Gajavata

Мені мало одного слова. Світанок - це не тільки пора означаєма прихідом дня, це коли завжди можна відчинити наступні двері, коли все впереді, коли перед тобою відкритий горизонт. Рівновага - Я радше закличу її аніж те що люди називають страсть. Я на міліон кілометрів зараз від неї. Чистота.

Покликані чотири, в одночас, побігли із того місця де перебували, де була незворушніть у те місце де хаос, вибухи. Через кілька миттєвостей вибух. Тіла злітають високо угору, падають розкинувши руки. Лежать двоє воїнів, двоє осталось живі.

Просто відмінно!

Я не впевнений що я це правильно розумію. Але хоч якесь пояснення намагаюсь дати. Наше желание - блокировать одну силу. Это может привести в движение другую. Это война и тут нужно четкая стратегия и тактиа. Щл це за сили? Це крайнє полярні сили, це моя спроба зрозуміти по факту сказаного нам. шовінізм - націоналізм. Глибинне, сокрите що є, зараз неможливо виявити. Бо любе посилання скеровує на викривлення цих понятть, вони стали неістинні, і коли йти в глибину то стає ясно що все потребує переосмислення. Шовен - батько, це з Гаявати, так північно американські племена нзивали батька. Батьківство. Чи стане батько ставити себе вище сина? ні. Та шовінізм це уже викривлене батьківство і він собі це уже позволяє. Тоді це не батьківство, це намагання включити в склад своєї території, свого етносу інших, без розуміння їхньої суті і власного призначення. Це синдром розширення себе за рахунок поглинання іншого. Чи стане батько давати руку синові для цілування. Ні. У них інші стосун - ки, рідні, близькі. Коли син сповнений довіри до батька, надіється на нього - бо на кого ще можна надіятись, то чи потрібно руйнувати цю близькість і рідність простягнутою рукою для цілування? Та священники це роблять забувши слова сказані у Матвія - ви ж себе отцями не називайте бо один в нас Отець. Небесний. Це теж шовінізм, або викривлене батьківство. Коли б у звичайній людській сімї мати чи батько давали б дітям цілувати руки це потрактувалося би що людина стала на трон високоміря по відношенню до дитини. Цього не робиться. За звичай навпаки, батьки часто картають себе що не можуть дати кращого дитині. Націоналізм. Я знаю що я останусь тут в меншості, тут я думаю по інакшому ніж загально - прийнятна думка на Україні. Бо зараз війна і ніхто не хоче бути нічиїм рабом. Та мені не хочеться чути більше цих слів по відношенню один до одного. Ні хохол, ні кацап, ні укр - не треба мене скорочувати, ні укроп. Я людина. Я думаю про інше. Що можна жити на одній території, знати мову один одного, любити і не забороняти, бо що ж тоді таке братство? Усі державні документи які використовують в міжнародних відносинах можна друкувати по черговості. Допустим парний це українською мовою виходить документ, непарний російською. Націоналізм скеровує у минуле, постійно ятрить рану, являє біль пережитого. Це постійне намагання вирватись, та неможливо знайти вірний шлях. Треба йти далі. Все одно ми підем далі. Бо космічний буквар каже що можна виявити інше значення звука і істинне значення слова, і все буде мінятися, і це прекрасно.

Дякую!

Це було, коли був Майдан. (сон - дія, намагання зрозуміти) Перед входом в будівлю. В проході появляється чоловік, так ніби знав про прихід. Вдивляється, сторониться, дає пройти, запитує: ти хочеш до нас, ти хочеш бути з нами? Мовчу, та й він запитував не словами. Хочу подивитись хто вони такі, хотів зрозуміти. Казарма, там люди, у більшості роздягнуті до майок. У всіх атлетична статура. Деякі грають мускулами. Тільки два кольори - білий і чорний, інших кольорів нема. Створює враження сірості. Двоє вийшли, стали по центрі, сперечаються. Ніхто не втручається, спостерігають. Один кидає звинувачення другому, підтримуючи це енергійною жестикуляцією. Інший відповідає тим же. Сірі клубки енергій виходять із уст як одного так і другого, одразу розсіюються. Всі ці люди мовчать, вони також дивлятьтся на мене, але остаються кожен на своїх місцях. Тітушки. Теж казарма, тягнеться вдалечінь. Багато людей, у них немає випростаної статури попередніх. Не в змозі утримувати хребет прямо вони в викривлених позиціях, хто як кому зручно. (розвалившись) Знічевя піднімаються, підходять, обступили. Хочу поздорова - тись, подаю руку. У відповідь руки не подають, щось появляється у них на лиці, це не усмішка, це оскал, задоволення від безкарної жорстокості по відношенню до одинокої людини. Хижі лиця, там і інші сліди, крайнє спотворених людських почуттів. Бють по протяг - ненній для привітання руці. Піднімають руки, замахуються. Усе зникає.

Дякую що розказали.

Як би там не було дякую що виправили годиннмк.

Цей Храм Всеєдинства, можливо він буде називатися храмом Миру ще не побудований. Це ще в майбутньому. Це буде величний храм, там буде Світло. Його признають усі. Бо коли світло є ти не зможеш це заперечити. Та це станеться після цього коли жодна з існуючих релігій не стане наполягати на своїй виключності, коли стане боляче що всі потуги по відношенню до людей не приводять до результатів. Коли вони скажуть - Відізвися, що ми робимо неправильно, чому Ти говориш радше до дітей, ніж до нас, що з нами?

Здрібніли люди на землі. Ті що жили колись, були цілісніші. Коли Ігор ішов воювати він казав про це, посилав грамоту - іду на Ви. А ці, ховаючись у кущах чинять зло. І не можуть сказати правду. бо нема у них правди. Та всяка неправда буде поборена. Бо так було написано одвіку, так і буде. Ви, що розстрілюєте мирні міста, і при цьому показуєте пальцем на іншого. Ви, що осталися в цих обстрілюваних містах і не в змозі розрізнити правду. Коли ви винуватите всіх. То так не буває. Невже життя нічого не вскриває в свідомості, невже завжди потрібна катастрофа, спалююча все низьке, все тваринне в людині? ...врага не буде, супостата на цій оновленій землі а буде син і буде мати і будуть люди на землі!

Уважаемая Tanyalove. Может не стоит делить людей, если перед ними стоят общие цели, как вы считаете? Желание помочь другому в беде не может расцениваться как злое намерение. Цитируя из Послания возможно додерживаться и точности. Ибо говорилось про територию Украины, говорилось иными словами.

Що таке стара енергія, в чому різниця, чому протистоїть, в чому виявляється? Кілька думок по визваним запитанням. Можу тільки з гіркотою контастувати, це по відношенню до одної країни. В чому місія, чи була вона? Це може прояснити. Ще Наполеон говорив, він водимий зіркою. Йому було сказано - не йти на Росію. Не послухавши перестороги він зняв з себе егіду і був залишений сам на сам зі своїм "Ватерло". 1917 рік. Просьба Богородиці про присвяту Росії ЇЇ Непорочному Серцю. Відмова. 1942 рік. Богородиця рятує від краху Радянський Союз у війні. ЇЇ пряме втручання. 1991 рік. Пряме втручання Богородиці. Вона захистила Росію. Привожу по памяті ЇЇ слова. Готувалися нові концтабори, команди, списки. Це її слова - коли ситуацію б залишили саму по собі, в концтабори би попали двадцять міліонів чоловік. Так Вона бачила. З гіркотою додала - Мені так і не подякували. Це можна прочитати, скільки блага вона зробила для Росії, скільки дарів було дано. Всупереч, що це не прийиали, Вона продовжувала помагати. Окремо про Гулаг, це до сих пір закрита тема. Кілька тисяч явлень на Соловках. Хто про це знає? Що Вона відвідувала перебувала з ними, хто знає що там було? Кого це цікавить? Якщо прочитати уважно Послання (Пробуждающемуся человечеству) та може просто згадати, то послідніми часами було уже сказано що не буде вибраного народу, що це для всіх.

Спасибі. Ще один погляд на стару казку. Усе має розвиток, усе відкривається, предстає новим, подає рух. Дитина стрімко росте, навіть у рості, розвивається. Зріла людина із своїми здобутками, прагненнями, розумінням, і літня людина - тобто в роках. Якщо звернути увагу на останню фазу то рідко побачиш умиротворене лице, рідко побачиш націлене лице людини що живе для неї у чомусь важливому. Вона достойна більшого, тому що у більшості видно витравлене лице позбавлене живих почуттів. При зустрічі запитують про пенсію, чи має роботу, хоч і про це можливо треба спитати. Та коли більш нічого? Я так хочу, так мрію щоб людина завжди могла відчинити наступні двері. Не грюкаючи, тихо ввійти, подивитися, що це значить для неї, що вона може ще вчитися, що перед нею відкривається простір. А до чого тут Кощеєве яйце? Продовжу. Це явище яке ми називаємо любовю, теж має мати розвиток, не застигати. Як цей процес на рівні енергій і фізичного тіла проходить допустим у чоловіка. Найтонкіші, усі соматичні енергії що виробляє нервова система через канали проводящих енергій передає у яєчники, там енергія акумулюється. Це енергія життя, вона для акту народження нового життя обєднується з творящою енергією жінки. Та коли подивитись на стару людину. У неї діти, внуки. Вона передала свою суть, обднавшись у творчому акті, вже багато років тому. Та продовжує використовувати цю енергію для задоволення. Якщо ви скажете, що це любов то чому немає щасливих лиць? Чому людина не здатна відкрити наступні двері? Чому так пасмурно на лиці, чому немає слідів напруженої думки? І тому всі канали соматичних енергій можна підняти, розглянувши це разом, підняти до серця, де живе Бог. Те що може прийти, у відповідь, це нечуване і незвідане. І зникнуть мертві лиця, і все оживиться запульсує новим, таким довгоочікуваним, затаєнно сподіваним.

Дякую!

Жасінта.

Поздоровляю, дякую! За цю чотирнадцятилітню дату. За те що ми маєм змогу знати правду, за можливість вчитися. За те що ми взнали стільки нового, за стільки відкриттів! Це важливо!

Помятається кадр телебачення чоловік у центрі Москви з табличкою на грудях щоб Росія припинила війну з Україною, лице максимально зосереджене, більше десяти хвилин він не вистояв. Потім, запрошений на студію одного з телеканалів розповідав. Він внімав всьому, підходили люди. Деякі не розуміли зачим він стоїть, запитували, пожимали плечима після пояснень, відходили, так і не уяснивши для себе. Для них Росія свята, велика, не могли собі уяснити що вона може говорити неправду, що може посягати на чуже. Інші, а це була міліція, подібних питань собі не задавали, і віін був затриманий. Надто часто їм говорили ці слова - велика, місія. Десь у цьому всьому сховалися інші народи і вже можна було звисока відноситись. Можна було позволяти собі тягти людей в своє майбутнє, волочачи іх по дорозі, не оглядувались назад, не бачачи що у них уже розбиті голови. Міліони були відправлені в лагеря. Працювати. На судах вони говорили що признають радянську владу і нічого не мають проти неї. Після цього світлі сили уже не могли помогти їм. Та було і інше. На один з островів Білого моря баржа привезла групу осуджених. Також і матеріали із дерева, щоб побудували собі бараки, продукти щоб змогли вижити. Коли все було розгружено їм наказали розписатися за отримане у відомості. Вони відмовились. Ми нічого не хочемо мати спільного з вами, ми не признаєм вашу владу, це безбожна влада. У них забрали всі продукти і баржа відплила. Через місяць, коли баржа повернулась на острів усі ці люди уже були мертві. Був білогвардійський рух, він бо - ровся проти влади, його ідея була відновити монархію. Та це теж був тупік, бо монархія не змогла представити ідей розвитку. Вона боролась лиш за збереження існуючої форми управління. Церква ж представляючи себе знаючою, приписавши собі невластиві функції посередника між небом і людиною по суті принизила людину. Церква не дала себе розіпяти, признала цю владу не сказавши слово правди. Тому й провіденціальні сили планети не відвернули війну, хоч могли. 22 червня 1941 року було припинено ГУЛАГ, припинились суди... Та це, що звучить, місія Росії. В чому вона? Що має нести людям, іншим народам? Що цінного, чи є воно?

Невідомий і безіменний. Пан ніхто, родом нізвідки, безвісти пропавший, розчинившийся у множестві. Так деколи думають про тебе. Це не так. Ти людина. Травушка - муравушка яку можна скосити. Мурашка що заблукавши відбилася від свого дому. Пересічний, всюди куди не кинь, камінь попаде у тебе. Це не так. Ти людина. Закликаючи у свідки небо, піднімаючи руки до гори - ось подивись, грішні! Та небо у відповідь, не приєдналось до цих свідчень, лиш запитало. Це все що ти можеш сказати? Це не так, ти людина.

Той хто кричав, він був потрібен. Хоч і не все в його крику було правильне. Слухаючі мимоволі. Вони теж були потрібні, бо серед них могли оказатися ті, що захотіли би змінити те, про що кричав кричущий.

Це нічого не дає, ні до чого не приводить. Коли б цій людині у цей момент дали божественну силу, здатну діяти у напрямі його думки, узгоджену з його станом, можливо сталось би ось що. У гніві, він би залишився один на планеті. І сила його би стерла інших людей. Все ж я знаю, цих інших людей.

На Карпатських дорогах. Пані станьте, пані станьте. Так напевно казала жінка навперейми машині. Бо остальні, поглинуті чимось, так і не виділили стоячих край дороги. Від ряду виникаючих образів, від пристальної уваги відданій дорозі. Та це пані, пані, подіяло і машина зупинилась. Та, що виділила і розрізнила вийшла і через кілька хвилин перемовин схвильоано по - вернулась. Ці люди. А маленька дівчинка, тримаючи за руку бабусю, стояла поруч. Ці люди потребують допомоги. Ні, вони не просили, вони і самі не знали в чому ця допомога їм може виразитись, хоч формально вони продавали обабіч дороги, те що виробили своїм трудом. Ледве не повторюючи інтонації нам усе розповіли. Породіллі, молодій матері у якої передчасно народилася дитина, маленька донечка, сказали щоб спасти новонароджену, необхідно утримувати деякий час, зберігати її в особливих умовах. За це потрібно їм було заплатити двадцять тисяч гривень. І щоб спасти дитину вони зробили усе. Вони віддали ці гроші. Зараз і мама і маленька дитина - сестричка уже в дома, і обидві здорові. Та ми, говорила стара жінка, ми нічого не маєм, щоб віддати гроші ми продали усе. Ні, ні, ми не просимо у вас гроші, лиш купіть. Купіть ці сушені гриби, цей сир вироблений нами. Може вам потрібно. У них купили. І їм дещо подарували, дещо важливе. - О! Якби то Бог зглянув на нас. Якби те що ви кажете була б правда! - Згляне, згляне! І вже зглянув! Ми думали за все це, коли попрощавшись рушили і поїхали. Що доля їх неодмінно зміниться. І ще ми думали що зміни повинні увійти у цю систему взаємовідносин і ізцілити її в цілому, повністю. Бо виявилось, що було у цій системі щось, фактор, не виконання якого могло поставити під сумнів що людське життя буде порятовано. І ще ми думали про великі цілительні сили природи і про заложену в людині здатність взаємодіяти з цими силами, і що треба вчитись. (Пані, пані... У нас слову пані придають інший зміст, не загальноприйнятний. Це означає освітлена жінка. До матері нашої Марії теж, теж так звертаються. Ясна Пані. Та ніколи ясновельможна, тільки Ясна. Коли кажуть Ясна Пані, всі знають до кого звертаються.) На Львівському автовокзалі. Ще не вспівши ступити на гарячий асфальт платформи, що прилягала до велетенського автовокзалу, почув чоловічий голос. Що возвисився над гулом людських голосів, шумом проїжджаючих автомобілів. Подумалось, що життя дарує більше, набагато більше ніж може сподіватися людина. Бо спогади ще були живі. Непорушно прозоре Карпатське повітря, голос звернений до неба, такого ж чистого, в надії побачити хоч би маленьку білу хмаринку. - Ну хоча б маленький вітерець. Не жалій, хай буде жарко, поки ми тут, так і буде. І так люди здивовані дивлячись на високе небо, оглядаючи гори. Як так! Адже пора заморозків, пора дощів, пора туманів і холодів. А тут таке! А тут літо повернулось! Та голос невгамовного чоловіка обірвав спогади. Очевидно було що чоловік уже себе не контролював, щось доказував, невідомо до кого говорячи, просто поперед себе. - Та я плюну тому в обличчя хто скаже що я не платив! І чому б то подумалось за це треба плювати комусь в обличчя? Можливо ти і повинен був заплатити, то чому за це треба кричати? А якщо це не так, якщо ти це не повине був робити то чому не знайшов інших шляхів? Та чоловік кричав далі. Я платив за те щоб мій син учився Тут зясувалась назва учбового закладу і сума проплачена за навчання. І методично далі: я платив за кожен екзамен, за кожну лабораторну, за кожен колоквіум... Він був гордий, та також і розгніваний. Гордий за себе, розгніваний також на себе. Та лише почасти, бо більше його гнів відносився до всіх, абсолютно до всіх. І до тих хто жив і нама - гався жити по іншим законам, і не знав тих стосунків про які він говорить. І його душило, чому вони можуть по іншому а його так спеленало, так звязало. І в цій розмові, з людиною навпроти, він уже перестав володіти собою, кричав, кричав до всіх, намагався звільнитись.

Із знайденого. Я серце, Я світло його Аромат фіалок благословляючих кожного зустрічного Я щит, Я меч щит забороняючий, щит захищаючий меч відсікаючий, меч разящий Я ломающий усі перешкоди Стираючий усі помилки

Вітаю усіх!, сьогодні рідка можливість скористатись технічним засобом. Доводиться більше послуговуватись відчуттями!

Спасибі!

Терпіння можна проявляти лиш до сил що намагаються виправити ситуацію. Та тут інше. Це вони навчили дивитись на інші народи звисока (малороси). Вони вихолостили суть із високих понять. Вони абсолютно підчинили собі церкву. Вони говорять неправду, і це всім видно, бо говорять неправду з високих трибун обєднаних націй та європи. Ще раніш, можливо, про це треба було говорити. Що для вас Україна? А що Росія? Ніхто, нікого не може утримувати силоміь, бо так святої України не побудуєш. Але ти на якійсь території, що це за місце де ти живеш, що для тебе люди поряд. Що хотіли ці люди на протязі віків. Та як можна було говорити з цими людьми? З одної сторони дезорієнтовані люди працюючі в шахтах і заводах. Це життя у них на виснаження. Якщо говорити образним язиком, їх вивозили у вагонах з відкоитою стороною і просто вивалювали. Це Київ у всьому винен, це ви всіх годуєте. І зачим тоді думати, замислюватись. У нас був момент малодушшя, нам це дорого кошту - вало - дивізія СС Галичина... У мене обмежений час, я не докінчив, я багато про що хотів би ще написати. Я думаю, відносно меча я думаю що я добре зрозумів. Посилайте телепатеми!