Природа творчества и вдохновенья

[CocoChanels]

Не могу сказать, что Интернет является для меня источником вдохновения, он скорее даёт инфо, идею или некий мимолётный нюанс, кот. можно развить куда угодно и применить к творчеству. И это идёт от контактов и эмоций, а не от неодушевлённых предметов лично у меня.

[Руслан]

Хорошая притча, приятно перечитывать многослойные светлые тексты, они каждый раз открываются по-новому, и этому новому прочтению часто радуюсь больше чем первому, ведь раскрыт ещё один, более глубокий слой понимания и мироощущения, и оно - это ощущение ярче, глубже, красочней и многослойней предыдущего.

[Clirwef]

Сложно ответить на вопрос, хотя наверное могу поделиться отсебятиной .. творческим процессом можно назвать род созидательной деятельности которому сопутствует вдохновение ... Да именно ежели оно есть - то самое, то уже можно считать творчеством, ..

[Елена Весна]

ВдохНовение - Вдох Новизны...

[Gajavata]

 

Приносив товариш нам стару Біблію, там і написання букв було інше, ми з цікавістю

розглядали, бо і цифри там значились по іншому. Прочитав сон. Там було продовження,

та він обмежився тільки цим. І я написав казку на основі прочитаного, бо мене це

вразило. Приніс, прочитав, та товариш здивувався. Ігор, але ж значення сна було

інше, я прочитаю що він означав. В наступний день він приніс Біблію. Ми стояли біля

бетономішалки, нам цікаво було, приготувалися слухати. Але вигляд його був спантеличе -

ний. Я шукав цілий вечір, розгублено говорив він. Це було біля цієї гравюри, я памятаю,

та текст інший, його нема. Це осталось для нас нерозгаданим. Осталась казка, її і пропоную.

 

Пра давня казка.

 

Втомився чоловік на роботі у полі, та й сів перепочити. Та й заснув.

І сниться чоловікові сон.

Сидить він на березі моря. Море котить хвилі на берег, та все далі, і все далі.

І чує чоловік гудить море, говорять між собою хвилі.

- Більше, більше моря, менше, менше суші, усе залиєм!

Та враз знявся вітер. У-у-у. Піднявся і заговорив пісок, і посунув берег на море.

- Більше простору, більше місця, більше піску, засипем море!

Захвилювався, зашумів позаду ліс, залопотіли дерева.

- Більше лісу, більше дерев, менше піску, буде один ліс!

Прокинувся чоловік, а навколо лагода, тиша, мир вечірній. Жайворонок високо у небі,

співає від щастя і радості. І нічого його не тривожить. І не хоче він нічого зайняти.

І подумав собі чоловік, що сама Земля показала йому щось. Своїм способом.

Що все що вона показала - це про людину. Це її намагання зайняти, посунутись, розширитись

Що ні пташку у небі, ні лань у лісі не тривожить все це.

Ні влада, ні сила, ні бажання відтіснити і ні намагання поглинути когось.

 

(Пройшло багато років, та людина діє як заговорена, ніяк не може спинитись)

 

[Руслан]

Дякую

 

[Елена]

Очень понравилось! Энергизм - творчество будущего

 

http://energyartistjulia.bigcartel.com/pro...-healing-energy

[Руслан]

Спасибо интересно

[Елена]

Просто потрясающе - у меня нет слов... гении в нашем мире

 

http://www.13doors.ru/paint/672-zagadki-akiany-kramarik-akiane-kramarik.html

[Птица]

Действительно нет слов... удивительная девушка... удивительные картины....

[Елена]

Удивительная девочка

 

[Aquarius]

Спасибо, давно уже знаю об Акиане, удивительная девочка!

[Gajavata]

Фонтан божественності, і простоти, ця дівчинка. 

[Руслан]

 

Р. Киплинг.

 

Сотый

 

 

Бывает друг, сказал Соломон,

Который больше, чем брат.

Но

прежде, чем встретится в жизни он,

Ты ошибёшься стократ.

Девяносто

девять в твоей душе

Узрят лишь собственный грех.

И только сотый рядом с

тобой

Встанет - один против всех.

 

Ни обольщением, ни мольбой

Друга не приобрести;

Девяносто девять пойдут за тобой,

Покуда им по

пути,

Пока им светит слава твоя,

Твоя удача влечёт.

И только сотый

тебя спасти

Бросится в водоворот.

 

И будут для друга настежь всегда

Твой кошелёк и дом,

И можно ему сказать без труда,

О чём говорят с

трудом.

Девяносто девять станут темнить,

Гадая о барыше,

И только

сотый скажет, как есть,

Что у него на душе.

 

Вы оба знаете, как порой

Слепая верность нужна;

И друг встаёт за тебя горой,

Не спрашивая,

чья вина.

Девяносто девять, заслыша гром,

В кусты убечь норовят.

И

только сотый пойдёт с тобой

На виселицу -- и в ад!