Руслан

Я є душа в земному тілі Душа із Божою іскрою І у житті я маю цілі Перетворити зло собою На милосердя і добро Любов і творчість, любий бро. Я є душа, в земному тілі І Бог послав мене сюди Для пізнання в земному ділі Щоб досвід мати і плоди. Я є душа із Світла Бога З чеснот і проявів добра В любові є моя дорога І в даруванні її, брат. Я є душа у першу чергу Я Дух, що дивиться з висот В служінні тут Творцю і Небу І в розвитку своїх чеснот.

Світанок наближався Пташечки співали. Сонячні стожари Все живе ласкали. Зграйка друзів щебетала Радість відчувала І одна пташина ніжна Сонечко вітала. Так витьохкувала, грала Голосом ласкала Та мелодія небесна Всіх причарувала. Ти співай! О, пташко мила! Хай весь світ радіє! Хай же душенька твоя В світлі пломеніє!

Світанок радості Пташечка тихенька ранок зустрічала Із братами й сестрами сонечко вітала Все навколо відчувало радість і тепло І комашка і росинка сонцю дякувала І пташина зграя весело цвірінькала й кувала І пташині мелодії в повітрі вигравали. Пестили й ласкали сонячні стожари Гімн сонечку пташечки витьохкували Вся природа прокидалась в радіснім вітанні. І пташина наша тиха вітала світання Й захотіла тиха пташка влитися в зібрання І мелодію свою додати в вітання. Й заспівала файно й гарно у щирім бажанні, Бо душа розкрилась світла в любові й коханні. І примовкли тихо друзі в пташинім зібранні Й зачаровано слухали небесне звучання. Ти пташинонько витьохкуй Вигравай у світлі, Щоби райскії простори Ожили у світі.

Дух Карпат - Вставай! О, друже! Досить в сні глибокім спать. Благородний, світлий муже, Досить вже в снігах лежать. Ми тебе чекаєм дуже. Прокидайся, о, Говерло! Бребескул і Піп Іван І Магура і Ротило І Сивуля і Хом'як! Прокидайся, Дух славетний! Час прийшов життя пізнать. Бартка й капелюх шляхетний Хай прикрасять твій наряд. Просимо ми допомоги У змаганнях бойових. У відродженні Вкраїни Щоби Ти нам допоміг. Дух Карпат - Вставай! О, друже! Досить в сні глибокім спать. Благородний, світлий муже, Досить вже в снігах лежать. Ми тебе чекаєм дуже.

В країні квітів охололо Бо злодії прийшли до нас Світила хочуть вкрасти коло І загасити світла час. На небі темні хмари ходять І круки чорнії клюють І без домівок люди бродять Й на долю й Бога ремствують. Зів'яло листя, вітер віє І сум в очах і душах є І сонце світить, та не гріє І попіл в небі витаЄ. В країні квітів охололо Але серця гарячі в нас І Бог стає у наше коло І разом йдемо в світлий час. Відродження часи на часі Відродження іде сюди І буде радість в кожній хаті І будуть світлії плоди.

Убивці сунуть чорною ордою Бездушні, безголові, ниці Раби прийшли на землю мою Із каменем за чорною душою. Прийшли вбивати, Їм сказали: "Треба!" Вбивати всіх навколо Така у зла потреба. Добро, закони, честь Давно забуті. І нелюди вже стали Як звірі люті. Засіло зло у їхніх душах Продались за контрактні аркуші І підписали договір із злом Із темрявою , планетарним дном.. За все є розплата За все є відплата Бог все бачить Бог все чує Справедлива плата.

Так хочеться весни, Тепла і сонця. Геть зимові сни! Хочу радість у віконце! Розтане сніг Серця і душі, А під поріг Прийдуть калюжі. Так хочеться весни І спів птахів. Щоб ліс ожив І гомонів. Щоб все живе Під сонцем проростало Родилося, квітчалося Й буяло. Так хочеться весни І журавлів у небі. І квіти щоб цвіли І радість всім несли. І миру хочеться І Перемоги, Щоб мирним стало небо і дороги.

Хоча сьогодні холодно і сИро І хмари небо синє вкрили І дим від згарищ сонце закриває І ворог лютий українців убиває І горем повниться земля рідненька І у крові і горі рідна Ненька. Але ми маєм Світло у душі тримати І в світлеє майбутнє твердо вірувати І волю й мужність в силі проявляти І в правді й Істині стояти. Сьогодні горе і біда у нас Летять ракети, дрони повсяк час Й на фронті гинуть хлопці раз у раз Руйнують землю нелюди щораз. Прокинутись повинні ті, що сплять Прокинутись і душі відродити І милість, допомогу й співчуття проявИти І серце світлом чистим оновити. Прокиньтесь браття, сестри ви ж живі! Так оживіть і душі ваші мертві! Почистьте й викиньте погляди гнилі І зупиніться в темній круговерті!

У кожну мить - хорошу чи погану Життя тече у просторі і часі. І навіть незаслужену догану Перетворити можна на бажАну. Думки і почуття лиш нам належать Ми маєм волю направляти їх. Лише від волі нашої залежить Направимо на розвиток чи гріх. Завжди ми можем Світло вибирати Дороги три завжди - три варіанти Яку дорогу оберем тепер? Направим думку - вихід із печер? Завжди є вихід З самих страшних ям. Й найдовші милі - Крок вперед - затЯм! І серце й волю - в світло обернем. І терни всії - гідно ми пройдем. Ми перетворимо біду - на щастя мить. І хай зоря у небі нам горить!

Слова, слова Говоримо ми часто Коли добра А коли зла слова. Розкидуєм направо і наліво Буває грубі і пусті слова. Вони летять і ранять ніжну діву І серце й душу в темінь опуска. А є слова, як в золотій оправі Виблискують і манять за собою А пальцем торк І попелу горою Стають. І все навколо криють чорнотою. А є слова прості, живі і світлі То щирості, підтримки і добра Від них душа стає привітна І крила в мить дарують ті слова.

Любов Божественна - це що? Як відчувати? Що відчути? Це ангела легке крило Неначе материнські руки. Це радість серця кожну мить Душі відрада і наснага В любові це життя прожить У Світлі відчувати благо. Це як маленькеє дитя В обіймах матері сховалось Так й Бог дарує нам життя Й слідкує, щоб ми розвивались. Й долоні ніжні підставля Коли, спіткнувшись, вниз падаєм Щоб вставши, волю проявля, Ми всім також допомагали. Любов - Божественне чуття Це стан блаженства й насолоди, Дарує щастя у життя Й душі прекрасную погоду.

Квітка Погляд ніжний і ласкавий квітоньку ласкає Посестри і гарна квітка на сонці буяє. Пелюстки наче стожари світяться в повітрі. Наче божії флояри виграють у світлі. Ось краплинонька роси різнобарв'ям плине. Ось комашка до пелюстки прилітає-лине. Як красу ми відчуваєм коли споглядаєм? Чи живую квітку знаєм? І чи слово добре й ніжне квітці промовляєм? Чи душевную розмову зі всім живим маєм?

Сосновий ліс співає і шумить Маленька шишка на землі лежить Весіла на гілячці щойно й вмить Упала стрімко, тут тепер їй жить. Сніги вкривають шишку до весни У сні глибокім шишечко засни Бо щойно сонце землю припече Розтане сніг, струмками потече То ти враз силу росту позбереш Й до сонечка ти паростком підеш В життєвій силі жваво проростеш Й життєву радість світу відчуєш. І вічний плин життя співає всім Й веселка, й дощик, сонечко і грім Усе співає пісню майбуття І прославляє вічнеє життя!

Справжній друг дорожче брата Він по духу брат І в Небеснім Вищім братстві Важливіш в сто крат Він є справжнім На відміну від усіх пройдох Від улесливих й нещирих У яких подвох І в словах, і в мріях й в діях І у іншім всім Ті продумують завчасно Де собі стелить Скільки грошей витрачати І кого купить Когось купить обіцянка, А когось сумА Когось страх, когось обманка, Лестощі, корчма... Способів завжди багато Так вже повелось... Але друг, на все стократне Зло на цій Землі Має відповідь одну - Світлу у імлі: Світло серця - світло Боже У своїй душі, Вірність щиру й непідробну Ні за як бариш. Друг він вірний й непомітний В радощах життя І горою виростає в час Коли біда.

Посилає ангел дУмку ВчЕному велИкому ВчЕний фОрмулу складАє І відкриттЯ мАє. Ангел дУмку посилАє МузикАнту сИльному ВіртуОз на лІрі грАє МелОдію стИльную Ангел дУмку посилАє ВіршарУ мастИтому ПІсню друг-співАк співАє НарОду щаслИвому ПосилАє Бог ЛюбОв ПАрі закОханій І прихОдить в світ дитЯ ТворцЕм подарОване.

Проміняли рай - на горілку Проміняли на брехню Проміняли на мертву гомілку Проміняли мир на війну Проміняли рай на злодійство Крадіжки, хабарі й корупцію. Проміняли Світло Бога На темряву сердець Світлу проміняли дорогу На темну прірву і кінець. Проміняли щастя на біду Радість на горе Проміняли на затхле болото Сонце і синє море. Проміняли Всесвіт на вікно Неба синь на бетонну стелю Волю й свободу на рабське багно Простір і шир на стін скелю. Пора ланці скидати Волі повітря вдихати Синами Бога ставати Віру і Любов мати.

Якби я міг в обіймах жити То я б тебе не відпускав І ніжно серденьком любити До свого серця притискав б. Два серця як одне клекочуть Два серця б'ються рівно в такт І обійняти друге хочуть Щоб так й залишитись відтак. Душі дві проросли в єдину Душі дві тягнуться до Світла Були бінарні половини А стала - зіронька розквітла. Два серця як одне клекочуть Два серця б'ються рівно в такт І обійняти друге хочуть Щоб так й залишитись відтак.

Ангели Хранителі Божі Духи Світла Ви Отця служителі Вірні і привітні. Невсипущі сутності Плазмені істоти З чистою свідомістю З божою турботою. Повні милосердя Повні доброти Із любові серце З гідності й краси. Ангели Хранителі Божі Духи Світла Істини служителі Іскра Божа вічна.

Земелька! Матінко! Богине! Премилосердна й всепрощальна! У цілім Всесвіті єдина Рідненька, ненька Величальна! Земелько! Нене! О, Богине! Пливеш Ти в космосі у Світлі. Життя даруєш всім і нині І ми живем на твоїм тілі! Жива! Велична і прекрасна! Чутлива! Веселкова і блакитносяйна. Травичкою покрита рясно. Й моря і ріки життєдайні. Прекрасні гори снігом вкриті Ліси зелені твої легені Поля у золотистім житі. І океани сині Нені. Прекрасні звірі і тварини Птахи і риби І людина зліплена із глини. Земелька! Матінко! Богине! Премилосердна й всепрощальна! У цілім Всесвіті єдина Рідненька, ненька Величальна!

Я знаю жінку - Дух потужний І люблячий і дуже мужній. Її активність невгамовна. Життєва спрага невимовна. Життя вирує поряд з нею. А серце схоже на лілею. Любов і ніжність наповняє І через край у світ все лляє. Красу і святість проявляє Основи Божі утверждає Закони Бога в серці має Й собою світ цей обновляє. Я знаю жінку - Дух потужний І світлий, сильний, відчайдушний. Душевне світло всім дарує Життя і радість пропагує. Я знаю жінку - Дух потужний.

Земля, планета наша рідна Для різних рідна ти світів І тих, що проживають гідно І тих, що нищать море квітів. Прийде той час, коли засуви Відкриють брами між світами. І радісно зустрінем гномів І ельфів стрінемо квітками. Дельфіни нам себе відкриють І ми зумієм їх прийняти. Й моря всю злобу геть вже змиють Любов всі зможем відчувати. А ті, що темряву прийняли Підуть в тар-тар, в далекі далі. Й підземні жителі шамбАли І змії, що про зло віщАли. І Матінка стряхне всю нечисть І оновиться Світлом Божим. Й орала змінять гострі мечі Й Любов відчуємо всі й кожен.

Птахи - ви вільні духи неба І сонце вас обігріває На все ви зверху дивитесь І кожен волю й вітер знає Політ і помах вільний крил На повні груди сильний крик Призив до волі й боротьби Скидати рабські кайданИ. До Сонця, світла вгору й ввись До звершень світлих пробудись О божий Дух зберись, прокинсь Лети у світлії світи. Політ і насолода неба У вишині пізнати треба Дарує помах крил свободу Людині, духу і народу.

Хоча сьогодні холодно і сИро І хмари небо синє вкрили І дим від згарищ сонце закриває І ворог лютий українців убиває І горем повниться земля рідненька І у крові і горі рідна Ненька. Але ми маєм Світло у душі тримати І в світлеє майбутнє твердо вірувати І волю й мужність в силі проявляти І в правді й Істині стояти. Сьогодні горе і біда у нас Летять ракети, дрони повсяк час Й на фронті гинуть хлопці раз у раз Руйнують землю нелюди щораз. Прокинутись повинні ті, що сплять Прокинутись і душі відродити І милість, допомогу й співчуття проявИти І серце світлом чистим оновити. Прокиньтесь браття, сестри ви ж живі! Так оживіть і душі ваші мертві! Почистьте й викиньте погляди гнилі І зупиніться в темній круговерті!

Бог не ходить на роботу В кабінеті не сидить І не ходить по городу І з трибуни не кричить. Бог Любов дарує людству І життя благословить Хоче, щоб усе живеє Могло в щасті радо жить. Бог радіє правді й честі Й справедливість прославля Заборону помсті й лесті У законах оглавля. Бог за розвиток ратує Прояв творчості дає Вдосконалення дарує В добрій справі підтримує.

Слова, слова Говоримо ми часто Коли добра А коли зла слова. Розкидуєм направо і наліво Буває грубі і пусті слова. Вони летять і ранять ніжну діву І серце й душу в темінь опуска. А є слова, як в золотій оправі Виблискують і манять за собою А пальцем торк І попелу горою Стають. І все навколо криють чорнотою. А є слова прості, живі і світлі То щирості, підтримки і добра Від них душа стає привітна І крила в мить дарують ті слова.