Перейти к контенту

СЛОВО


Gajavata

Рекомендуемые сообщения

 

Щось від Іоханаана, його ще називали Ен - Геді - самітник.

Син Захаріі і Єлизавети, більше відомий як Іоан Хреститель.

 

Це було у Єрусалимі, на його ринковій площі.

Після тридцяти днів мовчання, медитаціі і виношування Слова Іоан встав і заговорив.

- Ось, цар прийде, пророки про нього говорили, мудрі люди давно шукали його.

- Готовся Ізраіль зустріти свого царя.

В цей день було сказано лише це, після чого він несподівано зник, лишивше по собі

велике хвилювання серед людей.

Другого дня він говорив знову, уже у дворі Храма.

- Готовся, о Ізраіль, готовся зустріти свого царя.

- Ти жив у гріху, бідні плачуть на твоіх вулицях і ти не призрів на них.

- Ви поклоняєтесь Богу лише голосом і губами, ваше серце далеке від нього і прихильне

лише до золота.

- Ваше священство наложило на вас непосильну ношу, а самі живуть в праздності за

рахунок важкоі праці бідних людей.

- Ваші законники, судді, книжники - лише тягар для землі, лише опухоль на тілі краіни.

- Вони не прядуть і не шиють, тільки збирають доходи.

- Правителі ваші - обманщики, злодіі і вмагателі - не рахуються з правами людей.

- Святий храм ви продали злодіям і іх логовища знаходяться у святих мясцях - назначених

для молитви.

- Слухай! Слухай народ Єрусалима! Відвернись від злих шляхів, а то Бог відвернеться від

тебе, а то язичники прийдуть із далека, і вся твоя коротка слава перейде в мить.

- Готовся, Єрусалим, готовся зустріти свого царя.

Він несподівано зник і ніхто не знав де. Ті, що були при релігійній владі, священники

наповнились недобрим гнівом і хотіли шукати його, та простий люд став на захист - правду

він говорить, і тоді вони полякались, затаілись.

У наступний день він знову говорить. Допитуються у нього, ніби те що він сказав має

якийсь інший, прихований зміст. Та що ж тут допитуватися як ясне все говорить чоловік.

Та вони вже так звикли обманювати, ставлячи перед собою як щит слова із писання, що

й не вірять що можна жити по іншому. Не вірять що в цьому у сьому можна жити - без

владних потребностей, без всепроникаючого впливу грошей, без цього безумства складе -

них законів що стали чомусь важкою могильною плитою що не позволяє чоловікові

прийняти те нове що йде до нього, що показує вихід, дає розвиток, є благою вістю.

Він все це бачить, бачить іх обман, бачить що вони в дійсності не хочуть про що говорять.

Вони противники. Шукають лише як заперечити. Щось від цієі ситуаціі перейшло і в наш

час. Говоряться уже інші слова, уже не заперечується, та лише дозволено про подіі

двохтисячолітньоі давності. Прийшло Нове Слово і знов Блага Вість не в пошані. І втратили

стільки радості, стільки нового що йде. Говорить він і про те що й людина не обтяжена

статком, бідна теж відповідальна за існуючий стан.

- Ви люди Ізраілю знаєте гріхи своі. Коли я проходив мимо бачив ранену птицю знеможену

на ваших вулицях і люди всіх верств суспільства побивали іі. Імя ій Справедливість.

- Бачив я і убитого іі супутника; крила Праведності були втоптані в грязь.

 

 

 

 

до золота.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Слово від Ігора Шевчука.

 

Трепетні поля

За туманом є

Царськая земля

В Бога води пє

 

Там Ісус Христос

В серцях вічних жде

І на облацех

Молодих

Гряде

 

Веселіться, гей!

В славі Бог зійде

Сонце із грудей

Сяє золоте!!!

 

***

Ти моє тихе спасіння

Тиха - як Божа Любов

В сонячний день Вознесіння

Ти піднесла в свій Покров

 

В літньому місяці тиші

В парі веселих думок

І я тебе не залишу

Бачить серця з неба Бог

 

Маріє, в округлощі літа

Входитимуть небеса

Як я не жду буть розбитим

Це б Тобі Бог розказав...

 

***

А птиця любові і вється й блага

Розкриймось! Летімо!

Здіймаймось!

Летімо!

В порожній пустелі холодна юга...

Чи я не хотіла б...

А птиця вогненна і бється й болить

Відкриймось! Летімо!

Летімо!

Летімо!

Та десь без святого шаленства

Ще мить

... Не хотіла б...

І пустеля німа

А більше й нічого й нема.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 weeks later...

 

Слово від Ігора Шевчука.

 

Так воін в полі ще хапавсь за стяги

Коли у глиб відходячи холов

Хто це куди кого

вже щезить тягне

І що за сіть і хто е риболов?...

 

***

В ніжності

в літі

в самім зеніті

людська душа

леть хитнувшись дзвенить

а від чого не знає

чи знає...

 

в літі

в самім зеніті

щось незриме

хитнулось двенить

а від чого не знає

чи знає...

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Слово від Ігора Шевчука

 

***

А у сина очі сині - сині

Заграва сорочки, поле синє

Синь щемить коли прихилиться

До тебе

 

Особливо як подивитесь у небо

Але й в тебе очі сині - сині

Видно, серце доторкнулося до тебе...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 month later...

 

Це уже було.

Але деколи хочеться

повторити хороше ще раз.

 

***

 

В ніжності

В літі

В самім зеніті

Людська душа

Ледь хитнувшись дзвенить

А від чого не знає

Чи знає...

 

В літі

В самім зеніті

Щось незриме

Хитнулось, дзвенить

А від чого не знає

Чи знає...

 

Ігор Степанович був би страшенно радий ( от уж підібрав словосполучення, але хай

вже буде) бути знайомий з усіма. Та хоч він живе у Києві, він нічого не знає про Книги.

А я не смію йому вказувати, бо я знаю що він прийме лише те що відкриє сам, без

підказок. Я б уже не мав друга. Та я знаю внутрішнє бажання його само згодом приведе.

 

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 months later...

 

Колись була написана одна поема Ігорем Шевчуком.

Вона включалась в різні збірники раз по разу, і що разу скорочувалася.

Останнього разу велика поема звелася лише до двох строчок.

 

**********

Душа покликала ростити сад...

І вітами зняла сорочку

 

Був ще один надзвичайний вірш, про Кану Галілейську. Все вцьому вірші

зводилось, прямувало, і вказувало теж, тільки на останні дві строчки, на думку,

на ідею, що виразилась серцем. Та нічого не можна зозуміти, якщо не читати

всі ці інші слова, що вели до них.

 

***********

Розпочиналось дуже просто

Не вистачало всім вина

Тверезі на весіллі гості

То це вже мука є одна

 

І той , хто був в них Сином Бога

Так виповнивсь любовю сам

Так розілляв Духа Святого

 

Подарував всім небеса

 

Ніхто не зрозумів нічого

Як це, що майже із нічого...

При чім любов? і небеса?

 

...Все теж весілля в нас не нове

Не вистачає всім любові...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

************

Ніхто і не сказав би

Окрім Бога

Як довго я не був у своєму саду

 

**************

 

Як ото ідуть понад водою

Де треба вже летіть...

Пливе болотний жур з бідою

А треба захотіть!!

 

А треба бігти, йти в своє

Там є слова! в небесних сховах

Є всі слова, в таіні Слова

І ходять, чую - с!

 

Вже поізд йде - із сіл і міст

Линуть слова моі опорні

І ! - Райдуга серцям нескореним

В священний безум - міст

 

У мене єдине прохання

За вогненість, мою і Твою

Боже, веди людей в дерзання....

 

Це також було Ігора

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 weeks later...

 

Плакало небо

 

Хтось різав память, і квзав хай історія буде зручною...

Хтось повернувся на захід іу страху відвернувшись від сходу, загубивши власний дім...

Хтось силував нахилити ту Силоамську башту не в ту сторону, та вона все одно

впаде де впаде.

Плакало небо...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Плакало небо...

Веселками посміхалися дощі крізь промені Сонця...

Посміхалися діти...

Іді, іди дощику...

Після Очищення - Сповнення...

Сповнення Надією...

smile.gif

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Про вірш.

 

Він не кінчав вищих учбових. Навряд чи він слухав музику, основану на гармоніі.

Працював робочим і мав спілкування лише з тими хто в постійних напружених роботах-

розіздах. Сміявся і говорив - чому це так? Чому це так має бути у житті? Чому люди

мають ходити перелякані? Чому мають кидати сімю і виіжджати в пошуках роботи

в Італію чи Іспанію? Розказував. у тайзі, там трудно йому було працювати, попав з

уголовниками. У любому спорі в хід пускався ніж - вище мірило іхньоі правоти. І він щось

захотів противоставити іхнім законам. Розказував що став перед ними - розказав вірш.

 

Посреди планеты

Среди туч грозовых

Смотрят мёртвые в небо

Веря в мудрость живых

 

Іхня угрюмість зникла. Вони ще ніколи не чули таких слів, з таким почуттям до них

звернених. Вони шепотіли, переговорювались між собою. Кто он? Он какой - то не такой,

Ану раскажи ещё что- нибудь.

І слідуючий вірш він розказав про Землю. Що земля - мати. І до землі треба приступати,

щоб ти не робив, чи сіяв і садив, чи просто сів на траву розложивши хліб і воду тільки

з чистотою, з вдячністю. Адже вона навіть вогонь, багаття на собі дозволяє розвести

щоб людина зігрілась.

Два дні тому він приходив до нас попрощатися перед дорогою, іде у Москву. Приніс

слабке виноградне вино, цукерки. От я і записав цей вірш, що справив на нас таке

сильне враження.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 4 weeks later...

Ігоре, чому? Воно дуже змістовне, в нім - Ваші роздуми, цікаві і глибокі... я прошу Вас залишити його. Будь ласка smile.gif

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Вибачте, не знав як відповісти.

 

Це не моі роздуми про Ауру. Це видержки із книги Калагія. Це те що я не маю відпо -

відних знань і можливостей провірити. Це не значить що це неправда, ні. Книга на мене

справила глибоке враження. Вона виводить людину із розряду обиденності, одно -

манітності. Знання присутні там, і це духовні знання що виложені в формі вчення.

Був у книзі один факт неправди. Я довго не міг це зрозуміти. Це не те, що енергетичну

інформацію можна не правильно ідентифікувати. Все набагато простіше. Інформація

що закладена у виді слова повинна відповідати із дійсністю, реальністю. Був обман.

Було намагання перевернути поняття яким у мене склалася опора. Я не можу прийняти

те що уведе мене від правди.

 

Я маю повну довіру до Вчителя.

Мені вистачає Його слова. Я вірю. Я вірю що всі ці книги це Пслання Ісуса Христа

записані Єленою. Перший раз щось не скривається від людини. Про Творців, про

Всесвіт, про вселенські закони, про історію Землі, історію людини. Перший раз нам

говориться що буде, які зміни у світ прийдуть, куда ми йдем і до чого ми покликані.

Ми можем вчитись, адже ми цього завжди хотіли. Цей світ зміниться і цього прагне

кожна людина. Перший раз я маю повний мир у душі і повну довіру.

 

І тому ще раз прошу Вас Весна про вилучення цього повідомлення.

З пошаною до Вас Ігор.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Присоединиться к обсуждению

Вы можете ответить сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас уже есть аккаунт, войдите, чтобы ответить от своего имени.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Допустимо не более 75 смайлов.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Ваши публикации восстановлены.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

×
×
  • Создать...