Мысли вслух

[Gajavata]

Як рідко проглядує людина вісті під своїм іменем.

Для чогось втаємничується, щоб остатись невідомою..

Чи боїться. навіть не знаю.

Навіть іменем гість не може засвідчитись тепер форум.

Одні компютерні ярлички.

Може я єдина людина що читає?

Хотілося б писати гостю що приходить, та нема і гостя.

[Руслан]

[Gajavata]

Думки вголос.

 

Тут бракує  живої присутностітієї людини що і породила цей форум, тої що приймає послання Учителя.

Колись. коли тільки зачинався, після багатьох обговорень, думок і коли всі зачинающі з нетерпінням чекали першого

відвідувача. тоді йому дуже возрадувались. цій першій людині:

- Я потому так рада что вы первый кто откликнулся. Так говорилося першому выдвідувачу хто захотів прийняти участь,

кого це заінтерисувало. Уже нема цього,. нема цього позиву до невідомого, кому це потрібно, кого це заінтерисує,

Нема посилу, і людина не знає що таке є. Нема і відповіді на запитання.А вони даються всім, даються і тій що приймає послання.

І багато настроєні на вас, що ж ви відповісьте, а ви мовчите. Десь. виходячи із принципів механізації і умертвляючої раціональності

поставлена під номером пять в цьому списку ви чомусь самовідводитесь. І це вірно що не треба затримувати послання, бо

чекають його, повірте, хвилина за хвилиною. Та як зубодробітєльно це подається, це намагання. намагання ввести людину в регламент.

Книга про Андрія яка має іншу назву, як і імя його справжнє Адір. вона потрібна. вона потрібна Україні. По селах стрілять на Андрія,

колись багато шкоди робили, за честь вважали висадити віз на стріху і зранку збігалося все село подивитися на ці бешкети. А ви кажете.

Що ж вони знають? Кому це потрібно? Чи вони знають за Андрія, про що він думав, із чим ішов, як це справді було. Мовчить думка,

нема посилу. ніби і не для людей це писано. Знайшлося би все, і засоби для друкування, випуску книги коли правильно оформити 

думку запрос. Відрікаються від слова, десь шукають бонусів. вигод на стороні. а української мови тут не чути. вважають це за жертвенність,

а потім кажимо за братство.

[Gajavata]

Думки вголос.

 

Історія буття, викладена у Біблії, і також в рівній степені все інше, аж до останньої точки.

Все важливо. Все це для думання, розмірковування. Це і для душі, а вона сприймає це по іншому

ніж розум - це пізнання почуттями, серцем, інтуіцією. Душа знає більше: якщо душа не дає згоди,

розум повинен прислухатись. Що я маю на увазі? Читаючи Біблію. Хіба ніколи не виникало запитань?

Хіба потрібно все приймати на віру, відмовившись від мислення, хіба розум не має піти вслід за душею

і постаратися зрозуміти душу? Навіть, якщо іти точно, слідуючи описанню цієї історії Каїна і Авеля, і Бога.

І їх жертви. Хіба не ясно що Авель приніс смерть на Землю, до того не було її. І хіба це угодно було Богові,

жертвоприношення Йому в виді лишення життя невинних тварин і возложення Йому на Його алтар?

Хто дав імена, той відповідає за цих тварин, котрі з такою довірою прийшли до людини. Хіба ніколи не виникало

відчуття, щось тут не узгоджується, хіба ніколи не хотілося знати правди?

[Gajavata]

Зараз я би їм сказав промийте очї. Знову говорили мені що на куполах

на самому більшому куполі в одному місці, там є чорне. То кажуть

що, ви не виклали все золотом, вам не вистачило одного листа, то

щось там вбачають що позолота злізла. Я терпеливо пояснюю що купол

викладений золотою бляхою, він діє як зеркало, від нього відбивається дзвіниця.

Зараз я сказав би похлєщє, їх би перевернуло зі середини. Ти стоїш не на своїй висоті,

стань на свою висоту, щоби бачити. Стань на свою висоту. 

Я не православний, і не київського патріархату. Це церква Матері Марії,  єдиної наставниці

що має церква. І нічого це не змінить, і не патріарх і ніяка патріархія, і ні далекий ватікан.

І я повторюю як зверх молитву, встань, ти стоїш не на своїй висоті, стань на свою висоту.