Афоризмы

[Руслан]

Доводы, до которых человек додумывается сам, обычно убеждают его больше, нежели те, которые пришли в голову другим.

Б.Паскаль

 

Если не грешить против разума, нельзя вообще ни к чему прийти.

А.Эйнштейн

 

 

Коль ты о людях говоришь плохое, Пускай ты прав - нутро в тебе дурное.

Саади

 

 

Как ни странно, самые твердые, непоколебимые убеждения - самые поверхностные. Глубокие убеждения всегда подвижны.

Л.Н.Толстой

 

[Татьяна]

Религия – это готовое мышление для всех, а духовность – это развитое восприятие того, что может быть «над собой».

И для каждого оно различно.

 

Бернард Вербер. Из книги "Мы, Боги"

[Елена]

Поединок Добра и Зла происходит каждую секунду в сердце каждого человека, ибо сердце и есть поле битвы, где сражаются ангелы и демоны.

Коэльо

[Gajavata]

Щоб любити свою батьківщину - не поттрібно ненавидіти чиюсь.

В старі часи люди розривали сорочку на собі, і посипали собі голову попелом.

І тоді прощався народ.

Зараз розривають сорочку на комусь, і посипають комусь голову попелом.

[Елена]

Да, согласна.В очередной раз Силы Света показали свою несобранность и расслабленность. Те года, что отмеряны нам - для Космоса меньше вздоха. А для нас - это целая жизнь, в которой нужно проявить все свои умения. И если этого не произошло ... , то мы пожинаем плоды собственной неорганизованности.

[Gajavata]

Ще можна прочитати послання від паучка - " Роберт Брюс король

шотландський"

Леся Украінка

 

[Gajavata]

 

І день іде, і ніч іде

І голову узявши в руки

Дивуєшся, чому не йде

Апостол правди, і науки

 

Це звичайно ж Шевченко.

 

Хоча й лежачого не бють

Та і полежать не дають

 

Це теж він.

 

О люди ! люди небораки !

Нащо здалися вам царі ?

Нащо здалися вам псарі ?

Ви ж таки люди , не собаки !

 

Це більше схоже на запитання, яке він задає.

Так якось пролунало і зараз.

[Руслан]

На жаль є і таке:

"Поховайте, та вставайте,

кайдани порвіте,

І вражою злою кровью,

Землю окропіте"

[Елена Весна]

Новому часу - нові афоризми...

[Елена Весна]

"...Сын Земли, знай, что цепь из цветов труднее прорвать, нежели цепь из железа..."

[Gajavata]

******************************************

Сьогодні я мав можливість спокійно це прочитати.

 

 

Якщо це єдине що Вам не подобається у Шевченкові, то й я розповім Вам дещо.

Я часто читав, думав над його віршами, чому він так складає слова, що хоче

виразити, Я робив замітки на полях деяких віршів у своій наівності що він мене

почує. Не треба так Тарасе, не треба. Нащо судити? Я потім часто думав, а чи є

інші шляхи? І чи це можливо, що не суд, а щось інше, дієве владно ввійде в світ

і здійснить перетворення які люди чекають. І якщо так, то потрібно мати інше

бачення, бо коли лише елегіі, і все добре, і закрити очі, І славити, славити, славити

- то це обман. Бо серце, яке ніколи не болить, то глухе серце. І мені це дуже трудно

далося, і я думаю що так, є такий шлях, можна по іншому. В найважчому становищі

опинились церкви - вони знають - не можна судити. Не суди і не судимим будеш.

Але є щось, що не має права жити в цьому світі. Що душить людину, викривлює,

перекриває дорогу, нищить надію. І тоді треба показати образ - це те, що від чистого

джерела. Ось дивіться - це те що ви завжди хотіли, в найтаємніших своіх сподіваннях,

уже не вірячи що це можливо, що наповнить тебе, можливо вперше - вірою, що є

інші смисли, інші дороги про які ти вже і не помятаєш. Є те що розібє всі твоі життєві

тупіки, всі стіни що виникають перед тобою, і тоді можна буде не задихатися від відчаю,

ні, вдихнути глибоко і спокійно чисте повітря, подивитися перед собою і побачити ранок.

Ранок, світанок, це завжди сподівання, це те що ти ще не знаєш, це нове, це переддень.

Чи можливо це для церков? Чи читаються звернення? Що хочуть сказати, донести до

людей Ті кого вони кажуть почитають і люблять більш за все? Чи донесено це до людей

- ось слухайте, ось це що нас спасе! Ви можете зробити висновки самі.

Та все ж про Тараса Шевченка. Його можна прочитати іншими очима. Не вишукуючи

інквізиторським оком щось недоладне. Можна побачити його горячність, його біль

і його любов. Можна побачити й те що йому не завжди вдавалося передати чистий образ

так було і це. Та ще можна побачити, що він говорив про те що називається забута правда.

І ще можна побачити що він зумів виразити собою в якійсь мірі дух народу. І який це

народ? Що це за мова? Чи ми знаємо, чи ми любимо один одного? На одній землі.

 

 

 

 

 

 

 

[Gajavata]

 

Є потрясаючі слова Матері

сказані до одного із учнів.

 

Сын Мой, тебе запрещено отныне нелюбить

Только любить

Тебе столько много дано

Ты должен держать сердце

Открытым

Несмотря ни на какие привходящие обстоятельства

 

[Gajavata]

 

Було висловлено сьогодні влучне зауваження

перед лицем телекамери.

 

Дивно, депутати живуть як у своій, як у власній державі,

лиш не в державі Украіна.

[Елена Весна]

Думаю, все набагато глибше - у відповідальності за кожну думку, яка дає дозвіл на те, що врешті і відбувається...

[Гость]

Невольно вспоминаются строки...

"в Новое время с великой радостью войдет тот,

чей поклон Красоте будет ниже..."

[Руслан]

Хочу напечатать выражения из хорошей книги:

"Знай, во что веришь"

[Руслан]

"Знай, во что веришь."

Да знания важны и нужны и именно знаний мне так не хватало до знакомства с книгами Елены, и именно знания энергоструктуры и многих других вещей помогают иметь твёрдые убеждения в жизни и во многих жизненных вопросах ежедневно.

[Руслан]

И ещё одно выражение:

"Стремящийся стать мудрым прислушивается к тем, кто ему противоречит."

[Руслан]

Только тот сможет совершить невероятное, кто видит невидимое.

Вольфганг фон Гёте

[Ученица]

ПРИТЧА О ДВУХ ВОЛКАХ:

«Однажды старик рассказал внуку о битве, которая происходит внутри людей. Он сказал: "Сын мой, эта битва - словно два волка внутри каждого из нас. Один из них злой - гнев, зависть, ревность, горе, сожаление, жадность, высокомерие, жалость к себе, вина, негодование, чувство неполноценности и эгоизм. Второй волк хороший - это радость, мир, любовь, надежда, спокойствие, смирение, доброта, сочувствие, великодушие, сострадание и вера. Внук подумал минутку, а затем спросил дедушку: "А какой волк побеждает?" Старик ответил просто: "Тот, которого ты кормишь.»

[Елена]

Спасибо!

Только волк - это хищник в любом случае, и как волка ни корми, а он всё равно в лес смотрит. Может, внутри нас две сущности, которых можно представить как собак, допустим. Собаки бывают добрыми и радостными. Многие освободились от хищнических инстинктов.

[Руслан]

Друзья, кто как думает и чувствует: украинское высказывание: "Дай серцю волю, заведе в неволю!" - це про що?

[Gajavata]

Доброго ранку Руслан.

 

Це назва твору М. Кропивницького.

Цікава рецензія І. Франка на виставу, що відбулася у Львові, у німецькому драматичному театрі,

у малому залі під назвою Фрезія.

 

"Дай серцю волю, заведе в неволю" М. Кропивницький.

                                                      І. Франко.

 

Маленька зала Фрезія де відбувалась перша вистава була вщерть заповнена публікою, переважно українською.

Вибір пєси для першої вистави у Львові можна назвати вдалим: "Дай серцю волю, заведе в неволю" - це пєса

переважно етнографічна; місцевий український колорит, звичаї, пісні, танці, народні приказки - ось головна окраса

цієї пєси, головна її притягальна сила. Здається немов ця пєса написана в основному для міської і не української

публіки, яка ніколи не бачила ні села, ні українського селянина, і тому автор старається показати його цій публіці

en plein air. Зате драматична вартість твору дуже невисока. На тлі цих етнографічних прикрас мляво і нерівномірно

розвивається скупа дія. яку можна б було назвати драмою зрадженого  кохання під сільською стріхою.

Парубок Микита, син сільського багатія зрадив дівчину Марусю, залишив її через іншу дівчину Одарку, бідну сироту,

яка його однак не любить. бо її серце належить бідному сироті Семенові, що повертається із заробітка, щоб із

зібраним на стороні маленьким капіталом розпочати господарство разом із своєю коханою Одаркою.

Микита на початку кепкує з Одарки, докучає їй (надзвичайно дотепний спосіб завоювання її кохання), згодом

погрожує, вдається до чарів, нарешті в момент заручин хоче вбити Семена. Замір не здійснюється, Микита тікає

з вязниці і пропадає безвісти. В цей час на молоду пару спадає нове, несподіване нещастя: сільські власті віддають

Семена до війська. З його лиха його рятує сільський бурлака і жартівник, круглий сирота Іван, який іде до війська замість

нього. В останній дії Іван повертається з війська поранений у ногу на турецькій війні, але в одночас повертається і Микита,

доставлений етапом. Семен який доробився певного достатку, і став навіть виборним у громаді (соцьким) приймає обох

до себе. Однак вночі Микита знов відчуває шаленну заздрість. хапає сокиру щоб вбити сплячого Семена, але його спиняють

слова з якими Семен звертається до нього крізь сон. Після довгої сцени, яка вимучила як глядачів так і акторів, Микита

вмирає і пєса закінчується.

Вся ця історія, на мій погляд надто неправдоподібна і штучна, не кажучи вже про наскрізь довільну драматичну будову;

цілком очевидно що і село має свої любовні драми, однак ці драми відбуваються звичайно дуже тихо, без трагічних фраз

і гучних афектів. Зрештою люди села дещо більш загартовані ніж у пана Кропивницького, вони ані сльзами так швидко

не заливаються, ані умирають так раптово, ні з того ні з сього, ані божеволіють, ані плавають в такому соусі вічної, хоч

і приперченої дотепами сентиментальності.

Основною хибою цієї сільської драми пана Кропивницького є те, що в ній ми не бачимо саме того що становить головний

зміст сільського життя - щоденної праці цього люду, ми бачемо цей люд тільки в святкові, надзвичайні моменти, і навіть

не чуємо про ті щоденні клопоти і журбу, з якої складається селянське життя. Тому всі дійові особи цієї драми роблять

враження  чогось неприродного і відірваного від життя, якогось книжного народу, або якоїсь етнографічної виставки, на

якій парубки у святковому вбранні на свй лад копіюють Шекспіра чи Шіллера. Актори грали добре, костюми були красиві

і етнографічно достовірні, танці в другій яві викликали бурю оплесків і їх довелось повторити. А загалом слід підкреслити

що саме етнографічні прикраси викликали найбільше зацікавлення, і перші дві яви найбільше сподобались.

Роль Микити грав Стечинський, на мй погляд не дуже вдало: надмірним акторським трагізмом, неприродне у самому

тексті зробив ще неприродніше, інші головні ролі були воконані бездоганно.

 

***

Є подібні за характером вирази, що можуть прояснити дещо перший вираз, про який і пролунало запитання.

Наприклад, що дозволено Бику, те недозволене Юпітеру, або про гидке каченя яке ще не знає, що воно може бути лебедем.

[Руслан]

Дякую, Гайавато, а можеш розвинути роздуми далі?

[Gajavata]

Я не знаю як це далі розвивати, там у цьому творі одні переплутані стежки

які нікому не дають полегшення, мені також не до вподоби ця фраза, вихоплена

із життя, якась безісходність, так ніби печать приреченості, та там і нема любові;

любов легка, світла і чиста, стрімка, вона не лягає тягарем на душу, вона сміється

і іскриться, свобідна і не бажає нікого звязувати.