Моё творчество

[Руслан]

Вставати і йти!

 

Вставати і йти, іти і вставати

Хоч може доводилось часто падАти

Та мрію важливо у серці втримати

Вона зігріває, вона підіймає

На світлії справи вона надихає

Ця мрія веде за собою нас всіх

Ця мрія про радість, про щастя і сміх

Вона завжди каже - Іди до мети

Іди через терни й буремні світи

Іди, коли Сонце, іди коли ніч

Іди, коли всії кленуть зусібіч.

Іди - якщо й поряд нікого нема

Іди , якщо й лід, хуртовина, зима.

Іди коли можеш і кОли не зможеш

Іди і в дорозі комусь допоможеш.

Іди до мети ти, іди і іди

І лише тоді ти відкриєш світи

Добра і Любові і Світла і Свята

І станеш тоді ти людина богата

І сином ти станеш для Бога для Тата

І з Богом тоді ти будЕш святкувати

Повернення в Дім, до рідної Хати

І буде там друзів на святі богато

І в Бозі богатство ви будете мати 

Богатство є світлом, любовью,добром

Богатство є ангелів рідним крилом

І є милосердям, турботою є

Хай радість в серця всіх Бог-Мати проллє.

[Руслан]

Престиж і Щастя

 

Стабільна работа ІТ-шніка

Престижна робота банкіра

Стабільна робота лікаря

І тітоньки із ОВІРа

 

Сидять вони і не думають

Що краплі душі стікають

Через серця крижані

Що люди в собі їх мають

 

Чи треба робота стабільна

Коли ти загублений в світі?

Так будь же ти вільна — людина!

Кожної долі і миті.

 

Хай серце радіє Небу

І Сонцю і людям і хмаркам

І де би ти не був

Хай серце завжди буде жарке

 

Хай може співать не престижно

Фігурки ліпить із глини

Але це мило і ніжно

І радісно кожної днини.

 

Це душу і Дух розвиває

Гармонію серця нам дає

І сенсом життя наповняє

І Боже в нас Світло вливає

[Gajavata]

Із баночкою для помазання в одній руці

і молотом

яким ви вганяєте колишнього смерда по кісточки в землю

в другій.

Ви так перейнялися цим,

спасінням

що непомітно

зблизились

з красномовними проповідниками.

Вони теж

закликаючи Бога у свідки

говорячи

- ну подивись, подивись на них

закликають людей

до каяття..

Може це і вірно, як і всякого там смерда

що прийшов до нас із темних билин казок

так і треба

з розмаху ввігнати по коліна в землю.

Та

священники забувають

що після євхаристії

у людині незримо перебуває

Христос

що

так і треба дивитись на людину,

і ти вже ніколи не зможеш

благословляючи руку людини

для праведної роботи,

затримати її для поцілунку

чи позволяти чоловіку цілувати краї своїх одеж

бо Христос що є у людині, не буде це робити.

Перебуваючи

на цій сходинці

що позволяє  робити подібне

ми зможемо так мало.

[Gajavata]

Ці маленькі строфи, які подаються із знаком запитання:

 

Загублені люди, загублений Рай

де нам відшукати поганого край

де нам тут добро у житті віднайти

хто може змінити все  - я і ти?!

...

Блискуче написані рядки, та силу має тільки перше реченнчя.

Відразу вводить людину у струс, бо як. я загублений? Маю

і дружину і дітей, і новомодні журнали на журнальному столику,

загородна дача. Усміхающийся чоловік з добрим виразом обличчя,

і маленьким животиком буде читати і говорити собі - ні, я в обоймі,

у мене все добре. Та все ж це перше речення струсить його. І він подумає,

що ж такого я загубив, що такого я не маю? Остальні три речення, а особливо

останнє не справить уже такого враження. Надто часто доводилось чути,

по любому поводу, та й без поводу теж, вони анульовують силу першого рядка.

Та новизна заставляє людину хвилюватися, як так, навколо тисячі, як же

це я загублений? Що це він тут пише? Я бажаю вам такого читача. Та не напишеш

же вірша із одного речення, а остальні строфи не відкривають самого головного,

а що ж він загубив.

[Руслан]

Поки що ось так вийшло продовження :

 

Загублені в місті посеред людей

Загублені вдома посеред дітей

І в ресторані посеред столів

І на концерті посеред голів

 

[Руслан]

Солнце и лиса

Яркое весеннее солнце светило во всю мощь. Оно старалось передать Планете, людям и всему живому свою силу, свой свет, свою радость.
Всё живое радовалось таким дарам солнышка и сама жизнь буйствовала везде.
Лиса жила в большом лесу. И были у неё лисята. И нужно было ей как то заботиться о них и кормить и ухаживать. И лиса видела, что днём ходят люди, шумно везде и трудно ей воровать кур и уток. И решила она перейти на ночную охоту. Решила, что она и лисята будут ночью выходить в мир. И так и сделала.
Жили неподалёку от нашей лисы семейство голубей и тоже было им важно доставать корм для своих птенцов и растить их. Жили голуби в кроне большой липы. И радостно было им, так как видели они и свет Солнышка, и мерцание ночных звёзд, и раскаты весеннего грома и тёплый летний дождик. И решили голуби, что только на свету и в свете будут растить своих деток. Чтобы жизнь их была яркой, радостной и счастливой. Чтобы видели их птенчики Солнышко, которое дарит всем себя. И чтобы учились у него и щедрости и яркости и радости. А пропитание птенцам часто помогала сама жизнь доставать. Или добрые люди давали зерна под деревом или на поле оставались колосья пшеницы или ржи. Каждый день как будто ангелы-хранители помогали нашим голубкам каждый день и каждый час.
И выросли лисята. Были большими и упитанными, но не ведома им осталась радость и счастье, свет Солнышка и дождик, гром и радуга. И не понимали они радость дарения Солнышком лучиков счастья и добра.
И голубята наши тоже выросли. И выросли они щедрыми и добрыми птицами. Их взгляд всегда был направлен в небо. Они выросли мечтателями, радостными и отзывчивыми птицами. Они познали радость и счастье, любовь и доброту. Их взгляды струились светом, заботой, мудростью и добросердием. Они были благодарны своим родителям, что те не испугались когда-то жизни на свету и даровали им такое счастье. Ведь Свет - это счастье.

[Руслан]

Молитва дерев

Деревцята моляться до Бога:
- Заради всього чистого й святого
Боже, дай весни нам і тепла
Щоб погода світлою була

Щоб росли ми гарно всі роки
Підіймаючи до Бога наші руки
Щоб ми людям дарували те тепло
Що сердечко наше зберегло
Те, що накопичилось в роках
Те, що буде жити у віках.

 

Дай коріння крепкого для нас
Щоб ми силу дарували повсякчас
Дай нам пишність зелені в літа
Щоб мандрівникам створили дах.

 

Дай нам добрих і прекрасних врожаїв
Щоби кожен, хто зі смаком їх поїв
Вдячність Богу й світу дарував
І любов і милосердя в серці мав!

[Gajavata]

І хоч ви наложили, матрицю людського розуміння, на дерева.

Та якщо пригадати, у тому саду, що був колись, вони пригинали

вітки свої, щоб чоловік міг попробувати. Він прийшов, він прийшов,

шепотіли вони і це розносилось по всьому лісу і невдовзі все

живе знало, чоловік зайшов у сад. Коли ці двоє проходили мимо,

квіти в захваті повертали свої голівки вслід. 

Де тепер це?

[Руслан]

 Вестники Веры и Весны

 

Март, весна, но мороз и холод сковал землю. Снег усыпал всё живое. Природа замерла. Солнышко светит слабо. Холод куёт ледяные мечи сосулек и готовиться к последней битве.

 

Но под белым покрывалом теплится жизнь. Жизнь замерла, но не остановилась. И колючий можжевельник и зелено-пышный самшит и нежная травка говорят нам: "Друзья, мы живые, мы есть, осталось совсем чуть-чуть, весна уже на пороге, скоро очень скоро радость и веселье будут разливаться по всей округе. Ведь мы продержались. Мы пережили холодную зиму, морозы и темноту. Верьте, всё будет." На соседнем деревце пёстрая птичка перелетает с ветки на ветку, поёт песенку, ищет корм. Она поёт нам о весне, о Солнце, о Свете, о  Радости и Вере: 

 

Она поёт:

Вы верьте, верьте Свет идёт

И радость, счастье всем несёт

И засияет небосвод

Любовью сердце запоёт

Растает вновь природа вся

Сердца растают - Свет даря

 

 

Ей также важно выкормить птенцов, дождаться и дожить до весны. Сохранить им жизнь. Чтобы потом они - детки, также дарили людям и всему живому своё звонкое пение. Пели и дальше о победе Добра, Света и Любви. 

Рядышком о торжестве жизни щебетали дрозды и голуби. Всё живое молчаливо снаружи, но громко на волне сердца пело:

 

Вы верьте, верьте Свет идёт

И радость, счастье всем несёт

И засияет небосвод

Любовью сердце запоёт

Растает вновь природа вся

Сердца растают - Свет даря

[Руслан]

Благодарность

Уходят в небытие последние мгновения ночи, и над всем живым плавно брезжит рассвет. Мягко и нежно свет разливается по округе, и всё живое просыпается. Просыпаются и звери, и растения, и земелька, и водичка, и воздух. Птицы начинают своё многоголосье, свой щебет. Они первые оповещают всех о том, что вот-вот появится Отец-Солнце, Великий Родитель всего живого. Яркий и неповторимый образ которого хранится в памяти каждого живого существа. Всё живое знает о своём Родителе, ну, может, некоторые подзабыли. 

Но как только появляются первые лучики Солнышка, птицы уже щебечут вовсю. Они благодарят Светило за дарованную жизнь, за радость полёта, за яркое небо и благодарных деток. Взлетают ввысь с приветствием соловьи и ласточки, жаворонки и орлы, все стремятся первыми отдать дань благодарности, с высоты птичьего полёта увидев первыми диск Солнца, оттуда, откуда больше никто не может видеть, кроме них и неба.

 А небо, какое сегодня необычное небо!!!

Яркие розовые и нежно-золотистые волны разливаются на востоке,  небо также отдаёт дань уважения Родителю. Ласку и нежность дарит небо в ответ на свет Солнышка. Полгоризонта залито ярким и розовым свечением, и на его фоне начинают свой неповторимый бег облака. Как небесные лодки, проплывают они по небу  и плавно из белых лодок превращаются в золотистых скакунов, а после – в розовых ангелов. 

Вот оно, благодарение неба!

 А что мы видим вдали? Это туман и дымка. Откуда же они? 

Это стихия воды решила так проявить свою благодарность. 

По тоненьким листикам и стебелькам травки, по прозрачным ниточкам паутинок, по прекрасным лепесточкам цветов плавно стекают, испаряясь, капельки росы. Они пришли на помощь деревьям, кустам, травам и цветочкам и всю ночь напитывали их собою, как питает мать своё дитя молоком, а теперь  они благодарят Великое Светило, плавно испаряясь в небо и приветствуя Его с высоты облачков. Теперь они стали единым облаком и как небесные корабли продолжат своё удивительное путешествие жизни, проплывая над разными землями, горами и морями, и приземлятся туда, где они нужнее всего, и там, где они почувствуют, и увидят, и услышат сердечком зов человеков и всего живого, с просьбой напоить их водичкой и дождичком. 

Как удивительно путешествовать облачком по небу...

Но мы смотрим дальше, и – о чудо! – с первыми лучиками солнышка начинают открываться лепесточки цветов, вот удивительное приветствие!!!

Первым ещё затемно пробудился для благодарения козлобородник. Вот рядышком открылись ярко-красные розы и шиповник, голубенький цикорий, оранжевая сарана и жёлтенькие осот и ястребинка. И даже кустики картофеля открыли свои цветочки в знак приветствия Солнышка. Не отстают синенький и нежный цветочек льна, и на ровной водной глади ярко белеют, подобно Отцу-Светилу на небе,  лепестки кувшинок.

Вот малая часть живого пространства, о которой мы написали, благодарит Солнышко. А дальше тысячи и тысячи деревьев и кустиков, животных и разных жучков радуются и благодарят Солнышко за дар жизни, за чистое небо, за прохладную зелень лесов и чистую водичку.

А как благодарен ты Солнышку, и не только ему, дружок?

[Руслан]

Веснянка

Прокидайся Весно красно
Прокидайтесь квіти вчасно
Прокидайтесь всі звірята
Будем Весну зустрічати

Прилітайте зграї пташок
У краї рідненькі наші
Будем Сонце викликати

Землю Світлом наповняти

[Руслан]

Дух прутиков

Однажды веточка оторвалась под силой ветра, упала на землю, на мягкую травку. Лежала наша веточка и разглядывала окружающее пространство.
Это был просторный двор, красивый и большой. В глубине двора стоял небольшой, но уютный и красивый домик, жил там наш хозяин. Любящий и мудрый мужчина, который с нежностью и заботой относился ко всему живому вокруг: и к деревцам, и к цветочкам, и к птицам и другим животным.
И вот вышел наш хозяин во двор и стал что-то искать. И вот подходит он к нашей бывшей веточке и говорит: "А вот и наш первый прутик. Вот ты лежишь здесь, дружок, один, и сломать тебя очень просто - двумя пальцами можно. Но если мы найдём подобных тебе пару десятков таких же, как и ты, прутиков, то сломать вас уже будет невозможно. Ваша семья прутиков выдержит любой натиск. Ваша сила и ваш дух будет един. Вы сможете сделать много нужных и светлых дел. Очистить двор, сад, дорожки от грязи и мусора. Сделать этот мир чище и красивее. Ваши светлые цели и устремления дадут вам силу духа, единство в достижении целей".
Всё это наш мудрец говорил, собирая параллельно такие же прутики, лежавшие рядом и формируя из них дружную команду в единый веник. И когда веник был собран и сделан, он водрузил его на рукоятку и произнёс: "Пусть ваше единство будет во благо, пусть ваши светлые дела принесут благо и пользу всему живому. Пусть ваше служение будет истинным и светлым".
После того как двор был подметён, наш мудрец пошёл к своим друзьям, тем, кто были близки ему по Духу, к тем, кто были его командой и духовной семьёй.

[Руслан]

Душа і насіннячко

Маленька дівчинка стояла та тримала приготовлене для посіву насіннячко. Дивилася на нього та згадувала себе в Небесній Батьківщині, в ніжних долонях Бога-Творця. Її огортала любов та милосердя, ніжність, Сила та Світло.
Бог-Отець дивився на малесеньку душу та бачив її вже в майбутньому як світлого та величного Духа, який накопичив у собі для щедрої віддачі багато світлих якостей: любов та доброту, щирість та щедрість, милосердя та добро, Світло та силу, мудрість та чесність. Він бачив цю душу вже розвинуту, бачив, як вона досягне тієї світлої мети, яку задумав для неї Творець-Батько: "Ви Боги!"
Бачив, як ця душа освітлює та допомагає багатьом на своєму шляху.
Маленька душа згадувала себе і думала, що колись вона була в долонях Бога, а тепер малесеньке насіннячко лежало в її долоньках та чекало свого втілення. І дівчинка також бачила, як малесеньке насіннячко вже має свою величну задачу та свій образ, вона тримала насіннячко майбутньої гарної-гарної квітоньки. Вона розуміла, що її рослинка буде також дарувати багато-багато радості та добра, буде нести світло та любов всьому оточуючому. Так, ця ніжна квітонька не буде мати такої міцності та довголіття, як дуб, не буде мати таких смачних плодів, як малина. Але дівчинка вважала, що саме ця квіточка дасть світу те, чого йому не вистачає, - красу, радість, любов, ніжність.
Сама квітонька допоможе нашій дівчинці проявити турботу та милосердя, співпереживання та догляд, любов, віру та радість.
Дівчинка посіяла насінинку в землю, прикрила грудочкою ґрунту, полляла ніжно водичкою, та подумки уявила квітоньку вже дорослою і побажала їй гарного росту та розвитку!
Хай буде світ подібний до квітів, хай душі квітнуть під Світлом Любові, хай Бог-Мати радіє і весь Всесвіт співає пісню Добра!

[Руслан]

Чому звірі мовчать?

 

Чому мовчить моя киценька? Чому песик лише лається і ні слова не говорить? Чому я не чую мови рибок? Чому не говорять зі мною дерева? І багато-багато схожих запитань.

Колись, давно-давно, в прадавні часи, коли люди лише з*явилися на Землі, на нашій прекрасній Планеті – Джані-Гаї – існувала одна мова, мова всього живого простору, зрозуміла всім – і людям, і звірятам, і ангелам, і рослинкам, і всьому-всьому живому. І все живе існувало в гармонії і мирі, в злагоді. Всі допомагали одне одному, була атмосфера щирості та відкритості. І що ж це за мова така чудесна була? Ось про неї і наша розповідь.

Довгий час була атмосфера взаєморозуміння, поваги та добра.

Але потім сталося лихо, люди лягали спати, а коли прокидалися, то вже не пам*ятали своєї універсальної мови. Вони зверталися до звірят, а ті нічого їм не відповідали, вони зверталися до янголів, а ті мовчали.

І так люди й жили. І вже багато з нас і позабували навіть, що була інша мова. Мова, спільна для всього живого.

А потім взагалі стало сумно. Люди забули, що життя є святим і недоторканним. Що все живе має право на життя, і почали вбивати звірів і тварин, нищити ліси та багато живого.

Але сьогодні прийшов час прокидатись нашій пам*яті, прийшов час згадувати універсальну мову Всесвіту, єдину для всього живого. Мову, зрозумілу і киценьці, і курочці, і собачці, і корівці.

Ця унікальна мова – це мова любові та думки. Коли наше сердечко відкрите та випромінює любов, коли наші думки наповнені світлом та мудрістю, то все живе чує цю унікальну та єдину для всього Всесвіту мову.

І тоді собачка нас захищає і дарує радість, розуміючи наші наміри. Киценька лікує своєю енергією нас та простір нашого проживання. Слон, ведмідь та інші великі звірі допомагають в будівництві та господарських роботах. Білочка, пташечки, зайчик збирають для нас ягоди, горішки, яблука та грушки, зерно та інші продукти для харчування.

А ми даруємо всьому живому свої найщиріші почуття любові та добра та допомагаємо в їхньому житті.

[Gajavata]

Читав, проблеском помітив проявившеся нове. Не подумайте, бо це відноситься

до зовсім несподіваного у загальному циклі вже відомого. Це юмор. "Коли люди

полягали спати, а на рано проснувшись геть забули"...

Та він, не як шуткує подумалось мені. Тут слово не як виконує іншу функцію, це

не заперечення, це здивування. Добре заснули, на тисячу років. Міцний сон.

Та діти це скорше розгадають, що це за сон такий довгий. Дорослі скажуть

що нічого не забули, все памятають, і що не сплять вони. Ходять, бачать, чують, трогають руками,

ми не спимо. А діти подумають інше. Ще, та це відноситься до зовсім іншого, що 12 книзі,

у вас є вислів - коханий батько. Це унікальне слово - коханий, любов же універсальна, всюдисуща,

всенаповняюча. Любий батько - це так. Коханий вживається тільки в одному випадку, так може говорити

тільки жінка.Та це таке рідкісне, кохання, що я не знаю чи воно ще є. Може погано дивлюся? Може й є,

та десь за тридевять земель, не в нас...

 

Та дійсно, це дітям потрібно читати - знати що є інша мова, і думати про це все. Від когось вона має

це вперше почути. Можливо від вчителя, можливо від мами, можливо сама прочитає. І тому потрібна

така книжечка де вона вперше про це дізнається.

[Руслан]

Дякую за думки, за підтримку,за відгук.

[Руслан]

Де сплять янголи?

Одного зимового ранку Аніла йшла в гості до своєї юної подружки Еліни – маленької дівчинки. І несла їй в подарунок янгола, фігурку зі складеними долоньками та в формі дзвоника з язичком. Вся фігурка випромінювала світло, а під яскравими сонячними промінчиками й виблискувала іскорками.

Коли Аніла зайшла в будинок до сім*ї Еліни, то малесенька дівчинка кинулася до неї з відкритими обіймами, від яких неможливо було заховатися. Її посмішка була настільки щира та відверта, що Аніла не могла не розплистися в посмішці їй у відповідь. Після гарячих обіймів Аніла загадково дістала загорнуту фігурку та передала Еліні. Коли дівчинка нарешті розгорнула янгола, та від несподіваного подарунка зойкнула.

«Ну що, подобається?» - запитала Аніла. «Тааак! Дуже сподобавсяя!» - протягнула дівчинка.

«А ти знаєш, – запитала Аніла,  - де сплять янголи? Я маю на увазі не цю фігурку янгола, а справжні янголи, які звичайним зором не видимі?»

«Ні, а де вони сплять?» – здивовано запитала дівчинка.

«Ось я і хочу тобі розповісти.

Той янгол, образ якого я принесла тобі як цю фігурку, мені розповів дуже цікаву історію.

Він сказав, що спить він поближче до дитинки чи людини, якою опікується, щоб встигнути допомогти. Але діяти та допомагати він може лише тоді, коли його просять про це. Це може бути і словом, і подумки, головне – від щирого серця і лише для добрих справ. В поганих справах він не допомагає. І ось тепер він буде допомагати Еліні, бо ця фігурка тепер її, і спати він вирішив під куполом самої фігурки янгола, там, де кріпиться язичок дзвіночка. Так його ніхто зайвий не побачить і не потурбує, з одного боку, а з іншого боку, коли він потрібен буде Елінці, то їй достатньо буде попрохати про допомогу та подзвонити в янгольський дзвіночок, і він одразу ж прокинеться. Бо він же і буде тут спати – біля дзвіночка. І не дивлячись, що він великий та могутній, з величезними білими крилами, але за необхідності він може перетворюватися на малесеньку крапочку, що він і робитиме в моменти відпочинку».

«Ой, як прекрасно, -  прощебетала дівчинка та заплескала в долоньки. - В мене буде свій янгол!»

«Так, моя люба!»

«А є янголи, які сплять в картинах, на яких зображені янголи, прямісінько в підрамнику. Сховалися, і ніхто їх там не бачить. Або в скульптурах янголів. Дуже багато янголів сплять в хмарках, що пропливають по небу, і чекають, поки хтось, хто буде поруч, попросить їх про допомогу, також багато янголів сплять на Сонечку, на зіроньках нічних, на вершинах гір та в кронах дерев, в квіточках і багато-багато ще в чому. Тому будь уважною завжди та відчувай сердечком все живе, і воно завжди буде тобі допомагати!» - сказала Аніла, ніжно обійняла дівчинку та приголубила до себе обіймами, а потім Еліна побігла до батьків, розповідати цю захопливу історію.

Скажи, друже, а де сплять твої янголи?

[Руслан]

Мова Янголів

Колись, за сивої давнини, на світанні людства, янголи дивилися на юну Планету – Землю, на людство, що освоювало світ матерії, та вирішили, що вони також мають взяти участь у вдосконаленні світу людей і дуже хочуть допомагати людям. Вони звернулися до Бога-Отця з проханням надати їм можливість допомагати людям. На що Батько-Творець відповів, що людство забажало розвиватися самостійно, і оскільки Він дуже любить людей і надає їм повну свободу вибору шляху свого розвитку, то Він не може порушити Свою обіцянку Своїм дітям – людям, і не може дозволити напряму говорити з людьми та підказувати їм шляхи розвитку та їх дії, але Він може дозволити…

А от що ж Бог дозволив янголам, ми дізнаємося з історії нашого героя.

В одному місті жив хлопчик Богданчик, він вже виріс і став юнаком, але від самого народження він відчував допомогу янголів та їх постійну присутність. Але їх допомога була дивною, вони підказували Богданчику більш світлі думки, підказували через чутливе сердечко нашого хлопчика, з якими дітьми та дорослими варто товаришувати, а які мають недобрі наміри і з ними краще не зв*язуватися.

Одного разу маленький Богданчик відпросився у мами погратися з друзями, і вони побігли до старого будинку, бігати по сходах. Він відчував, що янгол щось підказував йому, і птахи над ним якось тривожно цвірінькали, і небо нахмурилося, і в нього на сердечку було якось ніяково, але там же друзі, зараз буде цікава гра – віднайди та наздожени. Але сталося лихо, коли наші друзі бігали по сходах, в один момент величезна чавунна решітка, що закривала віконний простір, впала і накрила нашого Богданчика. Він і не стямився, як лежав придавлений величезною решіткою. І саме в цей момент він побачив янгола, навіть не одного, а декількох, які підтримували решітку і помахували до нього крилами. Йому стало спокійно, і він перестав відчувати тягар решітки та спокійно дочекався, поки друзі викличуть підмогу та звільнять його. На жаль, на підмогу прибігла лише мати Богданчика. Але він бачив, як в цей момент звідкись взялися ще два янголи, які допомогли маленькій та не дуже сильній матусі Богданчика вмить піднести важченну чавунну решітку, як пір*їнку, і дістати сина.

Ось така сувора історія трапилась із нашим хлопчиком. Але після цього випадку Богданчик вже дуже серйозно ставився до підказок янголів та їх знаків і бачив їх в усьому.

І в пташечках, що цвірінькали над ним, і в снах, що снилися йому, і в кожному перехожому, і в словах на вітринах та почутих від людей. Він бачив, як янголи відповідають на його думки. Але це завжди була ненав’язлива допомога, м*яка та делікатна.

І ось наш Богданчик вже юнак. Він точно знає, що янголи лише допомагають. Він вивчив мову свого янгола і намагається завжди прислухатися до його підказок, завжди просить про допомогу та підказки і відчуває, що саме тоді йде справді допомога.

Ось така історія нашого Богданчика.

І тепер ми розкриємо, що ж справді дозволив Творець янголам. Можливо, ви, любі друзі, вже й здогадалися, про що йшлося, але все ж.

Так от, Бог сказав: «Милі Мої і вірні янголи. Поважаючи вибір людей, Я не можу дозволити вам втручатися в справи людські. Я можу вам лише дозволити допомагати людям за їх власної волі та на їх прохання. Можу дозволити підказувати їм не словами, а натяками та мовою ребусів через сни та все, що їх оточує.

 І подякували тисячі янголів, і з радістю полетіли до Землі, щоб бути вірними помічниками і наставниками людям, завжди і в усьому.

[Руслан]

Капли капают из крыш -
Музыка весны
Солнце светит выше, выше -
Прочь, зимние сны

Открывается земля -
Снег уходит прочь
Дышит полной грудью вся
Мы можем помочь

Е- ге-гей, ого -го-го
Пробуждайся всё
Солнце и тепло идёт -
Вестник нового!

Пробуждается земля
И трава, цветы
Пробуждается душа
Сердце - я и ты.

[Руслан]

Нет другой души,
Как Она, такой.
Во Вселенной всей
Не сыскать иной.

Кто-то скажет: "Зря!"
Кто-то промычит.
А душа в любви
Просто промолчит.

Где бы я ни жил,
С кем бы ни дружил,
Думы все о Ней,
Сердцу всё светлей.

Я живу-дышу
Лишь молитвой Той,
Кто кричит без слов:
"Ты живи, родной!"

Каждый здесь живёт,
Чтобы отыскать
Ту звезду свою
И не потерять.

Чтобы сохранить
На века, всегда
Сердца тонко-нить
И не позабыть.

Чтобы жить огнём
Вечным и пылать,
Чтобы Вечный Свет
В небе прославлять.

Чтобы жизнь была
В Свете и Добре,
Чтоб Любовь цвела
В Солнечной Заре.

[Aquarius]

Очень понравился стих!

[Руслан]

Благодарю

[Руслан]

Сколько ангелов всегда

Здесь нам помогают

Сколько светлых мыслей нам

Вечно посылают

Сколько слов добра, любви

Шепчут ежечасно

Ну а слышим ли мы их?

Или безучастно

Мы проходим и живём

Жизнью своей, личной

Ну и падаем конечно,

Часто, неприлично.

[Руслан]

Прикоснуться к сердцу Бога

Можно ли?

- Едва ли?

Что?

- Да?

- Нет?

- Конечно, да!

- Вот что Вы сказали!

Прикоснуться можно сердцем

Лёгонько, легонько

Прикоснуться не дыша,

Любящей ладонькой.

 

Прикоснуться и спросить:

Как Ты поживаешь?

Много ли любви даёшь?

Много ль получаешь?

 

Получаешь от Земли?

А от человеков?

Много ль мы несём добра?

И кому доносим?

Или больше всё же зла

Мы под сердцем носим?

 

Сколько Света ты даёшь

Сотни лет и вечность

Свет Любви - он топит ложь

Дарит человечность!

 

Ты несёшь свой нежный дар

Всем без исключенья

Научи и нас любить

Дай же нам прозренье

Глаза сердца оживи

Родниковой влагой.

 

Сердцем к сердцу прикоснись

Чувством позабытым

Светлым чувством ты проснись

В храме душ закрытых.

[Руслан]

Поки що...

 

Тюрьма для кожного, хто хоче у щасті жити і добрі

Тюрьма для кожного, хто плаче й сміється щиро у ві сні

 

Тюрьма для всіх, хто серце має

Хто Світлом світ цей прикрашає

Хто стіни міцні розіб'є

Хто мури міцні розхитає

Хто Світло в світ земний проллє

Й любовью душі наповняє

 

Ruslan Novosvit

 

 

 

Джексон Пісня Землі