Gajavata

Дякую

Бунт ради бунту.

Cильно сказано! Приєднуюсь. Хай буде воля Божа у наших душах.

Там біля генеральної прокуратури. Молодий чоловік розказав нам, знаючи що постійно приходять нові люди. Розказав і про себе. Він колишній працівник прокуратури, бачив що діється, стало невиносимо працювати. - Мне стоило огромного труда, напряжения всех сил, выйти из этой системы. Він почав заніматися захистом, правоохоронною діяльністю. Це потребувало мужності. Та він скзав що радий що це зробив, що це було для нього єдино правильне рішення. Розповів що те чим він занімається зараз для нього нове. Перед тим він занімався по справі Макар. Врадіївка. - Вы должны помнить цель, зачем сюда пришли, не дать себя спровоцировать. - Пока наша акция мирная они не смеют нас тронуть. Вони разом з іноземемними спостерігачами відвідали затриманих, сфотогра - фували побої. Поінформував про усі зусилля по захисту, як юридичного, так і любого іншого законного але неординарного способу що може принести результат. За цей час колона людей "регіонів" обійшла квартал і появилася на вуличці. Хтось із них крикнув зле слово, у відповідь хтось із наших миттєво віповів тим же. Двоє тут же торкнулися його руками, не продовжуй. Злий окрик з протилежної сторони теж не отримав підтримки. Хоч я пишу вони і ми, наші і не наші, я розумію що це не зовсім правильно, я намагаюсь відшукати, привести слова у відповідність. Він попросив нас. - Скажите им что мы мирные. І це пролунало у всіх, в один обєднаний потужний голос. Ми мирні, ми мирні, ми мирні... Він розказав що вони часом перегороджують вуличку живим ланцюжком лягаючи на землю, тримаючись за руки. Це привертає увагу. Переступити через людину. Не кожен зможе. І деякі, розуміючи, вертались назад, поверталися на іншу вуличку щоб не переступати через людей. Він сказав, що підтримка людей, їхня присутність тут це важлива...

Вірите ви чи не вірите, з ентузіазмом сприймаєте, чи з намаганням надсміхатись, а кожному прийдеться понести свій хрест.

Анджей Сапковський Сага, цикл творів, з різною назвою обєднаних основними героями, їхньою движучою силою. Геральт, Цірілла, Єніфер...Навіть малозначимий персонаж що появляється, про якого мова далі іти не буде, перестає бути малозначимим. На мить в ньому сконцентровується вся увага, не важно що епізод повязаний з ним скоро закінчиться і мова про нього йти уже не буде, зараз він головний. Люди експериментують із генами, стараються надати людині тих рис що позволять бути життєстійкими в житті, цим в основному занімаються маги. У цьому в них успіхи. Ціленаправлена робота приводить до продовження життя у рази по відношенню до інших. Із звільненою силою що таїться у них вони справитись не можуть, появляється феномен, мутація. Появляються чудовища, процес виходить з під контролю, і тоді як антитеза направлено розвивається ще змалку, у дітей зміни. Їх далі навчають, тренують, вводять генотропні рослинні препарати, після яких виживає одна з десяти, нещадні тренування, вони мають захищати людей від того що породила магія. Кілька цивілізацій якийсь час співіснують разом, крім людей ще ельфи, є й інші народи. Люди витісняють ельфів, ті змушені переміщатися в гори, їм відводять все мен - ше місце для існування. Від людей відділяється група, група що називає себе друїдами, маленькі острівці. Вони поселяються в лісах, вони злиті з при - родою, вони стараються утримати баланс, відвернути занепадання. Цінять любе проявлення життя, і сама природа помагає їм в цьому, відкриває свої тайни, захищає їх. Маленькі островки релігії, що зберегли чистоту. Це в основ - ному жіночі храми, храми де почитається високе жіноче начало що уособлює божество Меліталє. Королі що мають свої маленькі королівства, люди. Все це розірване, втрачає звязок, глибина знань що притаманна магам, їхнє довге життя контрастує з коротким, позбавленим вищого змісту життям людей. І легенда, що прийшла з давніх часів...

Чітко відповісти на поставлені запитання поки не можу. Та в медитації зумів побачити, звязки. Цілиій мозок був оточений білими світловими променями, що зєднували між собою різні точки. Деякі на бокових сторонах утворювали рівносторонні трикутники. Звязки йшли в різних напрямах, лише прямі лінії. Усередині була друга група, іншого кольору, червоні лінії зєднували іншу групу. Плавно все зробило повний оборот навколо осі. Утримати далі зображення я не зміг

Це немає звязку з попередньою темою, просто цікавий вірш. Вірш Із книги Германа Гессе "Гра в бісер" Гостя в горах, в стенах монастыря В библиотеку в час вечерне ранней Забрел я как то. Багрецом заря Высвечивая тысячи названий На корешках пергаментных горела И я, придя в восторг, оцепенело Взял том какой - то и поднес к глазам "Шаг к квадратуре круга" ну и ну Подумал я, прочту ка я взгляну Сперва на этот в коже с золотым Тисненьем том и с титулом таким "Как от другого древа съел Адам Какого же? Конечно жизни. Ясно Адам бессмертен. Значит не напрасно Сюда пришел я. И еще заметил Я фолиант, он ярок был и светел С цветным обрезом, толстым многолистным И пестрым заголовком многописным Всех звуков и цветов соотношенья А также способы переложенья Любых оттенков цвета, в ноты, звуки О! Как хотелось мне! Азы науки Такой постичь. И я уж верил Прекрасные тома перебирая Что предо мной библиотека рая На все вопросы что меня смущали Что мозг мой возникая иссушали Здесь был ответ. Без жертв и без потерь Здесь каждый титул, каждый корешек Сулил победу над духовной жаждой Ведь каждый к знаньям отворял мне дверь И обещал плоды такие каждый Каких и мастер редко достигает А ученик достичь и не мечтает Здесь, в этом зале был нетленный, вечный Смысл всех наук и песен заключен Творений духа свод и лексикон Настой густейшей мудрости конечной Здесь в переплетах предо мной лежали Ключи ко всем вопросам вековым К загадкам, тайнам, чудесам любым И все ключи тому принадлежали Кто призван был увидеть их теперь И положил я на пюпитр для чтенья Одну из книг дрожа от нетерпенья И без труда священных знаков строй Вдруг разобрал, так с незнакомым дело Во сне справляешся порой И вот уже летел я к тем пределам К тем сферам звездным, где в единый круг Сходилось все что виделось, мечталось Мерещилось в пророчествах наук Тысячетелетьями. И сойдясь сцеплялось Чтоб вновь затем другими откровеньями Весь этот круг открывшийся пророс Чтоб вновь и вновь за старыми решениями Неразрешенный в высь взлетал вопрос И вот, листая этот том почтенный Путь человечества прошел я в миг И смысл его теорий сокровенный Старейший и новейший враз постиг Я видел: иероглифы сплетались Сходились, расходились, разбегались Крутились в хороводе и кадрили Все новые и новые творили Фигуры, сочетанья и значенья По ходу своего коловращенья И наконец глаза мои устали И оторвав их от слепящих строк Увидел я что я не одинок старик какой - то рьяно в этом зале Трудился, архиварий может быть У полок он усердно делал что - то И захотелось мне определить В чем состояла странная работа Его увядших рук, за томом том Увидел я, он извлекал, потом По корешку знакомился с названьем Затем к губам своим бескровным ловко Том подносил, и старческим дыханьем Отогревая буквы заголовка А заголовки окрыляли ум Стирал названье и писал другое Я долго на него в недоуменьи Глядел, и снова принялся за чтенье Волшебной книги той, где встала было Чреда картин чудесных предо мной Лишь тусклый свет пергамента пустого И чья то на плече моем рука Легла, и я увидел старика С собою рядом встал. Он книгу взял Мою смеясь. Озноб меня пробрал Он пальцами как губкою, потом Провел по ней. макнул перо в чернила И без помарок новыми названьями Вопросами, графами, обещаньями Оно пустую кожу испещрило И старец скрылся с книгой и пером

Друге повідомлення це Вам Діма.

Що написав то написав. Хочу тільки сказати що за любу допомогу, вдячність.

Ви вистояли трудну ніч Єлена!

Майдан ранена птиця. Десь появилось відчуття, що там треба бути. Може й не багато зробиш, та бути там. Так змучена Руслана увечері, зі сцени, коли їй сказали що звідусіль їдуть люди, дзвонять що будуть, масові дзвінки, втомленим з гіркотою голосом - ну це ж треба було так всіх довести. Суботній майдан. З ранковим затишшям, ніби невидимі терези зважували все і всіх, тримаючи в рівновазі, та все ж покачнулись. І він почав рости. Майдан живий, це структура, спільними зусиллями створений організм. Був виставлений захист, була охорона майдана, були люди що добровільно взяли на себе різноманітні обовязки. Хтось підтри - мував вогонь і кожен на кілька хвилин міг підійти до бочки з гоящими дровами і погріти руки, хтось готував, грів у великих ємностях воду і можна було підійти і попити кави чи чаю, чи бульон у пласмасових стаканчиках. Він був нещадний до деяких проявів і підвипивші люди зовсім не могли попасти на його територію Була переступлена межа. І вже не можна було просто так, ходити на роботу, чи просто жити своїм життям ніби нічого не сталось. Вишукувалось слова. Старалось бути дуже уважними до своїх слів, розумілося що по за словами є й глибше розуміння. Це хотілося віднайти. Та був знак. Над усім. Люди не мають ховатися в храмі, жити під страхом. Було багато хороших красивих людей. Було велике намагання віднайти те що шукається, за що бореться. Це виразилось навіть у піснях. Були виконані дві пісні на слова Лесі Українки. Це боло високе. Виступала одна людина, дякувала майдану, що люди прийшли. Слова його дзвеніли, були послідовними вдячними, молящими, надихаючими, просящими. Він вірив в майдан, що все це не даремно, дасть плід. Він старався прояснити що таке добро і що таке зло. Майдан не хотів його відпускати. І ще довго лунало над майданом - дя-ку-є-мо то-бі ! Виступала і людина у священницькому одязі. Передам деякі моменти. Бо заставляють задуматись. Були сказані слова, до майдану. А зараз скажіть тричі - відрікаюсь від сатани. Майдан мовчав, звично, покірно перехрестився, потім сказав те, що хотів почути священник, а тепер тричі - віддаюсь повністю під Покров... потім ще щось. Задавлені, пригнічені, але знайшовші в собі силу прийти сюда люди, мені хотілося в цей момент сказати їм інше. Ніби від Імені. Поранена птиця. Ти безконечно Мені дорога, своїм мовчазним поглядом направленим в небо. Ти колись розпрямиш свої крила і злетиш вверх і Я покажу тобі всі Свої багатства. P.S. Ранком у неділю. Із помосту попросили, зібратися кілька сотень людей і піти пікетувати генера - льну прокуратуру. І ми пішли. Не всі дійшли. Була відчутна величезна напруга. Вдовж тротуара у якийсь момент появились довгі щити - огородження. Вони обмежували, вони притискали. Ми ввійшли усередину між щитами і забором, там стояли люди. Закутані у прапори із написами, партія регіонів. І ми пройшли, черкаючи один одного... Ось і генеральна прокуратура. Там стояли два ма - леньких намети, кілька чекаючих нас людей, і міліція стояча на сходах. Із чекаючих виділився молодий чоловік, пояснив для чого ця акція. Було затримано девять чоловік. Після сумнозвісненого побиття беркутом. Після їх побила ще й міліція. Зараз вони перебувають у підвалах, показавши рукою на споруду. Деякі потребують невідкладної медичної допомоги. Ми з іноземни - ми спостерігачами увійшли в середину, ми сфотографували побої, намагаємось звільнити цих людей. Ми тут знаходимося, кожного дня, кожної ночі, бо в цих людей має бути надія, і ваша присутність тут важлива... P.S. Бачив у магазині таку картину. З одної сторони ящики - вино імперіал, з другої сторони ящики, з яблуками. Поміж ними на куті акваріум з рибами - форель річкова. По недогляду спустили майже всю воду. Риба бється, бореться за життя, високо підскакує. Нижній шар уже не має сили, лежить. Найсильніші ще боряться. Мені часто сняться сни, де я бачу людей у вигляді рибок, де вони плавають, і яка вода. Та і сим- вол християнста - риба. Підходить працівник, включає воду, подає кисень, акваріум наповнюється, риба оживає. Він виймає одну, дивиться на неї, на нього кричать, її хочуть купити, він застиг і дивиться. Дає, незрозумілий погляд, людини що намагається зрозуміти. Красива риба, хоч тобі дали воду і включили кисень - кінець у тебе один - на розжареній сковородкі. Чи то митний союз чи то євроінтеграція - мені здається кінець один, як риби на розжареній сковородкі. Бо система мамони, влада грошей не має жодного майбутнього. Треба шукати іншого, інших опор в житті.

Я думаю це ланцюгова реакція, що передається від кожного до кожного і приводить до вибуху, як при вибуху водневої бомби. Тільки воднева бомба руйнує, нищить, розчеплює елементи, а це творяще - у мить все прео - бражаюче у єдину правильність. І всі це зрозуміють. Потрібна тільки одна людина що зможе це зробити.

Марія, це я віповів не вам.

Хто мішає людині, якщо вона хоче, проаналізувати ситуацію. Легше скористатись готовим висновком з чужих рук. Своє тут, тільки заголовок. Адже це не вчора почалось, те що призвело сьогодні до майдану. Хоч кожен має свій хрест. Та в Києві зараз дуже важливо, бо все схрестилось на Києві. Це що зараз відбувається це не вибір цивілізаційного розвитку, схід чи захід. Так ніби нічого людина не розуміє і де то їй притулитиссь навіть не знає. І от готові рецепти, а ти не думай, ти вибирай. Хіба ці люди що приїхали, хіба вони знають умови договору? І хіба вони проти Росії? Хіба ви не чуєте, це крик за допомогу. І що би було якби договір з Євросоюзом був підписаний, а Юлія Тимошенко лишилася би в тюрмі? В нашестя Батия, і в часи опричників люди ховалися в храм. І зараз те саме, поховалися в Михайлівському Соборі. А ви кажете ми нічого не розумієм. Люди не задовільняються старим. Наша Свобода оголошувала у свій час засади економічної програми. У Львові. Ми проти крупного капіталу, ми проти міліонерів, ми за дрібну буржуазію...Люди при цьому повідвертали го - лови. І нове, що прийде, я вірю буде основане на інших принципах. Бо якщо людина для тебе дорога, важлива, ти не будеш користуватися нею, експлаа - тувати її. Бо цє несумісні речі. Це що на майдані це зовсім інше. Люди прийшли бо вони мають право. Жити без страху. Бо вони люди.

Вискажусь, про це що не ішла річ, як можливі взаємозвязки. Таламус. Через потужньо розвинуту систему кровотоку є найбільш орошаємий кровю по відношенню до інших центрів. В цьому я бачу його звязок із серцем. Можливо вислів опустити розум у серце забезпечується цією звяззю. Епіфіз - гіпофіз. Ця система дає можливість внутрішнього бачення, контролю за роботою внутрішніх органів. Тобто це не повинно бути віддано у відання механічних прцесів регуляції. Бо тоді участь свідомості у функціюванню організма зменшується.

Повстання в Карлазі. Переказ з прослуханого. Після перемоги у Великій вітчизняній віені творяться незрозумілі речі, відновлюється Гулаг. Я постарався записати прослухане, усе що зміг. ...После победы, с 1946 по 1953 год Гулаг возобновляется по прямому приказу Сталина. В стране разруха, кто будет восстанавливать светлое будущее.. Лагерь в Караганде, Казахстан. Средоточие 57 национальностей. 7о процентов боевых офицеров, верующих, их называют сектантами, другими именами, но пусть это будет для меня светлые люди, а также других, осталь - ных, со своими судьбами людей... Боевые офицеры, герои орденоносцы, дважды, трижды герои, от одного до десяти ранений, победили страх смерти, потеряли многих своих друзей... Многие получали благодарности от других стран за спаение, их высшие ордена - этого было достаточно чтобы послать в Гулаг...Сталин посадил элитный офицерский состав - несколько десятков тысяч офицеров... Там они знакомятся с верующими... Те предлагают им другое оружие, более сильное чем они научились побеж - дать. - Нет оружие. - Доброта, бесстрашие, беззлобие... И офицеры приняли их. Они привыкли побеждать силой оружия, а те говорят - вас обманули, побеждать силой добра, силой Духа. Добротой зло побежда - ется полностью. Даже генералы принимают это, не видят в них фанатиков, а христов. Офицеры потрясены духовностью этих людей. В стране где поощряется доносительство, стукачество, властвует страх - вот коммунизм в действии. Они любят друг друга, вот есть святые, они готовы умереть друг за друга... Раскажу в чем конкретно выражался бунт. Это было что - то несказанное, я передам вам. Ближе к полуночи зэки проломали, в Калгари, проломали стены, проломали стены и в женских бараках Семь тысяч мужчин и женщин взявшись за руки, с молитвой пошли на охрану. Охрана оцепенела, охрана задрожала, потому что понимала это богатырская сила их сметет. Полковник нач лагеря приказывает им стрелять. Они стреляют. Офицеры не боятся офицеры идут, стоят насмерть. Кто то умирает. Мертвецы не падают, мертвецы идут. Слышите, я говорю не от себя, не от мистической библиотеки, сохранились живые свидетели. Которые говорили - шли взявшись за руки сплошным строем. Убивали каждого третьего и никто не падал. Вроде бы мертвые и как живые. Все перемешалось как на Бородинском поле. И когда охрана видит что мертвые идут, что вообще смерти нет... Без единого выстрела вытеснили вооруженную охрану. Им говорили не воо - ружайтесь, не пользуйтесь дьявольским инструментом. У офицеров было сомнение, ну как драться без оружия против вооруженных. Но им сказали не вооружайтесь. Оставте им оружие, они не будут в вас стрелять. Прогоняйте их за територию лагеря со всем их скарбом, с едой, с автоматами... Вот такой брачный чертог, вот как произошло восстание в Калгари. Ну какие они зэки. Опишу вам 140 дней после победы в лагерях. Их не смели тронуть 140 дней. Шлют депешу в Москву - пришлите помощь, их много а нас мало. Заключенных в Калгари было семь тысяч, охраны семсот. С Москвы ответ - не убивайте, нам нужны рабочие руки... Бесстрашие, беззлобие, братство - ключ к зарождающейся богоцивилизации. Не думайте что они были наивны, они знали что их ожидает...Они говорили: ну что война, война детство, а вот умирать с любви, чтобы наши дети были свободны и счастливы, коммунизм только уродливая форма богожительства. Лагерь был окружен огненым кольцом. Кто то пытался за огненным кольцом стрелять, пули не проникали, не брали. Дальше обстоятельства сложились так. Нач лагеря шлет депешу в Москву. В Казахстан в ответ приезжает сам нач. Гулага, зам. министра МВД, нач. управления надзором, несколько крупных генералов МВД. Офицерам предлагают 8 часовый рабочий день, свободный выход из лагеря, трех разовое питание. Как бы вы думали отреагировали офицеры. Вот благородство. Они отказы - ваются. Они говорят мы жертвуем за людей. Отмена Гулага, отмена сталинизма, отмена мирового Гулага, мы за человеческую свободу, мы за человека... Среди этого лагеря сидели и американские юристы и английские журналисты, международное вече очень образованых людей ходатайствующих за все человечество... Генералы разъезжаются, приезжает команда. 8 танков, 20 бронемашин, пушки. Большинство офицеров погибает... Возлюбленные мои, Гулаговские бунты ( а после этого прошла как бы волна по всех лагерях ) только прообраз той великой революции сынов света и доброты которая происходит на наших глазах, несмотря на ожесточения сил зла...

Поки тільки ідея. Можливо ми зможемо в подальшому прийти, установивши правильно взаємозвязки, зєднання, розуміючи взаємодію точок - центрів, а також точок і відділів головного мозку, центральний, додатковий канал. Можливо в результаті можна буде працювати з тілом. Наприклад регенерація втрачених органів, відрощування їх. І якщо існує досконала енергетична матриця того чи іншого органа можна знаючи відновити роботу, оновити, переключити, генерувати програму зцілення.

Я так зрозумів що по фотографії можна визначити, через ваші прилади Єлена ауру людину. Чи має фотографія, а це статичне зображення, зафіксо - ване у моменті часу, звязок через поле з реально живучою людиною. Чи може фотографія фіксувати зміни у полі, чи передається відповідна зміна інформації, і чи фіксується це якщо це так?

Дякую!

Любе обєднання можливе на основі ясності цілей, близкості їх. Інакше союз буде нетривким. Любе підспудне бажання підчинити, через загальнолюдські принципи, через декларацію їх, через проголошення, буде виявлено. Бо в основі буде лежати зневага до людини, і люди це відчують. Чому відсахнулись до Європи? Я думаю в основі лежить пошук захисту. Захист людини. Я думаю це первинне чим двигається цей рух.

Вибачте, можливо мені і не слід було це писати, а вам читати. Та поговорити про ці прості речі мені ні з ким.

Без основи. Я відвозив тачкою відходи від будідівельних матеріалів, та й просто сміття, далеко, в металеві контейнери, бо в нас не було передбаченого місця для складування і вивозу, та й розчленити відхід від сміття не завжди вдавалось. Коли почув окрик. Ти що робиш! Це дуже далеко, а ти тратиш час, скидай під церкву. Усе сховається, усе прикриється землею, ще ж підсипати. Ти що не бачиш? Що ще до двох метрів підсипати прийдеться. Я не буду скидати сміття під церкву. Так воно і було. Ось пройшов деякий час, мали приїхати машини з грунтом, бо робота з виположуванням території не була завершена, і довелось нам ще з одним робочим готовити місце для прийому грунту, та й заросло все і прийшлось вирубувати, розчищати. У віддалік ми складували усе що не мало би бути сховане землею, що не пішло би як основа. Виросла велика купа, на неї було неприємно дивитися, одне перечислення що вона містила у собі неприємно вражала. Ось робота і закінчена. - Добрий день. Привіталась незнайома миловидна жінка. - Я з житлово комунального відділу, і я хотіла би оглянути місце бо зараз приїдуть наші машини. Ми зібрали відходи з ремонту доріг, і деякі відходи з матеріалів будівництва, де це все можна висипати? Ми говорили. Що не можна це скидати для підсипки, бо основа має бути чиста. Основою має бути грунт, а як необхідно, для укріплення і камінь. А те що не пішло комусь в роботу, чийсь виявлений відхід не можна давати для підсипки, як основа він не піде. Подивіться на цю велику жахливу купу, що ми наз - бирали з під насипу. Це те, що вдалося назбирати за пів дня, остальне при - сипано. Чи мають люди по цьому ходити не знаючи? Колись було не так. Колись таке місце вважали святе, ніхто би не насмілився таке скидати. Це ваше, тихим голосом заперечила жінка. І це ганчіря, порожні пляшки, і роз - чавлені консервні банки, і банки з під фарби, і чиїсь розірвані черевики, все це ваше. Ця жахлива велика купа ваша, я хотіла тільки відхід. Що ж тоді робити? Я теж хочу щоб це місце було чисте. Я буду говорити з настоятелем, я прижену бульдозер і ми це заберем. Я теж хочу щось зробити для церкви. І було поговорено. І приїхали машини. І ссипали чийсь відхід, чиєсь що не пішло комусь у діло, під церкву.

Неправильна казка. Неправильні виводи. Неправильна побудова. У кожному камені щось сховане. Своє. Він же не піднімав цілий час один і той самий камень. І ця ціленаправленість, вона говорить за протилежне. Я бачу інше. Він уважно дивився на камінь, щоб зрозуміти його суть, а потім бережно клав його на місце, дивився на море. Море, це житєйське море, або це світ проявлених чи прихованих можливостей, та хай буде й просто море, туда не обовязково кидати те, що не зрозумів, або не знайшов бажаного. Мені хочеться, образно виражаючись, у цю історію, у цей стакан з холодною водою долити трохи сонця. І він не викинув той гарячий камінь що знайшов, він все зрозумів він підняв і взяв його з собою. Бо коли цілий час холодно і холодно, так хочеться тепла, бо коли хмари і хмари, і не видно просвітку, так хочеться чистого неба.

Я поздоровляю Михайла Із днем Ангела Архистратига Михаіла!