[Творчість ( Раслав)]

Усе мине - і радощі і горе 
Залишиться лиш мудрість і любов 
І досвід - як безкрає наше поле
Життєве поле - що, не кожен перейшов.

Важливо позбирати квіти-діти
А будяки і реп'яхи залишить гнити.
А душу власну Світлом наживити
Любовью власне серце оживити
І з Богом у душі важливо жити.

Усе мине - і радощі і горе 
Залишиться лиш мудрість і любов 
І досвід - як безкрає наше поле
Життєве поле - те, що кожен перейшов.

[Творчість ( Раслав)]

Все найцінніше - у душі
Усе святе - є саме там
Вікно і двері - вхід у храм
І іскра Божа дана нам.

Душа є храм, для всіх чеснот -
Любові, мудрості, натхнення.
До світлих він веде висот
Серцям дарує одкровення.

Храм - має абриси свої
І центрів чіткую структуру.
І світить Світлом у пітьмі,
Бо райдуга - його натура.

Душа, як квітка різнобарвна
Жива, пульсуюча, строката.

 

[Творчість ( Раслав)]

Душа сказала: " Я так бачу!".
Хоч так не бачив і ніхто.
Вона торкалася, неначе
На пальцях - серце ожило.

І кожен дотик, 
наче подих.
І кожен нерв, 
Бринить повЕрх.

Душа оголена тріпоче
І в чистоті торкнутись хоче
До всього світлого в житті,
Щоб душі пізнавать живі.

І кожен крок неначе перший
І кожна мить в потоці звершень.
І кожен нерв і фібр душі
Цей світ пізнає на межі.

Чуттєвість серця у долонях
Життя єства, як пульс у скронях.
Із пульсом Всесвіту єдині.
Сьогодні, завтра, в кожній днині.

[Творчість ( Раслав)]

Коли побачиш зірку ти у небі
Коли відчуєш запах ти трави,
То усвідомиш, що плекати треба
Людину у собі завжди.

И,и,и,и,и

Тоді підеш новими ти шляхами
У Всесвіт новий босими ногами
Відчути схочеш все живе в собі
Тоді відкриється природонька тобі.

Тоді весь Всесвіт будеш пізнавати
Радіти буде Бог-Отець-Мати
Радіти будуть ангели небесні
І всі миттєвості ставатимуть чудесні.

А,а,а,а,а

Усе живе тоді предстане другом
Життя побачиш ти квітчастим лугом
І душу всесвіту тоді відкриєш радо
І всесвіт стане вмить - весняним садом.

О,о,о,о,о
 

[Творчість ( Раслав)]

О воле, воленька святая
Тебе приспали в нашім краю.
І замінили меч і лати
На рабські ланцюги трикляті.

І розвивали рабську суть;
Щоб волю назавжди забуть
Щоб мрію назавжди приспати
Біда, щоб правила у хаті.

І волю замінило рабство
Грошима куплене ледащо 
І правлять у рабів раби 
Снують сліпі туди-сюди.

О воле, воленько святая
Згадай себе, згадай у раю
Про душу вольную згадай!
І птахом прилети в Украйну!

Згадай про мрію сильну й світлу
Порви кайдани,
Стань же гідна!
Згадай про мужність і хоробрість
Про честь і гідність, вищу доблесть!
Відроджуйся о душе світла!
Ти волі й раю завжди гідна!
 

[Творчість ( Раслав)]

Я вирвався на волю з рабства
Свободу знову я отримав.
Закінчились мої митарства
Повітрям свіжим знову дихав
Вдихав грудьми своє багатство.
Сестру свободу знову здибав,
До вільних приєднався братства.
Готовий був віддать півцарства
За вільний Дух свого бунтарства.

Я втік із золотої клітки
Я втік від грошей і від служби
Не дивлячись на осуд й плітки
Щасливим став
Свободи одіж одягнувши.

Душа моя там помирала
Каралась, мучилась, страждала.
Свободи марила повітрям.
Змінить на волю - затхле житло.

Я вирвався на волю з рабства
Свободу знову я отримав.
Закінчились мої митарства
Повітрям свіжим знову дихав
Вдихав грудьми своє багатство.
Сестру свободу знову здибав,
До вільних приєднався братства.
Готовий був віддать півцарства
За вільний Дух свого бунтарства.

[Творчість ( Раслав)]

Він - залишив слід,
Щоб через 2000 літ
Згадали ті,
Що у путі.

Щоб образ був,
Щоб не забув,
Щоб не загув.

Щоб маяком світив
І грів серця.
Ніхто щоб не забив
І пам'ятали завжди до кінця.

Щоб образ вів
Серед світів
І серед темряви і зла
Душа щоб ожила
І відродилися крила.

В політ - до образу святого!
І в путь - у Світло ця дорога!
І до глибин нових перлин!
Зростання чарівних зернин!
До нових звершень і вершин!

 

[Творчість ( Раслав)]

Коли ногами босими ідеш
По зоряним світам 
По помаранчевим зіркам
То відчуваєш простори без меж.

Коли ступаєш тихо по траві
Але поля космічні в голові,
Тоді ти відчуваєш ритм життя
І від думок кружиться голова.

Тоді весь Всесвіт ти несеш в собі
І відчуваєш ритми ти нові 
І кожен ритм, як серця стук тепер
У Всесвіту куточках у печер.

І музика відчутна вищих сфер
Пронизує собою й твій етер 
Пронизує галактики й світи
Планети й плазмені вогні нових світил.

Коли ступаєш тихо по траві
Але поля космічні в голові,
Тоді ти відчуваєш ритм життя
І від зірок кружиться голова.
 

[Творчість ( Раслав)]

Мета важлива
Кроки наші теж,
Мета красива
Хай буде без меж.

Е, е,е,е,е

І крок за кроком
Силу прикладаєм
І кожну мить ми
Волю умножаєм.

Е,е,е,е,е

Іти вперед
Долаючи незгоди,
Хоч це не мед - 
Семи вітрів погода.

Але куємо волю повсякчас.
І що б там не було -
Ми прикладаєм волю
Долаєм перешкоди кожен раз.

А,а,а,а,а

Шлях сили й волі дофамін приносить
І миті щастя сурми проголосять 
І хай мета досягнута зусиллям,
Хоча позаду кілометри й милі.
Іди вперед, хоч що б там не було -
І мрію втілюй на щастя й на добро!

О,о,о,о,о

[Творчість ( Раслав)]

Хай біль розчиниться в молитві
У пісні щирій з поля битви.
Хай біль розчиниться у Небі
Парує де рожевий лебідь.

Хай біль розчиниться в водичці
У тихім плині по травичці.
Земелька біль хай забере 
І серце спокій віднайде.

Хай зорі розчиняють біль-
Вночі під ними ти постій.
Хай ангели розчинять втрату 
Омиють Світлом душу м'яту.

Й душа потягнеться до Сонця
І посміхнеться у віконце.
Душа любов хай роздає 
І кожному допомагає.
Тоді й життя ввіллється в неї
Обновить все єство святеє.

Життя - є вічний плин у часі
І розвиватись - це на часі.
І не здаватись в кожнім разі
Іти із грязі прямо в князі.

[Творчість ( Раслав)]

Я стою на плечах дружини
І свої підставляю плечі
Щоб наш син, наша дитина - 
Серце дарував малече - 
Богу, світу, людям сердечним.

Щоби світ цей розвивався
Щоби раєм називався
Щоб любов'ю освітлявся
Божим світлом наповнявся.

Я стою на плечах дружини - 
Воїнеси, героя - людини.
У служінні вона щоднини
До Христа світлим серцем лине.
І до Бога душа її плине.

Я стою на плечах дружини,
Щоби син став - справжня людина!
Гармонійна, любляча, Світла,
Щоби Дух його був вільний 
Загартованим став щоб, стосильним.

Щоби Божу він виявив Волю.
Проявив щоб Божую Славу!
Щоб шляхами світлої долі 
Божу Силу у світі восславив!
Божу Міць на Землі проявив!
 

[Творчість ( Раслав)]

День поза Часом!
День - коли ми разом.
Коли душі єднаються.
Серця прокидаються.
Космічні сім'ї братаються.
РодИ - зустрічаються.
Разом збираються
Один до одного всміхаються.
Радіють і відкриваються.

А потім знову розлітаються 
На землі повертаються.
В життя прокидаються
І оновлені з'являються.

День поза Часом!
День - коли ми разом.
Коли душі єднаються.
Серця прокидаються.
Космічні сім'ї братаються.
РодИ - зустрічаються.
Разом збираються
Один до одного всміхаються.
Радіють і відкриваються.

[Творчість ( Раслав)]

О, Маріє!
О , Магдалено!
Ти Месії Світоч нетлінний!

О,о,о,о,о!

Ти, факел Світла!
Ти, несеш надію!
У людські житла
Ти даруєш мрію!

О, Ученице!
Вірная сестрице!
Вчення Пророче 
Ти несеш охоче!

Е,е,е,ее,ее

Ти зігріваєш
Душі зачерствілі.
Даруєш Світло!
Очищуєш від цвілі!

О, Маріє!
О , Магдалено!
Ти Месії Світоч нетлінний!

О,о,о,о,о!
 

[Творчість ( Раслав)]

Не забувай дивитися на небо
У душ людських у тому є потреба
Не забувай дивитися - на хмари
То для сердець людських - небесні чари.

Не забувай дивитися на небо
Десь там за ним - Бог дивиться на тебе.
І ангели з любов'ю наглядають
За кожним з нас, хоч ми того не знаєм.

Не забувай дивитися на небо.
Там рідні твої - все дивляться на тебе.
І кожен з них нам шле підтримку й силу
І їх молитвами стаємо ми стосилі.
То наші ангели, що нас оберігають.
Іх ніжні крила завжди прикривають.
Серця і душі в пам'яті завжди
Вдень і вночі, куди би ми не йшли.

Не забувай дивитися на небо
У душ людських у тому є потреба
Не забувай дивитися - на хмари
То для сердець людських - небесні чари.

[Творчість ( Раслав)]

Пульс Всесвіту - 
Пульсує в кожнім слові.
Пульс Всесвіту - у щирості душі.
Пульс Всесвіту - у рідній світлій мові.
І в люблячім сердечнім почутті.

Пульс Всесвіту
Єднає всіх на світі
Усіх живих єднає в цім житті.
І тих, хто хмарами у далі оповиті.
І хто в космічнім вічнім майбутті.

Пульс Всесвіту -
Єдиний пульс життя.
Для всіх, для всіх - 
Від атома до Сонця.
Пульс Всесвіту -
Єднає всі серця.
Хто Світло бачить 
В кожному віконці.

 

[Творчість ( Раслав)]

Ворог лютує
Рве й шматує 
Нищить в полоні
Нищить на броні.
В окупації нищить
На руїнах вітер свищить.

Закидує бомби і ракети
Мирних нищить шахедами.
Знищити хоче всіх
В крові сатанинський сміх.
Мало йому крові -
Жертви нові і нові.

Але світлі серця на сторожі 
Кров проливати не гоже.
Бог захищає Вкраїну 
Покров його на країну.

Воїни мужні на фронті - 
Захист рідній стороні.
Воля і віра в серцях - 
Геть проганяє страх.

Перемога уже на порозі 
Іде по вкраїнській дорозі.
Мир і спокій несе.
Українську земельку спасе.

 

[Творчість ( Раслав)]

Пошматована нація
Ворожими пальцями.
Роздерта на шмаття
Спалена в багатті.

Катами нищена.
Через тапіки пропущена.
Зрадниками зраджена.
Шахедами розбуджена.

Пошматовані люди
Душі, серця і груди
Руїни всюди.

Але так не буде.
Прокинуться люди.
Відродяться всюди.
Як Фенікс із попелу.
Оновлені світлою долею 
І Божою волею.
Оновлені Світлом і Любов'ю
Народженими сином і донею.

 

[Творчість ( Раслав)]

Душа, що просить - 
Так важливо жити.
Вона від Бога - 
Хоче тут творити.

Творити - світле, вічне, добре
Те що добра всім принесе аж ціле море.
Творити з радістю, з любов'ю і натхненням,
Щоб в щасті пропливало сьогодення.

Душа, що просить - 
Те в життя привнести.
Щоб райдуги й ранкові роси
Дружинам заплітати в їхні коси.

Творити - світле, вічне, добре
Те що добра всім принесе аж ціле море.
Творити з радістю, з любов'ю і натхненням,
Щоб в щасті пропливало сьогодення.

Душа те просить, -
Що шепоче Бог.
І лиш удвох
Прийдем до перемог.
 

[Творчість ( Раслав)]

Не забувай дивитися на небо
У душ людських у тому є потреба
Не забувай дивитися - на хмари
То для сердець людських - небесні чари.

Не забувай дивитися на небо
Десь там за ним - Бог дивиться на тебе.
І ангели з любов'ю наглядають
За кожним з нас, хоч ми того не знаєм.

Не забувай дивитися на небо 
Там мрія твоя літає без тебе.
Ти мрій, літай, твори, співай 
І мрію втілюй поспівай.

Не забувай дивитися на небо
У душ людських у тому є потреба
Не забувай дивитися - на хмари
То для сердець людських - небесні чари.

[Творчість ( Раслав)]

Левиця Украйна
О, лицарко файна
Трипільців-антів амазонко
Атлантів-геройко!

Ти вірна донька Бога.
О, світоче краю рідного.
Любові Матуся.
У світлому Дусі.

Матір мужня і свята
Тобі повага і присвята.
Борись, світись, іди вперед
З тобою ми, всі сотні верст 
 

[Творчість ( Раслав)]

В нічному небі, вдалині 
Нам зорі миготять, тобі й мені.
Вітають вогником яскравим
Запрошують усіх на каву.

О, зорі-зореньки рідненькі
Такі маленькі і гарненькі.
Але у кожної душа -
Співає пісню! Тихо, ша!
Ша. Ша. Ша.
А, а, а, а, а.

О, зорі-зорі миготливі 
Нічні ви друзі, незрадливі.
Ви миготіть і вгравайте
І пісню радості співайте.

Хай друзі ваші вас почують
І в хороводі затанцюють.
Хай голос ваш звучить завзято.
Хай чує Всесвіт, Отець-Мати.

О, зорі-зореньки рідненькі
Такі маленькі і гарненькі.
Але у кожної душа -
Співає пісню! Тихо, ша!
Ша. Ша. Ша.
А, а, а, а, а.

О, зорі-зорі миготливі 
Нічні ви друзі, незрадливі.
Ви миготіть і вгравайте
І пісню радості співайте.

[Творчість ( Раслав)]

Наші ночі із жару і сну
Наче танець нічний, божеству.
Плавний рух і завмирання
Фази вічного кохання.

Безкінечність єднає нас двох
І між нами живе Отче-Бог.
Це кохання енергія вічна
Циркулює у душах предвічно.

Із фонтану любові й кохання 
Зарождається нове, надраннє.
Це насіння із сфер Майбуття 
Входить Світлом новим у життя.

[Творчість ( Раслав)]

Містерія Бога
Прийшла до порога.
Українська земелька
Достойная Ненька.

А ми? Чи готові?
Душею здорові?
Чи приймемо знаки?
Чи як небораки,
Підемо назад
У темряви ад?

Містерія Бога
Прийшла до порога.
Як ми зреагуєм?
Чи диво відчуєм?
Чи зможем угледіти знаки Небес?
Чи зможем відчути початок Чудес?

Ми вже на порозі
До раю - в дорозі.
Хто буде достойний
Братерства пристойних?
Хто буде іти
У Світлі Світи?
Хто йтиме вперед
На свій Еверест?

Містерія Бога
Прийшла до порога.
Українська земелька
Достойная Ненька.

 

[Творчість ( Раслав)]

У любові немає вершин.
Завжди є куди розвиватись.
Нові грані її пізнавати
І в коханні цей світ осягати.

Світи! любове, вічним світлом.
Підкорюй душі і серця.
Ти всіх щедрот й похвал є гідна.
Світи - без меж і без кінця.

У любові немає меж
Ні кордонів, ні стін, ні стелі.
Пізнання лише варта, авжеж
Підкоряти нескорені скелі.

Світи, любове, вічним світлом.
Підкорюй душі і серця.
Ти всіх щедрот й похвал є гідна.
Світи - без меж і без кінця.

У любові немає обмежень
Ані страху, ні застережень.
Вона вільно весь світ обіймає.
І у Всесвіті цілім літає.
У серцях проживає.
У душах палає.

Світи, любове, вічним світлом
Підкорюй душі і серця.
Ти всіх щедрот й похвал є гідна.
Світи - без меж і без кінця.

[Творчість ( Раслав)]

Як навчитися щиро любити?
Як відкрити серце своє?
У коханій любов сохранити.
Щоби завжди ми були двоє.

Як навчитись себе віддавати?
Як зуміти ніжно кохати?
Почуття як свої розвивати,
Щоб у небі разом нам літати?

Де ти серце сховалось у грудях?
Де ти душе живеш у людях?
Як же світло твоє віднайти?
По життю нам разом щоб іти.

Я спитаю у Бога і зірок.
Я спитаю у Сонця і хмарок.
І відчую я відповідь знаю.
І з тобою ділитиму рідная.