Творчість ( Раслав)

[Руслан]

Бандерівець - звучить гордо!
За волю свого народу!
За світле майбутнє Вкраїни!
За долю своєї країни!
За єдність народу і нації!
Тут кожен має рацію!
Тут кожен має зброю
Мужність і свободу волі!
Тут кожен любить ніжно
Земельку свою рідну.
Тут кожен - козак вільний
Повстанець слави гідний!

Бандерівець - звучить гордо!
Завжди мажорним акордом!
Бандерівець - це гонорово,
Мужньо, відважно, здорово!

 

[Руслан]

Розчавити козацьку вольницю.
Роздавити козацький дух.
Захотіли раби й невольники
Із гербом двохголовим, ух.

Розламати шабельку вірную.
Попалити хоругви всі.
Вбить і знищити Неньку рідную
Україну втопити в крові.
У безжальній війні і брехні.
Сплюндрувати і змастити в багні.
Знищити волю в тобі і в мені.

Але Дух козацький не знищить, ні!
Ми здобудемо волю в борні!
Відвоюєм майбутнє своє!
Бо пломень Божий в нас є!

Підійдемо калину красную.
Утремо всіляку сльозу!
Відвоюєм земельку рідную!
Розженемо чорну грозу!

Вірний кінь наш по степу скаче
Обганяючи всі вітри.
Жити будемо довго, козаче!
Рідна Ненька, і я і ти!

 

[Руслан]

Україна - земля тих
Хто душею вільний й вірний.
Хто любов в собі зберіг
Й раба в собі переміг.

Хто цінує волю свою
За добро завжди горою.
Той, хто мужність проявляє
Честь і гідність в серці має.

З'єдиняймось, браття й сестри
Щоби рай в Украйні звести!
Щоби в вільнім степу жити
З Богом і людьми дружити.
Життя завжди цінувати
І пісень славних співати!
Хай земля ця кличе всіх
Світло, хто в душі зберіг.

 

[Руслан]

Боже, допоможи здолати зло!
Воно вже всюди, всюди проросло!
Сердець багато крепко обплело.
І душі в пазурах тримає.

Боже,  допоможи здолати зло!
Воно сидить в високих кабінетах.
Й регоче й насміхається воно.
Над людом чесним, що живе в тенетах.

Боже, допоможи здолати зло!
Ця чорнота, всю владу захопила.
Вона до кожного вже в дім прийшла.
І з наших душ вже кровоньки попила!

Боже, допоможи здолати зло!
Воно і ззовні і зсередини нас мучить!
Воно в умах людських вже проросло!
Не дай же Світло в світі цім розплющить.

О, Боже, Отче, дай же сили нам!
Протистояти цій страшній навалі!
Скріпи серця в борні!
Дай сил боротись далі!

Дай сил здолать і кинуть в прірву 
Все світу зло, ген, щоб загуло!
Дай сил і мужності дать відсіч гідну!
Щоб щезло зло і геть зійшло.

О Боже, Отче, дай же сили нам!
Твоїми дітьми вірними буть завжди!
І збудувать в УкрАїні Світлий храм.
Й стоять на стражі Світла непохитно.

[Руслан]

Чи готовий ти бути вільним?
Чи готовий іти вперед?
Чи готовий життя змінити?
І із яда зробити мед?

Чи готовий відкинуть злобу?
Чи готовий відкинуть страх?
Чи готовий почути душу?
І по тернах іти свій шлях?

Чи готовий іти за Світлом?
І юрбі сказати - "ні"!
І змінитися тілом й ділом
І пройти на Землі по струні.

Чи готовий собі признатись 
І відкинути все криве?
І біді будь-якій посміхатись
Й над собою самим піднятись.

Той, хто зможе себе пізнати
Просто встати й відкинути зло
Зможе той щастя тут пізнати
І творити для всіх добро.

 

[Руслан]

Вікна будинків блищать
А вікна душі не миті 
Закинутий дивний сад
Дерева й кущі не политі.
І квіти в душі не цвітуть
Птахи не співають в віттях
Комашки уже не гудуть
І щастя уже не тут.

Зато у будинку все чисто 
Мертвяцька стоїть тиша.
Годинник лиш тІкає чітко
Мов каже, що хтось тут лишній.

А я повідкрию вікна
Закину годинник подалі
Хай сонечко й вітер гуляє
На кухні, в кімнаті і в залі.

Піду я до саду душі
Полляю я расно квіти
Пташки хай радіють усі
І цвітом квітчаються віти.
 

[Руслан]

 

Світлі катари
Що жили поміж хмари
Що зло в собі здолали
І дітьми Світла стали.

Вчення Христа ввібрали
Магдалу шанували
На захист віри стали
І істину віщали
Але у зла програли.
Їх стратили,
Понищили і вбили.

Вони жили у Світлі
Вони жили в добрі
Завжди були привітні
Багато хто - святі!

Лицарі відважні!
Хоробрі світлі стражі!
Мудреці любові
Катари світанкові!
Піренеїв жителі,
Монсегюру обителі.

Світлі катари
Що жили поміж хмари
Що зло в собі здолали
І дітьми Світла стали.

[Руслан]

Бажаю:
Буяти вічною красою!
Світити сонечком ясним!
Кохали завжди ми з тобою
З життєвим полум'ям палким.

Бажаю радості й удачі!
Бажаю щастя і добра!
Щоб очі ясні і гарячі
Світились, як ясна зоря!

Бажаю, бути наче квітка
Буять, під сонечка теплом.
Але цвісти завжди і вічно
І в вічності палать добром.

[Руслан]

 

Школа життя.
Що таке життя?
Це школа.
Хто в цій школі директор?
Бог-Творець.
Хто вчителі?
Все живе.
По яким Законам живе ця школа?
По Законам Бога, по Закону Гармонії?
Чи є в цій школі порушники, хулігани?
Так є.
Що стверджують порушники, хулігани, і відверті бандити?
Бандити стверджують, що Директора (Творця), не існує, все живе - не Вчителі, яких потрібно поважати, цінувати і вчитися в них, а що все живе - це біомаса, для задоволення своїх бандитських потреб і забаганок.
Для цього бандити переконали більшість населення, що не існує не директора, ні вчителів. Що означає робити, що завгодно - можна вбивати, кого захочеш, можна грабувати, брехати, гвалтувати, вживати нецензурну лайку, алкоголь і т. д. і т. п.
Для чого?
Дуже просто - для того, щоб розділити відповідальність і сховатися в юрбі.

Ідемо далі.
Так як все живе є нашими вчителями, то виникає питання - чому ж вони мають нас навчити?
Так як Творець планети є Бог Любові, і Вчитель Христос сказав, що основне це Любов до Бога та Любов до ближнього, то все живе може і має нас навчити любові, милосердю, доброті, щирості, щедрості, турботі, терпінню, терпимості.
Саме цьому і навчають нас тваринки і рослинки.
 

[Руслан]

 

Якось я їхав в поїзді.
Сидів на боковому плацкартному місці. А поряд в купейній частині сиділи жіночки і говорили за школу. За навчання в школі. За те, що в часи їх школи навчання було якісним і високопрофесійним, вчителі професіонали і педагогічно сильні особистості. А зараз вчителі не професіонали, якість освіти низька. Що діти погано знають фізику, математику, хімію.
Я попросився в їх бесіду і сказав наступне. Що я вважаю, що освіта має вирішувати основне завдання, щоб людина, люди були щасливі. Але, на жаль, цьому не навчають в школах, ні в інститутах, ні в університетах. Але це ж основне.  

 

[Руслан]

 

Раб і вільна людина
Раб ненавидить вільну людину. Тому що вільна людина має можливість сама вибирати свій шлях, а раб залежний.
Кожне слово має свій образ. І слово раб також має свій образ.
Який образ виникає у нас при слові раб?
Зігнута в три погибелі нещасна людина обплутана путами. І цей образ кожен, хто вживає це слово в відношенні себе натягує на себе.
Раб, це залежна людина. Кожен має свою ступінь рабства, на жаль. Хтось залежний від алкоголю, хтось від тютюну, хтось від наркотиків, хтось від нецензурної лайки, хтось від вживання мертвої їжі , хтось від стереотипів суспільства, хтось від злоби і агресії, хтось від власних страхів, і так далі і тому подібне. І на жаль, далеко не кожен готовий і має бажання вирватися з пут рабства. Далеко не кожен має сили вирватись. Досить мало людей бажають стати вільними, справді вільними. Вільними і щасливими.
Набагато простіше бути як той герой з фільму "Джентльмени удачі", бажати сидіти тихенько за тюремним столом і на вечерю їсти тюремні макарони, знаючи що ввечері тебе чекає тепле ліжко в теплій тюремній кімнаті. Знати, що вранці тебе виведуть на прогулянку, накормлять, за тебе подумають і вирішать.
Те ж саме в дитячому садку, те ж саме в пострадянській армії, те ж саме на багатьох роботах. Робітники часто самі називають директора чи начальника поважно, як вони вважають - господар, хазяїн. Тим самим добровільно ставлячи себе в позицію залежної людини, раба., сборник ж слуги. Бо вільна людина ніколи не назве себе рабом, ніколи не назве іншого господарем своїм, чи хазяїном.
Якщо ми пригадаємо Вчителя Христа і єдину залишену ним молитву "Отче наш...", то сама назва молитви вказує на те, що Христос всіх людей вважав дітьми Божими. Тому що, звернення - Отче, це звернення сина чи доньки до батька. Але ніяк не раба. Раб би звернувся: "Хазяїн, рабовласнику, чи господаре."
Багатьом, на жаль, зручно бути залежними, бути в ролі на раба, так менша відповідальність.
Людина, яка має бажання стати вільною, небезпечна для раба. Така людина є потенційною небезпекою, потенційним руйнатором, хоч і нещасного, але тихого і спокійного життя раба. Як співав Володимир Семенович: "Настоящих буйных мало, вот и нету вожаков."
Для того, щоб звільнитись від рабства, спочатку потрібно усвідомити це. Усвідомити свою залежність.
Але хоч і мало тих, хто бажає стати вільним, але лише вільна людина може стати щасливою. Раб не може бути щасливим.
Тому, кожен хто хоче бути щасливим, повинен іти до волі.

 

[Руслан]

Поламала долі

Поламала душі

Поламала руки, ноги

Серця зробила грубші.

Занапастила злом

Ненавистю, страхОм.

 

Війна, війна

Мачуха зла

Що ж ти натворила?

Людяність убила.

 

Війну принесла у квартири

Війну принесла у хати.

Залишила в серцях лиш дирки

А в головах брати з чоти

Відплати кати.

 

Як залишити пам'ять там?

Як залишити там все зло?

Добро як нести всім людЯм?

А зло пішло і загуло?

 

Війна, війна

Мачуха зла

Що ж ти натворила?

Людяність убила.

 

Як залишити пам'ять там?

Як залишити там все зло?

Добро як нести всім людЯм?

А зло пішло і загуло?

 

Лише у Сонці, світлім небі 

Пташках і в подиху весни

Лише в любові як потребі 

Там спокій зможемо знайти.

Життя, як світлі й добрі сни.

 

 

[Руслан]

Світло сильніше темрЯви -
Так було, так є і так буде.
Народяться нові люди
І Світло прийде всюди.

Світло сильніше темрЯви
Проб'ється через все коряве
Пройде у самі глибини
Освітить все зі своєї вершини.

Принесе гармонію всім
І радість у кожен дім.
Освітить усе і проявИть
Любов і добро усім явИть.

Світло сильніше темрЯви -
Так було, так є і так буде.
Народяться світлі люди
І щастя прийде всюди.

[Руслан]

Коли сила єднання одна

Коли множиться сила в дусі

Коли душі бринять як струна

І єдині у кожнім русі.

 

Сила Духу напереможна

Надпотужна Божа

Сила дужа єднає

Перемогу сповіщає.

 

Коли очі горять вогнем

Коли в серці палає полум'я

Коли душі із кожним днем

Напуваються Сонцем полудня.

 

Сила Духу напереможна

Надпотужна Божа

Сила душі єднає

Перемогу сповіщає.

 

Коли кожен готовий за всіх

Коли всі готові за кожного

І секунди кожної біг

Ми спрямовуєм до Світу Божого.

 

Сила Духу напереможна

Надпотужна Божа

Сила дужа єднає

Перемогу сповіщає.

 

[Руслан]

Поклик серця кожного
Поклик світлих душ
Поклик Слова Божого
Поклик - і вперед рух!

Поклик до звитяги
Поклик до відваги
Поклик добра
Світлого Ра.

Поклик Світла Вічного
Поклик до звитяги.
Не для пересічного
А прояву відваги.

Поклик до звитяги
Поклик до відваги
Поклик добра
Світлого Ра.

Поклик Духу мужнього
Поклик до єднання 
Поклик плеча дружнього
Й хороброго поривання.

Поклик до звитяги
Поклик до відваги
Поклик добра
Світлого Ра.

 

 

[Руслан]

Скалічена, побита і знівечена
З синцем під оком, з зламаним ребром
Стоїть Вкраїна ранами посічена
Але не скорена, із піднятим чолом.

Її гвалтує нелюд, б'є з усіх боків
І берцем топче, злобою скрегоче
Зригає з пащі безліч чорних слів
Шахедами знущається щоночі.

Але вона стоїть - незламна і свята
По жилах кров тече освячена судьбою
В очах незламна воля золота
До боротьби готова завжди і до бою.

Вона стоїть у силі нездоланній
У міці, волі, Славі неземній.
І Бог Творець підтримує нас з вами
І ангели із нами в цій борні.

 

[Руслан]

Україно, тихенькі садочки 
Ніжне сонечко м'яко сіда
Пропливають хмаринок шматочки
І відходить за обрій біда.

Україно, ти завжди у серці
Україно, ти завжди в душі
Діти твої хай щиро й відверто
Прославляють простори твої.

Вже весна, скоро будуть листочки
Пташечки вже щебечуть на всю
Позлітаються знов ластівочки
Вся природа покаже красу.

Україно, ти завжди у серці
Україно, ти завжди в душі
Діти твої хай щиро й відверто
Прославляють простори твої.

Ти ж живи, розквітай різнобарв'ям 
І життям і любовью буяй 
Ми ж молитимем Бога світанням 
За наш рідний і світлий наш край.

 

[Руслан]

Бог не залишив Україну 

Бог з Україною завжди

Не дивлячись на всі руїни

На смерті й спалені мости.

 

Творець завжди із нами тут

Творець завжди оберігає.

Але крім наших нема рук

Що землю рідну зігрівають.

 

Немає інших тут сердець

Немає інших душ завзятих

На наші покладається Творець -

Сміливі, світлі і затяті.

 

Бог не залишив Україну 

Бог завжди буде жити тут

Відродим рідную країну

А ворогам - прийде капут.

[Руслан]

Вливаються нові стожари
У світ наш затхлий і брудний,
Ось, пробиваються з-за хмари,
Щоб знак подати чарівний.

Вони вливаються потужно
Із силою Небесних Сфер,
Щоб розчинити заскорузле
І зміни розпочать тепер.

Це Новий світ нам шле привіти
З майбутнього, що вже іде.
Невдовзі буде він гриміти
Й по всіх усюдах загуде.

Прокиньтеся! О, люде сплячі!
Прокиньтеся, вже час прийшов!
Прозрійте нині! Станьте зрячі!
До Світла кожен щоб прийшов!

 

[Руслан]

Маленькі сонечка злітаються до Сонця

Сини і донечки до Матері летять

Маленькі зірочки злітаються до Світла

Прозорі криленька у сяйві тім тремтять

 

Є світ без часу - світ Любові й миру

Маленькі сонечка там світяться для всіх

Вони злітаються у світлоносний вирій

Й дарують всім любов і радість, сміх.

 

Чудовий світ наповнений блаженством.

Чудесний світ дарує всім красу.

Там райдуги виблискують шалено

Фонтаном іскор, світла і вогню.

 

[Руслан]

Переможем!
Не здамося!
Переможем!
Тільки так!
Славою героїв огорнемося!
Б'ємось, як один кулак!

Ми єдині, завжди й всюди!
Ми - єдиний організм!
Усі сили- в Перемогу!
Надихає героїзм!

Кожен з нас - велика сила!
Кожен з нас - це Дух борні!
Разом - ми народ стосилий!
Сталь - народжена в вогні!

Кожен - крапля Перемоги!
Кожен - воля боротьби!
Все здолаєм , вірю - можем
Зараз ми прийшли сюди.
 
Разом - ми стіна з титану 
Разом - кіборгів стіна 
Із гарячими серцями.
І відступить геть війна.

Стоїмо - зціпивши зуби.
Нам негода - ні по чім.
Молитву шепочуть наші губи
В головах звучить наш гімн.

Ми - заряджені від Бога.
На своїй стоїм землі.
Свято вірим в Перемогу!
Волю й мужність в боротьбі!

[Руслан]

Заради раю на Землі 

Усі миттєвості мої

І темні ночі й світлі дні

Заради щастя на Землі 

 

Життя пусте без мрії в серці

Без віри в Світло і Добро

Заради неї ми у герці

Готові подолати Зло.

 

Лиш мрія нас веде до бою

І огнь підтримує життя

Усе готові подолати

Пройти крізь гори і моря

 

Заради раю на Землі 

Всі думи й помисли мої

Про щастя думаю для всіх

І Світло - є наш оберіг!

Вогонь у серці - не згасай!

Палай, палай, палай, палай!

[Руслан]

На хвилях моря, вдалині від  світа краю,
Марія Магдалина, серцем палає.
Пливе у Галію, несучи Світла знання,
Про ніжну любов, про Христове вчення.

Її вітрила наповнені вітром надії,
В очах її сяє небесна блакить.
Вона несе слово, що рани зцілює,
Про милосердя, про серця мить.

На берег ступає, не знаючи страху,
Її голос лунає, як пісня весни.
Прощення і віра в кожному слові.
Любов Христа - до людей лети!

І люди збираються, спраглії душі,
Щоб слухати правду, що серце торкає.
Марія Магдалина, посланниця Світла,
У Галії сіє зерна любові, що в людях палають.

Її шлях був довгим, але віра не згасла,
Нести любов - її єдина мета.
І в кожному слові, погляді й гаслі
Сяє  вічний  і святий промінь  Любові Христа.

[Руслан]

Через поле, через гай
Ходить хлопчик - ВІДДАВАЙ.
Віддавай любов із серця
Радість, світло віддавай.
І настане тоді рай.

Тим, хто просить - помагай.
Хто в біді - тих виручай.
Зранку Сонечко вітай
Всі рослинки - поливай.
Маєш у саду врожай-
Друзям щиро ти давай.

Віру в серці не втрачай
Наче Сонечко ти сяй.
Хочеш гратися - то грай!
Співи любиш - то співай!
Може любиш малювати 
Творчість свою проявляти?
Сміло пензлика бери 
Вгору й вниз ти ним веди!

І тоді життя, мов скриня
Наче в небі птаха синя 
Всі скарби тобі відкриє
Щастям, радістю омиє.

Хто дарує - той чарує 
І в гармонії існує.

 

[Руслан]

Камертон душі настрою

Серце напою красою

Сфери вищії відкрию

Очі зорями омию.

 

Руки небу відкриваю

Звуки сфер в себе вбираю

Ранку свіжість я вдихаю

В небо райдужне злітаю.

 

Політаю в небесах

Хай душа любов відчує

Хай забуде слово страх

І про вічність хай віщує.

 

Скільки дивного в світах

Скільки мудрості у слові

Любові скільки у серцях

І ніжності у рідній мові!

 

Камертон душі настрою

Серце напою красою

Сфери вищії відкрию

Очі зорями омию.