Руслан

Флюїди кохання, аромати любові Торкаються душами усі закохані Відчувають серцями дотики нові Вплітаються в душі почуття чаровані. Торкаємося долонями - відчуваємо скронями Торкаємося пальчиками - відчуваємо серця канальчиками Торкаємося губами - відчуваємо серцями Торкаємося очами - відчуваємо душами. Торкаємося думками - відчуваємо почуттями Торкаємось почуттями - відчуваємо життя основами. Хай розлітаються по світу любові світлячки І хай торкаються сердець усіх амурчики Хай дотик буде наче котик, Торкання буде наче подих Що роздуває рідний ротик Любов і Бог - ось наші ноти. Хай завжди чистота і цнота Дорожче буде срібла і злота

Страждання Страждання карбують Дух І сталЯть нашу Волю Дають жагУ до життя Переборюючи Долю. Відсіюють куколь від зерна Руду - від металу основи Перлини дістають із самого дна Людину народжують нову. Страждання показують суть Страждання показують правду І проявляють всю муть І вірність і зраду. Живе відділяють від гнилі Джерельну водицю від бруду Недобрих, від добрих і щирих І так відбувається всюди. Страждання збирають плоди Всіх вчинків, думок і слів Куди ж направимо ми Душевний корабль в імлі? Страждання дають пізнання І досвід душі дають Щоб мед із пилка робити І зло від добра відділити. Страждання нас вчать життю У Всесвіті неосяжнім І Богу як стати корисним Люблячим, добрим, відважним.

Птаха Щастя Щастя любить тишу Про нього не говорять Щоб не налякати Пошепки гомонять Як прилітає птаха Й сидить біля вікна З крилом блакитно-синім Й витьохкує вона То ви присядьте поряд І в мрії загляніть Побачить ваший погляд Прийдешнє хоч на мить Ви мить запам'ятайте І в серденько впустіть І світлими словами Її ви огорніть Хай мить та зігріває Вночі, в дощі і в сніг Щоб образ той витати В серцях і душах міг То Світла світлий образ То щастя світла мить Ви пам'ятайте завжди Й навіки збережіть А пташка хай щебече В пташка хай летить Щоб людям всім щастило Хай людству пощастить! Якщо ми вірим в Світло Якщо любов хранить То буде прилітати І сердце хай щемить Той птах ультрамарин Той птах - як неба синь!

Якою мовою розмовляє Христос Якщо Його чують по світу? Яке спілкування вибрав як вісь? Якою передає привіти? Хтось може думає - арамейською? А скаже інший - древньоєврейською. А може давньогрецька у нього в ідеалі? А може нова - космічна є в арсеналі? Остання гадаю ближче до істини. Ближче до Його висот. Хоча, хто ж з нас знає космічну мову, Мову вищих істот?! Мова космічна - проста і звична Для тих хто Бога шукає в житті Це мова думки - віршована і епічна І наукова і прозаїчна І побутова, і пряма, оптимістична. Думка, несе всі мови в собі Думка - ключ спілкування Вона зрозуміла тобі і мені Основа усіх єднання.

Боже, Твоя Сила Люб'яча й Світла Надихає на подвиги й звершення Надихає на прощення підлих Злих, нещасних, убогих, осліплих Надихає на милість і мудрість Й не звертати увагу на дурість. Як я радий що ти є у мене Як я радий, що ти є у нас Як я радий, що ти існуєш І у Всесвіті цілім пануєш. Твоя Сила вчить бути щедрим Твоє серце вчить бути добрим На підйом бути впевненим й легким Бути завжди і гречним і чемним. Як я радий що ти є у мене Як я радий, що ти є у нас Як я радий, що ти існуєш І у Всесвіті цілім пануєш. Як я радий і вдячний без меж. І я вірю що Ти - теж.

Богиня Перемоги Зійшла на землю українську, зорею ясною, Богиня Перемоги, ясна діва з крилами криваво красними. Несе вона вінок лавровий у руці, В очах її світло любові і журби Її кроки повільні і легкі, мов вітер степовий, А в мужнім серці її сяє вогонь святий. Вона торкається землі, де ллється кров і сльози, І припиняє війни і погрози, І несе вона з собою спокій і надію в дім Що мир розквітне на землі нам всім Де її меч зазасяє, там вся пітьма зникає, Де її слово у Вирій пролунає, там радість в душах оживає. Вона відкриє світлу віру в кожнім серці, Що Україна знов воскресне... І кожен її подих — шепіт трав, Що оживе та Слава предків в нашу Яв. Богиня Перемоги, зійшла на нашу землю, Її зустріне Україна -Мати, що горе перенесла Щоби в майбутнє нести світло й правду древню Щоби у душах всіх любов воскресла.

День пам'яті захисників України! 29 серпня Хто пішов захищати країну І вернувся лебедем Духу І був вірний землі до загину Де світанки і запах полину Хто любив усім серцем Вкраїну А тепер у небесних раїнах Слава Ненці Україні в віках! Слава воїнам мужнім навіки Тим, що тьму побороли і страх Захистив хто життєвії ріки.

Благодарю!

33 - вік Христа настає 33 - прояв Духу готує 33 - шанс для нас всіх дає Й воскресінню дорогу торує 33 - Україні сьогодні 33 - чи роки чи століття? Ну а може і тисячі літ! Переживши всі лихоліття Ти відродишся й підеш на зліт Наче фенікс крилатий в політ Щоби світ твій розквіт На тисячі тисячі літ Позабувши про безліч тих бід І в історію вставивши слід Відродивши свій світлий нарід І космічний розмноживши рід Землі й Богу принісши свій плід Світлий, чистий, божественний Світ.

Фізична праця людей перевіряє Хто любить працю - себе той розвиває А хто лінкує - той деградує В гармонії людина проживає Коли і труд душевний розвиває Й про світ матерії не забуває Порядок й мир собою здобуває. В гармонії душа із тілом Як в Духа - два крила існують Обоє рух у просторі торують Баланс дають людині і її формують.

Світле майбутнє чекає за рогом Світле майбутнє розкриває долоні І важливо дійти до порогу Не залишитись в зла у полоні І піти уперед з чистим серцем Назавжди помінявши світогляд. Ми скидаємо все що віджило Як той ящір, що шкіру скидає Й залишаємо темнії вади Й оживаємо і починаєм Новий Шлях, новий погляд і Світ. Новий Світ, для всіх тих хто дарує Хто із серцем відкритим живе Як той Данко, що всіх він рятує І усім своє сердце дає. Світле майбутнє чекає за рогом І готове серця розкривати Хто ввійти вже готовий і з Богом По майбутнім містам крокувати.

Собака - друг наш мовчазний Але говорять ясні очі Що має чин він захистний Посеред дня і серед ночі Він захищає від нещасть І від біди він нас рятує Від злих людей він повсякчас Боронить, і завжди вартує У будь яку погоду І взимку, влітку і в негоду.

Дух бореться за правду За істину стоїть на смерть І навіть якщо і впаде Розбившись о земную твердь То дух відродиться в життя У Славі і пошані І Славитиме Бога і життя Героєм він обраний Хто біль на Світло оберне З біди хто зліпить волю Той свій земний урок пройде І в Перемозі й в бою Сьогодні кожен із життя Свою збирає долю Бджолою мед хтось позбира А хтось як муха летить до гною.

Тисячі ангелів дивляться пильно Тисячі-тисяч за нами блюдуть Виконать треба нам Божую Волю Й світле майбутнє разом здобуть Тисячі років ми всі готувались Сонми всіх ангелів шлють нам привіт Тисячі втілень в труді здобувались Щоб оновили сьогодні ми світ Кроки за кроками, роки за роками Ми збудували сьогоднішній день Важкою працею ми здобували Щоб проявились Світло і Тінь. Ми вибираємо Світла дорогу Ми вибираємо Сходження шлях Світле майбутнє зустрівши за рогом Бога-Творця прославляймо весь час!

Сьогодні танцював із Духом України Сьогодні танок вівся запальний Змінила вишиванку рідної країни На зброю і на одяг камуфльований Але поверх військових обладунків Вінок як завжди в коси одягла І запалила танок з візерунків Надії, сили, волі і добра Мечі в руках підкреслювали силу Що Бог- Творець Донці подарував Жіночність з мужністю у рухах тих красивих Й вогонь завзяття всюди вирував Цей Дух кружляв виписуючи кола А я дививсь і сильно дивував О скільки сили! є у цій тендітній діві Ще б мить і вже б на оплески зривавсь Сьогодні України Дух страждає Оплакуючи діточок своїх Але і паралельно силу умножає Щоби до Світла привести живих До Бога, Перемоги і звитяги Відродиться земелька і народ Дух України поведе вперед До нових звершень і висот.

ЗІ СВЯТОМ, рідна Нене! З Днем Незалежності, Україно!!! https://vm.tiktok.com/ZMrvthsQU/

Коли болить, а ти ідеш вперед Коли крокуєш хоч смертельна втома І посміхаєшся серед Нервових стресів на роботі й вдома Коли в депресії і сумі і печалі Ти зможеш відшукати Світла суть То від життя тоді отримаєш медалі І сірі стіни вмить тоді впадуть Коли спокійним зможеш залишатись Коли навколо крики, гвалт і бруд Коли ти мудрість зможеш проявляти Коли ганьблять, кленуть і топчуть і клюють Тоді ти Світла зможеш суть пізнати І до Любові направлять свій путь

Життя Мертві люди їдять мертвечину Мертві душі не бачать добра І любов для них мертва дичина Й світлі справи - незнані діла Їх життя переповнені страхом Їх життя - то є мука одна Але ж вперто повторюють разом: " Нема Бога і віри нема!" Кожен бачить в житті Те що хоче Кожен має все те Куди йде Але кожен, хто Світла захоче Той побачить Його і охоче В інший бік попрямує й знайде.

Бог Великий Режиссер і Сценарист Планує кожен крок і кожну дію І ролі роздає для нас усіх Тримаючи у серці віру і надію Що зможемо достойно відіграть Що зможемо найкраще проявитись Не заздрячи і перетягуючи ковдру А щиро по дитячи в світ дивитись Насичуючи Світлом і Добром Усе й усіх Щоб у фіналі чути радість й сміх І оплески усіх.

Наша цивілізація, наше суспільство втратило ціль, втратило ціль існування. Люди приходять на Землю і не розуміють для чого. Їм підсунули оманливу ціль - Золотий ідол. Але заробляння грошей не може бути ціллю. Побут має закривати всі необхідні потреби людини і все. Далі має бути ціль, ціль існування. Ця ціль має бути розвиваючою. Людству "забили баки" і воно погодилося з цим. Куди йде людство? Розуміння цілі, це лише перший етап. Без розуміння цілі неможливо усвідомити шлях та засоби, які використовуються.

Думки про Світле майбутнє

Каким я вижу образ человека будущего? Какие кардинальные отличия проявятся в нём? Вижу ли я себя в этом, кардинально новом будущем? В каком месте, в каких условиях и с какой миссией? Учитель Христос посл. от 23.07.24 Людина майбутнього - Людина яка первинну має духовну складову. Це дає гармонію відчуття світу, це дає можливість постійного перебування в Потоці Світла Творця, це дає можливість мати постійне натхнення, жагу життя, Любов, Милосердя, Доброту, та щедро проявляти їх в життя. Людина майбутнього на власному прикладі покаже, що можливо, виконання всіх заповідей, та всіх Законів Космосу в світі матерії на Землі. Ба більше, не лише можливе, але й те, що це дає гармонію та щастя в житті. Люди майбутнього, це люди, які в першу чергу турбуються про інших, люди , для яких допомога, підтримка іншим є основною складовою життя. Люди майбутнього, це люди, які в першу чергу турбуються про здоров'я душевне, про гармонію енергетичну, що автоматично дає здоров'я фізичне. Людина майбутнього, це людина, яка взаємодіє зі всім Всесвітом, з різними Світами. Основна відмінність людини майбутнього від людини сьогодення, в цілі життя. Ціль життя сьогодні більшості це егоїстична, паразитична ціль самозбагачення. Ціль життя людини майбутнього - альтруїстична, благородна, розвиток світу і себе. Я бачу себе, в цьому кардинально новому світі майбутнього. Почну мабуть з місії. Місія, це ствердження Божественних основ на планеті. Місце - найбільш сприятливе для розкриття цієї цілі. І відповідно відповідні, потрібні умови.

Сказка о Душе Любовь родила её... Любовь Отца... Нежно, чтоб не повредить её хрупкость, Отец качал её на руках и рассматривал Своё дитя. Из Его глаз тихо струился поток любви и ласки, который окутывал новорожденную тёплой волной, защищая от всего неистинного, что могло бы навредить ей. Это была Гармония, это была Любовь, это были Свет и Радость, Благодарение и Осознание, Понимание и Приятие всего сущего. Лучезарные Существа, которых Отец называл Ангелами, пели колыбельную песню и рассказывали Душе о прекрасных мирах, о далёких непознанных звёздах и галактиках, о диковинных существах, повсеместно заселивших нашу Вселенную, и нельзя было найти ни одного, даже самого маленького кусочка пространства, где отсутствовала бы жизнь. Дитя удивлялось, слушая их. Эта Душа очень любила своего Отца, подарившего ей Жизнь. Любила так сильно, что иногда казалось – ей не хватает сил, чтоб выразить свою Любовь, которая охватывала её, и этот горячий поток не могла вместить даже Вселенная. Но Отец любил её ещё сильнее… Однажды Ангелы рассказали Душе про далёкую прекрасную звезду, которая когда-то тоже родилась из великой Любви Отца и была одним из любимых его творений. А ещё Ангелы рассказали, что Отец подарил существам, живущим на этой звезде, Закон Свободы Выбора, и, согласно этому Закону, они могли сами выбирать свой жизненный путь, даже если этот путь нарушал Волю Отца. И Душе стало интересно, она хотела узнать, за что же её солнечный Отец так любит эту звезду и что есть Закон Свободы Выбора. Её мысли были устремлены туда, где далёким голубоватым светом мерцала загадочная звезда и притягивала Душу, словно магнит. Душа стала просить Ангелов показать ей дорогу в тот мир, в то пространство, ей захотелось покинуть Отчий дом, оторваться от Отца ради Познания. Она ничего не сказала Отцу, она просто ушла – выскользнула из небесного Рая. Но Отец всё знал и с тихой грустью разрешил Ангелу показать дорогу к звезде, потому что это была дорога, путь, который выбрала Душа, любимое дитя Отца. Но перед тем как Ангел и Душа отправились в неизведанный мир, Отец сказал: «Ты сама захотела этого, ты уходишь от Меня ради познания и проявления, но когда ты станешь одним из существ звезды, ты потеряешь часть себя, но эта потерянная часть будет всегда помнить Меня, помнить, где твой настоящий Дом и кто ты есть на самом деле. Но твоя другая часть ничего не будет помнить, забудет обо Мне, откуда ты и твоё Божественное происхождение. И это есть условие для существования в том мире, куда ты уходишь, иначе ты ничего о нём не узнаешь. Но Я буду любить тебя всегда, где бы ты ни была и кем бы ты ни была, независимо от того, помнишь ли ты Меня или забыла. Я буду звать тебя домой и ждать тот час, когда ты захочешь вернуться, но путь домой будет труден». Ангелу же Он сказал: «Лети с ней и будь ей защитой и мудростью в том мире. Да будет так». Душа была печальна, но её так сильно тянуло туда, в неизведанные дали, что это было выше боли от расставания с Отцом. И, улетая, она сказала: «Отец, я вернусь к Тебе и благодарю Тебя за жизнь». Душа очень много познала на той звезде. Она была жрицей в храме в те времена, когда люди владели магией и перемещались на биологических кораблях, она была бедной девушкой, которая разносила воду рабам и омывала их раны в те времена, когда люди строили таинственные грандиозные сооружения в виде пирамид, которые не боялись самого Времени, она была царицей и нищенкой, была монашкой и наложницей, она шла за Великим Учителем и вытирала с его лица пот и кровь, когда он нёс свой крест, она была ведьмой, сожжённой на костре во имя Учителя, хоть и была невинна, она проклинала Бога за то, что забрал у неё дитя, и просила у Него прощения, и снова любила Его как никто другой. Она рожала много раз, но её дети иногда умирали... Много, очень много разнообразных граней жизни шлифовала Душа, проживая многочисленные роли и проходя через потоки времени. Но что бы ни испытывала, ни познавала Душа, она всегда ощущала тоску, непонятную, глубокую тоску, которая иногда проходила, но всегда возвращалась и ещё сильнее иссушала Душу. И вот наступил такой день, когда Душа поняла, что она познала все проявления Жизни на звезде. Пришло ощущение того, что ей стал неинтересен этот мир, она полностью прожила всю тяжесть ответственности за свободный выбор. Душа захотела вернуться... Но куда? Несмотря на то, что Душа чувствовала себя очень старой и много испытавшей, она так и не смогла понять, откуда исходит эта непреходящая тоска. И тогда, сидя в тишине и безмолвии своего внутреннего мира, Душа взмолилась: «Отец, мой любимый Отец, я знаю, что Ты слышишь меня. Скажи мне, откуда эта печаль, которая зовёт меня куда-то? Ответь мне, кто я? Откуда я? И куда должна уйти? Ответь мне, потому что мне очень одиноко и страшно без Тебя...» И она услышала долгожданный ответ, идущий из самого сердца: «Дитя Моё, любимое Моё Дитя, пришёл твой час, ты вспомнила свой дом, свой истинный дом. Это Я, твой Отец, зову и веду тебя, с тобой Ангел, который защищает тебя, ибо это Моя Воля. Пришло время твоего возвращения назад. Я жду тебя». И Свет озарил Душу. Она многое поняла, поняла за одно мгновенье то, что не смогла понять за время бесконечных жизней на звезде. Она теперь знала, что её ждёт радость возвращения к Отцу. Путь домой был далёким и трудным. Проживаемые Душой судьбы дали много ей, и самое бесценное – опыт, но они так плотно наслоились друг на друга, что Душа забыла дорогу и почти не слышала голос Ангела, своего дорогого Ангела, который ни разу не предал её. Но стремление вернуться назад было таким же сильным, как когда-то желание познать жизнь на звезде. Душу освещал немеркнущий Свет Отца, Его Любовь. Когда она поднималась по узкой, трудной дороге, ей пригодилось всё, что она успела познать там, на той самой голубой звезде, она смогла отделить в себе Истину ото Лжи, отбросить всё то, что пахнет тленом и превращается в пепел, и сохранить в себе всё то, что вечно. Душа совершила большую работу. Когда-то, когда Вечный Свет Отца защищал её от всего разрушающего, она даже не знала о существовании того, что уводило вниз, во Тьму. Но, поднимаясь горней дорогой, Душа, познавшая и Свет и Тьму, теперь сама отделяла их в себе, потому что само распознавание заложил в Душу Отец при её рождении. Ангел, её учитель, помогал ей в этом. Много раз Душа была готова сорваться в пропасть, так как на пути встречалось много опасных поворотов и крутых подъёмов, много разных существ уговаривали Душу свернуть в сторону, на одну из бесчисленных тропинок, уводящих в глубь горы, но встречались и Светлые Духи, и тогда дорога становилась не столь трудной и опасной, а главное – рассеивался туман, который оседал плотными облаками и затруднял движение. В особенно тяжёлые моменты Душа звала Отца и Ангела, потому что так хотела, потому что такова была её природа, природа Сотворившего её, её суть. И Отец спасал Душу, посылал ей Свою любовь и помощь. Ибо это был её выбор. И чем труднее была дорога, тем большее упорство проявляла Душа, потому что в этот момент своего существования она ничего так сильно не желала, как увидеть своего Отца, Который звал её так долго. И вот Путь завершён. Ещё немного – и Дитя встретится с Отцом. От ожидания встречи наполнялась радостью вся Вселенная, и Душа снова ощущала тот поток любви, который не могла вместить. Посмотрела она на себя и увидела, что не малое дитя уже, но сильным светлым Существом стала. Не Душа, но Дух, истинный продолжатель Отца, предстал перед всеми Ангелами и Духами поднебесными. Удивилось Существо такой перемене, но радость от скорой встречи с Отцом растворила эти мысли. Дитя вернулось к Отцу... Ангелы в великой радости вострубили на всю Вселенную благую Весть, ибо каждое вернувшееся Дитя – это безграничная радость и свет для Отца. Жизнь продолжалась, и вновь обратилась Душа к Отцу своему: «Мой любимый Отец, вернувшись к Тебе, в свой родной дом, я снова хочу отправиться к той голубой звезде, где я столько познала. Я хотела бы помогать тем существам, среди которых я прожила столько жизней и благодаря которым я развивалась и училась. Я хочу, Отец, чтобы они тоже смогли ощутить когда-нибудь ту бесконечную радость и любовь, которые ощущаю я ныне. Отпусти меня, если на то Твоя Воля, если это станет благом для всех». Отец же так ответил ей: «Ступай, Дитя Моё. Но теперь тебе не нужен Ангел, ибо сама стала как Ангел. Я отпускаю тебя, но теперь ты уже не забудешь Меня, ибо всё, что будешь делать теперь, будешь творить от Моего Имени и Благословения». И задумалась Душа, для чего же она прожила столько жизней на звезде и столько познала о ней, о её жителях, об их внутренней сути, и поняла, что для служения существам, проявляющим свою жизнь на звезде, надо стать таким же существом, познать их жизнь, их мысли, их чувства, ибо без этого помощь невозможна. И благодарила Душа Отца за Жизнь, за Любовь, за Мудрость, за всё, за всё, потому что в Благодарении – Великая Радость. Прошло много времени, а Душа, вернее Светлый Дух, и сейчас освещает Путь идущим, Путь, по которому поднимаются Души живущих на голубой звезде, потому что Отец зовёт их, детей Своих.

Оленочко, хай Сонечко дарює тобі своє світло, Земля радує, Бог-Творець і Вчитель благословляє! Краси, радості, Щастя! Перемоги та миру Україні та нам! Хай Золота Доба та Світло Творця втіляться на Землі!

Чтоб не потерялось: 2018 год, лето Вот и завершилось наше сказочное путешествие в волшебную страну Окситанию. И позади остался лес-чудес, космические горы Пиренеи, солнечные реки Лангедока, гора Спасения — Монсегюр, добрый замок Пу и много, много другого. Первыми нас встретили хранители древнего сказочного леса ельфов, гномов и многих иных волшебных народов — это единороги. Стадо белых единорогов мирно паслось на поляне возле домика, который мы заранее сняли. Дом находился прямо на опушке волшебного леса, но о единорогах нас никто не предупреждал. Удивлению ребят и моему не было предела. Статные, красивые, просто сказочные. Они грациозно вышагивали по лужайке, абсолютно не боясь людей, наоборот, с радостью и вприпрыжку приближались к каждому желающему их погладить. Эти прекрасные лошади радовали нас всю поездку и удивляли постоянно, часто заглядывая в стеклянные двери и окна нашего домика. Стоило выйти за порог и они всей компанией дружно подходили к человеку, а если у вас в руках оказывался хлеб, сухарик, или какой то овощ или фрукт, то наши единороги дружною толпой ходили за счастливым обладателем овощей, словно стая домашних и услужливых собачек. Первым нашим путешествием стал поход в сказочный лес Святого голубя. Каменный лабиринт с густым лесом был многообразен и полон недосказанности. Причудливые формы деревьев, камней и всего живого населявшего этот лес были настолько интересны, что каждый из нас ходил в его просторах с широко открытым глазами. Если внимательно-внимательно присмотреться, то за камнями и деревьями проглядывались образы жителей леса, с интересом наблюдавших за непрошенными гостями. Та часть лабиринта, что была больше покрыта мшистым лесом напоминала комнаты, каждая из которых была по своему интересна и привлекательна. Каждый куст, дерево, камень, горка мягкого и пушистого мха готовы были заговорить с тобой, если ты их поймешь. Ах, сколько удивительных историй готов поведать заповедный и священный лес каждому, кто откроет своё сердечко навстречу ему! Дальше по тропинке открывается каменный лабиринт. Древние мегалиты растянулись на поляне ровными по высоте фигурами, как-будто огромный великан срезал ножом каменные глыбы и подравнял их. Здесь среди каменных джунглей легко увидеть и стол и стул и дерево растущее из камня, лапу дракона, каменного старичка, ступени Восхождения и множество иных сказочных предметов и героев. Эти заповедные камни дарят свою силу и умения тому, кто сумеет отгадать их секрет. Следующее путешествие у нас было в загадочные рыцарские замки Средневековья. Когда-то на этой оповитой легендами земле Окситании жили великие рыцари, прекрасные дамы, отсюда шло в свет поэтическое искусство трубадуров и поэтов, воспевающих Великую даму. Замки, которые находятся на вершинах гор, подобны гнёздам гордых птиц. Здесь жили добрые люди, которые любили жизнь и всё прекрасное в мире. Замок Ф.. Рыцари и дамы, доспехи и мечи, всё это встретило нас здесь. Лук и стрелы - вот то новое что посчастливилось нам испробовать в стрельбе. Кто точнее, кто метче, покажет время и глазомер?! В замке в одной из комнат оборудована спальня графов : ложе, балдахин, каменный пол и стены. А как же здесь греться, если даже в летнюю жару здесь стоит прохлада? А, вот же камин. Прямо рядом! Замок П.. Замок П. нас встретил тёплым летним днём. Яркая зелень травы покрыла весь внутренний двор. Он довольно таки большой. Видимо здесь, когда-то собирались в графском замке люди на поэтические турниры, ярмарки и рыцарские турниры. Тренировали свои навыки доблестные рыцари. Сражались за сердца прекрасных дам. Я слышу звон кольчуги, сбруи, удары копей, мечей, ржание коней. Дальше мы прошли в сам замок. Он высится над округой. Прекрасный вид открывается с плоской крыши башни. Мы спустились в залы, там в залах звучит прекрасная музыка, песни льются рекой, звучат стихи поэтов и песни трубадуров. Внизу на первом этаже Зал отдыха рыцарей: латы, мечи, круглый стол для совета. Здесь в таких залах зарождалась доблесть, мужество, благородство, честь и галлантность. Здесь жили те, кто ставили женщин, не то что в один вровень с собой, а поднимали их намного выше себя, проявляя истинное уважение, превознося женскую природу на уровень богинь, проявляя высокие чувства, совершая благородные поступки. Замок-город К.. Это не просто крепость, это целый город на берегу реки ..... Замок-город, центр средневековой Окситании. Двойной ряд высоких крепостных стен, глубокий ров для воды. Замок-город К. самая большая крепость Европы. Бани. Тёплая вода под 30 градусов. Древнеримские бани дарят своё тепло круглый год, и к тому же бесплатно. Термальные минеральные источники сначала изливаются душем, а далее окунают в тёплую ванну. Блаженство. Рядом благоухающая природа, пение птиц и журчание реки в которую и вливается вода термального источника. Ruslan Novosvit