Вся активность

Душа так тягнеться до Світла Вбирає промені собою У темряві вона марніла І не знаходила покою. Очищує хай Сонце душу Від всього, що є заскорузле. Хай омивається водою Джерельною, святою. Душа так тягнеться до Неба І Світло є її пожива. Душа так тягнеться до Світла Страждає в темряві нічній. Хай ранок прийде, щоб зраділа Й забула досвід свій гіркий.

Я давніша за людину, Зі мною завжди мій будинок. Я плазую по планеті Маю я свої секрети. Символ мудрості є я Дім мій - кісточка ряба. Я в щитах на все життя - Матері Землі дитя. Кров холодну завжди маю, Емоцій я не проявляю. Хто я є у світі цім? Відгадати поспішім!

Рано-вранці по галявці я пройшовся Ледь зоря. Кожен листик стрепенувся і відповів: «Це я». Я з листком одним здружився і сказав йому: « О, друже. Ми удвох, і це є сила — ми разом усе подужим. І коли всі на планеті будуть радісно дружити, То ми всі на білім світі радісно будемо жити. Жить-дружити — це ж бо щастя! Як же хочеться, щоб всі — гуси, лебеді, корі́вки, Коні, їжачки, всіх дітки, І берізки, і кроти, І дубочки, і коти, Люди, птахи, — щоб дружили - радісно й щасливо жили. Будьмо, гей! Е- є-є- є-є-й

Від наших сердець до серця Творця Творим ми молитву устами. Даруєм найкращі свої почуття Тобі все, о, Отче, думками. Хай серце Твоє відчуває любов, Хай повниться вдячністю й Світлом, Від наших сердець до Твоїх першооснов Хай лине наша молитва. Бо справи Твої осявають цей світ - Добром, Милосердям і Щастям. Хай буде навіки з тобою завіт! Життя, хай нам буде навчанням.

Торкнись до рани своїм серцем Відчуй пульс крові і душі І загляни в чуже люстерце - Себе побачивши у нім. За болем - завжди Світло Світу. За горем - є Любов Творця. Після грози так пахнуть квіти І наші заспокоюють серця. Глибокі рани кровоточать. Страждають людськії серця. Зціли же їх любов'ю, Отче. І приведи їх до Отця. Творець здригається від болю І чує кожен зойк душі. І сльохи ллє на полі бою Із турнікетом у руці. Глибокі рани кровоточать. Страждають людськії серця. Зціли же їх любов'ю, Отче. І приведи їх до Отця.

Коли ти зцілиш біль Планети- То і Планета зцілить твій. Тоді пізнаєш всі секрети - Коли обіймеш увесь світ. Коли чужий біль стане твоїм - І біль тварин і біль морів, Коли в душі відчуєш стогін - Корів, свиней, дельфінів і китів. Тоді, лише тоді, о, брате - Людиною ти станеш вмить. Коли свою душу і серце - Для світу зможеш оголить. Коли чужий біль стане твоїм І ти відчуєш як болить - [ ] Душа Планети у цю мить. Жива душа життя відчує Єдиний пульс Вселенських душ. Ніколи їй не посмакує Та мертва плоть їх мертвих туш. Жива душа життя відчує - Єдиний пульс Вселенських душ.

Найвеличніший подвиг Христа В повній темряві світло світити Нести віру у села й міста І всі прояви зла загасити. Найвеличніший подвиг Христа В каламуті брехні не зогнити Попри темряву - йти до Добра, Шлях Любові для світу відкрити. Хоч у темряві світ вирував І брехав, крав, підлістю й злом накривав Але світло він все ж не здолав І тому світ темний програв. А Христос все світив і стояв І для світу Любов проявляв Бурі злі всі переміг й подолав. Хоч і впаа, але встав і сіяв. Найвеличніший подвиг Христа - Віру й силу усім показав. Дух закалив і шлях вказав. Слова Істини промовляв. Отця-Творця величав.

Сьогодні правильні думки прийшли А завтра стануть правильні слова, А потім - вчинки шлях свій віднайшли, І глядь, і ось уже і сталися дива.

"Ти повинен, це потрібно!!" - Це важливі є слова. Бо вони вмикпють пам'ять. Що завжди в душі жива. Ти повинен - це девіз наш. Треба, треба - заклик наш. Щоб згадати Неба подвиг. Щоб ввімкнути всітлий час. Треба - є початок справи, Що спала у глибині. Креслене для Духу рухать Справі Неба у тобі. "Ти повинен, це потрібно!!" - Це важливі є слова. Бо вони вмикпють пам'ять. Що завжди в душі жива.

Натхнення й віра - наші дві ноги, Щоб крокувати впевнено і вірно Адже для звершень ми прийшли сюди, Щоб Вчителя вославить гідно. Підтримка Неба і Землі у нас І ангелів, тварин, дельфінів. Брати по зброї наготові весь час Любов і мудрість наші крила нині. Нас мало тут, але багато там. Підтримка наша - Всесвіт неозорий Тут темрява, війна, багато драм - Там Сонце Всесвіту і ясні зорі. Ми привнесемо рай - в Земне життя Ми мрію втілимо у нашім часі. Бо темряві немає вороття І Перемогу відсвяткуєм на Парнасі.

Я заплющую очі і бачу вгорі Світлий Дух, що оберігає наш край. Промовляє Вона на ранковій зорі: "Розквітай, мов сад, український рай!» Україна отримала Божу Силу, Небесне Світло в серцях зберегла. Крізь тріумф і вогонь підіймає крИла, Щоб вона у свободі і щасті жила. Зникне тягар і розвіється мла, Правда, честь стали на цій земельці Скинута гідра зневіри й зла, Воля дарована Матері-Неньці! Великий Боже, Всевишній Творець! Благослови в Україні очищення й мир, Поведи нас шляхом гарячих сердець, Де Любов — наш єдиний орієнтир. Вільна, соборна, квітуча земля! Світло у серці і Світло в очах. Хай розквітають сади і поля, Хай щастя живе в українських краях!

Як проживем у цьому світі? Що ми залишим по собі? Буденні сірі будні ситі? Чи зліт яскравої зорі? Для чого ми сюди приходим? Що несемо для світу ми? Як віслюки по колу ходим? Чи злетимо в політ крильми? Чи гріє нас висока мрія? Чи будить нашу кров вона? І чи живе в душі надія З любов'ю й вірою об'єднана? Висока ціль, висока мрія Дарує нам легкий наш крок. Рішучі і натхненні дії Ведуть крізь терни до зірок!

Корова - годувальниця ти наша. Ти рятувальниця родин в скрутні часи. І молоко ми л'єм в священні чаші: " Напоюй нас і спрагу погаси!" Твоя волога - то наше спасіння То наша їжа, хліб наш і вино. Несеш ти вірно мовчазне служіння Смиренно віддаєш нам молоко. Хай рід людський тебе цінує, Хай прославляє твій священний чин. Сокира й ніж тебе хай оминує! Життя твоє святе завжди цінує! Пізнають волю тисячі тварин! Корова - годувальниця ти наша. Ти рятувальниця родин в скрутні часи. І молоко ми л'єм в священні чаші: " Напоюй нас і спрагу погаси!"

Я не знаю , Боже, я не знаю Просто серцем своїм відчуваю. Я кохаю, Отче, я кохаю - Душу всю до неї відкриваю. Я не знаю, Отче, я не знаю Я кохаю, без тями і без краю. В мені кожна кліточка співає: " Я кохаю, люба, я кохаю!" Ця гладенька шкіра, очі світлі, Усмішка вустами ледь помітна. Я кохаю, Отче, я хохаю І те саме кожному бажаю!

Творець - співець (присвячую Майклу Джексону) Стою на сцені - все уже позаду І нерви, біль, і зради і плітки Лиш творчості потік дає наснагу Іти крізь терни, де горять зірки. Крізь наговори, наклепи і злобу Поверх наживи, похоті і зла - Співати серцем, і вставати - знову й знову І розкривати душі для Світла і Добра. Стою на сцені - все уже позаду І біль і піт, і сльози й мозолі. Все пережив - любов і зраду. Мої зірки так блимають вгорі.

Ціна життя Чи ми цінуємо життя? А мали б цінувати завше! Чи відчцваємо серця? А мали б цінувати радше! І що ми бачимо в очах, Тих хто живе тут поруч з нами? Що в них живе - любов чи страх І ми побачим Душу Мами? Яка ціна життя для нас? На що готові обміняти? Коли почуєм Божий глас І перестанем убивати?

Богами станьмо в цьому світі Де Бог нам цеє доручив. Ярмо раба скидай щомиті І вільним будь - як Раві вчив. Закони Космосу пізнаймо - Вони основа є всього! Любов і милість роздаваймо Адже ми - дітоньки Його.

Нове у кожну мить життя І віра і майбутнє світле Прискорює серцебиття Життя стає живе, розквітле. Нове у кожен крок вперед У кожен новий день і ранок Як на екзамені білет, Як птах, що зустріча світанок. Нове - незнане і прекрасне Нове - народжене в цю мить. Нове життя - о, будь же ясне І полум'ям живим гори.

Бог-Любов Любов - потугою у Всесвіт Безмежна сила пустоти. Охоплює життя безмежне, То Божа сила красоти. Безмежна сила - неосяжна Із Божого б'є джерела Життя даруючи прекрасне Мільйонам сутностей у кого є душа. Істот безмежна кількість є Всі дихають, живуть І Творцю Богу дякують.

Вже п'ятий рік іде війна Війна за Світло у оселях: Козак - і Темряви стіна - У герці за міста і села. Вже п'ятий рік іде війна За душі і серця. Душа поверне до добра Чи буде знову зла? Вже п'ятий рік питають нас - Хто ми у цьому світі? Амеби кволі у воді - Чи воїни у Світлі? Хто ти? - спитай себе тепер? І відповідь знайди! І якщо воїн ти в душі - Вперед сміливо йди! Хай зло і горе і брехня Від тебе відійдуть. У світлі хай душа твоя Себе і совість віднайдуть!

Скільки людей сповідають Христа Може мільйони, мільярди. Скільки із них до серця дійшли Хоч на кілометри чи ярди? Чи хтось усвідомив Любов як основу? Відчув її в серці свому? Чи просто - як всі іду кудись? Якось воно буде колись.

Ти все говориш і говориш, Ти маєш силу говорити. Неначе вода камінь точиш, Щоб стіну кам'яну пробити. Ти маєш силу дану Богом Про вічні Істини віщати. Як гострий меч - твоє є Слово, Майбутнє світле проявляти. Те слово-меч, є зброя сильна. Те слово - джерело амріти. Ти і Учитель - обопільно Вчите любити і радіти. Насичуєте душі світлом Серцям даруєте надію, Щоб проявилась в людях віра. В життя, щоб втілилася мрія. Струмочок твій дзюрчить у хащах В траві не видно його плину, Але тече він рівно й сильно Нарощуючи міць невпинно. І прийде час, дозріє колос. І виноград напоїть гроно. І кожен твій почує голос Врожай дозрів, прекрасний, гойний.

Тепло долонь, тепло сердець Тепло, що зігріває душу. Тебе в собі я збережу Гармонію цю не порушу. Тепло, що вартує життя Що зігріває в дні холодні. Прискорює серцебиття Рятує душу від безодні І направляє в майбуття. Тепло долонь, тепло сердець Ніщо у світі не замінить. І в темну ніч, і в світлий день Й в зимовий холод - нас зігріє. І жар його - є вічний дар - Творця життя в житті земному. Хто любить - є його владар. Даруй любов всьому живому! Тепло долонь, тепло сердець Тепло, що зігріває душу. Тебе в собі я збережу Гармонію цю не порушу.

Поклик майбутнього чую у серці Поклик майбутнього кличе вперед. В світлії сфери прочинює дверці Пити вологу із чистих джерел. Там, у незнаних просторах блакиті Все уже збулося - Світло і рай. Все що потрібно - тягнути щомиті У сьогодення, в прийдешній розмай. Втілювать світло кожної днини Думати світло, творити дива. Сходити мужньо на гірські вершини Ненька Вкраїна навіки жива!

Що буде там, за горизонтом Коли дивитимось сюди? Коли майбутнє стане фронтом У Світлі Нової доби. Коли розтане пил безодні І Світло Славу одягне. Коли Творець промовить: " Годі!" І кожен сам себе знайде. Коли душа відчує віру - Від сну повставши, оживе. Коли нове заповнить діру, Й змертвіле серце онове. Коли все тлінне стане пилом, Й життя розтане як у сні. А вічне оновиться дивом І стане суттю у тобі. Все, що сьогодні має силу Безсилим стане і малим. Мале ж, неначе Фенікс з пилу Зросте у світлі веснянім.