Gajavata

Усмішка Я знаю, чому деколи не так як хотілось. Це тому що трусять яблуню. Яблука падають і бються. Потім яблука продають на наших довгих вулицях. Прямо биті. Чомусь мені останнім часом попадаються тільки биті яблука. Спочатку це було мені трохи кумедно, потім задумався. Паралель перейшла на спілкування з людьми. Яблука треба зривати. Обережно. І вже потім нести на ту вулицю. Хтось візьме в руки. Запашне яблуко. Так і з людиною. З тим словом.

Інше бачення. Не буде одинокого острова в океані. Не потрібно буде відороджуватись від світу щоб побудувати нове сспільство. Та й засоби не ті. А буде всемирне братство по всій землі. Народиться нове людство, зла не буде. Не буде хитрості. Бо хитрість це падший, деградований розум що вишукує вигоди скриваючи мотиви. Не потрібно буде купляти мир за гроші. Мир і просьба про захист можуть бути отримані як відповідь на єдину молитву до Творця світів, до Того хто сотворив життя на землі. Та й зачим військо, коли Ангели небесні вгорі. Рабство? Чи нема віри що майбутнє буде світлим і чистим? Це буде Новий ісход, це як Ковчег. Було три брати - Сім, Хам, Іафет. Це ніби прообраз сучасних людей. Сім - юний, світлий, невинний, божественний. Хам - від нижніх, з переважним вмістом розрушаючи енергій. Іафет - змішаний. Іафет явно тяжіє до Сіма. Його прихильність до нього стає непрерікаєма. Хам - він піде з лиця землі. І буде Братство! І буд кожен говорити з кожним - як Зоря до Зорі.

Значить, є куди рости!

Трудно визначитись з поняттям Життя. Трудно проявити в цьому особистісне відношення, бо склалось уже між людей цілком визначене розуміння. Життя як постійне переборювання, боріння. Життя як намагання відкриття, проявлення, осмислення. Життя трудне, так кажуть, але воно ще й інтересне. Життя ловне змін, але це ще і можливість побачити те що не бачив, побачити так, що й ніколи не думав що так можна. І це радість і тоді можна це описати, поділитися з кимсь. Життя це ще співвідносність тебе, інших людей з незмірно більшою величиною - землею, з тим світом що в виді зір, галактик проявлений навколо нас, або хоть пдумати за це.

Попадаю в ситуації коли можу уже спокійно і рівноважно поводитись у них. Була трапеза за спільним столом. Це було прощання з людиною. Почали запитувати чому я нічого не їм. Я не хотів відповідати, бо було не до того. Та все питали і питали. Я коротко зауважив що не їм мясного. Сказав що люблю все інше, а вони як бажають можуть їсти мясне. Та запитали знову. Тоді я пояснив як я це розумію. Можна від тварин брати їжу як дар і це я споживаю. Це молоко від корови, а з нього сир, сметану, масло. Людина доглядає за нею, випасає, дає притулок. І це взаємність. Собака сторожує людині, деколи буває другом. Коні орають, перевозять грузи. Вівці дають шерсть і з них вяжуьть светери. Голуби просто дають радість спілкування. І деколи їх використовують як пошту. А все що виходить за межі рівноцінних відносин. Бойні, і все що повязано з ними дальше і що йде у їжу людині - це все незаконно. Людина кинула собі під ноги їх. Вона вважає що має право на їхнє життя. Це не так. Кілька хвилин ми мовчали, і ніхто уже не запитував.

Життя, це буття істот наділених душею. Михаіл. Життя - це ідея Абсолюта, виражена через Творців. Це поєднання безустанного розвитку і стремління збереження рівноваги. Це поднання змінності, плнності з стремлінням увіковічнення, збереження. Смерть. Це перестати бути. Я не знаю що це таке перестати бути.

Книжний форум. Короткі зустрічі. ...Столик і стелаж і книги. І допитливі очі, цікавість в очах. Книги різного напряму, а автор один - Світлана Піунова. Сімя. Як зграйка птахів. Чую шепіт - только ничего ему не говорите. Оно само его найдет, если ему надо. І ось із цієї купленої книжечки поезій. *** *** *** Кто подарил нам эту жизнь? Весь мир с улыбкой замолкает Когда о детях мы мечтаем Кто подарил нам эту жизнь? Кто подарил нам этот мир? Он полон радостей и горя Живем с собой и небом споря Кто подарил нам этот мир? Кто это время подарил? Оно идет неумолимо И иногда проходит мимо... Кто это время подарил? Кто миру написал закон? Он есть велик, могуч, и грозен Мы знаем, что за летом осень... Кто миру написал закон? Кто миру подарил любовь? Ликует мир, в огне рожденный! С ней человек - непобежденный Кто миру подарил любовь? Кто мир в себе найти сумел? Кто взял закон, любовь и время? Жизнь - ликованье, а не бремя Кто мир в себе найти сумел? Мы вновь судьбу благодарим Мы снова вместе. души слиты Ветрам и солнцу мы открыты Мы вновь судьбу благодарим *** Ты и я - человек Ты и я - соль земли Что же сделать с тобой Для нее мы смогли? Только ужас и смерть Взрывы, войны кругом... В мир нам больно смотреть Что же будет потом? Ты и я - человек Искра Божья у нас Хоть недолог наш век Что творим мы сейчас? Только розни и мрак Только горе вокруг Мы не знаем - кто враг Мы не знаем - кто друг Ты и я - человек Ты - хозяин земли Мир запомнит навек Все. что мы не смогли Не смогли полюбить Мир, что нас так берег Как же дальше нам жить? То не знает сам Бог Ты и я - человек Разве - человек?

Кажуть іде міжцивілізаційна війна між двома світоглядпми. Між сходом і заходом, між мусульманами і християнством. Відеорепортаж з Лівану: стільки то мільйонів християн, стільки то иільйонів мусульман. Християни гонимі. Цифри статистичні, налічено мільйони віруючих з обох сторін... Царство Боже уже б зійшло на землю. Віра не відгороджує людей. не ділить. Міжцивілізаційна війна. Це глибше. Це у душах людей. Це вибір. Жити. Жити у мирі, радості, вдячності. Що ти живеш, дихаєш. дивишся. Що перед тобою світ величезний і незбагненний... Бог сотворив людину. Не раба Божого, як говорять в церквах. Людину. Може в церквах і забули, але була дана молитва. Отче наш, Сущий на небесах... Це молитва сина до Батька.

- Куда ти ідеш? Додому. - А куда піду я? - Де мій дім? Так ми поговорили. З маленькою дитиною.

У буднях дня. Як ми здороваємся. - Добрий день. - Слава Ісусу Христу. Погляд на мене уже зверху. Часто таке. Тільки один раз людна легко - весело промовила у відповідь. Слава... Ти мені день добрий подарував, а я тобі. Оце. І я був радий. Я і далі здороваюсь, добрий день. Хай буде він добрим.

Дякую!

Сон. Щось невідступно шукаю. Деколи запитую у людей. І слів уже не було. Більше безмовним поглядом. Хочу зрозуміти, людей, все що діється навколо. Сутінь навколо, не дуже ясно, не дуже світло. Звужений особистий простір людей. Відповідають. Деколи словами, більше образами. Все - не - те. Бачу до болю знайоме обличчя, зрадів мені. Копає щось у болоті. Що ти робиш? Що ти шукаєш? Як ти попав в це болото? Виходжу з цього маленького містечка. Вище узвишшя. Піднімаюся на нього, узвишшя переходить у плоскогіря. Небо, воно стало густо - голубе, аж до фіолету. Хочеться пити. Ростуть дерева зрідка. Дивно. не фруктові дерева, але всі обсипані білим цвітом, ну як яблуні. Голос. Подумав храм поряд - ні, тут тільки природа. Голос із неба. Піднів голову уверх, слухаю. ...І дасться вам все це через хрест. Ви поки що не можете це зрозуміти. Ви ще не можете у це повірити... Остання думка у мене перед тим як пробудився. Я прийду, я обовязково прийду на це місце в неділю. Де навіть дерева слухають.

ДЯКУЮ !

Переглядав книгу. Крайона. Про цифрові коди, про їхнє значення і заложений у них зміст. Там не було значення цифри як вираження через символ. Не було як первісно формувалось і виражалось таке розуміння. Це відмінне від живих звуків що виражаються також через букви. Наприклад - буква С має форму. Таку ж як і виражається при написанні. Вона має колір. Це золотистий колір. Вони у просторі білого світла. Я це бачив. Цифри це щось інше. Це поняття, це спосіб розуміння через суть що організовує таке бачення. Я думаю що символ цифри зародився ще з початком Творіння. Та все ж до книжки. ... Знайшов код 666. Розширене толкування коду. Як тої системи вложенних у них взаємозвязків що ведуть тільки до блага. Це деталізовувалось, розкривалось. у самих найвисокіших словах. ...Та я знаю й інше. Код примінився щоб розбити і ослабити ідею Христа. Що через цифрові символи виражалась через цифру 18. Цього у поясненні не було. Жодного слова. Я так зрозумів - була представлена одна частина істини і прихована інша частина істини. Прихована та частина що є важливою, для чого він творився цей код. Це прихований обман. Це намагання приховати те. що людина має право знати. ... Я хочу задати питання Учителю. Через Вас Єлена. Розкажіть будь ласка про коди, про цифри, про значення цифр. Що вони виражають?

Заставляє задуматись. Що таке Ковчег? Зараз це тільки одне - це порив до світла. Чому девять. Чи є зараз ці девять.

Роємова. Машина мчала через містечко, коли напереріз кинувся чоловік. Станьте! Різкий порух руки контрастував з поникшою спиною. Машина не зупинилась. Щось йому треба, подумав один. Селянин, відмітив уголос інший - той що сидів за кермом. А підеш на базар - просять яйця карбованець штука. Мудрі усі. знаємо їх. Сьогодні усі мудрі, чи не так? З притиском запитав глянувши на того, іншого. Не знав він... що всі мудрі. Думав є і добрі. Погляди схрестилися. p.s ...той. що за кермом сидить. той що поряд. Так мені щось Леся Українка в душі запалась. Це у неї - Той що в скалі сидить. Той що греблі рве.

Можливо відповідь може бути і такою. Спочатку Його треба віднайти. Тоді слова наповняться силою. Ці медитації, що представлені в книгах, вони націлені на спілкування з Богом. Як з Творцем, як з Отцем. На жаль у мене не все виходить. У мене є віра. Багато про що пишеться у книгах - я мріяв про це знати ще з дитинства. І все про що пишеться у книгах - це дар. Це відповіді на те що прагне знати людина, на її уповання. Це можливість змінити життя, глянути на все по іншому, з довірою і з радістю. Це важливо - довіряти. Має ж людина вірити, як же без віри жити.

Держи мир. И Мир Божий Который превыше всякого ума Соблюдит ваши сердца чистыми. Це від Ісуса Хреста.

Діти. Я за ними не поспіваю. Вони не приймуть ці цінності, якими дорожить світ. Вони знизають плечима, уважно подивляться на своїх батьків - і запитають.. - Чим ви занімалися весь цей час? Що ви будували? І батькам нічого буде сказати.

Мені нічого - всього - цього не потрібно... Служба йшла своїм чередом. Як і вчора, як і у всякий день. Розмірені слова падали, і всякий знав що буде наступне. Ось і закінчилась служба. і тут стало відчутно - буде продовження. Тихий гамір, він показав, люди щось чекають. Що ви хочете ще почути? Ну добре, я вам розкажу про свою обітницю. Про давню свою обітницю. Вона складала двадцять пунктів. Я був гордий своєї обітниці. Все перечитував і перечитував її, коли почув голос. - Ти хочеш служити мені? - То спали свою обітницю. Спали. - Бо нічого всого цього мені не потрібно. Лице розглажується, він вслуховується у щось у собі, у свою нічну розмову молодого семінариста з Ісусом Христом. І цей мир, він знову приходить із того далекого минулого. - Мир, що вище всякого розуму. Що соблюдає серце у чистоті, і позволяє все правильно розуміти. Він охоплює поглядом храм, людей. Якась мука пробігає по його лиці. Він має усе усе. Він немає нічого. Він має всі слова що були написані колись. Тільки немає тих слів, що хочуть сказатися зараз. Вони минають храм. Вони летять десь у простір. Просто до тих хто хоче їх почути. Просто у серце. Просто у душу. Він хоче і боїться, він знає, він покличе - і Він прийде. І скаже. Мені нічого - всього - цього не потрібно. Мені потрібно зовсім інше...

Треба вертатись. Туда, там де нема суда. Де кожен цінний. Де немає маленьких людей. Де про тебе не скажуть - пересічний громадянин. Де кожен буде захоплений. в здивуванні перед світом. Яке важливе питання задав Денис.

19 червня у вівторок. Небо освітилося пятьма розовими прміннями. Виходили з точки сходу сонця.(сонце ще не зійшло) Світло проміння було яскравим і чітко окресленним. Широким. Це було велично, і дивовижно гарно. Я думаю це мало відношення до до того що повідомляв Учитель.

Сильне відчуття нового за ці дні. Дуже радий що получив змогу це прочитати.

Про ціль. Первоначально Земля мала програму розвитку. Програму розвитку як особистості. і як та що проізрождає, захищає і розвиває життя, та що спілкується зі всіма формами і видами даючи можливість рівноважного гармонійного розвитку усіх елементів і звязків, а також людини, як вищої форми проявленого життя на землі. Ця програма була і є. Та вона замкнена людиною через свій вибір. Пролиття крові. Експансія збереження життя за рахунок життя тварин. що мали свою ціль, свій розвиток, своє право на життя. Ціль - це повернутись до первоначальної програми даної Творцем. Через розвиток, через вибір духовного шляху розвитку. Через Любов. Єдино Любов дає опору, ціль, і розвиток свідомості.

О внешнем и внутреннем. ...Внутренний суть предстоящий Богу, внешний - предстоящий ближним своим. Начало внутреннего - правда, завет с Духом Святым. Внутренний не имеет ни санов ни чинов, но предстанет наг и сир. И если говорите о себе: " Глас вопиющего в пустыне" - то отвечает внутренний ваш. А если говорите; " Я монах". или " Я - христианин", - то это дело внешнего. Внешний молится готовыми текстами, внутренний - молитвой бессловесной, ибо он удален от человеческого языка и от условностей настоящего. Внешний принадлежит миру и связан с ним непременными узами, человеко - угодник посрамленный. Внутренний же юродствует перед престолом Божиим, исполняя волю промысла. Путь. Путь лежит от внутреннего к внешнему. Ибо Начало праведности - свет благовещения. Храм внутреннего - Сердце. Храм же Тайного - Вселенная. Много ли свидетельств имел внешний ваш ? А благодать на внутреннем... Із послань Матері Марії.