Gajavata

Бережіть серце, не принімайте. Все це майбутнє витре, і сліду не лишиться.

Дякую! Розширилось багато і прояснилось. За цикли, як це звязано з Землею, за саме розуміння терміну день і ніч і їхні функції, і чому так важко зараз перейти до світанку, бо все це видно на оточуючих подіях. І як Послання Фатіми, співзвучно приведеними своїми словами з нинішнім Посланням. Дуже багато нового!

По памяті, хоч при потребі ці слова можна віднайти, точні і відповідні. Коли помер Алєксій. Його було представлено. Матері Марії. Вона не хотіла з ним говорити. Мовчала. Подивилась на нього. Йому все освітилось, в мить. Вражено. Значит все направление мысли было неверным. - Да. Він запитав ще щось, потім ще. Відповідь була односложна. - Да - Да Більше Вона з ним не говорила. Запізніле прозріння.

Спогади Лусії ...Почалася Служба Божа, і коли наблизилась хвилина прийняти Господа моє серце забилося лунко в очікуванні Бога, котрий мав зійти з Неба, щоб поєднатись з моєю бідною душею. Настоятель зійшов з вівтаря щоб роздавати людям Хліб ангелів. Я мала щастя бути першою. Коли він сходив до нас, мені здається серце розривається у грудях. Отримавши з рук священника Гостію я ураз відчула спокій і непохитний мир. Я була настільки проникнута над - природньою атмосферою що відчула присутність Господа і змогла прийняти Його всіма фібрами своєї душі. Цієї миті я звернулася до Нього зі своїм прохан - ням. - Господи, учини мене святою, збережи моє серце чистим для Тебе назавжди! І відразу відчула ніби в глибині мого серця Господь сказав мені ясно - Благодать яку Я дарував тобі сьогодні, перебуватиме у твоїй душі і принесе плоди для вічного життя... (Це шестилітня дівчинка. Вона навіть не знала що таке сповідь, і на всю церкву у голос сповідалась у гріхах. Так вона вважала. Мати Марія потім усміхалась їй на це. І це дитина, з таким очікуванням і вірою)

Сумніваюсь щодо шоку, думаю це перебільшеня. Рацингер, ще будучи кардиналом признався італійському журналісту що собою являє третя таємниця Фатіми - апостасія в церкві. У деяких газетах це тоді опублікували. Апостасія - це хула на Духа Святого. Це не подвигло їх на крик, на намірення. З запущеного місця знов зробити Храм.

В пересказе. Смысл жизни человека это путь, это новая жизнь, это постоянное возрождение Не накапливать, не питать себя на земле - это ведет к бессмыслености существования...Деньги на земле не божественного происхождения. И в ос - нову социального устроения государства как некий магический эквивалент ценностей ставят преграду человеку на пути его восхождения. О мире. Образ мира в антихристовом преломлении. Каждый сам в себе Никого не трогай, принимай как есть. Если не можешь при - нять значит ты не смиренный кайся. Первая ловушка обращается равнодушием. Мир как душевная уравновешеность. Если человек спокойный (мирно спит) его ничего не задевает - значит все хорошо. Бог сказал что принес мир. Вторая ловушка заканчивается маразмом - мирное затравленное существо, ни на кого не восстающее и все происходящее воспринимающее "смиренно" Любой духовный евнух с окраденной мужской ипостасью являет это мирное существо. Никакой брани, никакого восстания, флегматичный мир с плеванием в потолок который заканчивается угашением Духа Святого, утратой обновляющего импульса, погружением в болото обыдености. Это уход от требовательности к себе, это обездвиженость.

Добре що ви приїхали.

Люди будуть збиратися, і Майдан що разу буде сформований. Зараз як відклик на ту тривогу що висить у повітрі. Коли заповіді порушуються і поругання йде, то не треба казати мир, як його нема. Про який мир іде? І що таке тоді нести Хрест? Не лжесвідч на ближнього свого. Не кажи неправди. І військо зібрав ти і всту - пив на землю і тикаєш своїми автоматами людям під ребра. Це ти чиниш неправду а показуєш на брата свого. І прикро дивитись як чоловік знов відмашку дає, постидний горизонтальний жест долонею дивлячим очам за вказівкою, як же проголосувати. Нічого для цих людей не сталось. І не згадають " Плине кача по тичині..." За ту відмашку рукою, за те що трактуєш людину як перчатку, якою можна шевелити пальцями, за ті кнопки що ти нажимав бігаючи по залу за інших, на тобі теж кров тої сотні. Той беркут, він навіть вищий за тебе. Колись, пройде багато років, він перестане спати, він знову захоче побачити тих людей яких застрілив, і вирветься в нього крик із грудей, ну як я міг... Майдан, він вишукує зараз правильності, хай навіть вона не буде висловлена словами і озвучена. Та ця правильність зуміє передати свій зміст, як невидиме випромінювання. І тоді не буде нерозрішимих проблем, не буде нерозуміння, вагання, очікування.

Если вы позволите Евгений я бы с вами обменялся мнением по поводу представленого сообщения. Мне трудно что то говорить о творчестве и книгах Анастасии Новых, я не читал. А по расказам о ней, это все таки впечатление других людей. Но о беседе, в той мере какой касается это к отношению символов, предпочтению выбора, отношению к Майдану, Украине, это при - тягивает внимание. Было сказано о Майдане: сегодня мы не будем рассуждать кто прав, кто виноват и что происходит. Тогда о чем говорить? Без проникновения в ситуа - цию трудно стать в позицию с верху. Но все таки были высказаны интересные мысли о воздействии на человеческий разум из вне, что не позволяет проявить ему собственную волю. "То что человек считает своей волей есть илюзия" Но человеку дано делать выбор, сообразуясь с тем ценным и важным, что сокрыто в нем. Иначе зачем бы Господь говорил эти слова. Слова о Майдане. "Майдан глобальное животное начало" Слова о притчах." Притча написана на уровне животного мира." Подавляющее высказывание о людях как о проявленом животном начале. О Михаиле. Кратко представлена мысль как о защитнике физического тела, говорят о сложеном в народе о нем представлении. У нас, на западной Украине совсем другие представления. Михаил асоциируется с той высотой, которая почти недоступна человеческому восприятию. Это сражающися с падшими в небесах, Защитник выбора человека в сторону света. Побеждающий зло. К Матери Божьей у нас относятся как к общечеловеческой Матери. Это уже то что идет мимо церквей. На каждой дороге, при въезде в каждое село, посвященные Ей алтари, статуи. Всенародная Мать. Там, на беседе, они совершенно не знакомы с этим. Ибо говорили о выборе Михаила как проти - ставлении Деве Марии. Когда бют в набат, речь идет о спасении. О спасении жизни, значит жизнь в опасности. Колокола Михайловского собора били тревогу когда 800 лет назад на Киевскую Русь, на Киев, напали татаро - монгольские войска. Колокола зазвучали 11 декабря 2013 года когда люди пытались укрыться, спастись за его стенами. В беседе о колоколах. Когда услышите набат Михаила поднимающий народ против своего народа. Но это надо закрыть тогда глаза на все происходящее. Разве он призывал идти воевать против другого народа?

Зникають голубі вогники по всім розділам лишаючись лише тут! Нагадаю слова Вчителя. Зараз у битві участвують всі святі і герої. Я не думаю що святі боряться у рамках лозунгів політичних партій. Ще в памяті що це честь жити у цей момент.

І повстали ангели проти Бога і воювали в небесах. І воював з ними Михаіл з вірними ангелами. І були скинуті падші на Землю і не знайшлось для них уже місця на небі. І був скинутий древній змій, обольщавший всю всленну... І стала жона на Землі, огорнена в сонце, в великих муках бо мала родити. І встав перед нею дракон і пилав їй вогнем у лице. І дані були жоні крила орла для польота. І сказано було змієві. Більше не літати йомуі, їсти буде із праха, повзати на чреві. І буде між ними ворожнеча непримеренна. І сімя змія буде воювати проти сімя жони огорненої в сонце, і жалити його в пяту. І сімя жони облаченної в сонце буде воювати проти сімя змія і топтати йому голову своєю пятою.

Казка про квітку що називається Майдан. Деколи мені Майдан нагадує квітку, чутливу квітку яка напочатку не мала колючок. Та підходили барани і починали обїдати пелюстки, тоді квітка виростила колючки, щоб барани її не зїли. До сих пір барани дорікають квіткі, за ті колючки. Та підходили до тієї квітки і інші і квітка вслухалась, що вони хотіли їй сказати. Вона впитувала кожне слово, як воду. Деколи це були слова добрі, і мудрі, а головне правда була в цих словах, і це давало змогу їй рости. Підходили й інші, які теж намагалися говорити правду квітці, та ревли цю правду як козлища. І тоді квітка почала вслухатися в тон, інто - націю, вона хотіла навчитися відрізняти. Що стоїть за словами, що вложено в них. Вона вслуховувалась і у завчений ритуал молитви чи перероджує він? Та коли вона чула голос, чистий і дзвінкий, як дзвін мечів, то вона вірила цим словам. Квітка потребує цих людей, які скажуть їй чисто, і вона їх прийме і зрозуміє. Вона відчайдушно вслухається чекаючи цих людей. На їх слова, про нове, про рішучо важне для неї, хоч думок.

Я вірю що є горній образ для України. Я вірю хоч він і скритий за хмарами та його треба призивати. Світле майбутнє прийди! Прийди! Світлом рожевим нас всіх охопи Розум наш чистий нам поверни Ми будем дихати чистим повітрям З чистого майбуття Ми будем вірити у світа єдність Бо наша доля така Ми будемо щирі, і завзяті, і цікаві Нам всім, всім. Пощастить. В злагоді світу велика Воля поруч з Любовю стоїть Нам треба зараз багато робити світ у руїнах стоїть І наша доля нині велика - праця, добро вже творить Ми перейшли всі кордони і стіни що застилали нам світ Зараз велике яскравеє сонце над усім світом стоїть Ми будем жити як жили ті предки Що відродили нам світ Дружньо і разом підем у загони щоб працювати і жить Нас легіони великих і добрих, янголів військо стоїть Наше майбутнє тверде і незламне, будем у злагоді жить Сам Бог Творець нині празднує з нами, також увесь білий світ Нехай так і буде і так уже є. Те свято, ще не настало, ще війна. Але якщо це є, є майбутнє України, горнє, вишнє, а я вірю що воно є. То його можна призивати, можна і власними словами, можна мріяти про нього, думати.

Що означають деякі слова в перекладі на зпгальнолюдську. Тотенхем принизив Ліверпуль на його ж полі. Це означає. Іде спортивний огляд фудбольних матчів, і в перекладі на загальнолюдську це означає:Футбольний клуб Тотенхем проявивши кращі свої якості, майстерність, переміг клуб Ліверпуль на їхньому ж полі. Нас ожидает "театральное" представление кандидатов в президенты. В перекладі на загально людську це означає. Кандидати в президенти будуть представляти своє бачення розвитку України, шлях на якому зосередиться будівництво держави, своє місце в світі, без пригнічення власної волі, вільно і свобідно, у пошуках нових міжлюдських відносин і власної світлої перспективи яка для неї цінна щоб реалізувати себе в світі, представити кожній людині можливість творчої індивідуальної реалізації, зуміти привнести, притягнути горній вишній план, який є, який передбачено для України.

Олександр Олесь у перекладі назвав цей розділ піст Гаявати. Це пустиня, це не піст, та й звідки первісним індіанцям знати було про це. Слід білого появивсь пізніше. Бо пустиня це для духу, а піст?, піст для тіла. Там виписана прекрасна постать. Мондамін. Він захоплює, він мені страшенно подобається. Ох і "вмію" деколи підбирати слова. (страшенно). Пустиня. Серед джунглів, та це пустиня, це прорив, це найвища точка Гаявати, це сильний запит, запит аж до відповіді. Піст Гаявати (Пустиня, боротьба Гаявати) Ви почуєте переказ Як в густих лісах постився І молився Гаявата Не за успіх в полюванні Не за славу й перемогу А молився він за долю Всіх країн і всіх народів Перед постом збудував він Із гілля курінь для себе Над блискучим Гітчі Гюмі В дні весни, тепла і цвіту В май веселий, в Місяць Листя Збудував вігвам собі він І в впівснах предивних мріях Сім ночей і днів постився В перший день усе ходив він По гаях зелених, тихих В нірці трусика угледів В нетрях оленя сполохав Чув - фазан десь кудкудахав Чув як жолудями гралась В дуплах білка - Аджідомо Бачив як гніздо звиває На сосні Омімі - голуб Бачив як гусина зграя Пролетіла з криком - шумом До боліт і саг північних Гітчі - Маніто! - Він крикнув Повний болю, повний туги Та невже ж все наше щастя І життя від них залежить?! А на другий день по річці Вздовж по Мускоде бродив він Бачив рибу він - Маномоні І Мінагу і Одамін... І Шабомін і Бімагут Виноград Бімагут пахощ Розливав і в гору вився По сучках вільхових вився Гітчі Маніто - він крикнув Повний болю, повний туги Та невже ж все наше щастя І життя від них залежить?! А на третій день в задумі Біля озера сидів він Довго він сидів і думав Над прозорою водою Викидавсь і бризкав сріблом Сріблом вод озерних Нама Грався жвавий Сава окунь Наче злотий промінь сонця Бачив щуку злу - Кенозу Шогаші і Окагавіс Гітчі Маніто - він крикнув Повний болю, повний туги Та невже від них залежить І життя і наша доля?! На четвертий день до ночі Він знесилений пролежав На землі в своїм вігвамі Як вві сні над ним роїлись Мрії, образи - примари А здаля вода блищала Грала золотом і плавко Все кружляло і горіло У вечірніх барвах сонця І угледів він підходить В тихій сутіні вечірній В пурпурових барвах сонця Молодий хтось до вігваму Голова його в блискучих Кольорових пишних перах Легінь! Кучері злотисті І убір зелено - жовтий І спинившись на порозі Довго з болем, милосердям Він дививсь на Гаявату На його обличчя схудле Мов зітхання Шавондазі В нетрях лісу продзвеніло Його мова - Гаявато! Голос твій почуло небо Через те що ти молився Не за успіх в полюванні Не за славу й перемогу А за згоду і за щастя Всіх країн і всіх народів І Мондаміна - Маїса Посила Життя Владика Посила щоб розказав він Що в роботі і терпінні Ти дістанеш все що просиш Встань з гілок зелених, з листя Встань з Мондаміном боротись Гаявата був без сили Він від голоду знемігся Але швидко став на ноги Встав із темного вігваму Вийшов він на світ вечірній З юнаком боротись вийшов І лише торкнувсь до нього Знов відчув в собі відвагу Знов відчув в безсилих грудях Жвавість, силу і надію Вдвох вони кружляли в лузі У червонім світлі сонця І робився Гаявата Що хвилини то все дужчий Та спустились тіні ночі І Шух - шух - га на болоті Прокричала сумно - сумно Криком голоду і туги Годі, досить на сьогодні Так звернувсь до Гаявати Усміхаючись Мондамін Ще поборимося завтра... Будь увечері готовий І сказавши, зник Мондамін Чи він хмаркою спустився Чи легким туманом знявся Гаявата не помітив Бачив тільки що пропав він Залишив його самого Вкрай знесиленого боєм Що в низу, в тумані ночі Ледве озеро біліє А вгорі десь світять зорі Двічі ввечері як тільки Опускалось тихо сонце Опускалося на води І тонуло в них червоне Наче вугіль що розпікся В вічнім огнищі Владики Перед ним з'являвсь Мондамін Непомітно він приходив Як роса яку ми бачим Тільки в час коли торкнемся До трави або до листя Але хто із нас помітить Як вона іде - зникає? Знов вони кружляли в лузі У вечірнім морі сонця Та спустились тіні ночі Прокричала на болоті Сумно - жалісно Шух - шух - га І замислився Мондамін Молодий, стункий прекрасний Він стояв в своїм убранні Він стояв. над головою Пера маялись - гойдались На чолі його блищали Наче роси, краплі поту І він крикнув: Гаявато! Славно ти боровсь зі мною Тричі славно ти боровся Хай же дасть тобі Владика Перемогу наді мною І сказав, додав всміхнувшись Іспит твій скінчиться завтра Разом з постом, з боротьбою Завтра ти мене побореш Приготуй для мене ліжко Так щоб міг весняний дощик Відсвіжить мене, а сонце Гріти цілий день до ночі Ти зніми убрання з мене Обірви для себе сміло З голови моєї пір Поховай мене і землю Розрівняй, зроби мягкою Бережи мій сон глибокий Щоб ніхто мене не рушив Щоб бурян, кукіль і трави Не росли і не глушили І щоб гайворон не падав На мою могилу свіжу Бережи мій сон глибокий Доки я від сну прокинусь І знімусь з землі до сонця І сказавши, зник Мондамін Спав спокійно Гаявата Чув він як співав журливо Серед ночі Вавонейса Як кричав він над вігвамом Як струмочок - Сібовіша Вів розмову з темним лісом І дзюрчав все тихше й тихше Слухав як гілля зітхає І гойдається поволі З теплим ніжним вітром ночі Але ледве - ледве чутно Цей далекий шелест - шепіт Долітав до Гаявати На зорі прийшла Накоміс І на сьомий ранок їсти Принесла до Гаявати І ридаючи казала Що його загубить голод Коли він не зїсть нічого Але він не взяв нічого Ні до чого не торкнувся Тільки їй сказав - Накоміс Підожди, побудь зі мною Поки стемніє надворі І Шух - шух - га над болотом Прокричить що день скінчився Мовчки плачучи Накоміс Поверталася додому І боялась за онука А онук шептав: Мондамін І від заходу поволі Потяглись вечірні тіні По лісах і по долинах Опустилось тихо сонце На далекі тихі води Як спускається на воду Восени листок червоний І в воді червоний тоне Зирк - стоїть уже Мондамін На порозі з привітанням Голова його в блискучих У розкішних пишних перах В нього кучері злотисті І убір зелено - жовтий Як вві сні йому назустріч Встав і вийшов Гаявата Був замучений до краю Але знову став боротись І злились земля і небо Замигтіли перед ними Як осетр у сітці бється Так у грудях Гаявати Серце билося і рвалось Наче ободи вогняні Сяв - горів кривавий обрій І кружляв разом із ними Безліч сонців ропалених На смертельний бій дивились Коли враз один на герці Опинився Гаявата Приголомшений борнею І схвильований тремтів він І стояв один у полі Перед ним в помятих перах І розірванім убранні Нерухомий і спокійний На траві лежав Мондамін Мертвий в сяєвім вечірнім... Далі буде, бо це ще не все, ще Мондамін воскресне.

Коли руки провалюються у пустоту, ти промовляєш. З розумінням і силою Марія Мати наша небесна Марія Хрест, Дівство - чистота надхненна, світло, невинність, Страстне Дух Святий, Троїця Свята

Це була просьба про захист. І була дана відповідь. У книзі Послань. Там є слово про хмару. Хмарі не обовязково бути темною, так щоб аж неба було не видно. Хмара може бути світлою і білою. Як у полі, коли збираєш граблями висушену траву, сіно і вилами передаєш на машину. І ти дуже обережний, з тими вилами щоб не зачепити когось іншого і цілий час піднімаєш голову в верх щоб подати, або стоячи на верху укласти. І бачиш ту білу, світящу, з безліччю спалахуючих світлих точок, у голубому небі з розпаленим сонцем, хмару. Там була просьба, віднестися до цих слів, бо слова значимі і важні. Я оточую себе світлом Я створюю навколо себе хмару спокою Що позволяє мені перебувати У стані спокою і рівноваги Я створюю навколо себе захист При допомозі сили Творця Його енергії

Сукупно вся інформація що розміщувалась я вважаю виявилась в результаті потрібною. Подача інформації окрашувалась. Особистістю того хто її подавав. Наложувався енергетичний відпечаток особистості. Так само виявилось трудно зрозуміти не побувавши в центрі подій. Деколи подана інформація більше передавала людину що її подавала. Ну що ж тоді ми більше взнали один за одного. Важливо все, я вважаю подане, воно свідчить події, воно свідчить ситуацію, деколи воно свідчить виключно людину що подає інформацію.

Єлена не розміщає грязної інформації. Це ви нечесні.

Пропозиція давайте уважно прочитаємо, після цього всього ще раз Послання Вчителя, повідомлення про антисвіт, пояснення ситуації, як діяти. Адже там також є такі слова що Батьківщину треба захищати. З пошаною всім Ігор.

Дякую Сонце! Про повідомлення від Марка. Я не розумію цих людей. Я не розумію і не можу прийняти насмішки, над мовою коли говоритьсчя про фільм і людина сміється над словом бо не розуміє його значення. Це називається зверхність. Я не розумію коли на початку гово - риться, набити морду, мордобой. Бо людина має лице, Морду має тварина. І порізана на кусочки, кружальцями на столі ковбаса, це вже насмішка над твариною. Я не розумію чому треба називати цю землю іменем тої державви з якої ти приїхав. У другому фільмі. Бачу неправду. Я не знаю цієї людини. Я не знаю хто це. Сцена проходить фактом який вічність зітре. Як і слова що пояснюють про що цей фільм. Це тільки намагання переключити Вас Єлена. У мілкі стички. Воно не потребує такої пильної Вашої уваги. p.s. не хочеться це пропускати бо в світлі цих повідомлень це було б не вірно. Маю на увазі троє депутатів від свободи, їхні дії у телевізійному центрі. На рівні вібрацій це було дуже низько.

Ми вчились. У нас є всі законні дозволені методи працювати з енергією.

Дякую Сергій. У Львові на майдані, у нас по іншому. З 9 ранку до 9 вечора, що години пятнадцяти хвилинна молитва за Україну. Люди знають про це, приходять, і на майдані постійно є люди. Вчора чув , як священники зверталися просто до Богородиці, зі сцени. Просили щоб захистила свій народ, Україну, взяла під свій Покров, щоб захистила від зла, від глуму, від неправди і ненависті. Хай прийде безстрашіє правди.

Про мир. Я розкажу в переказі слова Матері Маріїї. Сказано було за два види миру. Один вид миру скрита згода, потакання, соглашатєльство, з неправдою що позволяє безчисленим легіонам тьми чинити зло. Другий вид миру це невидиме кровопролиття, хрест, боротьба проти зла, це несокрушимість духа. Це те що в Євангелії було сказано - не ваш, Мій Мир даю вам. Це той Храм що людина в середині собі побудувала. Коли Арджуна запитав Крішну, свого вознічого, як же я буду битися проти Бгішми, це мій дід. (Бгагават Гіта) Арджуні протистояла армія. Крішна відповів. Цих людей вже нема у мені. Коли не будеш битися зло поши - риться у світі, світи занепадуть. Ще він сказав я Бог, міг би спочивати, та я в безперестанному творінні, в безупинній роботі. Із прадавнього. Стань як у чистому полі.

Дякую Єлена за розміщене повідомлення.