Gajavata

Хочеться запозичити у дітей їхню довірливість. перше сприйняття. що звучить в них новизною. їхню відкритість і всерозуміння. Та й віддати їм те що зрозумів сам в радості і здивуванні. Та й пропустити їх впереді себе. Отже казка для дітей. Дві насінинки. Якщо зернятко впаде у землю і не умре то залишиться саме Якщо ж умре - принесе багато плода. Під товщею землі дві насінинки почули Зов. У ньому було багато. Він обіцяв і кликав. Рости. жити. підніматись. оновлятись. і кимось стати. І це кимось стати - це було як нагорода. як справжнє життя. для чого вони і були предназначені. Одна насінинка сказала. Як це так? Якщо я почну рости. мінятись. то це уже не буду я. я стану іншою. мене уже не буде. І рішила. Ні. хай буде так як є. І вона більше не слухала той Зов. що хотів її вивести на світло. Так і пребула у своїй темноті. відчуваючи тягар землі. віддаючи життя своє - часточка за часточкою. аж поки її не стало. А інша - захвилювалась. затремтіла. відчула щось несказанно радісне. і дивовижне. І сказала - так. І з того момента невидима Сила що оточувала і захищала її почала роботу. Насінинка відчула щось перероджується у ній. Маленький росточок проклюнувся у ній і сама вона відчула стає тим росточком. і напружилась. і всі сили свої почала віддавати тому новому у ній - тому росточкові. А Сила вела. тягнула за собою уверх. І це була справжня робота. Бо треба було пробитись крізь товщу землі. прорости. проявити силу. І вся природа помагала у цьому росточкові. Бо ж так і було задумано Творцем. Дощ і сонце - орошали. зволожували. розпушували. нагрівали землю. І росточок пробився. І це було як несказанний дар йому. Бо вперше відчув вітер. промінь сонячний. бо ж і не відав про таке. Та невидима Сила сказала йому - ні. це тільки початок. Ти повинен рости. у тобі є ще багато чого що повинно здійснитись І цвітом дивним розцвісти - заколихатись. І саме головне - це дати Плід.

Як чисто і привітно сьогодні. Вітаю вас усіх.

Деякі сни дуже болючі. Та цей, що колись мені відбувся дуже багато значить для мене. Розмита дорога. Каламуть. Все несе цей розливающийся бурхливий потік. Несе і дитину. Ми прибігаєм водночас з якимсь чоловіком, стаєм на край дороги що став берегом. Напружено вдивляємось. Дитина зникає. Переглядаємось, він скоріше кидається у воду. Зникає. Виринає з дитиною. Ставить на берег. Іде собі. Дитина з відстороненим поглядом, синя від холоду. Обнімаю, хочу зігріти. Та що ж це ви робите, та мене в міліцію треба здати, а ви обнімаєте, плаче. А в день таки довелось зустрітись.

Там, ця казка - про дві насінинки. Хто вміє перепишіть заголовок. А то в мене там лишні "восклицания" - ну зовсім ні до чого. Це ж для дітей по притчі Господній - про зернята пшеничні. Я й сам добре її тільки зараз зрозумів - щодня ти повинен, ну умовно скажем вмирати щоб допустити нове. Має бути така назва. Івана 12-24 А коли пшеничне зерно упаде в землю і не умре - залишиться саме. А коли ж умре - рясний плід принесе. Казка для дітей. Дві насінинки.

Шукала людина. Шукала людина того загубленого святого. маленьку дитину у собі. І молилась. Напружено вдивлялась, вслуховувалась очікувала , надіялась, вірила. безмовствувала і сподівалась.

Дякую Ігоре.

Спасибі.

Дві насінинки. Казка для дітей. Про радість довіри. до Світла Вічного. Під товщею землі дві насінинки почули Зов. У ньому було багато, він обіцяв і кликав. Рости, жити, підніматись. оновлятись, і кимось стати. І це. кимось стати, це було як нагорода, як справжнє життя. Для чого вони і були предназначені. Одна насінинка сказала. як це так? Якщо я почну рости, мінятись. то це уже не буду я, виходить мене уже не буде? я буду іншою. І рішила. Ні, хай буде так як є. і більше вона не слухала той Зов. що хотів вивести її на Світло. Так і пребула в свлїй темноті, відчуваючи тягар землі. віддаючи життя свої - часточку за часточкою, аж поки її не стало. А інша - захвилювалась, затремтіла, відчула щось несказанно радісне, і дивовижне. І сказала Так. І з того моменту невидима Сила що оточувала, захищала її. почала роботу. Насінинка відчула. щось народжується у ній - маленький росточок. І сама вона пере - роджується, стає тим маленьким росточком. І напружилась, і всі сили свої стала віддавати новому що було у ній - маленькому росточку. І Сила вела, тягнула вверх. І це була справжня робота. Бо треба було пробитись крізь товщу землі. прорости, проявити силу. І вся природа помагала в цьому росточкові. Бо ж так же і задумано було Творцем. Дощ і сонце - орошали, зволожували, нагрівали, розпушували землю. І росточок пробився. І це було як несказанний дар йому. Бо вперше відчув вітер. промінь сонячний, бо ж і не відав про таке. Та Сила - що була з ним сказала - ні, це тільки початок. Ти повинен рости, у тобі є багато чого що повинно здійснитись. І цвітом дивним розцвісти - заколихатись. І саме головне це дати - Плід.

Тільки зараз мав змогу це прочитати. Сумно було це читати. Похоже в людини провали в памяті. Обережно обходить те що не суміщається з тим що людина хоче показати. Стерти память, що може бути гірше. Людина потребує захисту, вона потребує небесного захисту. Вона шукає надії. Вона шукає правду. Вона вірить коли їй розказують про другу щоку. Але як це суміщається з дибою чи розкаленими щипцями? То хто. ті що перелазять через огорожу? А що на це сказала б Феодосія Морозова? Не варто зараз відповідари. Можливо Ян Гус відповів би краще. А можливо Ніл Сорський? Мати Марія? Слово живе, творить. розвиває. Його не можна ізолювати в окремому часовому континуумі. Іще, історія могла б бути зовсім іншою. Одна із причин чому Господь попустив напад Німеччини на Радянський Союз - потрібно було зупинити машину Гулагу. В 1941 році машина Гулагу була спинена. Остання можливість, яка не відбулась, причина по якій Провіденціальні Сили планети попустили Гулаг - Церква не підняла свого голосу проти. Проти репресій. Проти концтаборів. Якби Церква не змовчала. Рука Господня простерлась би над Росією і цього жаху не було б. Сама можливість проявлення такої темної, болючої реальності взагалі не змогла б проявитись, якби Православна і Католицька Церква сумісно. прилюдно, з радістю, присвятила б Росіію Непорочному Серцю Матері Марії.

Вірші. Колись просив дозволу Ігора Шевчука - дозволив. Все минається. а щось останеться. Не минеться святеє - святих З пирогів Випік Віннакопичену славу На Богів Стане явним усе І спитається - де ви були? Що не чуться із серця вся пісня польоту й хвали. *** Авва Отче Справді вдихаю поле співоче Хмари зір засипає дощем Авва Отче. іще Йду із серця до Твоїх повік Отче. Отче. єдине в Тобі Є - єдин - чоловік !!! До очей із любовю і світлом течеш Авва Отче. *** А цей вірш повністю мною відчутий що відчувалось коли писалось. Я вільний - як вітер І ми з ним витаєм - як діти І ми з ним літаєм - де квіти Де квіти живуть - не скажу Бо там. вітер. У небі є квіти - Їх тільки знаємо ми Чужі всім. як діти Як мало цього між людьми! Не прийнятий в людях Я гаряче з вітром дружу Він коник усюди - Де квіти живуть - не скажу Бо там вітер Нічого не просим Бо тільки у небі я свій Ми врешті приносим Гарячий любові напій Я вільний - як вітер І ми з ним літаєм Є вітер! *** Іще. Ангеле чистоти! Імя скажу твоє - І чую всіх серце- Маєш очистити серця іще ти - В душу вже слово несеться! Бог і душа - до одної мети! Хоч яке серце стрясеться! Чую. що в мене засмічене серце ангеле чистоти... Ангеле сили. що з висоти Більше можливо його не спасти Ангеле чистоти... Ангеле лагідності. *** Іще. такий любимий мною вірш. Це про Кану Галілейську. Розпочиналось дуже просто Не вистачало всім вина Тверезі на весіллі гості То це вже мука є одна І той. хто був в них Сином Бога Так виповнивсь любовю сам - Так розілляв Духа Святого - Подарував всім небеса На столах зримого. земного зявилася вина краса Ніхто не зрозумів нічого Як це? Що майже із нічого... Причім любов і небеса? ...Все теж весілля в нас не нове Не вистачає всім любові... *** Легко. де Ти Просто. де Ти Як по веселому морю пливти.

Зачим я це все пишу? Чомусь у мене доброта і біль переплелися разом. і я не можу їх розділити. Я знаю й інших людей. вони живуть на хвилі чистої радості. Та видно я не доріс. Видно мені потрібні ці імпульси щоб не перетворитись на мертву бездушну людину. Господи. їх приводить і приводить до моїх дверей. Цих жінок з грудними дітьми. і дуже часто я не можу їм нічим допомогти як погодувати тим що є. Ці нічні крики на безлюдних вулицях нічного міста. коли просипаєшся в холодному поту. молишся за людину. Деколи виходив на цей нічний крик - нікого уже не знаходив. Я читаю Послання. Послання Ісуса Хреста. Я вірю. Я хочу щоб все про що там говориться - збулось. Щоб все що не має право на життя. все що гнітить. душить. принижує людину - пішло. Щоб людина могла жити без страху - чисто. легко і свобідно. У здивуванні перед світом. перед величчю всього сотвореного. І щоб людина більше ніколи не була одинокою. безвісною сиротою. Вона повернеться в свій рідний дім.

Дитячі роздуми. Завжди про щось людина дізнається вперше. Дитина вперше вдихнула повітря. потім крикнула. Побачила. Вперше. Такі знайомі очі. усміхнене лице. Згодом небо. хмари і відчула вітер. Побачила вогонь. торкнулась пальчиком. відчула біль. Вона підростає і дорослі розбивають вщент її досконалість... Ти зможеш зарубати курку? Запросто. Замахується. і повільно опускає сокиру. Ще і ще раз. потім відложує сокиру в сторону. Іде геть. Який ти нерозумний. Світ такий. Ось подивись - пташки літають і поїдають комах. комахи жучки. гусінь поїдають зелень трав і листя. мисливець виходить на полювання та стріляє птахів. Та він заперечує дорослим зовсім по дитячому. Мені зараз легко дихати. чисто. зовсім свободно. а там. біля колоди я задихався. Дорослі перестали усміхатись. вони тоді погодились. Анталогія двох подій. Петро. Ананія і Сапфіра. Тричі відрікався. Коли заспівав півень. згадав. Гірко заплакав. Був прощений. Милосердям. Прийшли Ананія із Сапфірою. Продали свою маєтність. Частину коштів вирішили залишити у себе. На очі повстав один Ананія. Сапфіра десь відлучилась. Поклав гроші у ноги. Був звинувачений. З моменту вашого вирішення увійти у громаду виручені кошти уже не ваші. Голос Петра ввергнув Ананію в трепет. Впав мертвим. Через три години прийшла Сапфіра. Ще не знала. Стала перед очі. Бачиш ноги оцих людей? Вони поховали твого чоловіка. вони винесуть і тебе. Не встигла гірко заплакати. Впала в ноги і померла. Милосердя... Я більше не знаю нічого більш важливого.

Cпасибі Вам.

Вітаю вас Сергій. На попередній фотографії ви нагадували мені Льовушку із твору Кори Антарової. Зараз більше схожі на Галлахада із легенд про рицарів круглого столу.

Даремно це вони. Вони перевдягалися в робочий одяг. коли один із них промовив - Ну. це вони даремно. - Що даремно? Запитав інший. Той кивнув на порожню пляшку з під кагору. що стояла на столі. Велетенський хрест торкався неба. темні хмари заполонили його. Розіпятий. Я про образ що розмістили на пляшці з вином. Ну чому ж. адже це вино купують і для причастя. І на святкування. Так то правда. Та всеж кінець для цієї пляшки буде один - у сміттєвому бачку. Не обовязково все викидувати на сміття. є посудний магазин де приймають порожні пляшки. Так. то правда. Тільки після цього її відвезуть на завод щоб підготовити для нового вмісту. Її ошпарять. наклейку будуть здирати. Не знаю що гірше для образу. Кожен залишився при своїй думці. і більше вони про це не говорили. Був день. і була робота. І вони про це забули. Та все ж так просто це не скінчилось. І ранком нового дня хтось зауважив - бачите. нема пляшки на столі. А ви так сперечались. Нема і все. і нема про що розмовляти. І тут всі почули як пляшка котиться під столом. Всі завмерли. Ну це вже. це вже занадто. Так з наполовину вдягненими штанами він пішов. узяв пляшку в руки. і поніс до сміттєвого відра. Уже нахилившись щоб покласти - рвучко випростався. - Та що це зі мною? Щоки горіли. Він тихо поставив її на підлогу. Всі мовчали. Все не так..

Благодарю.

...Благословляю каждый шаг ваш на земле. Благословляю каждое движение уст ваших. Благословляю каждое слово ваше в защиту Господа. Благословляю каждую проповедь вашу в защиту Богоцивилизации. За немощи. победу в искушениях. сомнениях и колебаниях. дам безусловную силу благословения. Никто не сможет противостоять ей. Я дам тебе уверенность и за тобой пойдут тысячи и миллионы. В свой час. Сегодня брань. Мать Мария.

ПРА ДАВНЯ КАЗКА. Втомився чоловік на полі працюючиґ. та й сів перепочити. Та й заснув. І сниться чоловікові сон. Сидить він на березі моря. Море котить хвилі. та все далі і далі. І чує чоловік гудить море. говорять між собою хвилі. Більше. більше моря. Менше суші. усе заллєм. Та враз знявся вітер. У - у - у. Піднявсь і заговорив пісок. І посунув берег на море. Більше простору. більше місця. більше піску. Засипем море. Захвилювався. зашумів позаду ліс. Залопотіли дерева. Більше лісу. більше дерев. менше піску. Буде один ліс. Проснувся чоловік. А навколо лагода. тиша. мир вечірній. Жайворонок високо в небі. Співає від щастя. радості. І подумав собі чоловік. що сама Земля показала йому щось. Своїм способом. Що все що вона показала - це про людину. Це її намагання зайняти. посунутись. розширитись. Що ні пташку у небі. ні лань у лісі не тривожить усе це. Ні влада. ні могутність. ні бажання відтиснути. і ні намагання поглинути.. І нічого його не тривожить. і нічого він не хоче зайняти. І

Вітаю тебе Татьяна. Миру, рівноваги, надхнення.

Бажання. Це було багато разів. Вивід із планети всіх енергій не несучих блага. Очищення. Вхід в нове. Наповнення планети енергією нового, енергією творящою. Час особливий. Стрімко все міняється. Відчуваю уже ніколи не буде так як було. Це мене найбільше радує - не буде так як було. Хотілося б побачити. Для неба нема нічого неможливого. Це можла було б спроектувати і у небі. Показати істинну історію людини. Історію цивілізацій. Причину падінь. Історію релігій. Істинну історію. Дух людини. Велич її. Що було заложено у людині. Щоб людина хоч на короткий час змогла відчути себе істинною. Зрозуміла і з великою силою змогла побачити себе справжньою. Щоб могла зробити вибір. Ким вона хоче бути.

Дуже важлива інформація, неможливо ігнорувати. Виникає запитання. Чому ми повинні робити якісь дії для ангела Люцифера? Адже вони відомі як противники програми Творця. Богоматір за життя дуже потерпіла від цих сил. Хотілось би ясності.

Пустиня. Чоловік ідентифікував себе з самим собою, хоча той що сидів напроти теж був він. Маленький столик посеред пустині. Двоє граючих. Пісок, голубе небо. І сонце. Більш нічого. Обоє схилилися над шахівницею. Та шахова гра, то було життя. Одне на двох. Кожен робив свій хід, і відповідні зміни ставалися у житті. Кожен намагався показати, утвердити свій вибір. Обоє намагалися захопити центр, утвердити форпост, відтіснити протилежні фігури. Чоловік намагався проникнути думкою якнайдалі, побачити перспективу, нове, провести необхідні зміни, оцінити виникаючий баланс. Той, що сидів навпроти, був напористий, галасливий. Робив по кілька ходів підряд, намагався двигати протилежними фігурами. Аналізував, бачив обмежено. Потім швидко показував варіант що бачив. Той, що був самим собою, що був Я спинив гру. Ти не можеш заперечувати вибір. Він повернув фігури назад, поставивши їх у попереднє положення, де прва обох сторін були незмінні і не порушувались. Перервана гра. Той що був самим собою, що є Я, бореться за нове. Намагається розчистити у собі, допустити струмок живої води, що все здатен оновити, від якого навіть суха гілочка розквітає.

Це була розмова з душею Серафима Вирицького, він передав Послання свому духовному сину, єпископу, що був переслідуваний і осуджений. Невідомо як воно оказалось на нашому столі. Ми всі його прочитали. Воно склало на нас глибоке враження. От меня это было. Думал ли ты когда - либо, что все касающееся тебя касается и Меня? Ибо касающееся тебя касается зенницы ока Моего Ты дорог в очах Моих, многоценен и Я возлюбил тебя. и потому для Меня составляет особую отраду воспитывать тебя Когда искушения на тебя и враг придет как река Я хочу, чтобы ты знал, что - от Меня это было Что твоя немощь нуждается в Моей силе и что безопасность твоя заключается в том, чтобы дать Мне возможность защитить тебя Находишся ли ты в трудных обстоятельствах среди людей, которые тебя не понимают не считаются с тем что тебе приятно Которые отстраняют тебя - От Меня это было Я, Бог твой, располагающий обстоятельствами и не случайно ты оказался на своем месте Это то самое место, которое Я тебе назначил Не просил ли ты, чтобы Я научил тебя смирению? и вот Я поставил тебя в ту именно среду в ту школу, где этот урок изучается Твоя среда и живущие с тобой только выполняют Мою волю. Находишся ли ты в денежном затруднении трудно тебе сводить концы с концами, знай, что - От Меня это было Ибо Я располагаю твоими материальными средствами и хочу чтобы ты прибегал ко Мне, и знал бы, что ты в зависимости от Меня. Мои запасы неистощимы. Я хочу чтобы ты убеждался в верности Моей и Моих обетований Да не будет того, чтобы тебе могли сказать в нужде твоей Вы не верили Господу Богу вашему (Второзак. 8, 12-13) Переживаешь ли ты ночь скорбей ты разлучен с близкими, и дорогими сердцу твоему От Меня это было Я - Муж скорбей, изведавший болезни Я допустил это, чтобы ты обратился ко Мне и во Мне, мог найти утешение вечное Обманулся ли ты в друге своем, в ком - нибудь иному, кому открывал сердце свое От меня это было Я допустил этому разочарованию, коснуться тебя Чтобы познал ты, что лучший твой друг Господь Я хочу чтобы ты все приносил Мне и говорил Мне Наклеветал ли кто на тебя, предоставь это Мне и прильни ближе ко Мне, убежищу твоему, душою твоею чтобы укрыться от "пререкания языков" "Я изведу как свет правду твою и судьбу твою, яко полудне" (Пс. 36-6) Разрушились планы твои, поник ты душою и устал - От Меня это было Ты создавал себе план, имел свои намерения ты и принес их Мне, чтобы Я благословил их Но Я хочу. чтобы ты предоставил Мне распоряжаться, и руководить обстоятельствами жизни твоей и тогда ответственность за все будет на Мне ибо слишком тяжело для тебя это и ты один не сможешь справиться с ними так как ты - орудие, а не действующее лицо Постигли ли тебя неожиданные неудачи житейские и уныние охватило сердце твое, знай - От Меня это было Ибо Я хочу чтобы сердце твое и душа твоя были всегда пламенеющими перед очами Моими и побеждали бы именем Моим, любое малодушие Не получаешь ли ты долго известий от близких, дорогих тебе людей по малодушию своему, неверию, впадаеш в ропот, в отчаяние, знай - От меня это было Ибо этим томлением духа твоего испытываю Я крепость веры твоей в непреложность обетований и силу дерзновенной молитвы твоей о сих близких тебе ибо не ты ли возлагал заботы о них на Мою промыслительную любовь? Не ты ли вручил их Покрову Пречистой Матери Моей? Постигла ли тебя тяжкая болезнь временная или неисцелимая - и ты оказался прикованным к одру твоему От меня это было Ибо Я хочу, чтобы познал ты еще глубже Меня в немощах своих телесных и не роптал за сие ниспосылаемое тебе испытание и чтобы ты не старался проникнуть в Мои планы спасения душ человеческих различными путями и безропотно и покорно преклонил голову твою под благость Мою о тебе Мечтал ли ты сотворить какое - либо особенное дело для Меня и вместо того сам слег на одр немощи и болезни - От Меня это было Ибо тогда ты был бы погружен в дела свои и Я не смог бы привлечь мысли твои к Себе а Я хочу научить тебя самим глубоким мыслям и урокам Моим, чтобы ты был на службе у Меня Я хочу научить осознавать тебя, что ты - ничто без Меня Некоторые из лучших соработников Моих суть те которые отрезаны от живой деятельности чтобы им научиться владеть орудием непрестанной молитвы Призван ли ты занять трудное и ответственное положение иди полагаясь на Меня Я вверяю тебе эти трудности и за это благословит тебя Господь Бог твой во всех делах твоих на всех путях твоих во всем Руководителем и Наставником твоим будет Господь твой В сей день в руку твою даю Я этот сосуд священного елея Пользуйся им свободно дитя Мое Помни всегда что каждое возникающее затруднение каждое оскорбляющее тебя слово и осуждение каждая помеха в твоей работе которая могла бы вызвать чувство досады разочарования каждое откровение немощи и неспособности твоей пусть будут помазаны этим елеем - От Меня это было Храни их знай и помни - всегда, где бы ты не был что всякое жало притупиться, когда ты научишся во всем видеть Меня Все послано Мною для совершенствования души твоей - От Меня это было

Благодарю

(Зачим я це все пишу??) Безвісна людина. Забута людина. Яку ніколи не згадають у хроніках, не напишуть в газетах. Загублена. Як той хлопець із львівського вокзалу. Деколи вона кричить. Як той хлопець. Привертав до себе увагу. Зводив руки то до людей що сиділи на кріслах, то до чоловіка, геть старого, що лежав під батареями. На якийсь час зникав із залу, ходив по велетенському залізничному вокзалі, щось просив у людей. Потім підходив до автомата, опускав гроші, отримував паруючу каву і гарячу булочку. Потім це все відносив до старого чоловіка. годував. Та на третій день чоловік уже не зміг підвестись. Подививсь на зал, і закрив очі. Він не хотів дивитись на людей. Хтось там, в тому залі, побачив той погляд. Сказав собі - якщо ти зараз не підійдеш до цього чоловіка, можеш спокійно викидати свої книжки, нікуди не їхати. Все це тобі буде уже не потрібно. І потім все помінялось. Ще один подивившись на нього встав. Щось зробили вони за ці кілька нічних годин. Лікар у медпункті методично обдзвонював всі лікарні. Довгі переговори, відказ, ні до бомжа ми не поїдемо. Десь аж по ліку десята лікарня погодилась одразу. Ми приймем, негайно виїжджаєм до хворого. Не обізвали бомжом. як усі попередні, полегшено зауважив лікар. Хто ж кого спасав? Здається мені що то той хлопець в обірваних джинсах. і той, що під батареями спасали інщих, тих, що ні в чому не"нуждались".