Руслан

дякую друзі

Дякую Ігоре за пісню. А в чому Ваше питання?

Сайт о Христе http://y-jesus.org/russian/wwrj/3-is-jesus-god/4/

Дуже цікава стаття http://www.vedamost.info/2015/03/blog-post_89.html Вона допомогла мені зрозуміти практику обертання

Фильм Пудра. Мне понравился О новых детях https://m.vk.com/video169081248_171214263

Думал дать эту статью в теме: Равные права на жизнь Но наверное здесь она более уместна МАРУСИН ПОЛІГОН Маруся Звіробій Брати Капранови. Завжди їх любила, а тепер глибше розумію за що... тому що справжні українці smilе Украинцы не хотят платить налоги. Но при этом охотно жертвуют на армию. Украинцы ненавидят налоговиков. Но при этом гордятся волонтерами. Украинцы не хотят финансировать государство. Но при этом проливают за него кровь. Вас никогда не беспокоили эти парадоксы? Вы понимаете их причины? Если нет, то вы не сможете управлять нашей экономикой. Позвольте мне попытаться помочь вам открыть глаза на пять причин, почему украинцы не платят налогов:. Государство начисляет налоги, как уличный кидало. Государственные органы — это банда рэкетиров. Платить налоги слишком рискованно. Платить налоги — роскошь, которую не каждый может себе позволить. Государство совершенно глупое. Ну а теперь позвольте подробно по каждому пункту. 1. Государство начисляет налоги, как уличный кидало Закон провозглашает 18% налога на прибыль, 20% НДС, 5% или 10% единого налога, и так далее. Но вдруг оказывается, что налог на прибыль надо платить авансом — прибыли еще нет, а деньги уже плати. Или что сумма НДС не идет в зачет, когда покупаешь основные средства — например, автомашину (при том, что продавец платит НДС на полную). Или, скажем, пресловутое «первое событие». Или ограничения на деятельность «упрощенцев». Или анонсированный 30-процентный налог на превышение расходов над доходами… Опытный бухгалтер опишет вам еще множество таких случаев. Это уже нельзя назвать словом «закон». Это — игра в «наперсток», которую так любят уличные кидалы. А украинцы не любят иметь дело с кидалами. 2. Государственные органы — это банда рэкетиров Предпринимателя может закрыть-остановить любой налоговик, пожарник, санстанция, инспекция труда, архитектурная, экологическая или другая, благоустройство… И главное — чиновник ничем не отвечает за свои незаконные действия. Если даже вы и выспорите дело в судах (что очень сложно), чиновнику равно ничего не будет. Если вы отсудите у государства покрытия своих убытков (что почти невероятно), все равно чиновнику ничего не будет. Он может делать, что захочет — закон и практика его применения гарантируют неприкосновенность, даже если такие действия наносят ущерб государству. Иначе говоря, государство всеми своими силами защищает рэкетиров и всеми своими (а на самом деле нашими) активами отвечает за их действия. Они могут сделать с вами все, а вы с ними — ничего. Можно, конечно, героически погибнуть в безнадежной борьбе за справедливость, ну а можно не погибать, а работать так, чтобы не попадаться властям на глаза. Угадайте, какой выбор делают украинцы? Правильно. Уходят в тень. Теневой рынок — это подполье, а украинцы имеют огромный опыт борьбы в подполье. 3. Платить налоги слишком рискованно Не дай Бог вам стать великим или даже просто заметным налогоплательщиком. Потому что тогда вас возьмут на отдельный учет и каждый год будут присылать проверку с заданием взыскать дополнительно сумму от 10 до 20 процентов уплаченного за год. Даже если все начислено и уплачено точно. Предприимчивые инспекторы налоговой часто советуют умышленно делать ошибки в учете на соответствующую сумму, а во время проверки для экономии времени сразу их предъявлять. Мол, «легче и вам и нам». А на десерт вас все время будут тероризировать противозаконными требованиями и взысканиями, от чего защитить не сможет (и, скорее, не захочет) даже суд. Украинцы не стремятся рисковать головой ради уплаты налогов. 4. Платить налоги — роскошь, которую не каждый может себе позволить Здесь не идет речь об основных суммах. Если ваш бизнес масштабнее, чем ларек на базаре, вам придется платить зарплату аномальному количеству бухгалтеров. Потому что система налогообложения у нас не просто нелогичная, сложная и запутанная. Она еще и все время меняется. А если бухгалтеры вдруг ошибутся, именно на ваши плечи ляжет оплата финансовых санкций. Впрочем, кроме бухгалтеров вам придется оплачивать квалифицированных адвокатов, поскольку налоговые органы постоянно будут атаковать вас, начиная с вызовов на собеседования, требований предоставить «все документы», вплоть до начисления несуществующих задолженностей, аннулирования свидетельства плательщика НДС, а в недалеком будущем и списание средств со спецсчета. Все это придется оспаривать в судах, оплачивая не только юристов, но и судебные расходы. К тому же надо понимать, что суд далеко не всегда становится на вашу сторону, а это тоже влетит в копеечку. Украинцы не настолько богаты, чтобы кроме налогов платить непомерные суммы за удовольствие их начислять и отстаивать. 5. Государство совершенно глупое. Если человек принял решение и потом меняет его чуть ли не каждый день, он является безответственным? Недальновидным? Или просто недалеким? А государство меняет раз утвержденную налоговую систему непрерывно. До появления знаменитого Налогового кодекса Верховной Радой было принято несколько сотен изменений основных законов об НДС и о налоге на прибыль. Казалось бы, кодекс принимали именно для того, чтобы положить этому конец. Но первые изменения к этому документу появились уже через ТРИ НЕДЕЛИ после его подписания. И за четыре года количество поправок перевалило за семь десятков. Второй пример — идентификационные коды. То самое знаменитое изобретение Азарова, которое должно четко определять налогоплательщика, чтобы не путаться в тезках или вариантах написания. Имеем результат. Если в отчете в Пенсионный фонд вы вместе с точным кодом укажете неточное имя (например, Наталья вместо Наталия), человеку не зачтут стаж — несмотря на то, что все платежи были сделаны и отчетность представлена. И это не шутка. А «сквозная» нумерация налоговых накладных? А электронная регистрация накладных на большие суммы? А параноидальные попытки сопоставить все налоговые в одном общегосударственном электронном реестре? Ну и как вершина безумия — спецсчета по НДС. Имеем явные признаки психической болезни, на которую в нашем случае страдает не человек, а государство. Эта болезнь называется азаровщиной, от фамилии талантливейшего творца нашей налоговой системы — Николая Яновича Азарова, лица, щедро одаренного лингвистически и макроэкономически/ Предупреждение: Многоуважаемая Наталья! (К сожалению, не знаем, как именно у Вас написано в налоговом коде). Глубокоуважаемый господин Айварасе! Учитывайте, что азаровщина — это инфекционная психическая болезнь. Ею заражаются во время служебного общения с украинскими чиновниками. Обратите внимание на вашего руководителя, господина Арсения Яценюка. Ей Богу, до назначения на эту высокую должность он был адекватным. Мы лично тому свидетели. Но несколько месяцев премьерства изменили этого человека до неузнаваемости. Чего стоят одни спецсчета, что он их вводит с января. Такая апокалиптическая попытка уничтожить экономику страны ради того, чтобы было чем возместить НДС экспортерам, заслуживает глобальное медицинское обследование в лучших психиатрических клиниках. Даже у Азарова не хватило духу осуществить этот шахидский террористический акт. Хотя именно он эти спецсчета и придумал. Если бы господину Арсению до начала его премьерства кто-то предложил вытащить из предпринимателей живые деньги в сумме 16 процентов ВВП и заблокировать их на спецсчетах, он бы первым позвонил в скорую. А теперь тот же господин Яценюк упорно настаивает именно на этом варианте уничтожения Украины. ВНИМАНИЕ! Азаровщина является заразной! Мы уже чувствуем, что новых руководителей экономического блока серьезно лихорадит. Видим, что предлагает Министерство финансов на экономических совещаниях, и как пытается экспроприировать тех, кого узрело всевидящее око государственной статистики. А Минэкономразвития вовсе не спешит становиться на оборону ограбленных. Государство у нас совсем глупое. И делают его глупым свихнувшиеся или от природы глупые чиновники. Украинцы не хотят иметь ничего общего с дураками, ибо известно, что лучше с умным потерять, чем с дураком заработать. Все это приводит к массовому уклонению украинцев от налогов, а поскольку вы не ведете даже пальцем, чтобы уничтожить эти причины, то даже не рассчитывайте на какие-то изменения. Настоящую экономику Украины не заметно из окон ваших кабинетов и отчетов Госкомстата. Несмотря на старания государства, украинцы все еще выращивают, производят, перерабатывают, торгуют и изобретают. Просто вы, слава Богу, не имеете ни малейшего представления об истинных масштабах этого процесса. И, к счастью, не можете ему помешать. Вы будете неутомимо гоняться за каждым из нас, воспитывать новых налоговиков, повышая их злобность, натравливать этих тварей на предпринимателей, как Янукович в свое время натравливал «Беркут» на граждан. Однако финал этой истории легко спрогнозировать. Украинцы не будут платить налогов, пока каждая из перечисленных причин не утонет в Забудь-реке. И не думайте, что вы чем-то отличаетесь от «папередников». Они тоже считали, что корень зла в том, что все предприниматели скрываются от налогов. И были искренне убеждены, что задачей государства является поймать и наказать каждого. Поймите, украинцы не платят налогов просто потому, что не верят собственному государству, боятся его и не уважают. И, к сожалению, для такого отношения есть все основания. P.S. Мы не являемся сторонниками платформы 5.10 и других идеологий экономического примитивизма. Мы вообще не являются экономистами. Все изложенное базируется исключительно на нашем личном печальном опыте, который включает наезды налоговой инспекции, милиции (налоговой и обычной), прокуратуры, санстанции, СБУ, инспекции по охране труда, пожарных и прочей нечисти. Все это мы испытали на собственных спинах, и все из-за того, что, как последние идиоты, еще и до сих пор платим налоги. Брати Капранови

Сыроедческий морковный пирог Ингредиенты: - 2 стакана овсяной муки (или сделайте сами, смолов обыкновенные овсяные хлопья в блендере или кофемолке) - 2 стакана морковной мякоти, где-то 6-8 морковок (в блендере измельчить) - 1/4 чайной ложки соли - 2 стакана мелко-мелко порубленных или прокрученных через мясорубку фиников - 1,5 стакан порубленных орехов - 2 чайные ложки ванильного экстракта - 3-4 столовые ложки меда (на вкус, кому послаще, кому менее сладко) - горсть изюма (или больше, на вкус) - половина чайной ложки корицы (или больше, на ваше усмотрение) - 2 столовые ложки кокосового масла (не обязательно, на выбор) Приготовление: Тщательно перемалываем все ингредиенты для теста. Из полученной массы формируем 2 лепешки. На первую намазываем глазурь, сверху кладем вторую лепешку и весь пирог обмазываем глазурью. Для глазури: - 2 небольших стакана кешью, предварительно вымоченных в воду – 2 часа - 2 чайные ложки лимонного сока - 2 чайные ложки фиников, предварительно вымоченных в воде - 1 чайная ложка кокосового масла - 1 чайная ложка ванильного экстракта (или половинка стручка ванили) - 1/4 чайной ложки соли Приготовление глазури: Закладываем все ингредиенты для глазури в блендер и перемалываем до образования шелковистой кремообразной массы. Количество ингредиентов можете варьировать на свой вкус для усиления той или иной нотки. Кому-то может потребоваться положить чуть больше соли, кому-то орехов и т.д.

Благодарю

Вот и здание Школы с прозрачным куполом и батареями которую видела Елена: https://www.facebook.com/maria.rodrigescoro...friend_activity

«НРАВСТВЕННОЕ ПОМЕШАТЕЛЬСТВО — психическая болезнь, при которой моральныя представления теряютъ свою силу и перестаютъ быть мотивомъ поведения. При нравственномъ помешательстве человекъ становится безразличнымъ къ добру и злу, не утрачивая, однако, способности теоретическаго, формальнаго между ними различения. Неизлечимо». (Энциклопедический словарь Ф.Павленкова. С.-Пб., 1905.) После революции (с приходом большевиков) эта статья из энциклопедий исчезла

О погоде http://oleg-leusenko.livejournal.com/2293666.html

Благодарю

С праздником ВЕСНЫ милые женщины! Мира, любви, добра!

Спасибо Дим, очень красиво.

Благодарю

Новый отзыв о Космическом букваре: Золотий ключик до Щасливого Світу В Україні, країні, яка займає найбільшу територію в Європі та стоїть на п’ятому місці за кількістю населення, відмічається прогресуюча тенденція до погіршення життя, здоров’я населення, особливо дітей. Чому це відбувається? Передова наука, педагогі, що люблять дітей, а не працюють тільки зради грошей, пояснюють причини утвореного становища та пропонують новітні досягнення з метою оздоровлення української нації, показують шляхи виходу із ситуації, що склалася. Головна думка: щоб вижити, щоб бути здоровою та щасливою, людина повинна жити за Законами Світу, в гармонії із Всесвітом. Як навчитися цьому самому, як допомогти своїй дитині не забути, а розвинути ті знання, з якими вона прийшла у цей Світ? Найкращим помічником в цьому став для нас «Космічний Буквар». Вже третій рік ми працюємо за цією чудовою книгою-кладязем знань для щасливого сьогодення та найкращого майбутнього. Які результати? 1. Діти навчаються з цікавістю, не втомлюються, постійно виявляють бажання щодо подальших занять. Прищеплюється любов до праці і навчання. 2. Покращується їх стан здоров’я: фізичного, психічного, духовного. 3. Враховуються індивідуальні, унікальні особливості кожної дитини. 4. Дитина має можливості вибору і вияву себе, виявляє ті глибокі знання, які містяться в ній. 5. Увага і активність дітей спрямовуються до світу природи. Це дуже важливо тому, що саме на природі можна пізнати і відкрити дитині важливі істини, стверджуючи її силу і віру в себе. 6. Заняття за космічним Букварем надають можливість задіяти усі 5 органів почуттів та інтуїцію дитини. Розвивається образно-інтуітивне, цілісне мислення. 7. Навчання стає живим процесом пізнання через відкриття, дитина вчиться спостерігати, досліджувати і робити відкриття, відчуває себе Творцем Світу Добра та Радості. Під час співпраці дитина і дорослий рівноцінно допомагають одне одному пізнати цей світ і зробити його кращим. Космічний Буквар обов’язково допоможе вам побачити в кожній дитині мудру душу, яка намагається відкрити свої можливості та стати Творцем Ери Світла, любові, Добра, Гармонії. Рекомендуємо «Космічний буквар» для всіх навчальних закладів. Н.О. Луньова, учитель-методист, група учителів початкових класів, вихователів дитячих навчальних закладів, батьки, які працюють за Космічним Букварем

Дякую

Спасибо и тебе

Интересно. Спасибо.

Я бы сказал - с тем кто на протиовположной стороне. Слово враг - предполагает эмоциональное включение и негативное отношение.

Тамара Злобина: 19 лютого 2014-го ввечері я вже була на Майдані. Рік тому. Потім, змінивши з десяток громадських робіт, поїхала на Схід - Харків, Луганськ, Донецьк, Севастополь. Я досі вважаю, що останній рік - це найкраще, що з нами усіма трапилось. Попри все. Тому що кілька сотень (тисяч) простих людей героїзмом вигризли у демонів простір майбутнього. Спочатку - одну площу в фізичному просторі. А потім - ще і ще. Перемоги тривають, просто основне сьогоднішнє поле бою - поле свідомості - складно помітити. Я ж його добре бачу, адже свідомість - це моя професійна філософська сфера діяльності. Що таке героїзм? Накачати м’язи, вдягнути красивий одяг, і знищити кілька сотень негідників? Це у голівудських фільмах. В реальності героїзм - це прийняти рішення, нераціональне з міркувань егоїстичної користі поточного моменту. Залишитись на Майдані у пекельну ніч. Не дати хабар. Поставити на місце чиновника. Відстояти блокпост. Написати текст-конфронтацію до консервативної масової свідомості. Зробити щось не так, "як положено". А так, як хочеш. Як відчуваєш вірним. Героїзм - це повстати проти ворога, якого мислиш сильнішим. Знайти в собі сили опиратись - насамперед, власній (під)свідомості, яка нашіптує, що нічого то не дасть, і ти нічого не зміниш, і не лізь у це, і в цій країні завжди так буде. Здолати свій власний страх і апатію. Коли вдень після побиття студентів люди зібрались на Михайлівській площі, кожен і кожна знали, що ризикують стикнутись з брутальним фізичним насиллям. Однак прийшли. Маленький, непомітний, непафосний героїзм, який все змінив. З цих багатьох малопомітних вольових рішень (скільки їх вже мільйонів) складається сьогодні наша реальність. Вона буквально жива - рухається, змінюється, трансформується, так, як ніколи раніше. І в реакціях на цю реальність яскраво проявляється самосвідомість людини, її чи його громадянська позиція. "Нічого не змінилось" - це реакція людини, яка чекає "покращення". Тобто змін, зроблених десь кимось, з яких для нього/неї буде користь. Та сама егоїстична користь поточного моменту, аватар якої - передвиборчий сухпайок, гречка-тушонка. Для людини з пасивною життєвою позицією, яка живе і мислить єдиним, роками напрацьованим маршрутом, помітними є лише ті зміни, які входять у її повсякдення зовні, від яких уже ніде дітись. У межах цього світогляду зміни-як-такі є травматичними, адже людина є їх об’єктом, а не суб’єктом: долар виріс, ціни піднялись, пенсія знецінилась, звільнили з роботи, забрали в армію. Позитивні зміни з позиції такого досвіду просто невидимі. Більше того, добровільно їх у своє життя людина не пустить (за логікою колись підслуханого: "Як твої діла, харашо? - Харашо це понятіє относітєльне, главне аби не гірше"). "У цій країні ніколи нічого не буде" - реакція тих, у кого під ногами почала горіти земля. Їх аватар - крадіжка і хабар, дрібні чи по крупному, і невротична необхідність довести (власній совісті), що "всі так роблять". Я зараз не про зловорожих орків (ті, звісно, свідомо і згуртовано блокують, що можуть), а про наче пристойних співгромадян, які, можливо, і на Майдан раз-другий поїхали, і на АТО гроші давали. Викладачів ВИШів, працівниць бюджетної сфери, чиновників, прорабів… Нещодавно в кафе спостерігала за представником цього типажу - у його картині світу крали всі, хто вижче і нижче по службовій драбині (про власні "досягнення" чоловік скромно промовчав). Людина відчуває, що роками напрацьовані схеми, де що взяти і кому відстігнути, щоб за це нічого не було, під загрозою - бо нові люди нової країни вигадують нові правила і нові способи контролю за їх дотриманням. І він добре бачить, що "лівий" фінансовий потік, який його підгодував на машину, будинок, дублянку і коханку, може, ой лишенько, всякнути! А що потім з таких перескерованих потічків складуться нормальні дороги, школи і лікарні, він (вони - дозволю собі таке узагальнення) не бачать. Ну бо "ми ж всі знаємо, в якій країні ми живемо, тут же ніколи нічого не буде". Хіба це не яскраве свідчення змін? Їх поступовості і незворотності. Кажуть, що Майдан і подальший волонтерський рух охопив лише 20% населення України. Можливо, але справа не у відсотковому співвідношенні. Важливіше зрозуміти, що ж змінилось для тих, хто хоче діяти? Відповідь звучить досить невиразно: збільшилось поле можливостей. Це означає все і нічого. Нічого кокретного - просто бери і роби. Май наснагу реалізувати свої ідеї. Май сміливість мати власні ідеї. Мотивацію ділитись ними з іншими, шукати однодумців і соратниць. Мудрість об’єднуватись. Та просто мріяти - і шукати можливості робити маленькі кроки сьогодні, щоб мрії здійснились завтра. Ті, хто ніколи не діяв, не можуть помітити, що реальність сьогодні жива і піддатлива, як ніколи раніше. Скільки з’явилось людей, які мислять подібно. Як їх активність укладається в синергії та конгломерації… У мережу живих, активних, сміливих і творчих свідомостей, яка пронизує усю країну, на всіх рівнях. Це справді складно зрозуміти, адже, щоб передбачити великі наслідки маленьких кроків, треба мислити далеко наперед. Бачити складні взаємозв’язки і не пасувати перед їх довгостроковістю. Це про той же героїзм, який вимагає приймати рішення, нераціональні з міркувань егоїстичної користі поточного моменту, однак доленосні для спільноти. Я вагаюсь, який приклад нової творчої свідомості тут дати, який ланцюжок змін описати. Втомилась відповідати на нескінченні "ну і що". Ну і що, що мої приятелі зробили регіональне Громадське телебачення? Ну і що, що до них на ефіри приходять місцеві посадовці і відповідають на незручні питання. Ну і що, що вони вчаться розмовляти адекватно і не "по папірчику". Ну і що, що вони знають, що не всі локальні медіа їм підконтрольні і що незручні питання будуть. Що приховати афери стає все складніше. Ну і що, що мешканці міста бачать посадовців і вчаться розбиратись у їх діяльності. Ну і що, що платники податків починають розуміти, хто за що конкретно у місті відповідає. Ну і що, що поняття "влада", цей великий чорний монстр, потроху вивітрюється із свідомості, і на його місце приходить реалістичне бачення конкретних посадових осіб і кола їх повноважень. Ну і що, що вони, як менеджери, найняті платниками податків, мають якісно виконувати свою роботу за зарплату, а не за хабар чи по знайомству. "Надавати послуги", а не "робити послугу". Ну і що, що всі ці усвідомлення кристалізуються в головах усе більшої кількості людей, змінюють їх звичні маршрути мислення і горизонт очікувань. А відтак їх дії. А дії - змінюють реальність. Ну і що. "Це ж нічого не дасть". Сьогодні непростий день. Зрештою, як і вчора. Але сьогодні я безмірно вдячна усім тим, хто поруч, хто не опускає рук. Співгромадян(к)ам, на яких можна покластись, яких варто любити, і завдяки волі яких я можу спокійно і з натхненням робити свою роботу. Бо знаю, наскільки ми разом усе змінили.

Благодарю

Радость. Он испытывал радость. Какую веру нужно иметь, каким мужеством обладать, чтобы испытывать радость в моменты боя? "Он стоял и смотрел вверх, радуясь великому зрелищу. Его радость была безмерной, ибо он ощущал – время перемен наступило, время проявления, время решающего выбора, время, где каждый человек играет важную роль."

Цитата (Елена @ Jan 22 2015, 17:10) Халиль Джебран ИЗ КНИГИ "ПРОРОК" О Еде и Питье И тогдa стaрый человек, содержaтель дворa, скaзaл: Скaжи нaм о Еде и Питье. И он ответил тaк: Хорошо, если бы вы могли жить aромaтом земли и, кaк рaстение, брaть жизненные силы от светa. Но рaз вы должны убивaть, чтобы есть, и отнимaть у новорожденного молоко его мaтери, чтоб утолить свою жaжду, пусть это будет священный aкт. И пусть aлтaрем будет вaш обеденный стол, aлтaрем, нa котором чистые и невинные лесов и полей приносятся в жертву высшей чистоте и невинности, что живет в человеке. И когдa вы зверя лишaете жизни, обрaтитесь в своем сердце: Той же силой, что срaзилa тебя, я тоже буду срaжен, и меня тоже съедят или используют. Ведь тот же зaкон, что отдaл тебя в мои руки, отдaст и меня в еще более могучие руки. И твоя, и моя кровь - это только сок, которой питaет дерево рaя. И когдa под твоими зубaми хрустит яблоко, скaжи ему в своем сердце: Твоим семенем будут жить в моем теле, И бутоны твоего зaвтрa рaсцветут в моем сердце, И aромaт твой будет в моем дыхaнии, И вместе мы будем рaдовaться сновa и сновa всем временaм годa. И осенью, когдa вы собирaете виногрaд со своих виногрaдников для виногрaдного прессa, скaжите в своем сердце: Я тоже только виногрaдник, и мои плоды тоже соберут для виногрaдного прессa, И, кaк молодое вино, меня спрячут в aмфоры вечности". И зимой, когдa откроете это вино, пусть в вaшем сердце будет песня для кaждой чaши; И пусть в этой песне будет пaмять о тех осенних днях, и о виногрaднике, и о виногрaдном прессе. Спасибо. Это надо в ветку о вегетарианстве

http://vk.com/wall53554125_6900