Gajavata

Шукала правда. І намагалася знайти, і зібрала багато людей, тих хто шукав її. І давала висловитись. І кожен міг сказати те що відчував. І коли правда бачила що там її нема, або не дуже намагаються знайти її вона тоді відвертала свій погляд, і це було відчутно. І тоді люди намагалися віднайти її. Деколи правда постановляла сама, і тоді люди що години співали те за що колись їх позбавляли волі. Правда намагалася щоб на цьому не дуже зосереджувались, щоб її шукали глибше.І тоді підходили щоб висловитись незвичайні люди, які говорили про щось що люди могли чути вперше. Це запомятовувалось. Деколи правда залишала сцену і ходила між людьми. Яких ніхто не знав, безіменних і звертала на них увагу. І тоді той, на кого вона звертала увагу, відчував щось незвичне для себе, він відчував щастя. І тоді замислившись молодий хлопець говорив - я сьогодні налив людям більше тонни чаю. Він нічого за це не хотів. І він відчув це вперше. Чи знайдуть її ті хто шукають, чи звернуть погляд, чи відстоять її.

Ці оповідання я присвячую майдану. Всі вони були написані раніше Майдан, ранена птиця. Десь появилось відчуття, що там треба бути. Може й не багато зробиш, та бути там. Так змучена Руслана увечері, зі сцени, коли їй сказали що звідусіль їдуть люди, дзвонять що будуть. Масові дзвінки, втомленим з гіркотою голосом сказала: ну це ж треба було так всіх людей довести. Суботній майдан. З ранковим затишшям, ніби невидимі терези зважували все і всіх, тримаючи в рівновазі, та всеж покачнулись. І він почав рости. Майдан живий, це структура спільними зусиллями створений організм. Був виставлений захист, була охорона майдану, були люди що добровільно взяли на себе різноманітні обовязки. Хтось підтримував вогонь і кожен міг на кілька хвилин підійти до бочки з горящими дровами і погріти руки, хтось готував грів у великих ємнстях воду і можна було підійти і попити кави чи чаю, чи бульйон у пласмасових стаканчиках. Він був нещадний до деяких проявів і підвипивші люди зовсім не могли попасти на його територіюю. Була переступлена межа. І вже не можна було так просо ходити на роботу, чи жити своїм прости життям ніби нічого не сталось.Вишукувались слова. Старалось бути дужу уважним до своїх слів, розумілось що за словами є й глибше розуміння. Це хотілося віднайти. Та був знак. Над усім. Люди не мають ховатися в храмі, жити під страхом. Було багато хороших красивих людей. Було велике намагання віднайти те що шуккається за що бореться. Це виразилось навіть у пісніх. Були виконані дві пісні на слова Лесі Українки. Це було високе. Виступала одна людина, дякувала мйдану що люди прийшли. Слова його дзвеніли, були послідовними, молящими, надихаючими, просящими. Він вірив в майдан, що все це не даремно, дасть плід. Він старався прояснити що таке добро і що таке зло. І ще довго лунало над майданом - дя - ку- є - мо то - бі. Виступала і людина в священницькому одязі. Предам деякі моменти. Бо заставляють задуматись. Були сказані слова до майдану. А зараз скажіть тричі - відрікаюсь від сатани. Майдан мовчав, звично, покірно перехрестився, потім сказав те що хотів почути священник, а тепер тричі - віддаюся повністю під Покров...потім ще щось. Задавлені, пригнічені, але знайшовші в собі силу прийти люди, мені хотілося в цей момент сказати їм інше. Ніби від Імені. Поранена птиця. Ти безконечно Мені дорога, своїм мовчазним поглядом. Ти колись розпрямиш крила, і Я покажу тобі всі свої багатства.

Дякую Вчитель, Елена!

Цей сон був порівняно недавно. Стоїть стіл, похожий на стіл, овальний. Ножок не видно, вид зверу і збоку. За столом сидить дівчинка. Волоси чорні, прийнято говорити палаюче чорні. Попелясто чорні. Щось креслить за столом. Відміряє лінійкою, робота йде заінтересовано. Міряє від одного пункта до другого. Туда де вона міряє видно море. Голубе, зеленкувате, хвилі плескаються. Весь стіл заливає це світло. Можна відрізнити окремі хвилі, якщо придивитись. Цей сон був недовгий.

А ви памятаєте Карпати, дорога ведуща, великий простір відкривающогося місця. Ви тоді знімали. Була молитва, нова - Отец небесный великий родитель всего сущего...І появився білий Хрест на дорозі. Про щось шепотіла дитина. Хрест збільшувався в розмірах. Ось він став великим, вертикальна планка його йшла вверх, прямо в небо. Стало світло. Хрест освітлював все. Все залило світлом, ви це уже не знімали. Всю землю уже накрило білим, все навколо, все. Ви впали на землю, розкинувши руки, обнімали її...

Прекрасні вірші, предугадано що Життя вводить людей в свої форми, озаряяючи їх свідомість від окостеніння, а люди судящі все з точки зору справедливості одної Землі, говорять: війна, горе.

Відмічено вірно.

И о какой главной тайне дофомина я не упомянул? Хрестились у ріці у старі часи, і зараз теж. Немовлят погружають у воду і плескають водою на голову. Вода активізує гіпоталамус. Він допомагає відкрити блок дофаміновї системи. Гіпоталамус не активізований в людині. Гіпоталамус і гіпофіз стоять у бездії і два могутніх центра не включені і не подають енергію в тімус. Вони не омолоджують організм. Людина могла б жити набагато довше.

Почався новий етап в роботі. Я хочу щоб все що проходило в селі Душа було розказане, це викликало в мене великий інтерес... На мене справило велике враження що світ космоса і духовний світ відрізняються і ми живемо по законам космоса. - Никогда не путай духовный мир, и мир космоса. Это не идентичные понятия. И на них нельзя переносить все законы существующие для космоса. Есть законы которые предназначены только для духовного мира... Я читав книгу в Єдиному потоці, та видно важно прослухати її. Я читав її раніше, набагато раніше. ...И все это говорилось на украинском языке...Це оповідь про мову, про Дух України, про історію, яка не кінчається, яка йде з глибин віків до яких ми не сягаємо. Це оповідь про сучасне, виражене в болісному люблячому виді. - И все это мне говорилось на украинском языке. И сказки, и рассказы о буквах и много интересного об ее истории, что здесь происходило... - Вони хотіли пізнати чи є правда в цьому світі. Але я написала про минуле України, хто жив на цій землі, на цій території, це для мене, це важливо про все розповісти...

Це оповідання було написане давно. Двоє на вулиці. Вона майже бігла по вулиці запізнюючись на щось своє, коли зустрілася поглядом з незнайомою людиною. Цим двом не вдалося так просто пройти мимо, один одного. Хоч одна із них навряд чи зауважила іншу. Спинившись, мимоволі, не віддаючи собі звіту зачим, перегородила йому дорогу. Дивилась на нього вражено, схвильовано. Потім мовчки поступилась, дала йому дорогу. Рвучко повернулась до вітрини, подивилась на своє відображення. Ні, вирвалось у неї, я ніколи не буду такою. Ти чуєш, німо, безмовно кричала кричала вона до когось. Я ніколи не буду такою. Ти людина похилого віку. Очі твої згаслі і лице твоє уже нічого не виражає. Ти навіть не здивувався що я перегородила тобі дорогу. Ну хіба так має бути людина. І з цього моменту вона вона почала бачити, що раніше ніколи не помічала. Це входило в неї і вона ніяк не могла цього уникнути. Ну за що це мені, думала вона, за віщо таке відчуття, вболівати за іншу людину. Аж поки не стала просто неба і попросила Господа: зроби так щоб людина ніколи не втрачала надію, щоб мала ради чого жити на землі навіть, коли залишається зовсім одна. Щоб знала, що є хтось що завжди її любить, і ніколи не відрікається від неї.

Слово мир должно стать ключевым словом. Возможно создать образ, который соответствует этому слову, и заменить им разрушающие программы в известных регионах. Мир, Свет, Добро, и Любовь - разберите эти слова по буквам, дав каждой букве особое значение. Приложи выявленые значения, соберите образ Света и установите их в конфликтных зонах. Учитель Христос 21. о5. 2014 Мир Свет Добро Любовь ма Сияющий Дом Лилия мать Вечность Огненость Юла материя Единство Огранка Бритва и - еще Творение Брат Бег разум Радуга Основание Огромно Основа Ветер Вера Верх Мягкость

И о какой главной тайне дофамина я не упомянул? Коли чоловік не задовільняється сферою обиденності це завжди устремління. Метанойя. Це переміна всієї істоти. Метаноя - трепет, прорив в нове усвідомлення, окрилення, устремління до вищої цілі. Метанойя це душа жаждуща світла. Це сверх зусилля і преодоління себе.

Я ніколи не набирав своє імя, своєї фаміліі у компютері. Сьогодні я це зробив. Яке в мене було здивування коли я побачив своє імя, рожевий тон сторінки, і свої оповідання. Я безконечно вдячний за розміщення, і фотографії.

А можна було догадатися. я догадувався що дав неправильну відповідь. Це по поводу зїденого лева. не хотів розміщати це там і тому всі прочитають красиву відповідь.

Невідома мені фраза. Думаю не треба зїдати лева, хоч тубільні племена так і роблять. В цій ієрархії, послідовності свідомостей, розширення, вміщення. росту - вище поглинає нижче. Багатий аспкт, багатомірний. вміщає в собі частину. Божество поглинає чоловіка. і чоловік стає богом. Блажен той чоловік. на якого звернув увагу святий дух. Це приклад аналогії. я так думаю.

Це не невідомі строки знайдені в архівах, не із манускриптів давніх часів, не із записів Христа, всупереч тому твердженню що тільки тросточкою по піску писано були слова, занесені вітром потім, вкриті піском. Все ж записи були оставлені. Це сучасні слова, нинішніх днів, сказаних для всіх, записаних Іоаном. В руслі дружби і братолюбія, добротою і відкритістю: Ісус Христос, Учитель. Іоан називає Господь, хоть його просили так не називати. - Дитя Мое, сколько дарит Мое присуствие! Ищи его. Не проси больше ничего - ни даров, ни харизм, ни милостей. Мое присуствие выше перечисленого. Божествена Матрона: Це Марія, Іоан розгубився. назвав по старому. Марія дала тисячу пятсот своїх імен - одне перечислення було б інтересним і захоплюючим. Вони остались так і невідомі. ...Осуждают тебя, будто у тебя нет покаяния в рамках их системы. Небеса то что они называют покаянием называют тупиковой магией. бесплодной рутиной. О таких приснокающихся, бесплодных и стерильных, Креститель сказал: солома собраная в стога и будет сожжена.

По поводу одної незбувшоїся мрії. Європа дивилася на Україну часів Майдану спочатку з здивуванням, потім з надією. А може, може в неї получиться. Майдан, схожий на Гуситський табір, чи на козацький загін невідомо звідки появившийся і виставивший вози в круговій обороні. І оживали древні забуті слова і наповнювалися силою. І старі цивілізації поважних країн молоділи дивлячись на Україну. Щось чекали. Вечорами, прийшовши втомлені від трудового дня, вмикаючи телевізор, чи ловлячи останні новини радіо в потоці їдучих машин, як найперше намагалися дізнатись; - А вони ще там стоять, вони не відмовились від своєї віри, від своєї ідеї. Що жити можна по іншому. І що є свобода і можна вільно проголошувати важні думки і втілювати їх в життя. А потім, потім якось непомітно уже після перемоги все почало повертатись на круги своя. Потім війна, і лик Європи потемнів...Що чекала Європа, і чого інтуїтивно хотів Майдан? У межах одної країни це невиповнимо. Те, що нас чекає, це побудова Богоцивілізації.

Учителем було задане питання: Енергія і інформація, це одне і теж? Відповідаю. Енергія більш всеохоплююча, вона містить у собі все. Це можна виразити як те, що містить у собі потенціальні можливості, в тому числі і інформацію. Колись невідоме було слово енергія, більш поширене було поняття сила. Сила характеризує характер приложення - кінетична, сила обертового моменту, гравітаційна, сила відцентрова і центробіжна. Сила тут уже виступає, містить в собі базові елементи інформації. Вони невіддільні одне від одного одне перебуває в другому. Та коли хочуть показати її відстороненість, холодність, абстракцію, хоч енергія може бути і гаряча, і всепроникаюча, її пасивність і її активність що потенціально перебуває в ній, перебуває в стані можливостей то кажуть це енергія. Це те що містить у собі всі потенціальні можливості. Є енергія почуттів і є енергія розуму, це не назовеш інформацією. Хоч енергія почуттів віддмінна від енергії розуму, та до стану інформації обидві ці енергії не належать, хоч і характе - ризуються нею. Інформація більш орієнтована на запит, на адресат якому вона може понадобитись і тому вона відповідним чином структурована. Енергія є основа матерії. Коли хочуть виділити якусь якість то можуть говорити енергія, якщо іншу то інформація. Колись шукали кварки, неподільні уже частинки матерії з яких уже як з елементів конструкторського набору "лєго" складаються атоми, електрони, елементарні частинки. Енергія, можливо вона теж складається із неподільних часточок, та без життєносного принципу. Енергію характеризує ще такі важні поняття як рух і спокій, та це вже повністю зливається з станом інформації, як нероздільне. Інформація може бути як згустки готових рішень і ідей, сховані, які треба визволити, одержати доступ. Це те що неодноразово проявлялось в вічності, доказало свою життєстійкість і при потребі можна примінити в ході еволюції, якоїсь поставленої задачі.

Кому? Невідомому читачу, людині з вулиці. Подружка прийшла до дружини. Все як завжди, повільна розмова точиться. Ні про що. Якесь гостре сприйняття, щось руйнується в цьому всьому, щось втрачається без того що повернеться, без надії. Все не так. Все це не важно, непотрібно коли втрачається головніше. Так можуть проживатися, роки. Наповнені пустотою, коли звичність, обиденність, коли як завжди, і ніколи, нічого незвичного. Невже ви не бачите що таке життя несправжнє. Ті миті падають і падають і якийсь невідомий, беспристрасний спостерігач німо говорить, забудьте все і сконцентруйтесь тільки на одному, на прагнені змінитись. Ще мільйон років ти можеш бігати по цій бороздкі - субсидії, квартплата, як купити хліб. Погані уряди, це відомо усім, це все вони, ми тут ні до чого. Від початку, винен. І тепер як загнаний звір дивишся і запитуєш чому. Чому субсидії, чому ти без них не можеш оплатити квартиру? І держава каже; частку від твоєї оплати я візьму на себе. Чому ти знов винен, чому за тебе сплачують? Чому ти не можеш розігнутися, розгутися як мідь і випрямити спину. Без того, щоб показувати пальцями, на винних, бо це завжди будуть вони. Бо всі ці можливості, падаючі капельки миттєвостей беззворотньо ідуть мимо тебе. Бо ти не віриш. І якщо звести все до одної формули, формули момента - немає гріха, нема карми, є тільки фундаментальна нездатність змінитися.

Це ще не все. Віру мають усі, бо якщо ти не віриш в Австралію, то ти ніяк туда не попадеш, не допливеш ніяким кораблем. Це місце, куди входять щоб наповнитись силою, і тоді це воля, непідвласна ніяким коливанням, сила справедливості.

Що таке віра? Я не знаю що це таке, для мене це трудно опреділити. Наштовхуєшся на чужі думки, на думки інших, на прописані істини. Які вже ніхто не піддає сумніву. Ви знаєте, як це, так говорять - Він вірує в Бога? Вірує, та якось не так. А як? А так...треба. І промовляють - Бог Авраама, Ісака І Якова. Це щоб ніяк не помилився. Та для мене там нема поживи. І тому це щось, як найвище поривання. Мені здається як я її опреділю дам точну, назву, означення, вона пропаде, розтане. І тому це щось на рівні інтуіції. глибокого сподівання. Вона, віра, в мягкості що огортає мене, заспокоює, в почутті правди, доброти. В безмежності нічного неба усіяного зорями, в непостижимості, слова вічність, в маленькому хлопчику що допитливо дивиться перед себе, і в тому що все ще буде.

Цікаво це все. Притча неоднозначна, та це суща правда що найглибша істина народжується із любові. В чому неоднозначість? Мудрець крок за кроком, запитання за запитанням викликав усмішку в ангела. А якщо він викликав стільки усмішок, і схвальних поглядів то хіба не були ці усмішки щирими? Але вони були, і ангел усміхався. А це вже багато, це дуже багато, якщо хтось усміхається тобі. Це подарунок і самому усміхаючумося, бо це ж ти визвав цю усмішку. Все ж мудрець був тручений, тручений це кинутий, на землю. Кинутий останнім запитанням про любов. Що стерло всі усмішки з лиця ангела, і він удалився. Надто легко здався мудрець, почав оправдовуватись. Не було чого, бо не зміг пізнати, а якщо не маєш представлення що це таке то не можеш і сожаліти. Це те що він упустив, хоть багато про це читав. та не вийшло. Тут мала би виникнути біль, що стільки пішло надарма. Та чи надарма? Все життя пішло на пошуки, все ж подумавши ангел мав би повернутися до мудреця, не лишати його одного, і разом би вони поправили все. Може цей мудрець попросить ангела повернутись?

Дякую Вам!

Російський шок, так можна назвати згорівших заживо дітей в Кемерово. Числом 64. Трагедія в яку до сих пір не хочеться вірити. І не було вже удержучої руки, і відступилися від Росії. В Америці теж, був свій шок, там теж не було удержучої руки. Хоч вони і звинувачували у всьому терористів, причини були внутрішні, вони були притаманні самій цивілізації. Богоматір уділила увагу, її просили пояснити, чому так сталося. Вона дала відповіді. Про це стало відомо. В Росії ж інше, там нема на кого кивати, не було терористів. Пожар. Закриті двері. І не можна було вийти. Країни світу уже не вірять Росії. Вважається напад на Великобританію, цей інцидент з отруєнням. Ніхто уже не чекає на розслідування. І тридцять країн висунули звинувачення Росії. Надто багато подій, за минулі роки. Видно є границя терпіння, переступати яку не можна. І величальна президенту, якого обрали. Що не президент Росії, а цар всієї землі. В числі інших це теж прозвучало. Слухали уважно, усміхалися задумливо. Не перервали виступаючого. Остається знак, бо можна запитати що Бог хотів показати цією подією. Я сумніваюсь, це неправда що Бог хотів щось показати. Просто не було вже удержучої милосердної руки. А символ - закриті двері і немає ключів відкрити. Загубили. Немає продиху. Хотілося б щоб пояснили цю трагедію, те невидиме що складається, і потім іде як невблаганність.

Ларець, він і має форму названу. Він не кубічний, трошки витягнутий, Із білих і голубих ниток. Дуже красивий. Вони складають узори, переплетіння. Стінки не суцільні звичайно, кришка ларця не випукла, теж має вид площини, та можливо чуть, чуть все таки випуклість є. Ниті не тонкі, товщина їх міняється, на ребрах розширення. Узор красивий ще й тому що товщина ліній що складають узори міняється. Мереживо, переплетене мереживо складає всі площини ларця. Лише два кольори - білий і голубий. Назва ниті, вона буде не точна, тому що ниті тонкі, тому скоріше волокна, в яких товщина гармонійно варіюється. Узори, з яких і складається ларець дуже красиві, це не переплетення у верткальній і горизонтальній площині, це іменно узори. Лиш ребра складені із суцільних ліній.