Gajavata

Це не по темі. Маю дуже рідко доступ до інтернета. А дуже хотілось подякувати. За повідомлення про " Тунгуський метеорит" Багато людей хотіло знати. Спасибі.

Моменти дня. Сьогодні привозив цемент на храм. Водій здивувався - красивий храм - зовсім незвичний. - Чий він? До якої віри належить? - Храм ? - Храм Маріїн. - Називається Покров Божої Матері. - Незвичайно плавні лінії, вигиби, все символізує Жіночість. - Дзвіниця ж навпаки - стрімка, ажурна, легка, здіймається як свічка. - А все таки, православна чи католицька віра? Не знаю як відповісти, відповідаю як розумію. - Ні. Це храм Маріїн. - Ще одна віра? - Ні. Віра є одна, жива. Вона не розділяє. Вона не називає себе. не причислює, не афішує приналежність. Вона як дихання. - Так, то правду кажете, віра не повинна розділяти.

Ще затемно встаю. Дихання. Потім китайська гімнастика. Робота на виснаження. Щось треба міняти. щоб ця спіраль розжалась.

Спасибі усім.

Иосиф Аримафейский. Иосиф был богат. но готов был пожертвовать своим богатством. То что он отдал гробницу Глсподу, было актом его величайшей любви. Сказано в эвангелие об истинном духе его - искренний, и искал царства небесного. Иосиф из "страха иудейского" был учеником тайным. Он победил страх, когда проголосовал на синедрионе против осуждения Спаителя, еще против проголосовал Гамалиил и еще один неизвестный. Один голос был нейтральный. Страх иудейский - это то неистинное, отжившее что неспособно уже оновится. Оно только само за себя. Под видом благоговейного негодования, призывая в свидетели небо они наводили на невнного вину. Иосиф был в оцепенении, и вот первое преодоление иудейского страха. Синедрион очень насторожился. Во первых это говорит о том, что он тайный ученик. как и Никодим. Во вторых, что ему открыт истинный Христос. вне институальных зеркал. Матери было известно - открыто небом, что фарисеи хотели снять тело Господа, спрятать, а потом бросить в пустыне на поругание. И она вовремя напомнила Иосифу идти к Пилату. Она расказала ему все. Иосиф был в ужасе, побежал к Пилату и попросил его отдать Тело Господне. Шла великая борьба, брань за Тело Господне. большая чем за тело Моисея. Христос должен был воскреснуть в том же самом Теле, в котором должен быть положен мирно в гробницу и если бы фарисеям удалось завладеть телом - Церковь бы не состоялась. ... На Голгофе Слово Господне изрекалось уже не словами. Он в кровь свою безмолвно вложил свое эвангелие. Иосиф - апостол Чаши, единственный храитель Евхаристии. Иосиф безумно любил Господа, и страдал от того что не мог выразить эту любовь. С какой тоской спрашивал Господь - кто выше, служащий или тот кому служат? Служащий - отвечат. Иосиф первым начал служить Господу в любви. Неописуемую любовь Господа испытал Иосиф у Креста, когда снимал Его. Его сердце разрывалось от любви. Он первый любовью к Господу победил страх. Не побоялся будучи членом Синедриона выступить против осуждения Спасителя. Не побоялся придти к распятию с Чашей в руках, не побоялся придти к Пилату. Не побоялся гнева фарисейского. Каждый из его поступков разбивал фарисейский херем Любовью Иосиф побеждал страх. Он и в темнице был исключительно мирен, он ощущал присуствие Спасителя, видел лицо Его...

Ви дуже сильно описали Матвій. Дякую Вам. Напишіть іще про щось!

Дякую вам. *** *** *** Про Яринку що хотіла все знати. Казка Як і кожного вечора батько прийшов укласти Яринку спати, і як і кожного вечора дочка попросила розповісти казку. Яку тобі прочитати? Може "Як ще звірі вміли говорити"?, а може про "Настеньку і Чудовисько та про полумяну квіточку"? Ні тату. Хоч ви дорослі про все, ну про все - все на світі знаєте. ця казка про аленьку квіточку не для нас. Це для вас, дорослих написано. Хоч ви не можете прочитати її по другому як читаючи нам. Ти сам придумай мені казку - розкажи. Сам? Батько трохи спітнів, задумався. Весело показав поглядом на ікону, а ти в Миколая попроси. На іконі було зображене неземне місто - град. З високими шпилями і храмами що здіймались під самі хмари. Зелені квітучі пагорби сходили до низу. На одному із пагорбів стояв чоловік з перехрещеними ризами. Дівчинка запитально глянула на Миколая. Той кивнув головою. Бачучи що донечка перевела свій погляд, і всю цікавість свою на ікону, полегшено зітхнув і тихенько вийшов. Чоловік з перехрещеними ризами зійшов з пагорба і наблизився до краю картини. Доброго вечора тобі Яринко. А що ти хочеш знати? Я тобі можу розповісти і казку. Тобі часто сняться сни які ти не можеш зрозуміти. А може ти хочеш знати щось інше? Ти скажи мені Миколаю, чому в нас так довго немає сонця. Чому більше місяця дощі і дощі кожен день. Чому увесь час так пасмурно? Миколай уважно подивився на неї, потім усміхнувся. Це залежить від людей. Ти помятаєш як ти говорила квіточкі гарні слова, і тоді вона починала дивно пахнути, і навіть поверталась трохи до тебе. Вона чула тебе і по своєму усміхалась до тебе. А дощі... У людей дуже змерзли душі. І навіть літо не може відігріти їх. Їхня зневіра піднімається високо до неба, викликаючи глибокий сум у нього. І тоді падають дощі. Та кожен дощ колись закінчиться, і тоді появиться сонце. Сонце все обігріє. І людей, кожну травинку. І тоді все поміняється.

...Какой немалой ценой дается истинный мир в духе правды ! Ибо есть два мира. Один как бы от лукавого, как бы соглашательство, тайный сговор не вступать в брань и тем самым позволять несчетным кланам темным чинить козни и злодейства под видом внешнего покоя... Мир второй - невидимое кровопролитие и видимое свидетельство.

Це якісь люди із домового комітету. Сказали що люди не розуміють. Що так буде красивіше. Що будуть виростати густо нові гілки і через кілька років вони виростуть. Безглуздя. Дерева виглядають як люди з обрізаними руками.

Дякую Руслан. За повідомлення про Твочість, про розкриття творчості. Це надихаюче.

Про книги. Так як читається книга, вона читається з довірою., вона створює настрій. Щось завжди залишається впереді, бо так сформовано речення. Це зовсім інше читання. У повній довірі до попередньо сказаного, і так як відходить у бік деколи думка то це сприймається ніби розширення простору. І так виходить що нема чогось малозначимого. Це цілісність. Це повна рівнозначимість усьго сказаного. Книга з назвою про нове світобачення для нової епохи дещо інша. Там є виділення жирним шрифтом. Це фіксує, зосереджує на чомусь. Уловлює думку слідувати, або за підкресленним, або виділеним. Це розрив цілісності, як потоку. Іще - книга є дар. Це дар для людини. Для людини що є тобі рівня. Вона все зрозуміє сама. Бо ж можна за словами почути і голос, можна відчути проісходяще.

Навпроти вікон мого дому, поспилювали всі гілки і верхівки дерев. Це близько десяти днів тому. Приїхав з поїздки - стирчать одні остови дерев. А там були і черешні і одне канадське дерево посаджене.

Хочеться щось висказати. Якось так склалось що запитання які в мене виникають потребують у мене ж і відловіді, розуміння. Вони володіють силою. Вони кажуь - це важливо, ти не можеш від цього ухилитися. Я відповідаю на більшість цих запитань. Мене це радує, коли приходить розуміння. Коли я можу на щось подивитись зовсім з неспо - діваної сторони. Я дивуюся цьому. Інколи приходиться захищатись. Це коли тебе хочуть вставити у якусь відповідність, зовсім чужу тобі. Тоді я ставлю запитання. Вони кажуть - не суди. Я не суджу - кажу, я питаю. Як може інституція вчити христової любові і водночас палити людей на вогні? Цього уже нема. Це було давно. - Це продовжувалося сім віків. -Був вибір. -І ви вибрали не підставляти щоку, ви вибрали бити. Ти судиш. - Ні, я запитую. Христос передав ключі Петру. А ми правонаступники. І є принцип опера - операнді. Особистісні якості не впливають на дієвість закона. - Так. -Якщо вважати що Дух Святий незрячий, нечуючий, нерозуміючий. -Тоді так. Я не люблю ставити ці запитання. Я би хотів поговорити зовсім про інше. Про надію що шукає людина у церквах, у світі, сама у собі. Тому що це неправда, коли показують по телевізору сяючі впевнені лиця політиків, бізнесменів, чи когось іншого. Аксіос, говорять коли рукополагають у священники, що означає - достойний. Людині лишаються інші слова. Докору. Їй кажуть про гріх, їй кажуть покайся. Що може людина, що не віднайшла надію? Вона може померти. І вона забула що вона зовсім інша. Що вона сотворена по образу і подобію Божому. - Ти просто гордовитий. - Ні. я просто шукаю надію.

Казки... Про біловодьє, Кітеж - Град, про ходіння за три - девять земель, легенда про битву білих і чорних лебедів, про битву у чистому полі, про снігурочку. якій не можна було перескакувати через вогонь...

Спасибі Вам. Почав відчувати енергії через сонячне сплетіння.

Іоаким і Анна. Іоаким, вихований в ортодоксальному іудейському середовищі. Іоаким з дитинства ненавдів задушливу атмосферу маккавейської книжності. Маючи допитливий розум задавав своєму батькові десятки запитань і не отримував на них відповіді. Між батьком і сином була дистанція, так же як і між Єговою і його народом. Батько був йому ким завгодно, лиш не другом, і не співбесідником, і не близьким. Іоаким ще в юності пережив глибокий духовний кризис, і шукав довіритись другому Богу. Подорожував, вивчав релігійні доктрини Рима, Греції, Єгипту. Разом з Анною здійснив майже кругосвітню подорож, в ході якої спізнав духовне убожество Ізраіля, розувірився в іудейських міфах, основаних єдине на страху і книжності. Водимий Святим Духом він вникав в іудейські тексти і знаходив у них тисячі противоріч. Коли ж просив учених раввінів роз яснити, то чув лише загрози, що піддасться їх прокляттям, якщо він не спиниться. Це були відповідні ступені херему. (Для Божої Матері вони склали 5 ступінь херему, релігійних проклять) Та Премудрість Божа і гіперборейський щит оберігали його, як рицаря Теонехендрадора Іоакима Гіперборейського ( імя його в таємному гіперборейському ордені, що діяв на території малої азії ) Був глибокий кризис, відречення. і прийняття Бога Любові. Це проявилось з рідкісною, надзвичайною силою, це було надзвичайної сили устремління, що було пізніш названо - другим поверненням. В результаті, великий учитель універсума з Гіпербореї ( імя його нагадує Маатлон, Маалон, Мехатлон ) почав відвідувати їх обох, і Анну і Іоакима. Розповідав про Атлантиду, Гіперборею, готовив Анну до Непорочного зачаття розповідав про Вавілонський перід Ізраіля. і про це як Ізраіль розділився на яструбів маккавеїв і голубів що слідували універсальним заповідям по яким побудовано світ. Іоаким був приставлений Богородительниці Анні як Обручник Йосиф Пресвятій Діві. Іоаким і Анна були піддані прокляттям - один за святість а друга що народила Непорочно. Анні була показана вся історія Гіпербореї, було повідано про інші цивілізації. память про які була стерта Елогімом. і про те яка порча була наведена через те, що зараз називається друга адаптація. Анна читала реінкорпуляційні свитки, свої вотіловлення в Гіпербореї, пройшла афтартичне посвячення, отримала від Премудрості особливе посвячення в Божественний Грааль. Сфера Непорочного Зачаття - Лоно, на універсальній мові іменується АУРІ ЛАМА АНТА МІ - що в переводі - мир непорочно зачатій, або ж мир непорочно зачатому.

....Споем гимн Вышней Любви. дитя Мое ! Она не от мира сего и не от века сего. Она достояние будущего человека. непричастного греху. Но будучи таковой. отнесенной в грядущие времена она изливается и в настоящем по юродивым каналам. Она женщина. чьи роды не могут быть отложены. Она рождает сейчас... Дитя Мое. перед Голгофой Я отверг не только человеческие аргументы. я отверг аргументы дьявола - аргументы суда. справедливости. времени. Я изнемог дитя Мое. Я жаждал умереть. Мое сердце разорвалось. Я жаждал взойти на крест и излить Свою Любовь - сделать то ради чего Пришел. Я жаждал наконец - то начать Писание письменами огненной крови. и оно изливалось три часа в Чашу Иосифа Аримафейского. Дитя Мое. что творилось с Иосифом на Голгофе! Моя кровь до последней капли перешла в его сердце. Да. Иосиф подарил Мне свою гробницу. Но Я дитя Мое. подарил ему солнце своей Любви. Бедный Иосиф ошалел от безумия. видя как Моя кровь стекает в его сердце. и переставая пониммать. где Чаша - во внутреннем его. или в его руках? ...Войди в Мою любовь - вот о чем прошу я тебя сегодня. И тебе стане мало не только этой жалкой жизни. но еще тысячи жизней. чтобы излить ее в полноте. Святые не боялись ни смерти. ни страданий. ни пыток - ничего из того что приводило в ужас обычных смертных - только потому. что им было мало тысячи жызней. для излияния моей Любви. вошедшей в их сердца... Откровения вышней лбви не могут оставаться только текстами... Ни одно земное соединение души и тела несравнимо с ним... Мое наитие прекрасно и таинственно. Оно неизъяснимо на человеческом языке. Это супружество Святого Духа. дитя Мое. Это истинный акт божественной любви. чудестное действие. между Богом и человеком. Сын Мой. оно впервые открывается на Земле... От него разольются океаны благодати. море новой премудрости. великие потоки экстатической молитвы. преупокоенного безмолвия и недосягаемого в веке сем блаженства. Дитя Мое...

У серці у покоях сердечних там усе Господом зложено ШУКАЛА ЛЮДИНА Шукала людина ту загублену святиню, та забігала в храми. Усе навіки зважено. Уже. Чого метаєшся , душа? Чого шукаєш? Куди так боляче вдивляєшся? Чого так страстно сподіваєшся? У що вслухаєшся? Покайся. Ти грішна. Та Та знає вона. Та хоче почути про себе інше. Що в неї є світле, добре, вічне. Це ж ради неї Він приходив. І Заглянула в Серце.

Треба попросити допомоги Матері нашої Марії. Прийняти у нас участь. Імя Якої - Премудрість Божа, Софія Вогнекрила, Та що годує і божеств і людей. Воітельниця Саваофова. Про яку ми нічого не знаєм. Лиш що вона в прямих планах Божих. Людина достойна. Якщо страстно захоче. Треба дуже захотіти. Все це зло - яке є. Це все окрадене Боже. Нічого вони свого немають.

Образи. Безмежні простори Всесвіту. але так ніби видимі з Землі. Небо голубе уже. та ще розсипи зір. Сонце ось - ось встане. Долоні леліють одну маленьку планету. Леліють над планетою. Людина лежить. Укрита. Це не саван. це якраз навпаки. Вона пробуджується. пробуджується і планета. І промінь Сонця торкнеться планети. торкнеться й людини. І вона встане. вона встане новою. вона пробудеться зовсім іншою. А якою встане людина? А планета?

З подібним я зустрічався. Я хотів увійти в один поетичний сайт. Доступ був закритий. Тоді я сформулював подумки запит, в якому я виразив свій намір. Намір мав безсторонній характер і виражав лише бажання вияснити відношення поета до того що мені дорого, торкалося мене і моїх друзів. Після цього доступ відкрився. Це що я прочитав мене засмутило. Навіть коли не віриш - підніми свою правду високо, як тільки зможеш, а я підніму свою і просто подарую тобі. Я це обдумав. Я часто розміщав його вірші. Та на цьому полі, де засівається насіння, на чужих костях - нічого не засієш, бо не виросте. І нічого собі в заслугу не поставиш написане іншим. Можливо я не відчув. Бо дорікав мені за це.

Я так розумію, що ця інформація таки і давалась для публікування..

Можливо це і потрібно. Я теж деколи це відчуваю. Та більше я хотів установити мир у душі. рівноважність. Право вибору. Я подумки нагадую про це, коли подібне трапляється. Право жити у світі без страху. без обману. Та деякі запитання що задавались Учителю про ці негативні сили і те яка була відповідь націлювало на право - провозглашати і утверджувати ідеї Світла, беззастережну віру в Творця і позитивне поле ідей Світла. І що Воля Божа буде на Землі, як і на Небі. Якщо вирішете опублікувати, можна обєднати це з тим які зміни пройшли в людині коли вона перейшла на інший рівень існування після розторгнення Завіту. Я так вірю що перейти на цей інший рівень можна було і не нарушаючи Завіт. Та можливо це було і зарано людині. І я так вірю любий обман проти людини. що був примінений уже сам по собі анулює любі угоюди з тими Силами, які були не благі по відношенню до людини. І зараз приходиться просто відстоювати це право. Хватить уже, вже такої прививки дістали за весь час, стали мудрішими.

Спасибі.