Руслан

Відроджуйся Нене, відроджуйся! Відроджуйся Батько Дніпро І з рабською долею не згоджуйся Ми пам'ятаємо про: Про очі твої зористії Про ранки твої променистії Діброви твої тінистії І сивії гори іскристії Відроджуйся, Нене відроджуйся! У кожній краплині роси. У кожному серці мужньому У перлах твоєї краси. Відроджуйся, Нене, відроджуся! В бузкових бруньках по весні. У Сонечка ніжних променях Що світить красоти усі.

Бої, кров, смерті, шанці І кожен думає про те - А вижити які тут шанси? Чи зможе захистити Бог Від мін, розривів, куль, снарядів? Чи зможе вижити тут хтось В боях, бинтах, патронах і снарязі? Але тримаємо периметр На чатах стоїмо по черзі І гріємося за дверима У бліндажах із побратимами відверті Розмови про життя у круговерті Минувшину і майбуття Начальство, зброю і життя. Війна і смерть гуляють поряд І часто в очі загляда Але завжди вперед наш погляд Там, де закінчиться війна. Наш погляд у майбутнім нашім Де мирне небо в вишині Де Сонце світить нам яскраво І море синє в глибині. Життя буяє, поряд діти Кохана, рідні й світлі дні.

Вітер буйний повіває Птах у полум'ї згорає Сірий попіл розвіває По земельці розкидає Фенікс ясний возрождає З попелу він повстає В небо темнеє злітає І світанок зустрічає Там ледь жевріє світає Світло раннє виграває. І то світло возрождає Життя нове нарождає. Фенікс той - Украйна-Неня З попелу відроджена В Божій ласці опромінена Оновлена і заново народжена. Вона - перша серед всіх Світло нове поглинає Світло Божеє приймає Райдугою виграває І життя в раю відновляє.

Відродися, Матінко! Ясним Феніксом воскресни! Раненько-ранесенько Чорна крига скресни! Відрождайся, Ненєчко! Серденько, освячуй! В святій водиці небесній. Омий віру незрячих! Відроджуйся, Душенько! Духине-Богине! Ясна Неня - Україна, Твоя Слава лине По усюдам, горам, долам По всім білім світі Тікай від нас лихо- горе І кінець всій біді. Відродися, Мати рідна! Відроди нам душі! Хай проллється Боже Світло В нас і всій окрУзі. Відродися, Матінко! Повстань у всій Славі! Щоби Всесвіт дивувався Українській Мамі!

Хай Світло Землю освітить Нове, яскраве, життєдайне І нас усіх хай оновить - Це дійство буде епохальне. І хай проявить ласку Світло, А промені любов дарують, І хай Землі страждале тіло Тепер у ніжності існує. Хай кожне деревце, тварина І все живеє і людина Забуде сльози, біль, страждання І смерті й марні сподівання Й отримає життя сповна. Зітруть із пам'яті слова - Біль і горе і війна. Життя хай радість всім дарує В любові й злагоді існує. Хай Світло Землю освітить Нове, яскраве, життєдайне І нас усіх хай оновить - Це дійство буде епохальне.

Чесність Не вистачає чесності світу Не вистачає чесності нам Правду не бачимо роздягнуту І підтримуємо обман Важливо розрізняти Чорне і біле І не плутати Темне і світле. Не в дзеркала дивитися биті І кричати: " Ура, ура!" А на сонцем поля вкриті І на жаворонка в жИті. Важливо розрізняти Чорне і біле І не плутати Темне і світле. Важливо Світло бачити В людях, в житті і в Бозі І рай на Землі позначити І по світлій іти дорозі.Чесність Не вистачає чесності світу Не вистачає чесності нам Правду не бачимо роздягнуту І підтримуємо обман Важливо розрізняти Чорне і біле І не плутати Темне і світле. Не в дзеркала дивитися биті І кричати: " Ура, ура!" А на сонцем поля вкриті І на жаворонка в жИті. Важливо розрізняти Чорне і біле І не плутати Темне і світле. Важливо Світло бачити В людях, в житті і в Бозі І рай на Землі позначити І по світлій іти дорозі.

О, Україно - рідна Мати О, Неньо, Світлая ти наша Тебе ми хочемо пізнати Й в раю з тобою перебувати. Тихенький рай посеред степу Де вітри віють повівають Й квітки собою насаджають. Живе там Воля, Правда, Сила Свобода - птаха синьокрила. Живе там Мужність, Правда, Міць Через віки й сотні сторіч. Живе тут Ніжність і Жіночність І мудрість і краса дівоча. Живуть і Бога прославляють І Світлеє майбутнє мають. Тут море синє виграває Тут вітри буйнії гуляють Тут гори сиві ясночолі І дуб й калина тут у полі. Цей рай - Украйною зоветься І в серці кожнім одізветься Хто в Світлі і Добрі живе І і руслі Божім хто пливе. О, Україно - рідна Мати О, Неньо, Світлая ти наша Тебе ми хочемо пізнати Й в раю з тобою перебувати.

Духине, Рідная Матусе Ти наша сила і опора У Світлі - сила твоя й в Дусі Світлоосяйна і НескОрена. О, Неня, щедра, добра, мужня Ти нас, дітей, оберігаєш Як львиця б'єшся ти потужно І боязні й страху не знаєш А мужність й волю проявляєш. О, Неньо, мудра наша Мати Ти Дух даєш нам сильний, світлий І молим всі за Тебе Тата Отця-Творця, оберігати Земельку рідну, рідну хату І рід наш світлий і строкатий. Ми вірим в світлеє майбутнє В дорогу добру і пряму А всеє злеє хай забуте І зникле падає в пітьму. Духине, Рідная Матусе Ти наша сила і опора У Світлі сила твоя й в Дусі Світлоосяйна і НескОрена.

А морок наступа А морок огорта Спіткнувся хтось, упав Й все ближче та орда. Але ми йдем вперед І піднімаєм всіх. З зусиллям кожен метр Ми всі йдемо, хто зміг Зорю в ночі узріть Її нам Бог зберіг Щоб був орієнтир Й Творець нам - оберіг. А та зоря, як Сонце Що загляда в віконце Нас огортає Світлом Ніжним і привітним. І промені її Ведуть нас по дорозі. Оберігай нас - Боже І ми дійдем, ми зможем!

Ідемо крізь вогонь Крізь темряву і біль Лиш чутно біля скронь Стук серденька свого. Навколо ще пітьма І морок, холод, сум Жорстокая війна Але у серці струм! Зоря веде вперед Ми бачим Світло це Ми душу підберем Й до Світла ми ідем. Навколо біль і страх Навколо глум і сум Ми кличем всіх до нас До Сонця світлих дум. Зоря веде вперед Ми бачим світло це Ми душу підберем Й до Світла ми ідем.

Знову без світла. Темінь огортає. У темряві жИтла. Свічка догорає. Світло, світло ти прийди Ми всі зачекались Ясним Сонечком зійди Ми тебе призиваєм! Знову без світла Душі так страждають Мучаються дітлахи На мам уповають. Світло, світло ти прийди Ми всі зачекались Ясним Сонечком зійди Ми тебе призиваєм!

Імперії - це зло завжди Коли б і де б вони не були Бо кров і смерть завжди несли. Паразитуючи на людях. Війна - імперії синонім І Темрява сидить на троні І управляє всім хаос Жадоба влади їхній бос. І полководець - паразит Руйнатор, вбивця, езуіт Нічого світлого не творить Лиш про війну завжди говорить. Він син руйнації, хаосу Смертей, каліцтв, сиріцтв І пустоти й пафосу І чорних справ й брехливих слів. Війна - імперії синонім І Темрява сидить на троні І управляє всім хаос Жадоба влади їхній бос.

Дякую Отче, за все За Твою м'яку силу За те, що Любов несеш Надію, Милосердя і Віру. Дякую Отче, за все За кожну мить проживання, За досвід життя, що несе Сенс глибокий існування. Дякую за кожну людину, Що в житті моїм зустрічалась І в самую люту годину І в щастя миті - ми знались. Дякую за Сонце життєдайнеє За лагідну воду живую За щедру Матінку- Гею Земельку завжди новую, Що родить усе, що існує. Дякую Отче, Тобі За те, що можу любити, Що маю поряд в житті Ту, заради кого, хочеться жити. Ти - наш Великий Боже Щастя несеш живому. Світло завжди переможне. Хвалу воздаємо, Тобі, Святому!

Катари енергію любові мали І щедро людям роздавали І ті хто в них побували Надовго радість пам'ятали. Сердечну радість від життя Де Світло, Бог і віз Добра Ніхто не міг життю радіти Так як вони - Бога Любові діти. І вороги їх теє знали І план кривавий розробляли Спалити всіх повирішали. І знищили і повбивали. Єретиками обізвали Грязюкою пообливали І все спаплюжили, познищували. Катари енергію любові мали І щедро людям роздавали І ті хто в них побували Надовго радість пам'ятали.

Сльози - матерів і дітей Побратимів і посестер Скільки можна, навіщо війна? Скільки життів забрала вона? Ви напали підступно, зненацька Неочікувано, по-хижацьки І вбиваєте і руйнуєте Злобу сієте і лютуєте. У чому вина малої дитини? Батьків вже нема, немає будинку? Для чого ці смерті жінок і дітей? Я бачу лиш злобу безумних нелюдей? Я бачу лиш регіт чорних ідей. Убити, убити, убити живе. Убити усіх, хто не згоден із вами, Старих, діточок, чиюсь доньку і маму. Хтось радість від смерті отримує там Бездушний, без серця, злий нелюд і хам. Принісши горе, біди, трагедії, драми Забравши дітей від рідної мами. А-а, а-а, а-а, а-а. Сльози - матерів і дітей Побратимів і посестер Скільки можна, навіщо війна? Скільки життів забрала вона? Багатьох уже нема, нема! А-а-а, а-а-а, а-а! Нема-а-а, а-а! Немааа!

Вогонь, вогонь, кругом вогонь І кров пульсує біля скронь Вогонь веде нас уперед Дійдем до світла ми дверей Позбулися давно страху Хай темрява сама себе зжере. Герої волю здобували І жертвами темряви стали Але наблизили Світанок Для всіх людей щасливий ранок Ой, гой єси , година люта Хиталась Мати в журбі і в скруті О, Нене - Матінко-Украйна - Дивись, он птах летить до тебе Для захисту людей потреба. І син новий іде до тебе Це Дар Отця-Творця і Неба І буде Світло і Любов Бо віра і надія незламні знов і знов. Й майбутнє світле - воно є І сонечко з за хмар встає І пісню світлу промовляє.

Сьогодення є, є минуле І Украйни земля пам'ятА Як атланти тут жили-були Їх хранила земелька святА Козаки - славні витязі Бога ОберЕгом стояли на варті Зло й біду не пускали до порогу Правду й волю хранили у Хаті. Але Морок підступний пробрався І посіяв біду і горе Але кожен козак не здався Мужньо, славно в бою відбивався Але недругів було море... Е-е-е-е, е-е-е-е І лиш чутка людська говорить Про минувшину славну вторить. Прокидайтеся славні герої Світ у темряві ще лежить Та світанок жевріє у полі Гей, вставаймо, прийшов час жить!!!

Пробивається Світло на Землю І лєдь жевріє наш небокрай Сила Сонця чекає зігріти Цей розтерзаний, в вирвах мій край. Сонце рідне, зійди над долами Душу Матері-Неньки зігрій Обійми Україну рідненьку А все зло викинь в пекло - зумій! І народ наш прекрасний, страждалий Обігрій, заспокой і прийми У стожари твої золотаві Ти ласкаво усіх обійми І майбутнє хай світле приходить! Душі всіх хай собою зцілить! Хай земелька рідненька все родить Будем в щасті і радості жить!

Коли віра без тіні Коли чисте сумління Коли серце відкрите - То людина - зориста. Коли зорі, то - друзі Друзі - трави у лузі Коли світ весь іскристий Всесвіт весь променистий. Коли ранок-світанок Сонце радо стрічає Коли птахи у небі Зорю світлу вінчають. Тоді щастя у серці Бог у душІ-люстерці Очі сяють і грають Пісню радості дАють.

Бої, бої, бої і смерті Усе життя у круговерті Смерть вже приходила не раз Але на небо - то не про нас Війна, руїни, холод, муки Шахедів, бомб, ракет, то звуки. Що стало з нашими синами? І де тепер всі наші мами? Для чого все, для чого біль? Для чого смерті звідусіль? Що ми в житті не те робили? Куди ішли? Що пропустили? Чи були чесними з собою? Чи цінували ми героїв? Чи жили ми для всього світу? Чи були люблячі й привітні? Чи честь і совість цінували? Чи мудрість в людях поважали? Кого до влади вибирали? Того, хто крали, чи не крали? І чи самі чуже не брали? На інших жінок заглядали? Чи справді ми дружин кохали? Чи завжди Бога в серці мали? Чи Правду й Істину шукали? Чи пили, їли, спали? Життя чи завжди цінували? І чи чужого ми не брали? І грали чи не крали? Для чого все, для чого біль? Для чого смерті звідусіль? Що ми в житті не те робили? Куди ішли? Що пропустили?

Світанок приходить до того Хто знає до Бога дорогу Хто йде через терни вгору В кого сходження шлях - опора. Світанок приходить до того Хто серцем бачить дорогу Хто після кожної втрати, потроху Відроджує віру до Бога Світанок приходить до тих Хто йде і іде до мети Хоч темрява все поглинає Але надія й любов не вмирає Світанок приходить до того Хто йде до дому рідного І не дивлячись на втрати Намагається знову допомагати. Світанок приходить до того Хто знає до Бога дорогу Хто йде через терни вгору В кого сходження шлях - опора.

Кожна ніч - насолода Кожен день, то інтим. Коли в серці свобода Наша світла природа В нас керує всім цим. Коли очі - проміння, Кожне слово, як мед. Коли душі - сплетіння Кожен дотик, момент Наша пам'ять фіксує Наше серце міксує Світлих митей пламен. Як торкаєшся пальцем А душа, новобранцем Вся пульсує, вібрує. І торкання долоні Пульс вистукують скроні Кожен погляд - то світло, Милий погляд привітний. Кожна ніч - насолода Кожен день, то інтим. Коли в серці свобода Наша світла природа В нас керує всім цим.

Вірш присвячується Олександру Хомяку, який собою прикрив побратимів. Олександре, мужній воїн Ти тепер живеш у світлі Але подвиг твій безсмертний Переповімо ми дітям. Побратимів ти прикрив Зупинивши ті гранати. Тіло твоє на розрив. Ти не звик в житті тікати. Побратимів спас собою Честь і слава у віках Українському герою. Той, хто смерті не злякавсь. Забирайтесь геть, ви, кАти Із святої Неньки хати! Олександре, мужній воїн Ти тепер живеш у світлі Але подвиг твій безсмертний Переповімо ми дітям.

Духиня і Дракон, наші дні Земля укрилася снігами Дракон із півночі прийшов І землю рідної нашої Мами Духині Неньки України Він заграбастати хоче знов. І армію із тьми привівши Рабів безвольних і слабких У Києві хоче осісти Зламати волю нас кріпких. Але Духине наша рідна Ти нас завжди оберігай І Ти наш Боже Світлий, гідний Покров нам всім завжди давай І ангелів своїх призивай В наш волелюбний край. А ми служитимемо гідно На ненці Матінці Землі Оберігатимемо світло Сьогодні і в майбутні дні.

Колись в прадавнії віки (Духиня і Дракон) Колись в прадавнії віки Тут жили світлі мирні люди Й оберігала залюбки Богиня їх, святая Люда Любов'ю діяла завжди І милосердя роздавала На творчість щедрою була І на Творця все уповала. Але прийшов дракон сюди Зима снігами землю вкрила І охололо на віки Й богиня опустила крила. Але узявши волю в руки І в лати одягнувши тіло Повстали сильні люди Відважно й сміло. Й Духиня-Неня відродилась І Світло на землю пробилось І в просторі тім заіскрилось І Божая сльоза пролилась. Украйна - Славная Духиня Сміливо в бій дітей повела І відчайдушно і невпинно До Перемоги привела.