Улыбнись! Подними настроение

[Елена Весна]

Знайшла

 

 

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,

Господаря кликати

 

- Вийди, вийди, господарю,

Подивися на кошару,

Там овечки покотились,

А ягнята родились.

 

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Вже приходить Меланочка

Зоря-зоря в небі сяла

З святом до нас прибула 2 рази

 

Меланочка воду пила

Тонкий фартух замочила

Повій вітре буйнесенький

Висуш фартух тонесенький 2 рази

 

Меланочка наша-наша

Та спіймала в руки пташа

Співаючи, заблудилась

В Чистім Полі загубилась

 

Меланочка воду пила

Тонкий фартух замочила

Повій вітре буйнесенький

Висуш фартух тонесенький 2 рази

 

Прилетіли три янголи

Взяли Ісуса на небеса. 2 рази

[Gajavata]

 

Учора ходив далеко у ліс, набирав воду.

 

Намагався відчути який смак новоі води. Потім багато дихав глибинним способом

І собі тихенько думав "Наполни и нас своим Светом". І в цей момент густу пелену

хмар прорвало, і вони окрасились гарячо - оранжево - золотистим кольором.

А трава у нас зелена, всюди зелений мох, і вужина вється-стелиться розкидавши

по землі зелені листочки. Щось не дуже наш ліс повірив що це зима.

[Gajavata]

 

Цілий тиждень. Я набирався рішучоссті, я таки куплю собі новий одяг.

І вже коли наважився - дзвінок з Італіі. Нікуди не ідь, будь дома, тобі посилка.

Через півтора дня посилка прибула. А там і спортивний костюм, і кросовки, і голуба

курточка. Ну який я був радий, ну це ж ясно, ну це ж Ісус!

[Елена]

Я тоже так думаю

[Елена]

Сегодня прочитала -

 

 

чтобы увидеть радугу, нужно пережить дождь...

 

 

[Gajavata]

 

Привіт усім.

 

Радості, новизни нового.

[Елена Весна]

Gajavata

як я рада Вас бачити!!!

як Ви?

як Ваші справи?

що нового у Вас сталося?

так хочеться Вас обійняти.... )))

[Гость]

))) Gajavata, дуже рад Вас бачити радiсним!!!

 

[Руслан]

Ігоре як добре що ви знову з нами. Як ваші переклади на українську? Можливо їх можна розмістити на сайті. Можливо можна зробити україномовну сторінку?

[Елена Весна]

Чудова ідея!

[Елена]

Рада приветствовать всех, кому улыбка к лицу

Хочу рассказать весёлую историю, свидетелем которой я стала.

С нами в путешествии пребывал попугай Амиша.

Он был с нами в походах в горы и на море.

В один день я поставила его на улице, на скамейке, под сенью густых смоковниц, собираясь к походу.

Вдруг я заметила возле клетки большого белого кота. Он внимательно смотрел снизу на попугая, оценивая свои шансы вытащить его из клетки.

Я остановилась, чтобы вовремя прийти на помощь. Кот поднял лапу, видимо примеривая пройдёт ли она сквозь решётку клетки. Я приблизилась совсем близко, наблюдая за ситуацией за дверью. Кот поднял лапу и вдруг ...

Амиша сказал: "Как дела?"

Лапа кота зависла в воздухе, и он оглядевшись по сторонам, пошёл размышлять о странной птице.

[Руслан]

А вот такая стирка получилась недавно дома у нас:

[Елена]

[Руслан]

Классые фото

[Руслан]

Мені шкода, що російська мова більш вживана в Україні. Є держава - а мова сусідська.

Але для розповсюдження інформації російська більш поширена. І це істина цього дня.

Але є такі прекрасні гуморески Павла Глазового. Я їх вивчив, ще в класі 5-му десь:

 

Павло Глазовий, Кухлик

 

 

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші - не мина

Жодної крамниці.

 

Попросив він:

- Покажіть кухлик

Той, що з краю.-

Продавщиця:

- Что? Чево? Я нє панімаю.

Кухлик люба покажіть,

Той, що з боку смужка.

- Да какой же кухлік здесь,

Єслі ето кружка.

 

Дід у руки кухлик взяв

І нахмурив брови:

- На Вкраїні живете

Й не знаєте мови.

 

Продавщиця теж була

Гостра та бідова.

- У меня єсть свой язик,

Ні к чему мне мова.

 

І сказав їй мудрий дід:

- Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика і не знає мови.

[Руслан]

Згадую доброю пам`яттю маму з бабусею. Вони мене вчили мові і залишили в моєму серці любов до рідної землі.

[Gajavata]

 

Хоч і з запізненням. дякую вам друзі за привітання.

 

Я подумаю. над цим. перевод послань Учителя на українську мову.

Хоч я зараз більше націленний на те про що написано у Космічному букварю.

[Gajavata]

 

Це повідомлення трошки не по темі.

Це про людину. що колись вислала

із Риму. так несподівано спортивний одяг.

 

Кілька днів тому вона знову поіхала до Риму. після короткочасного відвідування

своіх рідних і близьких. Відбулося у нас інтересна розмова. і багато важливого для

себе я почув. за що дуже вдячний. Також в розмові вона розказувала мені що задавала

питання. те на що останнім часом глибоко націлювалась. Через день вона отримала

несподівану і радісну відповідь. Вона сказала - я задавала вопрос Господу, Господь.

неужели Тебе больше нечего сказать людям? Неужели больше нет ничего нового для

них? Я ій розповів про Послання. І на другий день подарував книгу. " Історія життя".

 

[Руслан]

[Елена]

Скоро, совсем скоро можно будет дарить книгу "Новое миропонимание", которая более полно будет отображать эту тему.

[Gajavata]

 

Ранкова розмова.

 

Вранішня пробіжка на окраіні міста закінчувалась. і я завершував її

дихальною гімнастикою. Треба було вибрати безлюдне місце мимоволі

подумав собі. Поодинокі ранкові прихожани проходили по тій же алеї.

Захотілось вдихнути запах троянд. Зайшов за огорожу. Жовті троянди.

Дві хвилини. Інтуїтивно відчуваю, треба закінчувати. Слухаюсь свого

відчуття, виходжу за огороджу, повертаюсь лицем до церкви, дякую.

Повільно іду по алеї, знаю неможна нарушати цього ранкового спокою.

Згодом чую позаду себе швидкі кроки, біг. Ви. ви. промовляє до мене

задихавшийся священник. Що ви там робили? Усміхаюсь до нього. Я

вдихав запах квітів. Та якби знав що це вас так збентежить, я б цього не

робив. Ви, ви, відкіль я знаю, а може ви хотіли вкрасти квіти?

Ну, я ж не думаю про вас погано, то чому ж ви думаєте про мене зле?

Здивування. замішання. появляються на лиці. Він силується усміхнутись,

уже якось вибачливо і ніяково. Потім повертається і уже тихо і повільно,

про щось думаючи. повертається до церкви.

[Елена]

[Gajavata]

 

Вітаю Руслан.

 

Я все чомусь з запізненням.

[Gajavata]

 

Є одне таємниче місце у Львові.

 

У цьому місці люди відчувають ясний спокій. Це тихий куточок

у Стрийському парку. Відкритий простір. і дерева навколо ніколи

не закривають сонце. У центрі памятник першій львівській футбольній

команді Сокіл. Навколо кругова алейка по якій прогулюються і стиха

розмовляють між собою люди. Та інколи цю алейку використовують

і це найчастіше діти для легких освіжаючих ранкових пробіжок. Усюди

зелень трав і безліч газонів з розмаїттям квітів. Бджоли. джмелі. і маса

барвистих метеликів. Хоч зараз осінь і все трохи по другому.

З одної сторони алейки кінотеатр. Здаля видно на ньому афішу. та

проступають через кущі лише два написи сьгодні - скоро. З протилежної

сторони памятник Матері. Із каменю. Не високий. Весь окрашений

золотистим жовто - гарячим кольором. Кілька метрів доріжки до неї. Там

завжди квіти. Вона тримає дитину на руках. На голові ніби хустка. що

переходить у легке покривало одеж. Їх обох обіймають руки.

Фігура нахилилась над ними. прикриває їх. ніби обіймає. Голова. але

уже без рис. Це Отець.

Увечері коли сонце сідає люди притишують голоси своїх розмов. або

й зовсім замовкають.

мир.

Я відвідав учора. Це наймилосердніше місце.

Було дуже боляче. і я молився.

Появився голуб і сів між тими двома білими написами.

Сьогодні - Скоро.

[Руслан]

Дякую.