Перейти к контенту

Руслан

Admin
  • Число публикаций

    2 724
  • Регистрация

  • Последнее посещение

Сообщения опубликованы Руслан

  1. Юля, привет ещё раз.
    Я снова размышлял, над твоим вопросом по поводу разных Творцов и религиях, как их объединить.
    Думаю так. Учитель дал знания о трёх Творцах, так как это соответствует истине и так и есть. Но кто готов принять эти знания? Из сегодня живущих, меньшинство. Эти знания смогут принять в основном наши дети. Большинству наших современников приятнее находится в собственных заблуждениях и ничего не менять. Поэтому как сказал когда то Учитель: " Не месите бисер перед свиньями." Если человек не имеет желания и способности вместить эти знания, то зачем они ему. 
    Я вот смотрю на души, которые жили 2000 лет, тому назад и вижу их сегодня в своей жизни и что наблюдаю. Они почти не изменились. У кого-то был жёсткий и тяжёлый характер и он такой и остался. Кто то ненавидел женщин, и он такой и остался, кто то был резок и груб, и он такой и остался, кто-то был хитрый и коварный, и он такой и остался, кто-то был добрый  и светлый, и он такой и остался, кто-то был любящий и милосердный, и он такой и остался. А прошло 2000 лет, куча воплощений и.т.д.. 
    Сегодня живущим, тем, кто не готов к новому, я бы максимум, наверное, говорил о общности духовных ценностей. О том что есть такие понятия как любовь, милосердие, доброта, искренность, совесть, честь и они общечеловеческие. Вот это пусть и будет Бог, для них. Это всё - качества божественные. Эти качества и могут и должны объединить людей. Всегда нужно искать и находить общее, то что сможет объединить. Большинство, к сожалению, не готовы поднять голову выше догм и стереотипов, выше рабского подчинения.

  2. На твой вопрос , Юля, о разных Творцах и религиях, как разным верующим объяснить это, я бы ответил так.
    Это как разные народы и нации на Земле - все равны, нет избранных - высших и низших. 
    Так же и Творцы для Абсолюта, равны, просто разные, как и люди. Как говорила Алиса в "Стране чудес": " Мы все такие разные, и это прекрасно". Мы все люди разные, и важно обращаться всегда к свету в душе человека, он истинен и из будущего. Все религии из прошлого и разделяют людей. Учитель сказал, что все они уйдут в прошлое. Для меня это как смотреть во вчерашний день и пытатся найти в искажениях, что то хорошее. А Свет - он в будущем и из будущего. Как же он прекрасен и чист, лучезарен и ярок, любящ и светел. Я люблю Свет. Я не хочу смотреть в лужу на земле, я поднимаю голову и смотрю на звёзды. Там моё сердце, там моя душа. Зачем разгребать тёмные горы заблуждений и человеческих искажений и домыслов? Я хочу чтобы Свет пришёл в наш мир, Новый свет, он оновит и очистит его. Он сделает его прекрасным. 
    Да будет Свет.

  3. И какую главную опасность в этой войне вы ощущаете?

    Основное, как я выше написал, это распространение Зла, эта война должна наказать Зло, иначе оно поверит в свою безнаказанность и захочет захватить весь мир, всю землю, многие размышляющие люди понимают, что это борьба Добра и Зла. И это главное и именно на этом и нужно сконцентрироватся. Зло должно быть наказано, иначе оно разрастается. Сначала планета Земляк, потом соседние планеты и галактики. Думаю у Зла именно такие планы. Поэтому люди и чувствуют - и песня Воины Света и т.д. Поэтому те воины , что полегли, они полегли за Добро, за Свет и Любовь, за Бога Любви. Зло должно быть наказано и побеждено именно сейчас, именно здесь.

  4. Война - это злостное преступление, преступление перед человечеством и перед Богом-Творцом. Но может ли война многому научить вас? И можно ли сказать, что те, кто сражались и погибли в нынешнем моменте, или отдали свои жизни за Родину, обрели при этом нечто большее? Что вы думаете об этом? Каковы ваши ощущения? Каковы ваши наблюдения и размышлразмышления?

    Ответ; Эта война показала мне и другим людям, что люди не меняются, просто ярче проявляются в критические моменты. Тот кто воровал продолжает воровать.  Те украинцы кто сражались и отдали жизни за Родину, однозначно герои. Их души обрели опыт. Но какой ценой? К сожалению большинство людей, матерей, сестёр, жён, детей в основном на смерть смотрят , как на смерть тела и это очень больно наблюдать, страдания людей, горе и беды.

    Больно наблюдать все разрушения, смерти, калек, потерянное жильё, разбомбленные и сгоревшие дома, изнасилования женщин, пытки пленных, искалеченные судьбы детей :(

     

  5. Что лучше, худой мир или война?

    Для меня этот вопрос относится к моменту перед войной. Принятие решения перед началом боевых действий. Конечно нужно делать всё, чтобы не было войны. Но обычно принятие решения о начале войны принимает агрессор. 

    И когда бой начался, его нужно выигрывать, иначе злодей распространяющий зло уверует в свою непобедимость и под влияние зла будут подпадать новые территории и люди. Мы пожинаем плоды победы СССР и союзников во Второй мировой. Тогда советское зло затаилось, но уже уверовали в свою непобедимость и именно сейчас происходит восстановление справедливости и наказание зло. Зло должно быть повержено. Иначе оно накроет землю.

     

     

  6. Дякую тобі Боже, що ти є.
    Що Твої чесноти і блага Ти даруєш всьому Всесвіту і нам, людям, дітям Твоїм.
    Ти Люблячий із люблячих,
    Світлий із світлих,
    Милосердний із милосердних,
    Мужній із мужніх.
    Хай Твоє Світло проростає у нас любовью,
    Хай Твоє проміння живить наше милосердя,
    Хай Твоя Воля проростає нашою мужністю,
    Твоя влада дає владу світлим.
    І ми будемо достойно правити на Твоїй Землі в ім'я справедливості і честі, в ім'я миру та свободи.
    Боротись і шукати, знайти і не здаватись.
    Світло сильніше Темряви.
    Хай буде так!
    Слава Творцю Любові Саваофу і Вчителю Христу!

  7. Моя молитва до Тебе Боже

    Щоб було все на землі погоже

    Щоб було Світло у наших душах

    А зло щоб зникло в темних калюжах

     

    Я вірю крепко у Силу Світла

    Дай Бог, щоб в світі весна розквітла

    Я знаю - Воля дає наснаги

    Щоб побороти усе криваве

    Я вірю в мужність Небесних Воїв

    І українські сини достойні

    І в боротьбі ми здобудем Славу

    І переможем, й Бога вославим

    Нас намагаються залякати

    Але бояться самі ті кати

    Нас намагаються роз'єднати

    Але ми крепкі, як сталь стократна

    Немає сили сильніше Бога

    Як Світло Його у серці твому

    Нема нікого мужніше Бога

    Із Ним завжди у нас Перемога.

    І разом йдемо із Богом в серці

    І переборемо, що прийдеться.

    Бо маєм силу від Бога Світла

    І щезне темінь, і прийде в житла - 

    Любов і Слава, Добро і Сила, 

    І схилить серце наш Бог Стосилий.

     

  8. Прийшов час прояву всього

    Що у душевних скринях зберігали

    Того, про що може й і не знали

    Але надіялись і вірили в святе

    І серцем щиро відчували -- 

    В душі святеє поривання розцвіте!

     

    Хай квітне в серці, доброта сердешна

    Любов хай віти світлі сповива

    Хай милосердя листя наповняє

    А мужність стовбури трима

     

    І сік - Священний Світла сік із раю

    Із Божий тонких просторів тече

    Й собою повнить все і розквітає

    З глибин коріння і душі очей

    До всіх вершечків і повнот життя.

     

    І ми йдемо - так сповнені Надії, і Мужності, і Віри і Життя

    І дай нам Боже сповнить Твої мрії

    Й зійти у мир і Світле майбуття.

     

  9. Ангел на старті.

     

    Шукав шляхи свої до Бога

    Й ніяк не міг я їх знайти

    Аж ось - стою біля порогу

    З любові й щедрості сади

    Видніються, і йде дорога...

     

    Дозвіл на втілення отриманий. 

    Величезна, з мільйонів-мільйонів душ черга позаду.

    Я йду до величезної скляної зали поділеної навпіл скляною стіною.

    В моїй половині тисячі-тисяч наставників-ангелів, тренерів дають останні настанови, ще раз переглядається запланована історія життя, вносяться можливі корективи і вислуховуються побажання.

    А в іншій половині такі самі ангели-наставники, тренери, раніше прибулі родичі зустрічають прибульців - душі, що повернулися з втілення. 

    На жаль, більшість душ в сумному стані з сіроватим відтінком поля душі. В декого було надламане крило, в декого воно зламане, в декого були відсутні обидва крила. Багато було зі шрамами та порізами на душі. Дехто був у вкрай важкому стані і їх вели під руки. Вони не пройшли екзамени життя, не змогли виконати заплановане, йшли по життю шляхом деградації, земні, так звані "веселощі" затьмарювали їх свідомість і давали примарну "радість". 

    Серед сірої маси душ виділялися ті, які сяяли щастям, справжньою радістю, любов'ю і Світлом. Це ті які достойно пройшли уроки життя, виконували настанови тренерів. Вони сяяли Світлом і щастям. В їх честь звучали фанфари та, навіть сюди, було чути, гучні оплески. З під куполу на них сипалися пелюстки троянд і лилося Світло. Всі ці почесті надавались тим, хто зміг не лише саморозвинктися, а й втілив найголовніший принцип Всесвіту - принцип Любові: " Лише віддаючи - отримуєш!" і жив відповідно до нього заради інших.

     

    Останні приготування і настанови мого тренера-ангела.

    "Твоя біоенергоструктура буде отримувати 3% енергії щастя і любові."

    Я: " Тільки три проценти? Чому так мало?"

    А: " Так, лише три проценти. Це наслідки шляху деградації людства. 

    Ти можеш під час життя довести цей відсоток до 100%. Такі приклади є, про них багато хто знає там. Цих людей вони по праву називають - святими. Але більшість людей, при таких прикладах крутять пальцем біля скроні, хибна суспільна думка вважає їх на рівні божевільних і нещасних людей. А святі, ніяк не можуть донести зхибленому людству, що саме вони, святі, і є самими щасливими в світі людьми.

     Так от, повторюю, запам'ятай, ти можеш довести відсоток енергії щастя і любові до 100. Для цього потрібно буде виконувати нескладні правила. Потрібно буде щоденно підзаряджатися від Джерела. Зараз у землян є прекрасна аналогія - смартфони - прилади, які є у кожного, і їх кожен день власники також підзаряджають від свого, електричного, джерела живлення. Твоя ж біоенергоструктура заряджається від іншого енергетичного Живого Джерела. Є різні напрацьовані способи підзарядки - молитва, медитація і інші практики. Я тобі розповім про наш спосіб. Це потрібно робити постійно, бажано кожен день, як, до речі, і смартфон. І не розряджати свій потенціал деструктивними речами: алкоголь, брудна лайка, тютюн, сексуальні втіхи, наркотики і таке інше. До речі, всі ці викривлення подаються темними як підзарядка до Джерела Щастя. Хоча насправді це все і є - руйнаторами щастя. 

    Якщо, ти спитаєш, як же не потрапити в ці пастки і відрізнити справжнє Джерело від замутненого, скажу, що єдиними важелями, які залишаться в тебе, це будуть інтуїція, совість і серце.

    Слухаючи їх, ти зможеш відчути справжнє Джерело Світла, чути мої тренерські настанови, та інших ангелів. Твоя пам'ять буде відімкнена. Такі умови втілення. Лише якщо ти доведеш рівень підзарядки до, хоча б 10%, то поступово файли пам'яті будуть відкриватися.

    Для нас з тобою, щоб ми могли знайтись за необхідності, я придумав пароль. Якщо у ві сні або ж в думках ти почуєш фразу: "Ангели живуть не лише в Анголі", то маєш відповісти: "Ангели живуть у Світлі Бога", так ми знайдемо один одного і будемо відрізняти від інших.

    Ну що друже, з Богом! Вперед!..

     

  10. Бійтеся, люди, своїх бажань. Вони можуть збутись. Оце конкретно про наш випадок. Я гуглила як безболісно зломати собі ногу, шоб Юра тут лишився надовше. Я думала перестати пити свої таблетки, шоб мене просто поклали на дурку і Юру відпустили до дітей. Але це все було в оті хвилини слабості. В решті часу я сильно пишалась ним. Та й собою. Шо він не загинув, а я не чокнулась. І от хлопці вийшли з Бахмуту, я вже чула по Юриному голосі шо шось не так. Раніше стався випадок (я викладала відео з пацаном, якому вибило колінну чашечку і ранило осколками). Вони з Юрою були двоє в пікапі коли по них прилетіло. Саме інтересно, шо якби машина була стандартна ліворулька то все те саме сталось би з Юрою, а пасажир був би цілий. І от Юра тащить його в укриття, а всі стоять дивляться і бояться вийти допомогти. Аж якийсь хлопчина з іншої бригади наважився прийти на поміч. Юра потім довго на всіх кричав про те які вони боягузи. А на наступний день просто не міг говорити. Не від того шо захрип, просто не міг вимовити ні слова. Він мовчав кілька днів, потім почав потрохи вимовляти звуки. Ще за кілька днів він почав говорити дуже заїкаючись. Я бачила відчай в очах, коли він не міг сказати банальне «привіт» по відеозвязку. Він просто дивився на мене і плакав. Два слова «все нормально» він говорив секунд 20. За тим він приловчився шоб не заікатись - розмовляти повільно і затяжно. Врешті десь за тижні два все минуло. І він зрозумів найстрашнішу річ, якої боїться солдат-якшо зі мною шось станеться-мене ніхто не витягне. Я витягую всіх кого можу, а мене не витягне ніхто.

    Ще розкажу вам про тих хто втомився від війни. Знаєте хто? Вони. Хлопці. До якої степені? До такої шо просто ставали посеред вулиці коли прильоти, широко розкидали руки і ноги, просто шоб отут на місці в нього прилетіло і нарешті стало легше. До такої шо коли були виходи від узкіх, хлопці ходили в розвалочку шоб вже прибило нахєр. Я не можу собі уявити стан людини, яка так робить.

    Ви ж бачили пікап на якому він приїхав, правда? Так от, він їхав і просто відключився. І на швидкості злетів з дороги. Не заснув, не втикнув, а просто організм відключився. Очнувся на обочині розвалений.

    Нам тільки тепер почне вилазити його героїзм. В мене сьогодні просто в клініці сталась істерика. Я не знаю як то все стягнути морально. Але мушу.

    Я не впізнаю його очей. Там стільки болю і ненависті до всіх і всього навкруги, шо мене інколи беруть дрижаки, коли я бачу його погляд, коли його питають «ну шо там Бахмут». Всі хто не загинув-сцикуни. А хто загинув-недостатньо по геройськи це зробили. Цивільні взагалі ублюдки. Поголовно. Я розумію шо то все в нього пройде з часом, я розумію шо війна в нього в голові не назавжди. Психіатр сказала шо йому треба вертати себе звідти, бо він ше там. Вдома в нас розмови тільки про війну. Від ранку до ночі. Одне і те саме. Все шо я намагаюсь перевести в інше русло - присікається словами шо його ніхто ніколи не зможе зрозуміти і напевне йому би було краще якби він там вмер. І шо ми не переможемо ніколи, бо наші втрати це вже програш. Для мене кожна така фраза як відро льодяної води на голову. Я гублюсь і незнаю шо говорити. Я намагаюсь жартувати і посміхатись і навіть виходить. Проте всередині в мене просто пуста безодня.

    Не ображайтесь на військових, які вам нахамили. Вони того не хотіли. Просто головою і душею вони досі там і їм дуже і дуже важко. І ми направду їх ніколи не зрозуміємо. Ми тут якісь донати збираємо, шось купуємо (так, це теж важливо) але ми перед ними всіма і кожним окремо в неоплатному боргу. Бо якби мені назвали ціну, за здорову психіку чоловіка-я би винесла все з хати і ше від сусідів накрала. Але ж ну «а шо правда він має сто тисяч»? Має, має. Аж незнаю шо з тим багатством робити.

    Olena Bovt .

  11. Війна - останній козир політики.
    І те, що наші воїни-герої закривають своїми тілами амбразуру жерла зла і демонів війни є результатом зрадницької,, недолугої політики української влади останні 30 років.
    Зараз йде боротьба за виживання української нації, українського народу, але за ним настане наступний етап, другий, етап - відродження та розвитку української нації та народу. 
    І це дуже, дуже небезпечний етап, так як зараз всередині країни існує паразитична влада, якій не потрібна перемога, і вона робить все, щоб її не було. А після перемоги, ця влада зрозуміє, що прийшов її останній час і вона буде жорстока і нещадна у цій внутрішній війні. Зовнішня зло буде відбито, але внутрішне зло набагато небезпечніше ніж зовнішні - воно невидиме, воно ховається в звичайних людях, в яких немає в руках ні автомата, ні гранати. А є в голові і в серці - брехня, крадійство, обман. І коли військові кажуть, що ми прийдемо і лад наведемо, то моє серце плаче, від розуміння їхньої наївності та простоти.
    Внутрішнього ворога і злодія неможливо перемогти ні автоматом, ні гранатою, ні силою. На його хитрість, має бути мудрість, світло душі і світла хитрість. 
    І важливе питання - хто переможе внутрішнього ворога?

  12. Коли пройдем ногами ми по горах
    Й по рікам будем мужньо весла у руках тримати
    Й з любов'ю в серці будемо ми знатись
    Лише тоді людиною ми зможем зватись.

    Народжений в земних просторах
    Долає перепони і загати
    І падає хоч сто раз
    Але в сто перший точно має встати

    Іти вперед хоч дощ, чи заметіль, чи спека
    До Світла йти, до Мрії і до Бога
    І вірить щиро, що за отим рогом
    Чекає переможців перемога!

×
×
  • Создать...