Мій стан

[FreeAngel]

Світло несе любов вона є одним цілим.

 

Любов безмежна і простора, вона не має ні кордонів ні кінця, для неї не існує відстані, вона скрізь і у всьому світлому. Любов чудове слово окутане теплотою і світлом, для неї не має особистих поглядів на життя , страстей, вона нікому не належить, вона спільна, для всіх, вона одна, що може проявлятись в різних формах нашого буття. Любов-це світло скрізь, що з’єднує серця, дає натхнення жити далі. Вона безкорисна, не має ні ціні, ні нагороди, ніби світла перлина на дні океанна, яка здіймається так високо, що втрачає образ і слова. Її рідна мова – це відчуття, що лине до серця в саму середину душі, її пізнають і зливаються в одне ціле з нею в вірі і любові. Вона дає мені свободу, сенс мого буття, вона з’єднує мене зі світлом, з Творцем всього. Любов – це життя, що вимальовує чудові краєвиди, зелена трава, безмежне голубе небо, що простягається скрізь, білий голуб з чудовими ясними очами, квітка лотос, яка очаровує все навколо, є символом єдності одного цілого любові.

 

Я живу і бачу світло , зазираючи в середину себе, я чую голос “приймай її такою, яка вона є”. В моєму розумі повставало не раз питання, що являє с собою любов, як вона влаштована? Чи це вища істота , що живе в нас і скрізь? Чи це просто відчуття не більше і не менше? Кожне моє питання віддаляло мене від неї і від самого себе, і тоді я повірив своєму голосу, я почав приймати її такою, яка вона є. Моє серце довірилось їй повністю, і я почав зливатись з нею. Це була, як чудова пісня ніби гімн любові, що руйнувала всі ланцюги страху і сумнівів, зароджуючи, в мені, щось нове, і з цим я помирав, але, для мене це було відродження перевтілення, що наповнювало мене радістю і світлом. Я залишив всі свої погляди на життя, забувши їх, я відрікся від своїх страстей від самого себе і в моєму серці залишилася любов і Бог. Я відчув с цим свободу, я повністю звільнився, із мене спало все залізо, що сковувало мене, розкривши вільно крила, як білий птах, який був так далеко від землі і в той же час так близько з нею. Любов –це тепле, миле слово, яке зігріває серця закоханих, яке об’єднує душі людей, яке зближує мене з моїми друзями братами, яке сіє мир у всьому світі, яке дає життя всьому живому світла. Любов вона не має не кінця ні початку, вона з’являється в багатьох образах в нашому світі. В образі золотого дерева життя, що простягає свої корні до вічності а крони і гілки до безмежності. Вона велика, її не можна повністю описати і зрозуміти, вона є ключ до всього, її безмежність скрізь вона у кожній живій істоті в душі. Любов доторкається своєю лагідною прилісною рукою до нашого світу, до нас, даючи і даруючи нам святі плоди, що в’ються і з неї і від неї. Вона живе, для нас не потребуючи ні ціни ні винагороди за це. Її слово – це закон життя, який осягає всіх без виключень. Любов не осуджує і не карає , для неї не існує слово осуда і вени. Вона приходить до нас і являється нам в одкровенні, її голос чують тільки ті хто любить, вірить. Віра – це символ вічності і вірності їй, а любов-це шлях до неї в безкінечність і безмежність. Для неї не існує тупика чи кордону, вона є істина, і шлях до неї вічний не скінченність, в якому не існує не здоланих перепон і бар’єрів. Любов, як вчитель, що вчить нас прощати образу, зраду, гірке слово, вчинок ближніх, що вчить допомагати ворогам і друзям, що вчить нас дружити і бути, як одна сім’я, що любить землю, як рідний дім цього життя. Її учення і знання нас вчать життя, і те, як жити, її томи, святі писання скрізь у всьому, і в нас самих хоча, цього ми не помічаємо. Любіть і будьте вірні любові-світлу, в чистих помислах живіть на цьому світі, із вірою у Бога творця всього.

 

 

[Елена]

Мне очень понравилось. Здорово!

[FreeAngel]

Дякую

[FreeAngel]

Послання людям

Люди, хто ви? Для чого ви тут? Що ви робите на цій землі? Так може пролунати проста відповідь, щоб жити, але для чого і як? Мабуть мало дадуть чітку відповідь на це тому, що ніколи про це не думали а можливо просто позабули. Ви люди? Чи раби життя? Вам вирішувати, як кувати своє життя, але знайте, що без свободи життя це не життя. Вам не набридло тікати від самих себе, від того, що в вас в середині живе. Чому ви боїтесь того, що у вас в середині, чому ви закриваєте очі на це? Подивіться, який ви вибір зробили. Забути себе і віддатися життю у руки, це і є ваш вибір. Ви промінюєте себе і вашу душу на роботу , на кучу різних обов’язків на матеріальних блага. Тож навіщо ви продаєте себе, чому не ціните того, що вам було дано від Бога. Чому ви позабули себе і Бога, що живе в середині кожного із нас? Мені боляче дивитися на цю картину. Невже до вас не можна достукатися, невже ви такі замкнуті в собі, невже ці строфи і слова, що адресую вам, для вас не важливі і пусті. Вам вирішувати. Навіщо ж ви з себе робите рабів життя, навіщо продаєте свою свободу і себе? Заради чого заради пустоти і не вічних благ. Ви надягли на себе безліч ланцюгів обов’язків, які з вас зробили просто рабами а ви навіть цього не помічаєте. Зупиніться хоча би на хвилинку і подивіться, хто ви є, як живете і для чого. Повірте картина ваша зразу зміниться і ілюзії розвіються. Я бачу скрізь майже обурені обличчя, не задоволення від життя, злість на когось. Це не притаманне вам. Ви сліпі ! Не цінуєте того, що маєте і не помічаєте навіть малих дрібниць в житті, які є тільки чудовою прикрасою для вас. Ви настільки заглибилися в свої справи і в свою роботу, що перестали бачити всю красу цього світу. Ви не помічаєте навіть того, що вас затягнуло в чорну дірку, яка не має ні дна ні опори. Схаменіться ви!!!! Просніться!!!! Подивіться, що ви робите!!! Не проживайте життя попусту а будьте творцем в кожному вашому дні. Диявол забрав у вас розум ваш і розсудок, який належав тільки вам і замінив вам його на ілюзії і фальш. Не вже вам приємна ця брехня, невже ви раді бути рабами а не хазяїнами власного життя? Для чого вам дана ваша голова, щоб ви думали, що ви робите і як проживаєте це життя, але ви забули себе і свою голову. Ви думаєте не своєю головою а чужою, дивлячись на те, що вам скажуть і що покажуть. Ви, як раби яким дають накази і ви їх виконуєте з приємною насолодою. Суспільство, а що суспільство. В ньому не має ні свободи ні вільної фантазії. Це суспільство рабів а не людей де люди звикли нав’язувати один одному свої закони і принципи. Де люди звикли чинити насильство один над одним. А де ж братерство, де вільний вибір людини а його просто не має в ньому. Ось це багато про, що каже мені про вас. Ви дивитесь на інших і повторюєте за ними те, що і вони роблять не зазираючи навіть в себе в середину і не запитуючи у своєї душі а що вона хоче і чого прагне. Ви перестали цінити те, що вам дано. Вічно скиглите і ниєте на життя , яке воно погане і не справедливе, але насправді воно чудове і тільки ви коваль своєму щастю. Ви вічно думаєте про гроші про матеріальне, а як же духовне а як же душа чи позабули її вже. На вас хвороба матеріальності а, як відомо матеріальне не вічне. От і думаєте, що ви собі обираєте чи життя чи смерть. Вихід є простий з цього, це почати слухати себе а не інших і не тікати більше від себе . Це насправді легко і тут страшного нічого не має. Не вірте в ілюзії страху перед собою. Вони всі розвіються, коли ви станете собою. Не хвилюйтесь на те, що вам скаже суспільство а знайте одна, що вас опора, що ви робите тільки те, що прагне ваша душе. Не відрікайтесь від неї. Будьте вірні їй так, як вона вірна вам. І ви обов’язково вийдете з натиску і станете по справжньому сильними, як справжній воїн. Вам вічно підсовують, щось нове, для того, щоб ваші очі відвести від суті, від правди і істини. А ви у свою чергу ловитесь на цей гачок по добрій вашій волі бо самі бажаєте бути обманутим кимсь. Не брешіть самі собі хоча би бо від правди не скриєшся. Краще гірка правда ніж солодка брехня. Повірте в це. Ви дочитуєте до кінця це коротке есе і в той же час зараз робите для себе вибір. Я прямо вас запитаю, ви хочете стати самим собою, ви хочете бути володарем свого життя а не життя вашим володарем, ви хочете бути вільними по справжньому і помічати ту красу, що навколо вас є, ви хочете навчитися насолоджуватися життям і цінувати його? Якщо так то дійте і не стійте на місці. Починайте пряма зараз і не чикайте наступного дня. Зробіть мужньо свій вибір і не соромтеся його. Від вас залежить ваш вибір, який ви зробите і якою стежкою в кінці кінців підете. Прощавайте і хай вам щастить

 

[FreeAngel]

Спад

 

Я не знаю, що зі мною відбувається. Я отримав все, що мені потрібно, для розвитку, але щось мене хвилює. Мені не подобається те, який я образ життя виду. Я хочу вийти зі свого циклу і це трохи важко. У мене змінилося відношення до навчання. Я став не серйозно до нього ставитися. Пропускаю уроки не приходжу вчасно в учбовий заклад. Моє ставлення до самого себе теж змінилося і я не думаю що на краще, так зміни були в кращу сторону але й в той же час, я ніби розслабився. Я не лікуюся як треба не дбаю про своє здоров’я хоча треба було би. Що зі мною відбувається і чому? Я не знаю. Я увійшов у неправильний цикл життя. Я це відчуваю, мене не тішить те, як я живу і який образ життя я виду. Я маю змінити його, я маю вийти з цього циклу. Він мене ніби затягнув, як чорна дірка. Я все більше звикаю до цього образу життя і, щось в середині каже, що він не правильний і я від нього не в захваті. Я маю бути активний і старанний, а не пасивний і лінивий. Можливо це період відпочинку у мене і я маю його прийняти таким який він є бо він необхідний, для мене. Так дивно після погоні за тіню після важкої праці над собою розслабитись і відпочити. Я би міг, ще працювати шалено над собою, але знаю, що нікуди не приведе це особливо до доброго. Тому, я заспокоївся і стих на деякий час а так вже хочеться знову стрімко стрибнути в бій. Лінь, як я її не люблю, пасивність, як вона мені не приємна. Моя стихія – це активність, вічні зміни і вдосконалення себе, але я маю пройти цей період. Мій розум каже давай берись знову за роботу а серце хоче і жадає відпочинку. Що переможе розум чи серце? Я скажу зразу не думаючи серце бо саме його я слухаю бо це мій шлях і наставник, який направляє мене по життю. Я не хочу знову ганятися шалено за тінню, я не хочу повертатися туди звідки я прийшов і цього не буде і це не станеться повірте. Дивне життя і дивний цей світ і я. В мене все є, що мені потрібною, але так хочеться дійти своєї мрії головної. Я розумію, що все прийде в свій час і не потрібно поспішати, це так, але загасити це бажання я поки, що не в змозі. Я мрію просто жити і насолоджуватися теперішнім у всіх спектрах його світла. Саме цьому я маю навчитися а все інше саме до мене прийде. Я не хочу заглядати в майбутнє і ставити собі запитання, а коли те настане чи інше, а коли я дійду своє мрії і так далі…. Насправді це зайве. Воно не потрібно і воно тільки заважає в житті. Це, як спокуса від демонів, яка стає дедалі сильніше мені огиднішою. Я призупинив себе! І настав період в моєму житті приймати себе таким який я є.

Так мозок каже зовсім інше, але не його я слухаюся а серця свого. Енергії не вистачає на дії на різні справи. Таке відчуття, що я роблю щось але все одно ніби і не робив нічого. Так я знаю, що це відчуття обмане насправді. Я випав ніби з реальності і заглибився все більше в свої думки. Можливо цей процес почався і за того, що не приймав вчасно ліки, це можливо. Зараз все вже стабілізується. Так я ще не відновився повністю, але скоро це настане, коли я зможу працювати на повну насолоджуючись моментами життя. В мене є одна теорія, чому в мене мало енергетики зараз. Причина цьому те, що я енергетично перебудовуюсь і на цей процес уходе маса енергії. У кожної людини є пасивні періоди так і активні. Саме в пасивному я зараз перебуваю. Я розумію, що це не приємно, що хочеться більш активності ніж розслабленості. Тут головне набратися по більше терпіння і вистояти гідно цей етап. Не треба скиглити і нити бо це ніколи не допомагало, це є зайвим насправді. Світ я сприймаю ніби в сірих фарбах. Життя, для мене стало не цікавим і другорядним якимось. Іноді з’являється бажання покинути цей світ, але я не можу тому, що розумію, що ми сюди потрапили не даремно. Тільки по нашій добрій волі. Життя тут – це насправді свято, для душі, гімн любові. Тому, що душа рада прийти в цей світ, щоб потрудитися і само розвинути себе. Саме це є її покликання в цьому світі, це розкрити свою істину сутність і всю красу її. Так я ще не дійшов до цього, але я стрімко іду вперед, щоб відшукати мене і моє місце в цьому всесвіті. Я знаю і я впевнений, що я обов’язково до цього прийду. Головне палко бажати своїм серцем цього і все, коли на то буде потрібен час прийде саме. Я не раз в цьому вже переконувався. Дивно, що на прості питання, хто я, для чого я тут, який мій сенс життя більшість людей просто не можуть дати відповіді. Печально помічати в людях те, коли вони тікають від самих себе боячись зазирнути в середину себе і побачити, яка ж там насправді краса. Бездумні вчинки не до чого не приводять людину. Не вірте люди сліпо а думаєте, в що вірите, для чого, і що з собою являє ця віра. Тоді з сліпої віри ви станете зрячими. Як і ваша віра буде також.

 

[Елена]

Цитата

Я не лікуюся як треба не дбаю про своє здоров’я хоча треба було би.

 

Мне виделось при встрече, что ты здоров. Или не так?

[Елена]

Пиши о любви, у тебя очень красиво получается.

[FreeAngel]

Елена:

Цитата

Мне виделось при встрече, что ты здоров. Или не так?

 

Є, але я не хочу її розголошувати

[FreeAngel]

Елена:

Цитата

Пиши о любви, у тебя очень красиво получается.

 

ага

[Елена]

Смотри, как интересно. ты забываешь, что нужно лечиться, а это значит, что болезнь не сильно тревожит, беспокоит тебя. Поэтому можно попробовать утверждать своё здоровье, то есть представлять себя здоровым и провозглашать, что ты здоров. Ты же знаешь, что сила мысли и слова огромна. Сила утверждения, как требования, позволяет изменять многое. По нашей вере даётся нам многое. Я верю, что твоя болезнь больше ментальная проекция.

[FreeAngel]

 

Цитата

Я верю, что твоя болезнь больше ментальная проекция.

 

Звідки така впевненість ?

[Елена Весна]

FreeAngel, щиро дякую тобі за твою відвертість і щирість...

Коли читала "Спад" то побачила образ - Янгола на гойдалці ))

 

[FreeAngel]

круто

[Елена Весна]

FreeAngel:

Цитата

Послання людям

 

Згадалися чомусь слова:

 

Красота, которую ты видишь вокруг себя, есть отражение красоты, которую ты видишь в себе. Любовь, которую ты чувствуешь в жизни, есть отражение любви, которую ты чувствуешь в себе.

 

Планета любові починається з кожного серця...

[Елена Весна]

FreeAngel:

Цитата

Світло несе любов вона є одним цілим.

 

 

і мені дуже сподобалось - Дякую відчувається певний ритм - як на мене - це поезія станів - станів душі

[MataTey]

FreeAngel:

Цитата

Спад

 

Мне кажется это небольшой депреснячок. И это нормально. У меня часто такое бывает, даже уже привык. Главное не зацикливайся на этом. Ведь обязательно есть душевный подъем и временное угасание страсти. Это, как волны моря. В такие периоды я люблю читать (в уединении). А лучшее средство от этой хандры - "с головой уходить в работу". Это может быть любое занятие (конечно не выпивка или что-то типа "задушевных расслаблений"). Наоборот - постарайтесь больше мечтать о хорошем и приятном. Пусть это будут только Ваши мечтания, а суета никуда не денется. Просто отсторонитесь от Вашего состояния. Посмотрите, как Вы сидите на вершине скалы возле прекрасного моря и как Вам плохо, не уютно. Пожалейте себя и потешьте себя хорошей музыкой, мечтаниями. Т.е. растворите серость состояния в белом свете и знайте, что именно сейчас Вы нуждаетесь в Добре (мыслей, поступков) и отдайте эту благость всем окружающим. И обязательно чувство уверенности и оптимизма к Вам вернется. Ведь оптимизм это Добро, так зачем омрачать свою душу темнотой?

[FreeAngel]

Я по жизни оптимист Не надо бежать от єтих состояний ибо через них мы познаём мир. Просто надо это уметь принимать и всё

[MataTey]

+1

[FreeAngel]

спасибо

[Солнце]

Цитата

Я не лікуюся як треба не дбаю про своє здоров’я хоча треба було би. Що зі мною відбувається і чому? Я не знаю. Я увійшов у неправильний цикл життя. Я це відчуваю, мене не тішить те, як я живу і який образ життя я виду. Я маю змінити його, я маю вийти з цього циклу. Він мене ніби затягнув, як чорна дірка. Я все більше звикаю до цього образу життя і, щось в середині каже, що він не правильний і я від нього не в захваті.

 

ДУМАЮ ЧТО ПАРУ КАПЕЛЬ КОНКРЕТИЗАЦИИ НЕ СИЛЬНО РАЗВЕДУТ ЭМОЦИИ....

 

Жизнь

 

 

Жизнь или активное существование Индивидуального Сознания определяет последовательно-линейную функцию точечной модернизации (коррекции) той субъективизированной основы, которая является Личностью, с возможностью или сколь угодно высокой эволюции, или полной деградации, вплоть до общепланетарного фона. Это постоянная коррекция Индивидуальным Активным Сознанием собственной периферической оболочки, каждое мгновение транслирующей в Центральное Аналитическое Звено огромное количество информации о своем состоянии в результате «контакта» со средой обитания, воспринимаемой всеми имеющимися в наличии активными анализаторами со свойственной им спецификой, определяющей соответствующий уровень стереотипов, связанных, как правило, с кинестетическими, визуальными и аудиальными категориями, промодулированными множеством различных фобий.

 

 

Жизнедеятельность (низкофункциональная).

 

 

Жизнедеятельность с точки зрения пространства, времени и информации в плоской биосистеме, имеющей ограниченную линейными категориями функцию восприятия в виде «одномоментного» реагирования, происходит если:

— универсально-Объемных категорий как фрактально развернутой общей формы нет;

— внутренний пространственно-молекулярный уровень не осознан и в процессе восприятия и анализа смысловых импульсов принципиально не используется; .

— в результате, существование Особи происходит «одномоментно», т. е., вся ее жизнь — это множественные «проколы» плоскостной матрицы восприятия информацией, осознаваемой только в момент «контакта» в виде собственной субъективно-эмоциональной реакции;

— степень качественного воспроизводства «усвоенного» материала чрезвычайно быстро теряется. Сложно вспомнить, что было минуту назад, практически невозможно восстановить в памяти события «вчерашнего дня». Запоминаются только наиболее яркие образы поверхностно-плоскостного содержания;

— реальный результат осознанного творчества Индивидуальной Личности крайне низок;

— в итоге формируется лишь внешняя форма как сборка усредненного уровня поверхностного информационного восприятия, резко ограничивая вероятность любой из собственных субформ адаптировать конкретную закономерность или «картину» в реальное многопространственное действие со всеми составляющими соответствующего тестирования, по крайней мере, кинестетического, визуального и аудиального.

Поэтому, попытка Личности вспомнить или ассоциировать необходимую информацию дает только аморфную субстанцию общего плана, нуждающуюся в чрезвычайно сложном коэффициенте иррациональности, конкретизирующем далеко не четкую картину, полученную в результате задействования на всех этапах процесса трансформации низкоэффективных линейно-спирализованных категорий, стремящихся к гипертрофации и Хаосу.

 

 

Жизнедеятельность (высокофункциональная) Активного Сознания.

 

 

Для него необходимо получить структурную организацию биологического организма, в котором все взаимоотношения будут стремиться к абсолютным. Совершенно естественно, в данной системе становится невозможным существование так называемых «информационных шлаков», проявляющих себя в виде активных элементов, вступающих в конфронтационное противоречие с какой-либо «рабочей» программной моделью независимо от ее потенциала. Иными словами, спонтанной провокации хаотических реакций с произвольно взятой информационной формой в этой системе не происходит, что, в свою очередь, определяет перспективы бесконечного Развития в результате объективного получения сколь угодно высокой концентрации информационно-насыщенного потенциала основополагающей функции восприятие-анализ-интеграция.

Жизнедеятельность Активного Сознания определяется качеством многоуровневого резонанса с окружающим пространством, он — есть «первый и последний». Отличие «Альфы» и «Омеги» в том, что между ними образован вектор развития от генетического Прототипа до Суперцивилизации, собранный из цепи поэтапно модернизируемых структурных схем адаптирующего резонанса с планетарной средой обитания.

«Первый» резонанс каждого Индивидуума — это активизация функции разворота базовой матрицы генозвена, несущей основную информационную программу развития данной Личности.

«Последний» — когда Индивидуум, интегрируя Универсально-фрактальное соответствие с окружающим пространством Вселенной, становится неотъемлемой ее частью, растворяясь в бесконечности гиперпространства — «Я и Отец — едины».

Путь между этими двумя фундаментальными «точками» состоит из множества систематизированных циклов, где каждый этап фиксируется как некий охватывающий определенный качественный уровень резонанс, базирующийся на конкретной матричной модели, представленной, в свою очередь, пространственно-голографической конструкцией.

Т. о.: — каждая виртуальная голография — структурная форма:

— каждая структурная форма — фрактальная конструкция:

— каждая фрактальная конструкция — схема резонанса со средой обитания в соответствующей градации.

Итак, существование Активного Сознания требует постоянного нахождения в трансфере со средой обитания и осознания последующей адаптирующей реакции. И именно отсюда проистекают библейские догмы: «…не ходите на собрания нечестивцев…», провоцирующие дестабилизирующие процессы, «не ешьте не кошерное», т. е. отравляющее организм. Но самый мощный внутрисистемный кризис структурного комплекса Личности вызывает «не то, что попадает вместе с пищей, а то, что (виртуально) рождается в Сердце Вашем».

 

Источник: В. Гаврилов

[Svetlana]

Я думаю,что депрессия появляется на месте,где должна быть Любовь нашего Духа к нашей сущности,как человека.Когда мы её не осознаём ,то это место как бы пустует. Ну и заполняется соответствующей энергией,которую мы притягиваем. Когда мы осознаём,что Я- Дух люблю это тело (имя),которое живёт,что-то сотворяет или "копошится" по жизни,но я всё равно его люблю. Тогда, даже если один,не чувствуешь одиночества и Дух наполняет тебя радостью только потому,что ты живёшь.

[FreeAngel]

АГА

[Mtorius]

Цитата (Солнце @ Dec 27 2008, 13:02)

ДУМАЮ ЧТО ПАРУ КАПЕЛЬ КОНКРЕТИЗАЦИИ НЕ СИЛЬНО РАЗВЕДУТ ЭМОЦИИ....

 

Хм, а почему Вы так тщательно сепарируете эмоции и чувства от информации? Почему Вы их "избегаете"? Хоть Себе Вы можете ответить? Что Вы этим прикрываете или закрываете в Себе?

 

P.S. Прошу прощения, если обидел.

[Mtorius]

Цитата (FreeAngel @ Dec 24 2008, 06:15)

Спад Я не знаю, що зі мною відбувається. Я отримав все, що мені потрібно ...

 

- Вибач, я знаю що це не так, але ці строки дуже схожі на початок мемуарів людини, що прожила не одну чверть сторіччя

 

Моя думка:

 

Ти Живеш, Ти "розширюєшся", Ти перебудовуєшся, Ти шукаєш шлях, що кличе тебе, Ти шукаєш себе - хочеш ти цього чи не хочеш.

Зазвичай все що призводить до змін - йде поруч з дискомфортом або болем, тому що нове не може жити "в старій шкарлупі" - тісно стає .

Не знаю як в тебе, але цей душевний дискомфорт, скоріш за все, буде з часом знову і знову з'являтися (хоча і не обов'язково)- тому що, схоже, що життя твоє це постійна еволюція твого внутрішнього світу - ти знаходишся на вістрі стріли, стріли змін (але до цього можна звикнути, і навіть знайти свою насолоду ).

 

Якщо дуже припікає внутрішній біль - допомагає:

 - відпустити думки у вільний плин за течією і одному, щоб ніхто не порушував розмовою плину твоїх думок, вийти поблукати на природу хоча б на пару годин, і не обов'язково кудись за місто, в місті теж вистачає диких місць в яких ти не був і які ти знайдеш, якщо собі довіришся , можна навіть просто пройтись вздовж автостради, але так, щоб відчути себе відчуженим від цього світу "метушливих людей", так, щоб ти ВІДЧУВ СЕБЕ, навколишнє середовище, і не відчував інших;

 - зробити вилазку на природу, але бажано або з недуже близькою компанією, або з якоюсь похідною групою, так, щоб при бажанні, легко було на деякий час без усяких пояснень залишитись одному, і без всяких зобов'язань до інших (кажуть є багато груп, що на весні, влітку, та в осені виходять в похід на природу).

 

І зрозумій в собі таке – що приносить тобі справжню радість та заспокоєння, куди тобі подобається направляти свої творчі сили, свою ТВОРЧІСТЬ. Вчись сам у себе.

 

Інколи людині треба "пройтись по зірках" - щоб зрозуміти як вона щаслива на Землі.

 

P.S. Чи читав ти казки тут? А «Сказка о Любви»: http://novosvit.com/poprichine/skazki/skazki_41.html

 

P.P.S. Я вчюся не боятися робити в своєму житті маленьких помилок, але не тих, що як я знаю, ніяк не зможу виправити.

[FreeAngel]

 

20.01.2008

Мій стан

Сьогодні дивний день. Все почалося с того, що я зателефонував другу і сказав йому, що я щось хочу, але не знаю що саме точно. Вона наштовхнула мене на роздуми, а чого я сам хочу? І коли я прямо задав це питання собі то зразу почало, щось випливати на ружу. Я хотів бути наповнений Божою любов’ю , я хотів навчитися насолоджуватися кожною секундою і миттю життя, що проходе с повз мене. Мабуть не доречно казати, що ти не достатньо наповнений Божою любов’ю тому я сказав іншу фразу. Я мрію і я би хотів би розширити свій канал до Божої любові, розкрити йому свою душу всю і прийняти його дари блаженні в себе. Увібрати цю цілющу енергію життя в свої легені. На мій запит мабуть частково відповіли моїм новим станом, якого я давно не відчував. Я спробую вам його пояснити. Я відчуваю спокій, задоволеність, таке відчуття, що на даний момент у мене все є і я не вимагаю більшого. Все іде ніби своїми правильним ходом. Ти не турбуєшся ні про що. Ти повністю спокійний. Тебе не давить твої справи, які ти маєш зробити сьогодні чи завтра. Ти ніби повністю захищений від негативу і від емоційного тиску а на душі один спокій і його ніжна м’якість. Таке відчуття в мене давно не було, що це? Я не знаю, чи на довго воно? Я теж не знаю. Мене не турбує нічого, я нікуди не спішу, психологічно на мене не давить ні навчання ні мої справи, що я маю зробити. Я не хвилююсь і я не турбуюсь ні про, що бо я все маю, що мені потрібно. Таке відчуття, що мене янголи взяли під своє крило і захистили від всього негативного, що є в цьому світі. Страстей також в мене не має ніби вони відсутні стали. Таке відчуття, що я піднявся на деякий час на сходинку вище а може і на дві і на три, з якої зовсім інший видно краєвид світу. Тут так гарно і затишно, що просто іноді важко передати це словами. Не має ні поганих думок ні поганого настрою ти ніби звільнений від свого мозку і від тих думок, які весь час плинуть у свідомість людини. Такий стан це як відпочинок на курорті від міської суєти. Голова чиста не забита сміттям і різними думками. Ти находишся саме зараз тут а не десь в іншому місті по думки. Радість в цьому стані зовсім по іншому проявляється. Не на фізичному і не на емоційному рівні а на багато вище за це. Я маю спокій на душі і не має майже жодних емоцій чи то позитивних чи то негативних. Ніби емоційний рівень знаходиться на чистому листі паперу, на якому ти не пишеш бо не має потреби і ти і так можеш без нього обійтись. Одними словом можна сказати я чистий емоційно не знаю на скільки, але чистий. Як це чудово, мені подобається це. Я так хочу вам подарувати цей настрій і стан, щоб ви це відчули. Думаю, що ви хоча би маленьку частинку його відчули своїм серцем. Не має турботи, не має емоцій, не має різних поганих думок, не має тиску, не має жадоби до чогось, не має страстей, не має злості і негативу на когось або на щось є тільки спокій і добро, що гріє серце. Я ніби по новому дивлюся на це. Я ні до чого не прив’язуюсь ні до яких речей ніби я гладкий і до мене нічого не може прилипнути і пристати. Мене не притягують ні речі ні думки ти що лізуть в голову. Я вільний у собі, вільний! Навколо все ніжно і м’які фарби закрашують різні кольори радуги. Нічого не ріже очі і я повністю спокійний. Обмежень не має є тільки вічність і перепони, які зустрічаються нам на шляху. Я плаваю в собі, як у вічному океані чистої і прозорої води, як алмаз, який дуже прозорий. Ніжні хвилі омивають береги і сонце світить і пляж пустує на самоті на ніжній самоті любові і високої ноти гармонії. Не має ні шторму ні людей, які кричать від чогось. Все спокійно і в душі штиль.