Gajavata

Стараюся зрозуміти багато речей що сигналять мені в виді взаємозвязаних ланок розвертающихся подій аж ндто відкритих і відвертих щоб можна було іх проігнорувати. Уже ці подіі почали знімати з мене цю кругову оборонну позицію, щось уже можна спокійніше глянути. Чому ти тут? Чому ти працюєш саме там де працюєш? Це і в намаганні зрозуміти як все має бути правильно побудовано. з мокрими і холодними часто руками на вітрі продуваємому крізь усе що одів, і з безконечними просторами лісів, що відкрива - ються, таких гарних. Щось будується дуже красиве, величне. Комусь це присвячується. Це не реставрація. Це побудова нового. Інакше зачим все це?

О Ходорковском. Ходорковский, Алексанян - великие души. Последние декабристы, правдолюбцы на... земле русской. Не просто уверовал - ещё как уверовал Ходорковский в своей ледяной туберкулёзной камере, где-то вблиз границы Монголии... Остаётся верен голосу правды. И наплевать что какие-то нелегальные аферы в прошлом... Любой бизнес нелегален с точки зрения Премудрости или Миннэ. В ледовитой читинской камере Ходорсковский прозревает на последнюю правду. Он не теряет надежды. В нём зажёгся фитилёк истинной веры. Нет, он уже не хочет быть президентом России. Важно не потерять веру в свою правоту. В то что существует правда, а не ложь. И что в это подлое стукаческое время... ещё не перевелись люди честные, не продающие свои убеждения, принципы. Этот вроде бы крупнейший бизнесмен, торговец нефтью, оказался чистым сердцем... Какой укор современной продажной России. Есть же святые люди которые видят воочию и трезво, не поддаются гипнозу и панике и шантажу... Ходорковский выйдет из тюрьмы. Обожаемая Госпожа наша с сочувствием взирает на него, посылая с Соловьиной горы лучи материнской любви в его зарешётчатую камеру. Быть может ради него одного она изменит судьбу России и поставит Ходорковского столпом будущей демократической власти. Я же как могу благословляю жезлом Миннэ. Благословляю, чтобы Ходорковский в его мировой пустыне и ледяных выхрях, в его одиночестве просветила Миннэ и показала ему смысл происходящего... С непродажности собственно и начинается человек. С принцыпов, которыми он не торгует, за которые его нельзя прельстить никакой ценой... Из книги Полёт Миннэ

Символ нашого майдану перекочував на південь. І вже Туніс і Єгипет перейняли цей факел. Я намагаюся щось зрозуміти. Що будують? І взагалі, чи можна щось будувати разом? Нацистів вишукують по всіх усюдах, викривають іхні злочини, засуджують як щось не співмірне з людяністю, і чому ні один кат сталінізму до сих пір не засудженний? Чому коли мова заходить про голодомор - голодомор, це означає морити голодом, то виникає хвиля гнівних протестів з іншоі сторони? Намагання заперечити, звинуватити тих що говорять про це, напустити туману і оправдати злочин. Чому беззаконня, кривда, неправда - коли десять карточок в руках і людина ходить по залу Верховноі Ради і голосує за інших, а потім це представляє як досягнення? Чому осміяти, вдарити людину уже законники представляють за благодатні вчинки? Чому ті люди що іх обирали - мовчать?

Це не був художник. Він був лордом у Англіі. Дуже давно я чув цю розповідь про цю невідому багату людину. Без фамілій, наполовину подану як міф. Торги тоді були закінчені і той хто не купив картину сина - він нічого не втратив, він просто остався при своіх. Здається мені що суть тут саме така. Або це Нове Слово людина приймає і тоді воно очистить душу, наповнть вірою і надасть смисл життю відкриваючи нове, даючи відповіді на багато запитань. Або просто людина залишається при своіх. Якщо ви запитуєте чи планую я видавати свою книгу - то відразу відповім - ні. Аж дивно. Бо вважаю, ці книги які ви всі випускаєте - це важливо. І на ваші книги я б дав гроші, якщо приймете. Колись Єлена запитувала зовсім інше - то на це я відповідаю - Так.

Хто купляє картину сина... Був оди самотній старий чоловік. Зовсім одинокий. Син його визвався добровольцем на фронт і загинув. Так і доживав він життя. живучи лише памяттю, і любовью до сина. Та пройшло багато днів, чоловік помер і одне з найбагатших зібрань картин краіни, а це були його картини були виставлені на продаж. По умові першою продавалася картина сина. Шануючи память людини. що вже пішла, залишивши таку чудову колекцію всі благоговійно мовчали, та купляти не хотіли. Запала мовчанка. І тоді піднявся садівник, що доглядав за іх садом. Йому дуже полюбилась ця невміла, але така дитяча сердечна картина. І він віддав за неі всі своі гроші. Всі полегшено зітхнули і приготувались що зараз почнеться справжній торг. І тоді ведучий ударив молотком і прочитав заповіт. Там було тільки вісім слів. Хто купляє картину сина... той отримує решту даром.

Я приведу кілька сторіночок для ознайомлення. Надзвичайно все воно там цікаво. ....Тіні хіросімських журавликів пролітають над світом. 58 -ма річниця. Той льотчик, Клод Ізерлі, збожеволів скинувши атомну бомбу на Хіросіму. Тоді там загинуло понад чверть мільйона людей, іхні опромінені скелети гнались за ним все життя. За теперішніми політиками не женуться. Щойно мер Хіросіми закликав назавжди відмовитись від атомноі зброі, як тут же Північна Корея заявила що продовжить ядерні випробування. Люблю Куросаву. Його фільм про Нагасакі. Взагалі всі його фільми. Памятаю як у снах Куросави людина струшує піджак від радіаціі. Мені здається що це я струшую піджак у своіх Чорнобильських снах. Біля Канарських островів затонув човен з емігрантами з Марокко. Теж хотіли на Канари. Судять терориста що торік підірвав нічний бар на острові Балі. Майже мій ровесник, трохи старший. Його судять, а він усміхається. Засудили до смертноі кари - усміхається. Його так і назвали: "Усміхнений терорист." Ащо ми знаємо? Він тамтешній, здається з острова Ява.... ....А й насправді, чому я це все записую? Теж мені літописець Нестор. Батько каже що це у мене від діда, теж любив писати. При арешті конфіскували. І читати любив, навіть в таборі примудрявся діставати книжки. Був дуже здібний до мов, у вязниці вивчив німецьку. Потім йому інкримінували - чому саме німецьку, може він німців чекав? А йому хоч і самоан - ську, аби підручник, і ту б вивчив. Оця спадкова цікавість до світу у мене в генах сидить. Але кому потрібні ці моі Записки? Хто іх буде читати? Син мій - це вже покоління інших пріоритетів. Старі люди відходять, молодим байдуже. І все ж дружина каже - Пиши! Принай- мні для себе. Скинув на дискотеку, дав прочитати Леву, хай прогляне у своій пустелі. Прочитав. Зацікавився. Але каже: Некомфортне чтиво, навряд чи хтось надрукує. Якийсь глобальний роман, чи що. Втім спробую, покажу у себе на видавництві. Ну це він перебіль - шує, Куди мені до роману. Я ж не письменник. І всю цю глобалізацію не люблю... Видавництво й справді не взяло. І іх можна зрозуміти. Вони вже були прогоріли на украін - ській літературі і тепер ім потрібні гарантіі що видання не буде збиткове. А хто ж ім такі гарантіі дасть? Тим більше під невідомого автора. От якби я сам спонсорував це видання і сам закупив тираж, тоді інша річ. А так вони прокрутили дискетку в руках, і навіть з деяким жалем віддали. Порадили підсилити інтригу, підкинути сексу. сублімувати інформацію в детектив. І неодмінно щоб хтось подбав про розкрутку. Ясно я цього робити не буду. Це ж не белетристика, це Записки. Як написалося, так написалося. А щодо інтриги то це вони даремно. інтрига скрізь і у всьому. Глобальні сюжети не потре - бують розкрутки... Самі урагани чого варті. Жаннет і Ель-Ніньо, Ізидора і Френсис - як вони перегукуються через океани, як вони прагнуть один до одного. Це великий роман. Це Трістан і Ізольда стихій. Або той німецький вчений, що шукає сліди сніговоі людини десь у горах Північноі чи Східноі Європи - хіба не пригодницька повість?... Чи недоторкані бандити у парламенті - не детектив? Чи посилати хлопчиків під Вавилон - не історична трагедія?.... ...Пятий місяць іракськоі війни. Горять і вибухають нафтогони. Зброі масового знищення так і не знайшли. Саддама Хусейна теж не знайшли... Ось уже і Маковія, середина серпня, перші птахи вже готуються відлітати у вирій. А нащо ім відлітати, у нас тут скоро своі тропіки будуть. Плавляться асфальти. Тануть вершини Альп. Перегріваються атомні електростанціі. Парижани стрибають у фонтан. І пожежі. Страшні лісові пожежі. В Іспаніі палають ліси. Горить французька Рівєра. В Австраліі полумя охопило великі масиви... Убивча спека. Вчені заговорили про початок глобального потепління. Папа Римський з прочанами молиться в Римі про дощ. В Індіі бомба вибухнула на мосту. В Багдаді біля Йорданського посольства. Швидкий поізд Киів-Варшава протаранив на переізді авто "Міцубісі-Кольт" протягнув кілька сот метрів. після чого машина злетіла в урвище. В Росіі був спалах сальманемнозу. В Казахстані випадок Бубонноі чуми. У Франціі літак упав на дерево. У Китаі оперували дівчинку у якоі три ноги. Подіі начебто неспівмірні. Це якщо у світових масштабах. А в масштабах людськоі долі - моя дружина має рацію - сльоза дитини більша за Космос. Для Борьки смерть його батька най - страшніше горе. Хлопчик контужений на Львівському авіа - шоу, а потім ще трамвований на Норд - Ост - це вже інший вимір біди... ...Американські вчені вловили сигнали з Космосу, десь між сузірям Риб і Близнят. І то не була музика сфер. Надпотужній радіотелескоп що стоіть у Пуерто Ріко зафіксував щось дуже схоже на сигнали з другоі галактики. Видно вони там розхвилювались, подають знак...

Цілий тиждень. Я набирався рішучоссті, я таки куплю собі новий одяг. І вже коли наважився - дзвінок з Італіі. Нікуди не ідь, будь дома, тобі посилка. Через півтора дня посилка прибула. А там і спортивний костюм, і кросовки, і голуба курточка. Ну який я був радий, ну це ж ясно, ну це ж Ісус!

....Слово як вода з чистого джерела, витікаючи розширяє свою дію, очищає болота, наповняючи ріки, моря і океани. І без цього джерела, без руху уперед вода б пере - творилася в стояче болото з признаками гниття і замутніння, покрилась би плісінню, наповнилась би різними мікроорганізмами, які витягували б з благотворноі рідини все найкраще. І цей напрям - куда? В нікуда. Нема притока, нема руху, нема чистого джерела. Так і слово, воно благословенне тільки тоді, коли витікає з Чистого Істока, коли своєю силою, своім Потоком воно може роздвигати границі. вносити свіжість, чистоту в текучі води. Одне маленьке джерело - істок живоносноі вологи - спосіб обеспечити багаточис - ленне життя, здатне очистити своім дивовижним складом ваше тіло.А душу? ІІ може очистити тільки Слово із Нового Потока Творця, насичене новою силою і новою енергією. Я бажав дати людям можливість випити із чистого джерела Божоі Любові. відчути грядущі переміни, Нову Еру через Нове Слово із Потока Творця. Прийняти це і повірити первоначально трудно бо відчуття на рівні високих почуттів у більшості не розвинуті. Я не прийшов до вас у матеріальному тіпі. Зараз це мені уже не потрібно. Я не загрожую вам нічим. Я бажаю вам дати Нове Слово із Нового Потока Творця. В цьому моя ціль, в цьому моє істинне служіння людству і Матері - Землі. Я бажаю розбудити багатьох. Моя проповідь в поселенні була відкинута. Я був вигнаний з міста. Я претерпів грубі нас - мішки, знущання, і це ввело мене в стан сумяття всіх моіх почуттів, всього що в мені було. .... Учитель Христос 4.12.2001 р p.s. Я дуже вірю у це. і я дуже хочу цього, щоб доброта прийшла до нас, мир, і я знаю все це буде.

Вийшла інтересна книга. Книга Ліни Костенко - Записки украінського самашедшего. Поглядом жінки, та від імені ніби чоловіка вона намагається подати свій погляд, своє бачення і розуміння. а деколи своє здивування, знайти цілісність на перший погляд в розірваних подіях світу, подаючи поперемінно то те що трапляється в різних закутках світу з тими подіями що торкаються іі самоі та, ближніх. І так якось розгортає ту тканину на якій щось хоче показати на цілий світ вкраплюючи туди своі думки. свій сміх. вибудо - вуючи, подаючи деколи ряд несумісних один з одним подій. як миттєві фотографіі сюжетів. Багато пише про Украіну. про політиків, про історію, про інтересних людей. але так якось не спускаючи фіолетові блискавки з небесних ультрафіолетових верфів. а намагаючись щось зрозуміти, щось побачити чого раніше побачити не могла. Незабаром вона має приіхати до Львова, буде вечір у театрі Заньковецькоі.

....Ці древні знання можуть дати великий поштовх в розвитку і нині живучих, бо ці знання звязані з новими видами енергій, поки невідомих вам. Використання цієі енергіі може змінити множинні процеси проходящі в вашому світі, змінити багато видів діяльності, розширити можливості земного людства. Та тільки тоді знання ці відкрию я вам, коли агресія злоба, ненависть і неприйняття один одного підуть з вашоі планети. ( Неймовірно, в епосі Гайявата звучить те саме - Як Великий Дух збирає всі народи і білі хмари опустилися на землю і розлитим світлом світящимся туманом заповнили всі долини, і всі пагорби і всі землі. Як Дух великий говорив і всі чули - закопати своі томагауки , свою ненависть, змити червону фарбу війни з тіла, омитися в своіх чистих ріках, викурити один з одним люльку згоди. ) Коли слово Мир буде владарювати над всією територією Матері - Землі. Тоді ви отримаєте дар - дивовижні знання які розширять ваші можливості у спілкуванні зі світами, із вашим світом, в багато чому вами не пізнаних. Можливість використовувати іншу енергію дасть вам великі переваги перед нинішнім життям. Ваше життя зможе здійснюватись по іншому. Ви зможете рахувати себе рівними у своіх матеріальних накопленнях, бо у більшості будуть рівні можливості. Так, ми знову прийшли до мріі про Новий світ. який до вас уже іде. і стукає у двері. Тепер ви зрозуміти зможете що думка ця прийшла до мене коли я в плоті був земній. Тоді до мене прийшла мрія про дивний світ, та Вік цей Золотий на Землі. Тоді я став тим Зберігаючим цих древніх знань, щоб вчасно подарувати іх Землі. Нині бажаю я приблизити цей час, бажаю щоб очистилась Земля. Щоб ви пізнали нове тепер почав своє служіння я, і в цьому ціль моя. Я знаю що іти ми будемо нелегко й довго, та знаю точно що дорогою прямою. Дорогою уверх, до Отця, і по дорозі нашій виникне виноградник молодий. Він буде дозрівати коли пройдемо ми, він буде спілим, зрілим, соковитим тільки в потрібний час. Та все ж нам всім пора іти у шлях, наша ідея всіх в дорогу кличе нас. Земля повинна ізбавитись від грубих нашарувань. Повинна побачити Чисте Світло Творця. Нині наступає час змін, час Преображення. Любові вінця. І я вас кличу у Дорогу, іти зі мною одною Дорогою. І це праця нелегка - всім разом нам іти, та разом нам іти усім потрібно в ногу, не відставаючи на шляху. Хай ваше серце чистеє підскаже, хто вам усе це говорив. І хай в ваш мир прийде Любов і вам розкаже. що в нашім світі лиш вона царить. Учитель Христос 15.10.2001 р

Я дякую Вам за те, що було написано від 24 числа.

Мені здається Бог уже не буде наказувати людей. Таке сиротство, така вже вселенська бездомність. що далі нікуди. І ця одинока людина майже стирається з памяті тоі вічноі книги життя. Десь там розчинившись, загубившись в війнах, у релігіях, в історіі. Безвісти пропавша у пісках часу. Уже не як вінець творіння, а як щось що підчинене. без всякоі вартості, як річ якою можна управляти. Мені здається почалось все з Авраама, коли ту дитину поклали на жертвенник. І хоч до жертви не дійшло, ангел схопив ту руку з зане - сеним ножем, та все ж в памяті заклалось, во імя чогось можна пожертвувати іншою людиною. Ці в ідливі сліди довелось потім стирати чимось іншим. І представ інший Бог. Бог, вмираючий із Любові до людини. Бог, що хоче щось показати. Що є настільки невідмирська любов що віддає своє життя за людину. Та якось то трудно входило в життя. Потім були міліони вогнів інквізиціі. де знову з легкістю жертвували іншою людиною во імя чогось. Розбита. спантеличена, серед тих слів покайся стоіть людина перед церквою що завжди вибирала не того бога. палила своі вогні і завжди жертвувала кимось.

Весна Хай радістю наповниться для Вас цей день.

Сергій - Пишіть! Дерзайте!

Єлена, ви згодом обіцяли розповісти про поіздку в карпати. А я так колись хотів туда поіхати.

З Вашого дозволу Єлена. Із книги "Історія життя" У кожному розділі Вчитель розказуючи про своє життя, про ціль приходу, про Ідею привнесення на землю Волі, побажання Творця, Отця, Саваофа як ми знаємо, і про те як все це відбувалось - ще говорить до нас сьогоднішніх - що вважає за необхідне сказати саме зараз, саме тій людині що живе зараз. ...Життя людини обумовлене багатьма критеріями, які являються недосконалими, звідси всі ідеали спотворені. Хто знає для чого він тут? Хто поривається істинно до пізнання? Хто знає істинну ціну життя? Хто виконує істинні заповіді всі? Так, мало. Я скажу що дуже мало тих. хто серцем чистий, хто любить Бога, хто має істинну віру і любов. І все моє служіння зараз для вас, для цієі мети. Я хочу щоб проснулись ваші душі, щоб відкрилась ваша память, щоб побачили глибинну суть ви. Я цього хочу і цього вам бажаю. Не бійтесь нового пізнання. Воно для вас, й до вас іде. В границі вашоі свідомості входить Новий наш Потік. Він обновить, очистить душу. Він спокій дасть, упевненість в собі. Прийде надія в ваші душі. Прийде щоб дать Любов тобі. Пусть мир придёт в движенье. Пусть искра разожжёт огонь в сердцах. Да будет в мире мир и единенье! Да будет Новый мир реально, не в мечтах! Я є Христос, і імя це дали мені люди по моім ділам. Тай то тому вам говорю я, що право таке маю тільки я. Учитель Христос 24.09.2001 р .... Пізнання світу іде через поривання. Воно йде до того, хто працює, через пізнання своєі душі й багато втрат. Хто получив усе без праці, вони вас обманюють. Я вам бажаю нового пізнання, щоб впізнали ви мене, і в цьому суть. І нова свідомість відкриє вам ворота. Хочу щоб поступово, малими краплинками ви отримали те, що я вам хочу дати. Хай ваше життя наповниться пізнання частинками. і в цьому бачу я служіння основную суть. Учитель Христос 1.10.2001 р ....Всі древні науки, знання - все не надарма тут й все має ціль. І ціль підняти свою свідомість, піти звідси вище чим прийшов тепер. Все мудре й чисте - достойне почитання. Воно прийшло сюди як дар Небес. І в цьому шлях - все в чому бачите ви пізнання, не відкидайте. виймаючи зернятка суть. Я про себе розказати вам рішив, лише для того, щоб зрозуміли як земне життя я прожив. Як подорожував і страннічав. і як знання великі я отримав. Учитель Христос 4.10.2001 р .....Я ночував в домах різних, і багатих і бідних, всюди де дах мені пропонували над головою я вдячний був. Та запамятав я дім один, вірніш лачугу де вдова бідна жила. Вона була настільки бідною і втомленою від життя. що не боялась вже нічого, й мандрів - ника пустила в дім. не знаючи про нього геть нічого. Та я рішив що погляд цей. що память зберігав минуле горе, повинен змінитися. і в ній має проснутися радість, що життя дароване ій. Звичайно це було не легко. та все ж почав я розказувати про далекі краіни. про інші світи, про Любов яка повинна бути в серці, щоб пережить не довелось. Хай буде багато змін, хай життя зміниться, але це почуття для вас є основне, лиш воно підтримує в серці живий вогонь енергіі Творця. І з цим почуттям, направленим на всіх живучих в цьому світі, вам всі невзгоди буде ніпочім. Про це довелось мені повідати вдові в убогім домі, де спав я на долівці у куті. Та там я зрозумів, що до таких я буду йти людей. яким життя тяжке прожити довелось. Так, в цьому я побачив Шлях. своє служіння. І в цьому ціль - все що пізнав і усвідомив я в думках подарувати людям. Допомогти ім світ побачити через Потік Любові і Доброти. Так це усвідомлення всього що звершить повинен я, прийшло до мене в шляху, коли я йшов. Тому і вас до того призиваю - зараз іншою дорогою ми підем. Зараз маємо напрям ми інший - ми будем будувати Новий світ. Він старе, ізживше себе розрушить, щоб Новий вік тут наступив. Пусть Новый Путь проявится! Пусть Новая Дорога будет вам видна! Пусть изменения придут к вам скоро и реализуются все планы и дела! Учитель Христос 7.10.2001 г ....

Єдине, що я хочу зараз сказати. Що це книги Того, чий підпис засвідчує це. Це книги Ісуса Хреста. Так серце моє вірить. І від цього я буду відштовхуватись.

Закладені діти. ( Або діти з мудрими не по віку очима) Деколи, щоб виразно щось зрозуміти світ ставить перед лицем твоім те, що ти маєєш зрозуміти. Цього разу світ поставив це перед малими дітьми. Скотобойня і школа стояла напроти одна одноі, на одній же вулиці, змушуючи іх якось реагувати на взаємну присутність. Вчителі довго чинили опір цьому сусідству, і нарешті звернулись до телебачення. Вони хотіли всім розповісти як це впливає на дітей. Розказували. Коли на перерві, весело галасуючи діти вибігали на двір, до них деколи долунав стогін забиваємоі тварини. І тоді вони замовкали, переставали бавитись, безцільно мовчки ходили по подвірю. На уроках вони часто задумувались, відходили у глиб себе, і видно було, якась важлива робота проходить у них. Від деяких ми ловимо запитливі погляди, намагання нас зрозуміти чому ми позволяємо убивати тварин. Коли б цю ското - бойню перенести десь подалі, у закуток. Подалі від сторонніх очей. Та щоб це дало? Жах залишився б. Він тільки перенісся би за лаштунки. У дома, коли мама відкрила пакет молока з написом ласуня - дитина мовчки відсунула це молоко і мовчки поглянула на матір. Мати розуміє цей погляд бо вчителька розповіла що Юрко іі зомлів сьогодні у дворі школи, коли вітер доніс той запаморочливий запах крові. Мамо, скажіте мені, у якого Бога вірять дорослі? Про що вони моляться у церквах? І що це таке - любов? Мамо, давайте помолимось за тих хто сам за себе помолитися не може, хто навіть голосу не має щоб попросити за себе.

Люди співударяються один з одним, і викрешують один із одного іскри. І тоді спалахує вогонь, і тоді щось стає видно. Це Ваше оповідання, про лисенятко. Ці чотири сторіночки. Якщо іх перекласти на англійську мову, люди зможуть це прочитати. Тому що це ім потрібно.

Єлена Перекладіть будь ласка це незвичайне оповідання про лисенятко на англійську мову. Це тільки кілька сторіночок, це буде коштувати не дорого. Ще не скоро таке напишуть. Тоді любий з іншого кінця світу зможе це прочитати.

Щось із віршів Ігора Шевчука, а щось із картини Єлени про білі птиці, а щось те неспокійне і вогнянно кличуче, що є у кожній людині, та найбільше те що нас оточує тут і зараз породило у мене такі строчки.

Схожа мені та птиця, та біла птиця про яку всі говорять що вється. курличе, блага - розкриймось-летімо-летімо-летімо - що мрію здіймає і вверх підійма - що вогненно кличе і вірить - співа Похожа вона мені чомусь на людину, якій перебинтували руки і ноги Якій треба зняти ці всі повязки, ці всі бинти

Я про щось собі подумав. Багато що не зможе проявитися на Украіні в одночасьі - це тепер ясно видно мені. Учили мене колись - а попав у чужий дім і господар на хвильку вийшов оставивши тебе одного, попросивши зачекати його - стій. Стій на місці і чекай. Не ходи по хаті, не переставляй меблі, не виймай книгу із полиці. Просто почекай господаря. Щось надовго цей господар вийшов, так і не може повернутися сам до себе. Дивлюсь майже в відчаі на нинішню ситуацію. Бо навіть щось одне вирішити правильно, і те має бути проявлено у вищому, у новій свідомості, у новому баченні. Потрібно інше бачення. Це бачення глибше, що прозріває причини і бачить наслідки. Де ясно видимо головне - ціль. Що ти хочеш щоб проявилося у житті, куди ідеш, яка твоя мрія. Бо все може бути узгод - жено коли ціль висока і ясна. Бачення, зуміти щось побачити. Я так радуюсь, коли можу побачити у своєму житті щось нове, що раніше ніколи не міг зрозуміти, що деколи навіть пробую це описати. От наприклад як сказати солдату, що дійшов до Берліна, захищаючи Батьківщину а тепер стоіть проти іншого солдата, який теж захищав свою Батьківщину, та ворога він у ньому бачить. Як сказати йому що це бачення хибне? Я довго до цього навіть не міг підступитись. І потім собі подумав, що найкраще буде описати історію Рауля Валенберга. Адже той хто жертвує своє життя заради спасіння іншого завжи зможе зрозуміти таку людину. І я собі подумав що якби цей солдат що дійшов до Берліна знав про такого Рауля Валенберга, як він проявив своє життя, як відчайдушно намагався порятувати інших - і те як з ним потім повелись?! Він власноруч посадив би це деревце на Алеі Праведників в Яд Вашем. Він зумів би побачити і колючу проволоку у власній краіні, і концертраційні табори. і голод. Він не зміг би відвернутися від того і сказати цього нема, цього не було. І тоді він можливо міг би і подумати щось у нашій краіні було не правильно, щось ми не хотіли бачити. Багато що можна було б вирішити у нашому житті тоді не так. Це позволило б зрозуміти один одного, це позволило будувати щось разом.

Це не запмтання напрямлене до Бога, швидше до людини. Та є щось у цьому що відносить цю статтю набільше сюди. Це погляд поета. Із сайту Ігора Шевчука. З дозволу Ігора Степановича. (надіюсь) Відповіді на німі запитання. У відповіді, як завжди в цілому є міра глибини власне відповіді і вміщення потенціі власне запитання і торкання дражливого тіла Божоі слави. Ніхто так не пише. Ліпше усна традиція достеменна. Покиньте все бо що ліпше мистецтва проміння духом. Ви, сучасники так - звані у найглупішому становищі. Чи сягнули прагматичного денного стану Сократа - ви нічого не знаєте? Запитання поставлено. Встаньте внутрішньо; хоронитесь і не знаєте стану. І не печетесь прямотою духу... і знов би хотіли опасти до колій людських. В висоті чутливого запитання - бажано тут народженного, поміччю Духа, здалося б знаходити мінімум потенціі заангажування конкретноі відповіді. Вектор запитання завжди до гори...Слово запитує - Дух відповідає. В Богові торкається велетенська воля Божа, як ви здогадуєтесь. Щодо можливоі відповіді. О, якби ви могли услухати Волю Божу... А то Бог дає "яблуко" - ви ж розвертаєтесь, ідете геть. Хіба ви тут?...і навіть знаючи про мертвоту наперед заготовлених запитань мікрофонних журналістів... ви Бога любите? Шизофреніки ви православні усі. мертво-ульотні в безвиіздно наівних протестантів - у січці в страху художньоі цільності. Друге було запитання поставлене духом моім. Не лежіть... (недотумки, Боже прости) І ви на прикладах конкретних, відаючи атмосферу життєдайності - запитайте відповідей в живості волі вашоі, в присутності Бога, Його волі живоі взаємно - визначальноі, а то тримаєтесь мертвости. Не стане волі ставити запитання, ні глибоко - високих, ні поверхово-ніяких. Не стане поетів. Й не стане потрібне таінство. Й запитання. Дивіться німі. А яка воля Божа? Сидіти в протестантсько - науковому колі і нявкати ?!... Викиньте телевізори тих наставників священників, що вони сильніші і за єпископів у мертвячині. Завершатиму закидом провалля поміж церквою і світському - хворі і там, і там. Без спільноі мови - то ж яка титанічність? В Христі - Спасі Святімося! 13.10.2010 Ігор Шевчук

Учора ходив далеко у ліс, набирав воду. Намагався відчути який смак новоі води. Потім багато дихав глибинним способом І собі тихенько думав "Наполни и нас своим Светом". І в цей момент густу пелену хмар прорвало, і вони окрасились гарячо - оранжево - золотистим кольором. А трава у нас зелена, всюди зелений мох, і вужина вється-стелиться розкидавши по землі зелені листочки. Щось не дуже наш ліс повірив що це зима.