Gajavata

Я знаю людину що не встала. ( На відміну від вашоі співрозмовниці) Він чув слова про космос. про всесвіт. Таких прекрасних слів він більше ніколи не чув. Кімната була переповнена, Люди спали на підлозі... Тепер він не може дивитись на себе у дзеркало. Єдине що цей чоловік зумів виробити це рівноважність і розуміння проісходящого.

Вітаю Руслан. Я все чомусь з запізненням.

Розкажіть про Матір Марію. Про що захочете розповісти.

Дуже інтересно все. Дуже цікава сама людина. Все таки відчувається намагання всесвіту допомогти, щось показзати людині. Навіть таким незвичним способом бурхливого потоку. У неі є бачення, якою має бути жінка і яким має бути чоловік. Не хочеться, щоб конкретні побажання возводились як міра вагів. Людина все одно глибша, несподіваніша. Як ви дивитесь на те, щоб продовжити ці розмови?

Це не моє. Спитали землю і небо, що вище, небо чи земля? Земля, сказала - Небо. Небо відповіло - Земля. Тільки на землі душа може все подарувати. все віддати, до останнього подиху.

Ранкова розмова. Вранішня пробіжка на окраіні міста закінчувалась. і я завершував її дихальною гімнастикою. Треба було вибрати безлюдне місце мимоволі подумав собі. Поодинокі ранкові прихожани проходили по тій же алеї. Захотілось вдихнути запах троянд. Зайшов за огорожу. Жовті троянди. Дві хвилини. Інтуїтивно відчуваю, треба закінчувати. Слухаюсь свого відчуття, виходжу за огороджу, повертаюсь лицем до церкви, дякую. Повільно іду по алеї, знаю неможна нарушати цього ранкового спокою. Згодом чую позаду себе швидкі кроки, біг. Ви. ви. промовляє до мене задихавшийся священник. Що ви там робили? Усміхаюсь до нього. Я вдихав запах квітів. Та якби знав що це вас так збентежить, я б цього не робив. Ви, ви, відкіль я знаю, а може ви хотіли вкрасти квіти? Ну, я ж не думаю про вас погано, то чому ж ви думаєте про мене зле? Здивування. замішання. появляються на лиці. Він силується усміхнутись, уже якось вибачливо і ніяково. Потім повертається і уже тихо і повільно, про щось думаючи. повертається до церкви.

Продовжіть. будь ласка. Це дуже інтересно.

Юність. самий світлий час. Щоб пізнати Божество.

Це повідомлення трошки не по темі. Це про людину. що колись вислала із Риму. так несподівано спортивний одяг. Кілька днів тому вона знову поіхала до Риму. після короткочасного відвідування своіх рідних і близьких. Відбулося у нас інтересна розмова. і багато важливого для себе я почув. за що дуже вдячний. Також в розмові вона розказувала мені що задавала питання. те на що останнім часом глибоко націлювалась. Через день вона отримала несподівану і радісну відповідь. Вона сказала - я задавала вопрос Господу, Господь. неужели Тебе больше нечего сказать людям? Неужели больше нет ничего нового для них? Я ій розповів про Послання. І на другий день подарував книгу. " Історія життя".

Мені це помагає утримувати стійкий мир і рівновагу. Читати і роздумувати над посланнями Учителя і Матері Маріі. Вы мне бесконечно дороги как ищущие. Мир отупел к жажданию Всевышнего... Блаженны ищущие. Вы мне бесконечно дороги своей неудовлетворенностью достигнутым. Я прощаю ваши маленькие срывы и не держу на вас ни малейшей обиды. Дитя Мое. Ищущие - хотя бы и нервные и раздражительные и часто терпящие поражения и атакуемые лукавым - Мне несравненно дороже сытых правильных обывателей и особенно на ниве Христовой... Никакой атеизм, никакая черная магия так не вредит делу Христа, как очевидное догматическое правильное вероисповедование. Фарисеи были и остаются первыми врагами Христа. А вы, ищущие, их враги. И "блажен ищущий. Ибо обретет..." Удерживай стойкий ракурс совершенной чистоты, несмотря ни на что... Служи абсурдно, служи так, чтобы обжечь души любовью. Служи до последнего. Переходи, претворяйся, преосуществляйся... Никогда не посмей опорочить взгляд критическим видением, но никогда не теряй трезвения. Не ищи масовых аудиторий. Один ближний стоит, чтобы положить за него жизнь и обожить. Не храни ничего для себя, чтобы стать ежедневно возобновляющейся белой скрижалью..

Спасибі. Світло вічне.

Двоє на вулиці. або молитва. Вона майже бігла по вулиці. запізнюючись на щось своє. коли зустрілась поглядом з незнайомцем. Цим двом не вдалося пройти мимо один одного так просто. Хоча одна з цих людей нвряд чи зауважила іншу. Спинилась мимоволі. не віддаючи собі звіту зачим. перегородивши йому дорогу. Дивилась на нього вражено. потім мовчки поступилась. дала дорогу. Повернулась до вітрини. подивилась на своє зображення. Ні. Вирвалось. Я ніколи не буду такою. Я ніколи не буду такою. ти чуєш. безмовно кричала вона. Ти людина похилого віку. Очі твоі загаслі. і нічого уже не виражають. Нічого життя не написало на твоєму обличчі. крім втоми. Ти обійшов мене навіть не здивувавшись чому я тобі перегородила дорогу. Ну хіба так має бути людина. Щось сталося з нею. Вона бачила те. на що раніше не звертала уваги. Біль людини. Співстрадання. Це входило в неі. і вона вже не могла цього уникнути. Ну за що це мені, думала вона одного разу. за віщо я приймаю чужу біль. Аж поки не стала одного разу просто неба. і попросила. Господи. Зроби так. Щоб ніколи людина не втрачала надію. Щоб мала ради чого жити. навіть коли залишається зовсім одна. Щоб знала. що є Хтось. Хто завжди іі любить. Хто ніколи іі не зрікається.

Хоч і з запізненням. дякую вам друзі за привітання. Я подумаю. над цим. перевод послань Учителя на українську мову. Хоч я зараз більше націленний на те про що написано у Космічному букварю.

Это связано с темой Космического букваря. С миром творящих энергий. с миром звуков. Существует молитва. состоящая из двух звуков и четырёх букв. Она еще называется солнечным четырёхбуквием. тетраграмматоном святого Грааля. Составляет она единое целое. но при этом каждый ее элемент можно воспринимать отдельно. АББА Медленно. растяженно протяженно произносит Мария . царица Небесная. всем своим существом - АааББАаа Первое и второе А. особенно протяжно. Мария так толкует эту молитву - А первое - происхождением от Отца Б первое - совершенные наследники. христы и богородицы. помазанники в каждой из прошедших цивилизаций. И тут же указывает на единство. на неразлучность. Это неразлучие составляет условие мессианического воплощения на Землю. Б второе - это сыны и дочери. богочеловечество. сошедшее для целей таинственных. для целей обожения. ОДНО И А второе - полнота высвобожденного потенциала обоживаемого человечества. возвращаемая в лоно Отчее. Первое А пришло из Вечности. происхождением от Отца. Второе А перетекает в него. как бы акустически сорястворяется. И еще об одном слове. АВЕ АВЕ. как позывные непорочных цивилизаций. Как мир вибраций. исходящих от Отца. АВЕ. вэрывная солнечная сума радости. вибрационно передающейся от древних цивилизаций. И от будущего я думаю тоже. АВЕ учит о радости. какой нет на современной Земле. О прорыве. о запредельности. о творящейся чистоте. И ещё об одной молитве. АВЕ ОТЧЕ АВЕ. В первом АВЕ - ударение на Е Во втором АВЕ - ударение на А Эта молитва - это просьба. просьба и утверждение. Первое АВЕ - это истечение особых энергий. Которые удаляют. трансформируют. изгоняют от человека всё недостойное. всё что душит человека. всё что не войдёт в будущее. всё что не имеет права на жизнь. И ещё волнующая информация. Во всяком случае для меня. Слышал звуки. пульс Земли. Учёные записали излучение атмосферы Земли. представили в частотном диапазоне. воспринимаемых человеком. В разделе - звуки космоса это было представленно в интернете. Был слышен колокольный звон - один удар в секунду. Был слышан некий звуковой фон. Был слышан другой колокольный звон. с иным тоном - один удар в четыре сек. Это воспринимается как музыка.

Спасибі.

Фукусіма. Тихий дзвін пролунав над вечірнім Токіо. пронісся вітром по освітленних вулицях. і розтанув. Це обірвалось одне життя. Молодий студент престижного Токійського університету кинувся з хмарочоса оставивши після себе таку записку. Мені не потрібна ваша Тойота. мені не потрібна дорога квартира в центрі міста ціною три тисячі долларів в місяць. Мені нічого цього від вас не потрібно. Якщо ви не можете дати мені любові. зачим мені це усе? Дуже схожа людина. схожа на цього студента. з подібним розумінням. все ж зумів по іншому поставити своє життя. Забувши про себе. повністю рішив себе посвятити людям. До велетенського залу. наповненого людьми входить чоловік. на мить завмер оглядуючи зал. потім вклонився і потім став говорити. Що зуміли. встигли зробити для спасіння людей. Як протидіяти наслідкам землетрусу. вибуху на атомній електростанціі... У цій налагодженній високотехнологічній краіні. з нанотехнологіями. з забезпеченим життям. щось почало давати збої. Помогти зрозуміти суть того що твориться зараз. чому. може звернення Матері Марії до японського народу. Послання. звернення Матері Марії до японського народу. Таємнича Мати Небесна. усіх людей. Марія. звертається до японського народу. Як Діва чистих снігів на гірських вершинах Японії. як Та що несе і дарує усе нове. і прагне возродити Японію із попелу. Вона хоче спасти і захистити. Та Вона потребує участі людини у цьому. адже навіть життя. любов і світло не можуть бути навязані людині зовні. без благословіння внутрішньої людини. Вона просить людину відмовитись від зневаги одна до одноі. стати людьми добрими і чистими. і навчитись споживати із чистих. вишніх джерел. Просить не бойкотувати її Слово. її Покров. Уже давно Вона не звертається до церков. Вони розповсюджують навколо себе лише епідемію глухоти. Не звертається Вона і до власть імущих. Це звернення до людини. Вона каже що цивілізація у глибокому кризисі. що сотворені нею образи глибоко помилкові і гибельні. Згадує також про давню історію Японіі. коли вона входила в союз Гіпер - борейських держав. Просить звертатися до неї як Діва благоуханна. відновлюючи цим аспект чистоти. Я спробував передати це власними словами. усе як зрозумів і зміг.

Замкнені вікна. Пташка і бджола залетіли під купол саме тоді. коли робочі вставляли у башту останнє вікно. Вісім герметично замкнених вікон і вгорі вентиляційна решітка. Гарні вакуумні вікна стрімко підіймаються догори. заокруглюються півколом. Міжвіконний простір розмальовано білим обводом і потім усе голубим. під колір неба. Гарна башта. золотий купол. от тільки пташкі звідси уже не вибратисью. Пташка поривається до кожного вікна. бється дзьобиком. бачить небо. хмари - і не розуміє. чому вона не може вилетіти. Вона ще пробує вверх і вверх. під сам купол. під бетонний звод - болючий удар і знову до вікна. Вона ще може вилетіти звідси. Треба стрімко униз. до настилу. між тросами є вільний простір. Та вона навчена тільки вверх. Сьогодні зранку я побачив мертву пташку на деревяному настилу. Золота бджілка. змучена бджілка. ти геть схудла. Ти бєшся об скло ще і ще раз. Ти не назбираєш тут нектару. ти не зможеш тут жити. Ти залетіла не туди. Бо справжній купол для тебе є усе небо над головою. І все що є під цим нерукотворним куполом. усе- усе. сотворено для тебе. І дерева. і зелені трави. і пахучі квіти.

Ті. що пішли. Коли хлопці промовляли назви ближлежачих сіл. це в них звучало як інша краіна. З затаєнним благоговінням - а ти був у Стремільче. а у Берестечку. а в Лопатині? А ти бачив велетенську сосну. замість гілля в неї виросла ще одна сосна. Коли станеш близько верхівки не видно. Здалля. заважають інші дерева. І тільки з одного місця вона видна на повний зріст. Вона піднімається над усім лісом. як на картині одного художника. що зобразив сосну на самотній скелі. Тільки там вона одна возвишається над усім. а тут в оточенні. Ходімо. я тобі покажу. І це говорив чотирилітній хлопчина. І двоє дітей пішли. у глиб лісу на три кілометри. щоб глянути на ту сосну... У одне із таких сіл колись попала моя тітка. На самогго Миколая. пролунав дєвінок - Ігор. приіжджай до нас у гості. І вже. після святкового столу. оставивши інших гостей до сну. за чаєм. тихо пригадувала: все життя буду дякувати і памятати твого тата. Приїхав до мене у село. знайшов у полі. Люба. що ти тут робиш. серед стерні. з босими ногами? От бачиш. уже і кров тече з пробитої ноги. Тобі ж треба вчитись. Вивчилась. Стала учителем. Так і започаткувалась династія. вчителів... Важко мені було. коли він помер. Щось ніби померкло в середині. Та раз проснувся радісний. зірвавсь з ліжка. ще чув у середині його голос. Я живий. Ігор. Я живий. Потім пригадав... І ще раз. на вулиці. серед гуркоту машин. на гомінкій вулиці. знову почув його голос - Ігор! Я живий! Не носи то траур. зірви. Я живий. І я послухався. я зірвав ту траурну стрічку.

Привіт усім. Радості, новизни нового.

До свята 8 березня. маленький вірш Тихо...тихо, сказала світлозора ніч рожевому світанку візьми моі в польоті бистрі крила якими я збирала у людей всі іх пісні, всі легкі мріі

Пісня Морозова, про дитину і про буковки і про мову. Хай це можливо і не найсуттєвіше але ти, дитино, покликана захищати своіми долоньками крихітну свічечку букви " і " а також, витягнувшись на пальчиках оберігати місячний серпик букви " є " що зрізаний із неба разом із ниточкою Приспів Бо кажуть, дитино, що мова наша соловіна бо кажуть дитино що мова наша соловіна Правильно кажуть але затям собі що колись можуть настати такі часи що нашоі мови не буде памятати навіть найменший соловейко Тому не можна покладатись тільки на соловя дитино тому не можна покладатись тільки на соловя дитино тому не можна покладатись тільки на соловя дитино

І у мене відчуття. Сплелись в сильному єдиноборстві два начала. Земна любов - страсть що тягне в пропасть І небесна любов-світло -чистота що тягне в вись

У Книзі десь є висказування. Се Творю, все нове! Як хочеться прочитати дітям нову книгу, давно вже написану для них. І інші книги!

... 20 августа, с утра председатель КГБ Крючков буквально бомбардирует Кремлёвскую вертушку Дмитрия Тимофеевича. Лубянские когорты готовы к сражению. Танки и спецназ выведены на позицию. Необходимо только последнее слово министра обороны. Язов нервно мечется по кабинету, понимает, многое сейчас может переменится. Он вспоминает просьбу жены - не стрелять в своих. Отирает пот с ладоней и шеи, говорит в телефон - оставте меня в покое. Внезапно свет осияет министра обороны. Расступается потолок и стены. В его кабинет пожаловала сама Владычица Небесная. Что это? В белых одеждах строго смотрит на Дмитрия Тимофеевича и грозит ему пальцем: Не смей репресировать свой народ. Кто ты? Я заступница росийская Китежградская и Соловецкая. Я пришла в твой кабинет запретить Гулаг 2 и Гулаг 3, а ты заступник русского народа, маршал русской армии. Дмитрий Тимофеевич внезапно чувствует недомагание. Едва успевает выключить пульт, запереть обе входные двери и тяжело положив голову на руки, засыпает на три часа. Второго Чили так и не получилось. Лубянские стервятники разошлись ни с чем. В те три дня августа мы не спали ни минуты. Целую ночь молились и кричали Божьей Матери, чтобы заступилась, спасла Россию. Спустя несколь- ко лет бывший министр обороны расказывал о том как в 9.35 (успел посмот - реть на настенные часы ) разошлись дождливые облака над арбатским корпусом Министерства обороны, и явилась ему сама Богородица в белых одеждах с красным окровавленным крестом. Невозможно было противостоять её голосу, столь он был по матерински властен... Царица Небесная кричала в те дни над небом России: Хватит колючей прово - локи, хватит предсмертных стонов! Это дети Мои. Я их защищу. Но увы, это величайшее событие осталось не замеченным. Богоматерь спасла Росию от Гулага 2 и Гулага 3 в те решающие дни августа 1991 г. Спасёт и ныне осиротевшее росийское отечество от очередной жандармско-поповской клюки и симфонической модели... Сколько любви излила Божия Матерь. Она явилась не за тем чтобы сменить шыло на мыло, одну формацию на другую. Святая Дева хочет вернуть Россию к её солнечному, светлому истоку, привить чистое древо жизни. Не вышло тогда, как жаль! Ну ничего. Царица вернёт Россию к своему архетипу непременно... ... Из книги Белая Церковь.

Август 1991г Белый Дом. У Белого Дома в те августовские дни стояло десять тысяч героев. Меня тогда не было в России, не успел, как не успел Мстислав Растропович, Радион Щедрин, Плисецкая. Трое суток не спали тогдашние герои. Уходили, зная что могут и не вернуться. Прощались с ближними. Они стояли и пели взявшись за руки. На глазах у многих были слёзы. Они были прекрасны... Но было знаменательное событие и до того. Не поразительно ли, впервые священник со Святым Духом беседует с заместителем начальника генерального штаба. Гребенкин внешне настроен скептически. Над ним довлеют стереотипы, а внутри что-то происходит. Генерал сам того не осознавая задет благодатью. Сидим напротив длиннющего стола - метров на пятдесят длинной... а за ним генералов видимо - невидимо и офицеров. А генерал Гребенкин сверлит меня глазами: Если ты с Духом Святым, можешь прочитать мою боль? Я откуда - то из Сибири ...сражаюсь с демонами как и ты. По 14 часов к ряду не выхожу из кабинета. С женой чуть не насмерть разругался, бросить собирается, совсем говорит тебя потеряла... Силы на исходе... Ты меня атеиста вместить можешь? И я прочёл его... и сказал, да. Генерал Гребенкин был глубоко тронут, поверьте, генерал был задет не богословными аргументами, Богородица прочитала его боль и назвала его дитям Своим, и сострадала ему. Эта встреча повлияла на него глубоко, и около полуночи следующего дня, раздался телефонный зво- нок: вас принимает министр обороны Язов и начальник Главного политического управления Лизичёв... Ослепительный свет. В приёмной 213 генералов и маршалов, весь свет русской армии собрался. И навстречу им Иоанн в сопро- вождении его отцов... Постучались, проходим в кабинет Язова, напротив его цербер, прилизанный, расчётливый,услужливый Лизичёв. Их двое, нас трое. Дмитрий Тимофеевич тепло смотрит в глаза, подаёт руку, просит садится. Помню мы пошли на них в атаку. - Знаете почему проиграли в Афганистане? За что сражалась русская армия? Разве за Христа? Знаю я вашего Христа, как то юродиво ответил он...Что за полуграмотность такая в устах министра обороны? Какого Христа знал Дмитрий Тимофеевич? Хоругвенно- православного?... Министр почтительно встал, протянул было руку намереваясь покончить аудиенцию, но внезапно пришёл в замешатель - ство увидев праведный огонь в наших глазах. Какая то особая вера в вас, ану раскажите по подробней. Говорим министру о Божьей Матери Преображающейся, о её Покрове, о том что она не проиграла ни одного сражения, и что он маршал советских войск должен поклониться Предводительнице воинств небесных. Внезапно Язов сел и глубоко задумался, посмотрел куда-то далеко - и воскликнул, как бы помимо нашеого разговора: милостью Божьей вииграли сражение! Сразу подключился Лизичёв, главный политработник армии: Дмитрий Тимофеевич, помилуйте, какое сражение? А министр обороны словно не слышит. Милостью Божьей вииграли сражение! Огромный огненный столб простёрся от потолка кабинета над маршалом, и Дмитрий Тимофеевич в третий раз, громко, я бы сказал грозно повторяет: - Милостью Божьей вииграли сражение! и резко отводит руку Лигачёва. Лигачёв понимает, дело плохо. Того и гляди вся русская армия поклонится Богородице. На прощание я говорю Язову: - Примите Дмитрий Тимофеевич благословения. Вашей семье, жене и сыну, третье не скажу. Как малое дитя подставил руки под благословения, неслы - ханно, доверился незнакомому человеку. Говорю ему, на весь премирный эфир (в действительности почти шёпотом, про себя) - Когда пушки будут направлены против героев Белого Дома, пусть дула их обратятся против истинных врагов России... И вот наступили те августовские дни о которых шла речь в начале повествования. Жена напутствует его: Смотри, не сделай ошибки! Не бросай войска против своего народа... ...Из книги Белая Церковь.