Перейти к контенту

Історія цивілізацій, краін, людей.


Рекомендуемые сообщения

 

Мені чужді царі.

 

Вони посилали чоловіка на неприступну стіну з таємною надією що його убють.

З горящими очима вони завойовували пів світу, а перед очима смерті наказували привязати

себе до сідла коня і розкривши руки пустити вскач по степу, щоб було видно що нічого

вони на той світ не беруть. Всі іхні імперіі розвалювалися відразу після іхньоі смерті , та й

самі вони не знали во імя чого вони воюють. У виді президентів по приізді в іншу краіну

перед зустрічаючими, коли автомобіль повільно зупиняється , вони не спішать виходити.

І здорові, не каліки, повновидні мужчини чекають і виходять коли ім відкривають двері.

У виді священників вони милостиво позволять собі цілувати руки і забута історія про таз

з водою і підперезаний рушник навколо стану. Ось іще одна історія царя, де він сам

розказує про себе. Це про людину , що збирала мужність перед смертю , про іі любов до

власних дітей,, про те розуміння що появилось у нього лише після смерті, це те що він

намагається передати зараз Росіі - не як цар , а просто як людина що щось зрозуміла.

 

Я есьмь вознесённый владыка Николай.

Вы знаете меня Я есьм русский царь Николай второй, Романов. Я очень взволнован нашей

сегодняшней встречей и возможностью обратиться к вам, ко всем кто живёт в Росии и на

територии тех государств, что "именовались" когда то Росией. Я говорю и слёзы заполняют

мои глаза. Как много хочется сказать. Но хочется сказать самое важное. то что вам необ -

ходимо знать в этот исторический момент. То что не видно, но то что реально происходит

на тонком плане над Росией. Множество небесных Сил сейчас сосредоточили свои Сози -

дательные усилия над територией этой страны. Огромная мощь собрана и мы готовы к дейс-

твиям... И всё что нам нужно, это ваша помощь... Мы понимаем как трудно вам приходится

выдерживать тот остервенелый натиск со стороны тех сил, которые предчувствуют свой

конец и поэтому действуют в открытую нисколько не заботясь о том чтобы прикрыть свои

безбожные действия малейшим покровом идеологии или любой другой маскировке своего

безстыдства... Те силы что находятся сегодня у власти, подобны этому смертному зверю...

Однако есть план Бога для этой страны. Как больно мне было осознавать в период моего

отречения от престола и последующего постыдного ареста. Но зверь в то время был ещё

силён. Он находил поддержку у народов, пользуясь невежеством людей, населяющих эту

страну. Невежество является недостатком, через который действуют самые злобные силы

на нашей планете. Невежественный человек находится слепым орудием в руках сил тьмы.

Я люблю Росию, я люблю Росию всем сердцем, всем своим существом. И я готов был

пожертвовать собой, принести в жертву себя, и свою семю, чтобы только дать возможность

людям этой страны получить свой шанс на светлое будущее... Я знал свою судьбу, я знал

о той мученической смерти что предстояла мне и моим детям. И было много путей сохранить

жизнь и бежать за границу. Я отвёрг их все. Я осознано принял на себя этот крест, это

распятие на кресте. Тяжелее всего было преодолеть сопротивление той части меня, которая

пыталась спасти детей. Я до последнего момента надеялся что господь отведёт руку судь-

бы если не от меня, то от моих детей. Но нет, случилося страшное, святые невинные были

преданы смерти. И этот момент послужил сигналом, сигналом для самых злющих сил тьмы

вылезти из углов и стремиться к власти. Вся тьма всплыла наружу. Всё что раньше пыталось соблюсти приличия и пряталось по углам всплыло наружу. Это была вакханалия нечисти.

Это продолжается до сих пор. И если они раньше накидали на себя идеологическую

маскировку, прикрываясь заботой о нуждах народа, то сейчас они не утруждают себя

никакими оправданиями своего беззакония. Печально смотреть на всё что происходит в

Росии. Я мог сопротивляться, я мог сберечь свою семью и все мы могли остаться жить.

Но какой смысл в моей жизни без Росии. Я выбрал путь отказа от борьбы, отказа от насилия

Я выбрал путь Христа и позволил распять себя и всю свою семью. Я добился своего возне -

сения. Но мои дети, мои дочери до сих пор находятся в воплощении. Одна в Росии, другая

в Америке. Всё перемешалось в Росии. Зёрна перемешаны с сорной травой. Громадный

зверь всё перемешал на своём пути и продолжает крушить. Однако теперь стало явленным

и вы имеете возможность судить по плодам. Вы теперь видете кто есть кто. Но прошу вас...

следйте тем путём что указывал Исус. Вы должны вытеснить всю тьму из Росии силой своих

сердец. И там где находитесь вы, не будет больше тьмы. Пусть они бегут из Росии. Пусть

они забирают награбленное и уходят. Бог никогда не оставит Росию, когда в воплощении

есть хоть один святой... Вы утверждаете принцыпы Добра и СВета... Я умоляю вас вы -

держите всё это, как вы выдерживали на протяжении всей истории этой страны. Немного

осталось возлюбленные, потерпите, пусть сердца ваши наполнятся радостью от предчуст -

вия скорой великой победы.

Я есьм Николай, вознесённый владыка.

 

p.s.

 

Я переконаний що Украіна має свою предуготовану дорогу.

І я дякую за це звернення.

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Я не хочу це розміщати у відповідній рубриці бо зміст цього це тільки

відображення того що існує на енергетичному плані в дійсності реального часу.

Це сон - бачення.

Люди , у швидкому русі, у одному потоці мчать. Як ріка. Голі, як звірі, навпочіпки,

подібно звірам, навчетвереньки, дуже швидко. Дехто стоіть, таких мало. Вони не

перебирають ногами, лише стоять, але іх несе той самий потік що і ті хто біжать навскач.

Не видно куда іх несе, не видно цілі. Тільки єдиний масив людських тіл тече мов ріка.

Куда ? Може там далі обрив ?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 4 months later...

 

Таємничий орден монахів-воінів Запорожськоі Січі - світло Богоцивілізаціі.

 

Визиває трепет одна назва його - Січ Запорожська. Запечатаннійше, найтаємничніше,

непереводиме, за порогом всякого звичайного - Царство Боже на землі. І все що за іі

границями - бій, січ. Чи інакше - Святе, куди вступають, відсікаючи помисли. Сюда,

за дніпровські пороги прийшла хмара Святого. До заходу дня побратими спостерігали

херувимські знамення, викреслюваємі на небі. Подібне військо Саваофове, чи було коли на землі? Всевишній дарував ім безстрашшя перед лицем ворогів. Воіни жили обособлено від

церкви і від держави, і не було на землі сили здатноі перемогти іх.

Таємниця дівства для них була недоторкана. Для них заклад всякоі перемоги був у дівстві.

Один недостойний помисел, одне злегковажене слово, і чекай стріли в спину. І не бачити

тобі вінця, і не піти на небо. Побратимство благословлялось як найвище таінство. Це

означало в братові живе Христос. Побратими складали одного чоловіка і давали Небу,

війську, і один одному обіт, якщо потрібно померти один за одного.

Запоріжська Січ володіла таємничим ключем життя за порогом падшоі свідомості. Це був

розквіт дивноі вітки нестяжателів, вітки благочестивоі. Тут стояла непереборна сила

Божества - ангельські полки настільки високих ієрархій, що вороги боялися наблизитись.

Іх неможливо було застати несподівано, коли курінь спав, ні в Пасху, коли святкували,

ні під час купання - ніколи. У ворогів, що намагались захопити Січ віднімався язик, вони

ціпеніли. Зберігся вилитий, цільний образ Петра Калнишевського, що відображає силу

цього вогненого ієрарха. Він весь непереможна сила Саваофа, в його праведному погляді

пророча сила Моісея, священстбво Аарона, суддівство Самуіла, мудрість Гедеона, хоробрість

Суворова і дещо в мілліон крат більше. Вогнянний чуб його, подібно іскрі вогневища

взмітався з його маківки. Груди його були широкі як у самого Бога - Отця. Неізясненним

досілі способом його сини досягали неможливого на землі - за порогом воєнноі хоробрості,

за порогом страха смерті, за порогом всього що присуще людині...

Посвячення Пресвятій Богоматері було недоторканим. Воіни - дівственники трепетали від

імені ІІ, вважали себе ІІ обручниками...

Починалася Січ за границями мирського, за границями звичного, за границями учорашнього.

Містика Запорожськоі Січі була височайша, видіння братів возносящихся на небеса,

колісниці з вогненними птицями - сподоблялися десятки. Старці возносили живі молитви,

призивали воінів зодягнутись в крила херувимські, в броню Саваофову. Звязок з Січчю

Небесною був настільки прямим що вогнянна хмара находила під час молитви.

Вогнянний ангел окреслював купинний полумянний купол круг воінства діаметром кілька

десятків кілометрів, і запорожці бачили його золоті каркаси, сходящі півкругом в централь -

ній частині. І Софія Вогнянна простирала свій Покров...

 

Із одноі книги.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Запорожська Січ. Унікальний у всі часи християнськоі історіі дерзновенний прорив

до вершини християнського шляху - обоження. Третя тайна Філадельфіі - утримати

вінець - не дати окрасти його. За братство, довготерпеливе, страстне, за братство

жертвенне (смерть в бою) - золотий вінець. Хто згадає за цю запалену свічку

Бога Саваофа, перенесенну від скитів Ніла Сорського на Запорожську Січ? Запорожські

воіни - іноки досягали те що не могли досягти іх брати в монастирях. Там, на Дніпрі

відкрилась внутрішня тайна братства - побратимство.

Брати клялись у вірності своєму отцю, у них мав бути спільний отець.

Другий обіт - двоє один. Обітували на вірність один одному, беруть на себе гріховну

чашу один одного. На двох одне серце, одна доля, один уділ. Вони неросторжимі, і в

цьому іх сила. Найвищою честю полагали вмерти один за другого, причому не один раз

в бою, а забути про себе назавжди, бути слугою брату своєму. Побратимство вважалось

ступінню входження в братство. І все братство тоді - тисяча рівна одному.

Ми Тіло Христове, ми воінство Його, ми золото вогнм очищене - так в упоінні вскрикували

приносящі обітницю братства. і плескались по вітру хоругви цього самого прекрасного

в світі чину. У них було дивовижне єднання - єднання серцем. Вони нарікали себе

нареченими Христовими. Були там і сімі. Які це прекрасні були сімі, дивовижно чисті.

Від таких шлюбів народжувались непорочно народженні. Мати говорила - не я його

народила, Бог мені його дав...

Брат - одна душа і одна плоть. І уже не можна убити одного не убивши другого. І не можна

убити одного не убивши тисячу, співіснуючих у соборному єднанні, ставших однією

істотою, одним вогнянним стовпом. Бессмертні. Тайна іх в тому, що тисяча - один -

восстановленний Христос...

Не побажали вступити в бій з посланними на них Єкатериною військами, повторивши

подвиг Бориса і Гліба. Тоді було забито нагайками насмерть півтори тисячи воінів Іліі

і Єноха. Брати просто дали себе вбити. Надихаємі звише вони знали, що ця Голгофа

має дві сторони і через це Святій Украіні належить воскреснути, воскреснути за всякими

границями людськоі свідомості, всупереч всякій неможливості...

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 years later...

ЗАПОВЕДИ КАЗАКОВ

Казаки – народ, имеющий свою культуру, историю и память. Славное прошлое Казачества, дела и заветы предков дают нам право с гордостью сказать: "Слава Богам, что мы казаки!".

В Казачестве общее всегда было выше личного. Казаки всегда служили родной земле – Святой Руси, своему Народу и своему Государству.

Казаки! Мы – потомки и наследники первопроходцев, сотворивших Россию.

Превыше всего в Казачестве всегда была КАЗАЧЬЯ ВОЛЯ и НАРОДОПРАВСТВО. ЧЕСТЬ И ДОБРОЕ ИМЯ ДЛЯ КАЗАКА ДОРОЖЕ ЖИЗНИ.

Береги честь смолоду. Достоинство сохраняй в любой обстановке. Имей волю признать свою неправоту. Если надо, побори сам себя. Оказывая уважение другим, не унижай себя. Не завидуй и не держи зла в сердце своем. Не будь гордецом; и в мыслях не допускай, что ты выше других казаков. Никого не поучай свысока, посмотри сначала на себя. Будь доброжелателен, но не льстив. Имей широкую душу. Удары судьбы встречай стойко. Совершив позорный поступок, имей силу воли сам принять крайнее решение.

 

КАЗАКИ ВСЕ РАВНЫ В ПРАВАХ. ПОМНИ: "НЕТ НИ КНЯЗЯ, НИ РАБА, НО ВСЕ ПОТОМКИ БОГОВ!"

Казаки равны как в правах, так и в ответственности за содеянное, независимо от общественного положения, образования и прошлых заслуг. Решение, принятое на Соборе, – закон для всех. Совершеннолетнего казака никто не может лишить слова, кроме командира в строю. Любой казак может быть избран на любую должность. Для сохранения единства Казачества казак не должен состоять в политических партиях.

 

ПО ТЕБЕ СУДЯТ ОБО ВСЕМ КАЗАЧЕСТВЕ И НАРОДЕ СВОЕМ

Не совершай дурных поступков и удерживай от них других. Будь честен и правдив, не бойся пострадать за правду. Пусть не прельщают тебя ни корысть, ни стяжательство, ни бесчестные доходы, ни сиюминутная слава. Не поддавайся губительным страстям. Не увлекайся спиртным, табак тоже не на пользу ни тебе, ни окружающим. Будь примером в жизни своей, защити обиженного, помоги страждущему, накорми голодного, не дай упасть слабому духом и телом.

 

СЛУЖИ ВЕРНО СВОЕМУ НАРОДУ, А НЕ ВОЖДЯМ

Казачество свое главное предназначение видит в служении народу и России ради их благоденствия, а не для собственной корысти и славы.

 

ДЕРЖИ СЛОВО. СЛОВО КАЗАКА ДОРОГО

Казак! Помни, что каждое твое слово – это слово твоего народа, слово Казачества. Выпустишь слово – не поймаешь. Говори, да не проговаривайся, ибо

спроста сказанное не спроста слушано. Стойкость чести в слове.

 

ЧТИ СТАРШИХ, УВАЖАЙ СТАРОСТЬ

Помни! Без одобрения стариков ни одно важное решение Атамана не может быть исполнено. Власть же стариков – не от силы, а от авторитета и мудрости. Прислушайся к слову бывалых и избежишь многих ошибок. Каждого старика почитай Отцом своим, а престарелую казачку – Матерью.

 

ДЕРЖИСЬ ВЕРЫ ПРЕДКОВ, ПОСТУПАЙ ПО ОБЫЧАЯМ СВОЕГО НАРОДА

Если сомнение коснулось твоей души и ты не знаешь, как поступить, – поступай по обычаю своего народа и Вере предков. Помни! Казачий обычай всегда скреплял семью, общину и все Казачество.

 

ПОГИБАЙ, А ТОВАРИЩА ВЫРУЧАЙ

Так было всегда у казаков. Взаимная выручка – основа казачьего братства. Как ты посмотришь в глаза матери товарища, которого мог спасти и не спас?..

 

БУДЬ ТРУДОЛЮБИВ. НЕ БЕЗДЕЙСТВУЙ

Каждый казак должен стремиться к тому, чтобы он и его семья жили в достатке, но не протягивай руку с криком "Дай!". Живи своим трудом. Презирай праздность. Любое дело должно "гореть" в твоих руках.

 

БЕРЕГИ СЕМЬЮ СВОЮ. СЛУЖИ ЕЙ ПРИМЕРОМ

Семья – святыня брака. Никто не имеет права вмешиваться в жизнь семьи без ее просьбы. Семья – основа казачьего общества. Глава семьи – отец, с него спрос за все. Отец! Добейся в семье авторитета и взаимопонимания. Воспитай детей своих честными, смелыми, добрыми и отзывчивыми, бескомпромиссными в борьбе со злом, преданными Отчизне. Воспитай их казаками. Дай детям достойное образование. Казак обязан оберегать женщину, защищать ее честь и достоинство. Этим ты обеспечишь будущее своего народа. Казак не имеет права вмешиваться в женские дела. Чти мать свою и отца.

 

КАЗАКОМ НАДО РОДИТЬСЯ! КАЗАКОМ НАДО СТАТЬ! КАЗАКОМ НАДО БЫТЬ!

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 3 months later...
  • 7 months later...

День Незалежності

 

Квітуче море світлих усміхнених людей. Білі вишиванки і на жінках і чоловіках, дітях і собачках і котиках - Парад вишиванок.

Ми з дружиною стоїмо, зачаровані величчю і силою оточуючих людей. Пісня ллється в мікрофон: "Роде наш красний,

Роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося,

Бо багацько нас є!"

 

Вишиванки, орнамент. Що це, звідки?

Для мене зрозумілі квіти в орнаменті, птахи і таке інше.

А що означають хрестики, ромбики, трикутнички і решта знаків?

Що вони дають?

 

Звідки, з якої далини все це?

 

...Два народи жили на Землі поруч. Створювалася і розвивалася друга велична і світла цивілізація. Тризуб символізував два народи, що плекають Божественну зернину.

Багато тисячоліть цивілізація жила в мирі та злагоді. Люди називали їх богами. Але прибульці пустили під воду одну частину земель - атли з держави Атлантиди були знищені та розпорошені. Не втримали гармонії. Та залишалася ще одна частина - Антика, земля антів, або ж, як ми називаємо їх, - трипільців.

Це був творчий народ, вони все створювали з любов'ю, мали глибокі знання та втілювали їх у життя. Обереги, символи мали величезну силу, одяг сам був оберегом, вишиті на одязі знаки захищали воїнів від ран та смерті. Певні ритуали освячення давали їм силу та міць та примножували чудесні властивості. Вони, люди, творили дива, їхня сила була могутньою. Їх мова була мовою богів. Вони отримували ідеї та втілювали їх у життя. Це був мирний народ, і акцент на захист за багато віків був послаблений. Хоча верства козацтва, що носили довгі чуби, була досить розвинена та кожен з козаків проходив певну школу. Це були духовні воїни, які стояли на захисті Божественних Істин, захищали державу і людей в першу чергу силою думки. Кожен з них міг протистояти цілому війську. Воля була суттю цих людей.

Символом Антики був Божественний золотий хрест у колі, навколо нього восьмиконечна зірка, за кількістю територій - регіонів держави.

Але...

Сталося так, що зрада всередині держави, ігнорування попереджень духовниць-ясновидиць, недогляди Ради Матерів та тьма монголоїдного війська біля східних кордонів держави зробили можливим вторгнення тоді.

Правительниця закрила лице руками та не могла повірити, що її молитви та віра у можливість умиротворення противника не досягли результату.

Ворог трощив усе та вбивав людей.

 

І тоді Правительниця прийняла вірне рішення: у горах є місце величезної сили - там їхній порятунок. Вона звеліла всьому народу збиратися в дорогу, тікати від ворога, спалюючи все повністю, всі поселення. Тікати в гори - Карпати.

Але ворог виявився підступнішим, він обійшов людей. Правительниця не змогла врятуватись. А без її вірного яснобачення люди не спромоглися віднайти точного місця. І та місцевість чула передсмертні крики цього величного народу, страх оволодів їхніми душами, і вони почали проклинати. Та, на жаль, замість того, щоб спрямувати свою силу на ворога, люди почали проклинати в помсті та злобі Правительницю та ту місцевість, яка стала їх могилою...

 

...Багато віків ми намагаємося змінити ситуацію, боремося та виборюємо.

Дух України сьогодні з нами. Перемога за нами. Відродження вже зачекалося на цей славний народ - рівний серед рівних, вільний серед вільних.

Мир та злагода на всій Планеті. З нами Бог-Творець.

Слава Україні!

Хай буде так!

(Розповідь складена за матеріалами сайту www.novosvit.com)

 

З повагою. Руслан Новосвіт

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Спасибо, Руслан!

Эти истории так важны, чтобы мы учились на них, не совершали ошибок и знали, что есть шанс все изменить smile.gif

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Присоединиться к обсуждению

Вы можете ответить сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас уже есть аккаунт, войдите, чтобы ответить от своего имени.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Допустимо не более 75 смайлов.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Ваши публикации восстановлены.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

×
×
  • Создать...