Вся активность

Я не відступлюся від Бога Я буду йти Його шляхом І буде світлою дорога І ми підем по ній гуртом. Це шлях найкращий, найвірніший Веде до щастя і добра В кінці чекає Найрідніший Отець-Творець і ангел-Ра.

Я хочу вчувати справжні смаки, Що Бог для людей дарував В довірі до Нього я хочу іти Щоб, справжній я світ відчував. Щоб Матінка-Неня раділа за нас Щоб вдячні ми їй були всі Дари і плоди, щоб приймали весь час від нашої Нені-Землі Лише у плодах є життя для людей- Насичена Сонцем снага, Яскрава смачнюча пожива дітей Це істинна їжа - жива. У фруктах і ягодах Всесвіту смак Зібрали із різних планет, Галактики дар, від космічних друзяк І овочів барвистий букет. Ця їжа втамовує жагу сповна Насичує душі й тіла Вона одночасно і древня й нова Дарована Богом для нас. Лише у плодах є життя для людей- Насичена Сонцем снага, Яскрава смачнюча пожива дітей Це істинна їжа - жива.

Як їжа стала злом Колись сади цвіли У буйстві все росло І люди все могли І було скрізь добро. Це був тут райський сад Планета для людей І був тут лад-уклад Для Божих все дітей. Плоди росли навколо Ти руку протягни І люди Світла коло Там створювать могли. Енергія Творця і Сонечка тепло Їм дарувало силу, плоди її несли Живі плоди Землі - життя то джерело Щоб людство на планеті щасливо тут жило. Палітра вся смаків Ягід, фруктів, овочів Земних усіх плодів На радість всіх життів. А потім зло прийшло Ввірвалося сюди І смерті принесло Забулися плоди. Вогонь прийшов також І їжу умертвив І все переробив Любов й добро убив. І люд вбивати став І став варити все І страх і зло ввібрав І вбивство прославляв. І плакали світи І ангели ревли - Ножі дістали люди Й тваринок убивали. І світ погас тоді Погасла і любов І радувалось зло Що в світ воно прийшло. І їжа смерть несла Хвороби і біду І смерть тварин була - Така її ціна. Творець наш дивиться І ангел сльози ллє. Чи людство вже прокинеться? Чи і себе уб'є?

Я липну до тебе, як клей до бумаги Як липне промінчик до тіла Ти липка, ти любка - моя ти голубка, Мене в холоди ти зігріла. Я липну до тебе неначе реп'ях Неначе до меду бджола. Моя ти солодка, моя соломинка - Мене виручаєш сповна. Я липну неначе метал до магніту Я липну як кіт до руки, Моя ти пташинка, моя ти єдина З тобою ми мов голубкИ. Я липну до тебе як птаха до неба, Як зорі до Божих небес, Моя ти єдина, моя ти потреба Ти скринька незнаних чудес. Я липну, і липну, і знову я липну До тебе я лину у всяку годину Серденьком до серця твого У твою глибину, у твою царину, Моя ти єдина, Ти серця мого джерело!

Мамай - вільна людина Вільна людина, що істину знає Меч на готові завжди він тримає. Зброя на захисті правди й добра Мам і дітей захищає від зла Слабким і немічним допомага. І меч духовний завжди на сторожі Слово високе і принципи Божі. Вільна людина не атакує Лише захищає і не руйнує. Вільний від злоби, агресії, темряви Мова висока, усипана перлами. Вільна людина - то творчий є Дух Боже дитя має до Світла рух, Слово його - то є пісня і вірш І надихає, й вперед веде всіх. Кінь присмиренний із пристрастей, Его - Мирно пасеться тепер біля нЕго. Чуб золотавий до Бога веде - Потік центральний указує де. Матінка-Неня дає свою силу - Вода у чарі робить стосилим. Дуб величавий для підтримки його - Це символ Всесвіту усього. Вільна людина, що істину знає Зло і направду перемагає. Він медитує, в молитві сидить - В Світле майбутнє третім оком глядить. За Україну молитва його, За людоньок милих народу всього.

Поглянь на зорі - там не порожнеча Там пульс життя у безлічі світів І сяє код, космічних змін предтеча І вільний дух у гомоні віків. Ми не одні у Всесвіті безкраїм Космічні кораблі долають плин часів Ми шлях до дому разом прокладаєм Під світлий поклик зоряних братів. Там Галактична рада нас уже вітає, І Коаліція Світла і Вільних планет шле привіт І Рада Всесвіту про світлі душі знає І Міжгалактичний Союз єднає космічний рід. Дух Ієрархії у Сонця промінні Вчення Вчителя об'єднує нас Світлі серця у світлім стремлінні Будують міст, що об'єднує враз. Світло і Темрява зійшлися в двобої Сили Космічні на варті Добра Мир захищають космічні герої Людям Світлим єднатись пора. Сам Бог-Творець очолює битву Сили усі оголили мечі, Люди і ангели об'єднали молитву: - "До Перемоги Світла!" - звучить!

Любов є вища за правила і правильні думки, Вона ламає загати і тюремні решітки. Вона вища за справедливість і правду Вища за норми і стандарти. Світ освітлює завжди І має рожеві шати. Любов - наче лезо тоненьке, Наче крихкий лід, В долонях несе серденько. Оберігає від бід . Ооооооооооо Любов ламає буденність І звичний хід речей. При ній розсипається зверхність З'являється блиск очей. Вона не вкладається в розум В звичайний ланцюг логічний Не можливо її зрозуміти І відчує не кожен пересічний. Її можна лише відчути В покоях сердечних тихо І лише потім збагнути: "О, що за чарівне диво!" Ооооооооо Любов - наче лезо тоненьке, Наче крихкий лід, В долонях несе серденько. Оберігає від бід .

Наші воїни в бою За Світле майбутнє, світлого людства, Щоб всі ми жили в раю Не було щоб зла і дикунства. Наші воїни б'ються в бою За долю мам, і дітей За волю твою і свою. За щастя усіх людей. Наші воїни б'ються мужньо І проявляють хоробрість. Воля козацька міцна, Козацький дух і доблесть. Наші воїни б'ються хоробро, Щоб світле майбутнє настало Щоб на Планеті усій добро перемагало. Наші воїни стоять у бою Непохитно і непорушно Як ангели світлі в строю, Як Воїни Світла мужні. Наші воїни боронять світ І Бог разом із нами. Зло зупинимо тут. Козацькими шаблями. Наші воїни б'ються в бою За долю дружин, і дітей За свободу твою і свою. За щастя усіх людей.

Ми всі народжені для щастя Для миру, Світла і добра. І людство все - є сестри й браття І діти Доброго Отця. Планета - рай всього живого І осередок майбуття. Хай світлою буде дорога І гармонійним це життя. Ми - душі роджені для щастя І для любові і добра. У мирі жити хай нам вдасться! Єднаймось у Добрі! Пора!

Боротьба і мужність " Царство небесне силою береться." Віра в Світло - Світлом обернеться. Мужність і боротьба Несуть перемогу. Зірка майбуття Освітлює дорогу. " Боротися й шукати, Знайти і не здаватись!" - Щоб перемогу мати - Змагатись і змагатись. Світло в душі бережи Завжди і всюди, завжди! Що б там не сталося, Мужньо стій, не біжи! Це Світло, є мужність Духу Той переможець завжди. Хоч і крутить зло руки, Але програЄ, як не крути. Світло в душі бережи Завжди і всюди, завжди! Що б там не сталося, Мужньо стій, не біжи!

Пам'яті Григорія Савовича Ти цінував лише свободу І вільний дух своїх степів І милував вкраїнську вроду Рабом ти бути не хотів. Звання й регалії не славив, Чини й престиж ти низложив, Вкраїни-Неньки Дух восславив, Брехнею й хитрістю не жив. Ти дихав вольностю народу Ти жив турботами людей І цінував духовну вроду І братства молодих спудей І гострий розум їх ідей. Ти був філософом від Бога Ти був людиною добра В любові йшла твоя дорога І мудрістю була сестра. Ми також хочемо вдихати Той вільний дух, що ти вказав. І рідну Неньку прославляти, Щоб білий світ любов пізнав.

Священний дар Мені серце болить за кожного Хто поліг, покалічений став. Хто розстріляний при дорозі Хто знущань, катувань зазнав. Мені серце болить за Вкраїну За полеглих доньок й синів, За розбиті життя і руїни Міст і сіл серед полів. Але все це не буде марним, Якщо кожен буде пам'ятати Що життя є - священне І дане, щоби світ розвивати. Щоб не було ні зла, ні брехні І ні воєн, ні обману. Щоб з любов'ю жили на Землі По Законам Богом даним. Щоб у душах світло світило, Щоб добро, по Землі розливалось, Щоб Ярило усіх зігрівало І в гармонії все розвивалось.

Сонце в зеніті - символ Отця Для всіх, має хто чисті серця. Світла молитва і медитація, То є основа для кожної нації. Віра нова єдиного людства. Всі чисті душі разом зберуться Душами світлими враз обіймуться. Богу помоляться і усміхнуться. Кожен із них і храм і служитель, Мати-Земелька - їхня обитель. Чистеє небо - дах того храму Ангели Божі служать із вами. Любові Потік ллється із серця Із чистих душ, що наче люстерця. Подяка до Бога завжди і всюди Основа для тих, хто Божії люди. Творець Всесвіту - боголюдина Чиста і світла - наче дитина. Серце, як сонце, душа - то є храм Приклад-взірець кожному й нам. Кожен із них і храм і служитель, Мати-Земелька - їхня обитель. Чистеє небо - дах того храму Ангели Божі служать із вами.

Флюїди кохання між нами літають І нас окриляють, і нас надихають Це наше повітря, це наша амріта І ми їм радієм, радієм як діти. І душі радіють флюїдам кохання І ми обіймаємось з ночі до рання Стрічаємо день, зустрічаєм світання Серця розквітають в флюїдах єднання. Флюїди кохання між нами літають І нас окриляють, і нас надихають Це наше повітря, це наша амріта І ми їм радієм, радієм як діти.

Совість і честь в буцегарні сидять Товсті ланці їх обвили. А нагорі в кабінетах їдять Зло і брехня в повній силі. Совість і честь і худі і бліді Хліба скоринку тримають. А нагорі крадії, як царі, Чванячись, все походжають. Совість і честь позабута людьми, Що думають: "Як більше вкрасти?" Совість давно не шукають вони, Щоб не почути: "Все! Баста!" Совість і честь не у моді тепер В моді - брехати і красти.

Я не здамся ніяк, і в бою Я не здамся ніколи й нізащо. Я відстою свободу свою Я пройду через терни і хащі. Я пройду через дощ й буревій Через холод, сніги і морози Через голод і спеку зумію Перейти і пустельні загрози. Я зумію у Світлі встояти Поламати і злобу й зневіру. Я навчуся Любов роздавати, Мудрість мати і світлую віру. Я зумію себе віднайти І піднятись на Духу вершини І до Матері -Бога прийти І подякувать долі уклінно. Я не здамся ніяк, і в бою Я не здамся ніколи й нізащо. Я відстою свободу свою Я пройду через терни і хащі.

Гей, наливайте повнії чари, Щоб через вінця лилося. Щоб наша доля нас не цуралась, | Щоб краще в світі жилося. | (2) Вдармо об землю лихом-журбою Щоб стало всім веселіше! Вип'єм за щастя, вип'єм за долю, | Вип'єм за все що миліше. | (2) Напій наш чистий, напій наш славний Волю дає і наснагу З Божого саду із винограду Силу дає і відвагу Веде до бою, до Перемоги Духу дарує звитягу. Світла амріта, прана небесна Іскрами сяє на сонці Божа енергія, світла й чудесна Нас наповняє в потоці Гей, козаченьки, славнії хлопці Мужні сини- запорожці! Гей, наливайте повнії чари, Щоб через вінця лилося. Щоб наша доля нас не цуралась, | Щоб краще в святі жилося.

Ходять по світу люди одинокі Шукають своє щастя споміж всіх. Життя спливає, дні і роки І не знаходять рідних душ своїх. Серця розхристані, поранені о холод, Шукають щастя кожен день і ніч І мають спрагу до кохання й голод Тримає душі їх впродовж сторіч. І лише ті, хто має шлях до Бога Хто шлях любові чує на Землі І як бринить навкруг любові мова І хто веде розмову до зорі, Лише вони вчувають пульс любові І спрагло п'ють з святого джерела Амріту божу у коханні мові І молять Бога, щоб прийшла весна. І Бог дає любов у їхні душі Й весна цвіте у спраглих тих серцях Магніт небесний з'єднує в союзі Два серця люблячих у яві, як у снах.

Старе пройде і щезне у безодні Забудеться усе, що було зле, Розтане лід, і згинуть дні холодні І темрява в минуле відійде. І Сонечко проявиться зі сходу, Порадує собою всі серця, І люди питимуть лише джерельну воду, Із Божого Святого джерела. І буде день, і будуть батько й мати І дітоньки юрбою згомонять. І все живе привіти буде слати, І - "Слава Україні!" - кожен буде знати, І на Планеті буде - благодать.

Елайза (несла тіло померлого чоловіка з гори додому) Сорок сім миль - дорога додому Ноги збиті в кров не мають сорому Босими ногами по снігу, як вірність завжди Обіцяла забрати - іди і роби. Елайза - ім'я вірності, хоч і тіло болить усе. Руки і ноги німіють, а вона все несе. Несе додому чоловіка, рідна кров її Усе, що мала в житті, ховає в могилі. Три дні мужності, звитяги і мук Несе і несе не покладаючи рук Сімдесят сім футів - вага його Поховала в землю найріднішого.

У всьому Всесвіті - єдина. Ну що тут скажеш - Саме так. Завжди - і в ніч, і в світлу днину З ім'ям твоїм я на вустах.

Жовто-блакитний майорить на вітрі І дихає повітрям волі Запекла боротьба на вістрі Бойова козацька в ньому доля. Цей шмат тканини є святим і світлим У ньому боротьба, і кров, і сльози. Нащадки предків славних будуть гідні. Тих, що пройшли війну, біду і грози. У ньому запах маминого дому Смачної їжі на столі гостиннім І соняшників поле, і пшеничне, й льону Й душевна пісня за столом родинним. Жовто- блакитний майорить на вітрі І думу думає про славнеє минуле Й нащадкам каже заповіт, щоб не забули: " Ви пращурів славетних будьте гідні, І Славу високо тримайте, Щоб всі чули. І честь і гідність зберігайте. Й майбутнє світле гідно ви будуйте І славних українців в пам'яті людей карбуйте.

Cни юної душі Чому ми засинаємо? Що наша душа робить у сні? З цими думками наша ЕлєнАя засинала в своєму ліжечку. Музика вітру та шелесту високих дубів та липи нашіптувала спокій та умиротворення. Пісенька їх була така: Ми під віконцем шепотим І з листячком ми шелестим До зірочок всіх кличемо Злітай із нами – летимо! Наша дівчинка поринула в глибокий сон. І бачить вона свій політ поміж зірок, до яскравої-яскравої зіроньки, летіла-летіла і наближаючись до нашого світла, вона побачила, що це вже не зіронька, а величезний неосяжний шар. Полетівши всередину цього Світла, наша душенька-дівчинка зрозуміла, що вона знаходиться всередині якогось світлового простору і простір цей насичений Світлом, Добром та Любов*ю. Вона помітила тут багато-багато янголів та душ людей та інших істот, які роблять якусь роботу, або таких як вона, що прилетіли для того, щоб насолодитися цим простором та підзарядитися тими радісними та щасливими енергіями, які складали цей невимовно світлий Шар. І чим довше наша ЕлєнАя перебувала тут, тим яскравішою вона ставала, і настав момент, коли вона почала світитися яскраво-яскраво, як маленьке сонечко. В цей момент, наша дівчинка відчула, що вона ввібрала в себе все світло, яке могла і можна було відлітати далі. А куди летіти далі вона, поки-що, на розуміла і вирішила запитати в тих янголів, що пролітали поряд: «Друзі, підкажіть, будь ласочка, а куди я можу відправитися далі?» Один з янголів підлетів, чемно поздоровкався з нашою дівчинкою, та відповів: «Ти сама можеш вибрати. Он бачиш мегателескоп поряд з нами» - та вказав на телескоп, який височів неподалік. – «З нього ти можеш оглянути весь Всесвіт, і вибрати будь яку планету, або місцину, яку тобі захочеться провідати. Можеш піти до Бога-Творця, якщо бажаєш спілкування з ним, можеш відвідати місто Янголів, он справа видніється. Можеш відвідати Всесвітню Школу. Ти сама визначаєш, час твого сну як провести. А я поспішаю в справах.» - обійнявши ЕленУю, привітно посміхнувшись та, помахавши рукою, янгол полетів далі. Планета Рослин І ось наша дівчинка підійшовши до телескопу довго вибирала на яку планету їй цікаво було б потрапити, вирішила, що її цікавить зелена-зелена планета в сузір*ї Аль-де-баран. І полетіла. Підлітаючи до планети, ЕлєнАя побачила яскраво синє небо та два сонця. Всю поверхню Планети вкривали рослини – всі рівнини, всі гори, навіть в водах, в морях та океанах було безліч водоростей. Самі найрізноманітніші – і дерева і кущі і ліани і травичка самих різних видів, і тисячі,тисячі квітів самих різноманітних відтінків. Коли ж підіймалося в зеніт друге світило, а перше відходило вниз до горизонту, то всі квіточки та і вся зелень планети змінювала свої відтінки, та забарвлення, та все набувало рожевого відтінку та забарвлення. Як неймовірно змінилось забарвлення у наших квіточок та неба, диво! М*яко рожеве повітря здавалося небесним нектаром! Але як тільки ЕлєнАя підлетіла ближче до поверхні, то деревцята та рослинки побачили її та просили підлетіти ближче та познайомитися: «Лети до нас, в нас так рідко бувають гості, ми так раді твоїй присутності.» «А як це ми з вами спілкуємося?» - запитала наша дівчинка «А ми з тобою спілкуємося універсальною мовою Всесвіту – мовою думки,» - відповідали рослинки. Одна з рослинок запросила ЕленУю приземлитися на її шовковисту поверхню мега листа. «Ой!» - викрикнула наша дівчинка – «яка м’якенька поверхня!» Лист цієї рослинки був настільки цікавим і унікальним. Він прогинався під вагою іншої істоти, що приземлялася на його поверхню. І тепер він прогнувся під вагою Еленаї і взяв плавно в свої обійми та прийняв форму тіла дівчинки. «Ой, як же приємно тут лежати, неначе в долоньках рідної матері!» - подумала наша дівчинка. І тут наш мега лист став плавно опускатися і Еленая зісковзнула вниз, на ніжну поверхню м’якої інопланетної травички. Це була веселкова травичка, коли Еленая спупала вперед, то при кожному кроці трава розквітчувалася всіма барвами веселки, і з неї випорхували зграйки різнокольорових комашок. І дивовижним був кожен крок. Тому що сила тяжіння на цій планеті була слабшою ніж на Землі і при відштовхуванні наша дівчинка підлітала високо вгору і їй відкривалися прекрасні неосяжні горизонти. Де росли чудернацькі і прекрасні рослини. Нашій Еленаї захотілося підійти-підлетіти до гігантського дерева-велетня, що росло неподалік. Що вона й зробила. - Вітаю, тебе, о друже-велетню! - Вітаю, маленька дівчинко! - Як тебе звати, друже! - Я Могуч Зелегінкго Білобас, але для тебе я можу бути просто Могуч. Я росту тут вже багато багато років, дуже багато знаю і про цу планету і про галактичні землі і про Всесвіт наш, багато що відчуваю. В медитаціях я подорожував різними планетами, зустрічався з різними сутностями. А тут моя задача бути охоронцем цієї території. Я випромінюю енергію і силу споко., миру і добра, моя сила і енергія покриває десятки і навіть сотні кілометрів навколо. Це світле випромінювання дає можливість всім живим істотам, що проживають в цьому просторі мирно і гармонійно співіснувати. Нас утримачів миру на цій планеті близько сотні, ми розкидані по всій планеті і утворюємо так звану – мережу Миру. Це наша місія тут. Всі кого ти бачиш, знають і вдячні Богу і нам, що їхнє життя під надійним і неусипним захистом. Може тебе щось цікавить і я можу розповісти тобі? - Неймовірно, дуже дякую за розповідь! Що мене цікавить? Розповіси, будь ласка, про те як ти харчуєшся, що тобі дає сили? - А он бачиш в салатово-рожевому нашому небі яскраве бузкове сонечко? Ось від нього іде свічення, воно потрапляє на планету і наше листячко і стовбури вбирають в себе промінчики цього світла, воно і дає нам силу та енергію для життя. Але я хотів би зробити тобі подарунок на згадку про нашу планету і цю зустріч. Як ти на це дивишся? Так, я з радістю прийму твій подарунок. - Я хотів би подарувати тобі частинку себе, вірніше свій плід. Це горішок, який потім, ростучи, перетвориться на таке ж могутнє дерево як і я. Але лише тоді, коли ти будеш гарно доглядати зо паросточкам молодого Могуча. - Так, я готова, я хочу мати пам'ять про цю незабутню подорож. - - Ось тримай! - і з могутньої зеленої долоні, на маленьку долоньку нашої дівчинки впав горішок. - - І пам'ятай, цей горішок і деревце з нього мають чарівну силу. При торканні до них ти отримуєш нашу силу - знати про все на світі. Використовуй ці знання лише на добро та на благо всього живого. І тоді все живе стане тобі другом і буде допомагати в твоєму житті. І запам'ятай, як тільки ти торкатимешся цього деревця, чи промовлятимеш Могуч Зелегінкго Білобас, або мій код 357-12-5. То я в ту ж мить направлятиму на тебе свою силу і підтримку і виручатиму тебе. Запам'ятала? - - Так, дякую, запам'ятала! До зустрічі, о, великий Могуч.

Ангельський світ В світах неозорих є ангельський світ Він чистий, він світлий, прозорий Тебе і мене він кличе в політ До мрії, до сходження в гори. Цей світ світлосяйний дарує любов Несе він служіння у Бога, Всі душі він кличе вертатись з оков, Він кличе до серця в дорогу. Несе він лиш благо для сонмів світів Несе лиш добро та розраду. Мільйони-трільйони сестер і братів Із Божого роду і саду Живуть і працюють у ладу. Цей світ має силу від Божих основ Він має могутність і владу. Курує світи він, дає їм покров Космічних Законів основ. В світах неозорих є ангельський світ Він чистий, він світлий, прозорий Тебе і мене він кличе в політ До мрії, пізнати все чисте і нове.

Мова Янголів Колись, за сивої давнини, на світанні людства, янголи дивилися на юну Планету – Землю, на людство, що освоювало світ матерії, та, вирішили, що вони також мають прийняти участь в вдосконаленні світу людей і дуже хочуть допомагати людям. Вони звернулися до Бога-Отця з проханням надати їм можливість допомагати людям. На що Батько-Творець, відповів, що людство забажало розвиватися самостійно, і так як Він дуже любить людей і надає їм повну свободу вибору, шляху свого розвитку, то Він не може порушити свою обіцянку своїм дітям – людям, і не може дозволити напряму говорити з людьми та підказувати їм шляхи розвитку та їх дії, але Він може дозволити… А от, що ж Бог дозволив янголам, ми дізнаємося з історії нашого героя. В одному місті жив хлопчик Богданчик, він вже виріс і став юнаком, але з самого народження він відчував допомогу янголів та їх постійну присутність. Але їх допомога була дивною, вони підказували Богданчику більш світліші думки, підказували через чуттєве сердечко нашого хлопчика з якими дітьми та дорослими варто товаришувати, а які мають недобрі наміри і з ними краще не зв*язуватися. Одного разу маленький Богданчик відпросився у мами погратися з друзями і вони побігли до старого будинку, бігати по сходах. Він відчував,що янгол, щось підказував йому, і птахи над ним якось тривожно цвірінькали і небо нахмурилося і в нього на сердечку було якось ніяково, але там же друзі, зараз буде цікава гра – віднайди та наздожени. Але сталося лихо, коли наші друзі бігали по сходах, в один момент величезна чавунна решітка, що закривала віконний простір впала і накрила нашого Богданчика. Він і не стямився як лежав придавлений величезною решіткою. І саме в цей момент він побачив янгола, навіть не одного а декількох, які підтримували решітку і помахували до нього крилами. Йому стало спокійно і він перестав відчувати важкість решітки та спокійно дочекався поки друзі викличуть підмогу та звільнять його. На жаль на підмогу прибігла лише мати Богданчика. Але він бачив, як в цей момент звідкись взялися, ще два янгола які допомогли маленькій та не дуже сильній матусі Богданчика вмить піднести важченну чавунну решітку як пушинку і дістати сина. Ось така сувора історія трапилась з нашим хлопчиком. Але після цього випадку Богданчик вже дуже серйозно відносився до підказок янголів та їх знаків і бачив їх в усьому. І в пташечках, що цвірінькали над ним, і в снах, що снилися йому, і в кожному перехожому і в словах на вітринах та почутих від людей. Він бачив як янголи відповідають на його думки. Але це завжди була не нав’язлива допомога, м*яка та делікатна. І ось наш Богданчик, вже юнак. Він точно знає, що янголи лише допомагають. Він вивчив мову свого янгола і намагається завжди прислухатися до його підказок, завжди просить про допомогу та підказки і відчуває, що саме тоді йде справді допомога. Ось така історія нашого Богданчика. І тепер ми розкриємо, що ж справді дозволив Творець янголам. Можливо ви, любі друзі, вже й здогадалися про що йшла мова, але все ж. Так от Бог сказав: «Милі мої і вірні янголи. Поважаючи вибір людей Я не можу дозволити вам втручатися в справи людські. Я можу вам лише дозволити допомагати людям за їх власної волі та по їх проханню. Можу дозволити підказувати їм не словами, а натяками та мовою ребусів через сни та все, що їх оточує. І подякували тисячі янголів, і з радістю полетіли до Землі, що бути вірними помічниками і наставниками людям, завжди і в усьому.