Афоризмы

[Руслан]

Зрозуміло

[Gajavata]

Відчуваю що трохи незадоволений собою, так ніби формальний підхід, і багато осталось не висказаним.

Адже на серце вказується у всіх писаннях, а тут звучить дай серцю волю - заведе в неволю. Адже, саме так

і треба робити, дати серцю волю, то чому ж заведе в неволю? Але так само у всіх писаннях сказано:

є нижча дорога і є вища, і сказано іди вищою дорогою, і коли перепливаєш ріку - бери напрям вище, течія
все одно знесе тебе нижче. Умовно кажучи чим годуєш серце. Там може розцвісти дивний сад, а може нічого не бути.

І коли нічого не бути, дивно тоді промовляти ті слова що належать до саду душі, бо в тому другому серці, там цього

не буде. 

[Руслан]

Дякую

[Gajavata]

От бачите, це нікого не цікавить.

 

Мені інтересно торкнутися іншого, є інше висловлювання, його можна вважати  тільки 

красивим словом чи блискучою думкою, та саме інтересно що є люди що так і живуть.

У висловлені Хуана коли він намагався пояснити Кастанеді що таке свобода, то прозвучало таке:

- свобода це стріла що летить, вона або бере тебе з собою в політ, або залишає десь далеко позаду.

Це цікаво для мене, цю ниточку можна протягнути до багатьох речей.

Інтересне його відношення, Хуана, до людини, до себе, до людей в цілому. Якось він запитав Кастанеду

чим відрізняється цивілізована людина зовнішнього світу від них. Він намагався показати лиш один аспект,

але це була прірва яка розділяла, це були різні цивілізації.

- Ви метете шляпою перед кожним хто вище вас і згинаєтесь низько в поклоні, але так само якщо ви зустрічаєте

когось що нижче вас, то заставляєте його кланятись перед вами. Ми, ні перед ким не метем шляпою, теж не 

згинаємось у поклоні, та якщо ми зустрічаємо людину що нижче нас, ми не заставляєм її кланятись перед нами,

ні мести шляпою.

Їхні розмови були дуже інтересні, бо вони часто торкались відношення людини до людини, а це завжди притягує...