Руслан

Як пояснити вам любов, Що змінює моє життя? Як пояснити світлі ранки? Красу життя в росі світанку. Як пояснити смак любові Тому хто це не смакував? Хто сам її не дарував І дар цей в серце не приймав. Як пояснити смак життя? Тому, хто дивиться під ноги. В ночі зірки не рахував І яблук смак- не смакував. Коли людина не любила, Життя і серця не дарила. Не мала за спиною крила І в небі синім не літала. Польоту радість не пізнала. Сліпий - так мріє бачить сонце. Глухий - почути серця звуки. Безногий - бігати, так хоче Безрукий - обійняти конче Когось. І лише люблячий завжди Серденьком сонце відчуває І своїм серцем зігріває Весь світ. І звуки Всесвіту вчуває І йде вперед і обіймає Усе живе, що відчуває Хто почуття у собі має Хто Неньку й Бога знає.

В душі - любов У серці - дружба. Людина й звір - Пара потужна. Дитя і лев - Сиділи поряд. Сміялися. І добрий погляд. Таке було - Таке буде. Хоча й пройшло Але - не загуло. Природа і людина - Дружили між собою. Вночі і в світлу днину Ділилися їжою - Вкривали собою - Огортали любов'ю.

Хоч лютий за вікном Мороз і сніг довкола Але в душі моїй Любові й світла коло. Знак вісімки сіяє Це нескінченність - є. Сьогодні день служіння Сьогодні день присяги І Вчителя водіння Й духовної наснаги. Сьогодні день знаменний Сьогодні радість є Бого-духновенний Цей шлях мене зове.

Вовки імперські Одягнувши шкури І приховавши злобу Своєї вовчої натури. В овечих масках І посмішках зубастих Прийшли в військових касках До українців мозолястих. Й кричать: "Бандерівці!" Й кричать: "Фашисти!" Й вбивають СССР-івці Кривавії рашисти. Прийшли у мирний дім Квітучу Україну - Тепер тут тільки дим, І смерті, і руїни. Вовки імперські - Геть, овечі шкури! Геть, з мирної землі! Геть, за високі мури!

Кому й навіщо? Хто почує? Хтось нищить І хтось торжествує. Тут голос правди Ледь жевріє. І із трибун Брехня все виє. Тут Світло Бачити не хочуть. Огидне Тут усе регоче. Але сьогодні Джерело В нагоді Шлях свій повело В нове руслo. Сьогодні правила нові І Світло сходить у повні. Прийде на Землю новий день І Тінь поскаче - дзень, дзень, дзень.

Мова любові Мова весни Слово до слова Радієш ти. Радіють хмарки Світлому ранку. Радіє небо Ясному світанку. Мова любові Енергії нові Росянисті світанки В щасливому танку Промінчики барвисті Зорі променисті. Мова любові Ллється у слові Ллється у мові Ллється у серці Ллється у крові. Мова любові Тече по світу І оживляє Духом привітним. Тече по горам Тече по долам Тече по річкам І по морям. Через серця і душі людськії І оновляє води морскії І оновляє земельку-Неньку Природу, і кожне людське серденько.

Кущик в лісі проживав І життям насолоджувавсь. Гілочка лише одна У нього була жива. Але ось стрімка істота Гілочку зламала Й далі поскакала. Але кОрінь міць зібрав І чотири гілки дав Цвітом рясним заквітчав І усіх порадував. Але ось прибігли діти Галасливі пустуни І гілки зламали Тієї ж весни. Але кОрінь наш міцний Знову силу підзібрав. І наступної весни Шість гілок для світу дав. Шість гілок не зміг зламати Ані дощ, ні вітер, Ані галасливі діти. Кущик наш розквіт у квітні Квіти ніжні народив. Пташечки жили у вітті, І звіряткам тінь творив.

Дима, С Днём Рождения! Пусть твоя жизнь будет наполнена Светом, Любовью, Радостью, семейными хорошестями и приятностями! Пусть твой Дух и душа вечно устремляются к Творцу и наполняются Его Светом!

Вогонь, вода й повітря Побачили планету Й як сонячне проміння З'єдналися із нею. Вогонь приніс тепло Щоб все живе жило І радо зігрівалось І у теплі зростало. Вода дала життя Щоб множилось буття. Щоб все живе цвіло І в радості жило. Повітря ожило Й планету обійняло Життя то джерело, З'єднавши все живе, Що дихать почало. Так зародилася Планета Із світового інтернета З'єдналися чотири елемента А п'ятим була, а вірніше першим Душа у світлі Божих звершень.

Що є життя? Спиталася стеблинка. Коли по ній Скотилася росинка. Спиталася вона У птаха в небі: " У мене то, життєвая потреба!" Орел сказав І коло накружляв. " То є свобода, Воля у просторі. То є нагода Політать над морем. Кружляти і кружляти Де захочу. Літати поміж хмар І аж до Сонця. Я - квітонька, І бачу я красу Як павутинки нитонька Бринить на пелюстку. Я відчуваю радість Від сонечка тепла У цім життєвім саді Я зичу всім добра. А ось джерельце Сказало інакще: " То радість є, Всім дарувати завше Себе частинку Серця і душі. Води краплинку Розлинкам і всій суші. Що є життя? Що відчуваєш дуже? Подумай до путя. Питаю тебе друже?

Сонечко ласкаве Душеньку ласкає Світлом зігріває Ніжно обіймає. Ти - живе створіння Ти - жива Душа. Ми - одне коріння Любові насіння. Сонечко ласкаве Душеньку ласкає Світлом зігріває Ніжно обіймає. Дві душі єднаються В променях любові Ніжно так спілкуються В пору світанкову. Сонечко ласкаве Душеньку ласкає Світлом зігріває Ніжно обіймає. Ти розкрий долоньки Промені відчуй І мені назустріч Ніжність подаруй. Сонечко ласкаве Душеньку ласкає Світлом зігріває Ніжно обіймає.

Спить наш слоник і у сні Бачить як метелик він Він легенький й має крила Як у корабля вітрила. Він літає між квітками Крильця повняться вітрами Він літає над лісами Над гаями і річками... А метелик ... мріє бути І великим і всесильним Щоби міг перевернути Що завгодно на землі. Бути вищим від людини І будь якої тварини. І трубіти в хобот свій Звуком сильним, голосним. Ким же хочеш бути ти? Можеш, друже, ти сказати? Де ти хочеш побувати? Що бажаєш розказати?

МурАха-шукАч Світу пізнавАч. Знань пошукАч Росинки поцінОвувач. Вона шукає вчИтеля, Вона шукА знаннЯ, Щоб принестИ в обИтелі МурАшника для жИтелів. МурАха-шукАч Світу пізнавАч. Знань пошукАч Росинки поцінОвувач. Відкриває таємнИці Із природної кринИці Із життєвої скарбнИці. Українські де синИці? Як стає вода із крИці? Звідки на сосні живИця? Чим всім звірям поживИться? Чом вода смачна в кринИці? Як літають в небі птИці? Звідки вусики у кИці? Звідки колір у сунИці? Де будиночок вовчИці? Звідки колір у травИці? Спостережлива комАшка Ця допитлива мурАшка. " Мій учитель - це ПрирОда!" - Так сказала вона згОдом. Бо ПрирОда від ТворцЯ - Від Любові-МудрецЯ. МурАха-шукАч Світу пізнавАч. Знань пошукАч Росинки поцінОвувач.

Україно, Мати - Рідна Ти готуєшся до бою. Перемога буде гідна, Ми підтримку даєм свою. Бог з тобою в чистім полі Військо ангелів потужне. Будем вірні Божій волі Наша сила мужня, дружня. Бог завжди у Світлі й Силі Він завжди перемага Будьмо й ми достойні й в вірі Буде наша перевага! Україно, Мати - Рідна Ти готуєшся до бою. Перемога буде гідна, Ми підтримку даєм свою.

Звуки музики природи Вітру, дощику, погоди Звуки птахів чи жуків Тихий шепіт, гучний спів. Музика у почуттях У захопленні й любові Несе смуток або страх Чи мелодії казкові, нові. До, ре, мі, фа, соль, ля, сі - Звуки різні ці усі. Нотний стан - це першозвуки Світу Світла - земні руки. Є співаючі планети Різні звуки в інтернеті Колискова пісня є Марш і оперу знаєм. Ти послухай, друже, світ Музика нам шле привіт Що відчуєш в звуках ти? Сум, чи звуки доброти?

Білий кінь вдихнув повітря Й світлий ранок привітав В повний голос заіржав І прожогом поскакав. Поскакав він через ліс Радість в серці відчував Все живеє він вітав І скакав, скакав, скакав. Доскакав він аж до поля І до річки доскакав " Ех, яка прекрасна воля"- Радо кінь наш всіх вітав. Ну чому все так красиво? В чому квітоньки краса? Птах у небі має силу Й так витьохкує й співа. Світ прекрасний, Світ чудовий, Дуже класний, Світанковий! Білий кінь вдихнув повітря Й світлий ранок привітав В повний голос заіржав І прожогом поскакав.

Тризуб наш символ - Воля в нім В - еликий Дух, великі справи О - сяйна доля для борців Л- юбов у душах наших спраглих Я- сніє сяйвом золотим. Тризуб - є древній символ неба Свободи і волі гордий птах Є Дух, що має на Землі потребу Себе пізнати не на словах А в справі, в ділі, в тілі. Тризуб - сім'ї є прояв ніжний Отця і матері турботи Про паросток душі освітлий, Що проростає у висоти. Тризуб ти символ атлів й антів Двох вірних родів Атлантиди. Тих мудрих й світлих двох народів Що йшли під прапором свободи Є символ. Тризуб - ти символ трьох Творців Що Землю нашу сотворили Життя на нії воплотили І всім живим наполонили. Тризуб - ти символ Божих посестер; Їх об'єднав в собі тепер - Любові Дух рожево-ніжний, Надії світлої проміння, І Віри крепкої насіння.

Політ до зірки Радості політ Нова зоря Що сяє на весь Всесвіт Ми летимо Вона вітає нас В потоці світла Летимо весь час Між нами коридор Із ліній білих тор У променях простор Із райдужних іскор Співає зірка Піснею вітає І ми так стрімко До неї підлітаєм А далі що? Що бачиш, друже, ти? Що відчуваєш? Можеш розрізнити?

Я є душа, я є Любов Її я маю дарувати Душевне світло віддавати І пломеніти знов і знов І Богу Сонцю дякувати. Я є душа, я є Любов І так це варто пам'ятати Щоб раптом знов не забувати І діяти із цих основ.

Не буде ні кордонів, ні обмежень Буде одна сім'я народів всіх І возз'єднається все протилежне В любові. Буде радість й сміх. Не буде ні кордонів, ні обмежень Всі люди об'єднуються в сім'ю Не буде острахів і застережень Все горе й зло піде в пітьму. Не буде ні кордонів, ні обмежень Лише братерства й волі час Лише Законів Вищих межі Лише Найвищий Божий Глас.

Кожна душа наче пташина У кожної свій голос й спів Забарвлення і одежина Набір ключів, світів і слів. Кожна душа немов пташина Летить у неба височінь Або у ніч або у днину По волі власній і творінь. Кожна душа немов пташина До сонця хоче долетіть І волі хоче в небі синім Й боїться клітки навіть тіні. Кожна душа немов пташина Бажає вільного польоту Щоб вітер дув у груди сильні І поряд були хмари сині. Кожна душа немов пташина Бажає спів свій проявити Щоб щебетати і співати Витьохкувати і вражати.

Ми всі про душу забуваєм І кричимо, і проклинаєм І часто і самі не знаєм Що творимо, що витворяєм А потім і самі ж страждаєм. Душа і плаче і благає Почути голос її з раю З глибин єства свого Щоб до гармонії всього Прийти І щастя, спокій і любов відчути І цілісність свою здобути.

Вікна будинків блищать А вікна душі забуті Закинутий серця сад І ми стоїмо на розпутті. Вилизуємо до блиску Квартири, машини, дачі. А можна ж приблудну кішку Нагодувати на здачу. В квартирах все блиск і шик І гробова тиша А може дитячий крик І гамір звірів не лишній? Відкрити дверцята до саду Вдихнути весни аромат Бездушність залишить позаду Душі відродити сад.

Ми всі забули про Людину Про душу, серце і любов. Ми ж не бездушнії машини Що кнопки тиснуть знов і знов Ми всі забули про Людину Про людяність, про совість, честь А все про гроші і машини Квартири, дачі, помсту й лесть Ми вже забули про людину Про серця ніжний перестук А в голові лише робота Інструкцій й кабінетів звук Ми всі забули про людину Про те, що ми живі душею Про те, що кожну Божу днину Ми маєм спілкуватись з НЕЮ.

Дух козацтва, прокидайся! Ти із древності живеш. Ти у лицарському сяйві Через всі віки ідеш. З сивини, із Атлантиди Через антів і слов'ян Прапор ти тримаєш гідно Прославляють тебе рідні СіркО, Богдан і Іван. Прокидайся, Дух Козацтва! В боротьбі пристань до нас. Просим захисту для Нені В цей жорстокий, темний час. Козаки, повстаньте браття! Славні лицарі, Вкраїни! Розпаліть в душі багаття Перемоги, й миру нині!