Gajavata

Туя і Хрест. Деревце росло неподалік од Хреста. До Хреста часто підходили люди. І молились. Деколи вони насмілювались щось говорити, звичайно пошепки що думали, що їм було важливо знати, що не розуміли та намагалися зрозуміти, на що сподівалися і на що чекали. І вони вільно могли це висловити чи просто подумати, адже поруч було тільки деревце. Та видно те що люди висловлювали Хресту мало силу. І Туя пустила гілочку в напрямі Хреста. Гілочка швидко росло і догнала в рості основне деревце. Нові утворені віточки притулились до Хреста і здавалося Туя нахилилася щоб обняти його. Так живе дерево тулилось до того кому люди висловлювали найпотаємніше, тільки хороше, саме світле. Та прийшов якийсь час і Хрест, ніби обезлюднів. Туї нестало. І кожна тріщинка стала видна на його перекладинах, і не було вже молодої зелені що старалися оживити сухе дерево Хреста. Деревце зрубали. Я довго не хотів питати чому. Все ж запитав. Дерево заважало цьолованню Хреста, так мені відповіли.

27.05.2014 г ...Вы знаете, что информация имеет и волновой узор и если удастся - посмотреть и увидеть свой узор, свое наполнение... Я це бачив, але я це бачив раніше. Я тоді не знав що це таке, думаю що це і був хвильовий узор. Я спочатку тоді був подумав що це розмальовка, обложка книжки. Було багато ліній, вони були не прямі, а йшли як гіперболи. Вони перехрещувались, під кутом 100 - 120 градусів. були і голубі, і білі і сині, і фіолетові. і зелено - смарагдові. Вони були порівняно рідкі. Були ще червоні, але найбільше було рожевих і оранжевих. Загальний фон, тло, на якому вони були - світлий простір, чуть опуклий. прямокутної форми. Я тому подумав тоді, яка інтересна книжка.

Спасибі ! Я про це часто думав. Про нове, про зміну, про час, і як наші подіїї повязані з цим, що істинне, справжнє життя неодмінно прийде, і проявиться, і проявляється зараз.

Добре що є Отто фон Бісмарк, добре що є Єларій Топазов. Добре що є що сказати. І я скажу можливо десь почуті слова: - Ти втомлюєся, золото душі.

У кожній казкі, що написані були дуже давно, і не знати ким. Інколи, ну коли уважний, можна знайти приховані змісти. Боротьба добра і зла. Зло непримириме із добром, а добро не примириме із злом. Зло нелюдяне. Часто воно в казках запитує, а що це тут людським духом пахне? Цим виявляє себе що воно інне, відмінне від людяності. Вони завжди стикаються. І зло запитує: чого прийшов добрий молодець. Так і зауважує - добрий. Битися чи миритися? Та де там миритися - битись! Бо доброта може бути відважною, вона тільки злою не може бути. Іще, деколи зауважено, що без мудрості, добро не втримується і йому потрібен цей помічник, мудрість, щоб розрізняти. А по суті це боротьба насмерть між ними. Це боротьба за душі.

Смішинка. Кожного дня, рано уранці приходила одна людина. Уборщиця. Коли ще було тихо - тихо і кожне слово роздавалося і було чутним, хоч вимовляла вона їх тихим голосом. Не перестаючи працювати. Ну що це таке, запитувала вона, хоч усі вікна були наглухо закриті, знову кидають. І перечисляла все що, попросту було насмічено. І так щиро, вона дивувалась кожного разу. Луна доносила це навіть у закриті вікна, і тим, з вишини доводилось все те вислуховувати. І потім, йдучи на роботу, вони старались швидше пробігти цей відтинок, так ніби кудись запізнювались. І хто тут із вишини я навіть не можу зрозуміти. Чи то ті що бездумно кидають окурки де небудь, чи то та уборщиця що не може це зрозуміти, та що разу робить усе чистим.

МИР Це стан рівноваги, миротворення (одне слово я намагаюся пояснити іншим словом яке теж вимагає пояснення), утримування, рівнозначності - це коли до всього прикладаєш рівне значення, тобто коли придаєш деталям необхідну увагу не випускаючи із виду ціле, це стан правильності. М - це ніби запалена свічка в грудях яка не хоче гаснути И - звернення, вість приходить - відповідаєш - і знову вість Р - тиха радість Значення букви буде обмежуватись словом. Первинна М буде впливати на інші букви. В свою чергу послідуюча буква И вплине як на попередню так і на наступну Р. Остання буква, виражаючи свою чисту суть звучання окраситься двома попередніми. Так твориться що разу щось унікальне через взаємодію бо існує ще мимо того речення в якому ідуть наступні слова, які подібним чином виражають себе. і знову ж таки по новому вплинуть на первинне слово МИР у реченні.

СВІТЛО Це чистота і невинність. СВІ ТЛО. Так можна прочитати це слово з деякою затримкою посередині і тоді воно проявиться по іншому на відміну від цільності рівнозначно прочитаних букв. ТЛО це основа (є в українській мові таке самос - тійне слово ) на якій розвиваються події, канва, тканина життя. Кожна людина сплітає свою тканину життя. Вона може бути сплетена із сильних, світлих і чистих ниток що піднімаються угору, є вертикальними, перехрещуються такими ж світлими горизонтальними нитями, і тоді це здорова тканина, вона не порветься, і заплати умовно кажучи на ній не треба ставити. Бо все добре. Буває підгнивша тканина, ниті похилені, валяться на бік. Це нездорова тканина, життя людини. І тоді міняти треба все. Треба наново проявити вертикаль. Бо строга вертикаль дасть можливість все дане від висоти проявити у житті, не розплескуючи і не гублячи по дорозі. Це ті самі горизонтальні ниті. ТЛО - це каркас, на якому щось відбувається. Це може бути матриця Світла для Землі сотвореної Творцем, де передбачено первинний задум що до всього живого, включаючи саму Землю. Т - Творець що творить. Л - Утворений простір світла що дає можливість проявити життя. О - Це коли люба жива істота включає в цей звук, а думаю також через інші іформи виявлення, всю повноту свого наміру, мрію - посилаючи у вишину. Можливо і квітка теж своїм ароматом, красою. беззахисністю це виражає Це її О. СВІ - Це прохід, динаміка, рух, наповнення, інтенсивність, виникаюча новизна. С - фрма цієї букви, енергії цього звуку має такий же вид як і при написанні, колір - золотистий. Я думаю що це має відношення до мудрості. В - самостійної думки поки що про цю букву не маю і тому покладаюсь тут на Космічний Буквар. І - Ця буква вираженого устремління. СВІТЛО - це чистота і невинність.

Лиця. Проспект незалежності. У Львові. Чоловік бере газету, читає, схвалює те що написано, щось шукає, не знахо - дить, з чимось не погоджується. Підходить до молодого чоловіка що дав йому цю газету, хоч той його і не звав. Щось йому пояснює, хоч той і не просив. Під кінець образивши уже двох, бо підійшов ще чоловік, з почуттям виконаного обовязку відходить. Біля входу у вірменську церкву Успівння Пресвятої Богородиці. Стояла людина із стаканчиком в руках. Проходить чоловік, мимо. Якась мука у нього на лиці. Повертається, дає дрібну купюру. До автоматизму виробленим жестом людина підставляє під гроші стаканчик. Якимсь тихим голосом, майже з розпачем, чоловік: я вам у руки хочу дати. Людина випростується, постава міняється. Усмішка - на все лице. Там всього одна нещасна гривня. Людина щаслива. Ноїв Ковчег Творча виставка молодої художниці. Надпис засвідчує і запрошує оглянути. Навстіж відчинено обидві половинки дверей і світло висвітлює що роботи присвячені іконам. Як і напис. Назва цієї виставки - Ноїв Ковчег. Там була і ікона, з цією назвою. Дещо наперекір, законам перспективи було зображено човен, посеред моря. Ной і небагаточислені люди у ньому. Вище, вище них тварини. З розумними і освітленими лицями, бо це все таки лиця, хоч належать і тваринам. Приходить мимоволі думка - сучасна людина не похожа на цих що в човні. Надто багато кинула собі під ноги, поїдає братів своїх менших. А вона ж давала їм імена, присягалася опікуватись.

Можливо це стосується майбутньої людини. Вона буде відрізнятися від людини сучасної. В першу чергу розвиненими енергетичними тілами, як функціонує мозок. Функції головних точок мозку я переконаний будуть мінятись, набувати розширених можливостей. Нам було сказано, умовно, підняти ричаг. Це не можна розуміти однозначно, але також нам відомо що гіпофіз не знаходиться на своєму місці, і це може мати пряме відношення до нього. Це може стосуватися також що робота може бути ефективною коли активізовані три головні точки мозгу, а також активні чотири умовно нижніх центри, гармонійно, не гіпертрофовано. Ще нам було сказано що переформу - вати поле у відповідності з вищими запросами, розширити границі свідомості можна коли структура вистроєна правильно, коли суміщені і утворені важні зєднання. Я переконаний що в цьому сенсі могла бути у нас вірна відповідь, очевидно вона могла бути дуже важливою, але голою, без цільності і без розуміння. І тому не принята.

Зараз момент мінімальної передишки. Учитель нам казав що ми зробимо відкриття. У мене є ідея. Можливо ми уже висловили вірний здогад, і він є. Та він висловлений наобум, без розуміння що з цього слідує, без ясного бачення як це вписується в ціле. І як результат це було не прияйнято, бо відсутнє розуміння у нас самих.

Бачив сьогодні увечері, майже поночі. Летіло світло. Світна куля оранжево червоного відтінка. Швидко рухалась у напрямі із півдня на північ. Пролетіла над тим місцем. (Я ходжу молитися у храм що будується, я там один однісінький, і мені там добре. Половину часу у порож - ніх залах, половину надворі посеред неба.) Світло появилося як великий згусток, рух швидкий, рівномірний, напрям строго прямолінійний. Величина обєму почала швидко мінятись, зменшилась до точки, потім зникла невідомо де. Так перед Майданом, теж був знак. Теж увечері. При заході сонця, його вже й видно не було, стало дві райдуги. Стали вертикально. Як шаблі підняті вгору. Майже весь спектр кольорів тоді був залитий червоним кольором.

Преходящі маленькості, миті життєві. Да буде мій дім домом світла і чистоти. Ти подумав. І поки ти хотів того так воно і було. Тебе уже не бентежило що другі цього не дуже хотіли. Дорікали. Як так! Ставати о пятій рана, і щось там віником...Ти що? Та ти тільки усміхався. Ти вже не міг сісти за стіл, де ще звечора був пролитий чай, і були хлібні кришки. Тобі було приємно, коли дім ставав все чистішим. Охайнішим. І коли хтось входив на кухню, перше що зустрічало - свіжість, прочинене вікно. Можна було сісти за стіл, і положити руки не опасаючись. Випити чаю. Ти тільки раз відповів на дошкульні зауваження. Як ви можете? Як ви можете посадити дитину за стіл, який не є чистий. І щось говорити. Вам же приходиться щось говорити дитині. Перед школою. А ви дивуєтесь що дитина відвертає голову, не хоче слухти і воліє радше піти до школи голодною. Вона не вірить вам. Вона не вірить не тільки вам, вона не вірить дорослим. Бо їй приходиться виходити із будинку, і спускаючись по сходах і виходячи на двір вона бачить сигаретні окурки, недбало кинуті, порожню пляшку з під пива у траві, і ще щось, і ще. У школі щось приходиться говорити і вчителю, та його слова уже будуть поставлені під сумнів дитиною. І тому я не хочу, щоб по дорозі до школи дитина все це бачила. Мені хочеться щоб дитина вірила вам, вам дорослим. Бо на дворі те саме. Ти, ти що робиш? Є двірник на це, ти що замітаєш? Це ненормально. Ні, це нормально робити щось чистим, не нор - мально смітити. Про останнє, про двір, там мені ще зауваження не робили, там тільки пожимають плечима. Та коли ми з Юрчиком виходимо із дому він іде по чистих сходах і він тоді вірить свєму учителю.

добре

Це треба перечитувати! Кожну строчку!

Прийде час, інший. Урівноваженого миротворення. Час розуміння. І не буде ідіть в нашу кошару, ми правіші. Бо утверджуючи зі всієї сили Христа минулого вони не допускають Христа який Є. Не будуть уже бігати по залу нажимаючи кнопки голосувань за десяток інших людей, так ніби то це уже не людина, а лише предмет для виявлення. І всі ці крики, їхнього розпачу, усовіщення, за великий Вавілон, який рушиться. Бо не було там прав - ди. Бо коли ти кажеш що переміг ворога у війні, а мовчиш, про концертраційні табори країни у якій ти жив, і все бачив, то неправдиве твоє казання тоді, лжесвідчиш. Прийде інший час, коли не буде так що любе гасло чи слово кинуте людині - прийміть, а то. І спокійно розстріляли чотирьох, що привітали людей з автоматами - Слава Україні. Не буде цієї бездумної покірності, мовчання. Буде інше, коли співвідноситься все з душею, і тоді неможливо буде постави - тись до людини як до предмета. І колись. Колись захочеться все відчути, пригадати знову. Коли Ніколай помагав укріпляти барикади і впав на коліна оглушений, осліп - лений гранатою що вибухнула у кілька кроків від нього. Коли все коливалось і невідомо було чи втримається майдан. І прямо в голос почалося молитись. І маленький образок трималося в руках, і якийсь чоловік запитав, що це. І йому відповіли. А це поможе? Обовязково поможе. І тоді він впав на коліна перед жінкою. Що ніколи би не зробив іншим разом. І ці четверо були тоді всі разом. І встоялось тоді. І вже в мирному, правильному, іншому житті що наступить, це захочеться відчути знову.

В першому ж реченні хибна думка. Творець не наказував людей. Це милість. Дати можливість поступити згідно з власним вибором. І що думав, і що переживав Творець, коли діти відвернулись від Нього ми не знаєм. Що можна сказати по цьому поводу? Люди втратили. Вони почали усвідомлювати що вони голі, почали прикривати тіло листям. Що це означає? Вони усвідомили що вони голі, бо втратили свої небесні тіла, свою небесну ауру. Перше почуття, яке огорнуло їх сором, це була дія введеного яда, перше почуття вини. Ворог водив Адама кілька десятків років по просторах з своїми кривими зеркалами що спотворювало свідомість. Адам прослідковував наслідки своїх вчинків, можливо йому було показана історія що послідує невблаганно за цим. Пятсот років знадобилось на аналіз і усвідомлення. Ще пятдесят років він молився в печері Моріа. Був прощений, я не можу підібрати більш правильне слово, був прощений остаточо і повністю. Єва не покаялась. Це невірно, але я не зміг виразитись тут істинно. Все ж ми можем базуватись не на одній Біблії. Нам була дана інформація по цьому драматичному моменті. Освітлювалось це неодноразово, також в звязку з іншими подіями, що призвело фактично до протидіїї програми Творця, блокуванню цієї програми. А ця програма стосува - лась не тільки людини, але і всього живого і самої Землі. Зараз ми можемо побачити що таке відсутність світла. Бог є Світло. І без Світла ми безпорадні.

Вчаться, вчаться, вчаться, вчаться і одні двійки. Не про дітей ідеться, бо я там ходжу на шкільне плдвіря. Я там дихаю зранку. Коли ще небо тільки починає світліти. Там навколо берези і липи, там квіти. Там капличка Матері Маріії на шкільному подвірї. І все одно приносять штучні. Квіти. Сьогодні помітив білий листочок з акуратним написом. Не приносьте більше штучних квітів. Тільки живі квіти, лампадки і свічечки. І ніякої релігійної атрибутики. (І це правильно, це поза всякою релігією)

Казка про Кощея невмирущого. Зміст казки кожному відомий. Стара казка коли я читав маленьким сильно різниця від сучасних версій. Я недорозумію сучасної версіїї бо коли я читав, я помятаю було по іншому. Там не було тих різних тваринок яких вони, молодий царевич і Булат, по дорозі хотіли послідовно зїсти, бо чим вони тоді відрізняються від Кащика. Там не була примінена хитрість щоб вивідати в чому смерть Кощея, було по іншому. Не різав царевич своїх дітей щоб спасти Булата, такою казкою можна хіба зіпсути дітей вкінець, розувірити їх в чомусь світлому. У мене є одне пояснення. Швидше здогад. Царівна яку вкрав Кощей це душа. Украдена, взята в полон, вона знаходиться у неволі. І молодий царевич хоче її відшукати, можливо памятає її світлу і ясну. Я це повязую з основними потоками енергій, енергетичними центрами на які вони в основному діють. Це сакральний, другий центр. Коли замкнулися відповідні енергії на даному центрі, нема розвитку, є тільки повтор. Втрачається відчуття оновлення, його немає. І тому перевод енергій на сердечний центр. Такий здогад.

Дякую.

Змієві вали це обороніі фортифікаційні споруди від нашестя ворогів. Я не бачу в майбутньому тої церкви що є зараз. Або вона буде мати звязь з небом і бути хотіти чути, і не бути глухою, або її не буде. Із тих мислеформ які є завжди у вічності і йшло від духовного світу комунізм прийняв їх лише для для прикриття. Істинне лице комунізма це гекатомби жертв Без всякого стида, без зазрєнія совісті вони проголошують ці слова. Як варвари що потрясають зброєю.

Збитий вертоліт, відеоряд показує миттєвості що міняють одна другу. Один із пілотів після падіння лишивсь живим. Двоє його товаришів мертві. Чи то застрелені прямо в кабіні під час обстрілу, чи то не виживші уже після падіння. Їх уже нема. Виживший пілот, його права нога повністю облита кровю. Двоє з георгієвськими стрічками намагаються його підвести, поставити на ноги. Нога волочиться безвільно, не слухається. Підбігає більше високо - рослий, заміняє свого товариша, щось покрикує на полоненого, той не може переставити ногу. Якусь секунду полонений дивиться на нього. Відвертається. Лице біле. Опускають, незграбно ложать на землю. Він валиться якось на бік. Не хоче дивитись ні на того що знімає ні на тих з автоматами. Мовчить. До високорослого щось починає доходити, застигає, нерозуміючий погляд. Чути політ другого вертольота, по ньому стріляють, кілька автоматних черг. Этот ушел. З жалістю констатує хтось. Ничего, заспокоюэ його інший, во второй раз не уйдет. Божевілля.

Коли іде інформаційна війна, і коли правду хочуть замінити на неправду, а кривду представити добром. Я хочу представити переказ, що може помогти зрозуміти представників протилежних сил, якості які характеризують їх, чим вони керуються в житті. Узурпация - предполагает презрение к человеку как к жалкому существу которым можно пользоваться и изымать духовные составы. Похоть, мамона. Мамона также связана с эксплуатацией, использованием человека как сред - ством и предполагает убийство. Четвертое после мамоны - воровство. Мамона связана с воровством, если не сможешь обворовать мысленно, даже не приступай к мамоне. Основные операции здесь окрадывание и воровство, а дальше убийство, магия, рационализм, материализм, мимикрия. Особенно обратите внимание на мимикрию. Это всегда зло убежденное в своей правоте. Откровенное зло убежденное в своем преимуществе, зло убежденное в своем превосходстве. Полное перевертывание человека есть следствие принятия темной восьмерицы. Мимикрирует змей под божество, мимикрируют и его адепты. Они мнят себя доброхотами, спасителями. Людей добрых третируют как бесполезных, ничтожных рабов, жалких, подлежащих истреблению. Узурпация, похоть, мамона, магия, материализм, рационализм, мимикрия - воспринимается как добродетели для достижения цели. Какова же цель у темных сил, у банковских, диктаторов, тоталитарных бесчеловечных режимов, под видом во имя человека. (Гулаги, Освенцимы) Каково кредо? Цель их власть и могущество, они поклоняются Всемогущему. Их цель захва - тить власть. Для чего, научись презирать доброго, презирать чистого. Прези - рать, а дальше пользоваться. А как пользоваться, а ты не сможешь пользовать пока не дашь согласие убить. А дальше надувай, обманывай, посколько перед тобой примитивное существо. А дальше стравливай между собой организовы - вай войны, теракты, изобретай разного рода политтехнологии для обмана. Через мас медиа, сознательно вводи людей в неверное представление. Любым способом одерживай верх. Победителя не судят. А проигравший всегда неправ. Презирай и унижай, лжи в лицо не моргнув глазом, твоя цель достичь превос - ходства и власти, для чего не брезгуй никакими средствами. Доброта? - слабость. Открытость сердца? - глупость. Рационализм и холодный рассудочный расчет. Сердце запри на семь замков. Культ рацио. Только он ценностен, только он дает преимущество. Напротив включение сердца катастрофически для воинов тьмы. Он тотчас начинает мыслить совестно, сострадательно, а власти таким с их точки зрения образом не достичь. Важна духовность. В чем она? Чтобы собирать духовные сокровища,обогащать составы, тоесть собирать жемчужину. Так вот, духовность как собирательство (час камни разбрасывать, а час камни собирать) подменяется религиозностью. В религиозности нет никакого собирания, этим оно качествено отличается от духовности. А религиозность еще служит для оправдания, поскольку пред - полагает десятину и индулигенцию в оправдание. Замена духовности, предпо - лагающая собирание жемчужин вечности и для вечности религиозностью для самооправдания. Вытрави из себя все человеческое как слабость чтобы не стать рабом и под - чиненным. Руководствуйся только культом рацио, холодным расчетом, пос - кольку человек человеку волк. И последнее, без зазрения совести присваивай себе имущество слабого, как победителю принадлежит трофей. В перечислен - ных свойствах портрет воина тьмы. В присущей ему категории воровства, зна- чится и воровство духовное, когда высасывается ауриламические составы из человека - божественная пыльца. Зло нуждается в обличении. И может быть снято трезвением, великим трезвением, что и есть дар премудрости. Понятно что зло мнит себя добром, тоесть мимикрирует. Очевидны и губитель - ны узурпация, похоть, мамона, магия, рационализм, рассудочность для зла должны быть оправданы, рационализированы, и выступают мимикрируя под добро, потому великое трезвение. Без великого трезвения невозможно излияние утонченной любви Почему? Нельзя питать зло и его носителей добром Добром излечивается любой - больной, изуродуваный, страждущий, за исклю - чением познавших зло и их учителей. Нельзя метать бисер...Межгалактическая ось поворачивается в сторону добра, и как следствие глубокий кризис темных миров. Зло истребится, истребится ложь... Так коротко я постарався передати, можливо не завжди дослівно цей переказ.

Чоловік розказував. Про що співають зараз птахи. Зараз птахи співають про людей. Тео, брат Тео. (Тео - Бог, для пташечок чоловік Бог) Просипайся брат Тео. Як же ти занеміг брате, просипайся брат Бог.

Які можливі етапи перед настанням Богоцивілізації. Перше це зміна самої людини. Перше це коли вона сама захоче цього. Сучасна людина - це жінка Лота, яка постійно обертається назад. Що таке братство? Що таке добро і що таке зло? Що хоче і чого прагне людина Що таке інші слова в яких вложено глибокий вміст. Жадання людини, утверд - ження як право жити у новому, воно розкриє зміст цих слів, як і інших ще смутних можливо. Якщо ви позволите я приведу слова Матері Марії, вони зовсім по іншому поводу були сказані, вони про відношення до людини. Дитя Мое, учение старых изуверов оскорбительно и мерзко. Я не нахожу других слов кроме этих двух. Оскорбительно смотреть на творение Божье даже в его фатальном и обреченном падшем состоянии как на нечто ничтожное и жалкое. Всевышний никогда не теряет совершенной перспективы видения Адама, как бы низко он не пал и как бы фатально не попал под влась лукавого Его власть, Вышнего. Мерзко, говорю Я о подобном изуверском взгляде на творение, поскольку он лишь способствует окончательному падению в пропасть и вырождению его, мутированию в нечто запретное, уродливое и невозможное...вещает только об одном: грешные, ничтожные, ни на что не годные...Оскорбительно фиксировать больного на болезни. Где способные вдохнуть в него радость новых перспектив? Где светлые строители могущие распахнуть новые двери и врата и сказать им - выходите! Вы свободны!