Руслан

Маяк повинен світити Щоб йшли кораблі додому Щоб люди могли приплити Не збитись в путі морському. Маяк повинен світити І вести усіх до Світла Н може ніщо його змити Ні шторми, ні хвиля підла Маяк повинен світити Яскраво, сильно і мужньо Хоч небо блиском побите І чорнії хмари сунуть Маяк повинен світити Дорогу, щоб бачив кожен Могли кораблі щоб плити Щоб виплив кожен човен. Маяк повинен стояти Потужньо і сильно, незламно І будь-яку бурю тримати Хоч хвилі б'ють карколомні.

Хто за волю б'ється в бою Хто життя захищає на фронті Хто за землю свою в строю - Той є Світла й добра охоронцем. Хто у ніч готовий іти Захищаючи честь і гідність Хто боронить рідні світи Проявляє той міцність і вірність. Хто горнило війни пережив І поста свого не залишив Хто по правді і честі жив - Й через зраду і підлість вижив Гідний тойСлави і Честі.

Життя - завжди навчання Завжди, у кожну днину І в радості і щасті І в горесті хвилину Життя - неначе квітка Що гріється під сонцем А кожен з нас це бджілка Що мед збира на донці. А хтось із тої ж квітки Із того же пилку Готує яд несвітлий Як крабик-павучок.

Я заходжу у будинки Я заходжу у квартири - Гарно, чисто, як картинка. Але де в цім всім людина? Де серця відкриті й чисті? Очі світлі променисті? Щирі де, відкриті, душі? Скільки я шукати мушу?

Щоб хмарки в небі пропливали Щоб зорі в небі знов сіяли Щоб гріли сонячні стожари Щоб радість серце осяяла За все за це ведемо бій За все за це тримаєм стрій За це ми молимо до Бога Вкраїни буде Перемога!

Раб - рабів завжди шукає Вільний - волі всім бажає Люблячий - любов дарує Рятівник - усіх рятує Світлодух - свій дух гартує Вдячний - дякує й шанує Відчайдух - знов ризикує. Кожен близькість з тим шукає Що у серці своїм має. Те у світ він випускає, Що всередині тримає. Хто гнівиться - той палає, Чорноту в світ випускає. Можна тільки пожаліти Тих, хто в світі цім каліки. Але саме головне Світло нести чарівне Любов, радість дарувати Майбутнє світле будувати.

Не повернем в цей світ ми нікого Не повернем - ні сина, ні брата Не повернем сестри, а ні мати Буде серце завжди жалкувати. Невимовні, жахливі це втрати. Не повернем спаплюжені душі Не повернем убитих в підвалах Розлилися криваві калюжі По будинках, землі і вокзалах. Не повернем, не зможуть ожити Всі хто були насильно убиті. Але можем відроджувать землю І народжувать діток нових Серцем жити, світити душею Піднімати з землі усіх тих Хто упав, хто не витримав болю Хто зневірився в цьому житті. Повертати їм жагу до волі Стрічать ранки в росі запашні. Повертати їм віру в майбутнє Повертати в життя і любов Помагати у будь-якій скруті Віру в Світло відроджувать знов.

Усмішка Бога - хіба це багато? Усмішка Бога - це радість серцям. Усмішка Бога серцям-душам свято. Усмішка Бога від Світла-Отця. Усмішка Батька це диво у Небі Усмішка Батька чарує цей світ Усмішка Батька завжди й при потребі Зцілює душі, як радості цвіт. Усмішка Матері - гріє нам душі Усмішка Матері - мед для сердець Сповнена ніжності, ласки і дружби Це найцінніший Любові вінець. Усмішка Бога - хіба це багато? Усмішка Бога - це радість серцям. Усмішка Бога серцям-душам свято. Усмішка Бога від Світла-Отця.

Кат- рашист по живому все ріже І знущається котрий вже рік Убиває, вбиває, вбиває Не зважаючи на стать і вік. Всіх каток накриває рашистський Перемелює молох війни Бо натура у них є садистська Всіх вбивати так хочуть вони. Упиваються кров'ю Вкраїни Розривають її на шматки Зло творять, смерті сіють, руїни Геть із Неньки, імперці-кати!

Боже, спаси наш народ Боже, спаси цих людей. Нелюд вбиває усіх Літніх, жінок і дітей. Трощить тіла і серця Рве на шматки живу плоть Підла, жорстока війна Йде який рік вже вона. Мертві і дітки й жінки Мертві і чоловіки Тисячі вбитих людей Воїн кровавий трофей. Боже, спаси наш народ. Ти Всемогутній, Отець. Хай Перемога прийде. Смертям настане кінець.

Камертон душі настрою Серце напою красою Сфери вищії відкрию Очі зорями омию. Руки небу відкриваю Звуки сфер в себе вбираю Ранку свіжість я вдихаю В небо райдужне злітаю. Політаю в небесах Хай душа любов відчує Хай забуде слово страх І про вічність хай віщує. Скільки дивного в світах Скільки мудрості у слові Любові скільки у серцях І ніжності у рідній мові! Камертон душі настрою Серце напою красою Сфери вищії відкрию Очі зорями омию.

Через поле, через гай Ходить хлопчик - ВІДДАВАЙ. Віддавай любов із серця Радість, світло віддавай. І настане тоді рай. Тим, хто просить - помагай. Хто в біді - тих виручай. Зранку Сонечко вітай Всі рослинки - поливай. Маєш у саду врожай- Друзям щиро ти давай. Віру в серці не втрачай Наче Сонечко ти сяй. Хочеш гратися - то грай! Співи любиш - то співай! Може любиш малювати Творчість свою проявляти? Сміло пензлика бери Вгору й вниз ти ним веди! І тоді життя, мов скриня Наче в небі птаха синя Всі скарби тобі відкриє Щастям, радістю омиє. Хто дарує - той чарує І в гармонії існує.

На хвилях моря, вдалині від світа краю, Марія Магдалина, серцем палає. Пливе у Галію, несучи Світла знання, Про ніжну любов, про Христове вчення. Її вітрила наповнені вітром надії, В очах її сяє небесна блакить. Вона несе слово, що рани зцілює, Про милосердя, про серця мить. На берег ступає, не знаючи страху, Її голос лунає, як пісня весни. Прощення і віра в кожному слові. Любов Христа - до людей лети! І люди збираються, спраглії душі, Щоб слухати правду, що серце торкає. Марія Магдалина, посланниця Світла, У Галії сіє зерна любові, що в людях палають. Її шлях був довгим, але віра не згасла, Нести любов - її єдина мета. І в кожному слові, погляді й гаслі Сяє вічний і святий промінь Любові Христа.

Заради раю на Землі Усі миттєвості мої І темні ночі й світлі дні Заради щастя на Землі Життя пусте без мрії в серці Без віри в Світло і Добро Заради неї ми у герці Готові подолати Зло. Лиш мрія нас веде до бою І огнь підтримує життя Усе готові подолати Пройти крізь гори і моря Заради раю на Землі Всі думи й помисли мої Про щастя думаю для всіх І Світло - є наш оберіг! Вогонь у серці - не згасай! Палай, палай, палай, палай!

Переможем! Не здамося! Переможем! Тільки так! Славою героїв огорнемося! Б'ємось, як один кулак! Ми єдині, завжди й всюди! Ми - єдиний організм! Усі сили- в Перемогу! Надихає героїзм! Кожен з нас - велика сила! Кожен з нас - це Дух борні! Разом - ми народ стосилий! Сталь - народжена в вогні! Кожен - крапля Перемоги! Кожен - воля боротьби! Все здолаєм , вірю - можем Зараз ми прийшли сюди. Разом - ми стіна з титану Разом - кіборгів стіна Із гарячими серцями. І відступить геть війна. Стоїмо - зціпивши зуби. Нам негода - ні по чім. Молитву шепочуть наші губи В головах звучить наш гімн. Ми - заряджені від Бога. На своїй стоїм землі. Свято вірим в Перемогу! Волю й мужність в боротьбі!

Маленькі сонечка злітаються до Сонця Сини і донечки до Матері летять Маленькі зірочки злітаються до Світла Прозорі криленька у сяйві тім тремтять Є світ без часу - світ Любові й миру Маленькі сонечка там світяться для всіх Вони злітаються у світлоносний вирій Й дарують всім любов і радість, сміх. Чудовий світ наповнений блаженством. Чудесний світ дарує всім красу. Там райдуги виблискують шалено Фонтаном іскор, світла і вогню.

Вливаються нові стожари У світ наш затхлий і брудний, Ось, пробиваються з-за хмари, Щоб знак подати чарівний. Вони вливаються потужно Із силою Небесних Сфер, Щоб розчинити заскорузле І зміни розпочать тепер. Це Новий світ нам шле привіти З майбутнього, що вже іде. Невдовзі буде він гриміти Й по всіх усюдах загуде. Прокиньтеся! О, люде сплячі! Прокиньтеся, вже час прийшов! Прозрійте нині! Станьте зрячі! До Світла кожен щоб прийшов!

Бог не залишив Україну Бог з Україною завжди Не дивлячись на всі руїни На смерті й спалені мости. Творець завжди із нами тут Творець завжди оберігає. Але крім наших нема рук Що землю рідну зігрівають. Немає інших тут сердець Немає інших душ завзятих На наші покладається Творець - Сміливі, світлі і затяті. Бог не залишив Україну Бог завжди буде жити тут Відродим рідную країну А ворогам - прийде капут.

Україно, тихенькі садочки Ніжне сонечко м'яко сіда Пропливають хмаринок шматочки І відходить за обрій біда. Україно, ти завжди у серці Україно, ти завжди в душі Діти твої хай щиро й відверто Прославляють простори твої. Вже весна, скоро будуть листочки Пташечки вже щебечуть на всю Позлітаються знов ластівочки Вся природа покаже красу. Україно, ти завжди у серці Україно, ти завжди в душі Діти твої хай щиро й відверто Прославляють простори твої. Ти ж живи, розквітай різнобарв'ям І життям і любовью буяй Ми ж молитимем Бога світанням За наш рідний і світлий наш край.

Скалічена, побита і знівечена З синцем під оком, з зламаним ребром Стоїть Вкраїна ранами посічена Але не скорена, із піднятим чолом. Її гвалтує нелюд, б'є з усіх боків І берцем топче, злобою скрегоче Зригає з пащі безліч чорних слів Шахедами знущається щоночі. Але вона стоїть - незламна і свята По жилах кров тече освячена судьбою В очах незламна воля золота До боротьби готова завжди і до бою. Вона стоїть у силі нездоланній У міці, волі, Славі неземній. І Бог Творець підтримує нас з вами І ангели із нами в цій борні.

Поклик серця кожного Поклик світлих душ Поклик Слова Божого Поклик - і вперед рух! Поклик до звитяги Поклик до відваги Поклик добра Світлого Ра. Поклик Світла Вічного Поклик до звитяги. Не для пересічного А прояву відваги. Поклик до звитяги Поклик до відваги Поклик добра Світлого Ра. Поклик Духу мужнього Поклик до єднання Поклик плеча дружнього Й хороброго поривання. Поклик до звитяги Поклик до відваги Поклик добра Світлого Ра.

Коли сила єднання одна Коли множиться сила в дусі Коли душі бринять як струна І єдині у кожнім русі. Сила Духу напереможна Надпотужна Божа Сила дужа єднає Перемогу сповіщає. Коли очі горять вогнем Коли в серці палає полум'я Коли душі із кожним днем Напуваються Сонцем полудня. Сила Духу напереможна Надпотужна Божа Сила душі єднає Перемогу сповіщає. Коли кожен готовий за всіх Коли всі готові за кожного І секунди кожної біг Ми спрямовуєм до Світу Божого. Сила Духу напереможна Надпотужна Божа Сила дужа єднає Перемогу сповіщає.

Світло сильніше темрЯви - Так було, так є і так буде. Народяться нові люди І Світло прийде всюди. Світло сильніше темрЯви Проб'ється через все коряве Пройде у самі глибини Освітить все зі своєї вершини. Принесе гармонію всім І радість у кожен дім. Освітить усе і проявИть Любов і добро усім явИть. Світло сильніше темрЯви - Так було, так є і так буде. Народяться світлі люди І щастя прийде всюди.

Поламала долі Поламала душі Поламала руки, ноги Серця зробила грубші. Занапастила злом Ненавистю, страхОм. Війна, війна Мачуха зла Що ж ти натворила? Людяність убила. Війну принесла у квартири Війну принесла у хати. Залишила в серцях лиш дирки А в головах брати з чоти Відплати кати. Як залишити пам'ять там? Як залишити там все зло? Добро як нести всім людЯм? А зло пішло і загуло? Війна, війна Мачуха зла Що ж ти натворила? Людяність убила. Як залишити пам'ять там? Як залишити там все зло? Добро як нести всім людЯм? А зло пішло і загуло? Лише у Сонці, світлім небі Пташках і в подиху весни Лише в любові як потребі Там спокій зможемо знайти. Життя, як світлі й добрі сни.

Раб і вільна людина Раб ненавидить вільну людину. Тому що вільна людина має можливість сама вибирати свій шлях, а раб залежний. Кожне слово має свій образ. І слово раб також має свій образ. Який образ виникає у нас при слові раб? Зігнута в три погибелі нещасна людина обплутана путами. І цей образ кожен, хто вживає це слово в відношенні себе натягує на себе. Раб, це залежна людина. Кожен має свою ступінь рабства, на жаль. Хтось залежний від алкоголю, хтось від тютюну, хтось від наркотиків, хтось від нецензурної лайки, хтось від вживання мертвої їжі , хтось від стереотипів суспільства, хтось від злоби і агресії, хтось від власних страхів, і так далі і тому подібне. І на жаль, далеко не кожен готовий і має бажання вирватися з пут рабства. Далеко не кожен має сили вирватись. Досить мало людей бажають стати вільними, справді вільними. Вільними і щасливими. Набагато простіше бути як той герой з фільму "Джентльмени удачі", бажати сидіти тихенько за тюремним столом і на вечерю їсти тюремні макарони, знаючи що ввечері тебе чекає тепле ліжко в теплій тюремній кімнаті. Знати, що вранці тебе виведуть на прогулянку, накормлять, за тебе подумають і вирішать. Те ж саме в дитячому садку, те ж саме в пострадянській армії, те ж саме на багатьох роботах. Робітники часто самі називають директора чи начальника поважно, як вони вважають - господар, хазяїн. Тим самим добровільно ставлячи себе в позицію залежної людини, раба., сборник ж слуги. Бо вільна людина ніколи не назве себе рабом, ніколи не назве іншого господарем своїм, чи хазяїном. Якщо ми пригадаємо Вчителя Христа і єдину залишену ним молитву "Отче наш...", то сама назва молитви вказує на те, що Христос всіх людей вважав дітьми Божими. Тому що, звернення - Отче, це звернення сина чи доньки до батька. Але ніяк не раба. Раб би звернувся: "Хазяїн, рабовласнику, чи господаре." Багатьом, на жаль, зручно бути залежними, бути в ролі на раба, так менша відповідальність. Людина, яка має бажання стати вільною, небезпечна для раба. Така людина є потенційною небезпекою, потенційним руйнатором, хоч і нещасного, але тихого і спокійного життя раба. Як співав Володимир Семенович: "Настоящих буйных мало, вот и нету вожаков." Для того, щоб звільнитись від рабства, спочатку потрібно усвідомити це. Усвідомити свою залежність. Але хоч і мало тих, хто бажає стати вільним, але лише вільна людина може стати щасливою. Раб не може бути щасливим. Тому, кожен хто хоче бути щасливим, повинен іти до волі.