Руслан

Де сплять янголи? Одного зимового ранку Аніла йшла в гості до своєї юної подружки Еліни – маленької дівчинки. І несла їй в подарунок янгола, фігурку зі складеними долоньками та в формі дзвоника з язичком. Вся фігурка випромінювала світло, а під яскравими сонячними промінчиками й виблискувала іскорками. Коли Аніла зайшла в будинок до сім*ї Еліни, то малесенька дівчинка кинулася до неї з відкритими обіймами від яких неможливо було заховатися. Її посмішка була настільки щира та відверта, що Аніла не могла не розплистися в посмішці їй у відповідь. Після гарячий обіймів Аніла, загадково дістала загорнуту фігурку та передала Еліні. Коли дівчинка нарешті розгорнула янгола, та від несподіваного подарунку зойкнула. «Ну що, подобається?» - запитала Аніла. «Тааак!» - дуже сподобавсяя!» - протягнула дівчинка. «А ти знаєш – запитала Аніла, - де сплять янголи? Я маю на увазі не цю фігурку янгола, а справжні, янголи які звичайним зором не видимі?» «Ні, а де вони сплять?” – здивовано запитала дівчинка. «Ось я і хочу тобі розповісти. Той янгол, образ якого я принесла тобі як цю фігурку мені розповів дуже цікаву історію. Він сказав, що спить він поближче до дитинки чи людини яку опікає, щоб встигнути допомогти. Але діяти та допомагати він може лише тоді, коли його просять про це. Це може бути і словом і подумки, головне – від щирого серця і лише для добрих справ. В поганих справах він не допомагає. І ось тепер він буде допомагати Еліні, так як ця фігурка тепер її, і спати він вирішив під куполом самої фігурки янгола, там де кріпиться язичок дзвіночка. Так його ніхто зайвий не побачить і не потурбує, з одного боку, а з іншого боку, коли він потрібен буде Елінці, то їй достатньо буде попрохати про допомогу та подзвонити в янгельський дзвіночок, і він зразу ж прокинеться. Бо він же і буде тут спати – біля дзвіночка. І не дивлячись, що він великий та могутній, з величезними білими крилами, але за необхідності він може перетворюватись в малесеньку крапочку, що він і буде робити в моменти відпочинку.» «Ой як прекрасно,» - прощебетала дівчинка, та захлопала в долоньки. В мене буде свій янгол! «Так, моя люба! «А є янголи які сплять в картинах, на яких зображені янголи, прямісінько в підрамнику. Сховалися і ніхто їх там не бачить. Або в скульптурах янголів. Дуже багато янголів сплять в хмарках, що пропливають по небу і чекають поки хтось хто буде поруч, попросить їх про допомогу, також багато янголів сплять на Сонечку, на зіроньках нічних, на вершинах гір та в кронах дерев, в квіточках і багато-багато, ще в чому. Тому будь уважною завжди та відчувай серденьком все живе і воно завжди буде тобі допомагати!» - сказала Аніла, ніжно обійняла дівчинку та приголубила до себе обіймами, а потім Еліна побігла до батьків, розповідати цю захоплюючу історію. Скажи друже, а де сплять твої янголи?

Цей світ житиме за Вічними Законами Любові, Мудрості, совісті і честі. Це та основа, на якій базується життя Всесвіту, Космосу. Важлива, але малесенька клітинка Всесвіту – людство, уявило себе у власній пихатості, центром Всесвіту. І в своєму егоїзмі стало перетворюватись на ракову клітину. Важливо людиноцентристський світогляд змінити на Богоцентристський, тоді рівновага буде відновлена. Людство займе свою поіважну нішу частинки Всесвіту, усвідомивши і віддавши, по-праву першість Богу-Творцю. Бо саме Він і є Центром організму Космосу. Він і є Тією цементуючою Основою, яка дає можливість прояву всього живого, об’єднуючи його в Собі. В біологічних організмах клітинка отримуючи енергію і виробляючи власну, залишає на власні потреби близько 20%, інші 80% віддає на потреби організму. Ті ж клітинки, які більшу частину енергії залишають собі, перетворюються на ракові і, навіть, мабуть не усвідомлюючи, торують дорогу до власного самознищення і до знищення всього організму. Знання, викладені в книгах «Послання людству, що пробуджується» Вчителя Христа від Олени Новосвіт є універсальними знаннями. Прийде час, вони будуть не лише прочитані, а й усвідомлені і розібрані на цитати. І саме головне, будуть застосовуватися на практиці. І не так важливо прочитала книги людина, чи говорить, що вона це все вже знає, хай покаже практично, в житті, застосування викладених в книгах знань, адже загальновідомо, що саме практика є критерієм істинності тих чи інших знань.

Чотири роки - смерть і кров - війна Чотири роки - кожен день - труна Чотири роки звір лютує тут І в'яже руки мотузками пут. Руйнує житло, смерть несе живому Злобою б'є по всьому святому Чотири роки чорний дим у небі Чотири роки плаче Ненька-Лебідь. Не плач рідненька - ми з тобою завше, Ми захистимо землю рідну нашу. Не плач, о, Нене, ми завжди з тобою І нас мільйони, за Тебе ми горою. Не пройде ворог, зуби обломає Козацьку волю нашу він не подолає І буде Перемога в ріднім домі "Украйні, слава!" - ми почуєм гомін.

Читаю сейчас Уголева "Теория адекватного питания и трофология" и там нашёл строки Вернадского: Аутотрофность человечества На пути превращения биосферы в ноосферу В. И. Вернадский (см. 1980) в качестве одного из важнейших условий выдвигал формирование социальной аутотрофности человека. Следует отметить, что в данном случае речь идет именно о социальной, а не о биологической аутотрофности. Последняя подразумевает превращение человека в организм, обладающий свойствами растений и бактерий синтезировать углеводы из углекислого газа при участии солнечной энергии и фиксировать атмосферный азот." Думаю будет именно биологическая аутотрофия.

Зречись, всього що було в тебе вчора Зречись неправди, злоби і брехні Зречись того себе де рабська є покора Зречись усіх хто тягнуть вниз - їм - ні! Ти Бога син, ти син Любові й миру І Світло хай зорить в душі твоїй. Даруй усім лише добро і віру І переможцем станеш - виграєш двобій! Візьми у руки прапор віри Любові факел ти тримай в руці Уста наповни проявами ліри І мрію подаруй всім на зорі. Наповни крила вітрами галактик І сонця жаром серце освіти Життя збери з духовних практик І сміливо лети у зоряні світи. Ти Бога син, ти син Любові й миру І Світло хай зорить в душі твоїй. Даруй усім лише добро і віру І переможцем станеш - виграєш двобій!

Ми сіємо прекрасні квіти взимку Хоча навколо сніг і холод, мряка. Вони цвістимуть, влітку, на обжинки. За щиру радість, щира дяка. Той, хто для вічності живе Плин часу не спостерігає. Життя його завжди нове І Бог діла його вінчає. Ми сіємо прекрасні квіти взимку Куди впаде зерно, ніхто не знає, Але ми щиро віримо у святість цього вчинку Й, бажаємо - Хай, квітка, проростає! Той, хто для вічності живе - Дитя є Вічності і Духу. У Вічності життя його пливе І Вічність оживляє кожну душу.

Ми будем вставати знову і знову І йти вперед і вперед Ми будем вивчати кожну мову І насичувати інтернет. Ми будем щоденно робити кроки Один за одним, але чітко. Ми будемо йти місяці й роки І працювати як бджілки. І кожне слово - провідник нового Звучатиме завжди і всюди. І кожен почує із серця свого Розкриються світлі люди. І ні хурделиця, ні заметіль, Не в змозі нас зупинити Ми прикладатимемо надзусилля - І Сонце буде світити. Буде у світі радість і рай Збудує це - Бог і люди. Засвітяться очі, серця розмай І в Україні і всюди.

Невидимі ангели руки тримають Українське небо охороняють Робота нелегка і непроста Оберігати наші міста. Під куполом крепким міста України Божий це захист від зла і руїни Невидимі воїни Світла й Добра Навіки в сторОжі людської від зла. Невидимі ангели Працюють постійно, безперестанку, Щоб ми посміхнулись зимового ранку І сам Бог Творець їх роботу курує, Хоч ворог людський скрегоче й лютує.

Рясніють в полі червоні маки, Здіймаючи маківки до Бога І з того світу нам посилають знаки Герої-воїни від Божого порога. Уважно дивляться на кожного із нас Як проживаємо своє життя? Чи пам'ятаємо про них ми повсякчас? Чи проявляємо ми співчуття? Чи ми даремно проживаємо життя? Чи їхній подвиг був потрібним вкладом?

Бачу майбутнє рідної землі Блакитне небо, чисте і безхмарне І тисячі засіяних полів В житах й пшениці жовтий простір гарний. Яскраве сонце сяє там усім І земля-Мати пестливо голубить Тут Україна - мирний світлий дім Всіх вільних духом серед люду будить. Сьогодні ти прекрасна, як весна. Буяєш щастям, радістю, красою. Дитячий сміх тут звідусіль луна І пісня лине долом і горою. Сьогодні ми із вдячністю живем До всіх борців, що вибороли долю І вічний подвиг пам'ятати ми будем Героїв всіх, хто дарували волю.

Важко тягнути бегемота з болота Тим більше - коли бегемотів ціле болото. Кричать, їдять і чавкають І знати нічого не бажають. Бегемот тварина болотна І джерело його не цікавить. Смердючу їжу кладе до рота І вагою навколо всіх давить. Лише сьогодні є в бегемота Про завтра навіть не мріє Фізична важка робота Його серце і душу гріє. Він не мріє про чисту воду Про прекрасні трави у полі. Він не пише пісні і оди І не знає нічого про волю. Він живе від ранку до ночі Лише їжа його цікавить Він не дивиться на зорі-очі І мріями ніколи не марить.

Дуже важко зустріти людину, Що по життю має совість і честь. Сповідує Духовні закони, Не переносить брехню і лесть. Людей, що справді світять світу Один на мільйон, а може й рідше. Хто серцем чисті, ті, хто як діти. Частіше інші - білі, як сажа і навіть чистіші І вовки-вівці частіше й частіше. Дуже важко зустріти людину Яка знає слово І ціну розмови, Розмови душевної і дружньої, А не дикунської і безглуздої. Слово - життя основа Мрій і дій - мотор. Нас відроджує знову Наш внутрішній храм-собор.

Сьогодні ніч, і холод пробирає Не видно ні ріллі, ні поля, а не рук. Але зерно ми сіяти повинні, Щоб проросло в свій час Як прозвучить від Світла гук. У душі зерна сіємо завзято, Хоч й проросте воно, хто зна коли?! Але потрібно сіять й поливати Й Законів позначать коли. Сьогодні ніч, всі сплять в хатах тихенько Лиш Вічний Бог, не спить в своїх трудах І трудиться в молитві тихо Ненька І Дух Вкраїни нас несе в руках. Коли буде в зеніті Сонце-Батько Коли весь світ буятиме в красі Згадають нас , ми вірим, сестри-брати Як літечко прийде в наші краї Тоді наш труд буятиме у Славі Тоді дозріє колос уповні Тоді плоди дозріють в нашій справі І квіти цвістимуть, буятимуть в красі.

Знайшов себе - тебе знайшовши, Почувши Слово з Джерела. Все, що шукав, вмить віднайшовши. Відчувши Світло, де пітьма. І склався пазл шляху нового Прямого, світлого шляху. Де внутрішня моя дорога Зійшлась із стежкою життя. Де світ духовний поєднався Із світом тверді і Землі. Де Світ новий тут зарождався Будуючи шляхи нові. Ми розчищаємо дорогу Несемо Світло в кожен дім. Звертаємо людей до Бога Щасливий світ будуєм всім. Нове життя іде до людства, Закони Вічного Буття. Відкинемо нічні безумства Заради вічного життя. Знайшов себе - тебе знайшовши, Почувши Слово з Джерела. Все, що шукав, вмить віднайшовши. Відчувши Світло, де пітьма.

Знайшов себе - тебе знайшовши, Почувши Слово з Джерела. Все, що шукав, вмить віднайшовши. Відчувши Світло, де пітьма. І склався пазл шляху нового Прямого, світлого шляху. Де внутрішня моя дорога Зійшлась із стежкою життя. Де світ духовний поєднався Із світом тверді і Землі. Де Світ новий тут зарождався Будуючи шляхи нові. Ми розчищаємо дорогу Несемо Світло в кожен дім. Звертаємо людей до Бога Щасливий світ будуєм всім. Нове життя іде до людства, Закони Вічного Буття. Відкинемо нічні безумства Заради вічного життя. Знайшов себе - тебе знайшовши, Почувши Слово з Джерела. Все, що шукав, вмить віднайшовши. Відчувши Світло, де пітьма.

Знайшов себе - тебе знайшовши, Почувши Слово з Джерела. Все, що шукав, вмить віднайшовши. Відчувши Світло, де пітьма. І склався пазл шляху нового Прямого, світлого шляху. Де внутрішня моя дорога Зійшлась із стежкою життя. Де світ духовний поєднався Із світом тверді і Землі. Де Світ новий тут зарождався Будуючи шляхи нові. Ми розчищаємо дорогу Несемо Світло в кожен дім. Звертаємо людей до Бога Щасливий світ будуєм всім. Нове життя іде до людства, Закони Вічного Буття. Відкинемо нічні безумства Заради вічного життя. Знайшов себе - тебе знайшовши, Почувши Слово з Джерела. Все, що шукав, вмить віднайшовши. Відчувши Світло, де пітьма.

Останні дні старого світу. Чи я жалкую, а чи ні? Останні дні, останні дні... Цей світ прогнив, я знаю точно І вже давно лежить на дні, І вже пора, і квіклі, срочно!!! Скидати одяги брудні. Все що збудовано - ганебне. Те що сповідується - тьма, Життя основа - непотребне, Не ожиє ніколи, так. Тому ми кличем світ прекрасний Світ Світла, Радості, Добра. Щоб людство і Планета квітли. Щоб доля світлою була. Щасливе пізнали життя.

Ми застрягли в минулому всі У смердючій багнюці брехні І що світлі пориви душі Хай обплутають чорні ремні. Нас навчили боятися всіх І начальство, і волю, і владу І свої кольоровії сни Де літаєм в квітучому саду. Нас учили мовчати завжди Не висовуватись, не проявлятись. І на поміч до інших не йти. Пристосовуватись і здаватись. Але варто дивитись вперед В світлий обрій із світла і мрій

Буває друг, - сказав Сократ - Котрий, дорожче ніж брат Рідніший по духу він в сто крат Із світу любові й добра. Шукати його варто завжди, По молитві його зустрінеш, Шукай все життя, погоди не жди Побачиш - і міцно обнімеш. Він завжди буде поряд в нужді, Тоді, коли більшість втіче. Разом стоятимете в труді Хоч спека чи дощ січе. І може не завжди правий він в розмові І помилки робить також. Ти захищай його в справі і слові Стій горою за нього, отож. Буває друг, - сказав Сократ - Котрий, дорожче ніж брат Рідніший по духу він в сто крат Із світу любові й добра. Духовний світ вас звів в путі В земних краях-дорогах Щоб разом Світло ви несли в житті В буремних тривогах, на різних мовах. Із роду небесного він прийшов Із самих рідніших пенат В небесній обителі стрінетесь знов Де ангел живе і архат.

Лише вперед - через вітри і зиму Крізь віхолу і заметіль. Біжим вперед, хоча багато диму Нам застеляє очі звідусіль. Але ми знаєм шлях, він вірний й чистий, Бо Сам Учитель, нас вперед веде. А попереду Світ - весь променистий Його ми виглядаєм - він уже іде. Лише вперед, нарощуєм ми кроки Нарощуємо темп - ми кожну мить Стискаються у миті цілі роки І все життя із нами вже біжить. Ми біжимо до щастя і до волі І сила Духу нас штовха вперед Ми свято віримо у світлу нашу долю Бо кожен з нас є Воїн і Поет. Благослови ж на звершення, Отець! І ось уже злітаємо у небо І крила за спиною нас несуть Весь світ іскриться - щезла темінь І труби Перемоги скрізь гудуть!

Ми притягуєм Світле Майбутнє Всіми фібрами Духу й душі І ці нитки є сильні й потужні, Як канати сталеві міцні, Світлом Бога наповнені всі. Їх все більше, вони як магніти Тягнуть вгору нас всіх і усе Наші душі воліють летіти В Світ прекрасний, де щастя живе. Ми стожильно напружуєм м'язи Наша воля міцна наче сталь Наша віра у Бога - є стягом, Височить в висоті як кришталь. Ми ідемо завзято й потужно Віру й волю скріпивши в союз, Наші душі в молитві дружній Все про вічне шепочуть із вуст. Горизонт - весь у світлі яскравім Ген за обрієм Сонце встає Світить простір вогнем величавим Нова ера уже настає!

Я в селі родився Й думав про життя І шукав я щастя Було би знаття, Де ж його знайти? Я пішов у місто Довго я шукав Але і там, звісно Його не знайшов. Був я в кабінетах Світлих і ясних Там, як у тенетах Цвіль і брехня у них. В депутатів, суддів Правду я шукав, Але лиш облуду Всюди зустрічав. Я пішов до церкви Там шукав Його. Але там сказали: " Йшов би ти, того..." Де ж живеш ти щастя? У яких краях? Де тебе побачить? Де тебе знайти? У яких дібровах? У яких гаях? На високих скелях? Чи в густих ланах? У яких світах? У чиїх слозах? На чиїх руках? По чиїх слідах? У яких словах? На семи вітрах. В чотирьох кутках. В душах і піснях. В тихих вечорах. У людських серцях. В люблячих вустах.

Я пішов за любовью, яку я шукав Кожен день, кожну ніч, кожну думку І в життєвих тенетах я довго блукав, Все шукаючи дружнюю руку. Кожне серце шукає у світі любов Кожне серце все мріє про зустріч Вогник Світла надію дарує нам знов Кличе знову у світле майбутнє. Я пішов за любовью, яку я шукав У світи до людей у міста Кожен день, кожен раз я себе все питав: " Де ти, мила, кохана, незнана?" Кожне серце шукає у світі любов Кожне серце все мріє про зустріч Вогник Світла надію дарує нам знов Кличе знову у світле майбутнє. І мій Бог, шепотів і тихенько казав: " Іди далі, мій сину, вперед. Серцем клич і невпинно гукай І впадати у відчай не слід, І знайдеш ти її і натрапиш на слід. Кожне серце шукає у світі любов Кожне серце все мріє про зустріч Вогник Світла надію дарує нам знов Кличе знову у світле майбутнє.

У кожного свій час прояву Хай кожен проявиться мужньо Хай кожен проявить стократно Свій стрижень - Дух булатний. У кожного свій час прояву Всі сили віддати вперед Іти посеред розпачу До світлих своїх Джерел. У кожного свій час прояву Хтось вписує імена У вічності знамена. А хтось ламається тихо Своїй душі на лихо.

Раби рабами поганяють Й самі у рабстві пребувають Вони все дуються, стращають, Й самі у страсі перебувають. Бо страх - є їхнє ремесло, Той, що паплюжить все добро. Його любов й добро тривожать, І заважають жити тихо І роздавати людям лихо. О, скільки страху у серцях. Любов туди забула шлях.