Анатолий Украинский

Рік жаданих перемін В Новорічну ніч щасливу, В мить, коли дванадцять б`є, Народилось біле диво – Тигреняточко мале. Не руде, як мама з татом, А білясте, наче сніг. Це ж бо треба, диву статись, Так порадувати всіх. Альбінос – то сила добра, То на успіх віщий знак. Виростай, малюк, хоробрим, Щоб тобі радів усяк. Ти родивсь в нелегку пору, То ж готовим будь на все: Кожен подих твій і порух Хай добро землі несе. Тільки недругів не слухай Та в двобої не спасуй – Рви їм чорноротим вуха, Душі підлі їх шматуй! Хай затямлять всі лакузи, В козаків одвіку так: Ми даємо руку друзям, А негідникам – кулак! Дух козацький ще не згинув, Нам нестрашно перед злом. Ми порвем за Україну Всіх нападників разом! То ж рости й мужній, тигрятку, Надихайся світом цим. З Новим Роком! ( для початку) Із народженням земним! Сил тобі і сонця й цвіту, В серці радості щодень, І осяянь заповітних, І рясних благословень. Хай з тобою світ розквітне У гармонії навік, Стань Добром й Любов`ю й Світлом, Тигра чарівного рік!!!

Слово до Роду Роде мій любий, роде прекрасний, Світлий струмочку віри й добра, Вже загубилась в сивому часі Витоку твого перша пора. Через віки ти пройшов наче полем, Сили надбав від Землі та Небес. Ти не забув й не забудеш ніколи, Що таке воля і правда, і честь. Роде козацький, духом крилатий, Слово Господнє – твій оберіг. Хто б не були твої батько і мати, Їм поклонитись треба до ніг. В маєві долі, в плетеві втілень Ти прямував до святої мети. Душі твої, наче зорі ясніли, Кликали завжди в мрійні світи. Роде мій славний, роде вкраїнський, Ти ще на знаеш, чого ти варт. Кожна душа твоя – зоряна пісня, І кожне сердце – нетлінний скарб. Радуйся, роде мій, роде вогненний, Світло нагірне тобі до лиця. Будь же навіки благословенний, Вір і примножуй славу Творця!

2009 –й Вот он, девятый по числу, грядёт – Загадочный Телец под знаком Марса! Каким для нас ты будешь. Новый Год, Триумфом достижений или фарса? Что принесёт нам твой могучий торс, Хорошим нас обрадует иль худшим? … Даруй нам, друг наш, зёрен веры горсть, Дабы мы к сроку бросили их в души. Наш замысел открытый и простой: Всё – на рожденье Богочеловека! Пусть каждое зерно прибавит сто, И так да умножается вовеки. Ты подсоби нам, братец наш, Телец, Пусть мир земной познает жизнь во Свете И пусть восторжествует наконец Любовь Святая Бытием воспета! Благословен, кто Светом жив Свершается земной великий труд, Вот пишется последняя страница … Благословен, кто воплощался тут И чья любовь в душе Земли хранится. Благословен вовеки, кто сейчас Во дни страды, на пике перехода В материи душою не увяз, А к Истине Божественной восходит. Благословенны вы, кто Светом жив, В ком утвердился планетарный ратай, Кто в час тревожный, о себе забыв, Спасает заблудившегося брата. И вот разорван, братья, адский круг, Ликуют света вашего частицы. Так пусть не поколеблется ваш дух, И воля Неба через вас свершится! Друзья мои. Друзья мои! Друзья! Сподвижники по жизни и по вере, Нам с вами медлить более нельзя, Нельзя молчать и умножать потери. Ведь это наш, по-праву, звёздный час, Такое раз в эоны лет бывает. Нам верят и надеятся на нас, И нам Любовь святую посылают. Не огорчим наставников своих, Имён своих земных не опорочим. Да укрепит вас этот скромный стих – Добавит силы и прозрит вам очи. Вперёд, сердца горящие! Вперёд! Мы с вами дети Божии, не так ли? Сегодня отличиться наш черёд – Отдать себя в служении до капли. 11.01.2009 г. Святвечір Вечір сіє мінорні гами, Рання зірка, як перший гість… Може є то зоря та сама, Що колись принесла нам вість?.. Віфлеємська небесна ясна! Та, що світить крізь товщі літ, Що колись осіяла ясла І увесь наш вселенський рід! Запалімо свічу святкову, Хай проміниться на столі – Хай проявиться лик Христовий В кожнім домі по всій Землі! Хай це Ім‘я в Різдвяний вечір, Як причастя прийде до вуст, Хай народиться в кожнім серці Наш Спаситель Святий – Іісус! Причастя Я дякую, Тобі Христос, За те, що Ти завжди був з нами, Що нас оберігав... І ось – Душа моя тепер у храмі. Я дякую, Тобі Господь, Що я перед Тобою каюсь, Що я Твою вкушаю Плоть, Твоею Кровью очишаюсь. Ти так Апостолів настав: Триматися Твого почину, Ти так велив, Ти так бажав, Аби наш рід людський не згинув. І він не згинув, Іісус, Він йде до Тебе – в Світ прекрасний! О, як Тобою я горджусь Наш Вчителю Святий – наш Спасе!!! 30.12. 2008г. Допоки ми живемо в цьому світі, Вдихаєм сердцем радощі і біль, Ми маємо Любов ю струменіти І Світло випромінювать довкіль. Бо ми Творця Небесного проява. Його найкращий, найдорожщий плід, Любов – то наш обов язок і право, То наша праця і земний наш звіт. Любов – ріка нестримна, повновода, Якій нема ні спину, ні кінця. Любов – найвища наша нагорода Перед очима рідного Отця. Любимося ж, брати мої і сестри, Бо для братання визріла пора – Нехай в Любові світ земний воскресне Й засвітиться, як соняшна зоря. Нелегко в світі істину знайти, Нелегко досягнути перемоги, Але усе приводить до мети, Коли є дозвіл – милосердя Бога. Коли душа у пошуках живе, Надіється, достукується, просить; Коли вона, як поле майове, Вся світиться у світанковіх росах. Тоді усе вершиться залюбки І хочеться літати і співати, Тоді дороги, наче рушники, І доля нам всміхаеться, як мати. 8.01.2009 г.

Будь Людиною, друже мій, Це одна із найвищих місій, На сторожі сумління стій, Не погоджуйсь на компроміси. Будь людиною в кожну мить, В кожну хвилечку, в кожну днину. Хай душа тобі заболить, Як забудешь, що ти Людина. Будь Людиною, де б не був, Щоб не мислив, і щоб не діяв. Будь в трагічну оцю добу Вірний долі своїй і мріям. Будь Людиною, брате мій, Заклинаю, молю, благаю!.. То не я кажу, зрозумій, То душа твоя промовляє!..

«По делам их узнаете их…» Христос Земные свитки жизни многотрудной, На вас лежит инерции печать: Иуда оказался вновь Иудой, Владимир снова рубит всё с плеча. И ловятся посланники в ловушки, Рождаются мессии тут и там. Куда бежать, кого полезней слушать, Довериться душою чьим словам? Накал страстей становится неистов, Добра от зла порой не отличить, И словно тати рыщут сатанисты, Ища кого б из светлых проглотить. Что проку знать о прошлых воплощеньях, Пусть подвигов былых не перечесть, Когда не происходят измененья, Для нас важнее, кто мы ныне есть. Насколько наши действия светимы, Насколько наши помыслы чисты, Ведь только в Свете мы не победимы Бессмертны только в Духе, как Христы. Не потому ли нити судеб рвутся И тьма поймать нас в сети норовит, Что не ко власти надо нам стремиться, А к безусловной, истинной Любви. А мы, пытаясь обойти друг друга, Забыв Истоки высшие свои, Не совладаем с притяженьем круга – Не можем выйти с гиблой колеи. Апокалипсис – мира обновленье, Уж невозможно по-старинке жить. Дано нам время на определенье: Зерно от плевел должно отделить! Так отделяйте, думайте, старайтесь И не теряйте светлости лица, Спешите мудро и преображайтесь, И радуйте служением Творца.