава, Преподобним слава. ДАВИДОВІ ПСАЛМИ 1 Блаженний муж на лукаву Не вступає раду, І не стане на путь злого, І з лютим не сяде. А в законі Господньому Серце його й воля Навчається, і стане він, Як на добрім полі Над водою посажене Древо зеленіє, Плодом вкрите. Так і муж той В добрі своїм спіє, А лукавих, нечестивих І слід пропадає, Як той попіл над землею Вітер розмахає. І не встануть з праведними Злії з домовини, Діла добрих оновляться, Діла злих загинуть. 12 Чи Ти мене, Боже милий, Навік забуваєш, Одвертаєш лице Своє, Мене покидаєш? Доки буду мучить душу І серцем боліти? Доки буде ворог лютий На мене дивитись І сміятись!.. Спаси мене, /359/ Спаси мою душу, Да не скаже хитрий ворог: «Я його подужав». І всі злії посміяться, Як упаду в руки, В руки вражі, спаси мене Од лютої муки. Спаси мене, помолюся І воспою знову Твої блага чистим серцем, Псалмом тихим, новим. 43 Боже, нашими ушима Чули Твою славу, І діди нам розказують Про давні кроваві Тії літа: як рукою Твердою Своєю Розв’язав Ти наші руки І покрив землею Трупи ворожі. І силу Твою восхвалили Твої люде і в покої, В добрі одпочили, Славя Господа!.. А нині!.. Покрив єси знову Срамотою свої люди, І вороги нові Розкрадають, як овець, нас І жеруть!.. Без плати І без ціни оддав єси Ворогам проклятим. Покинув нас на сміх людям, В наругу сусідям, Покинув нас, яко в притчу Нерозумним людям. І кивають, сміючися, На нас головами, І всякий день перед нами Стид наш перед нами. Окрадені, замучені, /360/ В путах умираєм, Не молимось чужим богам, А Тебе благаєм: Поможи нам, ізбави нас Вражої наруги, Поборов Ти першу силу, Побори ж і другу, Ще лютішу!.. Встань же, Боже, Вскую будеш спати, Од сльоз наших одвертатись, Скорби забувати! Смирилася душа наша, Жить тяжко в оковах! Встань же, Боже, поможи нам Встать на ката знову. 52 Пребезумний в серці скаже, Що Бога немає, В беззаконії мерзіє, Не творить благая. А Бог дивиться, чи є ще Взискающий Бога. Нема добретворящого, Нема ні одного. Коли вони, неситії Гріхами, дознають? Їдять люди замість хліба, Бога не згадають, Там бояться, лякаються, Де страху й не буде. Так самі себе бояться Лукавії люде. Хто ж пошле нам спасеніє, Верне добру долю? Колись Бог нам верне волю, Розіб’є неволю. Восхвалимо Тебе, Боже, Хваленієм всяким; Возрадується Ізраїль І святий Іаков. /361/ 53 Боже, спаси, суди мене Ти по Своїй волі. Молюсь, Господи, внуши їм Уст моїх глаголи. Бо на душу мою встали Сильнії чужії, Не зрять Бога над собою, Не знають, що діють. А Бог мені помагає, Мене заступає І їм правдою Своєю Вертає їх злая. Помолюся Господеві Серцем одиноким І на злих моїх погляну Незлим моїм оком. 81 Меж царями-судіями На раді великій Став земних владик судити Небесний Владика. «Доколи будете стяжати І кров невинну розливать Людей убогих? а багатим Судом лукавим помагать? Вдові убогій поможіте, Не осудіте сироти І виведіть із тісноти На волю тихих, заступіте Од рук неситих». Не хотять Познать, розбити тьму неволі, І всує Господа глаголи, І всує плачеться земля. Царі, раби — однакові Сини перед Богом, І ви вмрете, як і князь ваш І ваш раб убогий. Встань же, Боже, суди землю І судей лукавих. На всім світі Твоя правда. І воля, і слава. /362/ 93 Господь Бог лихих карає — Душа моя знає. Встань же, Боже, Твою славу Гордий зневажає. Вознесися над землею Високо, високо, Закрий славою Своєю Сліпе горде око. Доки, Господи, лукаві Хваляться, доколи Неправдою? Твої люди Во тьмі і неволі Закували... Добро Твоє Кров’ю потопили, Зарізали прохожого, Вдову задавили І сказали: «Не зрить Господь, Ніже теє знає». Умудрітесь, немудрії, Хто світ оглядає, Той і серце ваше знає І думи лукаві. Дивітеся ділам Його, Його вічній славі. Благо тому, кого Господь Карає меж нами, Не допуска, поки злому Ізриється яма. Господь любить свої люди, Любить, не оставить, Дожидає, поки правда Перед ними стане. Хто б спас мене од лукавих І діющих злая? Якби не Бог поміг мені, То душа б живая Во тьмі ада потонула, Проклялась на світі. Ти, Господи, помагаєш По землі ходити. Ти радуєш мою душу І серце врачуєш, /363/ І пребудет Твоя воля І труд Твій не всує. Вловлять душу праведничу, Кров добру осудять. Мені Господь пристанище, Заступником буде, І воздасть їм за діла їх Кроваві, лукаві, Погубить їх, і їх слава Стане їм в неславу. 132 Чи є що краще, лучше в світі, Як укупі жити, Братам добрим добро певне Пожить, не ділити? Яко миро добровонне З голови честної На бороду Аароню Спадає росою І на шитії омети Ризи дорогої; Або роси Єрмонськії На святії гори Високії Сіонськії Спадають і творять Добро тварям земнородним, І землі, і людям, — Отак братів благих своїх Господь не забуде, Воцариться в дому тихім, В сім’ї тій великій, І пошле їм добру долю Од віка довіка. 136 На ріках круг Вавилона, Під вербами в полі, Сиділи ми і плакали В далекій неволі І на вербах повішали Органи глухії, /364/ І нам стали сміятися Едомляне злії: «Розкажіть нам пісню вашу, Може, й ми заплачем. Або нашу заспівайте, Невольники наші». Якої ж ми заспіваєм?.. На чужому полі Не співають веселої В далекій неволі. І коли тебе забуду, Ієрусалиме, Забвен буду, покинутий Рабом на чужині. І язик мій оніміє, Висохне, лукавий, Як забуду пом’янути Тебе, наша славо. І Господь наш вас пом’яне, Едомськії діти, Як кричали ви: «Руйнуйте, Руйнуйте, паліте Сіон святий!» Вавилоня Дщере окаянна! Блаженний той, хто заплатить За твої кайдани! Блажен! блажен! Тебе, злая, В радості застане І розіб’є дітей твоїх О холодний камень. 149 Псалом новий Господеві І новую славу Воспоєм честним собором, Серцем нелукавим; Во псалтирі і тимпані Воспоєм благая, Яко Бог кара неправих, Правим помагає. Преподобнії во славі І на тихих ложах /365/ Радуються, славословлять, Хвалять ім’я Боже, І мечі в руках їх добрі, Острі обоюду, На отмщеніє язикам І в науку людям. Окують царей неситих В залізниє пута І їх славних оковами Ручними окрутять, І осудять губителей Судом своїм правим. І вовіки стане слава, Преподобним слава. 149 Псалом новий Господеві І новую славу Воспоєм честним собором, Серцем нелукавим; Во псалтирі і тимпані Воспоєм благая, Яко Бог кара неправих, Правим помагає. Преподобнії во славі І на тихих ложах /365/ Радуються, славословлять, Хвалять ім’я Боже, І мечі в руках їх добрі, Острі обоюду, На отмщеніє язикам І в науку людям. Окують царей неситих В залізниє пута І їх славних оковами Ручними окрутять, І осудять губителей Судом своїм правим. І вовіки стане слава, Преподобним слава. 0 Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
Gajavata Опубликовано 5 Февраля 2010 Жалоба Share Опубликовано 5 Февраля 2010 МАРІЯ поема Радуйся, ти бо обновила єси зачатия студно. Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На милосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе мати возлагаю. Святая сила всіх святих! Пренепорочная, благая! Молюся, плачу і ридаю: Воззри, пречистая, на іх, Отих окрадених, сліпих Невольників. Подай ім силу Твойого мученика сина, Щоб хрест-кайдани донесли До самого-самого краю. Достойно пєтая! благаю! Царице неба і землі! Вонми іх стону і пошли Благий конець, о всеблагая! А я, незлобний, воспою, Як процвітуть убогі села Псалмом і тихим, і веселим Святую доленьку твою *** *** *** *** *** *** МОЛИТВА Царям, всесвітнім шинкарям. І дукачі, і таляри І пута кутіі пошли Робочим головам, рукам На сій окраденій землі Свою ти силу ниспошли Мені ж мій Боже на землі Подай любов, сердечний рай! І більш нічого не давай 21 Мая 1860 Царів, кровавих шинкарів У пута кутіі окуй В склепи глибокі замуруй Трудящим людям всеблагий На іх окраденій землі Свою ти силу ниспошли А чистих серцем - коло іх Постав ти ангели своі Щоб чистоту іх соблюли Мені ж о господи подай любити правду на землі І друга щирого пошли 25 Мая 1860 Злоначинаючих спини У пута кутіі не куй В склепи глибокі не муруй А доброзиждущим рукам І покажи, і поможи Святую силу ниспошли А чистих серцем, коло іх Постави ангели своі І чистоту іх соблюди І всім нам вкупі на землі Єдиномисліє пошли І братолюбіє подай 27 Мая 1860 Тим неситим очам Земним богам - царям І плуги й кораблі І всі добра землі І хвалебні псалми Тим дрібненьким богам Роботящим умам Роботящим рукам Перелоги орать Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам Добросердим малим Тихолюбцям святим Творче неба й землі Долгоденствіє ім На сім світі, на тім Рай небесний пошли Все на світі не нам Все богам тим, царям І плуги й кораблі І всі добра землі Моя люба! а нам - Нам любов між людьми 0 Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
Gajavata Опубликовано 9 Марта 2010 Жалоба Share Опубликовано 9 Марта 2010 *** Один у одного питаєм Нащо нас мати привела? Чи для добра ? Чи то для зла ? Нашо живем? Чого бажаєм? І не дознавши умираєм І покидаємо діла. Які ж мене, мій Боже милий Діла осудять на землі? Бодай ті діти не росли Тебе святого не гнівили Що у неволі народились І стид на тебе понесли. *** Думи моі думи моі Ви моі єдині Не кидайте, хоч ви мене При лихій годині Прилітайте, сизокрилі Моі голубята Із за Дніпра широкого У степ погуляти З киргизами убогими Вони вже убогі Уже, голі... Та на волі Ще моляться Богу Прилітайте ж моі любі Тихими речами Привітаю вас як діток І заплачу з вами. *** Хіба самому написать Таки посланіє до себе Та все дочиста розказать Усе що треба, що й не треба А то не діждешся його Того писанія святого Святоі правди, ні од кого Тай ждать не маю од кого Бо вже б здавалося пора Либонь уже десяте літо Як людям дав я Кобзаря А ім неначе рот зашито Ніхто й не гавкне, не лайне Неначе й не було мене Не похвали собі громадо Без неі може обійдусь А ради жду собі, поради Та мабуть в яму перейду Із москалів, а не діждуся Мені було, аж серце мліло Мій Боже милий, як хотілось Щоб хто небуть мені сказав Хоч слово мудре, щоб я знав Для кого я пишу, для чого? За що я Вкраіну люблю? Чи варт вона Огня Святого *** *** *** *** *** Цей вірш був для Вас Єлєна *** Світе ясний, Світе тихий Світе вольний, несповитий За що ж тебе, світе- брате В своій добрій, теплій хаті Оковано, омурано Премудрого одурено *** Росли, укупочці зростали Сміятись, гратись перестали Неначе й справді розійшлись Зійшлись незабаром. Побрались І тихо весело пройшли Душею серцем неповинні Аж до самоі домовини А між людьми ж вони жили Подай же й нам, всещедрий Боже ! Отак цвісти, отак рости Так одружитися і йти Не сварячмсь в тяжкій дорозі На той світ тихий перейти Не плач, не вопль, не скрежет зуба Любов безвічную, сугубо На той світ тихий принести *** Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю На милосердіє твоє Все упованіє моє На тебе Мати возлагаю Святая сила, всіх святих Пренепорочная, благая Молюся, плачу і ридаю Воззри пречистая на іх Отих окрадених, сліпих Невольників. Подай ім силу Твойого мученика Сина Щоб хрест- кайдани донесли До самого- самого краю Достойно пєтая, благаю Царице неба і землі Вонми іх стону і пошли Благий конець. О всеблагая А я незлобний воспою Як процвітуть убогі села Псалмом і тихим і веселим Святую доленьку твою 0 Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
Елена Опубликовано 9 Марта 2010 Автор Жалоба Share Опубликовано 9 Марта 2010 Благодарю. Хотела почтить память Тараса Григорьевича возле его памятника в его сегодняшний день рождения, но не успела 0 Цитата Ссылка на комментарий Поделиться на других сайтах More sharing options...
Рекомендуемые сообщения
Присоединиться к обсуждению
Вы можете ответить сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас уже есть аккаунт, войдите, чтобы ответить от своего имени.