Елена

Спасибо, Игорь. Вы пишете очень щиро...

Позавчера начало болеть сердце, потом ударила случайно по руке - пошла кровь из пальца. Сейчас и есть основной момент концентрации. Пожалуйста, поймите меня. Это важно!

Благодарю всех! В тексте от 30.01.2014 г. есть такие слова: "...Свет имеет возможность расставить всё на свои места. Но это будет битва, в которой начнётся мощное движение на уровне энергий, и его уже будет не остановить. Если вы готовы принять эти события, то прошение о разрешении ситуации с позиций Сил Света обязательно. Прошение поступит на согласование в Совет Иерархии, и будет ответ. Будет дана сила, энергия, а также можно просить включения небесного воинства защитников основ Света..." Мы всё время просили включения Небесного Воинства - защитников. Я представляла себе Славного Архистратига Михаила (и Он действительно там был), и за ним идёт Его воинство. Но оказалось, что это Небесное воинство - обычные люди, которые стали героями.

Судный час не наступит до тех пор, пока не сразятся две огромные армии, которые понесут большие потери и при этом будут исповедовать одну и ту же веру; пока не появятся около тридцати лжецов, каждый из которых будет называть себя посланником Аллаха; пока Аллах не поднимет от людей (не исчезнет) религиозное знание; пока не участятся землетрясения; пока не ускорится время; пока не появится смута (испытания); пока не участятся убийства; пока вы не станете купаться в роскоши, потому что вашего богатства будет настолько много, что хозяин имущества будет бес­покоиться из-за того, что никто не принимает его пожертвований, а когда он попытается раздать милостыню, то ему ответят: «Я не нуждаюсь в этом»; пока люди не станут состязаться в строительстве высоких домов; пока проходящий мимо могилы человек не скажет: «Лучше бы я оказался на его месте»; и пока солнце не взойдёт с запада. А когда оно взойдет, люди увидят это и уверуют все как один, но им эта вера не поможет. Мухаммед

Світле майбуття Сіре пожовкле листя колихалось, як мати колише своє дитя, падаючи від утоми. Була зима, але вона була дуже теплою. І у вранішні часи, в час, коли зовсім немає світла, обрій загорівся вогнем. Це запалав вогонь боротьби. Він палав і палав, і до нього йшли діти славної Матері - Неньки України. Вони йшли і йшли, пробиваючись крізь темряву ночі. Вони йшли, але не були впевнені, чи на той шлях вони потрапили, чи ні. І раптом небо охопилося спалахом. Це вогонь запалав уночі, охопивши своїм жаром і серця воїнів. І в цю мить вони зрозуміли, куди йти, бо світло горіло в їх душах. Вони йшли туди, в тому напрямку, де бачили спалахи. Багато з них йшли, щоб не повернутися. Але Мати знала про це. «Ой гой єси ти, лиха годинонько! Ой лишенько моє, лишенько, – тужила Мати, - це ж мої діти!» Але діти не чули її. Вони бігли вперед, назустріч вогню, бо позбувшись страху вони вважали, що ніщо вже не може перемогти їх силу і волю. Вони хотіли пізнати, чи є правда в цьому світі, але темрява ночі, як велетень-людожер, впіймала їх в себе, затьмаривши розум. А Мати – Ненька Україна - хиталася з краю в край і співала свою горесну пісню, бачивши усе. Так було не вперше, так повторювалося не раз. І після поразки Мати засинала від горя і болю на довгі роки, а подеколи і віки. Але настав час, коли все повторилося знов. Мати вийшла, щоб проводити своїх синів, вони почули далекий зов і йшли на спалахи вогню. І їй, великій Матері, залишалося тільки одне - закривати обличчя руками і хитатися від горя, співаючи сумні пісні. Але в цей раз, коли вона схотіла зробити так само,як завше, вона побачила вгорі дивну білу цятку на небі. Та цятка швидко збільшувалась і зробилась подібною до птаха. Так, біла птаха розпростерла свої крила над нею і зробила їй захист. І вона побачила, що до неї іде мале дитя. Мати розкрила обійми і прийняла його до себе. Це було мале Янголятко. Воно мало крильця, воно прийшло до Матері в ту годину, коли її серце хиталося від болю. Мале дитя обійняло Матір – Неньку Україну - і вона зрозуміла: це дитя – це її майбутне, це дитя – це всі ті діти, які мають прийти в цей світ, вони мають крила і вірять у Неї. Біла птаха над головою їй створила захист, вона відчувала вперше, що таке Любов Батька, бо дитя, яке вона тримала, було і Його дитям. Темну ніч розсіяли досвітні вогні. Полум`я не вгасало, але вже перші промінчики торкалися долонь, а дитя, яке хилилось до неї, бажаючи захисту, усміхалось. Воно дивилося чистим і ясним поглядом малої дитини. - Мамо! Буде світло? - Буде, моє дитятко, буде. Все буде, і любов буде, і світло буде, бо попереду моїх синів йдуть віра і надія, які незламні. - Мамо! Світле майбутнє, воно є? - Воно вже тут, воно стоїть поруч із тобою, воно в тобі – побач його, синку. Он бачиш, з`явилася маленька цяточка – це блакить неба. Поглянь! Світло розкриває свої Ворота. А там... Ой дітонько, я хочу, щоб ти сам розповів мені, що ти бачиш. - Мамо! Сонце! Сонечко з`явилось, його ще ніхто не бачить, його бачу я, бо ти велика і високо тримаєш мене на своїх руках. Я бачу золотий диск Сонця, він з`являється. І - о велике диво! З нього на Землю, як у прадавні часи, коли Землє звалася Раєм, з чотирьох сторін лине і ллється біле світло. Воно ллється з середини Сонечка. - Таке світло зветься Любов`ю, моє дитя, воно прийшло до нас крізь темряву ночі, крізь великі загати темних хмар, це мої діти, які пішли в цьому напрямку, зуміли розчинити темряву, віддавши найдорожче, що мали, – своє життя. Вони казали: "Нехай буде Світло! Нехай темрява Ночі, як дикий звір, з`їсть сама себе". Але Темрява в ту мить стала людожеркою, вона забрала моїх синів, та в ту ж мить ти прийшов до мене, щоб захистити мою душу від болю. - Мамо! Я прийшов до тебе, щоб стати твоїм сином, який має крила, який відродить усе, що забрала темрява. Мати усміхнулася, бо це ж каже дитя, поживемо – побачимо. - Але, мамо, я зрозумів те, що не зрозуміли мої брати, – світле майбутнє треба кликати, закликати, тому я хочу заспівати йому пісеньку. І маля заспівало: "Світле майбутнє, прийди, прийди, прийди, золотом Сонця всіх охопи. Світлом рожевим всіх нас освіти, розум наш чистий нам поверни. Ми будемо дихати чистим повітрям з чистого майбуття, Ми будемо вірити в світу єдність, бо наша доля така. Ми будемо щирі, завзяті, цікаві. Нам всім, усім пощастить. В злагоді світу великая воля поруч з любов`ю стоїть. Нам треба зараз багато робити, світ у руїнах лежить, І наша доля нині велика - праця добро вже творить. Ми перейшли всі кордони і стіни, що затинали нам світ. Зараз велике яскравеє Сонце над усім світом світить. Ми будемо жити, як жили ті предки, що відродили наш світ. Славні герої великою працей новим збудують цей світ. Дружно і разом підемо в загони, щоб працювати і жить. Нас легіони, великих і добрих, - Янголів військо стоїть. Наше майбутнє тверде, незламне – будемо в злагоді жить. Сам Бог-Творець нині празднує з нами, також увесь білий світ. Нехай так буде! І так вже є!" Мати обійняла свого синочка і подумала: «Яке розумне і світле дитя мені послав Бог!»

Я поняла сейчас более глубоко и знала это всегда, что то, что мы делаем, - это цель нашей жизни. И конечно же, это служение. Поэтому сейчас, в этот трудный момент, те, кто не знают о своей цели жизни и не знают, как её найти, могут обратиться с такими (или другими - более приятными для них) словами: Я прошу помощи в этот трудный момент для прояснения моего предназначения, для того, чтобы наметить цель. Я прошу направить меня туда, где будут важны и нужны мои действия, чтобы все мои шаги были верными и предназначались для блага всего сущего.

Цитата (Gajavata @ Feb 25 2014, 11:18) Будем призивати, будемо співати. ...Світле майбутнє прийди, прийди Золотом Сонця нас охопи Світлом рожевим нас всіх освіти Розум наш чистий нам поверни Ми будем дихати чистим повітрям із нашого майбутнього... Так казала мені Сама Мати - Ненька Україна Це її прохання

Цитата (Alexa @ Feb 25 2014, 00:50) Дякую, Олено! Світле майбутнє прийди!!! Прийди, прийди, прийди!!!

Спасибо, Сергей! Благодарю за поддержку! Благодарю за понимание!

Цитата (Gajavata @ Feb 24 2014, 23:29) Зараз потребують швидкої допомоги Харків, Крим. Там є сили, що глумляться над всім добрим, світлим і чистим. Согласна. Необходимо сегодня над этим работать. Последние сведения тревожные - про Чёрное море. Пожалуйста, работаем... можно соединиться в скайпе.

Світле майбуття Сіре пожовкле листя колихалось, як мати колише своє дитя, падаючи від утоми. Була зима, але вона була дуже теплою. І у вранішні часи, в час, коли зовсім немає світла, обрій загорівся вогнем. Це запалав вогонь боротьби. Він палав і палав, і до нього йшли діти славної Матері - Неньки України. Вони йшли і йшли, пробираючись крізь темряву ночі. Вони йшли, але не були впевнені, чи на той шлях вони попали, чи ні. І раптом небо охопилось спалахом. Це вогонь запалав уночі, охопивши своїм жаром і серця воїнів. І в цю мить вони зрозуміли, куди йти, бо світло горіло в їх душах. Вони йшли туди, в тому напрямку, де бачили спалахи. Багато з них йшли, щоб не повернутися. Але Мати знала про це. «Ой, гой єсі, ти - лиха годинонька! Ой лишенько, моє лишенько, – тужила Мати, - це ж мої діти!» Але діти не чули її. Вони бігли вперед, назустріч вогню, бо позбувшись страху вони вважали, що ніщо вже не може перемогти їх силу і волю. Вони хотіли пізнати, чи є правда в цьому світі, але темрява ночі, як велетень-людожер, впіймала їх в себе, затьмаривши розум. А Мати – Ненька Україна - хиталася з краю в край і співала свою горісну пісню, бачивши усе. Так було не вперше, так повторювалося не раз. І після поразки Мати засинала від горя і болю на довгі роки, а подеколи і віки. Але настав час, коли все повторилося знов. Мати вийшла, щоб проводити своїх синів, вони почули далекий зов і йшли на спалахи вогню. І їй, великій Матері, залишалося тільки одне - закривати обличчя руками і хитатися від горя, співаючи сумні пісні. Але в цей раз, коли вона схотіла зробити так само,як завше, вона побачила вгорі дивну білу цятку на небі. Та цятка швидко збільшувалась і зробилась подібною до птаха. Так, біла птаха розпростерла свої крила над нею і зробила їй захист. І вона побачила, що до неї іде мале дитя. Мати розкрила обійми і прийняла його до себе. Це було мале Янголятко. Воно мало крильця, воно прийшло до Матері в ту годину, коли її серце хиталося від болю. Мале дитя обійняло Матір – Неньку Україну - і вона зрозуміла: це дитя – це її майбутне, це дитя – це всі ті діти, які мають прийти в цей світ, вони мають крила і вірять у Неї. Біла птаха над головою їй створила захист, вона відчувала вперше, що таке Любов Батька, бо дитя, яке вона тримала, було і Його дитям. Темну ніч розсіяли досвітні вогні. Полум`я не вгасало, але вже перші промінчики торкалися долонь, а дитя, яке хилилось до неї, бажаючи захисту, усміхалось. Воно дивилося чистим і ясним поглядом малої дитини. - Мамо! Буде світло? - Буде, моє дитятко, буде. Все буде, і любов буде, і світло буде, бо попереду моїх синів йдуть віра і надія, які незламні. - Мамо! Світле майбутнє, воно є? - Воно вже тут, воно стоїть поруч із тобою, воно в тобі – побач його, синку. Он бачиш, з`явилася маленька цяточка – це блакить неба. Поглянь! Світло розкриває свої Ворота. А там... Ой дітонько, я хочу, щоб ти сам розповів мені, що ти бачиш. - Мамо! Сонце! Сонечко з`явилось, його ще ніхто не бачить, його бачу я, бо ти велика і високо тримаєш мене на своїх руках. Я бачу золотий диск Сонця, він з`являється. І - о велике диво! З нього на Землю, як у прадавні часи, коли Землє звалася Раєм, з чотирьох сторін лине і ллється біле світло. Воно ллється з середини Сонечка. - Таке світло зветься Любов`ю, моє дитя, воно прийшло до нас крізь темряву ночі, крізь великі загати темних хмар, це мої діти, які пішли в цьому напрямку, зуміли розчинити темряву, віддавши найдорожче, що мали, – своє життя. Вони казали: "Нехай буде Світло! Нехай темрява Ночі, як дикий звір, з`їсть сама себе". Але Темрява в ту мить стала людожеркою, вона забрала моїх синів, та в ту ж мить ти прийшов до мене, щоб захистити мою душу від болю. - Мамо! Я прийшов до тебе, щоб стати твоїм сином, який має крила, який відродить усе, що забрала темрява. Мати усміхнулася, бо це ж каже дитя, поживемо – побачимо. - Але, мамо, я зрозумів те, що не зрозуміли мої брати, – світле майбутнє треба кликати, закликати, тому я хочу заспівати йому пісеньку. І маля заспівало: "Світле майбутнє, прийди, прийди, золотом Сонця нас всіх охопи. Світлом рожевим всіх нас освіти, розум наш чистий нам поверни. Ми будемо дихати чистим повітрям з чистого майбуття, Ми будемо вірити в світу єдність, бо наша доля така. Ми будемо щирі, завзяті, цікаві. Нам всім, усім пощастить. В злагоді світу великая воля поруч з любов`ю стоїть. Нам треба зараз багато робити, світ у руїнах лежить, І наша доля нині велика - праця добро вже творить. Ми перейшли всі кордони і стіни, що затинали нам світ. Зараз велике яскравеє Сонце над усім світом летить. Ми будемо жити, як жили ті предки, що відродили наш світ. Славні герої великою працею новим збудують цей світ. Дружно і разом підемо в загони, щоб працювати і жить. Нас легіони, великих і добрих, - Янголів військо стоїть. Наше майбутнє тверде, незламне – будемо в злагоді жить. Сам Бог-Творець нині празднує з нами, також увесь білий світ. Нехай так буде! І так вже є!" Мати обійняла свого синочка і подумала: «Яке розумне і світле дитя мені послав Бог!»

Колыхалось поле сухими травами. Зима была тёплой, и в утренние часы после бурной ночи засветили рассветные огни. Они пробивались сквозь темноту ночи медленно и осторожно. Рассветные огни. Они видны лишь тем, кто не спит, а ждёт их. Они видны тем, кто знает о них и призывает их. Светлое будущее связано с ними. Светлое будущее, которое, как тонкий лучик на горизонте, как яркая вспышка зарницы, то показывается, то исчезает. Но в эту ночь было много тех, кто не спал. Были те, кто, как стражи, стояли в дозоре. Они ожидали этой вспышки, они ожидали, что темнота ночи, набросившая на них весь груз тяжких событий, уйдёт и Свет окажет им помощь. «Рассветный огонь, приди, приди, светлое будущее, веди, веди, раствори темноту ночи, помоги моим детям», - шептала Мать – Ненька Украина, молясь о своих детях. Она, как Ангел, раскрыла свои руки, которые в этот миг стали крыльями, пытаясь защитить своих детей, но дети, как все дети, часто не слушают Мать, они бежали вперёд, в покровы ночи, где растворялись в темноте и становились невидимыми.

Игорь, спасибо! Дуже зворушливе...

К сожалению, Игорь, это было раньше - сейчас тёмное облако стоит над Майданом, - многие не выдерживают.

Для того чтобы настали новые времена и мы не вступали в одну и ту же воду дважды, предлагаю изменить пирамиду власти на сферу, подобную в управлении Вселенной. В центре сферы - Бог или Абсолют. В следующем круге - Его представители на Земле - Совет достойных, или Мудрых, в количестве, допустим, 5. В следующем круге, опять Совет - в расширенном количестве и так далее. В нижнем круге - местный Совет управления, который и делегирует своих посланцев во все высшие Советы.

Я, например, чувствую свою вину - хотела ускорить процесс - 18 числа, после мирного хода, поняла, что так дальше продолжаться не может... Очень следила за полем Майдана, молилась о защите тех, кто там находится, - в пределах сферы, а вот ситуации со снайперами - не смогла предугадать. И тактические действия мои были ускоренными. Хотя Учитель предупреждал об ускорении, к чему это приведёт. Хотя постоянно было видение - если нажать на гидру, то выливается что-то слизкое, чёрное, которое разливается на людей, и они не могут от этой гадости избавиться. До конца не могла понять, что это, и только вчера поняла. Это важная недоработка тактического плана.

Друзья! Вот теперь и настало время настоящей работы. Все, кто могут - усиливаем Свет любви над Майданом, пусть сгорает в топке событий всё тёмное и грубое, всё, не несущее Свет. Бог есть Любовь, а не разрушитель. Необходимо ускорить наши мысли - поставить барьер всему грубому. Станом на 19:00 20.02.14 були ідентифіковані 58 загиблих 18-20 лютого на Евромайдані у Києві. Список загиблих майданівців: 1. Аратунян (Арутюнов - ?) Георгій, Рівне, приблизно 50 років 2. Байдовський Сергій Романович, Луцьк, 22 роки 3. Брезденюк Валерій, Вінниця, 50 років 4. Бондарчук Сергій Миколайович, Старокостянтинів Хмельницької обл., 1961 р.н. 5. Васильцов Віталій Валерійович, Біла Церква, Київська обл., 1977 р.н. 6. Варениця Роман Михайлович, Львівська область, Яворівський район, 14.12.1978 7. Веремій В’ячеслав, Київ, 32 роки 8. Войтович Назар Юрійович, 1996 р.н. (на момент загибелі – неповнолітній) 9. Голоднюк Устим Володимирович, Збараж, Тернопільська обл., 1994 р.н. 10. Гочин (Точин - ?) Роман, Ходорів, 1969 р.н. 11. Гриневич Едуард, Волинь, 1985 р.н. 12. Жаловага Анатолій Григорович, Львів, 1980 р.н. 13. Захаров Володимир Костянтинович, 57 років 14. Дворянець Антоніна, Бровари, 62 роки 15. Дигдалович Андрій 16. Дідич/Дідик Сергій Васильович, Городенка, Івано-Франківська обл., 44 роки 17. Дзявульський Микола Степанович, Шепетівка, 1958 р.н. 18. Жеребнев Анатолій Миколайович, Рудки, Львівщина 19. Капінос Олександр, Кременець, Тернопільська обл., 10.03.1984 20. Кемський Сергій, Керч, 1980 р.н. 21. Кіщук Володимир Юрійович, Запорізька обл., 1956 р.н. 22. Корчак Андрій, Стрий, Львівська обл., 32 роки (інші дані – 17 років) чи 49 років 23. Костенко Ігор Ігорович, Львів, 22 роки 24. Коцюба Віталій Миколайович, Львів, 22 роки 25. Креман Іван, Кременчук 26. Кульчицький Володимир Станіславович, Київ, 1949 р.н. 27. Мойсей Василь Михайлович, Ківерці, Волинська обл., 23.03.1992 р.н. 28. Мовчан Андрій 29. Наумов Володимир Григорович, с. Шевченко, Добропільського р-ну, Донецької області. 9 березня 1970 року 30. Опанасюк Валерій, Рівне 31. Паращук Юрій, Харків, 1966 р.н. 32. Пасхалін Юрій Олександрович, Черкаська обл., 1984 р.н. 33. Плеханов Олександр Вікторович, 1991 р.н. 34. Саєнко Андрій Степанович, Фастів, Київська обл., 1972 р.н. 35. Сердюк Ігор, Кременчук, Полтавська обл., 40 років 36. Сміленко Віктор, с.Борисівка, Кіровоградська область, Бобринецький район, 1961 р.н. 37. Смолинський Віталій Віталійович, с. Фурманівка, Уманський район 38. Сольчаник Богдан Зиновійович, Старий Самбір, Львівська обл., 1985 р.н. 39. Ткачук Ігор Михайлович, Знам’янськ, Калінінградська область, Росія (Велика Кам’янка - ?), 1975 р.н. 40. Тур Іван Іванович, Городок Львівської області 41. Ушневич Олег Михайлович, Дрогобич, 1982 р.н. 42. Хміленко (Чміленко - ?) Віктор, Кіровоградська обл., 1961 р.н. 43. Хурція Зураб, 29.07.1960 44. Чаплінський Влад (Володимир - ?), Обухів 45. Черненко Андрій, 35 років 46. Царьок Олександр Миколайович, с. Калінін, Васильківський район, Київська обл. 47. Шаповал Сергій Борисович, Київ, 1969 р.н. (1968 - ?) 48. Шилінг Йосип Михайлович, 14.02.1953 р.н. (інші дані – 1952 р.н.) Загиблі силовики: 49. Булітка Василь Віталійович, Київ, 1986 р.н. 50. Власенко Дмитро Олександрович, Крим, 1982 р.н. 51. Гончаров Віталій Іванович, Крим, 1989 р.н. 52. Євтушок Володимир Володимирович, Київ, 1971 р.н. 53. Іваненко Олексій Миколайович, Харків, 1977 р.н. 54. Савицький Петро Анатолійович, Київ, 1972 р.н. 55. Теплюк Іван Іванович, Чернігів, 1993 р.н. 56. Третяк Максим Леонідович, Чернігів, 1993 р.н. 57. Федюкін Андрій Васильович, Крим, 1972 р.н. 58. Цвігун Сергій Віталійович, Запоріжжя, 1990 р.н.

Цитата (Роман @ Feb 22 2014, 11:32) НЕ НУЖНО ОТЧАИВАТЬСЯ! УКРАИНСКИЙ НАРОД МУДРЫЙ И ЛЮБЯЩИЙ.А ВЧЕРАШНИЕ ЭМОЦИИ-ЭТО ВСЕГО ЛИШЬ МИНУТА СЛАБОСТИ. ЛЮБВИ И СВЕТА ЖЕЛАЮ СВОЕМУ НАРОДУ И ВСЕМ НАМ!!! Спасибо, Роман. Есть такая сказка, когда Иванушка или богатырь сражается с драконом. Убивает его и после сам становится им. Это я увидала вчера. Теперь надо поблагодарить Януковича. Он сумел удержать себя от действий, которые могли уничтожить всех стоящих на Майдане. Он многое мог, но удержал себя - поблагодарим его за это. Возможно, что теперь он станет истинно верующим, ибо Сам Бог попросил его об этом.

Цитата (Роман @ Feb 22 2014, 11:11) СВЕТ СИЛЬНЕЕ ТЬМЫ!!!!! УКРАИНСКИЙ НАРОД-ЭТО СЕРДЦЕ ПЛАНЕТЫ.А СЕРДЦЕ-ОНО ВСЕГДА ЛЮБЯЩЕЕ,ПРОЩАЮЩЕЕ И РАЗУМНОЕ.ОНО НЕ СПОСОБНО НА ЗЛО. ВСЕ БУДЕТ ХОРОШО!!!!!!СВЕТ РАССЕЕТ ТЬМУ!!!ЛЮБЯЩЕЕ СЕРДЦЕ РАСТОПИТ ЛЕД НЕНАВИСТИ И МЕСТИ!!! СВЯТО В ЭТО ВЕРЮ!!!МИР И ЛЮБОВЬ ВОСТОРЖЕСТВУЮТ!!! ДА БУДЕТ ТАК! Спасибо, Роман. Я тоже в это свято верю.

Лишь тот достоин жизни и свободы, кто каждый день за них идёт на бой. Гёте Будем достойны жизни и свободы...

Я поддерживала Майдан - революцию гідності - человеческого достоинства. Но вчера у меня был шок, когда я увидала обезумевшую толпу, жаждущую мести. "Око за око, зуб за зуб" - их девиз. Жажда мести - их цель. Зачем тогда постоянно читать христианские молитвы? "Отче наш" звучит там как кощунство над Самим Христом, ибо Христос говорил о любви даже к врагам, о прекращении порочного круга мести, о любви, которую можно удерживать в любом состоянии. Этого нет. Чёрная жижа разрушения охватила души людей...

К сожалению, то, что происходит сейчас, вышло из-под контроля. И это о чём говорил Учитель - целая цепь нарушений. Я была на Майдане, когда отчаянно призывали всех к строжайшей дисциплине, и "смелые" головы этот призыв нарушили. Опять наивность, решить, что их испугались вооружённые хищники. От радости они побежали за ними, выбежали из зоны защиты и... почти сотня жертв. И эта цепь нарушений имеет звенья, которые связаны одно с другим. И что теперь делать? Над Майданом витают энергии - око за око, зуб за зуб...

Я приветствую вас в этот трудный для вас момент. Момент, который определённо и точно можно обозначить моментом истины. Трудное время вы пережили. Справились ли с задачей, порученной вам? Говорить об этом не буду, пока вы нуждаетесь в помощи и поддержке. И эта помощь и поддержка была оказана. Пока вам необходимо восстановить себя. И конечно, прежде чем я буду оценивать ситуацию, хотелось бы узнать ваше мнение – всё ли вы сделали, что могли? Можете ли увидеть ошибки или недоработки? Можете ли вы ныне прийти к выводу о верности или неверности многих действий? Я говорю о каждом из вас, о том, что каждый ныне в состоянии оценить происходящее, постаравшись избавиться от эмоций. Есть многое, за что мне бы хотелось поблагодарить вас. Прежде всего за смелость, за желание действовать, за желание быть в центре событий, а не прятаться где-либо вдали. Ощущали ли вы помощь? Могли ли верно и точно определить ход событий? Я хочу более подробно поговорить с вами об этом. Хочу, чтобы мы проработали до малейших деталей все ваши действия и неоткрытые возможности. Но прежде я бы хотел услышать вас. Ваши ответы для меня важны, ибо для меня важно знать, насколько изменено ваше сознание, насколько вы сумели приблизиться к тому, чего я ожидал от вас. Есть ожидания, а есть реальные действия. В бою проявляется всё открыто, вся сила человека концентрируется в одной точке. Я просил вас о концентрации, просил о собранности. И о тактических проработках. Насколько вы поняли меня? Важно, чтобы первоначально вы сами научились оценивать верно ситуацию, чтобы действовали быстро и слаженно, чтобы в момент концентрации ощущалась единая мысль, единый призыв. Верьте, что ситуация могла развернуться совсем в ином ракурсе, но удалось удержать её в той точке, в которой она начала разворачиваться. Это было важно. Но теперь важно понимать, что момент концентрации ещё не пройден, что задача ещё решается и до конца не решена, что помощь необходима, ибо будущее стоит у порога. Я имею в виду светлое будущее. Его надо пригласить, попросить или, лучше сказать, впустить в те врата, что открыты. Входите узкими вратами, ибо широки врата и пространен путь, ведущие в погибель. Задача решается и в любом случае будет решена, но сейчас у вас есть возможность решить эту задачу в нынешнем времени. Каждый день и час имеют значение. Успокойтесь, не впускайте тревожащие панические мысли. Мы с вами и ради вас осуществляем наше общение. Я говорю сейчас не только от своего имени, а от имени всех тех, кто рядом со мной трудится и печётся о судьбе Земли, а ныне о судьбе Украины. Мы делаем всё возможное, чтобы процесс не был болезненным и травмирующим. Но зона защиты определена, и необходимо её соблюдать. Одно нарушение ведёт за собой целую цепь нарушений, которые остановить невозможно. Тем, кто находятся в эпицентре событий, необходимо быть крайне дисциплинированными, любое отклонение или нарушение ведёт за собой серьёзные последствия. Об этом надо помнить. Нас ожидает в ближайшие дни серьёзный разговор. Нас ожидает работа. Будем готовы к ней. Учитель Христос 21.02.2014 г.

Со вчерашнего дня депутаты говорят о моменте истины, который наступил вчера. Момент истины