Перейти к контенту

Дітям - у дарунок.


Gajavata

Рекомендуемые сообщения

Хочеться запозичити у дітей їхню довірливість.

перше сприйняття. що звучить в них новизною.

їхню відкритість і всерозуміння.

Та й віддати їм те що зрозумів сам в радості і здивуванні.

Та й пропустити їх впереді себе.

 

Отже казка для дітей.

Дві насінинки.

 

Якщо зернятко впаде у землю і не умре

то залишиться саме

Якщо ж умре - принесе багато плода.

 

Під товщею землі дві насінинки почули Зов. У ньому було багато.

Він обіцяв і кликав. Рости. жити. підніматись. оновлятись. і кимось стати.

І це кимось стати - це було як нагорода. як справжнє життя. для чого

вони і були предназначені.

Одна насінинка сказала. Як це так? Якщо я почну рости. мінятись. то це

уже не буду я. я стану іншою. мене уже не буде. І рішила. Ні. хай буде

так як є. І вона більше не слухала той Зов. що хотів її вивести на світло.

Так і пребула у своїй темноті. відчуваючи тягар землі. віддаючи життя

своє - часточка за часточкою. аж поки її не стало.

А інша - захвилювалась. затремтіла. відчула щось несказанно радісне.

і дивовижне. І сказала - так.

І з того момента невидима Сила що оточувала і захищала її почала роботу.

Насінинка відчула щось перероджується у ній. Маленький росточок

проклюнувся у ній і сама вона відчула стає тим росточком. і напружилась.

і всі сили свої почала віддавати тому новому у ній - тому росточкові.

А Сила вела. тягнула за собою уверх. І це була справжня робота.

Бо треба було пробитись крізь товщу землі. прорости. проявити силу.

І вся природа помагала у цьому росточкові. Бо ж так і було задумано

Творцем. Дощ і сонце - орошали. зволожували. розпушували. нагрівали

землю. І росточок пробився. І це було як несказанний дар йому. Бо вперше

відчув вітер. промінь сонячний. бо ж і не відав про таке.

Та невидима Сила сказала йому - ні. це тільки початок.

Ти повинен рости. у тобі є ще багато чого що повинно здійснитись

І цвітом дивним розцвісти - заколихатись.

І саме головне - це дати Плід.

 

 

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Образи.

 

Безмежні простори Всесвіту. але так ніби видимі з Землі.

Небо голубе уже. та ще розсипи зір.

Сонце ось - ось встане.

Долоні леліють одну маленьку планету.

Леліють над планетою.

Людина лежить. Укрита.

Це не саван. це якраз навпаки.

Вона пробуджується. пробуджується і планета.

І промінь Сонця торкнеться планети. торкнеться й людини.

І вона встане. вона встане новою. вона пробудеться зовсім іншою.

А якою встане людина?

А планета?

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 weeks later...

Это от меня - детям в подарок

 

user posted image

 

Это от Руслана

 

На долоні впала квітка -

Дощик падає із неба.

Може, то метелик літа

Знову прилетів до тебе

Розказати всім про Світло,

Неба мрійні поцілунки,

Щоб раділи ми, як діти,

І простягували руки.

Зустрічали тепло Сонця,

Ніжність вітру в квітах неба

Й дарували щастя серцю

Кожному, хто відгукнеться.

 

user posted image

 

http://www.facebook.com/media/set/?set=a.3...95666335&type=1

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Дякую вам.

 

*** *** ***

 

Про Яринку що хотіла все знати.

 

Казка

 

Як і кожного вечора батько прийшов укласти Яринку спати, і як і кожного вечора дочка

попросила розповісти казку. Яку тобі прочитати? Може "Як ще звірі вміли говорити"?,

а може про "Настеньку і Чудовисько та про полумяну квіточку"?

Ні тату. Хоч ви дорослі про все, ну про все - все на світі знаєте. ця казка про аленьку

квіточку не для нас. Це для вас, дорослих написано. Хоч ви не можете прочитати її

по другому як читаючи нам. Ти сам придумай мені казку - розкажи.

Сам? Батько трохи спітнів, задумався. Весело показав поглядом на ікону, а ти

в Миколая попроси. На іконі було зображене неземне місто - град. З високими шпилями

і храмами що здіймались під самі хмари. Зелені квітучі пагорби сходили до низу.

На одному із пагорбів стояв чоловік з перехрещеними ризами. Дівчинка запитально

глянула на Миколая. Той кивнув головою. Бачучи що донечка перевела свій погляд,

і всю цікавість свою на ікону, полегшено зітхнув і тихенько вийшов.

Чоловік з перехрещеними ризами зійшов з пагорба і наблизився до краю картини.

Доброго вечора тобі Яринко. А що ти хочеш знати? Я тобі можу розповісти і казку.

Тобі часто сняться сни які ти не можеш зрозуміти. А може ти хочеш знати щось інше?

Ти скажи мені Миколаю, чому в нас так довго немає сонця. Чому більше місяця дощі

і дощі кожен день. Чому увесь час так пасмурно? Миколай уважно подивився на неї,

потім усміхнувся. Це залежить від людей. Ти помятаєш як ти говорила квіточкі гарні

слова, і тоді вона починала дивно пахнути, і навіть поверталась трохи до тебе. Вона чула

тебе і по своєму усміхалась до тебе.

А дощі...

У людей дуже змерзли душі. І навіть літо не може відігріти їх.

Їхня зневіра піднімається високо до неба, викликаючи глибокий сум у нього.

І тоді падають дощі. Та кожен дощ колись закінчиться, і тоді появиться сонце.

Сонце все обігріє. І людей, кожну травинку. І тоді все поміняється.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 4 months later...

 

Діти.

 

Я за ними не поспіваю.

Вони не приймуть ці цінності, якими дорожить світ.

Вони знизають плечима, уважно подивляться на своїх батьків - і запитають..

- Чим ви занімалися весь цей час? Що ви будували?

І батькам нічого буде сказати.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 4 weeks later...
  • 6 months later...

 

Пронісся вітер

Колихнув трави

Відчувся запах

Що це ?

Це послідовний ряд. Життя.

Послідовний ряд станів правильності.

 

УСМІШКА СВІТЛОЇ ЮНОСТІ.

 

Вузенький тротуар, маленький хлопчик.

І мама що вела його за руку. Та й йдуть собі неспішно. Уся вулиця, весь тротуар їх.

Ідуть та про щось собі перемовляються.

Поглядають один на одного.

Хотів їх обійти, та поглянувши уперед, повернувся.

Позаду теж. Притишили ходу.

І утворився коридор, в який уже ніхто не хтів вступати.

Неспішно і спокійно в його вступила дівчина.

Вона ішла назустріч, і усміхалась хлопчику ледь голову до нього нахиливши.

Так світло й чисто, що одна подружня пара й зовсім зупинилась.

Так і пройшла повз кожного - оця усмішка.

 

 

 

 

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 4 weeks later...

 

Ми з Юрчиком.

 

Виявилась потреба бо так склалось що за Юрчиком треба було доглянути, деякий час.

І на те чи їхати на село, чи бути зі мною він вибрав пробути цей час зі мною. Я зрадів,

сказав, я все знаю, я все вмію. І ретельно взявся до справи. ( Наївний )

Кожного ранку ми ішли до підготовчого класу, згодом після уроку я його забирав.

Удома ми теж разом занімалися, та дуже трудно йому це давалось. І я помітив що діло

тут в іншому. І я відразу переключився на те що вважав йому потрібно навчитись, знати.

Я собі подумав якщо він це все буде знати і вміти, він буде і вчитись.

Я більше не одягав його, я вчив його щоб він одягався сам. Деколи на це йшло багато

часу. Коли зайшло завязувати черевики на бантіки, робити петельки, просовувати через

них то я вже був мокрий. Ідемо на вулицю, треба купити молока. Він постійно оглядується

назад, що він там бачить? спотикається. Та не падає. бо я його тримаю за руку. Пускаю,

кажу іди сам, та дивися під ноги, а то упадеш. Юрчик починає гуляти, він уже не йде

уперед, він йде вже десь вбік, бо щось його привабило. Присідаю на коліна, кажу йому

куди ми йдем і зачим, і щоб дійти туди треба іти вперед. Знову беру за руку, він знову

десь тягне мене назад. Випускаю руку і тут же беру знову, він дивиться на мене, згадує.

Так кілька разів - зрозумів. Приходим до дому. Знову усе сам. Він уже знає чому не можна

розкидувати одяг. А попробуйте поясніть - це не так просто. Тут не пройде сказати -

бо це не можна робити. Одяг він уже не розкидує, а от інше. Щось дуже тихо стало,

іду на кухню, Юрчик стоїть на підвіконнику і викидає усі іграшки які у нього є через

форточку дітям надвір, щоб і вони бавились. Обережно знімаю його, відкриваю вікно,

питаю чи докинуть - так. І всі ці медведики, зайчики, білочки залітають назад у кухню.

Дякую. Юрчик дивиться на мене з пошаною - не кричав, не гнівався. Сідає на крісло,

сміється і якимсь зміненим голосом - Бозє, Бозє, ну сьо, сьо то за дитина. Я вже не знаю що

думати. Та все ж було що за всі ті дні зо два рази гнівався на нього. Потім ішов у свою

кімнату, кілька хвилин лежав без руху, думав про себе як нездару...

Уложую спати, і ніяк не можу, і забув всі казки що написав, так і не прочитав ні одної

а він просто скучив за мамою. Дзвінок. Це мама повертається з лікарні. Збирає Юрчика, а я

повністю з спантеличеним лицем притиснувся до стіни. Юрчик чомусь звертається до мене.

я не хочу до дому, я хочу бути з тобою, та це він щоб заспокоїти мене, я знаю.

 

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 year later...

smile.gif

 

Василь СИМОНЕНКО

 

ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

 

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

 

Заглядає в шибку казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

 

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

 

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

 

Темряву тривожили криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні,

 

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,

Лоскотали марево золотим сузір'ям.

 

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмельні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

 

Будуть тебе кликать у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

 

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

 

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

 

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі.

 

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

 

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину!

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Присоединиться к обсуждению

Вы можете ответить сейчас, а зарегистрироваться позже. Если у вас уже есть аккаунт, войдите, чтобы ответить от своего имени.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Допустимо не более 75 смайлов.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Ваши публикации восстановлены.   Очистить редактор

×   Вы не можете вставить изображения напрямую. Загрузите или вставьте изображения по ссылке.

×
×
  • Создать...