Тайна Христа

[Елена]

Спасибо, Осип, за присланный материал

 

Тайна Христа

Лекція Олеся Павловича Бердника,

провідника Української Духовної Республіки,

письменника-фантаста,

в Київському планетарії 7 жовтня 1995 року.

 

Жив коваль-чарівник у правічнім гаю край дороги.

(В цілім світі відоме його ремесло).

Доручили кувать йому Слово Полум'яне давнії Боги

І урочий Світанок призначили –

вельми таємне число.

 

Дні летять, ніби птахи. І треба кувати Це Слово!

Тільки люди ж ідуть, замовляють підкови й мечі,

Тим царям захотілось для тюремної брами обнову,

Тому вкрай необхідні для жінки нові рогачі.

 

І жаліє коваль тих людей, сіє вироби марні у світі,

Забуває про Слово Огнисте, заповідане здавна йому.

І згасає талант. І лягають на плечі століття,

Покривають утомою серце, відпливаючи в тьму.

 

Небо все ще чекає і надіється знову і знову,

Лиш умови своєї воно з ковалем не міня –

Грізний час не далеко, світ жадає Вогнистого Слова,

І урочий Світанок уже осідлав чарівного Коня.

 

Світ, світ жадає Вогнистого Слова, і урочий Світанок уже осідлав чарівного Коня! Ви знаєте, хто осідлав Білого Коня, і знаєте, мабуть, хто благословив Білого Вершника на подвиг, на боротьбу із древнім Драконом. Сьогодні ми будем говорити про Тайну Вогняного Вершника, Білого Вершника, Древнього Спасителя, Героя, якого ждуть всі народи Світу.

Власне, дорогі друзі, можна було б буквально 5 хвилин сказати те, що треба сказати. Але прекрасно ми розуміємо, що сотні людей, тисячі людей, і кожен розуміє по-своєму. Тому нам доведеться і піснею, і словом, і поясненням розкрити суть того, що наблизилось. Сьогодні, перед початком, у нас уже була дискусія, і тут нічого дивного немає. Я переконаний, що коли ви почуєте, що сьогодні буде сказано, то вас теж і збентежить це, а когось і розлютує, а хтось зрадіє, але не поспішайте ні сваритися, ні дискутувати. Згадайте те, що самого Христа шпекали біснуватим, казали: "Біс в тобі!" і "Божевільний ти!". А він сказав: "Якщо мене гнали, то і вас будуть гнати. Якщо мене не розуміли, то і вас будуть не розуміти". Завдання в тім наше, щоб слово було промовлене, а реалізація у плині історичного процесу покаже, хто правий, а хто ні.

Тайна Христа дуже втаємничена! Тисячі років сили Антихриста все робили для того, щоб її містифікувати. І тут нічого дивного немає. Поставте себе на місце князя цього світу. Якщо в його царство проник найвищий, якщо він вирішив зламати тюрму світову і випустити, як він казав, ув'язнених на свободу, то очевидно, начальник тюрми, князь цього світу, мусить вжити якихось заходів. А які заходи? Ну, перше – це оббрехати. Друге – містифікувати, підробити. Третє – змістити терміни, змістити навіть місце народження, суть місії, і навіть суть тих явищ, які відбувалися. От, наприклад, євхаристія, святе причастя, таємна вечеря і багато, багато іншого. Тому я не тільки буду говорити вам певні, я не скажу, факти, тому що факти – це проблема науки, проблема очевидності, а я буду говорити правду. Бо факти і правда завжди у розбіжності. Коли ми кажемо: "В такому-то році в часи вершника Пілата, намісника кесаря Іудеї, було розіп'ято Сина Божого, Сина Людського Єшуа, Іісуса, то ми ніби-то говоримо факт.

Насправді, це не факт, насправді, це – містерія Сина Божого, яка відбувається бесперервно. Це прекрасно відкрив наш геніальний земляк Григорій Саввович Сковорода. Він казав: ”Якщо ви будете шукати Сина Божого у землях Пілата, чи Тіберія, чи в міжзоряних коперніканських світах – ви його не найдете. Ви його найдете тільки в своєму серці”. А якщо ви в собі його, в своєму серці найдете, то там відбувається все – і народження непорочне від Святого Духа. І тоді ви зрозумієте, що це означає – непорочне зачаття, непорочне народження. Це те, що він Нікодиму казав: "Треба вам народитися згори, треба народитися вдруге, треба народитися від Духа”. Він повторював це на різні лади. Отже, факт – не для нас. Для нас має бути правда Божа. Що з нами відбулося? Чому до сих пір, проповідуючи Євангеліє, Благу вість про Христа, не можуть пан-отці, не можуть священики одної і тої ніби-то церкви, але різних конфесій, об’єднатися?!

Це означає тільки одне: що всі вони перебувають під егідою Антихриста, безумовно, слухають його нашіптування. Ви згадайте просто історію церкви, історію релігії, і навіть зараз що відбувається. І зрозумієте, що мова іде навіть не про амбіції Філарета, чи Володимира, чи Івана, Петра, Степана. Я думаю, що амбіції можна було б переступити. Якби мова йшла між рідними браттями во Христі, хіба б вони це творили? Ніколи. А постільки кожен із них виконує волю князя світу цього, то уже друге діло. Тут уже він повинен чітко виконувати наказ начальника, або інакше буде погано.

Тепер перейдемо до іншого аспекту. Ми всі прагнемо ніби-то до Бога, але не задумуємося, що це означає? Що означає – прагнути до Бога? От тільки що над нами був зоряний купол. Це ніби-то модель, але вона все-таки вражає. Але якщо ви вийдете під зоряне небо натуральне – воно ще величніше. І все-таки я вас запитаю – що ви бачите? Чи бачите ви Бога? Ні. Ви бачите зірки, ви бачите Сонце, ви бачите місяць. Удень ви побачите дерева, ластівок, орлів, лелек, людей і інше. Я вас запитаю – чи бачите ви Бога? Безумовно, ні. Ми бачимо обличчя людини, ми бачимо Храм. Чи можна сказати, що Храм – це є Бог? Ні. Зайдемо в середину – побачимо ікону. На іконі намальований лик Христа. Чи можемо ми сказати, що побачили Христа? Ні. Ми побачили тільки образ, відтворений певним, скажем, віруючим. Але чи може віруючий відтворити образ Учителя, Сина Бога? Не може. Ніяким чином. Невіруючий не може також відтворити. А хто? Тільки той, хто бачив його. Хто бачив Бога, Батька Небесного? Тільки Син. Тільки Син, який невіддільний, єдинородний. Чому й сказав Великий Учитель Нового Завіту: “Якщо пройдете через Сина, то побачите Батька.” Навіть коли Він каже: ”Блаженні жадаючі Духа!”, що це означає? Переклад: ”Блаженны нищие Духом” не зовсім точний. Саме йдеться ну, воно приблизно так звучить, що блаженні ті, які просять Духа. Які, ну, як старці, просять кусок хліба, так ми, убогі, нещасні тут, у цьому світі, ми просимо, ми хочемо Духа і таким чином отримуємо його.

Але давайте будемо відвертими. Що ми хочемо? Долетіти до туманності Андромеди? Чи до Марса? Чи збагнути, чому сяє Сонце? Які там температурні чи інші реакції? Скільки туди кілометрів? Як побудована людина? Ріжемо її, розпанахуємо. Дивимось селезінку, печінку. Ну, чи можна побачити у нейронах, у крові, у лимфі – Бога? Неможливо. Найбільше, що ми можемо побачити – це дивовижну мудрість того, хто це все створив. Немислимо високий рівень моделювання космічного. Але навіть бачачи картину геніального художника – там Брюлова, чи Іванова “Явище Христа народу”, чи Шишкіна, який малював природу – все одно ми самого художника не побачимо. Ми просто побачимо, як цей творець бачив своє завдання, що він відтворював. Так само і в світі. Куди б ми не досягли, чи в глибину атома, чи у макросвіти – скрізь ми побачимо тільки сліди діяльності Духа. Я спеціально підвожу вас до того, щоб ви зрозуміли, що Тайна Христа дуже глибока.

Чому Він і сказав. Ви дивіться, Він же не сказав:”Царство Боже Я вам приніс, Я вам його побудував!” Він сказав:

“Царство Боже, Царство Небесне внутрі вас, у вашому Духові!” Але це – найглибший шлях.

Пізнати себе – це пізнати Бога. Пізнати себе – це пройти Всесвіт із краю в край – і видкинути його. Для того, щоб пізнати Бога, потрібно нічого не бажати в цьому світі. Але це непросто. Сказати словом одне, а почати так діяти – це друге. І навіть коли ви запитаєте, як це зробити? Чи з допомогою йогічних вправ, чи з допомогою текстів Агні Йоги, чи з допомогою того, що говорив Вівекананда? Чи навіть з допомогою того, що написано в Новому Завіті? Я скажу – ні, це не так. Там достатньо всього – навсього кілька слів, які він нам залишив, щоб ми зрозуміли, що мова іде тільки про те, що вже в кінці, на Тайній Вечері, відбулося. Ви пам’ятаєте? “Якщо будете пити кров Сина Божого і їсти плоть його, тільки тоді будете мати життя вічне.” Тобто, тоді з’єднаєтеся з Богом. В чому тут справа?

 

[Елена]

Я думаю, кожен сучасний учений, чи просто освічена людина, зрозуміє, що це означає: ”Вжити кров Христа”. Це не те, що у церквах – кагору, чи що там трошки на язик кладуть. Мається на увазі буквально – мати його геном, щоб у наших артеріях пульсувала його кров. Ось про що йдеться. Таким чином ми тоді будем дітьми його. Мати його плоть – це означає мати його ДНК, мати його ген. Тільки тоді ми будемо рідні, бо віра нічого не дає. Як апостол правильно каже: ”И бесы веруют и трепещут!” Ну, мало чого, ну, вірю, да єсть Христос, був, є Батько Небесний. Але як мені з ним з’єднаться? Я вже казав багато разів. Постукаєш у двері. Звідти запитання – хто? Віруючий! Ну, іди до священика, скажуть, іди до церкви. Мало у чого ти віруєш?! Всі піддані вірують, що у них є король. Але зайти у святая святих, у покій короля може тільки Син, тільки рідний. Тільки Синові може Бог відкрити тайни і свого задуму щодо світу, і передати спадкоємство, і научити, як творити нові світи, якщо в цьому буде потреба. Така приамбула.

А далі в нас виникає запитання. Або треба визнати його шарлатаном, постільки він прийшов, його слухали книжники, фарисеї, учителі, видатні учителі того часу, і … не пішли за ним. Пішли за ним прості люди – митарі, нещасні, убогі. Чому ж те, що він приніс, не було прийнято? А він же казав: ”Віднині небо буде відкрите, і ви побачите вісників небесних, які сходять із неба і виходять на небо”. Тобто, малось на увазі, що Христос молотом свого духу розіб’є стіни тюрми Сатанинської, і люди зможуть вирватися на свободу. Бо це ж перше, що він сказав у Синагозі. Перечитайте. Його запитали: ”Хто ти?” Він каже: ”Я осяяний Духом Божим. Я прийшов повернути зір сліпим, повернути радість немічним, випустити ув’язнених на свободу!” Буквально цитую: ”Випустить ув’язнених на свободу!” Це означає, що цей світ перебуває в тенетах лукавого, в тенетах князя цього світу. А ім’я йому, як ви знаєте, “легіон”. Тобто, йому служать всі президенти, всі царі, всі монархи, політичні діячі. Ну, всі, хто крутить це колесо за допомогою зовнішніх форм. Так от, висновок такий напрошується, що він просто був чужий. Він був чужий тому строю речей, тому вченню, яке панувало, коли він прийшов. І зовсім недавно розкрилася правда про місію Христа, і про його народження.

Він справді появився як людина, але не був народжений жінкою землі. Я зараз вам кажу тільки сам пунктир його місії, його таємниці. Може, комусь з вас доводилось читати деякі матеріали. Вони, між іншим, звучали вже в середні віки, про них знають в Ватікані, про них знають на Гімалаях. Що він народився не від галілейської жінки, а від слов’янської. Він народжений тут, на землях між Дніпром і Дунаєм. Вірніш, не народжений, а вихований, виплеканий. Він був просто подарований Землі – маленьке дитя. Але в ньому уже був генотип Батька Небесного, тобто найвищої еволюції, яка тільки є у Всесвіті.

Ми із Бога робимо монарха, який сидить. Або навіть коли ми говоримо про нього, як про Дух, то мислимо, як щось абстрактне. Насправді абстрактного у світі нічого немає. Навіть найвищі Духи, щоб проявитися в цьому світі, вони мають певне тіло. Скажімо, наше тіло досить щільне. А далі над ним ідуть градації більш тонкі. Через те вони для нас невидимі. Але єсть такі високі градації буття, які в сукупності можна назвати тим, що ми звемо Богом, або в Біблії це називається Елохім, у множинному числі. Тобто, неймовірно висока еволюція, яка підтримує рівновагу світів, яка дарує вічне джерело життя, діяння, натхнення, от саме з того найвищого рівня.

Якщо ви бачили символічний малюнок Трійці, то, буквально, від того всевидючого ока. Його можна уподобнити ніби джерелу. От як бачили, джерело тече, отак із того ока витікає безперервно могутнє, огненне, дивовижне, невидиме, але разом з тим відчутне для кожного з нас Джерело Життя. Вчитель каже: ”Якщо навіть камінь, просий камінь відчуває подих несказаного, серце людське, невже ти не можеш воскреснути до життя світлого! Але я ще раз подарую тобі можливість воскреснути, людино. Я пошлю тобі всі грози, щоб протиставив ти їм крила свої. Якщо примеш мій дарунок, заграє серце твоє кристалом Матері Світу”.

Нам необхідно пробудитися, і пробудженню може допомогти те, що я вам зараз скажу. Не просто треба вірити в Христа, а відчути, згадати що ми – його діти. А чому діти – я зараз скажу.

Між іншим, древні наші сонцепоклонники, які вірили в Даждьбога, вони були ближче може до істини, ніж християни. Чому? Ми себе називали внуки Даждьбога. Даждьбог – це найвищий, це Абсолют. У нього є Сини, Сини Божі. А ми, значить, слов’яни, Сини Бога. До речі, саме тоді, коли відбулась містерія Христа, ми й почали називатися слов’янами. Ви добре знаєте, що це переклад поняття грецького “Логос”. Логос – це Христос, друга іпостась Святої Трійці. Отже, слов’янами ми почали називатися тоді, коли сюди було перенсено геном Христа.

Це сталося, я просто випереджую події, це сталося тоді, коли апостол Андрій разом із групою інших апостолів, не всі сюди прибули, а група їх, і Мама Божа.

Ви добре знаєте, що 400 років про неї взагалі було повне мовчання. 400 років взагалі замовчували подвиг цієї дивовижної жінки. Скоріше, її так і треба називати – Дівою, Пречистою, тому що вона так і залишилася Дівою. Те, що пізніше навколо неї звели купу легенд – то не відповідає дійсності. Я вам зараз скажу. Ви можете приймати це, як завгодно, але ось яка правда.

Перед тим, як сталася Голгофа, Христос Андрію звелів одразу ж після Голгофи брати матір і тих із апостолів, які висловлять бажання з ними їхати сюди. Він обрав цю землю абсолютно свідомо. Він знав, Учитель Нового Завіту, що ця земля чиста. Чиста вона і суттєво, і в еколгічному плані, і в еволюційних перспективах майбутнього. І сюди апостол Андрій з матір’ю Божою, із матір’ю Христа, із сімома ще апостолами, їх всього було вісім. Решта залишилася на Близькому Сході – Петро, Іаков, Іуда, не Іскаріот, а другий Іуда, які власне там і створили першу Ієрусалимську громаду, потім ще кілька. Потім появився уже Павло. Павло – це не притаманний апостол Христа, а той, який в процесі переслідувань послідовників Христа перейшов від гоніння до апологету. Вони якраз і створили те історичне християнство, яке ми знаємо. А решта апостолів – вони мали більш глибоке завдання. Це завдання було – передати геном Христа. Вони, і ще ціла група з ними. Це були справжні друзі Христа. Він їх так і називав – мої друзі. Не раби, не віруючі, а друзі, діти.

На Тайній Вечері було передано буквально, кажучи мовою теперішньою, геном Христа. А апостоли передавали його далі. Не за допомогою символічної Євхаристії, а буквально передавалося. І потім через одруження, і через випиття побратимської чаші, де передавався буквально геном Христа.

 

[GotowkBib]

Спасибо.