Вся активность

Людина - дзеркало Небес- Є світу копія фрактальна - Душа її не має меж, А тіло - мить матеріальна. А права й ліва сторона - то суть матерії і духу. Є ідентичною одна Другій, і розвитку і руху. Кінцівок п'ять, як п'ять Творців Енергій п'ять відображають

Посміхається вранішнє сонце Небо радість дарує світлу Заглядають у кожне віконце Щоби кожна душа розквітла. Щоби сяяв цей світ любов'ю Щоби серце у щасті билось, Щоби був він щомиті новим, Щоби мрії світлі здійснились. Хай же кожен творить щиросердно, Хай привносить лишень добро. І тоді прокричим відверто: "Слава Богу! " і " Щезни зло!".

Чи хочеш обійняти Бога, Як рідную матусю при розлуці? І чи готовий бігти до порога По нетрям непрохідним і багнюці? Чи теплими долонями ти мариш? Чи ніжний рідний погляд виглядаєш? Чи про любов свою Йому розкажеш? І чи невпинно ти Його любов шукаєш? Чи часто сльози самоти спадають? Чи тисне тебе біль розлуки в грудях? Чи одинокою душа твоя буває? І чи шукаєш ти любов у людях? Чи ти чекаєш на обійми ніжні? За рідною душею чи сумуєш? Чи твориш ти слова і справи гідні? І почуття твої чи світлоплідні? Чи кожну душу ти живу цінуєш? Чи ти руйнуєш, а чи ти будуєш? Чи у біді ти іншого рятуєш? Чи крепко душу рідну ти цілуєш? Хай кожен знайде те, що він шукає. Хай кожен рідних, милих обіймає. Хай кожная душа любов пізнає. І в домі Батька вічно пребуває.

Мрія веде по життю Серце б'ється сильніше Думки біжать їм нема вороття Душе лине все вище. Мрія наповнює Світлом й Любов'ю Мрія веде за собою Кожну мить оновлює нов'ю Поїть живою водою Сили дає для росту і розвитку Для кожного нового вдиху Вдихаємо світло на повні легені І крила наповнюєм рухом. Що там де алтар? Що готовий віддати? Боєць чи дзвонар? Що ти готовий обрати? Що там де алтар? Воля й життя! Чи гроші і ситість І гарне взуття? А якщо мрія в дощ і болото Буде надворі лежати? На що ти готовий Життя своє поміняти?

Ми стелимо дорогу тим Борцям Що Світ Добра збудують тут прекрасний. Девіз наш - об'єднати всі серця Що йдуть до Бога, до Отця-Творця. Ми вистеляєм шлях думками Світла І почуттями з серця їх скріпляєм І рясно поливаєм, щоб розквітла Дорога до Божественного раю. Любов і радість ми кладем в основу І мудрість ту дорогу освящає. Це шлях, що всіх веде в країну нову. Де лиш Творець і Люди проживають. Ми стелимо дорогу серед ночі Гієни зла лиш в темряві скрегочуть Лякають звідти риком й завиванням Лякають горем, болем і стражданням. Але із нами є Вогонь Предвічний І факел у Олени попереду, Серця гарячі й світлий Дух космічний Освітлюють шлях наш галактичний. Ми розчищаєм бур'яни й загати І зло із коренем вириваєм сміло, Моря і гори зможем подолати І гідно й вчасно ми завершим діло. Хоч многії вважають нас - вар'яти Але веде нас мрія в кожну хату І всі негоди зможем здолати І передати все сестрі і брату. Дорогу Світлу ми будуєм ревно Бо фах служіння вимагає цього, Борці Добра пройдуть по ній - це певно І розбудують рай у світі цьому.

Ідеальна чистота Ідеальна пустота Ідеальний шик і блиск Вигода і повний зиск. Але щастя там нема Радість булькнула - катма. Чи тут місце є душі? І в гармидері усі. А ось там реальний світ Радість, бруд, дитячий сміх, Ось і щастя оселилось Гармонія не забарилась.

Ти люстерко прозоре Чиста сльоза небес І бринить душа твоя Жадає серце чудес. Твої мрії у Світлі В синіх далях висот. Почуття - наче діти Що живуть без турбот. Серце віддане мрії Світлим думам зірок. Душа сповнена віри Кожна мить - один крок. Серце в небо злітає Там живе межи хмар Ангел радо кружляє Погляд сповнений чар. Ти люстерко прозоре Чиста сльоза небес І бринить душа твоя Жадає серце чудес.

Лише нещасні творять зло Лиш нещасливі сіють темінь. Щасливі бачать лиш добро Й дарують всім Любові жмені. Коли всередині біда Гризе черв зла сердечну ниву Стане отрутою й вода Ніщо не спинить злую зливу. Лиш Сонце прощення зійде, То темна хмара геть піде. Любов осяє серце скуде І вільний вдих наповнить груди. Лиш віра в Бога змінить все І щастя в дім той принесе. Лише вона зіб'є окови Життя даруючи всім нове.

Все що було - пам'ятай Але крок вперед тримай Мрію в серці ти плекай Всіх любов'ю зігрівай. Хай життя у квітах квітне На Землі хай буде рай. Будь до кожного привітний І про Бога пам'ятай. Все живе, хай буде другом. Серед рівних рівний ти. Станьте дружно Світла Кругом І нехай цвітуть сади. Розквітає хай Планета І у щасті все живе. Розірве усі тенета - До гармонії прийде.

Отче, дай сили бути сонечком маленьким Світити, як і Ти, довкола І , навіть, коли хмари, дощ дрібненький В душі завжди тримати світла коло. Я знаю Ти Всесильний, Всемогутній Гармонію даруєш Ти живому. Дай сили завжди грати на душевній лютні І відчувать любов у серці свому.

Аромат душі він неповторний У цілім Всесвіті просторім І будь-який парфюм - ніщо - одеколон, духи, тощо. Вдихаєш фібрами душі - Чи рідні душі чи чужі? Хай кожен скаже сам собі - Як відчуваються тобі? По шлейфу кожен хай вгадає Кого собі він обирає Хто є для нього рідним тим Хто серцю милий, добре з ним.

Людина - істинна, А дзеркало - лише вдає подобу. Як розрізнити? Як вгадать? Як вбачити підробу? Лиш серце здатне розрізнить? Лише воно всевидне. І розум здатне сповістить Про істинне і очевидне. А дзеркало - мара, обман. Пустий і вдаванний бовван. Лиш дим, лиш контурів туман. Міраж і привида екран. Очима істини не видно Не видно й те що є огидним А серце - божу знає суть, Не провести й не обмануть.

Отче, дякую що Ти є. Що я відчуваю серце Твоє. Що мрію і силу даєш. За помилки прощаєш. І любиш і надихаєш. Дякую Нене за все. За світло що нам несеш. Що завжди підтримуєш. І усі потреби знаєш. Дякую за життя і за день.

Імунітет любові і добра Сьогодні напрацьовуємо тут І боремося проти полчищ зла До Творця-Бога завжди наш маршрут. І кожен день дає нам новий шанс Себе тут проявити і сповна Душі і духу станцювати реверанс І вирватися із кайданів зла. На зло - любов і світло проявляти На ненависть - добра бажати. На заздрість спокійно реагувати Й любов завжди всьому живому слати.

Людина - найдосконаліше творіння Бога Подивіться на себе в дзеркало. Що ви там побачите? Своє обличчя. Ніс, губи, очі, вуха, щоки, волосся. Якщо взяти дзеркало в повний зріст, то побачите все своє тіло. Руки, ноги, тулуб, голову, обличчя. Ви не побачите, ні енергетики (в основному, більшість), ні душі, ні думок, ні почуттів. Тобто, ви побачите лише зовнішню оболонку. Без бачення суті істоти. Це схоже на те, що бачити чашку і не смакувати напою наповнюючого посудину. В гарній чашці, може бути смердючий напій. А в негарній, - божественна амріта. Досконалість людини в постійному розвитку, безкінечному розвитку. І який же критерій є основним в розвитку людини? Правильно - Любов до Бога і до ближнього. Саме цей критерій є основним в розвитку людини. Саме його і озвучив Христос. Але більшість людей, чомусь вирішили, що вони як творіння краще знають своє призначення, не враховуючи думки Творця, режисера і Батька. Нерозумно.

Земля- Мати- Годувальниця Аааааааааааааа. Ти терпиш біль від дітей. Від нерозумних людей. Що руйнують цей світ Тисячі літ. Зупинімось, люди!!! Не вбиваймо материнські груди!!!! Збережімо Планету! Перлину зелену! Серце пробудімо! Зло зупинімо!!! Любов примножим! Ми це можем!

Зустрілись три енергії в мені Любов і страх і мудрість - на Землі. Яка з них переможе у борні Тим й стану я в своїм житті. Якщо здолає страх, То боягузом стану І підлим ницим хуліганом. Як мудрість верх отримає То все пізнаю через розум В життя вона проявить свої задатки і порядки. А як любов розгорне крила То і душа злетить у вись І полетить як корабель вітрильний І почуття проявить, подивись!

Пітьма залякує, бо страх - Її єдина зброя. Але з любовью на вустах Зросте серце героя. Хто страх відчував у серці, Той знає його силу. Руйнує він нерви і жили І забирає сили. Навіює думку чорну Стискає в своїх лабетах. Робить душу покірну, Тримає в своїх тенетах. Навалюється важким станом Давить своєю силою. Мізки мутить дурманом, Тисне кам'яною брилою. Система страху різнобічна, Бридка, гидка і не логічна, І підла, ница, утопічна, Злослівна, дика, безсердечна, Тисячолика і цинічна. Лиш Світло Боже у душі Розсіє примарні міражі. Пітьма залякує, бо страх - Її єдина зброя. Без страху тьма - це просто прах. Для монстра-велетня це крах. Але з любовью у серцях Ми зростимо героїв. Злітай у небо душа-птах. І волю на семи вітрах Ти проявляй в словах і справах, світлих почуттях. Хай крил твоїх могутній змах Веде до Бога в усіх днях. Хай світлим буде росту шлях. Натхнення ти бери - в зірках Прекрасних квітах і казках, Рідних піснях, мудрих книжках. Мандруй по горах і морях, Річках, полях, пісках, Гаях, ланах, степах, садах, лісах. І пам'ятай, що Світло Боже Завжди стоїть на душі сторожі. Воно дарує всім любов, і милосердя і покров. Завжди від зла оберігає Від темряви й страху спасає. Хай шлях до Бога кожен знає І сміливо по нім спупає. Пітьма залякує, бо страх - Її єдина зброя. Без страху тьма - це просто прах. Але з любовью на вустах Росте серце героя. Аааааааааа

Прийдуть страждання і біда і горе І оголиться справжня суть душі І буде сліз велике море І проявиться кожен як один, або ж як всі. Прийдуть в життя випробування різні І оголиться стрижень духу вмить Перегорить все наносне і грізне І лише час на серце буде воду лить. І кожен виявить себе у ролі Яка сиділа в глибині своїй І хтось проявить душі кволі А хтось в сміливості і волі.

Я живу тобою, ти моє джерело Вдивляюся в тебе, як у дзеркало Ти моє натхнення і сила Ти серця мого камертон, Наповнюєш мої вітрила Ти дихання мого озон. Ти є, і я рухаюсь далі І голос я чую твій. І вмить проходять печалі З'являються тисячі мрій І знов я тримаю стрій. Я живу тобою, ти моє джерело Вдивляюся в тебе, як у дзеркало Ти моє натхнення і сила Ти серця мого камертон, Наповнюєш мої вітрила Ти дихання мого озон.

Мрія Бога живе в мені Його ідея оновлює земні світи. Проростай же мріє назовні Вирощуй прекрасні плоди. Мрія Бога хай живе у душах Хай серця відчувають її Хай уми живуть любов'ю І життю дають сили мріяти. Хай люди дихають мріями Божими світлими діями Хай Божа мрія оновлює Світлом усіх наповнює. Розквіт усього людства У Божих прекрасних садах. Де з'єднані серце і думка. І щастя в селах й містах. Хай люди дихають мріями Божими світлими діями Хай Божа мрія оновлює Світлом усіх наповнює.

Я дякую мила, люба За кожен наш день і ніч І що на плечі заснула, Себе дарувавши мені. Я дякую Богу й небу За кожен наш день і час Душевна моя потреба Хай Бог вберігає нас. Дякую, люба, що поруч Що серце живе у тебе. Що кожного ранку новий Я чую твій милий щебіт. За очі живі і світлі За те що душа в любові. За те, що і моєму світі Ти - всесвіти світанкові.

Інші бачать картинку, А почуття не бачать Не бачать любові в серці, Деякі навіть судачать. Люди бачать картинку Бачать риси обличчя В профіль бачать людину В фас, або ж зі спини. Не видно їм почуттів Не видно радості й щастя. Не знають чому посивів, Як пережив нещастя. Не бачать ні планів, ні мрій, Ні помилок, ні надій, Не бачать що серце гріє Для кого чужий, чи свій. Нічого цього не видно Не видно наповнення й суть. Погані думки чи гідні І почуттів не чуть.

(розповідає Духиня України) Наповзла чорна сила на нашу землю і вкрила її чорним своїм тілом, а на кінцях цього тіла безліч щупалець. І ось дав Бог-Творець промінь Світла в серця чисті і прокинулися вони. І вчасно прокинулися, бо зі сходу вже підкрадався до землі нашої ще й Чорний дракон. І грянула битва. І мужньо билися доньки й сини українські на рубежах землі рідної. Сміливо і відважно боронили рідну земельку. Але супостата було дуже багато і сунув він своєю ордою на землю нашу і сунув і сунув. Битва продовжувалася. А всередині країни чорне тіло чорної сили ввело в сон душу народу і заснула вона і правити стали покидьки і негідники, яких поставила чорна сила і керувала ними через чорні свої щупальця. Стогнав народ, бідували людоньки, але нічого вдіяти не могли. З обох боків нелюд підступив. І нищив люд український.Пробували всередині країни сміливці здолати нечисть чорну. Підступвли і рубалися з чорним тілом. Але воно було настільки товстим і твердим, що зусилля сміливців прирівнювалися до нуля. І тоді світлі українці стали колом і промовили до Бога і провели медитацію прохання - молитву і пішов з неба промінь світлий на землю і пробив він тіло чорне прямо по центру і прокинулася душа народу і почали люди, що прокинулися від зомбуючого сну оглядатися довкола і наводити лад і своєму домі. А чорнота згоріла від Світла і чорний Дракон відступив, закриваючи очі від пекучого світла променя Божого. І зажили люди в мирі і злагоді по Божим вищим законам і Закону Гармонії.

Велич вчинку Вчителя Христа , я вважаю, не в тому, що він помер за наші гріхи, а в тому, що він показав вірне слідування Ідеї та силу Духу. Коли ні зрада, ні тортури, біль фізичний та душевний не в змозі зламати силу Духу. У багатьох людей існує інстинктивний страх болю, смерті. І часто людина підсвідомо уникає і болю і смерті і при цьому вершить вчинки, які не хотіла б чинити, але страх виявляється сильніший за світло в душі, за мужність. Христос же не лише не втратив присутність Духу, Він і думав, не дивлячись на біль в першу чергу про інших - дружину, людей які його мучили. Вважаю, що справжній фільм про Христа ще не знятий. В фільмі Страсті Христові акцент зроблений на жахливих муках Христа, але я не побачив незломленого духа у актора, але ж саме це і є квінтесенцією цього вчинка. А в фільмі, на мій погляд, зображена людина, якій боляче, яка мучається від фізичного болю. Мав бути чи якийсь внутрішній діалог, чи молитва, яка б показала стійкість духу людини.