Gajavata

Це витяг із розділу запитань, направлених Учителю. Запитання були сформульовані на поглиблення пояснень вегетаріанського харчування. ...Человеческое тело предназначено для питания растительной пищей, приспособлено для поедания фруктов и овощей выращеных с любовю... И продлевая свою жизнь при помощи плодов, дарованых вам с любовю миром растений, вы переходите на новый уровень принятия световой энер - гии. Ваше пространство очень постепенно наполняется энергиями. Эта энергия в скором времени будет иметь столь могущественную силу. что пищи вам будет требоваться все меньше и меньше. И несколько зерен смо - гут насытить вас... Це значить, не буде птахофабрик де вирощується птиця, де зовсім короткий термін їх життєвого циклу переривається і після цього вони уже називають - ся бройлерами. Не буде гірської форелі що намагалася спастись вистрибую - чи із акваріума (це мені довелось бачити) де по недогляду спустили воду. Не буде чоловіка що біг через увесь зал спшучи наповнити водою ємність і подати кисень. А потім, взявши рибину в руки, високо піднявши її так і застиг непорушно, задаючи собі питання, чого він так біг, спішив рятувати, а зараз продасть цю рибину. І кінець в неї буде один - на розжареній сковородкі. Не буде тої жінки що хотіла купти рибу, а перед тим хвилюю - чись, переживаючи шукала і кликала людину що допустила недбальство. А зараз стоїть механічно і безпорадно повторюючи - ну що ж ви застигли, та дайте рибу...та раптом збагнула безглуздість ситуації, замовкає, не знає що робити. Ясно що подібні структури які відносяться до області харчування людини, як мясокомбінати, бойні - щезнуть. Тваринництво набуде інший зміст, і це буде не просте рішення вибудувати відношення по новому. Бджільництво, чи не єдиний приклад де задіяна вся ланка обмінного життє - вого циклу на задоволееня, зважуючи потреби кожної ланки. Самі бджоли запилюють квіти, та інші рослини, перелітаючи і збираючи нектар, і цим послуговуютьться рослинному виду. А кінцевий продукт - мед. Це вже потребляє людина, піклуючись, доглядаючи за бджілкою. І всім від цього добре. От! Якби якась висока небесна структура так же взаємодіяла з людиною... З огляду на ті кілька зернят, що наситить людину. Їй не прийдеться приділяти стільки уваги і праці на виробництво їжі. Хіба творчість подвигне, розводити вирощувати прекрасні сади. У неї появиться час, те що завжди їй не вистачало. Та чи вистачить людини, чи знайде справжнє життя, чи наповнить його цінним, важливим, істинними цінностями те що життя робить вартісним? Погляди із майбутнього, вони кажуть що так.

Основная мысль или девиз года. Прорыв!

Спасибі! Что вы ожидаете в этом году? Що прийде в Україну мир, але мир інший. Через бажання змінити шлях. Через інтенсивний імпульс пошуку - справжнього життя, істинного життя, усвідомлення цінності його. Де не скажуть на людину - пересічний грома - дянин. І хай буде так! Що ми будем мати зустрічі, і що в нас буде практична робота, що ми будем в резонансі. І зустрічатися, обговорювати, планувати, це важливо. Що буду мати можливість також до вланої реалізації у багатьох напрямах. Бо багато чого хочеться взнати. Що будуть виходити нові книги. І може наступить колись такий момент що всі будуть чути. Послання. Ну це мрія звичайно. Що ми дамо відповіді на всі запитаанні які стосувались мозку. Що буде створена відповідна структура в мозку для взаємодії з серцем, і тоді розум буде співпереживати, а серце розуміти. Тоді можливо функції гіпофіза будуть змінені і він буде піднятий щоб увійти в систему взаємодії серце - розум. Я сподіваюсь що буде багато відкриттів, багато нового, що зміни прийдуть у світ. На какие действия вы способны чтобы ваши ожидания сбылись? Змінити життя і розставити все по своїх місцях. Де буде головне, і всьому іншому знайдеться своє чинне місце. Что нового и светлого вы желаете воплотить в новом году? Бажаю найперше, спілкування - вільного, світлого і чистого. Хочу навчи - тись цілительству. Усе, усе про що йде річ у проекті, у посланнях, все важ - ливе, все мене цікавить. Якщо те що я пишу деколи, можливо це людям цікаво, якщо це так, то прошу творчого імпульса щоб розширити це.

Не можу трасформувати деякі труднощіі. Тому рідка можливість спілкування, входження в форум. Коротко, про що обговорюється. Бачив у медитації, це трудно мені дається, бачив кільце світла над головою. Більше локалізую це з восьмою або з девятою чакрою, та ніяк звісно не з сьомою. Це не вдались утримати в якійсь стабільності і зафіксувати. Кільце світла. Це щось наподобі тернового вінця, тільки із світлових променів.

Когда вы думали что я смотрел... Когда вы думали что я не смотрел... Це потрясаюче. Це потрясаюче кожного разу що за цим слідує. Це добре, що я не втратив здатність дивуватись, що таке може писати дитина.

Спасибі!

Цей рік мені видався важким, але цінним. Він привернув увагу світової громадськості, бо йде війна. І вона надала допомогу і надалі підтримує і надає, і є з Україною. Та доля України вирішується не тільки на землі, вона вирішується на небі і на землі. Я намагався виявляти позицію. Кілька разів перебував на майдані, приїжджав, бо відчував що треба бути там. Мені хочеться привернути увагу до кількох строчок. ... Мені байдуже За простих сірих сіромах Вони і Господом забуті Так що мені тут гріти дути... Помилявся Шевченко. Виявилось що ні, що не забуті. І зовсім вони не прості, і не сіромахи. Безхистросні - так, але не прості. Він заперечив свої слова. Це важливо, він заперечив їх дією. Вертаючись з учти, вертаю - чись з друзями вони помітили, горів дім. І вони кинулись рятувати. Пожежу загасили. І вже згодом друзі, дивлячись на святковий костюм, весь у попелі, сажі - та що ж ви, Тарасе Григоровичу? Я братові помагав. Якому братові? Хто у біді - він мені і брат... А зараз весь Донбас у біді. Пробуджується древня память, що ми брати. Правду писала Єлена, і зовсім це не казка як багато подумали. І можливо зараз вперше відкривається вміст слова братства, бо єдині стали всі у діях. Україна може дати світові багато. Україна може ввійти в співдружність інших цивілізованих країн. Та я собі думаю не як часточка вставлена у Європейський проект, а як віднайшовша свою індивідуальність, неповторність, повернувша свою память. І тому так важливою була поїздка в Карпати, і я радий що все таки і мені вдалось долучитись до всіх. Дивлячись як розгортаються події, я не виключаю що мені доведеться взяти автомат в руки. Але я вчився. ми вчились, ми вчимося. Є проект "Восхождєніє". Я вважаю це основним. Це важно, бо через це нове входить в світ, оновлення, оживлення. Ми можем діяти, але діяти по іншоиу... Не докінчено.

Юрчик. Він класифікує людей уже не так як колись. - Це ми ми, це діти - А це вони вони це дорослі. По якимсь тільки йому одному відомим критеріям він починає допускати в свій світ, у це ми і дорослих. Та ні один хто дурачиться і таким легким способом хоче показати щось, туда не ввійде. Деколи він із здивуванням і захопленням дивиться на висотні будинки. - Все таки побудували?! Так само дивується на вривающі кадри останніх вістей, коли ці самі будинки розстрілюють руйнуючи вщент. - Ну это же все для вас, для вас мы делаем. Лунає пояснення навздогін, тим, що уже не мають де жити. Він дивиться і бачить, він слухає і чує, він задає питання. - Ну що вони мають на увазі коли промовляють слова? У відповідь. Я волію мовчати. Десь, у середині нас, у середині кожної людини є безущербне зеркало, яке позволяє бачити все таким яким воно є, без викривлень, також і камертон який віддає вірний тон. І співвідносячись з одним можна розуміти те що ти бачиш, а співвідносячись з другим знати, що ж насправді хотіла сказати людина. Існують неісповідимі шляхи, деколи їх потрібно пройти до кінця. Щоб зрозуміти все, побачити чисто і ясно, і побажати змінити їх... Я хочу, щоб ранком, коли дитина миє лице вона бачила перед собою чистий умивальник, і цю малість я для нього можу зробити. І коли вона йде по сходах, до школи, щоб не бачила безліч накиданих окурків. І мені дово - диться це робити, щоб вони були чистими. Бо я вірю, поки я це буду робити. Можливо. Можливо він буде вірити своєму учителю.

Спасибі, зміг прочитати тільки зараз, бо не завжди у мене є можливості доступу. Приготовився відповісти на попередньо задані запитання, на жаль мало - втішно і дуже коротко. У мене з цим виникли труднощі, я склав план роботи. Спасибі! Спасибі за повідомлення!

Згадки про Правительницю - у назві ріки! Із книзі Валентина Бута присвяченій гетьману Буту. "Павло Михнович Бут, лицар зрадливої волі" У частині де давалась розповідь загального стану співвідношень різних держав, народів на сторінці 54 читаєм: Новому Кримському ханові вдалось переконати формально підлеглого йому, але занадто самостійного буджицького мирзу відкочувати ближче до річки Сют Су (ріка молочна що на мелітопольщині)

Чудо, спонтанность, вкус. Вкус в мене асоціюється з тактом.

Знаки, знаки слів. Запитання які вони можуть задавати. Найбільше вони дають прочитати себе коли їх поставити поруч. І тоді один знак може промовляти до іншого. - Якщо ми говоримо за одне, а ми промовляємо за одне? тоді поясни що ти маєш на увазі. Так запитує знак. Хтось прописав, із Небесної Сотні, і це поширилось усюди: Рабів у небо не пускають. І це істинно так. А це те, що може почути людина, кожна людина у особливі моменти життя: -Народився раб Божий -Хрищається раб Божий -Вінчається раб Божий -Помирає раб Божий

Відповім про чакральну зону. Це міце близьке до мого місця проживання. Іде мова про заповідник "Розточчя". Все таки я думаю що це чакральна зона. Це місце де водотоки розпреділяються на Чорноморський і Батійський басейни. Площа - десятки квадратних кілометрів. Є гори. Нйбільша вершина сягає 400 м. Це місце гроз. Коли грозові хмари минають наше місто то завертають на Розточчя. І розкати грому можна прийняти за вибухи. Бо одночасно це місце являється і Яворівським військовим полігоном. І коли навчання, доступ туди утруднений, всюди охорона. Ця місцевість має особливості. Ланшафти є нвперемішку від повністю заліснених (велетенські буки, букові ліси), до відкритих, де ростуть зарослі, гаї туї. (це теплолюбиве дерево). Зимою, помічено що температура повітря у наших місцях на кілька градусів вища від температури що у Львові. ( мало бути би навпаки ) Про вплив на людей згодом. Зараз немаю доступу вільного до інтернета.

Дякую!

Дякую.

Спасибі.

Шкільне подвіря утворює прямокутник вільної площі. Слідуючи за сторо - нами будівлі. І все поміщається там і все там є, і не перечить один одному. Дерева посажені по периметру, статуя матері нашої небесної, Марії, в глибині перед вільним простором, стікаюча вода по каменях, які утворюють підніжжя статуї, туго натягнуті стрічки пере входом у цю малу архітектурну форму. що як струни звучать коли порушує їх вітер. Лиш один предмет випадає із гармонії співзвуччя і відповідності - чорна скринька із написом пожертва... Елізабет Клер Профет. Вона зустрічалась із Марією. Це була відповідь на її безмовне розмірковування, сумятний стан душі, на висловлене, адресова - не запитання. Йдучи вулицями міста, оглядаючи, знайомлячись, звернула увагу на відповідні памятки (знаки) посвячення Богородиці. Вони "вирива - лись" навіть із вітрин велетенських магазинів, чи то у вигляді маленьких статуеток, чи художніх образів що виглядали із полотен виставлених картин. Зупинилась. У "справедливому" обурені. Потім промовила. Зачим тобі це поклоніння, цей культ? Щось зашуміло у вуідповідь - вітер. Зашелестіло листя всіх дерев, війнуло квітами. Перед нею у повітрі, дивлячись у очі, була перебувала сама юність і чистота, Марія. Хвиля безмовя, миру огорнуло її, неізречений спокій, а потім любов. Залила усе. І сила її була велика. І не можливо було в одночас жити і перебувати в такій любові. І вона побігла, не розбираючи дороги. Вбігла побачивши перший же храм усередину. Впала на коліна. Про щось гаряче молилась. не розуміючи про що. А диво, воно так і залишилось там, під відкритим небом, посеред вулиці що раптом ожила, дерев що продовжували колихатися усіма своїми вітами, і людьми що чомусь починали зупинятись у цьому місці, оглядаючись вслухаючись.

Це було не зараз, це було раніше. Мені шістдесят один цілий і девяносто вісім сотих роки.

Заходяще сонце. Вони ходили разом, молодий хлопець і старший чоловік. Молодий у всьому покладався на Книгу і раз по разу сягав рукою щоб розкрити, виголосити те що не міг сказати словами. А як же, це ж Книга! Інший, старший, далеко старший, не спішив це робити. По всьому було видно що має і власну думку. Він ніби звіряв що написано з самим життям. Приходили вони до мене о кілька років тому. Один раз. Я запамятав. Стук, потім ввічливе ми хотіли б з вами поговорити про Бога. Двері відкриті навстіж, заходьте. Хороше, воно запамятовується. Так вийшло, що завітали вони ще раз. Був день народження, і поприходили всі, і ті хто памятали про цей мій день, і єгови, що цього не знали та теж прийшли. Вони зайшли всі разом, і я радів усім. Єгови не знали як їм бути, хотіли залишити дім. Я ж настояв щоб хоч деякий маленький час вони пребули разом, з усіма. Я написав кілька казок для дітей, і мені важливо було, як сприймуть. Я дуже переживав коли читав. Близькі, мої рідні пішли собі на кухню, не інтересно їм це було. Та ці двоє остались. Здається вони були зацікавлені. Молодший заглянув через плече- це ви, це ви таким гарним почерком написали? Старший усміхався, він згідний був з кожним словом, він давно хотів таке почути. Це для нього було свіже і нове, новий віддих. Значить не тільки можна цитувати з писань, можна і так, по іншому. Його лице мені нагадувало заходяще сонце мирне. Я знав що буде щось у цей день. Ранок пробудив мене. Остаток сна. Сонце заходить, таке мирне. Воно уже на самому горизонті. Западає. Це мирний єгова прийшов зі мною попрощатись. Це дні його добігають кінця. Це він прощався.

Возненавиділи. І да - а - ремно ! *** В епоху сумяття і відчаю. А також. Ясної впевненості. Воєн, і останніх часів Треба насмілюватися. Говорити про любов! ***

Багато що в сучасному юморі не сприймаю. Коли за державу обідно теж. Бо по що була дана заповідь - Не суди. Мені завжди давали зрозуміти що судити саме і треба. І принімали при цьому, давали собі таке право. На узаконену ненависть. Я це все розумію по іншому - безстрашіє і беззлобіє.

Історія в максимальному виді зконцентрована і зжата. Тільки основні події, основна канва оповіді, основні діючі лиця. Оповідь не довершена, взята ніби з середини, біль втрати що прийде і що так могло не бути, це дуже відчувається. І що перервалась якась дуже велика можливість. Та робити узагальнюючі висновки на основі неповноти трохи недоречно. Багато питань виникає. Хотілось би знати більше про цей народ. Діждемось продовження, завершення. Хоча багато уже можна передбачити.

Или примите пространственный огонь Или бредите, в свои канторы и офисы Ці слова мене пробудили, вони ще звучали в мені коли я їх записував. Це було не зараз, це було раніше.

Про що була ця пісня? Про що співала Су стоячи на узвишші? Лі Ма, лі відья, анішья мала Ма санішта іма Су А лі майя амі сомайла Ма анішта сома лі...

Усе добре, усе світле що дарувало життя, хай ніколи не зітреться, не пропаде і не зівяне, хай ці квіточки вічно остануться з нами, але хай вони потісняться, хай дадуть місце проявитися новим квіточкам.