Gajavata

Ну, що ж, хай буде й це. В кладових слова ще багато, інших, нескінченних слів.

Вот мы были сейчас на конвенции в Москве... Розкажіть про зміст цієї конвеції. Вона становить інтерес? Які питання там розглядались? Як вона називалась? Ви виступали на ній?

Я би хотів щоб можна було вийти уночі на вулицю і ніхто би не опасався за своє життя. А у день не натикався на частокол розрушаючих слів які використовують навіть старші люди, для звязки, без всякої злоби, та без - думно, не розуміючи вложеного змісту. Ще я хотів би щоб порушилась ця стара канва, вибоїна на дорозі - поширена думка, робота - пенсія. А дальше? Нічого. Я буду жити заради дітей. Кажуть. Деколи. Я так чую. Я хотів би, якщо це важливо для людини, щоб під цим була опора. Щоб у цієї людини, яка рішила жити заради дітей було щось вагоме, що вона могла подарувати дітям. Я хотів би щоб у людей похилого віку, які прожили уже великий період у житті, щоб це не був для них кінець, щоб життя розгорнуло і представило їм нові можливості...

Це теж по вегетаріанству, ну може чуть, чуть. Був момент коли сутужно було з роботою, невиплата зарплати і всюди були похмурі занепокоєні лиця. І появились люди у найбільш любимому місці відвідин львівянами - проспекті що веде до оперного театру. Вони були в оранжевих туніках. Поряд великий подовгастий казан вщерть наповнений паруючою їжею. Основа була рис із різноманітними приправами із овочів. Все це якимсь способом підігрівалось, без слів робилися жести покуштувати. Люди підходили. Підходили і "наші вірні". А що ви тут? А як так? Ми тут. А ви? Та ті казали це не має жодного відношення до релігії. Ми хочемо нагодувати людей, пригостити, бо є голодні і безробітні. Люди бачачи ці спори підходили і кошту - вали, і дякували і захищали тих, в оранжевому.

Ні-чо-го серйозного. Велика черга, і я в кінці цієї черги. В руках піднос, на підносі хліб. В мене уже все є. Собі зауважую. Вдома теж я найбільше люблю їсти хліб. Хочеться відійти в сторону. Дивуюся трохи, чому піднос в руках, чому в столовій, уже давно не заходжу в подібні заклади, волію оставатися без їжі, навіть коли довга робота у іншому місті. Ще глянув уперед, цієї черги. Гарне освітлення, жінка у білому обслу - говує усіх, до кожного підійде. Долинає ще, уривок розмови. Ввічливе запитання - чого вам іще. Та я ж вам говорив, ще минулого разу, далі викладає зміст зауваження. Черга завмерла, з повними підносами, ще чекають. Не сядуть за стіл, не поговорять, не здвинуть столи. Та хай навіть по окремих столах, та чомусь чекають. Це був тільки сон. Ні - чо- го серйозного.

Часточка вірша Вижу я индийского героя Он когда мечом бы надо сечь Посреди неистового боя Опускает вдруг бессильно меч Говорит губами Еле слышно В том смертельном гвалте боевом Боже Всемогущий Вечный Кришна Для чего на свете мы живем... Евтушенко (Мені близький Арджуна із всіма своїми запитаннями, бажанням знати)

У мене не получається медитація. Щось інше - виходить. Та це не те, що було задано. Коли читаєш, а в рівній степені це і послання Матері, коли закриваєш очі, виникає диск світла в полі зору. Це на рівні очей, міжбрівя, деколи це просто на вулиці, прямо перед тобою. Ще, багато нового, в відчуттях, виразити поки що це не можу.

Смертельна тоска. Від цих віршів.

Жінка - діва, вона ж душа, вона ж целомудріє, вона софія, софія ж мудрість. Чоловік теж діва, хотілось би так. Бо діва це душа. Це та душа якій відчиняють двері, а не посилають мудрість у світі надбати.

Спасибі Єлена, спасибі Учитель.

Ви завжди, приведете до тями.

...как и мы, но лучше нас... Тільки жаль дітей. Ніхто їм не пояснить чому стріляють, чому ненависть.

інтересно... Якщо можна поусміхатись Я теж з легкістю повідмовляюсь. І від Рітца, і від обслуги, та я це ніколи і не просив. А Ейфелову вежу хотів би побачити. І хотів би побачити ще тисячі різних місць на планеті.

Дуже печально це. І велично водночас. Та є продовження. Як назва. Солнечный народ или окно в будущее !

Цивілізація Все Для Нас. Тільки ми і важливі. Тільки те що ми думаємо, що відчуваєм. Тільки те як це нас затронуло.

Хотілося б знати більше про історію Землі. Цивілізацій, проектів. Які відмінності у розвитку, які нові напрями привносили Творці під час зміни управління. Пять - шість мільярдів років - учені датують вік Землі, пять мілліонів років людської цивілізації. У який віковий період у цій шкалі часу був сотворений Адам? Чи можна більш детально розповісти про Адама? Це довгий термін, а ми ніби знову на початку , знову на старті. Які причини, що спричиняло те, що цивілізації рушились і доводилось починати все спочатку. Хто такий був Рама? Атлантида. Відомо про неї що це острівна цивілізація. Як так сталось що древні землі України теж називалися Атлантидою, володіли золотими ключами, були осередком зарод - ження нових цивілізацій.

Часточка, уривок з поеми. І чому так? Що часточка деколи видається більше ніж ціле. ... Простіте серцем і нічого не кажіть допоки вас триматиме згори летючий намагнічений порив І - зосередженним - направитись велить нелюдська наростаюча журба за простором, де є любов хоть мить одну де справжні ми мій неприборканий духовний круголіт із серця й легких речовин - на всій землі стає вже неможливим в низькій днині як не було ще легшої людини із більшою журбою до людини немає в світі й тяжчої межі як дивно: перероджуватись в інше для чого нижчий світ людей - чужий я між людьми вже так осиротів так розпрощавсь і все оддав - осиротілий що в духові останні дні на тілі горять... Ігор Шевчук

Усмішка осяянного чудовиська. Поема. Часточка. ...от ви когось назвете ворогами А чи знаєте, що ви були надія їх остання ? - Хоч несвідомо, заглянути в вашу душу Й, учепившиссь, вирватись із пекла Хто відштовхнув людину й ворогом нарік - Убивця брата. Чи сестри... Синок: Тату, що таке дощ? Тато: Небесні срібні ниті, що одмивають очі духом Це сліди дум у живій душі - грозі Синок: Чому трава зелена? Тато: Бо в неї дух такий, такого кольору Бо знає хто чим дихає Дає знання допомагаючі, ненавязливі... Синок: Чому небо голубе? Тато: Воно - це душі чисті всі, для всіх Небо творить, тому і голубе Синок: Чому Сонце гаряче? Тато: Всю душу віддає усім, й живе завдяки всім Синок: Що є Земля? Тато: Мати усіх, колиска і душа, жива істота. Синок: А що є світ? Тато: Велика одна - єдина душа жива Це Небо і Земля, Сонце і Вітер Жінки і Чоловіки - все Хто бомбу кинув чи думку злу - у себе кинув Синок: Ти кажеш просто Тато: Справжнє все - просте. То люди в забобонах складних Найтяжче їм зрозуміти просте Головне - потайна внутрішня свобода Воля серця Як у дітей - джерело Бога В кого в душі немає волі Той іншим може звести тільки тюрми... Ігор Шевчук

Я деколи розміщаю, щось із послань Матері. Під нашими куполами, де я працюю, це не цікавить жодного.

Намагання відчути світло. Відчуваю два моменти. Світло проходить крізь стіни, заливає простір що обмежений стінами. Напевно це те що я розумію як нові знання. Стіни - попередні уявлення. Можливо вони були не розширені, не поглиблені, не затребувані. Можливо це мої внутрішні простори, і світло проникаюче через стіни - відповідь на запрос. Якщо ти шукаєш світло !, то і світло шукає тебе. Світло, як у природі. Коли ранком, коли ще дуже рано. Можна побачити сріблясті потоки. У лісі, коли потік проходить через листву. Це те що живить всю природу.

Скільки хлібів !

...Нарушеный мир - знак слабости веры. Вверяй передоверяй, простирайся. Одно - вера в целом, во Христа... и другое - вера в частности. сейчас. Одно вера как любовь, другое как свидетельство. Свидетельство веры не только перед другими, в последней правде...свидетельство веры еще и сокрытое от мира, в брани. Вера в провидение и его ангелов не должна уступать вере во Христа. Очами веры озирай происходящее и помни. Господь не попустит ничего, что противо - речило бы Его планам для Его сочетаных. Волос не упадет с головы вашей, говорил Он ученикам в земные дни. Мне остается только повторить Его слова, с таким трудом усваемые... Мати Марія.

У цьому моєму затворі, коли я виїжджаю до Львова щоб побродити по його вуличкам, деколи мені видається що я знаходжусь в іншій країні. І навколо мене чудесні, інші люди. Таке трапляється інколи і ти бачиш незвичне, як зупиняється половина вулиці, людей перед тим кудись поспішаючих. І ось. Ніхто уже нікуди не спішить. Усмішка незнайомої людини. І зупинились люди, і утворили коридор на цій гомінкій вуличці, на цьому вузькому тротуарі, щоб пропустити. І тоді хочеться описати це і появляється відбиток, миттєва сцена, і ти описуєш це і називаєш - Усмішка світлої юності. Або - Ми приносимо інший вітер! Або. Маленький столик. І стелаж. Двоє. Молода дівчина і чоловік з сивим волоссям, вільно хвилями спадаючих назад, у світлому костюмі. Книги, журнали. Журнали під назвою "Вартова башта". Чоловік як потім виявилось приїхав із Великої Британії, і тому половина книг на англійській мові. Читаю назви, оглядаю книги. Дівчина - Вас це цікавить? Вона рада, хоть хтось підійшов, зацікавився. Можливо Вам щось незнайомо, можливо Ви хочете знати? Та ні, я теж, добираю слова. Ви черпаєте виключно із Писання, а в мене все по іншому. Що ж може бути по іншому? Що ж може бути окрім Писання? Так невимушено по дружньому почалася розмова. Я задаю питання, коли я щось не розумію, коли хочу знати. Я задаю питання. Кому? Тому хто чує, хто чує всіх. Хто не відмовить у відповіді. І ми говорили, про всі ці речі. І про Каїна і про Авеля та його незвичне жертво приношення. І чому не можна убивати. Тварин. Про заповідь - Не убий. І чому вона така коротка. І ви, ви отримуєте віповіді? Так, різним способом. Але вона є. Вона обовязково приходить. Ви отримали відповідь про Авеля? Вона хоче вмістити в собі, хоче розрішити виникнувше протиріччя. Є Хтось. Хто Всеблагий. Він не може благосклонно приймати жертву, вбивство первісток. Вона в це уже вірить, а як же, як же тоді Писання? Ви отримали відповідь, про Авеля? Отримав. Розкажіть. Задайте самі це питання, якщо ви хочете, якщо хочете знати відповідь. Відповідь, вона буде. Чоловік із сивим волоссям, він намагався зі мною говорити, він теж включався в розмову. Він говорив на англійській, приводив цитати з затертого до краю Евангелія. Та мене вразило не те. Інше. Він із Великої Британії, і він тут. Серед незнайомих людей, не знаючи мови. І він приїхав.

Мені подобається те що ви захищаєте те що вважаєте цінним і має право бути захищеним. (останнє, те що ви зауважували - це стосується тільки нас)

Я вітаю Вас Ігор Міро! Здається ми з Вами живемо поряд! У сусідніх містечках.