Gajavata

Труд людини, праця її, можуть бути осмислені. Вона буде знати, те що вона робить - потрібно! Плід її праці, нагорода - радість! Чим би вона не занімалась. Коли людина працює зацікавлено, радісно, якщо їй це потрібно. Ясно, що це благо для всіх. Бо нікому не шкодить. Радість так устроєна. Та це може бути виражено і по іншому. У спокої, рівноважності усіх почуттів. У вдумливому плануванні, як підхід - бо все починається з задуму. Це може бути виражено і рзповіддю - обємною, вираженою і послідовною. І ця розповідь може бути потрібна людині, тій що розказує, вона може бути виявитись важливою і потрібною для всіх. Кілька місяців тому мені довелося прослухати подібну розповідь разом із однією людиною. Це було у Києві. Це був фільм розділений на частини. Ми дивилися разом і слухали, як кажуть на одному духу. Це було ніби повноводна ріка широка, так текли слова. Це було добре!

Головне - не перетворитися на холодильник.

Просто людина. Тобі скажуть дорогий брате, сестро моя у цьому молитвенному домі. Так тихо розмовляли ми вийшовши на вулицю. задаючи питання, і щось розказуючи. А чому ж на вулиці ви звертаєтесь до незнайомої людини - шановний або добродію? Нас би сприйняли за божевільних. Може це і непогано. Що? Що нас сприйняли б за божевільних? Ні. Просто добродій - гарне звертання, милозвучне. Ні. Просто формальність, він же може виявитись і не наш. Заведено так на наших землях, якщо незнайомець - звертатись шановний, або добродій. Це просто так. Далі я ішов уже один та думав про те саме. Що добре було б, якби слова промовлені та виражали те що вложено у них. Бо шановний - він має шану, за віщось, і це не може бути просто так. Бо тоді і брате мій, та сестро моя - це теж може виявитись просто так. Та є одне слово яке завжди можна промовляти до людини, ну хоча б подумки, і воно завжди буде щось значити - друже мій! Як у тій притчі за званих і незваних, коли господар скликав на торжество усіх - відкривши двері. Цю притчу можна було б виразити і одним словом та було б незрозуміло, і прийшлося вимовити всі остальні слова. Друже чому прийшов ти сюда не в брачній одежі. ( Це звичайно ж за ауру що огортає людину) Що буде далі з людиною, ще невідомо. Мовчить Господар, чекає відповіді. Який відклик задзвенить. Та первинно - друже! І чомусь гостро мені захотілось стати незнайомцем. Для всіх моїх близьких і рідних і оточуючих.

Троє друзів, на будівництві храма. В один час усім приснився сон. Він їх розтривожив і вони розповіли один одному. Оказалось що всім снилося про одне. У моєму довільному переказі. Вона сказала - Я прийду до вас. І голос ЇЇ було почуто. Я повернусь, якщо ви віднайдете те що загубили, що втратили. Повірили Їй одразу. І повиходили з дому шукати. Люди питали один одного - де є те що ми загубили, розтратили? І кожен підказував кожному - воно знаходиться там, за тим пагорбом, за цією вулицею, на цьому стадіоні, у іншому кварталі. І коли вони при - бігали туди, то не знаходили те що шукали. Один побачив автобус. Мені потрібно доїхати, чи їде автобус туди? А ми незнаємо куди він їде. Як так? Адже надпис свідчить що саме туди він їде. Він і повинен перевозити людей туди. Та нікуди він не їде, стоїть він. Люди повиймали припаси, почувся спів, автобус видоізмінився розширився, появилися столи, всі почали трапезувати. Інший прибіг до поїзда. він бачив себе якимсь дивним чином. Він стояв зовні, і одночасно перебував у середині вагона. Спостерігав за тим що відбувається. Ось перед поїздом що мчить появляється боковий ухил, зростає, переходить у горизонтальне положення, лиш рельси тепер угорі. Не чекаючи поки поїзд зі всієї швидкості ввійде в катастрофічне поло - ження він устигає вистрибнути. Ну як же вони їдуть? Та ж загинуть! І чому вони не розуміють це, ті що їдуть у ньому. Але ж. Але ж мені треба їхати. Хто ж допоможе? Як віднайти те - що втрачено і загублено? Коли радість, коли дихати чисто і легко, коли мир...

Якщо поставити цифри в ряд, у порядку їх зростання, можна помітити періодичність, порядок. Кожне число буде відрізнятися від наступного на одиницю. Число 1 виражає самобутність, воно є цільним і довершеним. Число 2 - це є ще щось. Це ніби ідея, що за тим цільним, одним, що є все, є ще шось. Це ідея виходу за межі. Вона може виражатися у тому що можна виразити протилежності через їхній звязок. Ранок не може бути без вечора. Одне підрозуміває інше, містить у собі інше. Є десяткові числа, що після коми, це ніби можна виразити як мікросвіт. Це бесконечне розширення в глибину. І сума їх, всіх десяткових цифр у довільному ряді між двома наступними числами коли розписати розрядність їх буде складати 1 що вміщає все.

Ніякого намагання вчити. Я був щасливий коли мені вдавалося написати щось. Це було рідко. І тому книжечки тоненькі, половина написана голубою тушшю. частина через компютерний роздрук. Це десь із десять листочків. Я радий коли читаю Послання, нові книги, інших людей.

Буду відштовхуватись від основи. Основа це те відоме що буде, про що сказано Учителем із майбутнього. На сьогоднішній день нема ні одної людини що зможе витримати Потік Творця. Зміни будуть поступові і будуть наростати. Зміни будуть глобальні. Зміни затронуть усю Землю. Глобально. Це і люди і царство рослин, і тварини, ангели і духи природи, світ стихій. Це відношення самої Землі, її відношення до людей, її вибір і її бажання розвиватись. Поселення що прагнуть ізолюватися від світу,більше не будуть ставити такої мети, зміни будуть всепроникаючі, абсолютно нові. Нова богоцивілізація не установиться формально, декретами. Перед тим як богоцивілізація - боголюдство. Воззєднання Всевишнього з творінням в одне. Втрачене насліддя повернеться. Одна мова - через розуміння звуків, їх творящої способності. Звуки будуть виражати почуття, і обєднуючи їх у слова відновиться та забута істина речей що проявляється наприклад іменем. Колись всі імена несли істинну суть Коли всі люди будуть розуміти один одного, це і телепатія, тоді взаємини між державами поміняються. Було сказано - кілька зерен буде вас насищати. Не буде такого болючого питання як харчування. Можливо до нас будуть приходити вільно. через знання законів люди Атлантиди, що володіли золотими ключами і будували колись на землях що зараз є Україною духовні цивілізації. Можливо, разом, з ними, з духовним світом можна буде впевнено будувати золотий вік.

Мрія, вона міняється. Я не хочу щоб люди причиняли біль один одному. Я мрію що будуть чисті, радісні стосунки між людьми. Я не хочу тих битих яблук нікому і ні від кого.від кого.

Склав дві саморобні книжечки для дітей. Вони здатні поповнятися. Там оповідання, притчі, казки, борсук і людина - теж там. Уже віддав.

Адміністрації форуму. Прошу вилучити попередньо розміщене мною повідомлення від 22.12.2012р З пошаною до вас Ігор!

Дякую.

Його звали Роберт. Це сама притягуюча і цікава постать для мене у фільмі. Витвір інженернрного мистецтва - робот. Він швидко вчиться, розвивається знаходячись серед людей. Деколи це показано по смішному, коли перейнявши риси тих, хто оточує його дзвонить зміненим голосом по телефону. Та в усьому цьому комедійному фільмі ставиться виклик людині. Чи дійсно вона вища за Роберта. Все проводиться через стресові ситуації. Він поступив тут так, а як би поступила людина? Творець - винахідник сотворив його за задумом безоглядної логіки. Хай, хай все провіриться, він позволяє Роберту входити в міжлюдські ситуації. Бути ніби людина. А Роберт? Він стрімко розвивається, він задає питання, він хоче знати. Знати те що людині дано ізначально. Він запитує у свого творця - я хочу знати, що таке заливні луга, як пахне свіжоскошена трава, а смак парного молока? Це та, що ходила в гори, подвинула його на це, вона бореться за нього. Тут щось показано. Ці відчуття, вони людині дані ізначально, та вона уже не цінить їх. Ти не людина, тобі ніколи не дано це узнати. Разоблачайся. І саму більшу свою удачу, винахідник сприймає як поразку. Демонтаж. Так і хочеться крикнути тому Роберту. Вір у неможливе. Вір. Вір у те що ще ніколи не було. Хвиля, що тримала всіх на висоті і в напрузі, спадає. Проходять кілька днів Роберта уже нема. І все стає на свої місця, якби нічого і не було. Глибоко це людей не заділо і вони повертаються до своєї повсякденності. То чи вища людина за Роберта (тепер уже не робота) Відповіді нема.

Хочу написати книжку для дітей. Хоч у кількох екземплярах.

Поздоровляю Усіх з наступаючим Новим Роком! Є одна написана книга. "В те давние времена." Це книга про прихід Андрія на землі що зараз називаються Україною. Як це все відбувалось, як відбувалося Хрещення. Та не тільки. Там про таємничого Луку що передав дому Якова скриньку на зберігання. Там був плащ, плащаниця з слідами крові, рукопис з текстом, букви якого спалахували світлом при читанні. Яків супроводжував Андрія, якийсь час. Там розмови їхні, про що вони думали. Там згадується про прихід волхвів, як Марія спілкувалась. як з достоїнством прийняла дари. Там про Здраву. Там Андрій зустрічається з тими самими волхвами, була розмова. Книга не завершена, вона обривається на цій зустрічі. Єлена, а чи є закінчення? Книгу я прочитав у електронному варіанті. Друзі, давайте до всіх Новорічних наших побажань долучимо ще одне. Хай надрукується книга - В эти давние времена. Вона дуже потрібна. Її чекають. І хай появляться інші, нові книги Ісуса Хреста. І хай ми зможемо зрозуміти як це треба зробити Ви не дивіться що тираж малий і вірять одиниці, прийде час і тираж буде мільйонним. І радості не буде меж. І хай буде Так.

ДЯКУЮ!!!

Гарно

Дякую.

Дякую.

Абетка християнина. Ця книжечка для дітей. Для самих маленьких, і для тих хто готується уже до школи. Прочитав, багато здивувався. Кожна сторінка присвячена літері. У літеру вложено зміст і образ. Образ, це малюнок, він супроводжує зміст. Зміст виражено коротким віршем. Частина літер присвячена тому що оточує людину в житті, це прості речі. А є літери що присвячені атрибутам християнської віри. Що мене здивувало. Там дуже мало того що символізує малюнок обкладинки. Людина стоїть розвівши руки в сторони, долонями розкрившись до неба. Показано відкри - тість, чистота намірів, бажання дати. Там все не так. Часто в образ вміщується, втискається негативність. Підспудно навіюється і переноситься на дитину. Що це в ній є, що вона в чомусь винувата, ну хоча б потенційно. Дитина ще не розуміє цього. Вона маленька, вона тільки вступила в життя. Там нема легкокрилих і світлих побажань. Бо можна до чогось промовляти у людині. Можна побачити у ній тоненький промінчик і звертатися до цього промінчика. І він відповість тобі світлом. Можна як і корова до корови. До цього маленького хлопчика звертаються на сторінці Е. На малюнку чуйний уважний хлопчик, він слухає. Поряд дідок, киває пальцем за щось винуватить. У верху напис. - Е, - сказав дідусь Й нахмурив брови - На тебе я серджусь Бувай здоровий Із уст дідка виходять маленькі хмарки, на яких Е - е - е, ну чому би не бе - бе - бе, більше би підходило по смислу. На сторінці А Ангел з неба прилетів Й стукає до тебе Не роби дитя гріхів А рости до неба Дивись не стань як Юда, це звичайно на сторінці Ю. Він не взнає про Добро і Зло. Бо дитині про це таким способом не можна підносити. До нього ставляться з підозрою. Сторінка О. Око Всевишнього бачить усе Від Нього дитина, ніщо не сховаєш. То перше ніж робиш подумай про це За зроблене зло відповідати ти маєш. Це не рідний і близький, це далекий і грізний, такий не підведе якщо впадеш. Дитині показали нелюбовний образ Отця. Це Око наглядача. Та хіба не було сказано. Необхідно мати чисте, непошкоджене бачення. Хіба не було сказано. Працюйте над Світильничим Оком. Зробіть свій зір чистим, його найтонші ниті мають входити в Божественне, в Божественний Розум. а не в мертві схеми богословських колотушок. Хіба не вчилося в ті давні дні. Про народження з висоти. Та про це говорилося не тільки Никодиму, не тільки Іосифу Аримафейському, та про це говорилося десяткам учнів. Бо новонароджена дитина - чисте дитя, щойно народившася богодитина - так можна булоб сказати зараз про народження звише.

Цей текст має звязок зі всім попередньо сказаним. Інакше не було б ясності і смисла, має він і продовження. Спроба продовжити і осмислити. Вдруг, неожидано, возник выхрь. кружил и кружил. Он создавал вращение, и все окружающее находилось в этом потоке. Поток прошел сквозь призму времен и очутился на той крайней видимой точке, что соприкасалась... с моментом первоначально вызваного искажения, считывая и сличая производимое по всем направлениям возникающих взаимосвязей. Он выискивал возможность создать новый импульс в тех кто этого искал, высветлить, представить ясность во всех точках цепи возникающей взаимозависимости и ее удерживающих последствий... Выхрь будет производить действия очищения до тех пор, пока не очистит человека. Для принятия Света. "... Этот процесс ныне целебный. Происходит глобальная трансформация мёртвых энергий. Они подвергаются, грубо говоря, низкотемпературной обработке для того, чтобы распалась связь между теми мирами, что управляют за счёт этой энергии. Это и есть план постепенного очищения Земли. Земля попросила о помощи, тебе это известно. Её зов рассмотрен и принят. То, что происходит, и есть часть помощи. Иногда во время операции производят обезболивающие действия. В данном случае это - понижение температуры. Для того чтобы ускорить процесс, необходимо было бы снизить температуру ещё ниже, до возможной для живых существ, но пока всё происходит в щадящем режиме. Попробуй понять, что животные имеют возможность сохранить свою жизнь, так же как и человек. Используйте это время для очищения. Сейчас это возможно. Поле может обнулиться, и важно его наполнить. Такая температура способствует условному освобождению. Или попробуйте освободить те части своего поля, что нуждаются в очищении. Представьте: вот вода – жидкость, вот она замерзает, на дне всегда остаётся осадок, освободитесь от него. Вода замёрзла и превратилась в лёд. Лёд – новое состояние воды, кристаллическое. Загляните в глубь себя, всё ли там чисто и прозрачно, возможно, есть то, что не устраивает вас и не пускает луч Света вовнутрь. Возможно отсечь часть энергий, которые отработаны или не так чисты. Знаете, как ледоруб это делает: отсеките то, что мешает. Низкие температуры помогут вам провести этот процесс быстро. Надо молиться о Земле, ибо процесс её частичного очищения идёт". Предлагаю завтра провести медитацию единения - через каждые 3 часа, начиная с 9 утра. --------------------ая

Дякую. Чому кінець світу - преображення Землі не сталось на початку цього віку? Дати можливість більшій кількості людей стати на духовний розвиток. Бажати і призивати зміни. Запитувати і просити. Прагнути змін лише во благо. А значить і зберегти цих людей в моменти трудних змін що буде переживати Земля. Допустити нові знаня у світ, бажати і прагнути знати. Знати правду, знати про себе, свою історію. Знати, вчитись, призивати Світло, Божественну силу відкрити творчі дари. Бо якщо після преображення у людини зявляться несподівано для неї інші, невідомі можливості, то вона повинна буде вміти умовно говорячи цією колісницею управляти.

Я знав що буде продовження. Я наміренно не читав дві неділі. Треба було зробити перерву. бо треба час щоб вмістити. Можливо і я розкажу щось дуже близьке до цього. Можливо згодом.

Ми приносимо інший вітер. Він уже збирався виходити здавши своє нічне чергування, у передпокоях цього готелю попрямувавши до виходу, та затримавшись зупинився. Не думаючи, так, автоматично як і вчора витягнув парасолю, кинув погляд на простір неба що відкривався крізь вікна, на зграйку молодих людей що увійшли. Собі зовсім вільно, про щось розмовляючи. з цікавістю оглядаючи велетенську залу. Дощу не буде, кинув йому словом один із зграйки, можете сховати парасолю. Та відки ви про це знаєте? Пора дощів, пора впалого листя, пора їдкої негоди. На мить, зупинившись вони поглянули один на одного, потім розсміялись. Так завжди буває. Ми приносимо інший вітер. За цей тиждень - два що ми будемо у вашому місті - мигдаль під вашими вікнами знову розцвіте, додав ще один, на ці два тижні до вашого міста повернеться літо. Уже вийшовши, прогулюючись вуличками, пильно вдивляючись у людей ніби намагаючись їх зрозуміти, він знову повернувся до цієї короткої розмови. Ну чому б то у нашому місті мав запанувати ясний день, хіба для цього є причини? думав про себе. Та щось у ньому це заперечило. Ну хіба то так має жити людина? Усе навіки зважене, прописане, усе відоме. Він думав про невідповідність того що очікує людина. і про ту рутину що згодом затягує її, топлячи саме світле й чисте, перетворюючи життя її в нудьгу. Йому стало жарко і він розстебнув плащ. Теплий вітер, звідки він? Він подививсь на небо. Появились розриви в хмарах що стрімко розширювались заповнюючи його голубим... Люди дивувались, ну звідки це, так ніби знову весна. Звідки цей теплий, такий свіжий вітер? звідки цей запах? чому знов розцвіли дерева? І кожен день цих двох тижнів, поки зграйка молодих людей перебувала у місті було так як вони сказали. І зацвів під вікнами мигдаль, і жар літа хоч і ненадовго та заполонив місто, подарувавши щось незвичне цим людям. Повернув їм тепло, на яке вони і не сподівались.

Якщо є продовження, розмістіть. Це робота з тілом, це важливо. Це багатьом допоможе.

Така маленька легенда Яворівских земель. Юності чесної зерцало. Колись на цих землях був обіт, він так і називався. Уже невідомі стали слова цього обіту. Забулись. Тільки назва обіту, що іде із таких глибин, що далі невідомість. Складались і лицарські кодекси на основі цієї назви /у поляків/ Та це - не - те. Коли ті що памятають згадують, що було таке - Юності чесної зерцало, ніби хвиля стає. І вони просто мовчать.