Мысли вслух

[Gajavata]

 

Усе добре, усе світле що дарувало життя, хай ніколи не зітреться, не

пропаде і не зівяне, хай ці квіточки вічно остануться з нами, але хай

вони потісняться, хай дадуть місце проявитися новим квіточкам.

 

[Gajavata]

 

Багато що в сучасному юморі не сприймаю.

Коли за державу обідно теж. Бо по що була дана заповідь - Не суди.

Мені завжди давали зрозуміти що судити саме і треба. І принімали при

цьому, давали собі таке право. На узаконену ненависть.

Я це все розумію по іншому - безстрашіє і беззлобіє.

 

[Gajavata]

 

Возненавиділи. І да - а - ремно !

 

***

 

В епоху сумяття і відчаю.

А також. Ясної впевненості.

Воєн, і останніх часів

Треба насмілюватися. Говорити про любов!

 

***

[Елена]

Друзья! Подготавливаемся к важному завтрашнему дню - дню очищения, для готовых - обнуления, надеюсь, к дню чудес. Необходимо найти уединённое место, чтобы провести в нём нужное для души время. Необходимо освободиться от всего, что мешает нам в нашем жизненном пути. И конечно же, вода... завтра её день - день Стихии Воды... Просите и дано будет вам!

[Gajavata]

Невідомий і безіменний.

 

Пан ніхто, родом нізвідки, безвісти пропавший, розчинившийся у множестві.

Так деколи думають про тебе. Це не так. Ти людина.

Травушка - муравушка яку можна скосити. Мурашка що заблукавши відбилася від свого

дому. Пересічний, всюди куди не кинь, камінь попаде у тебе. Це не так. Ти людина.

Закликаючи у свідки небо, піднімаючи руки до гори - ось подивись, грішні!

Та небо у відповідь, не приєдналось до цих свідчень, лиш запитало. Це все що ти можеш

сказати? Це не так, ти людина.

[Gajavata]

 

Говорити правду і різати правду матку це не одне і теж, це різне.

 

Какжуть що в раю, це я полчув від когось кілька днів тому, отже кажуть що в раю

ложка о пів метра довжини щоб ти не до свого рота, це незручно, щоб ти міг тільки

іншого нагодувати. Я собі уявив як вони бігають один за одним коли зголодніють.

І собі подумав, мені краще моя маленька чайна ложечка. Бо перед тим все ж треба

навчитись їсти самостійно.

[Gajavata]

 

Найчастіше я бачу що розривають сорочку на іншому, не на собі.

Звичайно про це я говорю у переносному смислі.

Та буває, інколи, що побачить людина що з нею щось не гаразд, то їй не до того щоб

кричати про це на вулиці, вона уєдиняється, вона дуже стримана до самої себе, делікатна. Це

лишається тайною, це тільки між нею та Господом, тоді людина міняється, тоді це вже інша

людина.

 

[Руслан]

Дякую Ігоре

[Руслан]

На днях стояли й говорили з Андрієм про екстрасенсів: що вони ж також читають думки, бачать майбутнє, роблять різні дива і чим же відрізнятиметься новий Син Творця від них. І чим відрізнявся , можна сказати Христос від них.

Для мене фраза: що він перший приніс заповідь любові на Землю була якоюсь більш поверхневою, не відчутою глибиною душі.

 

І коли я говорив, Андрію відповідь, а мені наче хтось підказав, що основна відмінність, що новий посланник буде нести ІДЕЮ.  І я сам зрозумів не просто ідею, а ідею з майбутнього  ідею якої не було на Землі, ідею яка дасть оновлення всьому живому, ідею яка буде синтезом всього найкращого. ідею яка іде з майбутнього від Бога -Творця. Бо всі інші вчення устарівші. Це як ввечері розказувати який добрий був вранці борщ що скис 

[Руслан]

Єврика!!! Я наконец-то :) После 9 лет знакомства с книгами понял, чем наши книги и информация от Учителя отличается от всех остальных - ЦЕЛОСТНОЙ ИДЕЕЙ ИЗ БУДУЩЕГО

[Aquarius]

Да, спасибо, Руслан! 

[Руслан]

Вот наше общение с Фотосом:

 

Руслан, твое сообщение напомнило строки из одного Послания, где нам завался вопрос про ИДЕЮ:

[10:50:03] Фотос: "...Объединение светлых сил произойдёт в будущем, а пока вы готовите для этого почву, вы создаёте платформу, вы строите фундамент для новой веры, которая будет свободна от рабства и угнетения душ. Новая вера будет зарождаться в душах светлых и сильных, и, так же как и в былые времена, первыми услышат и поймут благую весть подготовленные души. Всякая идея имеет источник, и очень важно выявлять её основу, суть. 

И в связи с вышесказанным у меня к вам вопрос: что понимаете вы под словом ИДЕЯ? 

Выявляете ли вы основную ИДЕЮ в сказанных мной строках? 

Учитель Христос

3.04.2013 г. "

[10:51:19] Ruslan_Novosvit: Я понимаю Сергей.

[10:51:29] Ruslan_Novosvit: И я скорее всего читал этот текст.

[10:52:13] Ruslan_Novosvit: Но когда информация кроме понимания и сознания переходит на уровень прочувствования и подсознания то получается получение более глубинного опыта

[10:52:14] Сергей Фатеев:

[10:52:36] Ruslan_Novosvit: Я осознал новое

[10:53:07] Ruslan_Novosvit: Осознал не просто что идёт новая идея а её отличие от существующего многообразия

[10:53:20] Ruslan_Novosvit: и огромная разница прошлого и будущего

[10:54:08] Ruslan_Novosvit: Ведь лучше всего понимается на сравнении

[Руслан]

я читал ранше в некоторых книгах что и тот святой воскрешал мертвых и тот пророк ходил по воде и  уменя возникал вопрос - так они наверное равны Христу?

И у меня в душе не было чёткого понимания различия тех чудес и жизни Христа а теперь я понял.

 

Чудеса чудесами а для чего они?

 

В чём суть?

 

А суть в идее которая идёт с противоположного направления с другой стороны, со стороны самой яркой, со стороны самой светлой, со стороны самой центральной. со стороны Бога, из Ядра, из Сути, из Основы, 

а все остальные с другого направления из прошлого

[Руслан]

И нет в них свежих соков и нет освежающей прохлады, так как протухает вчерашняя вода и становится не свежей

[Fotos]

На днях стояли й говорили з Андрієм про екстрасенсів: що вони ж також читають думки, бачать майбутнє, роблять різні дива і чим же відрізнятиметься новий Син Творця від них. І чим відрізнявся , можна сказати Христос від них.

Для мене фраза: що він перший приніс заповідь любові на Землю була якоюсь більш поверхневою, не відчутою глибиною душі.

 

І коли я говорив, Андрію відповідь, а мені наче хтось підказав, що основна відмінність, що новий посланник буде нести ІДЕЮ.  І я сам зрозумів не просто ідею, а ідею з майбутнього  ідею якої не було на Землі, ідею яка дасть оновлення всьому живому, ідею яка буде синтезом всього найкращого. ідею яка іде з майбутнього від Бога -Творця. Бо всі інші вчення устарівші. Це як ввечері розказувати який добрий був вранці борщ що скис 

Наверное, еще отличаются ответом на вопрос: КОМУ СЛУЖАТ? Т.е. на что направлены их чудесные способности. Как только человек начинает выделяться из общем массы людей каким то своим неординарным Даром, на него начинают "обращать внимание" многие темные силы и стараются вовлечь его в свою армию (делают предложения от которого человек не может отказаться). Наверное, поэтому Дух человека и блокирует раскрытие в человеке сверхъестественных способностей до тех пока не будет уверен, что Душа сделает правильный выбор из множества заманчивых предложений.

[Руслан]

Может быть

[Aquarius]

Вот такие интересные шишки-эпифизы заметил сегодня на ограде нашей православной церкви: 

 

[Руслан]

[Gajavata]

Пригадалось.

 

На останню круглу дату закінчення школи, мені подзвонили і пригадали і запросили прийти. Друзі.

Всі уже виглядали по іншому, бо більшість я памятав юними.

Одна миловидна, тепер уже жінка, ближче до старшого віку підходила до кожного, зачитувала щось.

Зачитала товаришу, що ти про це думаєш? Запитала. О це хтось дуже розумно написав,вражено відповів.

- Це  ти написав.

- Ні, ти що, засміявся товариш, я не міг таке написати.

- Я підходила до кожного і кожного просила щось написати, для мене, побажання чи думку, чи про те що думає

зараз в цей момент. Кожен розписався, ось дивись внизу твій підпис. 

І вона відкрила нижню частину листа яку прикривала до часу рукою. Товариш дививсь, вираження його лиця що секунди

мінялось, взяв в руки, так це я, це я написав.

- Не можу повірити  що я міг таке написати.

Ми сміялись але уже трохи зачудовано і тихо, так якби щось намагалися зрозуміти. Потім вона підійшла до мене.

-Ти мені нічого не написав, ти все висловив словами.

І вона коротко означила. Це було про життя, Про розуміння життя.

Вона розказувала про слова і я теж не міг повірити що я таке міг говорити і відчувати у той момент. Тоді вона по памяті,

майже слово у слово повторила сказане. Бо зна коли, кілька десят років тому.

Ми думали про це. Що ми тоді були кращі як зараз, ми вірили у те що говорим і зі всією силою рвались вступити в нове уже

для нас життя. І що це тоді було дуже важливим для нас.

[Руслан]

Дякую

[Gajavata]

Катари.

 

На ці кілька днів коли Сонце ніби застигає на небозводі у своєму найвищому положенні і називають це День 

Літнього Сонцестояння, коли світловий потік найбільший, тоді можна воззвати, про щось попросити, 

або просто бути заодно з світлом. Засвітку, я виходив на своє маленьке шкільне подвіря, де є відкритий простір

і нема опечатуючого зводу. Повернувшись лицем до статуї Богоматері, поверх, трохи вище, я намагався дивитись

на небо. Побажав усім всього доброго за кого  молився на протязі цих довгих пяти років. І їхнім домам, всім хто

проживає у них. Подякував усім тим, завдяки яким люди можуть прочитати послання Учителя, а також слово

Матері нашої Марії. Побачив, вірніш привернуло мою увагу світна точка яка швидко збільшувалась у розмірах.

Достигши видимої величини порівняльної з розміром місяця чи сонця вона на якусь мить застигла у повітрі, точно

над статуєю, та вище, вище неї. Потім почала зменшуватись у розмірах, знову до точки. Ще якусь мить точка світилась

над статуєю, потім згасла. Все тривало лиш кілька секунд, я лиш вспів вдихнути і завмерти.

Рік тому.

Бачив у сні, дуже виразно. Що сиджу разом, із якимись дуже хорошими людьми, чомусь пульсує у мене думка - та ми ж

разом, ми одне, чому ви відмежовуєтесь від мене? Потім ніби хтось накинув на мене пелену. Став, принявся за роботу.

Переписував про Катар, бо вже назбиралось даних про християнство, про інквізицію і що це були за люди, і як же

можна було сумістити хрести на яких спалювались люди - із словом віра, терпіння, любов. І чому, закликаючи людей

до милосердя згадуючи про доброго самарянина церква так і не вибачилась...

Переписував. Бо в мене є друзі богородичні і це я переписував для них. Деякі приїхали з Росії. Гнані. Деякі з Східної України,

теж гнані. Тут їх прийняли, тут до них дуже добре ставляться, тут їм нічого опасатись. Частина, я пізнаю по говірці, це львівяни.

Тож я приїхав до них, у моє маленьке зарубіжжя, місто Львів. Я говорив що я їм хочу дещо подарувати, я хотів віддячитись.

Бо завдяки богородичним я маю змогу читати послання Матері нашої Марії. Мене не бентежить що церква про це не знає,

тут одна причина, вона не хоче знати, я також не дуже настроєний читати докладні просторні пояснення до послань, де не

завжди можна відділити де кінчається слово Богоматері а де слово Іоана продовжує зміст. Іоана Блаженного. Я не думаю

що це він сам прийняв, блаженний, йому додали. Та він не заперечує і у всіх книгах - Іоан Блаженний. Приходить із давнини,

як вітер:" Учителю благий. Чому називаєш мене благим - один Бог благий". Та люди називають себе благими.

Я радий що я маю цю можливість читати, та націлений я тільки на першоджерело. 

Переглядаємо відео, знайомимось з останніми новинами. Звісно на початку молитви та зосередження, деякі вироблені в віках

ритуали. Тіло та кров Господня. Організували танок, взявшись за руки, по колу, співаючи і промовляючи про щось в надхненні.

Діти, присутні і діти, їх взяли в середину. Ведучий - Ну кто может сказать что мы не дети, да мы больше дети чем те, показуючи

усередину на маленьких. Маленька поправка - як діти. Немає цього, це тільки віддалене відчуття визване мимолітною ейфорією.

Настає закінчення і я попросив прочитати їм те що приготовив, про що говорив на початку.

- Да зачем нам про Катар, что вы можете о них сказать, мы сами Катары.

Я обвожу очима присутніх, мовчу, я хочу зрозуміти настрій, я хочу їх зрозуміти.

- Сколько у вас там, много времени не займет?

Це ведучий, він дивиться на годинник.

- Я писав чотири години, та помістилося все на дванадцятьох сторінках.

Ніхто тих хто в залі не виявив бажання, вони ще в стані екзальтації від танку, так , якось мимо дивляться, крізь мене.

Виходимо у маленьке місце яке тільки умовно можна назвати коридором, взуваємось, жінки беруть свої обовязкові сумочки.

Запитую. Кажу що хочу зрозуміти. 

- Чому ви не хочете послухати про тих про яких ви кажете що любите?

Деяким стало не по собі.

- Да мы можем, мы можем послушать.

Вони теж як і я уже почали шукати підтримки у інших, все заколивалось і ніхто не виходив.

- Не надо, не надо нам читать.

Це ведучий. І коливающа маса послухала окрик ведучого. У цих кількох жінок, що все таки бажали вислухати,

промайнула досада, якась біль.

Потім кілька днів після цього я хворів, не було ніякої ознаки, та було погано.

[Gajavata]

Дякую Птиця, хоч і з великим запізненням, та хоч так.

 

Це були прекрасні і так по простому виражені ваші слова про дім і про 

ваших рідних, близьких, і про село, про вашу бабцю,і про розуміння з яким живуть жінки там, тихо,

безумовно жертвуючи собою по простому, помагаючи кожному.

[Gajavata]

Донбас, покинуті шахти.

 

***

В Торезе было два места. Первая мужская шахта, на ней работали около ста человек.

Было очень холодно зимой. Вход в нелегальную шахту, дырка в земле.. До выработки,

до лавы самой нужно идти два километра. В этих шахтах мальчик пятнадцати лет тянет

мешок пятдесят килограм два с половиною километра наверх. За две гривны за каждый мешок.

А потом напивается и там же спит, там тепло он домой уже не идет.

 

Мені здається цьому хлопчику уже ніхто не поможе. Або він сам себе витягне, не знаю може

щось станеться. Або небо втрутиться. Це ще було до війни. Це було при всіх останніх урядах.

Можливо ця війна, її потрясіння, супроводжуючий її обман і ницість з одної сторони і намагання

вистояти, всплеск чогось првдивогого справжнього з другої, переселення...Ці трони під "владиками"

захитаються і рухнуть. І люди перестануть надавати їм свою життєву енергію. Не важно, та ці люди

ніколи і не думали про них і не знають. Ізольовані, закриті від зовнішнього світу, вони можуть захотіти

стати, кимось, кимось іншими, вони можуть захотіти стати, стати іншими.

 

***

Работали там три женщины. Первая Лариса с хроническим бронхитом, вторая Люсьен, татарка с непривычным

для Донбаса именем. На снимках они после работы. Локации это не их дом это барак который занимают

шахтеры, поближе к дырке. Бараки пустые потому что все уехали в Росию. В бараках жили в основном те

кто работали на копанках, либо те кто по ночам разливают фальшивую водку. Эта водка состоит из технического

спирта и сырой воды - ее местные никогда не пют, они пют в основном самогон.

 

***

 

Затем мы снимали в женской шахте. Это была заброшеная государственная шахта. неглубокая.

Работали в ней три женщины. Они добывали некачественный уголь, так называемую крошку, которую

меняли на водку. на картофель, на тюльку. В 2002 году деньги не ходили в этих местах. в Торезе денег небыло.

В основном был товарный обмен. Они меняли то что добывали, а часть мешков отдавали в детские сады, бесплатно

для отопления, потому что у многих дети были, внуки.

 

***

Еще одна важная локация в Красном Луче. Там был настоящий семейный подряд. Это довольно интересное

место, там очень хороший уголь, настоящий антрацит высокого качества. Шахта была закрыта в 2013 году.

Вот эти мужики они все друг друга знают, они все родственики. Уголь там добывается так: 150 метров от входа

нужно пролезть по воде - с одной стороны корыто и веревка закреплена, и с их помощью они уголи витягивают

на поверхность, затем просеивают, сортируют по разному качеству и потом по разным ценам продают. Туда

к ним и приезжают покупатели. Молодежь они внутрь не пускают, только опытные шахтеры...

[Елена]

Игорь! Очень потрясает!

"...тишина там была совсем новенькая, такая нетронутая, словно ее перенесли из каких-то других мест, где никто ни разу ею не пользовался, и потому она еще не научилась толком передавать голоса".

Габриэль Гарсиа Маркес

[Aquarius]

Спасибо, Игорь. Печальные истории.