Вся активность

Велич вчинку Вчителя Христа , я вважаю, не в тому, що він помер за наші гріхи, а в тому, що він показав вірне слідування Ідеї та силу Духу. Коли ні зрада, ні тортури, біль фізичний та душевний не в змозі зламати силу Духу. У багатьох людей існує інстинктивний страх болю, смерті. І часто людина підсвідомо уникає і болю і смерті і при цьому вершить вчинки, які не хотіла б чинити, але страх виявляється сильніший за світло в душі, за мужність. Христос же не лише не втратив присутність Духу, Він і думав, не дивлячись на біль в першу чергу про інших - дружину, людей які його мучили. Вважаю, що справжній фільм про Христа ще не знятий. В фільмі Страсті Христові акцент зроблений на жахливих муках Христа, але я не побачив незломленого духа у актора, але ж саме це і є квінтесенцією цього вчинка. А в фільмі, на мій погляд, зображена людина, якій боляче, яка мучається від фізичного болю. Мав бути чи якийсь внутрішній діалог, чи молитва, яка б показала стійкість духу людини.

Коли на вершині - пам'ятай про глибини. Коли у Світлі - пам'ятай про темряву, Коли у спокої - пам'ятай про тривоги, Коли вдома - пам'ятай про дороги. Коли наодинці - пам'ятай про всіх. Коли гармонійний - пам'ятай про гріх. Коли сумуєш - пам'ятай про сміх. Коли радієш - пам'ятай про ближніх.

Налаштувати музичний інструмент непросто, навчитися грати на ньому ще складніше. Налаштувати струни душі - ще більш складніша задача. А віртуозно володіти і вміти розрізняти звуки і пісню душі ще складніше. Вивчити англійську чи китайську мову непросто. Вивчити мову душі, ще більш складніша задача.

Мрія хай стане суттю Стане твоєю плоттю і кров'ю І хай веде за собою Наповнена буде любов'ю. Корені її у Ірії Там де усі мрії Там де сердець основа І світу новобудова. Чи знає хто мрію Бога? Чи знає Його бажання? ДУмки Його дорогу? Серця Його жадання? Мрія Його прекрасна - Людство і райський сад. Хай же горить, не згасне! В серцях хай звучить набат. Мрія хай стане суттю Стане твоєю плоттю і кров'ю І хай веде за собою Наповнена буде любов'ю.

Мрія хай стане суттю Стане твоєю плоттю і кров'ю І хай веде за собою Наповнена буде любов'ю. Корені її у Ірії Там де усі мрії Там де сердець основа І світу новобудова. Апофеоз мрії Йому снився часто один і той самий сон. Люди зібралися на майдані і радісно обмінюються думками. Обличчя світяться радістю і щастям. І так по всій планеті. Що є джерелом такого світлого прояву, невідомо. І от в небі з'являється яскраве-яскраве сонце, сяйво якого дуже м'яке і на нього навіть можна дивитися і випромінює воно рожеве світло, світло Любові. І це світло пронизує все живе і саме воно дає людям це відчуття радості і сердечного спокою. Де ти моя Онія, думав Ґармо: Серед тисяч будівель і тисяч людей Ти десь ходиш, тебе виглядаю

Чи є у вас мрія достойна життя, Заради чого варто жити? Щоб вранішнє Сонце стрічать з небуття І з променем першим ожити. Чи є у вас мрія, що варта життя? Достойна того, щоб любити Щоб все, що ти маєш, без вороття На алтар життя положити. Щоб всі надбання і енергію Духу Покласти на мрії ваги, І мчати вперед до мрії щодуху Зі всієї сили й снаги. І все, що ти маєш віддати за неї За світлі й високі стремління За світлосяйну свою мрію Прикласти усі уміння. Чи є у вас мрія, що варта життя? Що варта і радості й болі? Бо будь-який досвід дає відкриття Й пробуджує душу до волі. Чи є у вас мрія, що варта життя? Що вас приведе в майбуття. У світле, мрійливе буття Де править Любові чуття.

Отче, дай сили, щоб боротися завжди, Вогонь любові зберігаючи у серці І по-весні радіти як цвітуть сади І Світло, щоб перемагало в герці. Дай мужності, радіти битві новій Страх подолавши темний назавжди І перемігши зло, і скинувши окови До Тебе і любові знов прийти. Дай, світло нашим душам зберігати Й горіть яскраво в теміні століть. Дай сили, переплисти всі загати І мужньо дай в бою стояти І віру не втрачати ні на мить.

Зелений килим вічної природи Вкриває Неню-Землю повсякчас І зігріває попри всі негоди Життя дарує для усіх для нас. Земля жива народжує щомиті Мільйони нових і нових створінь Її простори зеленню лісів покриті І дихання для всіх - це неба синь Й простори водні, що морями вкриті Є домом для морських створінь. О, Матінко-Земля, ти - щедра Неня! Життя даруєш всім, хто на тобі. Ми, дякуєм тобі щоденно! І за життя і сонечко вгорі! Земля жива народжує щомиті Мільйони нових і нових створінь Її простори зеленню лісів покриті І дихання для всіх - це неба синь Й простори водні, що морями вкриті Є домом для морських створінь.

Я шукав свою долю у різних краях І у різних містах, і у різних світах І як птаха я волю беріг у руках Де б не йшов, де б не був я на різних шляхах. Кожен світ, кожне місто манило вогнями І свої розстеляло багатства І усіх зазивало яствами-столами І чинами у славі і панстві. Кожне з них мало ціль свою, шлях і мету Й будувало будівлі й роздоли. Я ж у снах все до Сонця летів і лечу У небесні і чисті простори. Моя воля миліша мені понад все Понад золото-срібло, багатства Бо до себе вона мою душу веде І до Божого вищого царства. Вільна воля моя, як я люблю тебе! І я дякую, Боже, за неї! За глибинне чуття, що до себе веде. Наче мудрий наставник спудеїв. Моя воля і долю мою віднайшла Відкопала багатство сокрите І до Вчителя й Бога мене привела Й до тієї, з ким долею зшиті. Міг я бути в чинах, і вершителем доль Міг я бути при силі і владі. Але що з того всього? Я би був лише ноль! Бо себе загубив би у аді. Бо людина без волі, без долі, без свої душі - То загублена в світі людина І до неї чіпляються біди усі І сидить бідолашна у тина. Моя воля миліша мені понад все Понад золото-срібло, багатства Бо до себе вона мою душу веде І до Божого вищого царства.

Зоряне небо всипано цятками Всипано горніми світла загадками, Блимають вогники мовою вічною В небі нічному яскравою зіркою. Як вашу мову мені розгадати? Як у гостях у вас побувати? Як у космічних просторах літати? І як тяжіння земне подолати?

Ми маємо силу нам дану від Бога Ми маємо волю і віру І діємо ми на благо Планети І дієм рішуче і сміло.

Воскресіння Христа, хай торкнеться душі Хай відродяться світлі серця Хай прокинуться люди планети усі

На чужині Від дому в чужині. Як хочеться назад. А очі все сумні. І посмішка-фасад. Хоча навколо люди Привітні та спокійні. Але щось давить груди. І думи все осінні. Війна принесла горе Принесла нам біду. Тепер між нами море. В чужому я краю. Я вірю в перемогу Я вірю в світ добра. І я зберусь в дорогу. І скажу: "Здрастуй! Брат і сестра!"

Буває так, що хочеться закритись Душа страждає, плаче і болить І десь у дальній кут забитись Бо щось всередині все стогне і ятрить. І я тоді сідаю у молитву І в медитації до Бога все шепчу І призиваю Світло на цю битву І вірю, що я спокій поверну. Зшиваю душу світлими нитками І прошу Бога силу відновить І омиваю світлими думками І Промінь Світла прошу ізцілить. І Світло омиває серце благом І закриває ангельським пером Небесним освіжає водоспадом І обдаровує добром Повнить душевну чашу світлом. І повертається у серце мир і спокій І я все дякую Всевишньому скоріш За досвід цей життєвий і глибокий За зцілення від усіх бід

В світах неозорих є ангельський світ Він чистий, він світлий, прозорий Тебе і мене він кличе в політ До мрії, до сходження в гори. Цей світ світлосяйний дарує любов Несе він служіння у Бога, Всі душі він кличе вертатись з оков, Він кличе до серця в дорогу. Несе він лиш благо для сонмів світів Несе лиш добро та розраду. Мільйони-трільйони сестер і братів Із Божого роду і саду Живуть і працюють у ладу. Цей світ має силу від Божих основ Він має могутність і владу. Курує світи він, дає їм покров Космічних Законів основ. В світах неозорих є ангельський світ Він чистий, він світлий, прозорий Тебе і мене він кличе в політ До мрії, пізнати все чисте і нове.

Я не відступлюся від Бога Я буду йти Його шляхом І буде світлою дорога І ми підем по ній гуртом. Це шлях найкращий, найвірніший Веде до щастя і добра В кінці чекає Найрідніший Отець-Творець і ангел-Ра.

Я хочу вчувати справжні смаки, Що Бог для людей дарував В довірі до Нього я хочу іти Щоб, справжній я світ відчував. Щоб Матінка-Неня раділа за нас Щоб вдячні ми їй були всі Дари і плоди, щоб приймали весь час від нашої Нені-Землі Лише у плодах є життя для людей- Насичена Сонцем снага, Яскрава смачнюча пожива дітей Це істинна їжа - жива. У фруктах і ягодах Всесвіту смак Зібрали із різних планет, Галактики дар, від космічних друзяк І овочів барвистий букет. Ця їжа втамовує жагу сповна Насичує душі й тіла Вона одночасно і древня й нова Дарована Богом для нас. Лише у плодах є життя для людей- Насичена Сонцем снага, Яскрава смачнюча пожива дітей Це істинна їжа - жива.

Як їжа стала злом Колись сади цвіли У буйстві все росло І люди все могли І було скрізь добро. Це був тут райський сад Планета для людей І був тут лад-уклад Для Божих все дітей. Плоди росли навколо Ти руку протягни І люди Світла коло Там створювать могли. Енергія Творця і Сонечка тепло Їм дарувало силу, плоди її несли Живі плоди Землі - життя то джерело Щоб людство на планеті щасливо тут жило. Палітра вся смаків Ягід, фруктів, овочів Земних усіх плодів На радість всіх життів. А потім зло прийшло Ввірвалося сюди І смерті принесло Забулися плоди. Вогонь прийшов також І їжу умертвив І все переробив Любов й добро убив. І люд вбивати став І став варити все І страх і зло ввібрав І вбивство прославляв. І плакали світи І ангели ревли - Ножі дістали люди Й тваринок убивали. І світ погас тоді Погасла і любов І радувалось зло Що в світ воно прийшло. І їжа смерть несла Хвороби і біду І смерть тварин була - Така її ціна. Творець наш дивиться І ангел сльози ллє. Чи людство вже прокинеться? Чи і себе уб'є?

Я липну до тебе, як клей до бумаги Як липне промінчик до тіла Ти липка, ти любка - моя ти голубка, Мене в холоди ти зігріла. Я липну до тебе неначе реп'ях Неначе до меду бджола. Моя ти солодка, моя соломинка - Мене виручаєш сповна. Я липну неначе метал до магніту Я липну як кіт до руки, Моя ти пташинка, моя ти єдина З тобою ми мов голубкИ. Я липну до тебе як птаха до неба, Як зорі до Божих небес, Моя ти єдина, моя ти потреба Ти скринька незнаних чудес. Я липну, і липну, і знову я липну До тебе я лину у всяку годину Серденьком до серця твого У твою глибину, у твою царину, Моя ти єдина, Ти серця мого джерело!

Мамай - вільна людина Вільна людина, що істину знає Меч на готові завжди він тримає. Зброя на захисті правди й добра Мам і дітей захищає від зла Слабким і немічним допомага. І меч духовний завжди на сторожі Слово високе і принципи Божі. Вільна людина не атакує Лише захищає і не руйнує. Вільний від злоби, агресії, темряви Мова висока, усипана перлами. Вільна людина - то творчий є Дух Боже дитя має до Світла рух, Слово його - то є пісня і вірш І надихає, й вперед веде всіх. Кінь присмиренний із пристрастей, Его - Мирно пасеться тепер біля нЕго. Чуб золотавий до Бога веде - Потік центральний указує де. Матінка-Неня дає свою силу - Вода у чарі робить стосилим. Дуб величавий для підтримки його - Це символ Всесвіту усього. Вільна людина, що істину знає Зло і направду перемагає. Він медитує, в молитві сидить - В Світле майбутнє третім оком глядить. За Україну молитва його, За людоньок милих народу всього.

Поглянь на зорі - там не порожнеча Там пульс життя у безлічі світів І сяє код, космічних змін предтеча І вільний дух у гомоні віків. Ми не одні у Всесвіті безкраїм Космічні кораблі долають плин часів Ми шлях до дому разом прокладаєм Під світлий поклик зоряних братів. Там Галактична рада нас уже вітає, І Коаліція Світла і Вільних планет шле привіт І Рада Всесвіту про світлі душі знає І Міжгалактичний Союз єднає космічний рід. Дух Ієрархії у Сонця промінні Вчення Вчителя об'єднує нас Світлі серця у світлім стремлінні Будують міст, що об'єднує враз. Світло і Темрява зійшлися в двобої Сили Космічні на варті Добра Мир захищають космічні герої Людям Світлим єднатись пора. Сам Бог-Творець очолює битву Сили усі оголили мечі, Люди і ангели об'єднали молитву: - "До Перемоги Світла!" - звучить!

Любов є вища за правила і правильні думки, Вона ламає загати і тюремні решітки. Вона вища за справедливість і правду Вища за норми і стандарти. Світ освітлює завжди І має рожеві шати. Любов - наче лезо тоненьке, Наче крихкий лід, В долонях несе серденько. Оберігає від бід . Ооооооооооо Любов ламає буденність І звичний хід речей. При ній розсипається зверхність З'являється блиск очей. Вона не вкладається в розум В звичайний ланцюг логічний Не можливо її зрозуміти І відчує не кожен пересічний. Її можна лише відчути В покоях сердечних тихо І лише потім збагнути: "О, що за чарівне диво!" Ооооооооо Любов - наче лезо тоненьке, Наче крихкий лід, В долонях несе серденько. Оберігає від бід .

Наші воїни в бою За Світле майбутнє, світлого людства, Щоб всі ми жили в раю Не було щоб зла і дикунства. Наші воїни б'ються в бою За долю мам, і дітей За волю твою і свою. За щастя усіх людей. Наші воїни б'ються мужньо І проявляють хоробрість. Воля козацька міцна, Козацький дух і доблесть. Наші воїни б'ються хоробро, Щоб світле майбутнє настало Щоб на Планеті усій добро перемагало. Наші воїни стоять у бою Непохитно і непорушно Як ангели світлі в строю, Як Воїни Світла мужні. Наші воїни боронять світ І Бог разом із нами. Зло зупинимо тут. Козацькими шаблями. Наші воїни б'ються в бою За долю дружин, і дітей За свободу твою і свою. За щастя усіх людей.

Ми всі народжені для щастя Для миру, Світла і добра. І людство все - є сестри й браття І діти Доброго Отця. Планета - рай всього живого І осередок майбуття. Хай світлою буде дорога І гармонійним це життя. Ми - душі роджені для щастя І для любові і добра. У мирі жити хай нам вдасться! Єднаймось у Добрі! Пора!

Боротьба і мужність " Царство небесне силою береться." Віра в Світло - Світлом обернеться. Мужність і боротьба Несуть перемогу. Зірка майбуття Освітлює дорогу. " Боротися й шукати, Знайти і не здаватись!" - Щоб перемогу мати - Змагатись і змагатись. Світло в душі бережи Завжди і всюди, завжди! Що б там не сталося, Мужньо стій, не біжи! Це Світло, є мужність Духу Той переможець завжди. Хоч і крутить зло руки, Але програЄ, як не крути. Світло в душі бережи Завжди і всюди, завжди! Що б там не сталося, Мужньо стій, не біжи!