Рождающимся в Духе

[Гость Анатолій Український]

 

ЗА НАШУ УКРАЇНУ!

 

Україно, праслов’янська земле,

Час твого оновлення гряде!

Скоро день новий, благословенний

У твою господу увійде.

 

Скільки раз тобі всміхалась доля,

Скільки раз тобі давався шанс,

І щоразу хтось тебе неволив,

І заводив у ярмо щораз.

 

Так було на цій землі святії –

Кривда насміхалась над добром:

Глитаї, запроданці й злодії

Першими вилазили на трон.

 

Хитрощами й лестощами завше

Нас впрягали, як волів у віз,

Прирікали на життя пропаще,

Кидали у море мук та сліз.

 

Ми віки на зміни сподівались,

Ми в чесноти вірили завжди,

А вони про себе тільки дбали,

Про свої кишені й животи.

 

Так було, але не буде більше.

Чуєте Тарасів “Заповіт”?

З’єдиняйтесь, браття-українці,

Оберіте волю, а не гніт!

 

Подивіться, скільки їх, завзятих,

Проявилось нині наяву,

Дай їм тільки до керма дістатись,

Дай їм ухопити булаву.

 

Отака у них до влади спрага,

В президенти табунами йдуть.

Треба вірить не словам, а справам,

Серцем відчувати справжню суть.

 

Хай кричать про чесність та свободу,

Хай востаннє безум свій вершать.

Злодій і в короні буде злодій,

Бо злодійська вся його душа!

 

Можна присягатися на людях,

Можна в груди бить себе щомить,

Можна руки вимити від бруду,

Та душі від бруду не відмить!

 

Пам’ятайте спритники лукаві:

Зло безсиле сонце заступить,

Правду неможливо обезглавить,

Націю КАМАЗами не вбить!

 

На усіх не вистачить КАМАЗів,

У насильства виходу нема.

Ви на тілі людства, як проказа,

Ваше завтра – безвість і пітьма.

 

Чи не досить, українці, браття,

Гнутися, ламаючи хребет,

По чужих світах жабракувати,

Дозволять принижувать себе?

 

Досить! Відходили попідтинню

Відтерпіли родове, своє...

Встань з колін, безсмертна Україно,

Покажися світу - хто ти є!

 

Не продайся за дрібну подачку!

Не вловися знову на брехню,

Щоб змінилось це життя воляче,

Щоби всяк полегшено зітхнув.

 

Нас врятує правидна людина,

Мудрий, всенародний патріот.

Президент – то совість України,

Захисник усіх людських чеснот!

 

Ні, не всі ще душами манкурти,

Ще живе в нас порух до звитяг,

Наша доля - в незборимім гурті,

Скажем “Нашій Україні” – ТАК!

 

Перемога легко не дається,

Тільки сир у пастці – задарма.

Долучімо стукіт свого серця

До потоку світла і добра.

 

Не ставайте до події боком,

Кожен голос сили додає!

Той, хто правом знехтує високим,

Той на майбуття своє плює!

 

Ми не будем більше холуями

Наших новоявленіх панів,

Витягнем самі себе із ями –

Ми ж нащадки славних козаків!

 

Все у тебе буде, Україно,

Бог тобі правицю подає,

Голосуй за істинного сина:

ЮЩЕНКО - оновлення твоє!

 

Він із тих, хто серце чисте має,

Хто веде, як лицар, боротьбу.

Сам Христос його благословляє,

На гетьманство у нову добу!

 

На землі по-всякому буває

Недалекий погляд у людей.

Небо ж помилок не допускає,

То ж зробімо вибір саме цей!

 

УКРАЇНО! Праслов’янська земле,

Возроди в душі своїй вогонь!

Йде твій день святий, благословенний,

Проживи в просвітленні його!!!

 

 

Анатолій Український

 

[Елена Весна]

Анатолій!

 

Щиро дякую за патріотичні настрої і відверті, сказані від душі слова. Дякую за віру і підтримку. Я приєднуюсь до Вашого заклику, бо мрію про Україну духовно багату. Я відчуваю, що Віктор Ющенко - особистість із високим духовним потенціалом, це сильна людина, яка несе ідею духовного сходження України, ідею єднання і свободи. Він любить Україну і вірить в неї насправді - і це відчувається - такі почуття не може підробити жоден піар!

 

Я вірю в оновлення.

Я вірю в тебе, Україно!

Єднаймося!

 

[Елена Весна]

* * *

 

Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

 

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди —

Добрі, ласкаві й злі.

 

Сьогодні усе для тебе —

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба —

Гляди ж не проспи!

 

Бо ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

 

16.XI.1962

В.Симоненко. У твоєму імені живу. "Веселка", К., 1994.

 

 

Українці!

Всі люди доброї волі!

 

Я щиро вірю в те, що любов і світло в наших душах непереможні, що віру і волю не зламати. Зараз дуже багато залежить від того, наскільки чистими є думки кожного з нас, наскільки сильним є духовний стрижень кожної людини. Нехай мир оселиться у кожному серці. Пам'ятаймо, що ми є Світлом цього світу, ми несемо енергію, що творить. Зараз дуже важливо підтримувати ідею миру на рівні думки, тому я прошу всіх небайдужих людей приєднатися до молитви за мир в Україні.

 

МИР ВАМ!

 

 

[Елена Весна]

 

Українці!

Всі люди доброї волі!

 

Україна була, є і буде суверенною і цілісною! Різноманіття, яке проявляється через мову, віросповідання, світогляд, особисті погляди і вподобання окремих громадян, має бути тим, що з’єднує людей задля пізнання світу, а не руйнує цілісність нашої країни.

 

Чи розуміють ті, хто намагається втілювати ідею руйнування цілісності, всю деструктивність своїх думок, слів і дій? Чи усвідомлюють вони свою відповідальність перед людством за свої ідеї, слова і дії, спрямовані на послаблення сили цілісної нації?

 

Ми закликаємо всіх людей до єднання на основі почуття любові до своєї рідної землі і почуття справедливості, що властиві кожній людині від народження. Відчуйте голос України! Ця свята земля – жива, і вона не може бути розірвана егоїзмом і страхом окремих людей.

 

Пам’ятаймо, що наша сила - в єдності!

Ми єдині!

Нехай Світло очистить наші душі,

і наші серця сповняться Любов’ю і Добром!

 

МИР ВАМ!

 

Учасники духовного творчого проекту СХОДЖЕННЯ

 

 

[Гость Анатолій Український]

 

Слава Новій Україні!

 

Ти ще не бачила такого, Україно!

Прокинувся окрадений твій люд.

З Карпат і Сум, з Чернігова і Криму

Спішить до тебе із усіх усюд.

 

І з вірою несе свою дещицю,

Почувши голос Духа у собі, -

Спішить на допомогу до столиці,

Щоби ступить з пітьмою на двобій.

 

Що – брехні, шельмування, застороги,

Що – сніг колючий і морозна ніч,

Коли молитва спільна йде до Бога,

Коли палають сотні тисяч свіч!

 

Яке то щастя – нині тут стояти

І скандувати, як єдина плоть,

Що “нас багато й нас не подолати”,

Бо з нами правда суща і Господь!

 

Дивись і слухай, рідна Україно,

І на віки усе запам’ятай:

Цей гордий спів єдиної родини,

Цих прапорів оранжевий розмай.

 

Оці прості і сяючі обличчя,

Оце незламне у підкові “ТАК!”

То зриме майбуття твоє величне.

Твоєї долі, Україно, знак.

 

Хай знає світ і чесний, і лукавий,

Що днів твоїх надходить повнота:

Встає з колін принижена держава –

Народжується нація свята!!!

 

Анатолій Український

 

 

[Гость Анатолій Український]

 

Я создан по подобию Творца!

Я – Человек – всего живого царь.

Свечением похожий на зарю,

Я жизнь мою бессмертную творю.

 

Я одарён свободою рождений.

Мне нет конца и нет ограничений.

Неисчерпаемы дары моей души,

Сегодня – сын я Неба и Земли.

 

Я воплотился для преображенья –

Для нового волшебного рожденья,

Чтоб Светом всё живое осветить,

Чтоб мир земной любовью исцелить.

 

Приди ко мне всё тленное, живое,

Я всем секрет бессмертия открою.

Я боли ваши радо исцелю,

Я жажду вашей плоти утолю!

 

Я – Жизнь! Я – Свет, всему живому брат!

И этим я и вечен и богат.

Я – Человек! Я – Бытия венец!

Благодарю, что я такой, Отец.

 

 

Анатолий Украинский

 

 

[Елена]

Это новое стихотворение Анатолия Украинского, переданное нам на сайт:

 

Україно, обери Любов!

 

Вибори в державі нашій знов,

Знову нас недоленька притисла ...

Україно, обери Любов,

Як би важко не було опісля.

 

Час твій вирішальний надійшов,

Не здригнись у поступі відкритім.

Україно, обери Любов,

Духом українським оповиту.

 

Відведи від себе тінь оков

Не на мить коротку, а навіки.

Україно, обери Любов,

Як дорогу обирають ріки.

 

Вибери основу із основ

І дарів троянських не приємли.

Україно, обери Любов,

Ту, що нам Христос приніс на Землю!

 

 

25.03.2006г.

Анатолій Український

 

[Елена]

Несколько стихотворений получено мной от Анатолия УКРАИНСКОГО.

Вот одно из них:

 

Предвосхищение

 

Летит во тьме космической Земля

Ко свету жизни простирая руки….

Как хорошо, что есть Учителя

Животворящей истинной науки

 

Как хорошо, что есть Добро и Честь,

И что Любви дыхание извечно,

Что в жизни рядом с нами кто-то есть

Великий, Мудрый, Щедрый и Сердечный.

 

Лети, родная, милая Земля,

Ты нами в песнях, словно мать, воспета.

И знай, что мы с тобою, сыновья

И дочери, рождённые во Свете.

 

Лети навстречу сказочной судьбе,

На встречу грандиозным переменам.

Все сонмы звёзд завидуют тебе,

Прекрасная Жемчужина Вселенной!

[Елена]

Спасибо, жизнь!

 

Жизнь земная моя – час святого служенья,

Ты – живая и вечная книга из книг,

Ты – возможность волшебного преображенья,

Ты – летящей звезды ослепительный миг!

 

Что – страданье и ложь в этом мире порочном,

Что – коварство и боль для вдохнувшего Свет? ...

Все преграды земные – проверка на прочность,

И другого пути в восхождении нет.

 

Будет ветер ещё леденящий и жгучий,

Будут холод и мрак, как враги, наползать,

Но я знаю, что солнце пробьется сквозь тучи,

Что в познании нету дороги назад.

 

Я пройду сквозь огонь и метели, и грозы,

Я отдам свою жизнь без сомнений и слёз

И приму даже то, что принять невозможно,

Потому, что меня вдохновляет Христос!

Анатолий Украинский

[Наталья Феникс]

Браво!!! Браво!!! Браво!!!

Читая эти строки возникает ощущение полета.

 

Что можно сказать, только огромную благодарность Высшему Учителю, ибо вдохновение пришедшее автору строк - это Его великий подарок.

 

Спасибо автору за возможность наслаждаться поэзией!

 

 

[Елена Весна]

Благодарю, Анатолий!

Желаю Вам создать и издать книгу стихов

[Солнце]

Стихи неизвестного автора:

 

Дойдя в этой жизни до некой вершины,

Сумел разглядеть я сеть паутины,

Едва различимый сияющий кокон

Сознаньем моим старательно соткан.

 

И свет ослепительный той паутины

Открыл предо мною другие вершины

И Путь, тот, который почти невозможно

Пройти, не взяв этот кокон в ладонь осторожно.

 

Но это уже не рука человека, то божья Десница,

Сияющий Дух, Бог Отец, колесница!

Несущая смертного в Рай бытия,

В сокрытую тайну бессмертия.

[Елена Весна]

Благодарю, Солнце!

 

Откуда-то издалека прилетел образ бабочки

 

Однажды во сне я очень ярко видела этот образ - кокон бабочки, светящийся радужными переливами. И было дано мне понять, что он ещё не готов и находится в стадии сплетения, и пройдёт ещё какой-то период времени, прежде чем бабочка сможет родиться...

 

Меня очень заинтересовал этот образ, и вот что я про него нашла:

 

Бабочка считается символом души, бессмертия, возрождения и воскресения, так как это крылатое небесное существо появляется на свет, преображаясь из мирской гусеницы.

 

Древние греки считали бабочку символом бессмертия души.

 

В христианстве стадии ее развития олицетворяют жизнь, смерть и воскресение, поэтому бабочка иногда изображается в руке младенца Христа.

 

Бабочка - символ Влюблённости.

 

Бабочка иногда считается символом Великой Богини.

 

У кельтов олицетворяет душу и огонь.

 

У китайцев - бессмертие, досуг в изобилии и радость.

Бабочка с хризантемой символизирует красоту в старости; с пером - долголетие.

 

У японцев - это тщеславная женщина, гейша, или временная любовница.

А пара бабочек означает супружеское счастье.

[Анатолий Украинский]

Будь Людиною, друже мій,

Це одна із найвищих місій,

На сторожі сумління стій,

Не погоджуйсь на компроміси.

 

Будь людиною в кожну мить,

В кожну хвилечку, в кожну днину.

Хай душа тобі заболить,

Як забудешь, що ти Людина.

 

Будь Людиною, де б не був,

Щоб не мислив, і щоб не діяв.

Будь в трагічну оцю добу

Вірний долі своїй і мріям.

 

Будь Людиною, брате мій,

Заклинаю, молю, благаю!..

То не я кажу, зрозумій,

То душа твоя промовляє!..

[Руслан]

Сильно і стильно!

[Анатолий Украинский]

 

 

2009 –й

 

Вот он, девятый по числу, грядёт –

Загадочный Телец под знаком Марса!

Каким для нас ты будешь. Новый Год,

Триумфом достижений или фарса?

 

Что принесёт нам твой могучий торс,

Хорошим нас обрадует иль худшим? …

Даруй нам, друг наш, зёрен веры горсть,

Дабы мы к сроку бросили их в души.

 

Наш замысел открытый и простой:

Всё – на рожденье Богочеловека!

Пусть каждое зерно прибавит сто,

И так да умножается вовеки.

 

Ты подсоби нам, братец наш, Телец,

Пусть мир земной познает жизнь во Свете

И пусть восторжествует наконец

Любовь Святая Бытием воспета!

 

 

 

 

 

Благословен, кто Светом жив

 

Свершается земной великий труд,

Вот пишется последняя страница …

Благословен, кто воплощался тут

И чья любовь в душе Земли хранится.

 

Благословен вовеки, кто сейчас

Во дни страды, на пике перехода

В материи душою не увяз,

А к Истине Божественной восходит.

 

Благословенны вы, кто Светом жив,

В ком утвердился планетарный ратай,

Кто в час тревожный, о себе забыв,

Спасает заблудившегося брата.

 

И вот разорван, братья, адский круг,

Ликуют света вашего частицы.

Так пусть не поколеблется ваш дух,

И воля Неба через вас свершится!

 

 

 

 

 

Друзья мои. Друзья мои! Друзья!

Сподвижники по жизни и по вере,

Нам с вами медлить более нельзя,

Нельзя молчать и умножать потери.

 

Ведь это наш, по-праву, звёздный час,

Такое раз в эоны лет бывает.

Нам верят и надеятся на нас,

И нам Любовь святую посылают.

 

Не огорчим наставников своих,

Имён своих земных не опорочим.

Да укрепит вас этот скромный стих –

Добавит силы и прозрит вам очи.

 

Вперёд, сердца горящие! Вперёд!

Мы с вами дети Божии, не так ли?

Сегодня отличиться наш черёд –

Отдать себя в служении до капли.

 

11.01.2009 г.

 

 

 

Святвечір

 

Вечір сіє мінорні гами,

Рання зірка, як перший гість…

Може є то зоря та сама,

Що колись принесла нам вість?..

 

Віфлеємська небесна ясна!

Та, що світить крізь товщі літ,

Що колись осіяла ясла

І увесь наш вселенський рід!

 

Запалімо свічу святкову,

Хай проміниться на столі –

Хай проявиться лик Христовий

В кожнім домі по всій Землі!

 

Хай це Ім‘я в Різдвяний вечір,

Як причастя прийде до вуст,

Хай народиться в кожнім серці

Наш Спаситель Святий – Іісус!

 

 

 

 

 

 

 

Причастя

 

Я дякую, Тобі Христос,

За те, що Ти завжди був з нами,

Що нас оберігав... І ось –

Душа моя тепер у храмі.

 

Я дякую, Тобі Господь,

Що я перед Тобою каюсь,

Що я Твою вкушаю Плоть,

Твоею Кровью очишаюсь.

 

Ти так Апостолів настав:

Триматися Твого почину,

Ти так велив, Ти так бажав,

Аби наш рід людський не згинув.

 

І він не згинув, Іісус,

Він йде до Тебе – в Світ прекрасний!

О, як Тобою я горджусь

Наш Вчителю Святий – наш Спасе!!!

 

30.12. 2008г.

 

 

 

Допоки ми живемо в цьому світі,

Вдихаєм сердцем радощі і біль,

Ми маємо Любов ю струменіти

І Світло випромінювать довкіль.

Бо ми Творця Небесного проява.

Його найкращий, найдорожщий плід,

Любов – то наш обов язок і право,

То наша праця і земний наш звіт.

Любов – ріка нестримна, повновода,

Якій нема ні спину, ні кінця.

Любов – найвища наша нагорода

Перед очима рідного Отця.

Любимося ж, брати мої і сестри,

Бо для братання визріла пора –

Нехай в Любові світ земний воскресне

Й засвітиться, як соняшна зоря.

 

 

 

 

Нелегко в світі істину знайти,

Нелегко досягнути перемоги,

Але усе приводить до мети,

Коли є дозвіл – милосердя Бога.

 

Коли душа у пошуках живе,

Надіється, достукується, просить;

Коли вона, як поле майове,

Вся світиться у світанковіх росах.

 

Тоді усе вершиться залюбки

І хочеться літати і співати,

Тоді дороги, наче рушники,

І доля нам всміхаеться, як мати.

 

8.01.2009 г.

[Анатолий Украинский]

Слово до Роду

 

Роде мій любий, роде прекрасний,

Світлий струмочку віри й добра,

Вже загубилась в сивому часі

Витоку твого перша пора.

 

Через віки ти пройшов наче полем,

Сили надбав від Землі та Небес.

Ти не забув й не забудеш ніколи,

Що таке воля і правда, і честь.

 

Роде козацький, духом крилатий,

Слово Господнє – твій оберіг.

Хто б не були твої батько і мати,

Їм поклонитись треба до ніг.

 

В маєві долі, в плетеві втілень

Ти прямував до святої мети.

Душі твої, наче зорі ясніли,

Кликали завжди в мрійні світи.

 

Роде мій славний, роде вкраїнський,

Ти ще на знаеш, чого ти варт.

Кожна душа твоя – зоряна пісня,

І кожне сердце – нетлінний скарб.

 

Радуйся, роде мій, роде вогненний,

Світло нагірне тобі до лиця.

Будь же навіки благословенний,

Вір і примножуй славу Творця!

[Руслан]

Цитата (Анатолий Украинский @ Nov 3 2008, 13:02)

Будь Людиною, друже мій, Це одна із найвищих місій, На сторожі сумління стій, Не погоджуйсь на компроміси. Будь людиною в кожну мить, В кожну хвилечку, в кожну днину. Хай душа тобі заболить, Як забудешь, що ти Людина. Будь Людиною, де б не був, Щоб не мислив, і щоб не діяв. Будь в трагічну оцю добу Вірний долі своїй і мріям. Будь Людиною, брате мій, Заклинаю, молю, благаю!.. То не я кажу, зрозумій, То душа твоя промовляє!..

Молодець, Анатолію!!! Наскільки сильно, молодець.

[Елена]

О женщина! Подобие Творца!

Извечного творения богиня,

Пусть свет твой не угаснет никогда

И сердце в испытаньях не остынет.

Мир воспевает всю тебя не зря,

Слагает гимны, сотворяет оды;

Ты щедрая в даренье, как земля,

Ты мудрая в деянье, как природа.

Так будь такой же, радуйся, живи:

пленяй собой, рождай нас бесконечно,

Добра тебе, и мира, и любви

На каждое мгновенье и на вечность.

 

Анатолий Украинский

[Елена]

Новое от АНАТОЛИЯ

 

 

Земля спрадавна – галактичне гетто.

Так не було, але сьогодні є,

Оглуплений театр маріонеток,

Де кожен переслідує своє.

 

Тут сфальшували всі святі ідеї,

Знеславили, споганили в злобі –

Із воїнів зробилися пігмеї,

Залякані, зневірені, сліпі.

 

Колись було - до нас Господь приходив

В подобі славнозвісного Христа,

Та мало що змінилося відтоді,

І Світ, на жаль, правдивішим не став.

 

Він, навпаки, зробився більш зухвалим,

Неначе відчуваючи кінець;

Цинічна гра нахабнішою стала,

Жорстокість люта стала за взірець.

 

Як вижити в завіях техногенних,

Дожити до сподіваного дня?

Як зберегти живе Христове вчення,

Коли довкруг наруга і брехня,

 

Коли небесне кинули під ноги,

Коли земне затьмило Божу суть,

І знов підносять голови лжебоги,

І лжехристоси як гриби ростуть?

 

О Боже наш Одвічний і Єдиний!

Ти любиш всіх: і добрих і лихих,

Дай сили пережити злу годину –

Обережи дітей Твоїх земних!

[Руслан]

Відкритий лист

до диктатора Путлера, одурілої Московії,

її зомбованої армії та вузьколобих найманців

 

 

Стріляєш, кажеш, брате-московите,

Руйнуєш, палиш, убиваєш, мстиш…

Ти хочеш кров`ю братською полити

І оживити мертвий твій престиж.

 

Ви кинулись, як саранча зелена,

Обличчя закриваючи своє,

Сховавши ваші знаки і емблеми,

Та вас нутро звіряче видає,

 

Ви підняли орду сепаратистів,

Аби зламати опір наш скоріш.

Вам наша мова, як у горлі кістка,

Вам воля наша, як у серце ніж.

 

Хто вас привів в наш рідний край, іуди?

Чи не отой диктатор із Кремля?

Імперій більше на Землі не буде,

Запам`ятай, просатанинська тля!

 

Ти довго білу одіж напинала,

Любила словом дружби козирнуть,

Під шкірою овечою ховала

Звичайну гострозубу вовчу суть.

 

Ти довго світу капості творила,

Ненависніла на очах все більш.

Виходить, що рідня твоя ─ горили,

Бо людськості у тебе – ні на гріш.

 

Підступна, ненажерлива, горгонська

З великороським гонором без меж.

Ти влізла в пастку, хвойдо вавілонська,

Тепер сама себе ти пожереш.

 

Ти згинеш так, як гинули до тебе,

І міць твоя у порох перейде.

Так збудеться по вищій волі Неба,

Від суду не сховаєшся ніде.

 

Спіши ж, злостивий двоголовий звіре,

Докіль твої хороми не горять.

Жени на смерть рабів своїх покірних,

І найманців, і всю пекельну рать.

 

Стріляй! Тобі недовго вже стріляти,

Бо жде й на тебе, Каїне, стрілець.

І знай, що Україну не здолати,

Бо з нами світ, і правда, і Творець!!!

 

 

З обуренням, презирством та зневагою

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД

25 січня 2015 року

Анатолій Український

[Aquarius]

Прочитал стихи Анатолия. Смог оценитьправда только те, что на русском языке.
Очень понравились, чувствуется в них сила.

[Руслан]

Да сила, светлая и мощная.